Правила вживання м’якого знака

М’який знак в українські мові використовують для пом’якшення звуків. М’якість приголосних звуків на письмі передається:

• спеціальною літерою – Ь (м’яким знаком);
• йотованими буквами я, ю, є, ї , де перший звуковий елемент [й] пом’якшує попередній приголосний: ляля, няня, люд, сяду; наступним голосним звуком [i]: тінь, пісня, зірка, сіно, ніс.

М’який знак пишемо:
1) після букв д, т, з, с, ц, дз, л, н наприкінці слова чи складу, якщо ці букви передають м’які звуки: сядь, донька, суть, злізь, вісь, ґедзь, мідь, швець, жнець, гляньте, різьба;
2) після м’яких приголосних перед о: льон, трьох, сьомий, сьогодні, дзьоб, синього;
3) у суфіксах –ськ-, -зьк-, -цьк-, -ськість-, – зькість, -цькість, -ськи, – зьки, -цьки: український, європейський, козацький, запорізький, ризький, паризький, чеський, французький, близький, людський, по-французьки, по- французькому;
4) у суфіксах –еньк-, -оньк-, -есеньк-, -оньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: легенько, голівонька, рученька, самісінька, малюсінька;
5) після м’якого звука [л] перед наступним м’яким: учительський, стільця, пальці, їдальня, читальня;
6) у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: пісень, робітниць, учениць;
7) у дієслівних формах наказового способу: стань, винось, виходь; станьте, виносьте, виходьте;
8) у дієслівних формах 3-ї особи однини та множини дійсного способу: стоїть, спить, стоять, читають, пишуть, думають, складають.

М’який знак не пишемо:
1) після букв, які позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, кров, сім, вісім, любов, ніж, піч, ідеш;
2) після р у кінці складу: кобзар, товар, писар, Харків (виняток Горький);
3) між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого: сонця, пісня, радість, якість, кінця;
4) після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, менший, інший, кінчик.

Перед м’якими, пом’якшеними й шиплячими приголосни­ми м’який знак вживаємо лише в таких випадках:

• для позначення м’якого л’: їдальня, сільський, пальці, біль­ший, Гальченко, Михальчук;
• у непрямих відмінках та в присвійних прикметниках, якшо м’який знак є в початковій формі: скринька — в скриньці, Кузьма — Кузьмі; кицька — кицьці, кицьчин; нянька — нянь­ці, няньчин; Зінька — Зіньці, Зіньчин; Ориська — Орисьці, Орисьчин (але: казка — у казці, землянка — в землянці, Матилинці, маланчин); а також у формах наказового способу дієслів: візьми — візьмімо, візьміть;
• у дієсловах на -ться, а також в інших дієслівних формах перед -ся (-сь), якщо м’який знак є у формі без -ся: об­говорюється, відзначається, звертаються, ставляться, стань — станься, піднось — підносься, підводь — підводься (але: підніс — піднісся, ріс — розрісся);

ВИНЯТОК: тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати.

В іншомовних словах м’який знак пишеться після зубних також перед й, я, ю, є, ї та в інших випадках відповідно до літературної вимови: мільйон, павільйон, компаньйон, браконьєр, портьєра, ательє, пасьянс, Нью-Йорк, Танганьїка, Лавуазьє, Люсьєн, Дьяконов, Третьяков, Касьянов, Ананьїн, асфальт, фільм, бюлетень (але: мадяр, нюанс, дюна, тюбик, люкс, Цюрих, Аляска; а також не після зубних: Бйорнсон, Ж’єн, Х’юстон, бар’єр).

В українських власних назвах м’який знак перед я не ста­виться: Наталя, Тетяна, Уляна, Омелян, Касян, Севастян, Дяченко, Касяненко, Третяк.

Related Posts:

Чиї Чому мякий знак

Кінець дві тисячі тринадцятого Мені вісім. Я заклякаю навпроти телевізора, коло ранкового випуску новин. Що відбувається, чому навколо монумента Берегині на Читати далі…

В окупації, при клятві Гіппократа

Під час медичної місії на Херсонщині разом з волонтерами «Frida» зустрічав багато сильних особистостей, котрі пережили нелюдські умови окупації і не Читати далі…

Павло Казарін: «Армія враз отримала купу різносторонніх людей»

Він знаний журналіст, публіцист, а нині ще й військовик Збройних сил України. На його очах змінювалася українська армія. Читати далі…

Життя

Дух єднання

Без тіні пафосу: Революція Гідності справді героїчна сторінка новітньої історії незалежної України. З іменами Героїв Небесної Сотні, закарбованими нашою вдячною пам’яттю,

«Після Майдану моє життя змінилося»

Українці згадують Євромайдан і Революцію Гідності. 10 років тому розпочалися визначні для країни події: люди вийшли на київський майдан Незалежності, виказуючи

«Українка Юля»

Це вже історичні артефакти: пофарбована в синьо-жовтий каска, зім’ятий шмат металу, обгорілі на сонці світлини на яких звичайні люди з бруківками

Тема

На Bihus.Info тиснуть…

Офіційний ютуб-канал Bihus.Info оприлюднив відео, назване «Ми їх ЗНАЙШЛИ! Спецоперація СБУ проти журналістів: обличчя, імена, наслідки». За результатами власного розслідування журналісти

Юрій Ніколов. Як примусити журналістів мовчати

14 січня до квартири Юрія Ніколова намагалися вдертися невідомі особи. На момент інциденту вдома перебувала старенька матір, повідомив на своїй фейсбук-сторінці

«Кому війна, а кому…». Гринкевичі

Державне бюро розслідувань повідомило про затримку львівського бізнесмена (як виявилося згодом – Ігоря Гринкевича) під час спроби підкупу uоловного слідчого управління

FICTION/OPINION COLUMN

Subterranean Saints

(Christmas story) Part 1. This year Christmas was marked by Anna, a voguish Ukrainian woman in her early thirties, in wartime

Sparkling, Stylish, With Rizz as ArtBooks Always does!

(blog article) I had the pleasure of doing an internship at the Ukrainian Publishing House ArtBooks. So, I would like to

Unraveling the Enigma: The Enduring Popularity of Tomie in Horror Manga

(manga review) In the eerie realm of Japanese horror manga, one name stands out with an unsettling allure — Tomie. Crafted

ФОТОБУК

СПРАВДІ НЕОБХІДНА РЕКЛАМА

НАОДИНЦІ ІЗ СОНЦЕМ

Моя маленька Україна. Гребенів

ДАЙДЖЕСТ

Що чекає на вищу освіту у 2024 році

Два роки повномасштабної війни показали стійкість освіти, але водночас і гостру потребу переосмислення її змісту. Які зміни чекають на вищу освіту

Від ракет «Patriot» до матері та її раритетної гвинтівки: українська протиповітряна оборона зсередини

Захист від повітряних загроз набуває все більшого значення, що робить Україну випробувальним полігоном для систем протиповітряної оборони.

Вдячність Україні

Борги муляють, особливо муляють борги вдячності. Коли ми занадто багато винні іншим, нам може бути нелегко висловити свою вдячність. Якщо ми

Нетлінне

НАШІ ПАРТНЕРИ:

Знак м’якшення чи м’який знак?

«Покочуся, повалюся…» — приповідала Змія в українській народній казці «Івасик-Телесик». Схоже, те саме, якби вмів говорити, вже міг би сказати про себе й новий правопис. Події розгортаються стрімко: 22 травня 2019 року Кабінет міністрів України, перевищивши надані йому повноваження, затвердив свіжоспечені мовні правила. А оце у видавництві «Наукова думка» новація побачила світ.

Стало очевидним, що зважати на думки переважної більшості носіїв української мови проштовхувачі переінакшень просто не стали. Їхні попередники повсякчас керувалися непорушними настановами, одна з яких проголошувала, що без поважних причин не слід чіпати того, що вже усталилося в мові. На жаль, такий підхід до справи знехтували. Як наслідок, новопосталий правопис — суцільні неподобства.

Не оминула лиха доля і тридцять першої букви української абетки – «ь». Чому їй так не пощастило? У законах мови 1928-го, 1933-го, 1946-го і 1960-го років «ь» називався «м’який знак», у правописах 1990 і 1993 рр. — це вже «знак м’якшення». У новому — знову «м’який знак».

Така «гойдалка» нікого й аж ніяк не може задовольняти. Понад чверть століття мовознавці переконували громадян: «м’який знак» — хибна назва, він же не з пластиліну зроблений; це ж не подушка й не хліб, які дозволено пощупати, не предмет і не речовина, на які можна натиснути, аби визначити, м’які вони чи ні. Загальновідомо: м’яким може бути приголосний звук, а буква «ь» сама по собі ніякого окремого звука не позначає (не має голосового вираження), вона лише вказує на м’якість попереднього приголосного (відповідно до вимови); тому «знак м’якшення» — ось належне найменування.

Відповідний висновок побіжно випливає і зі значень прикметника «м’який», що їх дають тлумачні словники: «який угинається, подається при дотику, натискуванні»; «пухкий»; «який при натискуванні або обробці легко змінює форму, гнеться» тощо. Натомість іменник «м’якшення» утворено від дієслова «м’якшити», що означає «робити м’яким»; «надавати м’якості вимові приголосних». Отже, сполука «знак м’якшення» якраз і відображає особливості та призначення цього засобу писемності.

За час незалежності України виросло нове покоління, котре засвоїло науку. Нова назва закріпилась у поважному виданні 2004 р. [Українська мова: Енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови / Русанівський В. М., Тараненко О. О, Зяблюк М. П. та ін. — 2-ге вид., випр. і доп.], у підручниках і посібниках. Найменням «знак м’якшення» стали послуговуватись у школах і вищих навчальних закладах.

І що ж, після всього цього відмотуватимемо стрічку назад? Такий розвиток подій неприйнятний з багатьох причин.

По-перше, почав вимальовуватись єдиний ряд: «знак м’якшення», «знак наголосу», «знак оклику», «знак питання», який, попри різне призначення всіх цих засобів, передбачає застосування одного й того самого підходу до творення назв у мовознавчій науці. Позначення «ъ» українська мова не використовує, але і йому можна було підібрати наймення із цього ж ряду — «знак твердості».

По-друге, згадайте, скільки списів зламано в обстоюванні захисту від нібито російського впливу, якого зазнало багато положень основного закону мови. Населення дуже довго переконували у необхідності подолати наслідки штучного зближення української та російської мов і, відповідно, правописів. Чому ж прийшли до прямо протилежного?

Справді, запровадження поняття «знак м’якшення» замість «м’який знак» якраз і було одним із вдалих «віддалень», прикладом творення свого, самобутнього, гідного уваги й наслідування. Кому ж це заважало? Кому не давала спокійно жити невгамовна сверблячка все змінювати, повертати й перевертати? Часто-густо — з ніг на голову.

Разом з тим утвір «знак м’якшення» виник не в 1989 р., коли Орфографічна комісія Академії наук УРСР затвердила «Український правопис» у новому вигляді. Першу появу такого словосполучення простежуємо ще в підручнику Степана Смаль-Стоцького й Федора Гартнера «Руська граматика» (достеменно — «Руска граматика»), надрукованому 1893 р. у Львові. Книжка витримала чотири перевидання: 2-ге вийшло в 1907-му, теж у серці Галицького краю; 3-тє та 4-те, перероблені під назвою «Граматика руської мови», — у Відні 1914-го й у Вінніпегу 1919-го відповідно; 5-те, «Граматика української (руської) мови», — знов у Львові 1928 року. У 3-му та попередніх виданнях можна знайти таке: «Для означеня мягкости шелестівок уживаємо знаку́ ь. Се дїєть ся не припадково, бо ь, що є тепер тілько знаком мягченя (! — В. Р.), було колись хоть не дуже виразною, а все таки подібною до і голосівкою…»

Далі вирішило не відставати й Наукове товариство ім. Шевченка у Львові. У 1922 р. воно видало ним же прийняті «Правописні правила». У них читаємо: «Буква ь, що колись означала голосівку подібну до і, не відповідає в сучасній мові ніякому окремому звукови та є тільки знаком мягчення».

«Знак м’якшення» як назву букви «ь» (поряд із нареченням «єрчик») можна виявити й у посібнику Олекси Синявського «Норми сучасної української літературної мови», виданому в 1941 р. у Львові.

У 1941-му, 1942-му та 1943-му рр. у Кракові було здійснено відповідно 1-ше, 2-ге (поправлене) та 3-тє (доповнене) видання «Українського правопису», які впорядкував Іван Зілинський. З погляду наших днів ті засади захвату не викликають, але ці три книжки прикметні тим, що у двох перших засіб писемності «ь» названо «їром, або змякшальним знаком» (саме так — без апострофа), а в третій — «їром, або знаком м’якшення» (тут уже з протинкою).

Так само «знаком м’якшення» названо «ь» у «Головних правилах українського правопису» Юрія Шереха (Шевельова), які вийшли друком у Новому Ульмі в 1946 р. Натомість у третьому виданні «Українського правопису» Ярослава-Богдана Рудницького (Вінніпег, 1949 р.), що являє собою дещо видозмінений скрипниківський, «ь» подано як «їр або зм’якшальний знак».

Як бачимо, відбулося поступове перетворення: «знак мягченя» спочатку став «знаком мягчення», а потім — уже нині звичним «знаком м’якшення». Ну а назвисько «зм’якшальний знак» не витримало випробування часом.

Тому ще раз поставлю запитання: кому ж так сильно заважав «знак м’якшення»? Є якесь розумне пояснення, чому цього визначення вирішили позбутися?