Нігерія очима українки: як це – жити в одній з найнебезпечніших країн світу
Ще вчора з подругою вони святкувала Щедрий вечір у Чернігові. А сьогодні, склавши 33 роки життя в один чемодан, полетіла в Нігерію до спекотної Абуджі. Там на неї чекав законний чоловік, з яким не бачилася довгих три роки.
Кохання на відстані
З майбутнім чоловіком Салісу дівчина познайомилася у 2009 році. Тоді вона вчилася в Києві на соцпрацівника, а він – у Сумах на інженера.
Довго спілкувалися онлайн: він допомагав з англійською, вона – з українською. У 2015-му одружилися. Утім, за три місяці після офіційного шлюбу Салісу полетів до Нігерії. Там він мав пройти NYSC (Національний корпус молодіжної служби – річна урядова програма, на кшталт армії та викладання в сільській школі – авт) та знайти роботу.
Жити молодята планували в Нігерії, бо там Салісу простіше працевлаштуватися. Але замість року минуло три, поки перед очима Алли нарешті постала Африка з квітково-сінним ароматом у повітрі.
Життя в Кано
Нігерійці спілкуються локальними мовами. У кожної народності вона своя: йоруба, хауса, ігбо, фулані, тіву та ще близько 180.
Офіційною є англійська, втім нею спілкуються не всі. До того ж вона “ламана”: багато слів змінені або мають інші наголоси. Але ця мова дає шанс народностям порозумітися між собою та з іноземцями.
Салісу належить до народу хауса – одного з найбільш чисельних та заможних. З аеропорту він відвіз Аллу в своє рідне місто – чотиримільйонне Кано, що є другим за величиною в країні.
Це мусульманське місто, воно вважається безпечним за нігерійськими мірками. Проте всі будинки оточені високими товстими парканами, колючим дротом та гострими шпилями або розбитими пляшками, що вмуровані в стіну.
Мешканці більш-менш заможних маєтків наймають охоронців, які стежать за воротами. Іноді це просто бідніші родини з кочових племен. Вони живуть просто під парканами будинків, за якими наглядають.
“У нас працювала одна така сім’я з племені туарегів – їх називають “люди пустелі”. Батько цієї родини завжди носив на поясі закругленого, як місяць, ножа і вірив, що він наповнений жу-жу – магічною силою. З дружиною вартували по черзі – вона вдень, а він вночі. Перед тим пив якийсь спеціальний чай, щоб не спати”, – згадує Алла.
Після 22 години місцеві майже не виходять на вулицю. А ось вдень життя кипить: просто на дорогах продають тварин, одяг, меблі, їжу… Там же є столики манікюрниць, де за 70 грн швидко, не надто переймаючись правилами гігієни, вам приведуть нігті до ладу.
За пів року після приїзду в Африку Алла знайшла роботу в індійському супермаркеті. З цим допомогла знайома Марієтта.
В Кано вона тримає піцерію, і це чи не єдине місце, де європейці можуть скуштувати звичних страв. Загалом у Нігерії людей з вулиці на роботу не беруть, бо остерігаються шахрайства. Тому завжди потрібні рекомендації.
“Я була продавчинею, менеджеркою з персоналу, консультувала покупців. Працювали в режимі сімейного бізнесу, тому чітко визначених обов’язків не було”, – каже дівчина.
Українці платили близько 17 тис. грн. Це більше, ніж отримувала б місцева колега, бо білих вважають розумнішими.
Так Алла пропрацювала майже рік, потім народила сина. А після декрету власники запропонували вдвічі меншу платню, бо через локдауни справи в магазині йшли не дуже добре.
Тож довелося звільнитися. Зараз Алла працює менеджеркою рецепціоністів в готелі за ті ж 17 тисяч. Роботу знайшла теж за рекомендаціями знайомих.
Гастрономічні особливості Нігерії
Кілька місяців молоде подружжя жило у великому будинку маєтку Салісу. Їм виділили кімнату з окремим входом і ванною.
Кухня була спільна, але готувала мама чоловіка з помічницями. Це можуть бути доньки, племінниці або найняті жінки. Адже на вулицях багато людей, які працюють за їжу.
З матір’ю чоловіка Алла розмовляла мало, бо жінка майже не знала англійської. Але свекруха ставилася до невістки приязно. І навіть готувала звичні для українки страви: смажену та варену картоплю, рис з куркою, овочі. З місцевого меню українці мало чого припало до смаку.
Супів в українському розумінні тут немає. Те, що так називають, більш жирне, густе і пекуче. Тим, хто буде в Нігерії, Алла радить скуштувати егусі (загущений насінням гарбуза суп з молюсків або яловичини) та окро (густий суп з бамією, м’ясом та морепродуктами). Ці страви їдять з місцевим “хлібом” свалоу – уварена до твердого стану манна крупа.
З м’яса в Кано споживають баранину та курятину. Свинини немає, але її “контрабандою” можна замовити з немусульманських штатів.
“В Нігерії майже не п’ють кави. Колись хотіла замовити в маленькому кафе. Там в основному продають морозиво. Так продавець зреагував тільки на слово Нескафе. Coffee у нього не викликало жодних асоціацій”, – згадує Алла.
В країні багато плантацій з бобами какао, але їх продають за кордон, тому шоколад імпортний і дорогий. Так само з молочкою, хоча вулицями ходять стада корів.
Молоко імпортують з Німеччини, Шотландії та Нідерландів. Пакет коштує майже 80 грн, і це не завжди доступно для більшості населення. Є масло українських виробників, але воно коштує майже 150 грн.
Загалом їжа тут недешева. Наприклад, олія коштує близько 80 грн за літр, яловичина – 200 грн за кілограм, баранина – 265 грн. Кілограм рису – 130 грн.
Яйця тільки темні, білих немає, коштують майже 40 грн за 12 штук. А в супермаркетах їх продають маринованими в банках. Натомість дешеві чай та цукор – від 13 грн, бо їх роблять в Нігерії.
Також в Нігерії передплачують електроенергію: треба придбати код за 60 грн і потім можна десь тиждень користуватися світлом в економ-режимі. Якщо ж є пристрої, на кшталт праски чи міксера, то сума “вигорить” за три дні. В Африці є перебої з постачанням електрики.
Вся справа у зношених мережах та перегріві трансформаторів. Тому люди купують генератори на бензині: він тут коштує лише 11 грн за літр. А більш заможні встановлюють сонячні панелі.
“Мене оглядали, як заморську звіринку”
Перший місяць Салісу знайомив Аллу з численними родичами та друзями. Тут, коли йдуть у гості, дарують пляшку води. До речі, в деяких містах її купують не тільки для приготування їжі, а й для побутових потреб. Для цього вулицями їздять спеціальні цистерни.
“Під час знайомства літні родичі чоловіка оглядали мене, як заморську звіринку. Але це по-доброму, дружньо. Салісу ж купався в компліментах, бо мати білу дружину тут престижно”, – сміється Алла.
До білих в Нігерії приязне ставлення: їх вважають розумнішими, платять більшу зарплату. Разом з тим їх частіше викрадають пірати та терористи, щоб потім отримати викуп. Тому на міжміських маршрутах в автобусах часто не хочуть брати білошкірих пасажирів, аби не привертати уваги терористів.
Вражає, як легко тут люди приймають різні культури та фізичні особливості. Якщо людина з ДЦП, без рук чи ніг, з шрамом на обличчі, чи пересувається на візку – їй допомагають, де потрібно. Але не дивляться з підвищеною увагою чи жалістю.
“Я вперше відчула це, коли працювала в супермаркеті. Бувало, люди приходили просто поспілкуватись, впевнитись, що мої очі дійсно блакитного кольору, як вони чули. А один чоловік навіть запитував, як йому зробити такі ж. І чи впливають на колір низькі температури в Україні. Я йому порекомендувала носити кольорові лінзи”, – сміється дівчина.
Загалом люди не надто переймаються проблемами і завжди сподіваються на Бога. Може, тому на дорогах водії не дотримуються правил.
Автівок багато, бо вони доступні за ціною: за $500 можна придбати вживану іномарку у гарному стані. Також пересуваються на таксі – триколісних кеке.
За дорожнім рухом мають слідкувати підрозділи Карота – дорожня поліція. Але вона більше зосереджена на заробітку: якщо вас зупинили, простіше відкупитися за 60-70 грн в Кано (в столиці це коштуватиме 300-600 грн), ніж доводити свою правоту.
Попри хаос на дорогах, через загрозу терактів на залізниці суворі правила. Щоб потрапити до вагону, треба пройти три рівні перевірки квитка. Якщо хоча б один пристрій його не зчитає, то пасажира відправлять на станцію з’ясовувати обставини.
Теракти в Нігерії все ж трапляються. У жовтні 2021 року Алла з Салісу та 10-місячним сином Імраном поверталися з Абуджі в Кано електричкою. Коли до міста залишалося пів години, пролунали звуки, схожі на постріли чи вибухи. Військові, що супроводжували потяг, наказали всім лягти на підлогу.
За кілька хвилин дозволили піднятися. Виявилося, це степові бандити намагалися зупинити потяг: підірвали залізну дорогу та стріляли у машиніста. На щастя, скло не пробили, тож машиніст проїхав хвилин п’ять і тільки потім почав зупинятися. Тягача чекали зо дві години.
“Нам дуже пощастило. Якби машиніст зупинився і бандити зайшли у вагон, нас з Імраном забрали б у першу чергу, бо ми білі. Після цього випадку Салісу сказав, що тепер будемо подорожувати лише літаком”, – каже Алла.
Авіасполучення в Нігерії розвинуте, але для багатьох воно дороге. Щоб здолати 440 км літаком між Кано та Абуджою, треба заплатити майже 3,5 тис. грн за людину в один бік. У той час як квиток на інтерсіті коштує 190 грн економ класу та 320 грн VIP.
Попри цей випадок Алла не відчуває страху і не має відчуття, що живе в небезпечній країні.
“В Нігерії мені затишніше, ніж в Україні. Це парадокс. Тут наскільки небезпечно, що нормальні нігерійці намагаються оберігати своїх знайомих іноземців від небезпеки. І тут саме їх ставлення до життя – “не нагнітати” – поступово змінює наше – постійно про щось турбуватись та жалітися”, – зауважує дівчина.
Кортежі багатіїв, діти-жебраки та інші контрасти
Кано вражає різноманіттям. Поруч із заможними будинками, що сховалися за величезними парканами, вздовж вулиць простягаються стічні канави. Просто туди деякі місцеві прилюдно ходять в туалет.
Коли ж починається сезон дощів, місцями ці канави підтоплюються, а нечистоти розносяться вулицями. Це призводить до сплеску інфекційних хвороб.
Вдень і вночі по шосе ганяють кортежі багатіїв, з яких лунає гучна музика. У той же час біля доріг стоять 4-12 річні діти-жебраки. Це алмаджері, що з мови хауса означає “учні”. За давньою традицією вони мали пізнавати життя, подорожуючи за вчителем лісами та пустелями, та вивчати Коран.
Харчувалися, “чим Бог пошле”. Але в реальності те навчання швидко перетворилось на жебрацтво на користь “вчителів”. Серед алмаджері в основному хлопчики. Більшість з них навіть не з Нігерії, а з бідних родин сусідніх країн Малі, Чаду, Нігеру. Діти посміхаються і махають руками абсолютно всім, незалежно від того, пожертвували їм їжу чи ні.
“Я от не можу навіть придумати, що можна купити за 100 найр. А ці діти радіють 5-10 найрам і шматку свалоу. Коли в Україні померла моя мама, я була в Кано і за традицією мала роздати цукерки. Але вони тут дорожезні.
Тому ми купили пакунок маленьких булочок і роздавали їм. Вони так радісно чекали своєї черги, викрикували: “Ворігіда-Ворігіда”. Це значить – заможна хазяйка дому”, – згадує Алла.
Гендерна рівність в Нігерії розвинена більше, ніж в інших арабських країнах. Жінки отримують освіту, працюють, водять авто, мають право розлучатися та претендувати на дітей.
Утім, є дискримінація за віком та сімейним станом. Чим старша жінка, тим більше в неї привілеїв. Вітатися за руку жінці з чоловіком забороняє шаріат. Але в Нігерії є виняток для заможних поважних дам у віці.
Якщо в Україні багато дівчат засмагають у солярії, то в Нігерії навпаки – відбілюють шкіру та випрямляють волосся. Життя тут виглядає барвистим: багато сонця, квітів, зелені і різнокольорового одягу: африканці такий обожнюють.
Поряд з цим в Нігерії є терористичне угруповання Боко Харам. Воно вважає світську освіту гріхом. Тому у деяких віддалених населених пунктах школярок викрадають, аби потім вимагати викуп.
Для цього ж крадуть заможних мешканців та працівників банків, нафтопідприємств тощо. Часто їх потім знаходять вбитими. Найнебезпечніші штати – Борно та Замфара. Туди не радять їхати туристам, а місцеві у тих регіонах навмисно носять пошарпаний одяг та їздять на старих авто.
Особливості медицини
Дитяче життя в Нігерії не цінують. До материнської смертності також ставляться спокійно. Алла каже, що народжувати в державних клініках небезпечно: немає потрібного обладнання і кваліфікованих лікарів.
Природні пологи у приватній клініці в Кано коштують близько 5 тис. грн, Кесерів розтин – 12 тис. грн. Але сума може бути й більшою.
Коли Алла народжувала сина, їй виставили рахунок на 40 тис. грн. Аби сплатити його, Салісу взяв кредит. Особливого комфорту в приватній палаті не було: літали комарі, що переносять малярію, а під вікнами чулися крики місцевих.
Після виписки з лікарні батьки самі вирішують, як часто показувати дитину лікарю.
Але через тотальну бідність багато людей користуються послугами нетрадиційні медицини: ліки з трав та всілякі замовляння. Щеплення роблять практично такі ж, як і в Україні. Всі вони безкоштовні.
Вакцини від коронавірусу продають по 4 тис. грн
В Нігерії працюють пункти масової вакцинації. Але в приватних клініках щеплення роблять за гроші. Подруга Алли за дві дози заплатила близько 4 тис. грн. Тест на коронавірус коштує 2 тис. грн.
“Через те, що тут зазвичай +40, застуда швидко минає. Загалом 90% медицини спрямовано на лікування малярії. В аптеках люди купують ліки від неї так само, як в Україні від ГРВІ”, – каже Алла.
Зараз в Нігерії стало прохолодніше. З жовтня до травня триває харматан, і температура з +40 опускається до +15. Тому місцеві одягають пуховики та в’язані шапки.
А Алла мріє, що одного разу покаже сину справжню зиму в Україні – зі снігом та тріскучими морозами.
Що відвідати в Нігерії
Найчастіше для відпочинку туристи обирають Лагос, бо там багато готелів на узбережжі Атлантичного океану. В інших містах краще подорожувати, тільки якщо знаєте когось з місцевих або мандрівку організовує туроператор.
Салісу радить відвідати в Нігерії такі локації.
Національний контактний заповідник Янкарі в штаті Баучі
На 224,4 тис. га в природних умовах живе понад 50 видів ссавців. Крім того, там можна купатися в теплих джерелах. А ще побачити 600 печей, де в давнину плавили чугун. Або ж відчути енергетику печер Маршала, де люди переховувалися за часів работоргівлі.
Африканська кухня
Культура Африки – це надзвичайне поєднання екзотики, національного колориту і традицій, що викликають здивування і інтерес.
Гортаючи книги про Африку або вирушаючи в подорож по цьому континенту, ви зможете познайомитися з життям його народів, їх культурою і традиціями, незвичайної африканської кухнею.
Про останню ми й поговоримо в даній статті. На весь хід історії Африканських держав величезний вплив зробив той факт, що вони протягом декількох століть мали статус колоній, це ж вплинуло на їх культуру, традиції, національну кухню.
Жаркий африканський клімат також вніс свою лепту у формування африканської кухні. Перш за все, природними умовами обумовлений той набір продуктів, який використовують африканці при приготуванні національних страв.
І чим ближче до пустельній місцевості, тим біднішим виглядає раціон місцевого населення. Природно, що в африканській кухні, як і в інших національних кухнях, є свої характерні особливості.
Так, супи, які готують жителі чорного континенту, часто рясно приправлені і досить гострі. І обов`язково в них повинні бути присутніми кмин, шафран, перець та інші спеції.
Страви африканської кухні
Африканці великі любителі манної крупи. Вона є гарніром до м`ясних і овочевих страв. Також без манки неможливо собі уявити африканський кускус – одне з традиційних страв.
Готуватися він у такий спосіб: беруть півкіло манної крупи, пару стаканів води, по одній чайній ложці борошна і солі, а також вершкове масло. Манку розсипають по дошці і трохи оббризкують водою з сіллю.
Далі з неї формують грудочки. Зробити це можна розтираючи манну крупу по колу. Вийшло грудочки поміщають в сито, яке відправляється на водяну баню.
Щоб запобігти контакту з повітрям, сито щільно закриваю кришкою, і додатково накривають рушником. На приготування кускуса йде приблизно 60 хвилин.
Як уже згадувалося вище, в традиційній африканській кухні кускус вживається з м`ясом і овочами. Ось, один із прикладів приготування традиційного африканського м`яса.
Вам знадобитися: півкіло м`яса барана, бараняча нирка, куряча грудка, пару цибулин, огірок, 3 морквини, вершкове масло 3 ст. ложки, 200 гр. гороху, капуста білокачанна 300 гр. і, звичайно ж, спеції.
Готуватися це м`ясне страви наступним чином: заздалегідь (мінімум за 4 години) горох заливають водою. Лук нарізають і злегка обсмажують, до нього додають м`ясні інгредієнти і гасять їх до стану напівготовності.
Потім додають інші овочі і горох, солять і приправляють за смаком. Ємність, в якій гаситися м`ясо з овочами, може стати своєрідною підставкою для сита з кускус.
Це забезпечить страви з манної крупи прекрасний аромат. Кожен з компонентів трапези подається на окремому блюді.
В африканській кухні також чимало різних рецептів салатів. Ми вас познайомимо з одним з них. Єгиптяни вважають, що цей вельми незвичайний салат любила їсти сама цариця Нефертіті а тому і назвали його в честь неї.
Отже, для його приготування вам знадобитися: цибуля, апельсини, маслини без кісточок, оливкова олія і, звичайно ж, спеції і сіль.
Очищені апельсини і цибулю дуже тонко нарізають, невеликими пластинами, до них додають маслини, оливкова олія, солять і приправляють.
Одним з традиційних страв племен Західної і Центральної Африки є фуфу. Дане блюдо є рідкою кашкою.
Така консистенція досягається шляхом довгого і ретельного подрібнення коренеплодів (ямса, маїсу, бананів і ін.) В ступці. Фуфу обов`язково ретельно присмачують різними спеціями.
Цікавий і ритуал вживання фуфу. З отриманої маси катають кульки і ковтають їх. Жувати фуфу верх непристойності.
Якщо говорити про традиційні африканських десертах, то до складу більшості з них входять банани. Наприклад, дуже цікавий смак має банановий салат.
Для його приготування вам знадобитися: пара бананів, 2 ст. ложки кокосової стружки, стільки ж родзинок, 200 гр. шинки, 50 гр. вершків, лимонна цедра і салатні листя.
Готують цей салат так: попередньо родзинки заливають водою, банани ріжуть дуже тонко і перемішують їх з кокосовою стружкою, дрібно нарізаною шинкою і замоченим родзинками.
З вершків і цедри половини лимона роблять заправку і додають в салат. Змішавши всі компоненти, салат залишають приблизно на півгодини. Потім викладають на салатні листи і вживають в їжу.
Отже, ми вас познайомили лише з малою часткою цікавої африканської кухні. Її рецепти сміливо можна назвати незвичайними, пікантними і цікавими.
Тому, якщо ви хочете здивувати своїх близьких або вразити незвичайним блюдом коханої людини, то африканська кухня найкращий помічник у цій справі.