Тема 3.12 Визначення технологічних процесів під час заготівлі сіна та сінажу, їх технічне забезпечення
1. Способи заготівлі трав на сіно, сінаж і трав’яне борошно
Сіно заготовляють у розсипчастому не подрібненому вигляді, в подрібненому і пресованому вигляді.
Треба чітко визначити черговість збирання трав і скласти графік заготівлі сіна, уточнивши в ньому, що скиртують у полі, а що на кормовому дворі.
Під час заготівлі сіна на значній відстані від ферми його краще підбирати прес-підбирачем: у такому вигляді воно більш транспортабельне. На ділянках, розташованих близько до кормового двору, можна заготовлювати сіно будь-яким способом. Відповідно відпрацьовують технологічні схеми збирання трав і заготівлі сіна, набір машин з урахуванням їх наявності в господарстві: вентилятори для досушування сіна, крупногабаритні причепи, що самі навантажуються і розвантажуються, скиртоклади-волокуші, коповози, пристрої для навантаження паків, косарки-подрібнювачі, косарки-плющилки, граблі, відцентрові і пневматичні ворушилки тощо.
Найбільш поширене (70…80 % від обсягу заготівель) приготування неподрібненої маси. У такому разі виробничий процес складається з таких основних операцій: скошування трав у покоси чи валки, ворушіння, згрібання у валки, обертання валків, складання у копиці, підбирання кіп, транспортування їх і укладання в скирти.
Технологія заготівлі подрібненого сіна передбачає скошування трав з обов’язковим плющенням (бобових), ворушіння і згрібання підсушеної трави у валки (за вологості 55…60 %), підбирання валків (за вологості 35…45 %) підбирачами-подрібнювачами або силосозбиральними комбайнами, оснащеними підбирачами; подрібнення на частки 8…12 см завдовжки, транспортування маси і досушування її в місці зберігання в скиртах і сінних баштах із застосуванням активного вентилювання (до вологості 18…20 %).
Під час заготівлі пресованого сіна траву скошують у покоси або валки, перевертають і згрібають у валки, прес-підбирачем підбирають і формують у паки. За такої схеми виключають операції згрібання, утворення копиць, які необхідні під час заготівлі розсипного сіна.
Якщо рослини, з невеликим умістом цукру, порізати на частки розміром 10…25 мм (за вологості 50…55 %) і в такому стані законсервувати, тобто ізолювати від навколишнього середовища, можна мати один із видів поживного корму – сінаж. Сінаж – це по суті силос, приготовлений з прив’яленої сировини до вологості 45…60 %. У загальному розумінні – це сіносилос. Суть процесу полягає в прив’ялюванні до, так званої, фізіологічної сухості, тобто до часткового зневоднення зеленої маси до вологості, коли бактеріям така волога недоступна. Тому під час сінажування не відбувається маслянокисле і майже не спостерігається оцтове бродіння, є певна кількість молочної кислоти.
Закладають сінаж у герметизовані башти, обліковані траншеї і кургани.
Технологія заготівлі сінажу охоплює такі операції: скошування трав у прокоси чи валки; ворушіння; плющення в прокосах, плющення з утворенням валка; скошування з одночасним плющенням; підбирання і подрібнення пров’яленої маси і завантаження у транспортні засоби; доставка і вивантаження маси у сховище, її розрівнювання і ущільнення, герметизація.
Однією з основних операцій технологій отримання сіна та сінажу є скошування. Від своєчасності і якості його виконання залежить поживність заготовленого корму.
Технологія заготівлі трав’яного борошна охоплює такі операції: скошування з одночасним подрібненням і завантаженням зеленої маси в транспортні засоби, доставку її до сушильного агрегату, сушка трави, гранулювання (брикетування), затарювання і зберігання.
Є два способи виробництва трав’яного борошна: без пров’ялювання і з пров’ялюванням скошеної трави.
За першого способу заготівлі трави скошують і подрібнюють з одночасним навантаженням маси в транспортні засоби косарками-подрібнювачами КИК-1,4, КУФ-1,8, Е-280, КС-1,8, КСК-100 та іншими.
Одним з важливих умов підвищення продуктивності сушильних агрегатів є подрібнення трав. Частинок завдовжки до 3 см для трав’яного борошна має бути не менше 85 % від загальної маси сировини. Така сировина не потребує додаткового подрібнення перед сушінням, швидше відбувається випаровування вологи, знижується витрата пального і підвищується продуктивність сушильних агрегатів.
Вихідна вологість трав, зібраних для приготування кормів штучної сушки, грає вирішальну роль у продуктивності сушильних агрегатів. Тому останнім часом все більш широкого поширення одержує другий спосіб заготівлі трав’яного борошна – з пров’ялюванням трав у полі.
Під час скошування трав у валки можна використовувати косарки загального призначення. Плющення трав забезпечує більш швидке їх пров’ялювання. Для підбору, подрібнення і одночасного навантаження маси в транспортні засоби застосовують універсальні косарки-плющилки. Пров’ялювати трави слід лише в теплу погоду і чітко певний час. За кожну годину пров’ялювання трав у полі кількість каротину за час його руйнування сонячними променями знижується на 2…3 %. Тому граничним строком пров’ялювання є 4 години, а вологість має бути не нижче 70 %.
Основні технологічні схеми заготівлі кормів наведено на рис. 3.12.1.
Рис. 3.12.1. Основні технологічні схеми заготівлі кормів:
а – розсипного сіна; б – пресованого сіна; в – сінажу і силосу; г – трав’яного борошна;
1 – скошування трав; 2, 12 – згрібання у валки; 3 – копнування; 4 – транспортування; 5 – навантаження; 6 – скиртування і досушування; 7 – підбирання валків і пресування; 8 – збір паків і укладання в штабелі; 9 – транспортування штабелів; 10 – скиртування; 11 – скошування і плющення; 13 – завантаження скошеної маси в транспортний засіб; 14 – закладання сінажу або силосу в траншею; 15 – розрівнювання і трамбування зеленої маси; 16 – скошування і подрібнення трави; 17 – завантаження зеленої маси для сушіння; 18 – сушіння; 19 – приготування трав’яного борошна; 20 – гранулювання; 21 – транспортування готової продукції
2. Агротехнічні вимоги до збирання трав
Перший укіс бобових трав починати в стадії бутонізації, лучних – на початку цвітіння, а злакових – за появи колосків.
Косовицю проводити протягом 5. 7 днів, а на низинних луках, плавнях і болотах – 7. 10 днів.
Під час косіння забезпечувати оптимальну висоту зрізу: для природних трав у степовій зоні – 4,0. 4,5 см, а в лісолуговій і лісостеповій зонах – 5. 6 см. Отаву осіннього укосу зрізати на висоту 6. 7 см, а сіяні багаторічні трави – 7. 9 см. Відхилення від висоти зрізу – не більше 0,5 мм. Втрати трави не мають перевищувати 2 %.
Сінозбиральні машини не мають надмірно ворушити, перетрушувати і засмічувати сіно. Збирати сіно у розсипному вигляді потрібно за вологості 16…18 %, а під час пресування – до 25 %. У пересохлому сіні обсипається багато листя, а у вологому – розвиваються мікроорганізми, які руйнують поживні речовини. Вологість пров’яленої трави під час заготівлі сінажу має бути в межах 50…55 %, а довжина подрібненої маси – 20…30 мм.
Машини мають забезпечувати укладання трави у прямолінійні рядки або валки, правильне перевертання валків на півоберта для прискорення сушіння нижніх шарів. Втрата зеленої маси під час заготівлі сінажу не має перевищувати 0,5 %.
Під час заготівлі подрібненого сіна довжина подрібнених частинок має бути 30…50 мм.
Згрібати сіно у валки слід за вологості 18 % і нижче, а під час використання активного вентилювання – за 25…30 %. Повне збирання сіна провести за 10…15 робочих днів.
Робочі органи сінозбиральних машин не мають перетирати сіно, оббивати листочки і суцвіття, забруднювати сіно ґрунтом. Втрати сіна під час підбирання з валків з утворенням копиць допускаються не більше 5 %, під час підбирання з пресуванням – не більше 2 %. Загальні втрати трави під час косіння з подрібненням мають бути не більше 8 %.
Виконання технологічних операцій має супроводжуватися ретельним регулюванням машин на оптимальні режими їх роботи.
3. Комплектування, технологічне налагодження агрегатів
Для збирання трав на сіно використовують косарки КС-2,1, КДП-4, КТП-6, КРН-2,1А, косарки-плющилки КПРН-3А, КПС-5Г.
Сіно згрібають у валки, перевертають їх і ворушать масу в прокосах боковими універсальними граблями ГБУ-6 і ГВК-6А, а також поперечними граблями ГП-10, ГП-16А, в агрегаті з тракторами Т-40, ЮМЗ-6 і МТЗ-80.
Під час заготівлі розсипного сіна з копнуванням масу валків підбирають підбирачами-копнувачами ПК-1,6А, КПЛ-1,6, причіпами-підбирачами Т-009, Т-050 (ПНР). Копи, сформовані підбирачем-копнувачем перевозять універсальним копицевозом КУН-10 в агрегаті з трактором МТЗ-80.
Перевозять сіно до місць годівлі тварин або скиртування автомобілями і тракторними причепами 2-ПТС-4-887А.
Під час скиртування на сінокісних ділянках сіно перевозять волокушами ВНШ-3, ВУ-400, ВВ-0,4, ВНБ-3 і коповозами КУН-10. Скиртують сіно стогоутворювачами СНУ-0,5 і ПФ-0,5.
Для заготівлі подрібненого сіна пров’ялену у прокосах (скошують косарками-плющилками КПРН-3А, КПС-5Г) до вологості 40…50 % траву згрібають у валки і підбирають з одночасним подрібненням і вивантажуванням у транспорт. Для цього застосовують машини КСК-100, КУФ-1,8, КПКУ-75, Е-280, Е-281 (НДР). Подрібнену масу до місця складання перевозять спеціально обладнаними причепами 2-ПТС-4-887А.
Для заготівлі пресованого сіна (у паки прямокутної форми) застосовують прес-підбирачі ПС-1,6, ПСБ-1,6, ППЛ-Ф-1,6, К-422/1, К-453, ПКТ-Ф-2, що агрегатують, як правило, з тракторами класу 14 кН. Підбирають паки, утворені прес-підбирачами ПСБ-1,6 і ПС-1,6, за допомогою підбирача-укладача паків ГУТ-2,5А. Для заготівлі пресованого сіна використовують також прес-підбирачі ПРП-1,6, ПРФ-760 і пристрої для вантаження і укладання рулонів ППУ-0,5 і ПТ-Ф-500.
Для скиртування сіна і соломи застосовують навантажувач ПФ-0,5; для навантаження і укладання великих паків і рулонів – пристрій ПТ-Ф-300, який начіплюють на раму навантажувача ПКУ-0,8 або ПФ-0,5.
З метою досушування розсипного, пресованого і подрібненого сіна в скиртах використовують вентиляційні установки УВС-10М і УВС-16, пересувні повітропідігрівачі ВПТ-400 і ВПТ-600, а для досушування сіна в місцях зберігання – високопродуктивну промислову вентиляційну установку УДС-300.
Все частіше для заготівлі кормів на полях нашої країни застосовують закордонну техніку (рис. 3.12.2).
Перед початком збирального сезону треба перевірити і відрегулювати техніку. У косарці особливу увагу приділяють різальному апарату і механізму піднімання. Різальний апарат вважають відрегульованим, якщо в крайніх положеннях ножа середини сегментів збігаються зі серединами пальців, спинка ножової смуги прилягає своєю задньою стороною до пластин тертя, сегменти передніми кінцями спиралися на вкладиші пальців (між задніми частинами сегментів і вкладишів допускається зазор до 1,0 мм), притискні лапки мають із спинкою ножової смуги зазор не більше як 0,2…0,3 мм; сегменти ножа гострі, надійно притискуються до пластин пальців, а ніж легко переміщається в пальцях, амортизаційні пружини механізмів піднімання натягують так, щоб зусилля на важелях піднімання не перевищувало 80…100 Н.
Під час перевірки грабель звертають увагу на стан грабельного апарату, роботу автоматів і важільних механізмів піднімання.
У підбирачів-копнувачів перевіряють правильність розміщення пружин пальців, регулюють натяг компенсаційних пружин таким чином, щоб тиск на башмаку був у межах 50…60 Н. Контролюють стан урухомника підбирача і транспортера, справність полотна, пасів, у разі потреби регулюють зубчаті і ланцюгові передачі.
У тракторних волокушах звертають увагу на стан і правильність розміщення пальців грабельної решітки, чіткість дії механізмів піднімання.
Для прес-підбирачів установлюють належну щільність пака, особливо ретельно перевіряють роботу в’язального апарата.
4. Підготовка поля до роботи збиральних МТА
Рано навесні, до початку росту трави, ділянки оглядають, усувають всі перепони, що заважають нормальній роботі машин.
Перед косінням трав на полі чи лузі поділяють на загінки з урахуванням напряму і способу руху агрегатів. Для зручності обліку і раціонального використання машин площу загінки доцільно вибирати пропорційно добовій продуктивності сінозбирального агрегату. Ширина загінки має відповідати кратності проходів агрегату.
До початку збирання обкошують загінки і позначають поворотні смуги, прокошують і обкошують їх із збиранням сіна. Кути загінок обкошують так, щоб забезпечити плавність повертання агрегатів.
Напрям руху під час скошування природних трав вибирають уздовж довгої сторони поля, а сіяних трав він збігається з напрямом оранки. Спосіб руху – гоновий з розширенням суміжних проходів між загінками або вкругову.
Прив’ялену траву згрібають поперечними граблями під час руху їх човниковим способом упоперек напряму руху косарок, а боковими граблями – за напрямом руху косарок.
Під час пресування сіна прес-підбирачем агрегат рухається човниковим способом уздовж валків.
5. Формування та проведення роботи машинними агрегатами під час заготівлі сіна, сінажу та трав’яного борошна
Ця форма організації праці найбільш раціональна і ефективна. Використання механізованих загонів дає змогу заготовити корми протягом оптимальних агротехнічних строків, збільшити їх кількість і поліпшити якість, підвищити продуктивність технічних засобів за зниження затрат праці і собівартості продукції.
Загони можуть бути спеціалізованими чи комплексними. Перші комплектують для заготівлі одного, другі – кількох видів кормів.
Спеціалізований загін протягом сезону може переформуватись. Наприклад, після закладання сінажу з багаторічних трав він переходить на заготівлю силосу з кукурудзи тощо.
Комплексний загін одночасно заготовляє два і більше видів кормів (наприклад, зеленого корму і кормів штучного сушіння, сіна і сінажу, подрібненого сіна і брикетів та ін.).
Розмір і склад загонів залежить від обсягу заготівлі кормів, строків і умов виконання робіт, місткості сховищ, змінної продуктивності технічних засобів і кваліфікації механізаторів.
В комплексному збирально-транспортному загоні мають бути ланки:
- ланка із заготівлі зелених кормів;
- ланка із заготівлі сіна (сухого, прив’яленого, пресованого);
- ланка із заготівлі трав’яного борошна, гранул, брикетів;
- ланка технічного обслуговування агрегатів та за потреби виконання польового ремонту машин;
- ланка побутового обслуговування збирально-транспортного загону;
- ланка з обробітку ґрунту, внесення добрив та повторного поживного посіву трав.
6. Контроль і оцінювання якості роботи
Перед початком виконання операції агрегат установлюють на поворотній смузі і під час виїзду на контрольну борозну робочі органи машини переводять у робочий стан.
Під час першого проходу, проїхавши 20. 30 м, зупинити агрегат і перевірити якість виконання операції відповідно до агротехнічних вимог. За дальшого виконання операції постійно стежать за станом робочих органів.
У кінці загінки, на поворотній смузі повертають агрегат для зворотного руху.
Під час перевірки якості роботи вимірюють основні показники і визначають їх відповідність установленим агронормативам і допускам на них. Частину показників якості, що не мають числових значень, оцінюють суб’єктивно – оглядом поля.
Контролює якість скошування (табл. 3.12.1) та якість згрібання (табл. 3.12.2) тракторист-машиніст у процесі роботи та приймальник як під час роботи, так і після закінчення.
| Показник | Відхилення | Бал |
|---|---|---|
| 1 | 2 | 3 |
| Відхилення за висотою зрізу рослин, см | 0,5 1,0 2,0 | 5 4 3 |
| Рівномірність вкладання рослин у прокосах | рівномірно нерівномірно | 2 0 |
| Втрати трави, % | до 2 більше 2 | 2 0 |
| Показник | Відхилення | Бал |
|---|---|---|
| 1 | 2 | 3 |
| Втрати сіна, % | до 1,5 1,5. 2,5 більше 2,5 | 4 2 0 |
| Ширина валка, м | до 1 1,0. 1,2 більше 1,2 | 3 2 0 |
| Маса 1 м валка | відповідає вимогам не відповідає вимогам | 2 0 |
Питання для самоконтролю
Якісне сіно як необхідний компонент високих надоїв
Середній показник надоїв з однієї корови в рік в Європейських країнах зріс на 440 л за останні 10 років. З них за рахунок грубих кормів відбулося зростання на 371 л. Для отримання 5 000 л в рік лише з грубих кормів (без концентратів) потрібно мати грубі корма найвищої якості. Зокрема потрібно звернути увагу на сіно. Його не можна розглядати лише як структуроутворюючий елемент. Сіно – це цінний компонент раціону, джерело протеїну, енергії, макро- та мікроелементів. В сіні, як нівякому іншому кормі, збалансований вміст швидко доступних та повільно доступних енергії і протеїну. Сіно практично не потребує балансування концентратами. Отож, якщо Ви прагнете високих надоїв, Ви мусите мати хороше сіно.
Протеїн із сіна, також із сіна люцерни, є більш стійкішим до розкладання у рубці в порівнянні з протеїном з сінажу. Крім того, сіно позитивно впливає на азотний баланс рубця, стабілізуючи його роботу. Сіно високої якості надзвичайно позитивно впливає на фізіологію та здоров’я, а також і на продуктивність корови. Збільшення частки високоякісного сіна в раціоні корови – це, автоматично, збільшення вмісту білку у молоці.
Люцернове сіно високої якості без примусового просушування заготовити значно важче, аніж навіть люцерновий сінаж. Причина у стеблі, яке дуже важко висушити і при цьому не втратити головного джерела поживних речовин – листя. Щоб заготовити відмінне сіно, потрібно дотриматися певних вимог.
Як і для сінажу, для сіна важливим є правильний вибір фази розвитку рослини для укосу. Вчасно скошене сіно – це оптимальний вміст білку, енергії та клітковини. Злакові трави косять в фазі викиду колоса, бобові – на початку бутонізації, найпізніше – коли не більше 10% рослин поля у цвітінні. Для заготівлі сіна без досушування потрібне «вікно» у 3-6 сонячних та вітряних днів. Косарка для злакових трав повинна бути обладнаною бітерною плющилкою, для бобових – гумовою вальцевою. Плющилка повинна помітно роздавлювати стебло бобової трави. Надзвичайно важливо косити на висоту 8-10 см, не нижче. Стерня такої висоти забезпечить «повітряну подушку» під валком, яка гарантує рівномірне просихання сіна. Вологу масу (роса, після дощу) не косять. Валок після косарки має бути відрегульований на максимальну ширину, але не ширше колії трактора.
Злакові трави – ворушимо одразу за косаркою. За необхідності ворушимо ще раз наступного дня – це пришвидшить висихання. Ворушити бобові трави потрібно лише у випадку врожайності більше 10 т/га, або скошування без плющилки, або на масу впав дощ. Ворушимо слідом за косаркою. Щоб запобігти втраті листя ворушіння проводимо максимально щадно. Робочі органи ворушилки повинні обертатися якомога повільніше. Для цього оберти ВОМа трактора мають бути 400 до 450 об/хв. На МТЗ включаємо оберти ВОМа 540 об/хв., та вищу передачу, тримаємо низькі оберти двигуна. На іноземних тракторах встановлюємо оберти ВОМа на 750 об/хв., та тримаємо оберти двигуна на 1600 об/хв. Швидкість руху трактора – до 6-8 км/год. Якщо урожайність менша 10 т/га, косили з вальцевою плющилкою і маємо стабільну погоду – люцерну не ворушимо.
Злакове сіно згрібають у валки перед пресуванням – при вологості 20 до 15%, яка досягається після скошування за стабільної погоди через 2-3 дні. Люцернове сіно після просихання до 50-60% вологості (листя ще не повинно бути крихким) згрібають у валок. Цей валок залишають на полі ще на 4-6 днів. Валкувач працює на оборотах ВОМа 400 до 450 об/хв.! Швидкість не вище 8 км/год.
Сіно без досушування пресують при вологості 12-14%. Злакове сіно не пресують лише у росу. Люцернове сіно більш вибагливе до умов, за яких його можна пресувати. Оптимальний час для цього, коли атмосферна вологість підвищена, зазвичай це ніч. Люцернове сіно не можна пресувати в росу та в обідню пору, коли висока температура.
Періодично потрібно визначати вологість заготовленого сіна. При вологості вище 15% сіно не зберігається. Виникає загроза пліснявіння, що значно знижує вміст корисних речовин в сіні. Оптимальним є вміст вологи на рівні 12-15%. Вологість можна визначати візуально: типове забарвлення для сіна, листя легко кришаться при розтиранні пальцями, стебло тверде, вузли помітно зменшенні і досить тверді, долоні при розриванні пучка сіна перекручуванням залишаються повністю сухими. Увага: особливо перевіряємо стан вузлів: вони висихають найповільніше. Вузол необхідно розірвати (нігтями) при цьому не повинна відчуватися вологість, а забарвлення має бути не яскраво-зеленим. Більш точним є визначення вологості за допомогою вологоміра (бажано не цифрового, а аналогового). Щуп вологоміра втикають у тюк чи рулон із різних боків.
Підбирати можна квадратним пресом, рулонним чи причепом-підбирачем. Для квадратного пресу чим менша кількість ударів пресувального поршня (це заводські параметри), тим менше оббиватиметься листя. Ступінь пресування має бути якомога меншою 100-120 кг сухої речовини у 1 м3. Рулонний прес має бути налаштований на найнижчу ступінь пресування. Ядро тюка має бути рихлим. Сіно пресують лише в тюки з низькою щільністю для забезпечення вентиляції, але такі тюки затікають. Тому сіно в тюках має зберігатись під накриттям. Найважливіше для якісного сіна – не втратити листочки. Застосування причепа-підбирача найкраще справляється з цією задачею. По-перше, система підбору та пресування, за рахунок великого об’єму, гарантує найменшу втрату листя. По-друге, причепом-підбирачем можна досягти найнижчого ступеню пресування при якому сіно буде досихати в процесі підбору та транспортування. Це дозволяє підбирати сіно при вологості в 18-22%, а значить зберегти ще більше листочків. Від нарізки краще відмовитись. Датчики пресування встановлюють на найчутливіший рівень. Зберігають таке сіно у критому сіннику або використовують стаціонарні преси.
Високоякісне сіно з бобових заготовити важко, але робити це потрібно. Сіно – це забезпечення структури корму, джерело протеїну, енергії, мікро- та мікроелементів, самозбалансований компонент раціону. Це необхідний крок на шляху до високих надоїв.
Якісне сіно – необхідний компонент високих надоїв
Середній показник надоїв з однієї корови в рік в європейських країнах зріс на 440 л за останні 10 років. З них за рахунок грубих кормів отримували в середньому 371 л. Тобто для того, щоб мати показник в 5000 л в рік лише з грубих кормів (без концентратів) потрібно мати грубі корми найвищої якості. Зокрема потрібно звернути увагу на сіно. Його не можна розглядати лише як структуроутворюючий елемент. Сіно – це цінний компонент раціону, джерело протеїну, енергії, макро- та мікроелементів. У сіні, як в ніякому іншому кормі, збалансований вміст швидкодоступних та повільнодоступних енергії та протеїну. Сіно практично не потребує балансування концентратами. Отож, якщо Ви прагнете високих надоїв, Ви мусите мати хороше сіно.
Протеїн із сіна, особливо із сіна люцерни, є більш стійкішим до розкладання у рубці в порівнянні з протеїном із сінажу. Крім того, сіно позитивно впливає на азотний баланс рубця, стабілізуючи його роботу. Сіно високої якості надзвичайно позитивно впливає на фізіологію та здоров’я, а також і на продуктивність корови. Збільшення частки високоякісного сіна в раціоні корови – це, автоматично, збільшення вмісту білка у молоці.
Якщо виділити ТОП-5 причин, що стримують розвиток молочних ферм в Україні, то серед них обов’язково буде брак якісного сіна. Раціон для високопродуктивних корів для забезпечення високої перетравності та збереження здоров’я повинен містити достатньо структурної клітковини. Кукурудзяний силос часто пересушений і тому дуже мілкої нарізки, а, отже, на структурність майже не впливає. Основну роль в структурності відіграє сінаж. Проте, самого сінажу недостатньо. Щоб на 100% забезпечити потребу корови в структурній клітковині потрібно 20-25 кг СР сінажу в день, а це зробити не можливе в рамках українських раціонів. Тобто, потрібні додаткові джерела структурності раціону. Лишається сіно та солома. І тут всі переваги на стороні сіна – це не лише джерело структурності раціону, а й джерело енергії, протеїну та перетравної клітковини. На боці соломи лише одна перевага – вона є в достатній кількості.
Люцернове сіно високої якості без примусового просушування заготовити значно важче, аніж навіть люцерновий сінаж. Причина у стеблі, яке дуже важко висушити і при цьому не втратити головного джерела поживних речовин – листя. Щоб заготовити відмінне сіно, потрібно дотриматися певних вимог.
Як і для сінажу, для сіна важливим є правильний вибір фази розвитку рослини для укосу. Вчасно скошене сіно – це оптимальний вміст білка, енергії та клітковини. Злакові трави косять в фазі до викиду колоса, бобові – на початку бутонізації. Для заготівлі сіна без примусового досушування потрібне «вікно» у 3-6 сонячних та вітряних днів. Косарка для злакових трав повинна бути обладнаною бітерною плющилкою, для бобових – вальцевою. Надзвичайно важливо косити на достатню висоту (лугові трави – 5-7 см, бобові – 8-12 см, озимі злаки – 12-15 см).
Стерня такої висоти забезпечить «повітряну подушку» під валком, яка гарантує рівномірне просихання сіна. Вологу масу (роса, після дощу) не косять. Валок після косарки має бути відрегульований на максимальну ширину, але не ширше колії трактора. Їздити по вологій масі заборонено.
Злакові трави ворушимо одразу за косаркою. За необхідності ворушимо ще раз наступного дня – це пришвидшить висихання. Ворушити бобові трави потрібно лише у випадку врожайності більше 10 т/га, або на масу впав дощ. Ворушимо слідом за косаркою. Щоб запобігти втраті листя ворушіння проводимо максимально бережно. Робочі органи ворушилки повинні обертатися якомога повільніше. Для цього оберти ВОМа трактора мають бути 400 до 450 об/хв. На МТЗ включаємо оберти ВОМа 540 об/хв. та вищу передачу, тримаємо низькі оберти двигуна. На іноземних тракторах встановлюємо оберти ВОМа на 750 об/хв., та тримаємо оберти двигуна на 1600 об/хв. Швидкість руху трактора – до 6-8 км/год. Якщо урожайність менша 10 т/га, косили з вальцевою плющилкою і маємо стабільну погоду – люцерну ворушити не варто. Завдання для швидкого просихання – кожен листочок повинен бачити сонечко. Якщо врожайність низька і широкий валок від косарки це забезпечує, то від ворушіння можна відмовитися. Якщо врожайність посередня і за косаркою рослини лежать одна на одній, а після ворушіння лежать в один шар, то одного ворушіння слідом за косаркою достатньо. Якщо ж врожайність настільки висока, що навіть після ворушіння маса лежить в кілька шарів одна на одній, то, за певний час, варто провести повторне ворушіння.
Злакове сіно валкують – при вологості близько 20%, яка досягається після скошування за стабільної погоди через 2-3 дні. Люцернове сіно після просихання до 50-60% вологості (листя ще не повинно бути крихким) згрібають у валок. Цей валок залишають на полі ще на 4-6 днів. Валкувач працює на оборотах ВОМа 400 до 450 об/хв. Швидкість не вище 8 км/год.
Підбирають злакове сіно за вологості близької до 15%. За такої вологості щільність рулону можна встановлювати максимальну. Не пресують його лише у росу. Люцернове сіно більш вибагливе до умов, за яких його можна пресувати. Підбирають його зазвичай з вологістю дещо вищою за 15%, але рулони при цьому роблять максимально рихлими в серцевині, щоб маса досохла вже в рулоні до оптимальних 15%. Найкращий час для цього, коли атмосферна вологість підвищена, зазвичай це ніч. Люцернове сіно не можна пресувати в росу, оскільки тоді буде високим ризик зігрівання та плісняви. А також не варто підбирати люцернове сіно в обідню пору, коли висока температура і можна втратити багато листочків.
Періодично потрібно визначати вологість заготовленого сіна. При вологості вище 15% сіно не зберігається. Виникає загроза пліснявіння, що значно знижує вміст корисних речовин в сіні. Оптимальним для зберігання є вміст вологи на рівні 12-15%. Вологість можна визначати візуально: типове забарвлення для сіна, листя легко кришаться при розтиранні пальцями, стебло тверде, вузли помітно зменшенні і досить тверді, долоні при розриванні пучка сіна перекручуванням залишаються повністю сухими. Увага: особливо перевіряємо стан вузлів, вони висихають найповільніше. Вузол необхідно розірвати (нігтями) при цьому не повинна відчуватися вологість, а забарвлення має бути не яскраво-зеленим.
Більш точним є визначення вологості за допомогою вологоміра. Щуп вологоміра втикають у тюк чи рулон із різних боків, щоб перевірити вологість в різних зонах.
Підбирати можна квадратним пресом, рулонним чи причепом-підбирачем. Для квадратного пресу чим менша кількість ударів пресувального поршня (це заводські параметри), тим менше оббиватиметься листя. Ступінь пресування має бути якомога меншою 100-120 кг сухої речовини у 1 м3. Рулонний прес має бути налаштований на найнижчу ступінь пресування серцевини. Ядро рулону має бути рихлим. Сіно пресують лише в рулони з низькою щільністю для забезпечення вентиляції, але такі рулони затікають. Тому сіно в рулонах має зберігатись під накриттям.
В 2015 році німецький науково-дослідний інститут провів дослідження на базі 20 ферм в Саксонії. В раціоні корів 1 кг соломи замінили на 1 кг люцернового сіна. За місяць нового раціону рівень споживання сухої речовини зріс на 1,2-1,4 кг на корову в день. Надій зріс на 3,2 кг в перерахунку на базис. Вартість раціону при цьому змінилася на різницю в вартості 1 кг сіна та соломи. Кожен кілограм соломи, яку ви даєте високопродуктивним коровам, зменшує денний надій на 3,2 кг, проте багато підприємств в Україні змушені додавати солому в раціон, щоб забезпечити структурність. Вони просто не мають достатньої кількості сіна. Високоякісне сіно з бобових заготовити важко, але робити це потрібно. Погода в Україні часто не сприяє, оптимального теплого вікна в 5-6 днів з вітром і без опадів, та ще й в час, коли травостій в оптимальній фазі, трапляється не часто. Саме велика залежність від погоди має звернути увагу аграріїв на чітке дотримання технології. Чим менше у нас інструментів для впливу, тим віртуозніше ми маємо ними володіти. Сіно – це забезпечення структури корму, джерело протеїну, енергії, мікро- та мікроелементів, самозбалансований компонент раціону. Високоякісне сіно – це необхідний крок на шляху до високих надоїв.