Князь розповів чому розпалася група король і шут – новини

– Андрій, так що ж все-таки сталося з «Королем і блазнем»? Багато хто до цих пір не вірять, що група з 22-річною історією так просто взяла і розпалася. Мовляв, у вас з Михайлом Горшенєва і раніше були сольні проекти.

– Правда в тому, що я дійсно покинув «КиШ», але з моїм відходом група не припинила свого існування. Лейбл «Короля» залишився закріплений за Горшком (прізвисько Горшенєва. – Авт.). Я ж зараз повністю займаюся своєю групою «КняZz» – якраз зараз ми гастролюємо по Україні і завтра виступаємо в Києві. А чому розлучились? Є таке формулювання – по творчим розбіжностей. Якщо конкретизувати, то наші з Горшком погляди на подальший розвиток групи стали повністю не збігатися. Його захопила ідея перетворити «КиШ» в якусь подобу театру. Мене ж цей прожект взагалі не надихнув. Але якщо раніше наші незгоди не заважали нам жити і працювати разом, то в цей раз так не вийшло. І ми розлучилися.

– А за ким залишилися права на пісні «КиШ»?

– Більшість пісень залишилися за тим, хто їх і придумав. Тобто за мною. Тут у нас ніяких суперечок не виникало – все було офіційно зареєстровано. При цьому, так як ми намагалися зберігати творчий баланс і на мені були тексти, то за музику більше відповідав Горщик.

– А як ви думаєте, кому зараз важче – Горщику, за яким залишився закріплений розкручений лейбл групи, або вам.

– Думаю, що мені складніше. Адже я, по суті, починаю все з нового аркуша. І крім того, більшість фанатів «КиШ» не розбиратися в тому, хто правий, а хто винен, і в розпаді групи звинуватять мене. Мовляв, раз це я вийшов зі складу, то автоматично я – ренегат, зрадник і взагалі нехороша людина. Хоча це, звичайно, зовсім не так. З іншого боку, у мене за роки роботи накопичилося так багато матеріалу, який не зовсім підходив під концепцію «КиШ», але ідеальний для «КняZz». І тепер я нарешті можу їм зайнятися впритул.

– Наскільки я знаю, ви з групою зараз працюєте вже над другим диском.

– До речі, щодо назви групи «КняZz» – зрозуміло, що воно походить від вашого прізвища, але звідки в ньому взялося подвійне англійське Z?

– Та тут все якраз просто. Ми придумали цю штуку, щоб полегшити пошук інформації про групу через мережеві пошуковики. Самі розумієте – вобьешь в рядку «Князь» – і на тебе посиплються історичні персонажі.

– Ви плануєте знімати кліпи? Кажуть, що зараз це не дуже вигідно в фінансовому плані.

– Вам ніколи не доводилося страждати за свою музику? Все-таки панк-рок у багатьох викликає неприязнь.

– Особливо не довелося страждати. Тим більше, що у мене в «КиШ» завжди був образ такого собі добряка і романтичного героя. Хоча нападки, звичайно, все ж траплялися. Особливо на ранньому етапі «КиШ». Нас тоді навіть називали фашистами – хоча ніяких підстав для цього не було. А коли ми випустили альбом «Театр демонів», то люди, не розібравшись, наклали на нас штамп «сатаністи». Я на таку маячню намагаюся не звертати уваги.

– Чув, що по молодості вам доводилося брати участь в реконструкції Ермітажу. Як вас туди занесло?

– Це було ще до моєї музичної кар’єри. Я адже тоді навчався в реставраційному училищі, хоча душа до цього не лежала. Пішов, тому що на цьому батьки наполягли – хотіли, щоб у мене було гарну освіту. Ну і природно, що час від часу училище відправляло нас на практику на різні об’єкти. Ось і в Ермітаж поїхали за рознарядкою. Тільки реставрацією ми там не займалися – хіба що грубим малярство в деяких залах, ну або ж машини розвантажували (сміється).

– У вас дві доньки – як вони сприймають те, що їх батько – панк? І слухають вони вашу музику?

– Вони у мене ще зовсім малятка – молодшої всього рік, а старшій – шість. Так що панк або НЕ панк – їм все одно. А музику – так, слухають. Старша – коли ми в машині кудись їдемо.

З реставратори В КНЯЗІ

Ім’я: Андрій Князев

Народився: 06.02.1973 в Харкові (Росія)

Кий (почало VI ст. — кінець VI ст.) староруський князь, засновник Києва

Початковий період історії кожного народу завжди оповитий легендами.

Древні русичі в цьому не становлять винятку. Літописець XI ст., задавшись з’ясуванням питання «звідки пішла Російська земля» і «хто в Києві став першим князювати», пише:

«Були три брати: один на ім’я Кий, інший — Щек і третій — Хорив, а сестра їх була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині під’йом Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на горі, яка прозвалася по ньому Хоревицею. І побудували містечко в ім’я старшого брата свого і назвали його Київ. Був довкола міста ліс і бор великий, і ловили там звірів, і були ті чоловіки мудрі і розумні».

Деякі ж, не знаючи, говорять, що Кий був перевізником; був-де тоді у Києва перевезення з того боку Дніпра, чому і говорили: «На перевезення на Київ».

З тим, що Кий був простим перевізником, літописець не погоджується, наводячи на підтвердження його князівського походження такі аргументи: «Якби був Кий перевізником, то не ходив би до Царьграду; а тим часом Кий цей князював в роді своєму, ходив він до царя, і великі почесті віддав йому, говорять, той цар, при якому він приходив. Коли ж повертався, прийшов він на Дунай, і уподобав місце, і зрубав містечко невелике, і хотів сісти в нім зі своїм родом, та не дали йому сусіди; так і донині називають придунайські жителі городище те — Києвець. Кий же повернувся у своє місто Київ, тут і помер: і брати його Щек і Хорив і сестра їх Либідь тут же померли».

Ось, власне, і усе, що літописець, якого зазвичай ототожнюють з ченцем Києво-печерського монастиря Нестором, зміг довідатися про засновника столиці Староруської держави. Його розповідь повна виразних рис народного переказу : три брати-засновники і їх сестра — типові фольклорні персонажі. Не випадково багато учених відносилися до історичності князя Кия скептично. Але в останні десятиліття провідні дослідники схильні вважати його особою історичною — військовим проводирем, вождем-князем племінної групи полян, на рубежі Античності і Середніх віків що мешкали на території Середнього Подніпров’я. У зарубіжних джерелах поляни згадуються під ім’ям антов.

Насправді ж нічого міфологічного в розповіді про Кия немає і його біографія у загальних рисах відтворюється дуже переконливо. Народився він на початку VI ст., в знатній Полянській сім’ї. До цього часу придніпровські слов’яни вже знали спадкове правління. Відомо, що одного з антських (Полянських) князів IV ст. звали Божем (Бусом). Візантійські автори приводять імена і інших знатних антов, сучасників Кия, наприклад гордого Мезамира, посла, убитого аварами.

Молодість Кия припала на період напруженої боротьби між антами-полянами і Візантійською імперією на Дунаї. Слов’яни активно освоювали придунайські землі, спорожнілі після падіння держави царя гунів Аттіли, чому намагалася перешкодити Візантія. На початку 30-х років VI ст. на Дунаї розгорілася багаторічна війна між слов’янами і армією імператора Юстиніана. На південь по Дніпру з лісових областей Східної Європи спускалися численні дружини різних слов’янських племен. Це посилювало стратегічне значення гір, розташованих при впаданні в Дніпро його головного припливу Десни. У цьому місці, у переправи, спрадавна велася жвава торгівля товарами з лісової, лісостепової і степової зон.

Князь, який приймає данину. Мініатюра з Радзивилловської літописі. XV ст.

Місце для нового міста було вибране на важкодоступному останці плато, який утворює гору, що нині височіє над Подолом. Вона відома як Замкова гора. Повз неї з плато, де у той час розташовувався древній могильник з капищем, а пізніше виросли князівські палаци і Десятинна церква, проходив спуск на Поділ до річки Почайні, в гавань якої заходила тура, що припливала по Дніпру. Спорудження укріпленого городища забезпечувало Кию контроль над судноплавством по Дніпру, а також спостереження за переправою. Перевезення через Дніпро дійсно було «Києве», оскільки володів ним князь Кий, але перевізником він, розуміється, не був.

Завершивши спорудження свого «граду», Кий разом з іншими слов’янськими проводирями відправився на Дунай. У числі антських (Полянських) послів в Константинополі він, очевидно, був присутнім при мирних переговорах з імператором Юстиніаном в 545 р. За умовами укладеної угоди Візантія визнавала права антів на володіння лівобережжям Дунаю з фортецею Туррис. Кий, бажаючи закріпитися в Подунав’ї, заснував там містечко Києвець. Проте гострий конфлікт з місцевими жителями порушив його плани, змусивши князя повернутися в Київ, де він незабаром і помер. Нащадки Кия досить довго утримували владу в заснованому їм «граді». Польський хроніст Ян Длугош повідомляє, що Аскольд і Дір були прямими нащадками Кия.

Князь Кий захищає фортецю Києвець на Дунаї

Ім’я Кий має чітку слов’янську етимологію (кий — палиця). Можливо, воно походить і від kuj, божественного коваля в міфах індоєвропейських племен, соратника бога-громовержця у боротьбі зі Змієм. Українська легенда зв’язує виникнення Дніпра з ковалем, що переміг Змія, який обклав країну непосильною даниною. Коваль упріг поверженого ворога в соху і провів глибоку борозну. По цій борозні під кручами протік Дніпро.

Літописний переказ про Кия, його братів і їх сестру — це, швидше за все, компіляція легенд різних часів. У більш ранніх легендах засновником городища на Киселівці називався Сар (у північноіранських мовах — «голова») — слов’янський або сарматський князь Середнього Придніпров’я, в середині I тисячоліття заміщений Києм. Відмітно, що візантійський імператор Костянтин Багрянородний іменує київську цитадель «Самбатас» і в цій назві можна угледіти спотворене «Сар-батас». Про це Сарі пізніше забули, але його сестра, Либідь, залишилася в народній пам’яті. Звинувативши в подружній зраді, її жорстоко стратив готський король Германаріх, який володів Нижнім Придніпров’ям. За це він піддався нападу її братів, Сара і Амия, і був важко поранений.

Проте образи Щека і Хорива мають явно міфологічні корені. Вони відповідають місцевим міфічним героям — засновникам двох розташованих на горах над Подолом городищ. Не виключено, що в прадавні часи вони могли бути духами-божествами цих гір.

Незважаючи на легендарність, Кий з повним правом може вважатися історичною особою — Полянським князем, що затвердив центр своєї влади в Києві, який з того часу послідовно розвивається в столицю першої східнослов’янської держави, — Київській Русі. Його ім’я по праву нерозривно зв’язують з історією заснованого ним міста.

Почему Князь ушел из группы «Король и Шут»? Есть 3 основные причины

«Король и Шут» от «Кинопоиска» продолжает избивать рекорды по просмотрам, унижая все остальные российские сериалы. И понятно почему. История культовой группы не стесняется себя, содержит только хайлайты и не похожа на обыкновенный байопик. А одна из важнейших его составляющих – линия отношений Горшка и Князя, выполненная в духе бадди-муви.

Пока мы видели только первые серии, где у сказочных панков все хорошо, но впереди у сериального «Короля и Шута» неприятная история распада. Самое время вспомнить, как Князь уходил из группы и за что на него обиделся Горшок? Здесь все основные причины.

Князя и Горшка разделил мюзикл TODD

Можно считать это официальной и самой популярной версией. Поздний Горшок был очень заинтересован в театре, что, кстати, совсем неудивительно. Константин Плотников, исполнивший роль Михаила Горшенева, в одном из интервью рассказывал, как поражался актерским способностям Горшка: на сцене рокер по-актерски отыгрывал каждую песню, в том числе мимикой и жестами. Так что это было в нем всегда.

Над рок-мюзиклом TODD о серийном убийце Горшок работал с 2010 года. Ему нравился «Суини Тодд, демон-парикмахер с Флит-стрит» Тима Бертона. Все внимание Горшенева уходило на театральный проект, а Андрею Князеву он не был интересен. В итоге «TODD» стал жирным поводом для обострения старых конфликтов: Князь ушел из группы в 2011-м, хотя многие концерты «Короля и Шута» в 2010 году уже обходились без него.

Горшок устал от сказок, а Князь от отказов

Князь хотел, чтобы «Король и Шут» продолжали записывать песни по сочиненным им историям, а их к тому моменту было гигантское количество. Но творческие разногласия с Горшком случались и раньше. В 2005 году они вылились в сольные альбомы лидеров группы.

Лучший телеграм-канал со скидками на гаджеты

• Выгодные Xiaomi
• Самые дешевые iPhone
• Лучшие аксессуары за копейки

«Любовь негодяя» Князя можно расценивать, как набор песен, не вошедших в дискографию «Короля и Шута», потому что тексты не понравились другим участникам – в первую очередь, как раз Горшку. А когда Михаил не просто отвергал часть песен в прежнем режиме, но еще и увлекся неинтересным Андрею большим проектом, мотивация уйти в соло усилилась. В этом контексте можно вспомнить и культовый «Акустический альбом», написанный, когда Горшок находился в рехабе. Изначально именно он должен был называться «Любовь негодяя», но остальная часть «Короля и Шута» избавилась даже от тайтла. Да и после Горшенев брезговал многими хитами оттуда. Песню «Прыгну со скалы» он не любил никогда, терпеть не мог шутки вроде «Сосиски», а «Акустический альбом» считал неудачным экспериментом и соплями, а не настоящей панк-музыкой. В 2011 году Горшок даже придумал любимый ответ на вопрос об уходе Князя из группы. Когда его спрашивали, что поменялось, Михаил отвечал: «У нас больше нет «Скалы» и «Куклы колдуна». И мы очень этому рады». Он уже не хотел рассказывать сказки, больше увлекаясь театром и анархической теорией. Творческий конфликт в «Короле и Шуте» существовал всегда, а в 2010-х просто дошел до финала. Тем более, группа в тот момент уже теряла популярность.

Князь стал спортиком. Горшок – нет

Разрушительный образ жизни Михаила Горшенева то возвращался, то отступал. Князь тоже был не чужд алкогольным тусовкам, но вовремя остановил опыты с запрещенными веществами. Но пока Андрей кое-как принимал панковский режим «Короля и Шута», они с Михаилом могли нормально сотрудничать и уравновешивать друг друга. А потом все изменилось. Об этом Князь рассказал в одном из недавних интервью. В момент, когда он познакомился с будущими участниками группы «КняZz», у автора большей части текстов «Короля и Шута» окончательно пропал интерес к тусовкам. Он практически забросил алкоголь и начал заниматься спортом – то есть, соскочил с волны Горшка. А новая компания Князя была сильнее заинтересована в песнях, которые не подошли «Королю и Шуту». Готовая почва для ухода. Теперь интересно, как с этими контекстами поработали создатели сериала «Король и Шут». Магию дуэта Князь-Горшок они передать смогли. Но все равно нашлись и недовольные люди, которым показалось, что Андрей Князев в проекте показан уж слишком святым на фоне безумного Горшка. Когда серии дойдут до распада группы, таких претензий может стать еще больше. Кто поет вместо Горшка в сериале «Король и Шут»? Информацию скрывают, но ответ все равно нашли 8 выдуманных фактов из сериала «Король и Шут». Горшок потерял зубы гораздо раньше