Чому ходити задом наперед корисно для тіла та мозку

Влітку 1915 рок у гонитві за призом у 20 тисяч доларів США (тоді ця сума дорівнювала теперішнім 5200 доларів) власник сигарної крамниці на ім’я Патрік Гармон взявся за цікаве завдання.

50-річний чоловік планував пройти задом наперед із Сан-Франциско до Нью-Йорка.

За допомогою друга та маленького автомобільного дзеркала, прикріпленого до грудей, щоб бачити, куди він прямує, Гармон пройшов 6300 км за 290 днів, весь цей час крокуючи спиною уперед.

Він стверджував, що подорож зробила його щиколотки такими сильними, що потягнути їх можна було, лише “вдаривши по них кувалдою”.

Можливо, він щось знав.

Як показують дослідженнями, ходіння задом наперед може мати дивовижні переваги як для фізичного здоров’я, так і для мозку.

Ретро-ходьба, як її називають в академічних колах, має давню історію.

Є повідомлення, що на початку XIX століття люди проходили сотні, а іноді й тисячі кілометрів задкуючи. У багатьох випадках вони просто намагалися виграти парі, але дехто також хотів встановити дивний рекорд.

Утім, через те, що механізм ходіння задом наперед дещо інший, така вправа може принести фізичну користь. Її, приміром, використовують у фізіотерапії для полегшення болю у спині, проблем з колінами та артриту.

Деякі дослідження навіть припускають, що ходьба задом наперед може позитивно вплинути на когнітивні здібності, такі як пам’ять, час реакції та навички вирішення проблем.

Вважають, що практика ходьби задом наперед для оздоровчих цілей виникла ще у стародавньому Китаї. Але нещодавно вона привернула увагу дослідників у США та Європі як спосіб покращити спортивні результати й наростити м’язову силу.

Автор фото, Alamy

Ходьба задом наперед була популярною для встановлення рекордів та виграшу парі, але дослідження показують, що вона також корисна для здоров’я

Джанет Дуфек, експертка з біомеханіки з Університету Невади в США, досліджує рух назад понад 20 років.

Вона та її колеги виявили, що ходьба задом наперед лише 10-15 хвилин на день протягом місяця збільшила гнучкість підколінного сухожилля у десяти здорових студенток.

Ходьба задом наперед також може зміцнити м’язи спини, що відповідають за рівновагу та гнучкість хребта. А пʼять спортсменів, учасників іншого дослідження, також проведеного під керівництвом Дуфек, повідомили, що після таких вправ у них зменшився біль у попереку.

“Наше дослідження показало, що ходіння задом наперед частково полегшує біль у попереку, бо розтягує підколінні сухожилля, – каже науковиця Дуфек. – Часто однією з причин болю у нижній частині спини є напружені підколінні сухожилля”.

Вправи для ходьби та бігу назад вже використовують у деяких спортивних тренуваннях, зокрема в командних і ракеткових видах спорту, які вимагають спритності.

Оскільки біг задом наперед зменшує навантаження на колінні суглоби, але водночас зміцнює їх, він також корисний для захисту спортсменів від травм.

Утім, дослідники встановили, що ретро-ходьба приносить користь не лише спортсменам, але й літнім людям, молоді, людям із ожирінням, хворим на остеоартроз та пацієнтам після інсульту з порушеннями ходьби.

Вчені також зʼясували, що ходьба задом наперед спалює більше калорій, ніж звичайна ходьба.

Але чому вона така корисна?

“Біомеханіка ходьби назад дуже відрізняється від ходьби вперед, – пояснює Дуфек. – Діапазон рухів у коліні зменшується, і це має переваги для людей, які, наприклад, проходять реабілітацію після операції на коліні”.

Одне нещодавнє дослідження показало, що під час ходьби задом наперед значно зменшується діапазон рухів у тазостегнових і колінних суглобах.

Хоча ходьба вперед починається з контакту п’ятки із землею, назад ми торкаємось землі спершу носком, а п’ятка може так і залишитися у повітрі.

Як наслідок, колінний суглоб відчуває менше ударів і використовує інші м’язи у порівнянні зі звичайною ходьбою.

Насправді найбільше ударів під час ходьби назад поглинає гомілковостопний суглоб.

Отже, схоже, що у заяві Гармона про значне зміцнення щиколоток чимало правди, навіть якщо частину шляху він проїхав потягом.

Утім, переваги не закінчуються міцнішими щиколотками.

Дослідники також виявили відмінності у нейронній активності мозку під час ходьби у різних керунках.

Коли ми задкуємо, у нас насамперед активується префронтальна кора головного мозку, відповідальна за такі складні когнітивні навички, як ухвалення рішень та розвʼязання завдань.

В одному дослідженні перевірили здатність 38 учасників виконати тест Струпа. Випробування передбачає швидку реакцію на суперечливі стимули, наприклад, коли слово “синій” написане червоними літерами.

Під час тестування одна група учасників крокувала вперед або вбік, інша – назад.

Дослідники зʼясували, що найкращі результати показали ті, хто йшов задом наперед. Можливо тому, що їхній мозок вже налаштувався на незвичне завдання.

Автор фото, Getty Images

Під час ходьби назад задіяні інші м’язи порівняно з ходою вперед

Інше дослідження показало, що будь-який рух у зворотному напрямку – ходьба задом наперед, перегляд відео, на якому предмети рухаються назад, чи навіть просто уявлення такого руху, покращили здатність учасників запам’ятовувати інформацію.

Що більше зʼявляється таких досліджень за участю різних груп людей, як здорових, так і з хворобами, то більше переваг виявляють вчені.

Утім, у ходьби задом наперед є й ризики. Відомі випадки, коли виконуючи таку вправу під час фізіотерапії, люди отримували серйозні травми.

До того ж, таких самих переваг можна домогтися й в інший спосіб. Вчені з Китаю, наприклад, виявили, що гімнастика тай-чи та плавання є більш ефективними реабілітаційними заходами для спортсменів із болем у нижній частині спини, ніж ходьба задом наперед, біг підтюпцем або відсутність вправ взагалі.

Але, як каже Дуфек, є ще один привід спробувати ретроходіння – це новизна.

“Я маю на увазі, що розтягнути підколінні сухожилля можна багатьма способами, але жоден із них не буде таким кумедним, як ходьба задом наперед”.

Фізична реабілітація після операційного втручання

При сколіозі 4-го ступеня, коли кут викривлення становить 40 градусів і більше, найефективнішим методом лікування вважають вирівнювання хребта хірургічним шляхом. Упродовж першої або другої доби після операції пацієнти починають рухатися. Повний період реабілітації після операції триває від 6 до 12 міс

Передопераційний період

Фізичний терапевт навчає пацієнта техніці правильного виконання фізичних вправ і формуванню навичок, які будуть важливими в перші дні після операції. Це, зокрема, дихальні вправи, вправи на розтягнення, вміння утримувати правильне положення тулуба, виконувати безпечні переміщення в ліжку, переходити у положення сидячи, безпечно вставати з ліжка/крісла тощо.

У передопераційний період для пацієнта буде корисним виконання аеробних вправ. До прикладу, D.O.S. Santos та співавт. досліджували вплив передопераційної програми тривалістю 4 міс, спрямованої на аеробні тренування та покращання якості життя пацієнтів. Виявлено, що результати відновлення були кращими у пацієнтів, які проходили навчання з аеробним навантаженням, водночас особи, які їх не виконували, залишалися без змін. Післяопераційне відновлення, яке оцінювали за допомогою 6-хвилинного тесту ходьби, було значно кращим у тих, хто проходив передопераційний курс тренування з аеробним навантаженням.

Післяопераційний період

1-й день — 6 тиж (перший етап)

Мета — контроль болю і мобілізація (збільшення рухливості) пацієнта.

• навчити пацієнта правильній поставі;
• пояснити принципи мобілізації без навантаження на хребет.

Зазвичай пацієнту дозволяють вставати з ліжка та починати ходити у перший або другий день після операції. Впродовж цього часу він виконує вправи і дотримується рекомендацій, які були йому надані в передопераційний період.

Поступово зростає частота і збільшується тривалість ходьби, що, своєю чергою, сприяє підвищенню рівня загальної витривалості.

На даному етапі (з урахуванням толерантності пацієнта) слід починати виконання вправ з метою розтягнення м’язів нижніх кінцівок та нервової мобілізації.

На 4–7-й день після операції пацієнта виписують з лікарні додому. Впродовж перших 6 тиж реабілітації після операції йому слід бути дуже обережним щодо своєї фізичної активності. Усі домашні справи необхідно виконувати плавно, повільно, щоб не спричинити різкого болю.

У цей період формується кісткова система хребта, тому пацієнту належить уникати:

• піднімання предметів масою понад 5 кг;
• нахилів тулуба (можна здійснювати згинання в колінних і кульшових суглобах);
• ротації хребта (навіть попри те, що багато рутинних заходів передбачають цей рух);
• керування автомобілем (через сонливість, знижену координацію, а також побічні ефекти знеболювальних засобів).

Через 4–6 тиж після хірургічного втручання на поперековому відділі хребта більшість пацієнтів можуть повернутися до школи або на роботу, яка не передбачає фізичної праці.

Особливості фізичної терапії пацієнта на першому етапі (до 6 тиж)

Ходьба

1. Частота і тривалість ходьби залежать від рекомендацій, наданих хірургом.
2. Доцільно здійснювати часті прогулянки на коротку дистанцію.
3. Пацієнт повинен припиняти ходьбу, якщо виникає гострий біль.
4. Швидкість ходьби не має спричиняти задишки; пацієнт повинен мати змогу вільно спілкуватися.
5. Слід починати з 5 хв прогулянки з поступовим збільшенням тривалості ходьби.
6. Частота прогулянок має бути не менше 3–4 разів на тиждень, а довжина дистанції становити близько 3 км.
7. Для максимального ефекту слід зберігати правильний стереотип ходьби, а також:

• Положення голови і плечей. Утримувати пряме положення голови (відносно серединної лінії тіла), погляд спрямований вперед на горизонт. Плечовий пояс розслаблений, але без округлювання плечей і сутулості.
• Положення тулуба і робота м’язів живота. Утримувати вертикальне положення тулуба без надмірного його нахилу вперед в момент ходьби. Важливо активно задіювати в роботу м’язи живота, щоб зменшити навантаження на поперекову ділянку хребта. Для цього слід утримувати живіт дещо втягнутим.
• Робота ніг. Кожен крок має бути природним (не надто довгим чи коротким). При кожному кроці перший контакт стопи із поверхнею повинен бути м’яким та робитися ділянкою п’яти із плавним перекатом на середню частину стопи. Контакт стопи із поверхнею необхідно завершувати в ділянці великого пальця стопи.
• Робота рук. Руки мають бути розташованими близько до тіла, розслабленими і дещо зігнутими в ліктях. У момент ходьби руки повинні рухатися маятникоподібно в ритмі руху протилежної ноги.

Дотримання цих правил рекомендовано пацієнтам під час ходьби на біговій доріжці. Поручні бігової доріжки слід використовувати тільки для підтримки рівноваги тіла.

Розтягнення м’язів

Розтягнення м’язів слід виконувати повільно із затримкою 30–0 с. Кількість повторів — 3–4 рази двічі на день.

Під час виконання вправ має бути відчуття розтягнення. У разі появи болю чи печіння виконання вправ слід припинити.

М’язи задньої поверхні стегна

Вихідне положення

Сидячи на краю стільця, ногу розігнути в коліні, стопу розташувати на незначному підвищенні. Спина має бути рівною.

Рух

Нахил рівного тулуба вперед, животом до стегна до відчуття розтягнення м’язів по задній поверхні стегна.

М’язи передньої поверхні стегна

Вихідне положення

Лежачи на животі, ноги прямі (розігнуті у колінних суглобах).

Рух

Зігнути ногу в колінному суглобі в напрямку п’ятою до сідниць.

Мобілізація нервів

Вихідне положення

Лежачи на спині, ногу зігнути в кульшовому суглобі, максимально розігнути — в колінному. Дане положення ноги підтримувати за допомогою рук.

Рух

Плавне виконання рухів стопою (від себе/на себе).

Вправи для стабілізації та покращання постурального положення тіла

Ці вправи передбачають переважно утримання статичного (нерухомого) положення тулуба при одночасному виконанні рухів нижніми/верхніми кінцівками.

Залежно від виду вправи тривалість напруження може бути різною (в середньому до 10 с).

Кількість повторень — 7–10 разів 1–2 рази на день.

Стабільність поперекового відділу хребта

Вихідне положення

Лежачи на спині, ноги зігнути в колінних суглобах, стопи розташувати на підлозі, попереком торкатися поверхні.

Рух

Напруживши м’язи живота, втиснутися ділянкою попереку об поверхню.

Активізація м’язів черевного пресу 1

Вихідне положення

Лежачи на спині, ноги зігнути в колінних суглобах, стопи розташувати на підлозі, попереком торкатися поверхні.

Рух

Утримуючи напруження м’язів живота, почергово відривати стопи над поверхнею на висоту декількох сантиметрів. При цьому положення таза має бути нерухомим, а ділянка попереку повинна залишатись притиснутою до поверхні.

Активізація м’язів черевного пресу 2

Вихідне положення

Лежачи на спині, ноги зігнути в колінних і кульшових суглобах та розташувати на підвищенні (стільчик/фітбол).

Рух

Утримуючи напруження м’язів живота, підняти зігнуті ноги з опори та утримувати таке положення впродовж декількох секунд. При цьому положення таза має бути нерухомим, а ділянка попереку повинна залишатись притиснутою до поверхні.

Зміцнення великого сідничного м’яза та м’язів задньої поверхні стегна

Вихідне положення

Лежачи на спині, ноги зігнути в колінних суглобах, стопи розташувати на підлозі, попереком торкатися поверхні.

Рух

Утримуючи напруження м’язів живота і нейтральне положення попереку, підняти таз вгору і утримувати таке положення 10–15 с.

Зміцнення розгиначів стегна та м’язів спини

Вихідне положення

Рух

Утримуючи напруження м’язів живота і нейтральне положення тулуба, почергово піднімати ноги вгору.

Пізніше цю вправу можна ускладнити, піднімаючи водночас руку і ногу з протилежних боків.

Денис Дмитрів, головний фізичний терапевт,
Оксана Дуб, фізичний терапевт,
Юрій Гаргас, фізичний терапевт ЦФР «Формула руху»,
Катерина Тимрук-Скоропад, доцент кафедри ФТ та ЕТ, ЛДУФК

“Фармацевт Практик” #6′ 2020

Грижа після операції (видалення, хребет): післяопераційний період

Післяопераційний період після хірургічного видалення грижі хребта не менш важливий (в плані ефективності лікування), ніж саме видалення. Якщо реабілітаційний період проходить неправильно, виникає величезний ризик розвитку ускладнень або рецидиву міжхребцевої грижі.

Особливо уважно слід ставитися до відновлення після оперування поперекового і шийного відділів спини. Ці сегменти хребта найбільш рухливі і «тендітні» (щодо грудного відділу), тому вимагають якомога більш щадного способу життя в перші місяці після операції.

Перші дні після операції при грижі: що і як?

Більшості пацієнтів перші дні після ліквідації міжхребцевої грижі доводиться нелегко. Як правило, у них болить спина, причому болі нерідко «віддають» в верхні кінцівки, голову. Якщо оперувалася грижа на стику шийного і грудного відділу, можливі легкі запаморочення, нудота.

Після видалення хребетної грижі в області попереку ноги можуть бути ніби «ватяними», «заплітається». Крім того, якщо використовувався загальний наркоз, то можна очікувати після пробудження дуже поганий стан – слабкість, нудота, сильна спрага.

Відчуття від наркозу проходять вже через 8-12 годин, в які пацієнт, як правило, спить (через сильну слабкість). Врахуйте, що в перші 24-48 годин лікарі швидше за все призначать строгий постільний режим, зрідка змінюється необхідністю в ходінні (для профілактики різних ускладнень через іммобілізації).
до меню ↑

Коли виписують додому?

Термін перебування в стаціонарі після оперативного видалення грижі залежить від того, яка саме методика видалення застосовувалася. Наприклад, якщо операція проводилася класичним способом (найбільш травматичним), то пацієнт може перебувати в стаціонарі до 2 тижнів.

Особливості реабілітації після видалення грижі спини

Якщо ж ми говоримо про ендоскопічних малоінвазивних процедурах (наприклад, видалення грижі лазером ), То хворого можуть виписати вже до третього-четвертого дня. Орієнтуватися на середні показники можна, але потрібно враховувати, що в певних ситуаціях термін перебування в лікарні може бути продовжений.

Наприклад, якщо є післяопераційні ускладнення або операція була проведена не в повному обсязі / неправильно. У таких випадках пацієнта можуть залишити в стаціонарі на кілька днів, а при тяжких наслідках лікування – аж до декількох місяців.
до меню ↑

Чи потрібно приходити до лікаря, і як часто?

Після оперативного втручання перший час буде вимагатися динамічне спостереження за станом пацієнта. Потрібно це і для підтвердження ефективності процедури, і для виключення післяопераційних ускладнень (їх потрібно виявляти і лікувати якомога раніше).

Після виписки зі стаціонару пацієнт відправляється додому. Вже приблизно через тиждень бажано, щоб він відвідав лікаря для консультації. Якщо все добре, то наступний моніторинг проводиться через місяць, а потім через 3-6 місяців.

Діагностичний моніторинг потрібно тільки в перший рік після операції, далі потрібно спостерігатися у хірурга за місцем проживання. Навіщо? Видалення грижі оперативним шляхом – не гарантія того, що вона не повернеться. Тому потрібно уважно стежити за спиною, щоб уникнути рецидивів.
до меню ↑

Основні правила реабілітаційного періоду

В період реабілітації потрібно дотримуватися всіх розпоряджень лікаря, що дозволить збільшити успіх операції і знизити ризики розвитку її ускладнень до мінімуму. І навпаки: ігнорування приписів лікарів майже завжди закінчується ускладненнями або навіть рецидивом захворювання.

У реабілітаційний період після видалення спинний грижі призначається корсет

Правила на період реабілітації:

1. Ніяких підйомів тягарів, ніякої зайвої фізичної активності.
2. Приймайте всі препарати, які призначили лікарі. Чи не слухайтеся порад знайомих, у яких «родичі вже пройшли через таке і краще знають».
3. Уникайте будь-яких травм і перевантажень хребетного стовпа, навіть самих незначних (на ваш погляд).
4. Уникайте переохолодження або перегріву.

Протипоказання: чого не можна робити після операції з видалення грижі хребта?

Під час відновного періоду вводиться ряд заборон, порушувати які собі дорожче буде. В принципі неможливо уникати всіх заборонених ситуацій, однак завданням пацієнта є мінімізація будь-яких ймовірностей з ними зустрітися.

• не можна спати на незручних матрацах, приймати для сну будь-які пози, які не рекомендовані лікарем, спати напівсидячи;
• не можна харчуватися шкідливою і марною їжею (фастфуд): вам навпаки потрібні вітаміни і різні мікроелементи для відновлення тканин, так що харчуйтеся збалансовано і правильно;
• ні в якому разі не можна бігати або стрибати;
• уникайте сходинок, але якщо це неможливо – йдіть по ним якомога повільніше;
• ні в якому разі не можна знімати ортопедичний бандаж або корсет;
• не можна носити одяг, що стискує.

етапи реабілітації

Реабілітаційний період після операції ділиться на два основних етапи (періоду): ранній і пізній. Вони мають відмінності: на ранньому періоді існує безліч обмежень, тоді як до пізнього періоду більшість з них вже знімають.

ЛФК після видалення хребетної грижі

В цілому проходження цих етапів у всіх хворих однаково, відмінності можуть бути в нюансах при будь-якому нетиповому стані хворого в період після лікування. Наприклад, якщо виникли ускладнення, то початкові обмеження можуть продовжуватися аж до середини пізнього етапу.

При цьому нерідко ранній етап проходить в умовах стаціонару (до виписки), а пізній вже є амбулаторним. При наявності ускладнень пізній етап може проходити в умовах медичного закладу (наприклад, в реабілітаційному центрі).
до меню ↑

ранній період

Ранній період триває в середньому 15 днів. Це найбільш важливий етап після оперативного видалення грижі. На тлі інтенсивної медикаментозної терапії вводиться ряд обмежень на рухову активність, мінімізується ймовірність отримання травм спини.

Основою медикаментозної терапії в цей період є нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). У кожного пацієнта після перенесеної операції спостерігаються запальні явища (навіть якщо вона була малотравматичної), тому без НПЗЗ практично не обійтися.

Щоб пацієнт міг безпечно пересуватися, йому призначають носіння ортопедичних підтримують корсетів. Надягають корсет в положенні лежачи, а ходити в ньому (і взагалі ходити в ранній період) дозволяється не більше 90 хвилин на добу.
до меню ↑

Відгуки про операції з приводу грижі спини (відео)

пізній період

Пізній період проходить набагато більш комфортно для пацієнта, ніж ранній. Безліч обмежень вже знято, пересуватися можна більше 90 хвилин в день, але все ще в ортопедичному корсеті (хоча і не завжди).

Цей період є найтривалішим, займаючи в середньому 7 тижнів. Мета цього періоду – відновлення пошкоджених після операції і тривалого протікання грижі тканин. Крім того, на все життя вводяться правила, дотримуючись яких можна мінімізувати ризики рецидиву захворювання.

Техніка видалення спинний грижі

Також в цей період уже вводяться перші фізичні вправи. Вони повинні бути простими і як можна більш щадними. Їх застосовують і для стабілізації хребетного стовпа, і для зміцнення м’язового корсету спини, який допомагає хребту справлятися з навантаженнями.
до меню ↑

Що робити після пізнього періоду?

Після пізнього періоду настає відстрочений етап. Тут вже щосили можна виконувати фізичні вправи, відвідувати басейн, посилювати загальну активність (побільше ходьби, виконання справ по дому). В середньому відстрочений період починається через 3 місяці після початку реабілітації.

Є й обмеження: будь-які різкі рухи і підйоми тягарів слід виключити. Піднімати можна предмети з вагою не більше 4-5 кілограм. Тим більше заборонена робота з виснажливим фізичною працею (робота вантажником, будівельником).

До цього моменту прийом медикаментозних засобів вже повинен бути закінчений. Наявність хворобливих відчуттів в відстроченому етапі – пряма причина для відвідування лікаря, так як таких явищ вже бути не повинно (за винятком рідкісних і специфічних випадків).
до меню ↑

Як довго триває реабілітаційний період після операції на грижі хребта?

Якщо підсумувати всі періоди реабілітації після операції на грижі хребта, їх загальна довжина складає до півроку. Іноді цей термін скорочується: при ендоскопічних операціях на неускладненій грижі відновний період може займати кілька місяців.

Врахуйте: чим менш відповідально пацієнт підходить до лікарських приписами, тим більше буде потрібно часу на реабілітацію. Якщо не до кінця дотримуватися лікарські рекомендації, то в підсумку відновлення затягнеться на рік, а в деяких випадках можливо заново отримати хвороба.

Вправи в басейні після видалення міжхребцевої грижі

Для зменшення тривалості реабілітації її можна проходити не в лікувальному стаціонарі або в домашніх умовах, а в спеціальному реабілітаційному центрі. Проблема тільки в тому, що заняття в таких центрах обходяться дуже дорого.
до меню ↑

Як почуває себе людина під час реабілітаційного періоду, і що він може відчувати?

Кількість / розмаїтість і інтенсивність відчуттів пацієнта під час реабілітаційного періоду дуже велике. У кого-то все обмежується помірним дискомфортом, який протікає якраз весь час реабілітації.

У інших можуть спостерігатися болісні симптоми: крім дискомфорту присутній біль, скутість в спині, неспокійний сон. На щастя, подібна симптоматика в період відновлення спостерігається рідко.

Найважчий етап – перші 14 днів після операції. Протягом цього часу практично всі пацієнти відчувають себе не дуже добре. Однак через два тижні пацієнти зазвичай відчувають себе набагато краще, і вже не розуміють, як могли жити з наявної грижею.

Небезпечні симптоми під час реабілітації: на що варто звертати увагу?

Існує як нормальна симптоматика протікання реабілітаційного періоду, так і патологічна (проблемна). Патологічна симптоматика вказує або на післяопераційні ускладнення, або на неправильно протікає період відновлення.

Список патологічних симптомів:

1. Сильний больовий синдром, що не вщухає через 3-4 дня після операції (коли його вже не повинно бути, або він повинен слабшати).
2. Поява або посилення болючого синдрому до неможливості нормально лежати при прийнятті горизонтального положення.
3. Лихоманка (може бути присутнім в перші дні після операції, але не пізніше).
4. Запаморочення, сильні головні болі, порушення зору (поява зорових артефактів у вигляді пелени або спалахів перед очима).
5. Нудота, напади блювоти, розлади вестибулярного апарату.

Реабілітаційні процедури після грижі: які проходитимуть?

Для поліпшення ефективності операції і для зниження тривалості реабілітаційного періоду можуть застосовуватися різні другорядні процедури. Як правило, їх призначають вже на пізньому етапі реабілітації, так як в ранньому вони можуть сильно нашкодити.

Фізичні вправи показані при реабілітації після видалення спинний грижі

1. Плавання (про відвідини басейну при грижі можна почитати окремо) – в деяких стаціонарах, де проводять видалення грижі, як раз є басейни для цього.
2. Фізіотерапевтичні процедури – особливо ефективні грязьові ванни, вплив теплом. іноді застосовується електрофорез при грижі , З протизапальними засобами.
3. Масажні процедури – застосовується класичний щадний масаж, мануальна терапія категорично заборонена.
4. Акупунктура (голковколювання) і лікування п’явками так само допускаються, але на ділі мають занадто малу ефективність. про голковколювання при грижі можна почитати окремо.

Санаторне лікування

Якщо у пацієнта є можливість проходити реабілітаційний етап в санаторії – це найкращий з усіх можливих варіантів. Єдина умова – підбір спеціалізованого санаторію, в якому є процедури для пацієнтів, які перенесли операцію з видалення спинний грижі. про санаторне лікування грижі хребта можна почитати окремо.

На щастя, подібні санаторії є в багатьох країнах СНД. У Росії, Україні і Білорусії їх і зовсім велика кількість (вони розкидані по різних містах). Однак лікування в санаторії можливо лише в тому випадку, якщо не було післяопераційних ускладнень, або якщо санаторій спеціалізується на їх лікуванні.

Повинна бути можливість транспортувати пацієнта в інше місто без будь-яких проблем і небезпек для здоров’я. Слід також переконатися, що в санаторії є фахівці з тієї лікувальної фізкультури, що застосовується після операції з видалення хребетної грижі, і яку рекомендував ваш лікар.