Історія винаходу млинів. водяні млини

Минуло чимало часу, поки людина навчилася отримувати борошно з вирощеного їм зерна. Найпершими пристосуваннями для подрібнення зерна були кам’яна ступка і товкач. Пізніше зерно стали перетирати, завдяки такому методу борошно була краще. Від руху терки вперед-назад перейшли до обертання. Плоский камінь, перетираючи зерно, обертався по плоскому блюду з каменю. Змусивши один камінь в процесі обертання ковзати по іншому, людина винайшла жорно. В середині верхнього каменя був отвір, куди підсипати зерно. Потрапляючи між верхнім і нижнім каменем, зерно при обертанні перетирають на борошно. Так була винайдена ручна млин, широко поширена в Римі та Стародавній Греції. Млини були різних розмірів, великі млини оберталися за допомогою рабів або ослів.
Згодом виникла необхідність у винаході такої машини, яка б працювала без використання сили тварини або людини. Такою машиною стала водяний млин, але її винаходу і використання передувало винахід водяного двигуна. Уже в далекій давнині людина винайшла машину, за допомогою якої він черпав воду з річки і поливав свої землі. Така поливна машина (чадуфон) складалася з ряду черпаків, закріплених на ободі великого колеса, що мав горизонтальну вісь. При обертанні колеса нижні черпаки опускалися в річку і, наповнені водою, піднімалися вгору, де перекидалися в жолоб в найвищій точці колеса.

У місцях, де вода тече швидко, стали встановлювати колеса зі спеціальними лопатками, які під напором води починали крутити колесо , А то, в свою чергу, черпало воду вже без зусиль людини. Винахід простого і надійного водяного двигуна мало величезне значення для подальшого розвитку техніки. Люди швидко зрозуміли, що обертання водяного колеса можна використовувати не тільки для черпання води, але і для інших цілей, наприклад, перемелювати зерна. У місцях, де швидкість течії невелика, річку стали запруджують, піднімаючи рівень води і направляючи струмінь за спеціальним жолобу на лопатки колеса.

Тепер, коли був винайдений водяний двигун, необхідний був передавальний механізм, який би не тільки передавав, але і перетворював обертальний рух. І тут була використана ідея колеса. Якщо взяти два колеса, щільно стикаються обіддям, з паралельними осями обертання, і одне з них (провідне) почати обертати, то через тертя між ободами почне обертатися і друге колесо (ведене). Відстань, яке пройде кожна з точок, що лежать на ободах цих коліс, буде однаковим. З двох пов’язаних між собою коліс велике колесо буде робити в стільки разів менше оборотів, у скільки його діаметр більше, ніж діаметр меншого колеса. Це означає, що при використанні системи з двох коліс різного діаметра, ми не тільки передаємо, а й перетворюємо рух. Використання гладких колес було незручно, так як зчеплення між ними було не дуже жорстким і колеса прослизали. Згодом гладкі колеса замінили на зубчасті. Винахід водяного двигуна, створення передавального механізму, перетворювати обертальний рух, сприяли появі водяного млина.

Відомий механік і архітектор Стародавнього Риму Вітрувій першим детально описав пристрій водяного млина, що складається з трьох основних складових частин: рухового, передавального і виконавчого механізмів. Водяний млин була першою машиною, яка знайшла широке застосування у виробництві, стала першим кроком на шляху до машинного виробництва.

Водяний млин (руїни, с.Гологори, Львівська обл.): карта, фото, опис

Покинутий водяний млин у селі Гологори – велика споруда, на березі місцевого ставка, поблизу земляної греблі. Його добре видно із центральної розвилки доріг на Гологірки – Майдан – Вишнівчик, неподалік від колони св. Марка та придорожньої каплички. Може видатися дивним, що поблизу немає водотоку, але глянувши на стару мапу бачимо, що раніше витік з водосховища проходив безпосередньо біля млина. Став утворився у результаті перекриття течії річки Золота Липа, що починається неподалік із джерела у селі Майдан Гологірський.

Млин (а точніше, його попередник на тому ж місці) позначений на старій мапі Гологір кінця 18 століття. Він діяв як водяний майже протягом усього часу панування радянської влади на Львівщині. Потім роботу зупинили на кілька років і переобладнали механізми на електричну тягу. Це сталося вже у кінці 1980-х років. На жаль, після цього йому вже не довелося довго попрацювати. Вже через кілька років, не зважаючи на думку місцевих мешканців, млин остаточно покинули і після цього обладнання розграбували.

Споруда двоповерхова з підвальним приміщенням, або ж може розглядатись триповерхова. Власне сама будівля не представляє якогось інтересу, цікавим буде саме обладнання млина. Збоку збереглися муровані водотоки, зараз сухі, де колись знаходилась турбіна млина. Перший ярус має розвинену систему дерев’яних трубопроводів, які ідуть згори, з другого ярусу де можна оглянути найбільше збережених механізмів. Будьте обережні – споруда перебуває в аварійному стані, перекриття (а подекуди й дах) зруйновані. Підвальний ярус порожній, але тут багато побутового сміття. Цікавими для огляду будуть кілька кам’яних жорнових каменів. Такі споруди у різному стані (і навіть діючі !), збереглися у багатьох селах і містечка, наприклад у Личківцях чи Нижневі.

Млен

Млин — споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та іншої енергії. Слово млин (прасл. *mъlinъ) має латинське походження: від лат. molīna, утвореного від дієслова molo («мелю»); припускається посередництво давн.в-нім. mulīn[1].

Власник млина чи працівник на ньому називався ме́льник чи міро́шник (діал. млина́р)

Історія

Все починалось з розмолу зерна. Європейські культури широко використовували зернові культури (пшениця, ячмінь, жито посівне, гречка звичайна). Стигле зерно збирали і мололи на борошно важкими кам’яними жорнами. Використовувалась енергія людей.

Винахід і створення млинів, що використовували енергію потоку води — важливий етап розвитку інженерного знання. Найбільш архаїчними були млини, де колеса приводили в рух товкачі, що розтовчували зерно в ступах. Пізніше з’явився привод до жорен.

Маються свідчення про існування водяного млина (molīna) в Стародавньому Римі вже в I ст. до н. е.[1]. Набагато пізніше були винайдені й вітряні млини.

Одне кіло зерна на борошно жорнами вручну могли змолоти за 1—2 години, бо зерно мололи переважно жінки та старші діти. Водяний та вітряний млин мололи за чверть години мішок зерна. Наявний прогрес, що почався з 16 ст., хоча й потребував платні. Тому кожне село мало власний млин. Велике село або старовинне місто мали декілька млинів.

Млин ставав своєрідним сільським центром, бо мав шляхи для підвозу зерна та вивозу готового борошна. Млин і мірошник — персонажі багатьох легенд і народних оповідань (згодом театральних вистав на їх основі), пов’язаних із ворожбою та нечистою силою.

В старовинних поселеннях старий млин розбирали і новий будували на тому ж місці, але вже за новими технологіями та з нових будівельних матеріалів. Деякі млини мали 400—600 років безперервного існування.

Види млинів

Ручний млин Ручний млин — пристрій для ручного розмелу зерна, більш складної будови, ніж прості жорна. Складається з двох рам (єрем), верхньої і нижньої, між якими поміщені жорна, механізму їх обертання і коша. На нижній рамі (єрмі) укріплене вертикальне колесо з пальцями (пальками), яке приводиться у дію корбою, і в свою чергу, обертає верхнє жорно (поверхник). Залізна вісь (веретено), що розташовується під нижнім нерухомим жорном (спідником), з’єднується зі залізною втулкою (веретінником), що кріпиться до поверхника й проходить через отвір у спіднику (у ручних жорнах, вітряних і водяних млинах аналогічна деталь відома як порпиця); верхній кінець веретена входить у веретінник. На верхній, меншій рамі (кошевому єрмі) встановлений кіш для зерна, з нього виходить жолоб (коритце) зі скобою (вухом). Наявний також спеціальний важіль (закрутка), повертанням якого можна підняти чи опустити кіш.

За допомогою корби обертають колесо, горизонтальний вал якого приводить у дію вертикальне веретено; причому роль шестірні грають пальці колеса і спиці на нижньому кінці веретена. На верхньому жорні є пристрій для автоматичного регулювання подачі зерна (спружина): палиця, що під час обертання штовхає вухо, витрушуючи з нього зерно, яке падає в отвір жорна (прогорницю). Готове борошно виходить через нижній жолоб (мучник).

Вітряний млин Докладніше: Вітряк Вітряк — млин, що використовує силу вітру як джерело енергії, і використовуються для того, щоб молоти зерно, а також в деяких місцевостях для перепомпування води, молочення зерна, розпилу деревини.

Водяний млин Докладніше: Водяний млин та Наплавний млин Для України характерні два типи водяних млинів: гребляні (стаціонарні) та наплавні. *Наплавні млини базувалися лише на великих річках, зокрема Дніпрі, Десні, Сеймі. Основою, на яку встановлювали саму конструкцію млина, були човни-баржі. У разі потреби такі млини могли переміщуватись річкою.

• За типом водяного колеса розрізняли такі види стаціонарних млинів:

Коре́чний млин(заст. корча́к, коре́чник) — з наливним колесом; Підсубі́йний млин (заст. підсубі́йок, підсубі́йник) — з підливним колесом; Млин зі середньобійним колесом. Середньобійне колесо повертала вода, що падала зверху, тому воно було найбільш ефективним в роботі. Найменш ефективним було підливне колесо, куди подавалась вода з невеликої висоти, а колесо поверталось повільно. Розміри колеса могли бути різними, в Британії середній водяний млин 19 століття мав діаметр три метри. За допомогою зубчастого механізму колесо поєднували з жорнами. Жорна і борошно від негоди ховали в приміщені. Приміщення млина могли бути дерев’яними та кам’яними. В Західній Європі будували як дерев’яні, так і кам’яні млини. Кам’яний млин розділяли на виробничу та житлову зони-кімнати, де мешкав мірошник (мельник), один або з родиною. такий млин міг мати два поверхи і комори для зберігання зерна й готового борошна.

Питель Пи́тель (через пол. pytel від сер.-в.-нім. biutel — «мішок») — млин, на якому змелювали біле борошно особливим помолом. Питлем також називали пристрій у такому млині, що відсіває борошно, і саме борошно, змелене в такому млині (інша назва — «питльованка»). Хліб з такого борошна відомий як питльо́ваник.

Млин з кінним приводом Деякі млини використовували силу тяглових тварин (коней, ослів, ослюків, мулів, волів). Такий привод називався кират (рідше топча́к, тупча́к, ступа́к) і застосовувався також для молотарок, січкарень, олійниць та інших приладів

Джерела та література

Млин // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Млини