Діва Марія

Ді́ва Марі́я (грец. Μαρια , від івр. מִרְיָם ‎ — Мір’ям, Міріам, букв. піднесена, звеличена) — у християнстві — мати Ісуса Христа; синонімічне означення Богородиці, атрибутами якої є цнота, чистота, непорочність і святість. Також — Пречиста, Матір Божа, Заступниця, Мадонна, Свята Марія, Марія-Діва, Пріснодіва, Цариця Небесна та ін.

Зміст

Життєпис (у церковній традиції)

Попри те, що канон Нового Завіту затверджено Церквою, його книги про життя Діви Марії практично не повідомляють. Усі відомості про неї походять винятково з апокрифічних джерел (див. Апокрифи) і церковних переказів, більшість з яких з’явилися набагато пізніше.

Студії про Діву Марію у католицькій і протестантській теології отримали назву маріології; у православній богословській традиції маріологічні дослідження провадяться в межах христології.

Батьки. Народження

За церковною традицією, батьками Марії вважають Йоакима із Назарета та Анну з Віфлеєма (див. Йоаким і Анна). Йоаким походив із коліна Юди (див. Дванадцять колін Ізраїля) та з роду царя Давида; Анна була молодшою дочкою священника Маттана «від племені Ааронового». Натомість, за «Євангелієм псевдо-Матвія», обидвоє походили з одного коліна (Юди) й були далекими нащадками царя Давида.

Згідно з переданням, батьки Марії були заможними людьми і вели побожне життя, проте тривалий, майже 50-літній шлюб, лишався бездітним. Народження на схилі літ доньки, яку назвали Марією, пояснюють як відповідь Всевишнього на їхні слізні молитви.

За деякими переказами, Марія народилась у передмісті Єрусалима, за іншими — оселя знаходилась у Старому місті (десь біля Левових воріт), де дівчина й мешкала з батьками до свого 3-ліття.

Католицизм на рівні догмату повчає, що Марія, хоча й була зачата подружжям природним способом, однак при цьому чудесним чином була захищена від успадкування первородного гріха.

Дитячі роки. Посвята Богові

Коли Марії виповнилося 3 роки, Йоаким і Анна на знак пошани до Всевишнього присвятили її Єрусалимському храму («Протоєвангеліє Якова», розд. 7, 8; «Євангеліє псевдо-Матвія» 4:1).

Первосвященник Захарія власноруч ввів її у Святе святих, дозволив їй тут повсякчас молитися. За однією версією, Марія перебувала в храмі до свого 12-ліття, за іншою — до 14-ліття.

По досягненні 12 (чи 14) років її подальше перебування у храмі ставало неможливим: згідно зі звичаєм, юначка мусила повернутися додому і вийти заміж. На такі слова священників майбутня матір Спасителя відповіла, що вона від народження присвячена батьками Богові й не бажає порушувати обітниці шлюбом, а берегтиме свою дівочу цноту. Тоді вирішують знайти їй такого чоловіка, який став би для неї опікуном [збереження довічного дівоцтва юдейська традиція не схвалювала: це розцінювали як порушення найпершої заповіді Творця «Плодіться і множтеся, та наповнюйте землю. » (Бут. 1:28), а незаміжність для жінки вважали соромом і ганьбою (див. Іс. 4:1)].

Йосип Обручник

За апокрифами, по всіх «околицях Іудейських» було сповіщено, аби неодружені чоловіки з коліна Юди і з роду Давидового («Євангеліє псевдо-Матвія» 8:2), «вдівці з народу» («Протоєвангеліє Якова» 8:5) прибули до Єрусалимського храму. Вибір випав на Йосипа-теслю з Назарета («Євангеліє псевдо-Матвія» 8:5, «Протоєвангеліє Якова» 9:5). Відтак Йосип був зобов’язаний прийняти Марію як власну дружину, але за умови формальності шлюбу, фактично стати «охоронцем її дівоцтва». Як твердять церковні перекази, на час шлюбу з Марією, Йосип був уже 80-літнім, вдівцем і батьком дорослих дітей. Подружжя стало мешкати в місті Назареті, у Йосиповому домі.

Подібні шлюбні стосунки, коли Марія «з’єдналася з Йосипом», але без «шлюбного спілкування» Церква пояснює так: «Заручини ці були й охороною Діви, і введенням в оману того, хто спостерігав за дівами (тобто Сатани — П.П.)» [ Іван Дамаскин. Точний виклад православної віри IV, 14(87) ].

Утім, навіть поверховий огляд перших розділів Євангелій від Матвія та від Луки свідчить, що шлюб Марії й Йосипа був радше справжнім, ніж фіктивним (Мт. 1:18; Лк. 1:27, 2:4-5); понад те, про Йосипа як «охоронця дівоцтва» Марії автори новозавітних книг не повідомляють. Означене у канонічних Євангеліях «заручення» виглядало як традиційна згода на укладання шлюбу, а не «опікунство» чи «удочеріння».

Цікавий аспект містить Євангеліє від Матвія: «А народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його мати Марія була заручена з Йосипом, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. А Йосип, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її. Щойно він про це подумав, як ось Господній ангел з’явився йому уві сні, кажучи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого. Вона ж народить Сина, і даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе свій народ від його гріхів». (Мт. 1:18-21). Увагу релігієзнавців привернула реакція Йосипа на вагітність Марії (небажання ославити, намір «таємно відпустити її»). За юдейськими традиціями, наречену вже від часу заручин прирівнювали до законної дружини майбутнього чоловіка, тому будь-яку невірність з її боку вважали подружньою зрадою, яка, за Торою, каралася смертю (Пов. Зак. 22:22-26). З тексту випливає, що Йосип не прагнув розголошувати справу й доводити її до суду й страти, як того вимагало чинне законодавство, а волів таємно «відпустити» дружину, тобто розлучитись з нею (юдеї мали право давати явне, або прилюдне, і таємне розлучення: якщо явне здійснювали на суді з обов’язковим оприлюдненням причини, то таємне — в присутності тільки 3-х свідків і без пояснення його причини, до чого й схилявся Йосип).

Йосипа-теслю християнська традиція вважає лише названим батьком, вітчимом Ісуса Христа чи його опікуном. За переданням, Йосипа ще називають Обручником, оскільки на момент Ісусового народження він із Марією офіційно не був одружений, а тільки заручений (обручений).

Благовіщення і Різдво Спасителя

За Новим Завітом, саме в м. Назареті сталася ключова для християнства подія — Благовіщення. Згідно з Євангелієм від Луки, «посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом, до діви, зарученої з чоловіком на ім’я Йосип, із дому Давида, а ім’я діви — Марія. І, прийшовши до неї, сказав: Радій, сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками]». Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання. «Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога. І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий; і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида, і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця! І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю? У відповідь ангел сказав її: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим. … А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм. І ангел відійшов від неї» (Лк. 1:26-38).

Марія народила Ісуса під час вимушеної подорожі до Вифлеєма. Євангеліст пов’язав цю мандрівку із імператорським указом про перепис населення: «І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю. Цей перепис уперше відбувся, як Сирією володів Кириній. І йшли всі записатися, кожний до свого міста. Пішов і Йосип з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, — бо був він з дому та з роду Давидового, — записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], яка була вагітна. І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити. І народила свого Первістка — Сина, сповила його й поклала в яслах, оскільки в гостиниці не було для них місця» (Лк. 2:1-7).

Достеменних свідчень щодо віку, в якому Марія народила Ісуса, не існує.

Пріснодівство Марії

За християнськими догматичними положеннями, Марія мала лише одного сина — Ісуса, зачатого чудесним чином від Духа Святого. Проте, за твердженнями євангелістів, Ісус у Марії був тільки «первонародженим» (Мт. 1:25), «первістком» (Лк. 2:7). Прихильники ортодоксії витлумачують це в такий спосіб: юдеї традиційно могли називати первістком тільки одне дитя у батьків (а Ісус був у Марії єдиним сином). Примітно, що в канонічних текстах Ісус здебільшого означений як «Єдинородний від Отця», «Єдинородний Син» (Ів. 1:14, 18, 3:16, 18; 1 Ів. 4:9), натомість як син Марії зазвичай зветься «первістком», тобто її першою дитиною. У такому разі вона була дівою лише до часу народження Ісуса. Своєю чергою, це означає, що у Марії після народження Ісуса могли бути й інші діти, народжені вже від Йосипа.

В апокрифічному «Євангелії дитинства» (або «Сказання Хоми, ізраїльського філософа, про дитинство Христа») Ісус взагалі постає сином Йосипа й Марії. А «Євангеліє від Пилипа» навіть прямо засуджує тих, хто повчає про народження Ісуса від Духа Святого («Євангеліє від Пилипа» 1: 17). Однак подібні твердження вже з 2 ст. стали засуджувати як єресь. Іриней Ліонський вказував: «Жоден з єретиків не твердить, щоб Слово Боже стало тілом. Одні думають, що Він з’явився перетвореною Людиною, але не народився, ні втілився; інші навпаки, що Він не прийняв і подоби людської, але як голуб зійшов на Ісуса, який народився від Марії. Хибність всіх цих свідків показує учень Господа (апостол Іван — П.П.), мовлячи: І Слово стало тілом і жило з нами» (Іриней Ліонський. Проти єресей ХІ, 3). Іринею вторить Євсевій Кесарійський і повідомляє, що частина ебіонітів вірила, що Ісус народився «від шлюбного спілкування Марії та її чоловіка», хоча поряд згадує й про інших, хто все ж визнавали народження Ісуса «від Діви Марії і Духа Святого» (Євсевій Кесарійський. Церковна історія ІІІ, 27, 1–3).

Католицизм і православ’я повчають про пріснодівство Марії: мати Ісуса Христа була дівою до і під час його народження, залишалась непорочною дівою протягом усього життя. Віровчення про пріснодівство було ухвалене Церквою на П’ятому Вселенському соборі (553).

Католики і православні заперечують наявність у Спасителя кровних братів і сестер, а тому згадані в новозавітних текстах Ісусові брати і сестри (Мт. 13:55, 12:46; Мк. 3:31-32, 6:3; Ів. 2:12, 7:5; Дії 1:14; 1 Кор. 9:5; Гал. 1:19) потрактовані переважно як двоюрідні Йому (уперше цю думку озвучив Єронім Стридонський) або як діти Йосипа від першого шлюбу (тобто зведені брати і сестри).

Протестантизм у цьому питанні неоднозначний. Ранні протестанти поділяли ідею про пріснодівство Марії. Сучасні, дотримуючись принципу Sola Scriptura (винятковий авторитет Святого Письма), вважають, що Марія була дівицею лише до Ісусового народження, а після Різдва Христового жила повноцінним шлюбним життям. У межах теперішнього протестантизму існують і течії, які взагалі заперечують пріснодівство із посиланням на заувагу ап. Павла, що Спаситель був народжений саме «від жінки» (Гал. 4:4). Справді, у Павловому тексті вжито грецьке «γυνη» — у перекладі «жінка» (доросла, заміжня чи незаміжня, вдова, мати) чи «дружина». Проте Ісус для Павла є водночас і Сином Божим, «образом невидимого Бога», «первородним усього творіння» (Кол. 1:15). Не виключено, що апостол міг розрізняти фізичне народження Ісуса «від жінки» і народження його як Сина Божого [у межах раннього християнства існували уявлення, згідно з якими Ісус став власне Сином Божим під час Іванового хрещення (див.: Мт. 3:16-17, Мк. 1:10-11, Лк. 3:21-22; Ів. 1:32-34) і саме в ту мить, коли на нього зійшов Дух Святий (Іриней Ліонський. Проти єресей ХІ, 3; Євсевій Кесарійський. Церковна історія V, 28)].

Згідно з канонічними євангельськими текстами, Ісус Христос є Сином Божим, що втілився (став людиною) чудесним чином — завдяки непорочному зачаттю Діви Марії від Духа Святого.

Третій Вселенський собор (431) ухвалив називати Діву Марію Богородицею.

Земне життя

Найдавніше з відомих зображень Діви Марії з немовлям. Катакомби Прісцилли, сер. 2 ст., м. Рим, Італія

Відомості про доросле життя Діви Марії практично відсутні, свідчення євангельських текстів Нового Завіту є фрагментарними. Так, Євангеліє від Луки містить переказ про принесення Богонемовля до Храму (Лк. 2:22-38, див. Стрітення Господнє) та оповідь про відвідування Святою родиною м. Єрусалима, коли Ісусові було 12 років (Лк. 2:41-52); Євангеліє від Івана — сюжет про гостювання Марії з Ісусом на весіллі у Кані Галілейській (Ів. 2:1-11), синоптичні Євангелія — епізод під час Ісусового месіанського служіння, коли мати і брати кликали Ісуса (Мт. 12:46-47; Мк. 3:31-32; Лк. 8:19-20). Євангеліє від Івана згадує Марію серед присутніх під час розп’яття Спасителя (Ів. 19:25-26), а Дії апостолів — у колі найближчих Ісусових учнів після його воскресіння і вознесіння на небо (Дії 1:12-14).

Назагал автори новозавітних книг мало уваги приділили життєпису Марії, хоча матір Христа є однією з центральних постатей євангельської історії. Ймовірна причина (як і у випадку з життєписом Ісуса) полягає в тому, що ніхто з вірян у 1 ст. не переймався біографічними відомостями в умовах очікування обіцяного прийдешнього кінця світу (див. Мт. 16:28; Мк. 9:1; Лк. 9:27). За словами ап. Павла, думали «про горішнє, — не про земне» (Кол. 3:2). І якщо тогочасні месіани не вважали за потрібне ретельно фіксувати життя Ісуса «за тілом» (2 Кор. 5:16), то життєпис його матері й поготів.

Про життя Марії та Йосипа за земного життя Спасителя повідомляють лише апокрифічні тексти, головними з яких є: «Протоєвангеліє Якова» (відоме також як «Історія Якова про народження Марії»), «Євангеліє псевдо-Матвія» (або «Книга про народження блаженної Марії і дитинство Спасителя»), «Історія про Йосипа-теслю» («Історія Йосипа-теслі»), «Арабське євангеліє дитинства Спасителя», «Євангеліє дитинства» (інші назви — «Сказання Хоми, ізраїльського філософа, про дитинство Христа», «Євангеліє про народження Марії» тощо). Утім, зміст цих праць ґрунтується на сумнівних джерелах, здебільшого непідтверджених переказах пізнішого часу.

З Євангелія від Івана відомо лише про те, що Ісус, вже перебуваючи на хресті, доручив піклування про свою матір найулюбленішому з учнів — апостолу Івану (Ів. 19:26-27). Про подальшу долю Марії новозавітні автори не повідомляють.

За одними переказами, Марія жила в родині Івана у Гефсиманії, за іншими — до кінця земного життя мешкала в м. Ефесі, у будинку Іванових батьків. Згідно з церковним переданням, мати Христа була присутньою на апостольських зібраннях, зокрема брала участь у жеребкуванні, яким визначали регіони проповіді для кожного з апостолів.

Успіння. Внебовзяття

За переказами, мати Христа повсякчас молила Сина забрати її до себе на небо. За три дні до смерті відповідь приніс їй архангел Гавриїл, повідомивши, що її молитви почуто. Померла у колі найближчих Ісусових учнів, які поховали її в Гефсиманії. Згідно з Мелітоном Сардським (2 ст.), на час смерті Марії було 69 років; за Іполитом Римським (3 ст.) — 57; за Євсевієм — 63; за Епіфанієм Кіпрським — 72. Згідно з християнською традицією, рік смерті Марії припадає на відтинок 43–59 н. е. (Євсевій називав 48 н. е., Іполит Римський — 43 н. е., Никифор Калліст — 44 н. е., Мелітон Сардський — 55 н. е.).

За церковним ученням, на третій день після кончини Діва Марія була взята у тілі на небо. Смерть Діви Марії у церковний традиції названо «успінням». Вірять, що Богородиця була тілесно перенесена у світ божественного буття, де перебуває дотепер, є Заступницею й Помічницею для тих, хто молитовно кличе її допомоги.

Католицизм і православ’я розмежовують внебовзяття Богородиці й вознесіння Ісуса Христа, посилаючись на біблійну традицію, що переказує про випадки взяття на небо праведників у тілі (Енох, Мойсей, Ілля).

Існують розбіжності у церковному тлумаченні завершення земного життя Марії: якщо православ’я повчає, що перед вознесінням на небо Діва Марія фізично померла, потім воскресла і тільки тоді була взята на небо, то католицизм — про внебовзяття Марії з душею і тілом (при цьому питання щодо її смерті лишається нез’ясованим). У Католицькій церкві догмат про «взяття» (лат. assumptio ) Богородиці в Небесну Славу був проголошений ex cathedra Пієм XII у 1950, догмату присвячена й апостольська конституція «Munificentissimus Deus» (1950).

Другий Ватиканський собор проголосив Богородицю Матір’ю Церкви (1964), а конституцією «Lumen Gentium» («Світло народам», 21.11.1964) надав Марії титул Захисниці й заступниці людства перед Богом.

Відомості про успіння та поховання Діви Марії наводять кілька апокрифічних праць, переважно 5–7 ст., зокрема «Слово про Успіння Богородиці» псевдо-Івана Богослова, «Про відхід Марії Діви» псевдо-Мелітона Сардського, «Слово про успіння Божої Матері Іоанна, архієпископа Солунського» та ін. Традиція, що визначає м. Єрусалим, як місце поховання Богородиці, відома з 1 ст.; гробниця Діви Марії в Єрусалимі з надбудованою церквою Успіння є відомим місцем паломництва з 4 ст.

Вшанування Діви Марії

Для Церкви Діва Марія є не тільки Матір’ю Спасителя, але й взірцем християнського життя та образом всієї Матері-Церкви. Діву Марію величають як Заступницю перед Богом за людей, Сподвижницю, Посередницю та Помічницю.

Пошанування Діви Марії бере початок від часів раннього християнства. Найдавніші зображення Богородиці відомі з римських катакомб (2 ст.). Історично сформувалися різні типи іконографії: Оранта, Одигітрія, Елеуса (Замилування), Годувальниця, Благовіщення тощо. Чудотворні ікони Богородиці є особливим об’єктом поклоніння і паломництва вірян, зокрема і в Україні (Почаївська, Бердичівська, Зарваницька та ін.).

Діві Марії присвячені особливі молитви, основними серед яких вважають «Богородице Діво, радуйся» у східному християнстві, «Аве Марія» — у західному. На її честь складені особливі богослужбові піснеспіви (див. Богородичні), які виконуються у літургійній практиці. З богородичною темою пов’язують виникнення жанру акафісту.

У католицизмі та православ’ї сформувалися дещо розбіжні цикли свят на пошанування Діви Марії (див. Богородичні свята).

Упродовж історії Церкви транслюються перекази про об’явлення Матері Божої (чи не найвідоміші з них — у французькому Лурді та португальській Фатімі).

Додатково

• За деякими християнськими уявленнями, Іван Хреститель був троюрідним братом Ісуса, позаяк його матір Єлизавета була двоюрідною сестрою Марії. Однак Євангеліє від Луки прямо не називає Єлизавету сестрою Марії, а вказує на неї як «родичку» (Лк. 1: 36).
• Матір Ісуса Христа (в ісламі — пророка Іси) шанобливо згадує Коран, причому подає про неї більше інформації, ніж новозавітні тексти. У Корані вона фігурує як Мар’ям (араб. مريم‎), на її честь названа сура 19. Священна книга мусульман повчає, що Марія до часу народження Ісуса залишалась дівою: «зберегла цноту лона свого, тож вдихнули Ми в нього від Духа Нашого; сприйняла за істину вона слова Господа її та Писання Його, і була вона з-посеред покірних» (Коран 66: 12). Простежують мотиви обраності Марії серед інших жінок за благочестя і побожність, згадано сюжет Благовіщення: «І сказали ангели: “О Мар’ям! Воістину, Аллаг обрав тебе і зробив пречистою. Він обрав тебе перед жінками усіх світів!”» (Коран 3:42); «І сказали ангели: “О Мар’ям! Воістину, Аллах сповіщає тобі добру звістку про слово від Нього! Ім’я йому — Іса Месія, син Мар’ям…”» (Коран 3:45). Згідно з Кораном, Діва Марія та її син є «знаменням» Аллага (Коран 23:50). Деякі відомості подають про неї й хадиси. Проте історія Мар’ям не тотожна біблійній версії (див. Мар’ям).

Джерела

• Eusebius. The Church History / Trans. from lat. P. L. Maier. Grand Rapids : Kregel, 2007. 368 p.
• Irenaeus Saint, Bishop of Lyon. Adversus Haereses: Libri Quinque. Charleston : Nabu Press, 2012. 488 р.
• Біблія. Сучасний переклад з давньогрецької та давньоєврейської мов / Пер. Р. Турконяка. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2020. 1172 с.
• The Complete 54-Book Apocrypha. New York : Covenant Press, 2022. 747 p.

Література

1. Павленко П. Ю. Ісус Христос — постать історії. Біла Церква : Мустанг, 2002. 347 с.
2. Ратґебер А. М. Марія. Земний шлях, труди і подвиги. Львів : Місіонер, 2008. 600 с.
3. Athans M. C. In Quest of the Jewish Mary: The Mother of Jesus in History, Theology, and Spirituality. New York : Orbis Books, 2013. 240 p.
4. Мельник В. М. Життя і Служіння Пресвятої Богородиці. Київ : Ліра-К, 2016. 196 с.
5. Hesemann M. Mary of Nazareth: History, Archaeology, Legends. San Francisco : Ignatius Press, 2016. 277 p.
6. Еммеріх А. К. Життя Пречистої Діви Марії. Львів : Місіонер, 2017. 434 с.
7. Pitre B. J. Jesus and the Jewish Roots of Mary: Unveiling the Mother of the Messiah. New York : Image, 2018. 228 p.
8. Gold A. The Book of Mary: The Untold Story of Mary, Mother of Jesus. Sydney : Golden Wren Publishing, 2020. 306 p.

Діва Марія: історія, біографія . Хто така Богородиця?

Діва Марія, Пресвята Богородиця, Цариця Небесна – земна мати Ісуса Христа. У Священному Писання не так багато згадок про Її земному шляху і зовсім нічого про те, що відчувала і думала Мати Христа в момент Його страти на Голгофі. В Біблії ніщо не відволікає від головного – Слова Божого. Ми постаралися розповісти про те, чому Богородиця шанується в християнстві і, що нам відомо про Її земного життя.

Діва Марія. дитинство

Згідно Переданню, Діва Марія народилася в одному з передмість Єрусалима. Імовірно, будинок, в якому Вона жила до трьох років, знаходився в Старому місті, у Левових воріт. Батьками Діви Марії були праведні Іоаким і Анна. Вони довго не мали дітей, тому дали обітницю присвятити дитини Богу.

4 грудня православні християни відзначають Введення в храм Пресвятої Богородиці. У віці трьох років Діву Марію віддали в притулок при Єрусалимському храмі, де Вона росла і виховувалася. При цьому Діву Марію ввели в сам храм. Введення в храм було абсолютно унікальною подією, тому що в ті часи жінка не могла увійти в цю будівлю. Туди допускалися тільки первосвященики і не кожен день, а тільки один раз в рік, але, побачивши Діву Марію, Первосвященик допустив Її туди, очевидно, передчуваючи, що перед ним майбутній одухотворений Храм Божий.

При храмі Діва Марія займалася, навчалася, росла в релігійному середовищі та вела праведне життя. Саме там Діва Марія жила до заручення з праведним Йосипом. Сучасна Стіна плачу в Ізраїлі – це частина стіни, що оточувала той храм.

Діва Марія. отроцтво

Діва Марія мріяла жити при храмі і присвятити себе Богу. Але залишити при храмі після повноліття (в ті часи вік повноліття досягали в 12 років) Її не могли. Для того часу і це було дивним рішенням, тому що рішення не вступати в шлюб, щоб присвятити себе Господу стало поширеним пізніше. У ті часи “Плодіться і розмножуйтеся” сприймали не як благословення, але, скоріше, як заповідь і необхідність. За законами того часу Діва Марія мала повернутися в будинок батьків або вийти заміж. Тоді Марію заручили з праведним Йосипом. Йосип на той час уже досяг поважних років, тому шлюб не був шлюбом в повному розумінні цього слова. Йосип не знав Марію, він став, швидше за опікуном і наставникам, оскільки після повноліття йти їй було вже нікуди. Вона залишилася сиротою.

Читайте також – Благовіщення

Діва Марія. Блага вість

Діва Марія переїхала в Назарет, в будинок чоловіка. У ті часи це було глухе місце, зовсім не те, де Вона звикла жити. Але саме тут до Діві Марії явився Ангел, щоб сповістити Благу звістку. Праведний Йосиф був теслею і часто виїжджав з дому працювати. Ангел з’явився до діви Марії саме в цей момент. За переказами, Марія вирушила до своєї родички, праведної Єлисаветі, майбутньої родичці Іоанна Предтечі. У будинку Єлисавети Вона провела три місяці. За цей час стало зрозуміло, що Діва Марія чекає дитину. А Йосип, виявивши, що Діва Марія непраздна, засмутився, подумавши, що вона згрішила і вирішив таємно відпустити її, щоб уберегти від ганьби і страти. Тоді до Йосипа з’явився уві сні ангел Господній, щоб сповістити вже йому Божественну природу зачаття у Діви, яка не знала чоловіка. Ангел звелів назвати Сина Марії Ісус, що означає Спаситель, явно позначаючи Його Небесне походження. Йосип був настільки праведний і вірний Богові, що йому не треба було додаткових чудес.

«Він народжується на землі не для того, щоб жити: бо для цього не потрібно було Йому земне народження, але щоб померти, щоб в самісіньке пекло зійти, щоб з смерті породити життя, з пекла синів неба, з смерті вапна спасалися. Так Рятує Він людей своїх від їхніх гріхів. Не сказав Ангел Йосипу: породить тобі сина, – каже святитель Іоанн Златоуст, – а сказав лише: Родит Сина, бо Марія народила немає від Йосипа, і не Йосипу, а цілої Всесвіту ».

Різдво Христове

Ісус з’явився на світ в хліві, в стійлі для худоби. Для участі в перепису населення Діва Марія і Йосип, обидва належали до роду Давида, попрямували до Віфлеєму, але для них не знайшлося місця в готелі, як для Сина Божого не знайшлося місця в нашому грішному світі. Першими яслами для Ісуса стала годівниця для худоби. Як свідчить Євангеліє від Луки, першими цю звістку дізналися пастухи, що пасуть свої стада неподалік від місця народження Спасителя. Велику радість вони дізналися від ангела Господнього і поспішили поклонитися Богодитини.

Ангел сказав їм: «Не бійтеся: се бо благовіствую вам радість велію, яже буде всім людям, яко родися вам днесь Спаситель, Який є Христос Господь, у граді Давида»

Волхви Мельхіор, Бальтазар і Гаспар теж побачили зірку на Сході і вирушили, щоб принести дари Спасителю Миру.

Діва Марія і чудо в Кані Галілейській

На восьмий день Дитятко Ісус був обрізаний за традиціями того часу, а на сороковий принесений до Єрусалимського храму. Саме там Симеон Богоприємець передрік Діві Марії прийдешні страждання. Далі в Писанні ми бачимо згадки про те, як в дванадцять років Ісуса втратили при візиті в Іерсуалімскій храм і виявилося, що Він спілкувався зі священиками, слухаючи його. Була Діва Марія і на шлюбі в Кані Галілейській, де Ісус перетворив воду на вино. Він зробив це на прохання своєї Матері, згадавши все ж, що “час ще не настав”. Це було перше чудо, вчинене Ісусом.

На третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати. Запрошений був теж Ісус та учні Його на шлюб. Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: Не мають вина!. Ісус же відказує їй: Що тобі, жінко? ще не прийшов час Мій. А мати Його до слуг каже: що скаже Він вам, то зробіть.

Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. Ісус каже до слуг: Наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху. А Він відповів їм: Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости. І понесли. Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, – а він не знав, звідки це вино, знали ж слуги, що води наливали, – то староста кличе жениха і каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж зберіг досі. Так поклав Ісус початок чудесам в Кані Галілейській, і виявив славу Свою; і увірували в Нього учні Його.
(Ін. 2: 1-11)

Найтрагічнішим моментом життя Діви Марії, про який згадує Писання, стала присутність на Голгофі, де Богородиця дивилася на страту Господа нашого Ісуса Христа. З хреста, Ісус говорить своєму улюбленому учневі Іоанну: “Се Матір твоя!”. Передоручаючи турботу про Свого земного Матері апостолові Івану.

Попрощатися з Богородицею перед її Успінням зібралися всі учні. За переказами Діва Марія брала участь в жеребкуванні при вирішенні про те, куди піде проповідувати кожен з них. Діва Марія не померла в звичному нам розумінні слова. Після Вознесіння Ісуса Діва Марія залишилася під опікою апостола Іоанна Богослова. Коли цар Ірод почав гоніння на християн, Діва Марія пішла разом з Іоанном в Ефес і жила там в будинку його батьків.

Діва Марія невпинно молилася про те, щоб Господь швидше забрав її до себе. І тоді архангел Гавриїл сповістив Їй швидку кончину. Побачивши з учнями Христа Вона зрадила Свою душу в руки Господа, і тут же пролунало ангельський спів.

Читайте також – Успіння Пресвятої Богородиці: історія, ікони, молитви, проповіді (+ аудіо, відео)

У дні свят, присвячених Діві Марії використовують блакитне вбрання – колір чистоти і непорочності.

Православне Передання говорить про те, що на землі існують місцевості, які знаходяться під особливим покровительством Божої Матері. Їх називають земним долею Богородиці і всього їх чотири, це Іверія (Грузія), Свята гора Афон, Києво-Печерська Лавра і Серафимо-Дивеевский монастир.

Молитва до Пресвятої Богородиці, Діві Марії

Царице моя преблагая, Надіє моя, Богородице, Пріятеліще сірих і дивних Предстательніце, скорботних Радість, ображених Покровительки!

Зришь мою біду, Зришь мою скорботу; допоможи мені, яко немічних, отруїли мене, бо я дивна!

Кривду мою села – дозволь ту, яко воліші!

Яко не маю іншої допомоги, крім Тебе, ні іния Предстательніци, ні благо Утішительки, тільки Тобі, про Богомати!

Яко да сохраніші ма і покриеші на віки віків. Амінь.

Читайте також: