Технология выращивания моркови (Как получить 120 тонн с гектара)

Этот овощ считается чуть ли не самым рентабельным среди других корнеплодных культур. Количество урожая с одного гектара может достигать ста тонн.

Технология выращивания моркови это:

Один грамм семян содержит от 700 до 1300 штук.

Морковь относится к двухлетним растениям. На первом году растение дает корнеплоды, которые, если их не убрать, на второй год развития образуют часть, отвечающую за генерацию.

Морковь выращивают для использования в естественном виде и для обработки, в этом корнеплоде содержится много каротина и других веществ. Минимальная температура для прорастания семян составляет около 5 градусов. Для того, чтобы получить корнеплоды хорошей окраски, морковь нужно сажать при температуре от 16 до 22 градусов.

Грунт.

Лучше всего для разведения моркови подходят глинисто-песчаные почвы, а также органические грунты, типа торфяников. Тяжелые виды грунтов, а также те, что называются заплывными, для выращивания моркови не подходят из-за того, что начало активного роста овоща проистекает довольно медленно. Примерный уровень кислотности грунта, в котором будет выращиваться морковь, должен составлять не меньше рН 6, но не больше 6,5. Подпочвенные воды должны находиться минимум на глубине 80 сантиметров, максимум – 2,5 метра.

Правильное чередование культур.

Наилучшим вариантом при посадке моркови будет использовать поля из под капусты, лука-порея, огурцов, томатов, а также бобовых, озимой пшеницы, для которой в почву вводились полезные элементы органического типа. Не стоит сажать этот овощ сразу после введения полезных элементов органического типа, а также там, где выращивалась петрушка, свекла, сельдерей и картофель. Повторно морковку можно выращивать на том же поле не раньше, чем через три-четыре года.

Система удобрений.

Перед посадкой моркови необходимо внимательно изучить состав почвы и определить ее тип, чтобы вводить в грунт нужные органические элементы в необходимых количествах. Оптимальное содержание полезных микроэлементов в стандартной почве представляет собой следующие пропорции:

Азот – до 120 килограммов на гектар;

Фосфор – до 80 килограммов на гектар;

Калий – до 200 килограммов на гектар.

Соотношение азот/калий должно составлять 1 к 1,5.

Питательные составы, содержащие фосфор, необходимо вводить в грунт в осенний период. Подкормку на основе калия нужно вносить по половине весной и осенью, если грунт считается тяжелым. Если почва легкая, то вся доза вводится в весенний период, до засева. Удобрения на основе калия, в особенности сернистый калий, стоит вносить осмотрительно, так как это может привести к повышению уровня соли, что негативно повлияет на начальную активную фазу роста растений. Азот необходимо добавлять в почву незадолго до посева. Если возникнет нехватка азотных элементов, то через 5 недель можно удобрить почву поверхностным способом.

Технология выращивания. Как подготовить грунт?

Специалисты советуют не забывать о том, что во время возведения моркови количество корнеплодов и объем урожая во многом зависит от того, насколько глубоко вспахана земля. Если глубина большая, то следует ждать гладких, длинных, ровных корнеплодов, которые имеют привлекательный товарный вид. Таким образом, чтобы получить максимальное количество моркови привлекательного внешнего вида, стоит в осенний период как можно глубже вспахать, можно даже применить дополнительное углубление.

Способы возведения

Количество семян во время посадки целиком зависит от того, какое у созревшей моркови назначение. Чтобы получить ранний урожай нужно посеять около 3 миллионов семян на гектар. Чтобы получить морковь для хранения и реализации в виде свежих корнеплодов, нужно засеять не больше 2 миллионов семян на гектар. Для получения моркови, которая будет переработана или предназначена на хранение, нужно засеять не больше 1,3 миллионов семян на один гектар.

Количество семян для посева моркови, что предназначена для переработки, зависит от типа:

• семена сортовые — 1 – 1,2 килограмма на гектар;
• гибридные семена — 0,85 – 0,95 миллиона семян на гектар.

Семена должны быть высеяны в почву на глубину не более 2 сантиметров. Чтобы корнеплоды получились примерно одинаковыми по величине, специалисты рекомендуют использовать сеялку точного высева, с помощью которой семена будут равномерно распределяться в почве.

Если морковь предназначается для продажи в свежем виде или для промышленного использования, то нужно выбрать такое количество семян и способ разведения, которые приведут к получению урожая максимально привлекательного вида и необходимого вида. Оптимальный способ – это двухрядное высевание на гребне, при этом ширина между рядами должна составлять около 70 сантиметров. Современные сеялки позволяют сеять морковь новым методом – в три ряда, при этом ширина между рядами составляет от 65 до 75 сантиметров. Чтобы использовать механический способ ликвидации верхней, лиственной части морковки, можно сеять одним рядом, а ширину между рядами оставлять не более 45 сантиметров. В случаях, когда уборка урожая производится ножевым комбайном, а ботва удаляется автоматически, то 95 процентов уборки обходится без применения ручной силы.

Время высева моркови также зависит от того, для чего корнеплод будет выращиваться. Чтобы получить ранний урожай оптимальным будем наиболее ранее время засева – примерно в марте, когда появляется возможность выходить в поле. Чтобы получить морковь, которая отправится на хранение, сажать овощ нужно на пару недель позднее, это не позволит урожаю перезреть и перерасти.

Как защитить посевы от сорняков?

Средства защиты от нежелательных растений применяются только в том случае, если это предусмотрено системой по защите моркови в связи с сроками сбора корнеплодов. Если морковь выращивается для пучковой продажи, то средства защиты применяются до того, как морковь взойдет.

Если сорняки не удалились, то необходимо провести повторную обработку после того, как растения выпустят не менее пары полноценных листиков. Следует знать, что обрабатывать посевы лучше всего в вечернее время, без ветра и при температуре от 10 до 25 градусов.

Заболевания моркови

Поля с посаженной морковью необходимо охранять от всевозможных заболеваний. Посадки, которые поражены инфекциями и заболеваниями, невозможно убрать механическим способом, а урожай не будет долго сохраняться в целости. Именно для того, чтобы избежать заражения, поле нужно содержать в чистоте вплоть до сбора урожая. В первую очередь посевы необходимо уберегать от самых опасных для моркови заболеваний – мучнистой росы и альтернариоза.

Виды вредителей

Наибольшую опасность для моркови представляют моль и муха морковная. Чтобы защитить посадки, нужно использовать семена, которые обработаны специальными химическими веществами. Вторая обработка производится примерно в конце мая, в это время мухи наиболее активно нападают на морковь. В случае, если двух обработок недостаточно, можно повторять каждые две недели, а если наблюдается повышенная активность вредителей, то можно повторять обработку раз в два-три дня.

Чтобы бороться с заболеваниями, нежелательными растениями и насекомыми, нужно использовать лишь те препараты, что рекомендованы для региона, в котором будет выращиваться овощ. Специалисты, разбирающиеся в подобных препаратах, могут дать подробные рекомендации и советы.

Сбор урожая

Во время сбора урожая моркови главное, за чем необходимо внимательно следить – это чтобы корнеплоды не успели пересыхать. Это актуально и для ручного и для механического способов сбора корнеплодов. При пересыхании собранной моркови срок ее хранения существенно сокращается, качество снижается. Та морковь, что предназначена для хранения, может быть убрана как с помощью ручного труда, так и механическим способом, а вот корнеплоды, предназначенные для переработки, убираются исключительно комбайном.

Секреты хранения

Чтобы максимально долго хранить морковь в надлежащем виде, нужно сажать семена, предназначенные именно для хранения. При этом собранные овощи не должны быть пересохшими, должны быть здоровыми, без следов вредителей.

Одним из самых популярных способов хранения является укладывание кагатами, однако при этом способе необходимо помнить, что температура в кагате не должна превышать 1 градус тепла. Среди основных преимуществ данного вида хранения – это дешевизна. Недостаток – это большие потери продукции. Оптимальный способ хранения – это использование овощехранилищ и холодильников, он позволяет сохранить большинство корнеплодов в надлежащем виде, кроме того холодильники и овощехранилища позволяют готовить морковь вне зависимости от погодных условий, что благотворно сказывается на общей длительности хранения. Этот способ предполагает хранение корнеплодов в ящике, при температуре окружающей среды от нуля до минус одного градуса и при влажности около 95 процентов.

Презентація на тему “Дворічні овочеві рослини – морква, буряк, капуста (на вибір вчителя)”.

Презентація до уроку природознавства у 7 класі за індивідуальною формою навчання на тему “Дворічні овочеві рослини – морква, буряк, капуста( на вибір вчителя), відповідно навчальній програмі для 5 -9 (10) класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумововідсталих дітей( 6 -7 класи) “ПРИРОДОЗНАВСТВО”(Укладач: Блеч Ганна Олександрівна, Трикоз Сніжана Валеріївна).

Дворі́чні росли́ни (дворічники) — рослини, зазвичай трав’янисті, повний життєвий цикл яких становить від 12 до 24 місяців. У перший рік у рослини формуються листя, стебла і коріння, після чого рослина впадає в стан спокою на зимові місяці. Зазвичай в цей час стебло залишається дуже коротким, а листя опускається до землі, утворюючи розетку. Для багатьох дворічних рослин потрібна дія низьких температур (холодова реактивація діапаузи) для того, щоб вони змогли зацвісти. У наступний сезон стебло дворічної рослини сильно подовжується та рослина формує квітки, плоди і насіння, після чого гине. В порівнянні з однорічними і багаторічними рослинами, видів дворічних рослин значно менше. Як однорічні рослини, дворічні рослини зазвичай є одноплідними. За несприятливих кліматичних умов дворічна рослина може завершити свій повний життєвий цикл за дуже короткий проміжок часу — 3—4 місяці замість двох років. Таке часто відбувається з овочами або квітковою розсадою, які піддалися дії холодних температур. Така поведінка приводить до того, що багато дворічних рослин в деяких регіонах вважаються однорічними.

Якщо дворічні рослини вирощуються заради їстівного листя або коріння, то їх життя обмежене одним роком. До останніх відносяться : Буряк Брюссельська капуста Капуста Морква Селера Петрушка

Капуста городня Капуста городня (Brassica oleracea L.) належить до родини капустяних (Brassicaceae). Походять майже всі культурні форми капусти із Європейської частини Середземномор’я. Найбільш поширеною в нас є білоголова форма капусти городньої, яка займає близько 99% посівів капусти городньої в Україні.

Біологічні особливості Капуста білоголова не вимоглива до тепла. Оптимальна температура для росту 16-18°С. Розсада та головки капусти витримують короткочасні приморозки мінус 5-8°С. Головки капусти, які зазнали дії морозу, погано зберігаються і їх краще використовувати для квашення. За високої температури довкілля (33°С) ріст рослин припиняється. В жарких умовах капуста також не утворює головки. Дуже вологолюбива та вимоглива до умов живлення, тому потребує родючих з достатнім водозабезпечення ґрунтів. Високі урожаї отримують за умов зрошення. Сорти капусти за тривалістю вегетації поділяють на ранні (вегетаційний період 110-125 днів), середні (130-150 днів) та пізні (160-190 днів) тощо. За напрямком ж використання вони бувають салатними, засолювальними, універсальними.

В Україні основними районованими сортами капусти є: ранні салатні – Димерська 7, Скоростигла, Іюньська; середні універсальні – В’юга, Єленовська; середні салатні – Слава 1305, Лєна; середні засолювальні – Столична, Чумиш; пізній універсальний – Іоланта; пізні засолювальні – Амагер 611, Білосніжка, Ліка, Українська осінь, Харківська зимова та ін.

Агротехніка У сівозміні капусту розміщують переважно першою в ротації і не частіше, ніж через три роки. Обробіток ґрунту є типовим під ранні ярі культури. Зяблеву оранку проводять на попередньо підготовленому полі на глибину 25-30 см. Весняний передпосівний обробіток включає ранньовесняне закриття вологи боронуванням та передпосівну культивацію.

Умови вирощування Вважаючи на те, що капуста формуючи урожай виносить з ґрунту багато елементів живлення, під оранку вносять від 20 до 60 і більше т/га гною, а також фосфорні і калійні добрива. Азотні добрива та частину фосфорних і калійних вносять під весняну культивацію. Доза внесення мінеральних туків залежить від родючості ґрунту та кількості внесених органічних добрив і може становити N60-120 P60-90 K90-150. Крім того, за розсадного вирощування білоголової капусти в кожну ямку під час садіння вносять 200-300 г суміші добрив. Цю органо-мінеральну суміш готують з 8-10 вагових частин перегною, 1-1,5 частин аміачної селітри, 1,5 – суперфосфату, 0,5 – калійної солі. Вирощують капусту білоголову переважно з розсади та інколи сіють насінням на глибину 3-4 см. Норма висіву 1,5-2 кг/га. Висаджують розсаду в 55-60-денному віці, коли у неї утвориться 6-8 справжніх листків. У Лісостепу оптимальні строки висадки розсади настають 5-15 квітня. Садять розсаду у ямки, в які, за ручного садіння, вносять суміш добрив і обов’язково наливають 0,5-1 л води. Загортають розсаду до першого справжнього листка вологим ґрунтом, відразу ущільнюючи, і зверху присипають сухою землею, щоб не утворилась кірка. Важливою умовою успішного приживання розсади є періодичні поливи.

Умови вирощування Для капусти використовують широкорядний спосіб висадки розсади та висіву насіння – міжряддя 50-90 см. У рядку відстань між рослинами, залежно від тривалості вегетації, – 25-50 см. Рідше для садіння капусти використовують квадратно-гніздовий та гніздовий способи. Оптимальна густота стояння рослин ранньої та середньої капусти 48-57 тис. на га, а пізньої – 28-36 тис. на га. Догляд за капустою передбачає обов’язкові поливи висадженої розсади. У Лісостепу, залежно від інтенсивності дощів, капусту поливають 4-5 разів з поливною нормою 25-40 л/м2. У Степовій зоні поливів може бути до 10. Інтервал між поливами – 10-14 днів. Після кожного поливу і дощів обов’язково на 2-3-й день розпушують ґрунт. Розпушування землі є також ефективним у боротьбі з бур’янами. До інших заходів догляду відносять захист від заморозків, руйнування ґрунтової кірки, підживлення, підгортання рослин, боротьба з бур’янами, шкідниками, хворобами тощо. Наприклад, щоб запобігти пошкодженню рослин шкідниками (капустяною мухою, хрестоцвітими блішками, клопами та ін.), через кілька днів після садіння розсади слід провести обприскування 0,2-0,3% розчином волатону.

10 цікавих фактів про капусту 1. Всі сучасні сорти капусти походять від одного спільного родича, який понад 6000 років тому зустрічався в середземноморському регіоні. Це один з перших овочів, який був культивований в Європі. 2. Капуста вже декілька тисяч років є частиною нашого раціону. Її вживали в їжу стародавні єгиптяни, про капусту писав у своїх комедія Арістотель та її цілющі властивості описував Піфагор. Вважається, що в Україну капуста потрапила разом з римськими та грецькими купцями. 3. Сьогодні у світі понад 100 різноманітних видів капусти, найпопулярнішими серед яких є білоголова, брюссельська, броколі та цвітна капуста. Також, як не дивно, близьким родичами капусти є редька, ріпа та редис.

10 цікавих фактів про капусту 4. Капуста досить примхлива, їй потрібно багато світла та води, а також, для її успішного росту, ґрунт має бути багатим на поживні речовини такі як азот, калій та фосфор. 5. В перший рік життя формується качан утворений з листків, які розвиваються дуже близько один від одного. На другий рік в капусти виростає міцне стебло, на якому з’являються безліч зібраних у суцвіття білих або жовтих квітів. У деяких сортів капусти стебло з квітами може виростати понад півтора метра вистою.

10 цікавих фактів про капусту 6. Багато хто помилково вважає, що головки, які ми звикли бачити на прилавках магазинів, це і є плоди. Насправді з квітів капусти утворюються стручки, які залежно від сорту можуть бути від 3 до 15 см довжиною. 7. Свіжа капуста дуже корисна для нашого здоров’я, вона багата на вітамін С, А, К, В6 і В9, а також в ній багато калію, кальцію, магнію та заліза. Але не менш корисною є квашена капуста. Сіль та молочна кислота, яка міститься в капусті, надають консервуючий ефект, завдяки чому зберігається більшість корисних властивостей. В давнину квашену капусту брали з собою в далекі плавання моряки, оскільки вона допомагала попередити цингу – страшне захворювання, яке виникає при дефіциті вітамінів. 8. Крім вживання в їжу, капусту використовують в народній медицині для лікування багатьох захворювань, а також з неї роблять косметичні маски для покращення стану шкіри та волосся.

9. Деякі сорти капусти культивуються в декоративних цілях. Вперше декоративні якості капусти оцінили в Японії, де було виведено безліч сортів з яскравим забарвленням. Декоративні сорти капусти мають зелене зовнішнє листя та білу або фіолетово-червону нещільну головку і за формою нагадують розквітлу квітку. 10. Особливістю декоративних сортів капусти є те, що найбільш інтенсивного забарвлення вони набувають коли температура опускається нижче +10 °C і тому в осінніх садах, коли залишається дуже мало квітів, капуста стає незамінною прикрасою.

Дворічні овочеві культури – як лікарські препарати

Капуста білоголова Лікарі рекомендують вживати побільше свіжої або квашеної капусти при весняному нездужанні. Особливо корисно випивати вранці натщесерце склянку соку квашеної капусти. В народі для лікування наривів та гнійних чиряків використовують листя капусти. Від кашлю вживають сік капусти з цукром або медом. Жування капусти або полоскання ротової порожнини укріплює ясна. Використовується капуста і в косметиці. Якщо волосся тонке і січеться, втирають в шкіру голови суміш капусти, лимона і шпинату – це укріплює волосся і надає йому блиску. З квашеної капусти роблять примочки при юнацьких вугрових висипах. Всі сорти капусти належать до родини хрестоцвітих. Здавна капуста цінувалась не тільки як харчова, але як і лікарська рослина.

Морква Дворічна трав’яниста рослина родини зонтичних. Щоденне вживання свіжої моркви значно укріплює організм, підвищує його стійкість до інфекцій і несприятливих впливів зовнішнього середовища. Дуже ефективне лікування морквяним соком при поганому складі крові, порушенні зору. Більше ширше використовують моркву в народній медицині. Її використовують від кашлю, для пом’якшення хрипкості голосу. Для цього до соку додають цукор або мед і полощуть горло. Таким же сиропом змащують рот від молочниці у малят, а дорослі користуються ним при запаленні слизової оболонки рота. При нежиті в народі закапують ніс через кожні дві години соком моркви.

Столовий буряк Дворічна трав’яниста рослина родини лободових. Найбільше нагромаджується речовин, які лікують кров, поліпшують зір у черешках буряка. Столові буряки багаті на різноманітні вітаміни, тому їх вживають при нестачі вітамінів. Також в них містяться речовини, що виводять з кишечника різноманітні шкідливі,отруйні речовини мікробного походження, гниючі речовини кишкових паразитів. Здавна народним засобом лікування недокрів’я є суміш соків з рівних частин буряка, моркви, редьки. При зовнішніх запальних процесах, виразках, ударах рекомендується крім внутрішнього вживання бурякового соку, прикладати на вражене місце кашку коренеплода або свіжі листки. Також буряковий сік застосовують під час нежиті з густими виділеннями.

Часник Дворічна трав’яниста рослина родини цибулинних. Часник збуджує апетит, сприяє кращому засвоєнню їжі, зменшує к-ть газів у шлунку. Настій часнику на горілці в народній медицині рахується засобом при камінні в нирках та сечовому міхурі. При простудних захворюваннях дихальних шляхів, груди натирають кашкою з часнику змішаною зі свинячим жиром. Також часник сприяє гоєнню гнійних ран, його рекомендують при болісних мозолях прикладати на ніч, змішавши з порошком крейди. Але зловживати часником не можна. В день можна використовувати 3-5 зубців. Особливо потрібно бути обережним людям з порушенням діяльності серця.

10 цікавих фактів про буряк 1. Буряк – дворічна рослина і це означає, що його життєвий цикл триває два роки. В перший рік життя розвивається м’ясистий соковитий коренеплід та широкі листки на довгих черешках, а на другий рік з’являється стебло, яке може виростати до метра висотою на якому розквітають дрібненькі квіти. 2. Буряк вирощується на всіх континентах окрім Антарктиди, але його батьківщиною вважається Далекий Схід та Індія. Саме тут люди вперше скуштували дикий буряк, який є родичем всіх сучасних видів буряка. 3. В давнину коріння буряка не використовувалось для приготування їжі, з нього робили відвари та настоянки, які застосовували для лікування застуди та зубного болю. 4. Хоч ми більш знайомі з червоним буряком, у світі є величезне різноманіття сортів, які відрізняються не лише за кольором, формою та смаком, а й по вмісту корисних речовин. Сьогодні, крім червоного, можна побачити яскраво-білий, золотисто-жовтий, рожевий і навіть смугастий буряк.

10 цікавих фактів про буряк 5. Коренеплідні форми буряка культивували та почали вирощувати понад дві тисячі років тому. Перші згадки про буряк, на території сучасної України, датуються десятим століттям і лише через 200-300 років його почали вирощувати в Європі. 6. Буряк має дуже стійке забарвлення, він на відміну від яблук чи малини не втрачає свого кольору при випіканні чи варінні. В шістнадцятому столітті сік буряка використовували як натуральний червоний барвник. Ним фарбували тканину та навіть використовували як фарбу для волосся. Якщо ви хоч раз готували буряк то, мабуть, стикались з проблемою рожевих пальців, але цю неприємність легко усунути – просто перед миттям протріть руки лимонним соком та сіллю і плями від буряка легко змиються милом. 7. Ви, мабуть, також чули про кормовий буряк – вид який використовується для годування худоби, але мало кому відомо, що за своїм хімічним складом він практично не відрізняється від інших сортів буряка. В кормовому буряку міститься багато клітковини та харчових волокон, які відмінно підходять як тваринам так і людині. 8. В буряку міститься дуже велика кількість цукру, в коренеплоді його частина сягає до 20%. Колись цукор отримували лише з цукрової тростини, а сьогодні третина цукру у світі виготовляється з цукрового буряка. Через високий вміст цукру з буряка роблять навіть вино, пиво та сироп.

10 цікавих фактів про буряк 9. Буряк одна з небагатьох рослин, які повністю їстівні. В їжу можна вживати всі частини рослини, починаючи від листя і закінчуючи коренеплодом. Також буряк дуже багатий на вітаміни А і К, фолієву кислоту та калій. Сік буряка один з кращих натуральних антиоксидантів, він позитивно впливає на кровообіг та знижує кров’яний тиск. 10. Борщ з буряка настільки корисний, що його заслужено можна назвати їжею космонавтів. В 1975 році під час експериментального польоту «Аполлон» — «Союз» радянські космонавти з «Союз-19» пригостили астронавтів «Аполлона-18» борщем в тюбиках. Це українське блюдо ідеально підходить для підтримки астронавтів в космосі.

10 цікавих фактів про моркву 1. Морква – дворічна рослина і в перший рік життя формується смачний та корисний коренеплід, а на другий рік вона цвіте білими квітами. Морква має дуже дрібне насіння, в одній чайній ложці налічується до двох тисяч насінин. 2. Сьогодні моркву можна побачити по всьому світ, але перші згадки про її культивацію походять з півдня Центральної Азії. Близько трьох тисяч років тому її вирощували на території Афганістану, Туркменістану та Ірану. Згодом вона потрапила до Малайзії, а в дванадцятому столітті до Європи. Дика морква це бур’ян, який поширений по всій території України.

3. Ранні предки сучасної моркви мали фіолетове коріння. Такий незвичний колір морквини зумовлений наявністю в ньому синіх пігментів антоціанінів. Коренеплід був досить жорстким та мав гіркуватий присмак і знадобилось тисячі років селекції, щоб отримати солодку, менш жорстку оранжеву морквину, до якої ми так звикли. Темно-фіолетову моркву вирощують та використовують в кулінарії до сьогодні.

10 цікавих фактів про моркву 4. До шістнадцятого століття були виведені сорти позбавлені антоціаніну, які мали жовтий або білий колір. На цьому експерименти не припинились і завдяки старанням селекціонерів з’явилась оранжева морква, батьківщиною якої вважаються Нідерланди. 5. Оранжевий колір моркві придає висока концентрація пігменту бета-каротину, який є попередником вітаміну А та має потужні антиоксидантні властивості. 6. Морква є найбагатшим джерелом бета-каротину, який перетворюється в нашому організмі на вітамін A і тому вона дуже корисна для зору та імунної системи. Та не варто їсти надто багато моркви оскільки вона може зафарбувати вашу шкіру в жовто-оранжевий колір. 7. Хоч більшість овочів поживніші, якщо їх їсти сирими, приготована морква корисніша ніж свіжа. Вона має жорсткі клітинні стінки, які утримують корисні речовини та ускладнюють їх перетравлення і тому з сирої морквини ми отримуємо лише близько 3% бета-каротину, але якщо її приготувати то засвоюється до 40%.

8. Морква на 88 відсотків складається з води та в ній дуже мало крохмалю, що робить її незамінною при дієтичному харчуванні. Також вона багата на марганець, кальцій, калій та вітаміни C, K і B6.

10 цікавих фактів про моркву 9. Окрім кулінарії моркву також використовують в медицині та косметології. Вона нормалізує обмін речовин та має антисептичні, протизапальні та знеболюючі властивості, а також вона дуже корисна для зору і допомагає при захворюваннях рогівки ока. 10. Як не дивно, але в деяких країнах Європи моркву вважають фруктом. В Португалії з моркви готують смачне варення, джем та мармелад які експортується по всьому Євросоюзу. За європейським законодавством варення можна варити тільки з фруктів і тому моркву тут класифікують як фрукт.