§ 20. Японія у другій половині XIX — на початку XX ст.

1. «Відкриття» Японії. До середини XIX ст. Японія була «закритою» державою, ізольованою від усього світу. Іноземцям заборонялося відвідувати країну, а японцям – залишати острови під страхом смертної кари. Виняток робили лише для китайських і голландських купців, які, з певними обмеженнями, мали право торгувати в Японії.

Для свого часу японці були досить освіченими людьми, а рівень грамотності у країні сягав 40 %. Формально влада в Японії належала імператору, проте реально правив сьогун з роду Токугава.

Провідні європейські держави, які в середині XIX ст. вже провадили активну колоніальну політику, мало цікавилися Японією. Більш привабливими для них були країни із численним населенням і багатими природними ресурсами, такі як Індія та Китай. Бідна на сировину, з порівняно нечисленним населенням, Японія не була «ласим шматком» для європейців. Колоніальні шляхи проходили повз неї.

Головну роль у «відкритті» країни відіграли Сполучені Штати. У 1853 р. комодор (військове звання вищого офіцерського складу) Μ. К. Перрі передав японському урядові листа від президента США з вимогою відкрити країну для американської торгівлі. За відповіддю американці повернулися через рік у супроводі дев’яти військових кораблів. Відверта погроза війною змусила сьогунат підписати договір, за яким Японія відкривала для американців порти Сімода та Хокадате й дозволяла заснувати американське консульство. Незабаром аналогічні договори підписали з Великою Британією, Францією та Голландією.

Самурай. Фото. 1877

У наступні роки тиск великих держав на Японію посилився, що призвело до падіння престижу сьогунату та наростання масового невдоволення у країні. Цим скористалися найрозвинутіші південно-західні князівства, які заявили про необхідність повернення до влади імператора.

У 1867 р. на імператорський престол вступив п’ятнадцятирічний Муцухіто, від імені якого фактично й діяли опозиційні князівства. Невдовзі представники опозиції зажадали повернути імператору владу, незаконно захоплену родом Токугава. Спроби сьогуна утриматися при владі за допомогою зброї успіху не мали. У 1868 р. його війська було розбито поблизу Кіото, а згодом капітулювала й сьогунська столиця Едо. Боротьба тривала ще декілька місяців, після чого Кейкі, останній з роду Токугава, добровільно склав повноваження і передав їх імператору.

2. Реформи Мейдзі. Час перебування при владі імператора Муцухіто було названо Мейдзі – добою освіченого правління. Імператор ставав символом держави. Під гаслом «Шанування імператора» навколо нього згуртувалася вся країна. Починаючи з 60-х років XIX ст., в Японії здійснювалася низка реформ, що сприяла прискореній модернізації країни.

Реформи Мейдзі

Реформа адміністративно-територіального устрою. Скасування поділу на князівства, започаткування поділу на префектури.

Військова реформа. Запровадження загальної військової повинності. Колишнім самураям надавалася можливість ставати чиновниками, лікарями, служити офіцерами в армії, а ті, хто не знайшов собі заняття, отримував державну допомогу.

Ухвалення закону про скасування станових привілеїв, проголошення рівності всіх громадян перед законом.

Судова реформа. Створення судів європейського типу.

Реформа освіти. Упровадження обов’язкового початкового навчання, сприяння утворенню середніх і вищих навчальних закладів. Уряд активно заохочував відправку японців за кордон для здобуття та продовження освіти.

Грошова реформа. Уведення єдиної грошової одиниці – єни.

Аграрна реформа. Скасування власності князів і феодалів на землю, надання офіційного дозволу на купівлю-продаж землі. Власність на землю було визнано за тими, хто фактично нею розпоряджався.

Порівняйте процеси реформування суспільно-економічного життя в Японії та Росії, які відбувалися практично одночасно. У якій країні, на ваш погляд, вони були ефективнішими?

У 1889 р. в Японії ухвалили конституцію, що запроваджувала у країні двопалатний парламент. За прусським зразком верхню палату (перів) імператор призначав з представників вищого дворянства або з найбагатших платників податків. А нижню палату представників обирали виборці – чоловіки з 25-річного віку на основі високого майнового цензу. Згідно з конституцією імператора було наділено величезною владою, а уряд країни відповідав лише перед ним. Велику роль в управлінні державою відігравала також таємна рада – дорадчий орган, що діяв при імператорові.

Конституція Японії 11 лютого 1889 р.

Японія управляється постійною на вічні часи імператорською династією. Особа імператора священна й недоторканна.

Імператор – голова держави, він володіє верховною владою і здійснює її відповідно до статей цієї конституції.

Імператор здійснює законодавчу владу у згоді з імперським парламентом.

Імператор встановлює організацію різних галузей державного управління, призначає і звільняє всіх цивільних і військових посадових осіб і визначає їхнє жалування, якщо в цій конституції або в інших законах не передбачено особливих винятків.

Чому Японія взяла за зразок саме конституцію Пруссії? Що схожого було в цих двох країнах?

Конституція Японії була однією з найконсервативніших у світі, проте вона знаменувала поступове перетворення держави з феодальної на буржуазну монархію.

3. Економічне зростання країни. Соціально-політичні перетворення доби Мейдзі доповнювалися і радикальними економічними реформами. В Японії ліквідували внутрішні мита, проголосили свободу торгівлі та запровадили єдину грошову одиниця – єну. До того ж скасували власність феодалів на землю та офіційно дозволили її купівлю-продаж. Власність на землю визнали за тими, хто фактично нею розпоряджався. Це узаконило права «нових» поміщиків і заможних селян, сприяло ринковій еволюції сільського господарства. Утім поміщицьке землеволодіння зберегли, а третину земель, які раніше належали сільським громадам, під час цієї реформи привласнила держава.

Реформи значно прискорили економічний розвиток країни, сприяли її швидкій індустріалізації. Лише за перші двадцять років доби Мейдзі в Японії заснували 1300 нових промислових підприємств. Провідна роль у їх створенні належала державі, але чимало нових заводів і фабрик заснували дзайбацу – багаті купецькі родини, які виникли ще у феодальну епоху та мали тісні зв’язки з владою. У 80-х роках XIX ст. саме їм продали або передали в оренду утворені державою так звані зразкові підприємства: великі текстильні та сірникові фабрики, заводи з виготовлення скла, цементу. Приватизація дозволила скоротити управлінський чиновницький апарат і значно підвищити ефективність виробництва.

Проаналізуйте причини швидкого економічного зростання Японії в останній третині XIX ст., визначте роль держави в цьому процесі.

Наприкінці XIX – на початку XX ст. на базі власності дзайбацу: сімей Міцуї, Міцубісі, Фурукава і Ясуда – в Японії виникають могутні монополістичні об’єднання – концерни. Проте здебільшого, як і раніше, у промисловості країни переважали дрібні підприємства напівкустарного типу. За рівнем промислового виробництва Японія значно відставала від розвинутих країнах Заходу. Конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку в цей час забезпечувалась їхньою низькою собівартістю за рахунок використання дешевої робочої сили й нещадної експлуатації робітників.

Реформи Мейдзі і швидке економічне зростання перетворили Японію на провідну державу Азії. Також змінилося її міжнародне становище. Японія поступово позбулася залежності від європейських країн, уникла долі напівколонії, а наприкінці XIX ст. сама стала на шлях колоніальних загарбань.

4. Початок японської територіальної експансії. Першими жертвами японської агресії стали Китай і Корея. Уже в 70-х роках XIX ст. Японія змусила корейців підписати нерівноправні договори. А використання китайських військ для придушення повстання в Кореї дало привід японцям оголосити війну й Цінській імперії. Війна 1894-1895 рр. завершилася поразкою Китаю. За мирним договором Японії було передано півострів Ляодун у Маньчжурії, острів Тайвань та острови Пенхуледао. Проте невдовзі, стривожені посиленням Японії великі держави змусили японців відмовитися від Ляодуну, який Китай відразу передав у довгострокову оренду Росії.

Унаслідок цих подій різко загострилися російсько-японські протиріччя. Обидві імперії однаково претендували на панування в Кореї та Південній Маньчжурії. Це й призвело до війни 1904-1905 рр., у якій Японія здобула перемогу, спираючись на фінансову й військово-технічну допомогу Англії. Укладена ще в 1902 р. англо-японська угода була спрямована не лише проти Росії, а в перспективі й проти Сполучених Штатів Америки.

Підписання мирного договору між Росією та Японією. Фото. 1905

Перемога у війні з Росією дозволила Японії значно посилити свої позиції на Далекому Сході. У 1907 р. за посередництва Англії вона змусила Росію визнати сферою свого впливу Південну Маньчжурію і Корею. Невдовзі Японія загарбала Корею і перетворила її на свою колонію. Отже, уже на початку XX ст. Японія ствердилась як колоніальна держава, частково задовольнивши свої великодержавні амбіції.

Перевіряємо знання

• 1. Чому Японія не могла продовжувати курс самоізоляції в середині XIX ст.?
• 2. Хто і за яких умов «відкрив» Японію? Які наслідки це мало?
• 3. Чому революцію 1867 р. і період реформ після неї називають добою Мейдзі?
• 4. Чому Японія стала єдиною країною Сходу, яка не потрапила до колоніальної залежності від великих держав? Які внутрішні та міжнародні фактори сприяли цьому?

Удосконалюємо вміння

1. Використовуючи карту (с. 96), визначте напрямки японської агресії в кінці XIX – на початку XX ст. Покажіть територіальні здобутки, отримані Японією.

2. Виконайте онлайн-вправу «Японія у другій половині XIX – на початку XX ст.»

https://cutt.ly/oWsvWDV

Діємо творчо

Робота у групах. Заздалегідь оберіть тему із царини японського мистецтва: наприклад, японський традиційний театр, живопис, мистецтво ікебани тощо. Створіть презентацію і представте її під час цього уроку або уроку з курсу «Мистецтво».

Японія в 19 столітті

1. Які факти свідчать про те, що на початку XIX ст. в Японії проявилася криза феодального ладу?

На початку XIX ст. в Японії було дуже важким економічне становище країни. Верховна влада як і раніше була в руках військових правителів – сьогунів з князівського роду Токугава. Почастішали повстання селян і городян. Це і було проявом кризи феодального ладу.

2. Як і чому сталося насильницьке «відкриття» Японії? До яких наслідків воно привело?

Насильницьке «відкриття» Японії стався влітку 1853 р Американці з’явилися біля берегів Японії з військової ескадрою і розігнали японські вартові човни гарматним вогнем, тим самим продемонструвавши технічну перевагу Заходу. Прикладом США негайно послідували Великобританія, Голландія, Франція та Росія. Все це призвело до того, що в Японії була відновлена ​​імператорська влада, скасований сьогунат і засновано новий уряд, і військово-феодальна система сьогунату припинила своє існування.

3. Охарактеризуйте роль імператора у поваленні сьогунату.

Роль імператора у поваленні сьогунату полягала в тому, що після відновлення імператорської влади, відбувалося скасування сьогунату, який не змирився з цим.

5. Які фактори забезпечили Японії швидке промислове розвиток?

Швидке промисловий розвиток Японії забезпечували наступні фактори:

– Заохочення імператорським урядом приватнопідприємницької діяльності;

– За рахунок скарбниці будувалися «зразкові підприємства» і продавалися за низькими цінами приватним особам.

6. Охарактеризуйте японську конституцію.

Японська конституція була прийнята в 1889 р У ній Японія проголошувалася конституційною монархією, але все ж за імператором закріплювалася практично необмежена влада. Його особа була «священною і недоторканною». Конституція також формально проголошувала свободу слова, листування, друку, зборів і спілок. Дана конституція значно зміцнила монархічний лад.

7. Наведіть аргументи, які підтверджують або спростовують думку, що знайомство зі способом життя і культурою іншого народу сприяє взаєморозумінню між людьми. Назвіть приклади з історії Японії.

Знайомство зі способом життя і культурою іншого народу сприяє взаєморозумінню між людьми. Наприклад, в епоху Мейдзі японці запозичили досягнення західної культури, науки і техніки. Молодь направляли на навчання до Європи, США, і навпаки, іноземні фахівці, викладачі та технічні радники залучалися до Японії. Під впливом Заходу в Японії з’явилися видавництва і друкарні. У містах почали будувати великі цегляні будинки і магазини в європейському стилі.

8. Доведіть, що в кінці XIX ст. Почалася активізація колоніальної політики Японії по відношенні до інших народів Далекого Сходу і Південно-Східної Азії. Чому це сталось? При відповіді використовуйте карту.

Японія, дійсно була зацікавлена ​​в розширенні своєї території за рахунок найближчих сусідів: Кореї та Китаю. Японія потребувала ринках збуту і в сировині. Після японо-китайської війни 1894 – 1895 рр., До Японії відійшли острова Тайвань і Пенхуледао. Після російсько-японської війни +1904 -т 1905 рр., В якій Японія здобула перемогу, це дозволило її перетворити Маньчжурію та Корею в свої протекторати і одержати право володіння Південним Сахаліном. А в роки Першої світової війни, Японія захопила тихоокеанські острови (володіння Німеччини) і ще більше зміцнила свої позиції в Китаї.

9. Випишіть події, що сталися в Японії в 1853 р, 1868, 1868 – 1 873 рр., 1889 р 1894 – одна тисяча вісімсот дев’яносто п’ять рр., 1904 – 1905 рр.

1853 – США продемонстрували Японії технічну перевагу Заходу, з’явившись з військової ескадрою біля берегів Японії і розігнавши їхні човни гарматним вогнем;

1868 – оголошено указ про реставрацію (відновленні) імператорської влади, скасування сьогунату і заснування нового уряду;

1868 – 1873 рр. – Реформи в Японії, які поклали початок перетворенню Японії з країни феодальної в країну капіталістичну;

1889 – прийняття конституції в Японії;

1894 – 1895 рр. – Японо-китайська війна;

1904 – 1905 рр. – Перемога Японії в російсько-японській війні.