3. Системи землеробства і сівозміни на зрошуваних землях
Системи землеробства ‑ це форми, що виражають спосіб сільськогосподарського використання землі, відновлення родючості ґрунту, підвищення врожайності сільськогосподарських культур і поліпшення їх якості. Система землеробства в широкому розумінні поширюється на всі угіддя – ріллю, пасовища, сади, виноградники, розсадники (Ванькович Г. М., 1990).
Основу системи землеробства становить комплекс взаємопов’язаних організаційно-господарських агротехнічних і меліоративних заходів, що відображають ґрунтово-кліматичні умови регіону і спрямовані на ефективне використання поливних земель, води, тепла, матеріально-технічних ресурсів, збереження і підвищення родючості ґрунту, одержання високих і стійких урожаїв сільськогосподарських культур.
Особливістю системи землеробства на зрошуваних землях є те, що вона діє в умовах недостатнього природного зволоження, де поливами усувається обмежувальна дія дефіциту вологи на врожайність сільськогосподарських культур. Ріст урожайності досягається завдяки підвищенню на оптимальному фоні зволоження ефективності використання рослинами світла, тепла, поживних речовин ґрунту, добрив, а також дії агротехнічних заходів.
У науково обґрунтованій системі землеробства використовують усі найновіші досягнення науки і практики в області землеробства, рослинництва, агрохімії, меліорації та інших наук, які мають відношення до сільськогосподарського виробництва.
Академік О.М. Каштанов (1985) виділяє три головні вимоги до науково обґрунтованих систем землеробства: 1 – вони повинні мати ґрунтозахисний, ґрунтоохоронний характер, забезпечувати охорону ґрунтів від ерозії, забруднення та інших несприятливих факторів; 2 – ґрунтуватися на інтенсивних технологіях, які сприяють високій продуктивності праці; 3 – бути комплексними й забезпечувати всебічний позитивний вплив на багатогранний процес сільськогосподарського виробництва.
У системі землеробства повинні оптимально вирішуватися завдання енерго- і ресурсозбереження. Так, нормування зрошувальної води і добрив не повинне перевищувати біологічні потреби рослин для формування запланованої урожайності, а норми засобів захисту рослин – порушувати екологічну рівновагу середовища.
Енергозбереження досягається також при поєднанні операцій – обробітку ґрунту, сівби і припосівного внесення добрив; при внесенні з поливною водою добрив, меліорантів або гербіцидів тощо.
Основні зусилля для підвищення продуктивності виробництва спрямовуються на повніше використання природних – біологічних, екологічних і космічних – факторів. У зв’язку з цим система землеробства повинна по можливості в значній мірі відповідати вимогам екологізації, біологізації – не завдавати шкоди навколишньому середовищу і давати для споживання чисті продукти харчування.
У зв’язку з цим обмежують використання синтетичних добрив, пестицидів, регуляторів росту, кормових добавок і все ширше застосовують біологічні методи регулювання умов формування врожаїв. До них належить – строге дотримання сівозмін, введення до їх складу бобових культур, збереження і використання для поліпшення ґрунту рослинних решток, застосування гною, компосту і сидератів, захист рослин біологічними методами.
Система землеробства повинна забезпечити найбільший вихід сільськогосподарських продуктів з кожного гектара поливної площі при найменших затратах праці й коштів. Для цього необхідно підбирати культури і сорти, що відзначаються найвищою продуктивністю при зрошенні і мають найбільше народногосподарське значення. Використовується можливість, яка відкривається зрошенням, введення у сівозміни проміжних культур, одержання на окремих полях по 2‑3 врожаї за рік, встановлюються оптимальні умови водоспоживання рослин, оптимізуються фони обробітку ґрунту, добрив, догляду за рослинами, опрацьовуються і впроваджуються заходи по підвищенню родючості ґрунту і комплекс природоохоронних заходів.
Підвищення родючості ґрунту досягається окультурюючою дією на ґрунт рослин, особливо багаторічних трав, які залишають у ґрунті добре розвинену кореневу систему і післяжнивні рештки, а також вплив органічних і мінеральних добрив, що діють в умовах оптимального зволоження ґрунту.
Нерегульоване зрошення може призвести до засолення, заболочування і ерозії ґрунту, забруднення скидними водами озер, рік і морів та ін. Тому однією з важливіших сторін науково обґрунтованої системи зрошуваного землеробства є розробка комплексу заходів по захисту навколишнього середовища. Серед них особливе місце повинно займати і полезахисне лісорозведення.
Особливе значення в системі землеробства мають сівозміни, які визначають не тільки співвідношення площ під культурами і порядок їх чергування, але приводить також у визначну систему в багаторічному плані прийоми обробітку ґрунту, застосування добрив, прийоми і режими зрошення тощо. Всі вони знаходяться в тісному взаємозв’язку і взаємодії.
Таким чином, в один комплекс поєднують основні заходи, що характеризують систему землеробства. Тому віддавна системи землеробства діставали назву за типом сівозмін – паропросапна, травопільна, плодозмінна та ін. Проте сівозміна – це лише одна із складових системи землеробства.
Нині опрацьовують і впроваджують різні системи землеробства, оскільки залежно від природних і економічних умов змінюються співвідношення угідь, склад вирощуваних культур, їх сорти і агротехніка, умови зрошення, заходи по охороні й підвищенню родючості ґрунту та ін.
У більшій частині Причорноморського Степу на поливних землях вирощують озиму пшеницю, кукурудзу, цукрові буряки, зернобобові, люцерну, кормові сумішки бобових і злакових культур, картоплю, овочеві та інші культури. Практикують посіви сої. Тут введені плодозмінні сівозміни і створюється інтенсивна система землеробства, що відображає особливості природних і економічних умов регіону.
На узбережжі Чорного моря, в Присивашші та інших районах, розміщених невисоко над рівнем моря, розвивається рисосіяння і створюються особливі умови для землеробства.
Розширене відтворення родючості ґрунту в системі зрошуваного землеробства. Родючість ґрунту, тобто здатність вирощувати урожай рослин характеризується великою кількістю показників. Важливіші з них – вміст у ґрунті гумусу, наявність рухомих поживних речовин, діяльність різних груп мікроорганізмів, активність ферментів, біологічна активність ґрунту, його водно-фізичні й фізико-хімічні властивості та ін. Всі показники взаємопов’язані і знаходяться в динаміці.
У процесі мінералізації гумус руйнується, вивільняючи в доступній для рослин формі азот та інші поживні речовини. Одночасно відбувається протилежний процес гуміфікації післяжнивних і кореневих решток. Динаміка гумінових речовин та їх новоутворення здійснюються під впливом і за участю мікроорганізмів При цьому чим активніші біологічні процеси, що відбуваються в ґрунті, тим більше він виділяє вуглекислого газу, необхідного для повітряного живлення рослин і фотосинтезу. Це один з важливіших показників біологічної активності ґрунту.
Зрошувальна вода прискорює ґрунтові процеси, але одні з них, наприклад, мінералізація гумусу, можуть випереджати інші, такі як нагромадження і гуміфікація післяжнивних і кореневих решток. Результат залежить від того, як поставлена виробнича діяльність господарств. Недоліки її призводять до зниження ґрунтової родючості, що нерідко спостерігається на практиці.
Потужна коренева система рослин, що формується в умовах оптимального режиму зрошення і живлення, розпушує ґрунт, розчленовує його на дрібні агрегати, які потім цементуються в процесі утворення гумусу.
Гумус – інтегральний показник ґрунтової родючості. Він найбільш повно характеризує потенційні можливості ґрунту. У зв’язку з цим, коли ставиться завдання розширеного відтворення родючості ґрунту, мається на увазі насамперед утворення сприятливих умов ґрунтоутворювального процесу і на цьому фоні досягнення позитивного балансу гумусу. Це одне з головних завдань системи землеробства.
Для розрахунку зменшення (мінералізації) гумусу по азоту (винесення кг/га) застосовують коефіцієнти: 0,2 при вираженні його в ц/га і 0,02 – в т/га. При цьому роблять поправку на агротехніку (інтенсивність обробітку ґрунту), вид культури, властивості ґрунту та ін. З винесення азоту бобовими виключається його кількість, що надійшла в ґрунт завдяки роботі бульбочкових бактерій. Вплив інтенсивності обробітку ґрунту на ступінь мінералізації гумусу виражається поправочним коефіцієнтом, що змінюється від 0,1 (ґрунт не оброблюється) до 1,6 (ґрунт інтенсивно обробляється на посівах просапних культур).
Дослідження показують, що в каштанових ґрунтах рівень річної мінералізації гумусу становить близько 2%. Тут коефіцієнт мінералізації (Км) становить 0,02. Практично це означає, що щорічне зменшення гумусу становить 1‑2 т/га.
Коефіцієнт гуміфікації післяжнивних і кореневих решток становить у середньому 0,15‑0,17. Він залежить від виду рослин і ґрунтових умов. Найменший його показник у цукрових і кормових буряків (0,08 і 0,12), найбільший – у люцерни, гороху та інших бобових (0,22‑0,25).
Ґрунтові умови впливають як на коефіцієнт гуміфікації, так і на мінералізацію гумусу (табл. 12).
12. Орієнтовні норми внесення добрив при різній продуктивності
сівозміни залежно від типу ґрунту (Кружилін І.П., Морозова А.С., 1989)
Коефіцієнт гуміфікації
Мінералізовано гумусу, т/га
§ 6. Виникнення землеробства та скотарства
Неоліт був найвищою та останньою стадією кам’яного віку. В епоху неоліту швидше удосконалювалися знаряддя праці завдяки розвиткові технології їх виготовлення. Людина навчилася не тільки шліфувати й полірувати кам’яні знаряддя праці, а й пиляти та свердлити камінь.
Жінки, що займалися збиральництвом, звернули увагу на те, що із зерен, які випадково впали на пухку землю, виростає нове стебло. Так, завдяки жінці, зі збиральництва виникло землеробство.
Люди, що займалися здебільшого землеробством, перейшли до осілого способу життя.
Кам’яні сокири епохи палеоліту та неоліту
Порівняйте сокири первісної людини. Яка з них, на вашу думку, зручніша у використанні, довговічніша?
Кам’яна мотика для обробітку землі
Серпи для збирання врожаю
Чоловік, що займався полюванням, винайшов скотарство. Ще в епоху мезоліту першою домашньою твариною став собака — вірний друг і помічник людини на полюванні, надійний охоронець поселень від диких звірів.
Людина приручила свиню, вівцю, козу, потім бика, віслюка й деяких інших тварин.
Виникнення землеробства й скотарства мало величезне значення в житті людини. Якщо раніше, займаючись полюванням і збиральництвом, людина одержувала від природи в готовому вигляді все необхідне, то тепер хлібороб і скотар самі виготовляли потрібні продукти. Це означає, що відбувся перехід від привласнювального господарства до відтворювального.
З якою метою первісні люди використовували цей пристрій?
Варто запам’ятати!
Революція — докорінний перелом у чомусь, «стрибок» у розвитку.
Неолітична революція — перехід від привласнювальних форм господарювання до відтворювальних: від збиральництва до землеробства, від полювання до скотарства; поява ремесла, торгівлі.
2. ПОЧАТОК ОБРОБКИ МЕТАЛІВ І ВИНИКНЕННЯ РЕМЕСЕЛ
Люди, що перейшли до осілого способу життя, мали досить часу, щоб зайнятися ремеслом — виготовленням необхідних предметів побуту, знарядь праці.
Однією з найважливіших подій неоліту був винахід кераміки. Це — важлива й характерна ознака неоліту, який ще називають керамічним віком.
До найбільших досягнень пізнього неоліту належить винайдення прядіння і ткацтва. Пізніше, коли винайшли ткацький верстат, одна ткаля на ньому виробляла стільки тканини, скільки могли виткати вручну 500 жінок.
Кераміка доби неоліту
1. Що, на вашу думку, могло бути зразком для перших керамічних виробів?
2. Як винахід керамічного посуду змінив життя первісної людини?
Наприкінці епохи неоліту людина зробила нове велике відкриття. Вона почала використовувати метали для виготовлення знарядь праці. Першим таким металом була мідь, температура плавлення якої невисока. Період поширення мідних знарядь називають енеолітом — мідно-кам’яним віком. Мідні знаряддя праці не витіснили кам’яні: мідь — занадто м’який метал, тому, наприклад, зрубати дерево мідною сокирою складно. Але величезне значення мав сам факт використання металу, що визначило подальший розвиток техніки. Пізніше людина навчилася сплавляти мідь з іншим металом (оловом або свинцем) й отримувати міцніший сплав — бронзу, з якої виготовляли знаряддя праці, зброю, прикраси.
Стародавній ткацький верстат
Мідна сокира й форма для її відливання
Продуктивність праці — це виробництво певної кількості продукції за одиницю часу.
Як виникнення ремесел вплинуло на продуктивність праці первісних людей?
Отже, в епоху неоліту відбулися величезні зміни. Найголовніші з них — людина почала займатися рільництвом і скотарством. Крім цього, виникли гончарство, ткацтво. До неоліту належать численні знахідки довбаних човнів, весел, лиж і саней. Усе це так змінило життя людей, що вчені мають підстави вважати, що відбулася «неолітична революція».
3. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Уважно розгляньте ілюстрації на с. 28 та з’ясуйте:
2. До яких періодів первісного суспільства належать стоянка і поселення, зображені на ілюстраціях?
3. Які епізоди з життя первісної людини зображено?
Стоянка і поселення первісної людини (реконструкція художника Зденека Буріана)
4. Які форми господарювання ми бачимо? За якими ознаками ви це з’ясували? Які знаряддя праці використовувались?
5. Як ви вважаєте, чи відрізняються умови, в яких жили жителі стоянки і поселення?
6. Знайдіть спільне й відмінне у способі життя і діяльності людей, зображених на ілюстраціях.
ЗНАЮ й РОЗУМІЮ: запитання та завдання
I. Знаю нове
- 1. Назвіть винаходи людства доби «неолітичної революції».
- 2. Який спосіб господарювання притаманний: а) періоду палеоліту; б) періоду неоліту?
- 3. Поясніть відмінність між привласнювальним і відтворювальним господарством.
- 4. Який метал першим почали обробляти люди?
- 5. Як неолітична революція змінила життя людей?
II. Обговорюємо в групі
- 1. За висловом академіка Володимира Вернадського, винайдення й упровадження землеробства визначило все майбутнє людства. Як ви розумієте ці слова?
- 2. Як змінився спосіб життя первісних людей у ході неолітичної революції?
- 3. Який є зв’язок між природними умовами та розвитком людського суспільства?
III. Мислю творчо
- 1. Створіть гру (кросворд, вікторину) за матеріалами параграфа.
- 2. Уявіть себе дослідниками неолітичної революції: складіть запитання, за допомогою яких можна розповісти про одне з досягнень людини доби неолітичної революції.