Макрон переміг на виборах й пообіцяв об’єднати Францію
Після підрахунку 100% голосів Макрон набирає 58,55%, Ле Пен – 41,45%.
Проте загальний результат виборів насправді невтішний для прихильників Макрона, оскільки голосування у першому турі продемонструвало розкол у суспільстві та зростання популярності ультраправих та крайніх лівих, що загрожує Макрону втратою більшості у Національних зборах та контролю над урядом після червневих парламентських виборів.
Вперше за 20 років французький президент залишився при владі на другий термін – у країні, де нелюбов до вищого керівництва давно стала рисою національного характеру. Почасти йому допомогло те, що його суперницею була одіозна Ле Пен, і багато французів у другому турі обирали з “двох лих менше”.
Це не скасовує того факту, що Макрон вийшов лідером у першому турі, де протестного голосування за нього не було, і зібрав 28% голосів, а перед виборами його рейтинг перевищував 40%, що небачено для французьких президентів з часів Жака Ширака.
Однак два інших рекорди нинішньої кампанії зіпсували свято Макрону.
По-перше, голосувати не пішли 28% французів – такого масового бойкоту не було з 1969 року.
А по-друге, розрив із Ле Пен у другому турі скоротився вдвічі порівняно з перемогою п’ятирічної давнини, а у першому турі за двох ультраправих кандидатів голоси віддали 30% виборців.
Так вони не виступали ніколи, і тому Ле Пен назвала свою поразку “приголомшливою перемогою”.
Марін Ле Пен вже готується до наступного двобою
Макрон визнав, що країна розколота, і у тріумфальній промові пообіцяв бути президентом усієї нації.
“Тим, хто голосував за мене, але не за мої ідеї, а заради того, щоб не пустити до влади ультраправих – я перед вами у боргу. Я більше не кандидат одного табору, я – президент усіх”, – сказав Макрон.
Таким чином він фактично підтвердив припущення експертів, що 44-річному президентові доведеться адаптувати свій безкомпромісний стиль до другого терміну, стати м’якшим та частіше шукати широкої підтримки, перш ніж виступати з бадьорими ініціативами – як усередині країни, так і на європейській арені.
Макрон фактично став обличчям ЄС останніми роками, після того як британці влаштували брекзит, а найбільша з 27 країн союзу, що залишилися – Німеччина – попрощалася з Ангелою Меркель, головним “важковаговиком” європейської політики 21 століття.
Макрон ще на початку першого терміну почав малювати обриси великого майбутнього Європи, через що його навіть порівнювали з Наполеоном. Він обіцяв і надалі не залишати спроб зміцнити ЄС – найбільший на планеті політичний союз із населенням близько пів мільярда людей та другу після США економіку світу.
Свято прихильників Макрона
Союзники Франції залишилися задоволені перемогою Макрона над Ле Пен із її ворожістю до ЄС та НАТО.
Президент України Володимир Зеленський привітав його як “справжнього друга” і сказав, що сподівається на сильну та об’єднану Європу.
Прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон також привітав його перемогу.
“Я з нетерпінням чекаю на продовження спільної роботи над питаннями, які є найважливішими для наших двох країн і для всього світу”, – зазначив він.
Італійський прем’єр Маріо Драгі назвав підсумки виборів “прекрасною новиною для всієї Європи”, німецький канцлер Олаф Шольц – “переконливим вотумом довіри до Європи”, а прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес сказав, що “французи підтримали вільний, сильний і справедливий Євросоюз”.
“Перемогла Європа. Перемогла демократія”, – сказав він.
Американський президент Джо Байден назвав Францію “нашим найстарішим союзником та ключовим партнером” і додав, що готовий продовжити тісно співпрацювати з нею, “зокрема у підтримці України та захисті демократії”.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!
Макрон не виключає введення військ НАТО в Україну. Шольц категорично проти. Чому між лідерами Франції та Німеччини виникають суперечки? Розбір Bloomberg
Лідери провідних європейських країн – партнерів публічно демонструють невдоволення словами чи діями один одного, коли Україні найбільше потрібна єдність серед її союзників. Нині насамперед ідеться про президента Франції Емманюеля Макрона і канцлера Німеччини Олафа Шольца. Bloomberg дізнався від наближених анонімних джерел про різницю у поглядах французького і німецького керманичів та причини їхнього невдоволення один одним. Forbes переказує головне з матеріалу.
Що допомагає українському бізнесу відштовхнутися від дна? 22 березня на «Саміті експортерів» від Forbes топкомпанії поділяться інструментами та прогнозами з розвитку експорту. Спікери з «Метінвест», Kernel, Nemiroff, «Біосфери» та інших. Купуйте квитки за посиланням.
Цього тижня президент Франції Емманюель Макрон шокував багатьох своєю достатньо сміливою заявою. Він не виключає ймовірність введення західних сил на територію України. Як сказали кілька чиновників, французький президент хотів таким чином спантеличити російських військових планувальників, а сама його промова була навмисно розмитою.
Втім, проти виступу із таким меседжем був офіс Олафа Шольца, канцлера Німеччини, ще до промови французького президента на зʼїзді європейських лідерів у Парижі, де і прозвучала заява розбрату. Про це Bloomberg дізнався від джерел, знайомих із розмовами з цього приводу. Невдовзі після того, як Шольц почув привселюдну заяву Макрона, німець поквапився відкинути будь-яку можливість введення європейських військ в Україну.
Ця незгода підсвічує давні труднощі у співпраці французького і німецького лідерів та різницю їхніх стилів. Анонімний французький чиновник сказав, що Макрон вважає Шольца лідером без сміливості й амбіцій, який не може думати на довгострокову перспективу. А близькі помічники канцлера розповіли, що в Берліні Макрона вважають монархічною фігурою, який краще вміє розповідати про великі плани, ніж втілювати їх.
Ще більше роздратували офіційний Берлін слова Макрона після зустрічі у Парижі, коли він кинув явний камінь у бік Німеччини, присоромивши союзників, які на початку повномасштабної війни Росії запропонували Україні лише «шоломи і спальні мішки». Але відтоді Німеччина стала другим найбільшим військовим донором України після США, а Франція значно відстає від своєї сусідки.
За даними Кільського інституту, від січня 2022-го по січень 2024-го Німеччина виділила Україні €17,7 млрд військової допомоги, Франція ж – €0,64 млрд. Французький уряд заявив, що витратив на Україну €3,8 млрд, але детального підтвердження такій цифрі не надав.
Рум Момтаз, дослідник Інституту стратегічних досліджень, зауважує, що подібні заяви Макрона підважені тим, що Франція надала Україні обмежену кількість військової допомоги. Це суперечить позиціюванню Парижа як найпотужнішої європейської сили.
Емманюель Макрон, Олаф Шольц і Маріо Драґі у Києві. Фото Getty Images
Ситуацію прокоментував Штеффан Гебестрайт, речник німецького уряду, який сказав Bloomberg, що незгода на саміті в Парижі була не між Макроном і Шольцом, а між французьким президентом і ширшою групою лідерів, яка вважала його заяву недоречною. Він наголосив, що німецький і французький керманичі ладнають і довіряють один одному попри будь-які розбіжності.
Але один учасник зʼїзду сказав, що деякі країни, що межують із Росією, схвально сприйняли слова Макрона про введення європейських сил в Україну.
«Для Путіна ми відкрита книга; він розраховує на те, що завтра ми не дамо [Україні] ані Taurus, ані ATACMS, ані навіть достатню кількість звичайних боєприпасів. Нам украй необхідно змінити свій підхід, прийняти стратегічну неоднозначність, порушити табу і включити у порядок денний усі доступні нам опції», – написав у X Ґабріелюс Ландсберґіс, очільник литовського МЗС, на підтримку позиції Макрона.
Шольц же вважає, що далекобійна зброя для України не в пріоритеті, адже їй «бракує амуніції для зброї на всі відстані».
Один східноєвропейський чиновник, який близько працював із Францією та Німеччиною, сказав, що і Шольца, і Макрона вважають зарозумілими, але француз принаймні усвідомлює, що треба щось робити.
Союзники звернули увагу на те, що Шольц не приєднався до французького президента у заклику до наближення української перемоги. А натомість лише сказав, що Росія не повинна виграти війну, а Україна – програти.
Внутрішні негаразди
Bloomberg вказує на те, що внутрішня ситуація в Німеччині та Франції впливає на різницю у позиціях лідерів цих країн. Макрон може почуватися вільніше, бо його президентська каденція закінчується у 2027-му, а далі він не може переобиратися. А Шольц має проблеми не лише із тим, щоб втримати разом тристоронню коаліцію, а й щоб протистояти зростанню популярності праворадикальної партії AfD, яка виступає проти надання Україні зброї.
На напруження між Макроном і Шольцом також може впливати той факт, що з 2018-го економічне зростання Франції почало випереджати німецьке. Та й перспективи на найближче майбутнє у Франції значно кращі після енергетичної кризи, що торік сильніше зачепила Німеччину через її давню залежність від російських енергоресурсів.
Емманюель Макрон і Олаф Шольц знайомі давно. За словами одного наближеного джерела, поворотний момент у їхніх взаєминах настав, коли Шольц у 2018-му запропонував Франції відмовитися від постійного членства у Раді Безпеки ООН на користь місця для ЄС.
Макрон явно ностальгує за часами співпраці із попередницею Шольца – Ангелою Меркель, на що вказують його слова на конференції у понеділок: «Я знав світ, коли Німеччина і Франція погоджувалися одна з одною».
Американське видання вважає, що хай якими були б причини незгоди між двома політиками – вона грає на користь Кремля.