Життєвий і творчий шлях Ф. І. Тютчева

Ф. І. Тютчев поряд з Пушкіним є одним із самих цитуємих російських поетів. Його вірши “Розумом Росію не зрозуміти…” і “Люблю грозу на початку травня…” відомі, мабуть, усім. Близькі вірші Федора Івановича Тютчева й серцям наших сучасників. Не одержавши загального визнання при житті, у наш час поет займає важливе місце в російській літературі. Для більшості ж його сучасників вірші Тютчева вважалися далекими від духу часу, а за формою здавалися то занадто архаїчними, то занадто сміливими. Та й сам поет не прагнув до слави, проявляючи

дивну байдужість до видання й редагування своїх добутків. Федір Іванович Тютчев народився 5 грудня (23 листопада) 1803 року в селі Овстуг Орловської губернії в сім’ї потомственого російського дворянина І. М. Тютчева. Тютчев рано виявив незвичайні дарування й здатності. Він одержав гарне домашнє виховання під керівництвом С. Є. Раїча, поета й перекладача, знавця класичної стародавності й італійської літератури. Під впливом вчителя Тютчев рано прилучився до літературної творчості і вже в 12 років успішно перекладав Горація.

На поетичному поприщі Тютчев став відомим з 14 років, коли в Суспільстві аматорів

російської словесності авторитетніший вчений А. Ф. Мерзляков прочитав його вірш “Вельможа”. В 1819 році було опублікований вільний переклад “Послання Горація до Мецената” – перший виступ Тютчева в пресі. Восени 1819 року він вступає на словесне відділення Московського університету: слухає лекції по теорії словесності й історії російської літератури, по археології й історії образотворчих мистецтв. Закінчивши в 1821 році університет, Тютчев їде до Петербурга, де одержує місце понадштатного чиновника російської дипломатичної місії в Баварії. У липні 1822 року він відправляється в Мюнхен і проводить там 22 роки. За кордоном Тютчев перекладає Шіллєра, Гейне, і це допомагає йому придбати свій голос у поезії, виробити особливий, неповторний стиль. У Німеччині він зблизився з філософом-романтиком Фрідріхом Шеллінгом і волелюбним поетом Генріхом Гейне. Значною подією в літературній долі поета стала добірка його віршів у пушкінському “Сучаснику” (24 вірша), опублікована в 1836 році під заголовком “Вірші, прислані з Німеччини”. Потім у публікаціях Тютчева виникає довга пауза, але саме в цей час остаточно формується його політичний світогляд. В 1843-1850 роках Тютчев виступає з політичними статтями “Росія й Німеччина”, “Росія й Революція”, “Папство й римське питання”, задумує книгу “Росія й Захід”. Восени 1844 року Тютчев, нарешті, повернувся на батьківщину. В 1848 році він одержує посаду старшого цензора при міністерстві, а в 1858 році призначається головою “Комітету цензури іноземної”. Кінець 40-х років XІX століття ознаменований для поета новим творчим підйомом. М. О. Некрасов і І. С. Тургенєв ставлять його в один ряд з О. С. Пушкіним і М. Ю. Лєрмонтовим. У вигляді додатка до журналу “Современник” надруковані 92 вірші Тютчева. В одному з номерів журналу була опублікована стаття І. С. Тургенєва “Кілька слів про вірші Ф. І. Тютчева”, що містить пророцтво: Тютчев “створив мовлення, якому не призначено вмерти”. Надалі висока оцінка поезії Тютчева буде висловлена письменниками й критиками різних літературних угруповань і напрямків. Все це означало, що до Тютчева прийшла слава. Однак серед своїх сучасників – від Пушкіна й Лєрмонтова до Некрасова й Достоєвського, Чернишевського й Льва Толстого – він у найменшому ступені був професійним літератором. Із двадцяти років і до самої смерті, тобто піввіку, він був у чиновниках, цілком безтурботно ставлячись при цьому до своїх службових обов’язків. Але все своє життя був зацікавлений політичними хвилюваннями часу. Зміни й невдачі в особистому житті, розчарування в життєздатності російської держави (після поразки в Кримській війні 1853-1856 років) призвели до того, що другий збірник його віршів, що вийшов в 1868 році, не викликав живого відгуку в суспільстві. Наприкінці 1872 року здоров’я поета різко погіршилося, і через кілька місяців його не стало. Друге “відродження” Тютчева почалося на рубежі XІX-XX століть, коли затверджувалася школа російських символістів, вона проголосила його своїм попередником.

Епоха символізму закріпила сприйняття Тютчева як класика російської літератури. Збагнення Тютчева відбувалося в світі того, як усе більше усвідомлювався зв’язок індивідуальних переживань людини з невпинним пошуком суспільної думки, з безперестанним рухом історії. Тютчев ставав необхідним читачеві, у світі того як в очисних бурах початку XX століття формувалася нова, універсальна й складна людська особистість. В. І. Коровін у своїй книзі “Російська поезія XІX століття” пише: “Тютчев мислить категоріями хаосу й космосу…Вічність він передає через миттєве, загальне – через особливе й виняткове”.

Схожі твори:

1. Творчий і життєвий шлях Тараса Мельничука Легко бачити в далеких особистостях геніїв, особливо, якщо вони жили кілька століть тому. І важко бачити геніїв серед своїх ровесників, серед своїх сучасників. Так і блукають невизнані генії цим світом допоки не помруть, допоки хто раптом не вигукне: – А це ж бо була велика людина! Життя Тараса Мельничука –.
2. Життєвий і творчий шлях Едгара По Батьки Едгара По були в минулому акторами, вони залишили його сиротою, коли йому ще не було трьох років. Про матір вірогідно відомо, що вона вмерла рано, про батька це можна сказати зі значною визначеністю. У всякому разі, він зник, і доля його так і залишилася таємницею. Дитину усиновив Джон Аллан.
3. Життєвий і творчий шлях О. І. Купріна Олександр Іванович Купрін народився 26 серпня 1870 року в м. Наровчаті біля Пензи в родині дрібного чиновника. Рано залишившись без батька, він провів безрадісне “казенне” дитинство спершу в Будинку для вдів у Москві, де перебувала його мати, потім у Розумовському благодійному сирітському пансіоні. У десять років Купріна віддали у 2-гу.
4. Біографія Тютчева Федора Івановича Тютчев, Федір Іванович (1803 – 1873 р. г.) Поет Біографія Народився 5 грудня 1803 року в Орловській губернії. Батько Тютчева, Іван Миколайович, був поміщиком середнього статку. Дитинство майбутній поет провів в Орловській губернії, а потім у Москві й Підмосков’ї. Із чотирьох років Тютчева виховує його дядько Н. Хлопов, що був.
5. Життєвий і творчий шлях Жан-Нікола-Артюр Рембо Жан-Нікола-Артюр Рембо народився 20 жовтня 1854 р. у провінційному містечку Шарлевіль, в Арденнах, на північному сході Франції у буржуазній сім’ї. Мати прищеплювала дітям доброчинність, любов до Бога, а батько вчив їх поміркованості та ощадливості. Змалку Артюр подарував батькам неабиякі надії: був богобоязливим, слухняним. Блискуче вчився. Його здібності всіх вражали. Учитель.
6. Творчий і життєвий шлях Блоку Олександра Олександровича Поетична доля А. А. Блоку була пов’язана із самою великою літературною течією російського модернізму початку XX в. – символізмом. Хоча хронологічно Блок належав до другого покоління символістів – младосимволизму (разом із Блоком младосимволистами були Андрій Білий (Б. Н. Бугаїв), З. М. Соловйов, Вяч. И. Іванов), – саме його творчість, на.
7. Творчий і життєвий шлях Пушкіна Олександра Сергійовича Творчість Пушкіна бути стрімким рухом, тісно пов’язаним з його долею, із суспільно-ідеологічним і літературним життям Росії в першій третині XІX в. Пушкін не має двох біографій – біографії звичайної, життєвої й біографії письменницької. Він виявляє собою приклад єдності людини й поета. Життя й поезія зливалися в нього в одне ціле.
8. Життя – як спалах (життєвий і творчий шлях Івана Липи) І. Іван Липа – письменник-борець. (І. Липа – суспільно-політичний діяч, письменник, лікар, один із найвидатніших ідеологів українського визвольного руху. Літературний псевдонім письменника – Петро Шелест.) ІІ. Заснування 1. Липою таємного товариства “Братства Тарасівців”. (І. Липа – організатор та автор програми “Братство Тарасівців” – першої організації, яка поставила своєю метою досягнення.
9. Життєвий і творчий шлях Ясунарі Кавабати І. Ясунарі Кавабата – перший у японській літературі лауреат Нобелівської пре­мії. (Нобелівська премія 1968 року присуджена письменнику за “письмен­ницьку майстерність, що з надзвичайною яскравістю виражає суть японського Способу мислення”.) ІІ. Ясунарі Кавабата – видатна постать японської літератури XX століття. 1. Життєвий шлях. (Народився в родині лікаря. Ясунарі Кавабата рано осиро­тів.
10. Творчий і життєвий шлях Ахматової Ганни Андріївни Ганна Ахматова – літературний псевдонім А. А. Горенко, що народився 11 (23) червня 1889 р. під Одесою. Незабаром її сім’я переїхала в Царське Село, де майбутня поетеса прожила до 16 літ Рання юність Ахматової – це навчання в Царскосельской і Київської гімназіях. Потім вона вивчала юриспруденцію в Києві й філологію.
11. Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда Народився Оскар Уальд у 1854 році в Дубліні, столиці Ірландії, в сімї, де все було прийнято любовю до науки і мистецтв. Його батька, сера Уільяма, знали не тільки як відомого хірурга – офтальмолога, а і як архєолога – аматора, знавця кельтського фольклору та письменника. Леді Уальд, мати Оскара, теж була.
12. Життєвий і творчий шлях – ВОЛТ ВІТМЕН Життєвий і творчий шлях Сивобородий патріарх американської поезії, прикутий до інвалідного візка, учасник і свідок бурхливих подій американської історії XIX ст., уособлення американського духу в найвищих його проявах… Вірші поета, сповнені пружної динаміки новітнього часу, бурхливого й мінливого, такі несхожі на сучасні їм європейські декадансні… Це Волт Вітмен – дивна.
13. Життєвий і творчий шлях поета – АДАМ МІЦКЕВИЧ КЛАСИК ПОЛЬСЬКОГО РОМАНТИЗМУ РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ § 9. АДАМ МІЦКЕВИЧ КЛАСИК ПОЛЬСЬКОГО РОМАНТИЗМУ В особі Адама Міцкевича польська література здобула талановитого романтика, який висловив усю тугу поневоленої польської душі, її невичерпне багатство та красу. Митець створив у своїй поезії образ батьківщини, що мріє про звільнення, і співця, котрий віддано служить цьому звільненню. Саме.
14. Життєвий і творчий шлях Шолохова Социалистический реализм – это искусство правды жизни, понятой и осмысленной художником. А если сказать еще проще, то по – моему, искусство, которое активно помогает людям в строительстве нового мира, и есть искусство социалистического реализма. М. Шолохов Михайло Олександрович Шолохов (1905-1984) В Шолохові гармонійно поєднується талант художника й достоїнство громадянина, особисто.
15. Життєвий і творчий шлях – АРТЮР РЕМБО АРТЮР РЕМБО (1854-1891) Хлопчичок прийшов із Шарлевілю, Мученик вернувся в Шарлевіль. Л. Костенко Життєвий і творчий шлях Молоді паризькі поети творили нову, модерну поезію й марили фантасмагоричними творами свого, як вони його називали, “учителя й бога”, який несподівано зник. А в цей час “син сонця” марив… мільйоном франків і заробляв.
16. Життєвий і творчий шлях – ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ – ПОЕТ, ДРАМАТУРГ, ФІЛОСОФ ЛІТЕРАТУРА XVIII СТОЛІТТЯ. ПРОСВІТНИЦТВО § 4. ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ – ПОЕТ, ДРАМАТУРГ, ФІЛОСОФ Життєвий і творчий шлях Йоганн Вольфганг Гете – геніальний німецький поет, прозаїк, драматург, філософ, учений, державний діяч. Він народився 1749 року в забезпеченій бюргерській сім’ї імперського радника Йоганна Каспара Гете й Ката – ріни Єлизавети, народженої Текстор.
17. Життєвий і творчий шлях – Леся Українка Леся Українка (1871-1913 pp.) Життєвий і творчий шлях Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) – українська письменниця, яка писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала у сфері фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі. Лариса Петрівна Косач народилася.
18. Життєвий і творчий шлях Олексія Коломійця УРОК 45 Тема. Життєвий і творчий шлях Олексія Коломійця. Мета: ознайомити одинадцятикласників з біографією письменника та його роллю у розвитку української драматургії. Тип уроку: комбінований Обладнання: портрет О. Коломійця, виставка творів письменника. I. Оганізаційна частина. II. Перевірка засвоєних знань. Запитання та завдання для учнів. 1. Проаналізуйте вірші Д. Павличка про.
19. Життєвий і творчий шлях Гете. Проблематика твору “Фауст Творчий дух Фауста лине до нас із загадкових і химерних віків Середньовіччя і Відродження, коли людина пройнялася вірою у свою всемогутність, озброївшись силами таємничої науки алхімії, шукала філософський камінь, за допомогою якого збиралася перетворити будь-який метал на золото, шукала “еліксир життя”, щоб повернути собі молодість. У цей час з`являються перекази.
20. Життєвий і творчий шлях – Іван Карпенко-Карий Іван Карпенко-Карий (1845-1907 pp.) Життєвий і творчий шлях 10 вересня 1845 р. у селі Арсенівці Бобринецького повіту на Херсонщині, в родині управителя поміщицького маєтку Карпа Адамовича Тобілевича народився син Іван. Батько походив із зубожілого дворянського роду. Не маючи ні землі, ні чинів, ні освіти, Карпо Адамович Тобілевич змушений був все.

Життя й творчість Ф. И. Тютчева

1. Коротка біографічна довідка. 2. Філософський світогляд поета. 3. Любов і природа в поезії Тютчева. Ф. І. Тютчев народився в 1803 році в родовитій дворянській сім’ї. Хлопчик одержав гарне утворення.

Інтерес до поезії в Тютчева виявився досить рано – уже в 12 років він успішно перекладав давньоримського поета Горация. Першим опублікованим твором Тютчева стало вільне перекладання “Послань Горация до Мецената”. Після закінчення Петербурзького університету Тютчев надійшов на дипломатичну службу. Як чиновник російської дипломатичної

місії він був спрямований у Мюнхен. Потрібно відзначити, що Тютчев у цілому провів за кордоном більше 20 літ Він двічі женився – по любові, причому й попередньому шлюбі відносини, і наступне сімейне життя Тютчева складалися досить драматично.

Кар’єрний ріст Тютчева, що одержало посаду дипломатичного посланника й звання камергера, припинився з вини самого поета, що у період бурхливого захоплення баронесою е. Дернгейм, що стала його другою дружиною, він на якийсь час самовільно відставив службу, так ще втратив довірені йому документи. Одержавши відставку, Тютчев якийсь час ще жив за кордоном, але через

кілька років все-таки повернувся на батьківщину. В 1850 році він познайомився СЕ. Денисьевой, що була у два рази моложе його і яка незабаром стала його коханій. Цей зв’язок тривав 14 років, до самої смерті Денисьевой; у той же час Тютчев зберіг самі ніжні почуття до своєї дружини Елеонорі.

Любов до цих жінок знайшла відбиття у творчості поета. Тютчев помер в 1873 році, після того, як втратив декількох близьких людей: брата, старшого сина й одну зі своїх дочок. Що ж такого привніс у поезію ця людина, що його Вірші обезсмертили його ім’я? Літературознавці прийшли до висновку, що Тютчев увів мотиви й образи, які до нього практично не використовувалися в поезії XIX століття. У першу чергу це всесвітнє, космічне охоплення світосприймання поета: Небесний звід, що горить славою зоряної, Таємниче дивиться із глибини, – И ми пливемо, пилающею безоднею З усіх боків оточені Подібний масштаб згодом буде нерідко знаходити висвітлення у творчості поетів XX століття. Але Тютчев жив в XIX, таким чином, у чомусь він передбачив розвиток поетичних тенденцій, заклав основи нової традиції.

Цікаво відзначити, що для Тютчева такі філософські катеГореї, як нескінченність і вічність, є близькими й відчутними реаліями, а не абстрактними поняттями. Людський страх перед ними виникає від неможливості раціоналістично осягти їхня сутність: Але мерхне день – настала ніч; Прийшла – і, з миру фатального Тканину благодатну покриву Зірвавши, відкидає ладь… І безодня нам оголена Зі своїми страхами й мглами, И немає перешкод меж їй і нами – От отчого нам ніч страшна! Однак Тютчев звичайно ж є спадкоємцем поетичної традиції, що зложилася до нього. Наприклад, вірша “Цицерон”, “Silentium!

” написані в ораторско-дидактичному стилі, що широко застосовувався в XVIII столітті. Потрібно відзначити, що в цих двох віршах розкриваються деякі важливі елементи філософського світосприймання поета. У вірші “Цицерон” Тютчев звертається до образа давньоримського оратора, щоб підкреслити наступність історичних епох і провести ідею, що найцікавішими є переломні моменти історії: Щасливий, хто відвідав цей мир У його мінути фатальні! Його призвали всеблагі Як співрозмовника на бенкет. Він їхніх високих видовищ глядач, Він у їхню раду допущений був – И заживо, як небожитель, Із чаші їх бессмертье пив!

Свідок великих історичних подій розцінюється Тютчевим як співрозмовник богів. Лише вони можуть зрозуміти глибокі переживання творчої душі. Що стосується людей, то передати їм свої думки й почуття вкрай складно, більше того, нерідко цього не слід робити, про що поет пише у вірші “Silentium!

“: Як серцю висловити себе? Іншому як зрозуміти тебе? Чи зрозуміє він, чим ти живеш? Думка виречена є неправда.

Підриваючи, обуриш ключі, – Харчуйся ними – і мовчи. Використання міфологічних образів у поезії Тютчева також засновано на традиції, що вже існувала в російській літературі. Вигадливий мир міфу дозволяє поетові абстрагуватися від повсякденності, відчути причетність із якимись таємничими силами: Ти скажеш: вітряна Геба, Годуючи Зевесова орла, Громокипящий кубок з неба Сміючись, на землю пролила. Потрібно звернути увагу на композицію віршів Тютчева.

Нерідко вони складаються із двох взаємозалежних частин: в одній з них поет дає щось а, начебто замальовки, показує той або інший образ, а інша частина присвячена аналізу й осмисленню цього образа. Для поетичного миру Тютчева характерна яскраво виражена двуполюсность, що є відбиттям його філософських поглядів: день і ніч, віра й безвір’я, гармонія й хаос… Цей список можна було б продовжувати довго.

Найбільш виразне протиставлення двох почав, двох стихій у любовній ліриці Тютчева. Любов у віршах Тютчева з’являється те як “двобій фатальний” двох люблячих серць, те як змішання, здавалося б, несумісних понять: Про ти, остання любов! Ти й блаженство, і безнадійність. Природа в лірику Тютчева нерозривно пов’язана із внутрішнім життям ліричного героя. Відзначимо, що Тютчев нерідко показує нам не просто картини природи, але перехідні моменти – сутінки, коли ще не зовсім згасло світло й не наступила повна темрява, осінній день, що ще жваво передає зачарування минулого літа, першу весняну грозу…

Як і в історії, так і в природі, поетові найбільше цікаві саме ці “граничні”, переломні етапи: Тіні сизі змішали, Колір поблекнул, звук заснув – Життя, движенье розв’язалися В сутінок хиткий, у дальний гул… Тема “змішання”, взаємопроникнення, нерідко звучить і в тих рядках, які присвячені сприйняттю природи людиною: Година туги невимовної. Усе в мені і я у всім. …Почуття імлою самозабвенья Переповни через край.

Дай вкусить уничтоженья, З миром дрімаючої змішай! Для сприйняття природи Тютчевим, як і для всієї лірики поета, характерна полярність, подвійність. Природа може з’являтися в одному із двох облич – божественної гармонії: Є у світлості осінніх вечорів Зворушлива, таємнича принадність.

Або стихійного хаосу: Про що ти виєш, ветр нічний? Про що так ремствуєш безумно. Природа для Тютчева – це величезна жива істота, наділена розумом, з яким людина цілком може знайти загальну мову: Не те, що мнете ви, природа: Не зліпок, не бездушний лик – У ній є душу, у ній є воля, У ній є любов, у ній є мову…

Схожі твори:

1. Філософська лірика Тютчева Тютчев відомий насамперед своєю філософською лірикою. Саме філософська спрямованість виокремлює його твори з-поміж творінь інших відомих поетів того часу. Філософським підгрунтям для творчості Тютчева стали роботи Шеллінга. На думку філософа, основа історії Всесвіту і життя людської душі – боротьба світла з темрявою, з “хаотичним рухом первісної природи”, з “несвідомою, темною.
2. Філософська лірика Федора Тютчева Тютчев відомий насамперед своєю філософською лірикою. Саме філософська спрямованість виокремлює його твори з-поміж творінь інших відомих поетів того часу. Філософським підгрунтям для творчості Тютчева стали роботи Шеллінга. На думку філософа, основа історії Всесвіту і життя людської душі – боротьба світла з темрявою, з “хаотичним рухом первісної природи”, з “несвідомою, темною.
3. Поезія Тютчева Поезія Тютчева – одне із драгоціних надбань російської класичної літератури. Поезія Тютчева повна думки, але він був насамперед художником. Він жагуче любив життя. Радісним прийняттям життя наповнені вірші “Я пам’ятаю час золоте”, “Ні, мого до тебе пристрасть я”, “Ще землі сумний вид…”, “Весна”, “Весняні води”, “Весняна гроза”. І в той.
4. Лірика кохання у творчості Ф. І. Тютчева І. Закоханість Тютчева в життя (неможливість для поета жити без кохання; закоханість з ранньої молодості до глибокої старості у блискуче товариство молодих, прекрасних жінок). ІІ. Любовна лірика Ф. І. Тютчева. 1. Секрет чарівності Тютчева (велика популярність некрасивого зовні, маленького на зріст, лисуватого, сухорлявого Тютчева серед дам вищого світу Москви, Петербурга.
5. День і ніч у поезії Ф. І. Тютчева У кожному його вірші відчувається не тільки погляд художника, але і розум мислителя. В. Брюсов Серед поетів XIX століття Ф. І. Тютчев виділяється своїм прагненням осмислити таємниці світобудови, розгадати мову природи, зрозуміти значення і можливості людини у світі природи. Як філософ Тютчев розділяє пантеїстичні погляди. Людина – частина великого світу.
6. У чому схожість і відмінність поглядів Тютчева і Фета на поезію? Імена Тютчева і Фета в історії літератури завжди стоять поруч. І не тільки тому, то вони сучасники, поети однієї епохи. Некрасов теж близький їм за часом, зовсім інша поезія, і його Муза зовсім іншого, земного походження. Вона на думку поета, “рідна сестра” молодої селянки з вірша “Вчерашний день…” – страждаюча.
7. Біографія Тютчева Федора Івановича Тютчев, Федір Іванович (1803 – 1873 р. г.) Поет Біографія Народився 5 грудня 1803 року в Орловській губернії. Батько Тютчева, Іван Миколайович, був поміщиком середнього статку. Дитинство майбутній поет провів в Орловській губернії, а потім у Москві й Підмосков’ї. Із чотирьох років Тютчева виховує його дядько Н. Хлопов, що був.
8. Тема любові в лірику Ф. Тютчева Федір Іванович Тютчев – російський поет XIX століття, сучасник Пушкіна, Лермонтова, Некрасова. Відрізнительной рисою його поетичного світосприймання виявляєся філософське осмислення тих художніх завдань, які ставив перед собою поет. Його по праву вважають тонким ліриком, а його творча спадщина повинне рассматриваться завжди у зв’язку з його філософським мировоззором. Тема любові у.
9. У чому схожість і відмінність поглядів Тютчева і Фета на поезію? Чиє розуміння поезії вам ближче? Імена Тютчева і Фета в історії літератури завжди стоять поруч. І не тільки тому, що вони сучасники, поети однієї епохи. Некрасов теж близький їм за часом, але це зовсім інша поезія, і його Муза зовсім іншого, земного походження. Вона, на думку поета, “рідна сестра” молодої селянки з вірша “Вчерашний день.
10. Життєвий і творчий шлях Ф. І. Тютчева Ф. І. Тютчев поряд з Пушкіним є одним із самих цитуємих російських поетів. Його вірши “Розумом Росію не зрозуміти…” і “Люблю грозу на початку травня…” відомі, мабуть, усім. Близькі вірші Федора Івановича Тютчева й серцям наших сучасників. Не одержавши загального визнання при житті, у наш час поет займає важливе місце.
11. Концепція миру й людини в лірику Ф. Тютчева Про що б не говорила лірика, вона завжди буде говорить про людину. Поет-Лірик вкладає у своє творчеств особисті переживання й допомагає зрозуміти й полюбити прекрасне усередині кожного з нас. Пошук гармонічного співіснування людини й навколишньої действительности є однієї з найбільших тем у росіянці классической поезії й провідною темою у творчості.
12. Идейно-художественное своеобразие поэзии Ф. И. Тютчева Поэзия Ф. Тютчева – “поэзия мысли”, “философская поэзия”, “поэзия космического сознания”. Важнейшая тема для Тютчева – хаос, заключенный в мироздании, это непостижимая тайна, которую природа скрывает от человека. Тютчев воспринимал мир как древний хаос, как первозданную стихию. А все видимое, сущее – лишь временное порождение этого хаоса. С этим связано.
13. Природа в ліриці Ф. І. Тютчева І солодкий трепет, як струмінь, По жилах пробіг природи, Як би гарячих ніг її Торкнулися ключові води. Можна провести цікаве порівняння двох віршів. Треба відзначити, що у вірші “Осінній вечір” майже не згадується небо. Навпроти, в ньому говориться про землю і про усе, що з нею зв’язане: про дерева, листя.
14. Думки й почуття ліричного героя в поезії Ф. И. Тютчева ДУМКИ Й ПОЧУТТЯ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ В ПОЕЗІЇ Ф. И. ТЮТЧЕВА Федір Іванович Тютчев – разюче тонкий лірик і яскравий стиліст, йому даний дарунок хвилювати серця людей, змушувати їх битися в унісон із внутрішнім ритмом природи, так майстерно переданим поетом. Коли проб’є остання година природи, Склад частин порушиться земних: Все зриме.
15. Основні теми лірики Ф. И. Тютчева Видатний росіянин лірик Федір Вербанович Тютчев був у всіх відносинах протилежністю своєму современнику й майже ровесникові Пушкіну. Якщо Пушкіна справедливо називають “сонцем російської поезії”, то Тютчев – “нічний” поет. Хоча Пушкін і надрукував у своєму “Сучаснику” в останній рік життя більшу добірку віршів тоді нікому не відомого, що находились на.
16. Людина і природа в поезії Тютчева З поезією Федора Івановича Тютчева у кожного покоління читачів пов’язані свої спогади. Але я не знаю людини, якій була б не знайома ця лірика. В дитинстві ми читаємо вірш: Зима не даром злиться, Прошла ее пора – Весна в окно стучится И гонит со двора… А згодом нас ваблять інші.
17. Основні теми та ідеї лірики Ф. І. Тютчева Видатний російський лірик Федір Іванович Тютчев був у всіх відносинах протилежністю своєму сучасникові і майже ровесникові Пушкіну. Якщо Пушкін одержав дуже глибоке й справедливе значення “сонця російської поезії”, то Тютчев – “нічний поет”. Хоча Пушкін і надрукував у своєму “Сучаснику” в останній рік життя велику добірку віршів тоді нікому не.
18. Ідеї лірики Тютчева Видатний росіянин лірик Федір Іванович Тютчев був у всіх відносинах протилежністю своєму сучасникові й майже ровесникові Пушкіну. Якщо Пушкін одержав дуже глибоке й справедливе визначення “сонця російської поезії”, то Тютчев – “нічний поет”. Хоча Пушкін і надрукував у своєму “Сучаснику” в останній рік життя більшу добірку віршів тоді нікому не.
19. Характеристика лірики Ф. І. Тютчева Художницька доля поета незвичайна: це доля останнього російського романтика, що творив в епоху торжества реалізму і все ж таки зберіг вірність завітам романтичного мистецтва. Романтизм Тютчева проявляється, насамперед, у зображенні природи. Перевага пейзажів – одна із прикмет його лірики. При цьому зображення природи й думка про природу з’єднані у Тютчева.
20. Единство мира природы и внутреннего мира человека в поэзии Ф. И. Тютчева Есть некий час, в ночи, всемирного молчанья, И в оный час явлений и чудес Живая колесница мирозданья Открыто катится в святилище небес… Ф. И. Тютчев Важнейшая тема поэзии Ф. И. Тютчева – хаос мироздания, Вселённой, страшная, непостижимая тайна, которую природа скрывает от человека: О, страшных песен сих не пой Про.