Презентація “ВИРОЩУВАННЯ ДОЩОВИХ ХРОБАКІВ ЯК ОСНОВА РАЦІОНАЛЬНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ”

ВИРОЩУВАННЯ ДОЩОВИХХРОБАКІВ ЯК ОСНОВА РАЦІОНАЛЬНОГОВІДНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬБарвінський Кирило Сергійович вчитель біології та екології Чорнорудської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ружинського району Житомирської області

Актуальність теми: Проблема, порушена в даній роботі, є на сьогоднішній день актуальною для нашого суспільства, так як необхідно зупинити процес зниження родючості ґрунту, підвищити частку екологічно чистих харчових продуктів. Актуальною є ця проблема і для нашого Ружинського району, так як багато сімей має будинки в селі, присадибні господарства, де вирощуються овочеві та плодово-ягідні культури. Хробаки – творці ґрунту, найперші хлібороби. Це їх діяльність переробляти в гумус торішні залишки рослин, лісову підстилку. Гумус – органічна речовина ґрунту, перегній. Ґрунти, багаті гумусом, мають високу родючість, так як накопичені в рослинних рештках поживні речовини, вітаміни знову повертаються в ґрунт.

Мета роботи: вивчити технології розведення і використання дощових черв’яків в землеробстві як природну можливість відновлення ґрунту. Завдання роботи:1. Вивчити за літературними джерелами біологію дощових черв’яків, їх вплив на ґрунт і врожайність сільськогосподарських культур.2. За літературними джерелами вивчити властивості біогумусу, створюваного дощовими хробаками, як цінного органічного добрива.3. Вивчити умови культивування дощових черв’яків на садовій ділянці.4. Скласти коротку методику по розведенню і використанню дощових черв’яків на власних присадибних ділянках для відновлення родючості ґрунту і його здоров’я.5. Зробити висновки про перспективність і ефективність використання дощових черв’яків в землеробстві.

Об’єкт дослідження: технології розведення і використання дощових черв’яків в землеробстві – природна можливість відновлення ґрунту. Предмет дослідження: Дощові хробаки.

ОСОБЛИВОСТІ І ЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. Біологія дощових хробаків , їх плив на ґрунт та врожайність сільськогосподарських культур. Дощові (земляні) черви – великі ґрунтові безхребетні тварини, одні з найдавніших і численних на Землі. Тільки на території України їх налічується близько 100 видів. Це за допомогою їх діяльності створювалися і створюються ґрунти. Вони головні санітари землі. Дощові черви харчуються мертвими гниючими рослинними тканинами, які надходять в ґрунт у вигляді осаду, кореневих і поживних залишків. Дощові черв’яки – головні споживачі мертвих рослинних залишків, тому що біомаса хробаків становить 50 – 70% всієї біомаси ґрунту. Поглинаючи разом з ґрунтом величезну кількість рослинного детриту (розклад мертвих рослинних тканин), грибів, водоростей, найпростіших, вони переварюють їх, виділяючи потім назад в навколишнє середовище велику кількість власної кишкової мікрофлори, ферментів, вітамінів, біологічно активних речовин, які мають антибіотичні властивості і перешкоджають розвитку хвороботворної мікрофлори, гнильних процесів, знезаражують ґрунт.

Вермікулювання – це процес переробки органічних відходів з використанням дощових черв’яків. В процесі перетравлення рослинних залишків у травному каналі хробаків формуються гумусні речовини. Вони відрізняються за хімічним складом від гумусу, що утворюється в ґрунті за участю тільки мікрофлори. У травній трубці хробаків формуються молекули гумінових кислот, які довго зберігаються в ґрунті.

Перерахуйте особливості будови дощового хробака, яке його значення в природі?

Тіло дощового хробака поділено кільцевими перетяжками на сегменти. На кожному сегменті є по вісім невеликих щетинок, які при русі хробака впираються в нерівності грунту.

Стінка тіла покрита кутикулою, що виділяється одношаровим епітелієм. Під ним розташований шар кільцевих м’язів, під ними – поздовжні м’язи. Завдяки попеременной роботі цих м’язів відбувається пересування хробака. Руху сприяє виділяється слиз.

Дощовий черв’як відноситься до кільчастим черв’якам, які мають вторинну порожнину тіла – цілому. Її стінки вистелені епітелієм. Порожнина наповнена рідиною, здатної переносити поживні речовини і кисень, що поглинається всією поверхнею тіла. Дихальна система відсутня. (Під час дощу черви відчувають нестачу кисню і виповзають на поверхню грунту).

На черевній стороні переднього сегмента розташований рот, на останньому – анальний отвір. Харчується черв’як опалим листям і гниють рослинними залишками, захоплюючи їх разом із землею. Живильні речовини в кишечнику всмоктуються в кров. Неперетравлені залишки викидаються через анальний отвір.

Кровоносна система замкнута. За спинному судині кров рухається від заднього до переднього кінця тіла. Кілька кільцевих судин в 7-11 сегментах грають роль серця, перекачуючи кров в черевній посудину. За черевному судині кров рухається до заднього кінця. Від головних судин відходять більш тонкі, що переходять в капіляри. У крові міститься гемоглобін, який переносить кисень. Замкнута кровоносна система дозволяє значно збільшити швидкість обміну речовин.

У кожному сегменті, крім кінцевих, є пара метанефридии – трубочок, які виводять з целома назовні продукти обміну речовин (видільна система).

Нервова система складається з окологлоточного нервового кільця і черевного нервового ланцюжка. Органи почуттів відсутні. Черв’як здатний сприймати світло і дотик за рахунок відчутних і світлочутливих клітин, розкиданих по всій поверхні тіла.

Дощові черв’яки – гермафродити, але з перехресним заплідненням. На 32-37 сегментах є поясок, службовець для побудови яйцевих коконів. Кокон рухається до переднього кінця, в нього з семяприемник надходять сперматозоїди, отримані заздалегідь при зляганні з іншою особиною, відбувається запліднення. Кокон зісковзує через головний кінець хробака. Розвиток прямий, з яєць вилуплюються молоді черв’яки. Для дощових черв’яків характерна здатність до регенерації – відновлювати втрачений фрагмент тіла.

Значення дощового черв’яка в природі

Дощові черв’яки проробляють ходи в грунті, сприяючи проникненню в грунт повітря і води.

Покращують структуру ґрунту, склеюючи частинки грунту в маленькі грудочки.

Родючості грунту сприяє затягування хробаками в норки опалого листя та інших рослинних залишків, їх перетравлювання і розкладання з утворенням гумусу.

Дощові черв’яки служать їжею багатьом тваринам: кротам, землерийок, ежам, жабам, жужелицям.

Є проміжними господарями гельмінтів, що викликають захворювання молодняка свиней та ін.

Наукова робота “ВИРОЩУВАННЯ ДОЩОВИХ ХРОБАКІВ ЯК ОСНОВА РАЦІОНАЛЬНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ”

Проблема, порушена в даній роботі, є на сьогоднішній день актуальною для нашого суспільства, так як необхідно зупинити процес зниження родючості ґрунту, підвищити частку екологічно чистих харчових продуктів. Актуальною є ця проблема і для нашого Ружинського району, так як багато сімей має будинки в селі, присадибні господарства, де вирощуються овочеві та плодово-ягідні культури. Технологію використання дощових черв’яків цілком можуть застосовувати люди в селах, тому що вона доступна і ефективна. В селі у нас є відповідні місце і умови для її реалізації. В наступний сезон ми розпочнемо її втілювати на практиці, в нашій школі, відмовившись від традиційних хімікатів. Щорічне одержання екологічно-чистого врожаю – це головне завдання нашої роботи.

Міністерство освіти і науки України

Чорнорудська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Екологічний проект

«ВИРОЩУВАННЯ ДОЩОВИХ

ХРОБАКІВ ЯК ОСНОВА РАЦІОНАЛЬНОГО

ВІДНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ»

Барвінський Кирило Сергійович вчитель біології та екології Чорнорудської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ружинського району Житомирської області

2018 р.

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………………..3 Розділ 1. Особливості та значення об’єктів дослідження…………..6

1.1. Біологія дощових черв’яків, їх вплив на ґрунт і врожайність сільськогосподарських культур …………………… …………………………..6

1.2. Властивості біогумусу і методика його раціонального використання…………………………………………………………………. 9

Розділ 2. Методика використання дощових черв’яків…………………11

2.1. Методика заготівлі диких дощових черв’яків для заселення

2.2. Методика культивування (розмноження) дощових черв’яків

2.3. Методика підготовки черв’яків до зимівлі ……………………………….14

2.4. Методика збереження хробаків в ґрунті………………………………. 15

Список використаної літератури …………………………………………………..20

Вступ.

Актуальність теми: Проблема, порушена в даній роботі, є на сьогоднішній день актуальною для нашого суспільства, так як необхідно зупинити процес зниження родючості ґрунту, підвищити частку екологічно чистих харчових продуктів. Актуальною є ця проблема і для нашого Ружинського району, так як багато сімей має будинки в селі, присадибні господарства, де вирощуються овочеві та плодово-ягідні культури.

Технологію використання дощових черв’яків цілком можуть застосовувати люди в селах, тому що вона доступна і ефективна. В селі у нас є відповідні місце і умови для її реалізації. В наступний сезон ми розпочнемо її втілювати на практиці, в нашій школі, відмовившись від традиційних хімікатів. Щорічне одержання екологічно-чистого врожаю – це головне завдання нашої роботи. [6]

Грунт отримує надлишок хімічних добрив, виснажується, втрачає родючість. Широке використання хімікатів дозволило не тільки підвищити врожайність, але і викликало необхідність посилювати і розширювати заходи з охорони здоров’я населення. Хороші добрива потрібні, але потрібні в правильній і необхідній дозі. Удобрювати ж ґрунт «від душі» – це нерозуміння того, що ґрунт – живе його можна отруїти і навіть убити. Сьогодні актуальна проблема підвищення кількості органічних речовин в ґрунті і поліпшення його фізико-хімічного стану. Використання гною як органічного добрива – не нова ідея, але малоефективна, тому що велика кількість гною пригнічує ґрунтову фауну і порушує життя ґрунтового співтовариства. Тому на сьогоднішній день кожен садівник, кожен фермер може спробувати вирішити проблему підвищення родючості ґрунтів та отримання екологічно-чистої продукції за допомогою дощових черв’яків. Землеробство має бути творчим, ставити перед собою за мету перетворення ділянки землі в стійке співтовариство живих організмів, кожен з яких буде працювати на загальне благо і на благо людини. [5]

Технологія використання дощових черв’яків – одна з природних технологій збагачення ґрунту, створених самою природою, одна зі складових екологічного землеробства. Екологічне землеробство орієнтоване на агротехнічні методи, без застосування легкорозчинних мінеральних добрив і пестицидів. При екологічному землеробстві людина прагне до замкнутого кругообігу речовин у виробничому циклі: всі поживні речовини, які добувають із ґрунту з плодами землеробства і кормами для тварин, повинні бути знову повернуті в нього через зелені добрива і компост. Хробаки – творці ґрунту, найперші хлібороби. Це їх діяльність переробляти в гумус торішні залишки рослин, лісову підстилку. Г умус – органічна речовина ґрунту, перегній. Ґрунти, багаті гумусом, мають високу родючість, так як накопичені в рослинних рештках поживні речовини, вітаміни знову повертаються в ґрунт.[11]

Мета роботи: вивчити технології розведення і використання дощових черв’яків в землеробстві як природну можливість відновлення ґрунту.

Завдання роботи:

1. Вивчити за літературними джерелами біологію дощових черв’яків, їх вплив на ґрунт і врожайність сільськогосподарських культур.
2. За літературними джерелами вивчити властивості біогумусу, створюваного дощовими хробаками, як цінного органічного добрива.
3. Вивчити умови культивування дощових черв’яків на садовій ділянці.
4. Скласти коротку методику по розведенню і використанню дощових черв’яків на власних присадибних ділянках для відновлення родючості ґрунту і її здоров’я.
5. Зробити висновки про перспективність і ефективності використання дощових черв’яків в землеробстві.

Об’єкт дослідження : технології розведення і використання дощових черв’яків в землеробстві як природна можливість відновлення ґрунту .

Предмет дослідження: Дощові хробаки.

Методи наукового дослідження: Робота в на шкільній ділянці, спостереження за дією біогумусу на рослин.

Наукова новизна. Вперше встановлено вплив на ріст та розвиток рослин біогумусу який утворили дощові хробаки, а також відновлюваність ґрунту після внесення біогумусу.

Теоретичне і практичне значення роботи . Результати досліджень є значним внеском у вивчення екології та біології дощових хробаків та у вирішенні раціонального землеробства. Т ак як технологія використання дощових черв’яків як хліборобів доступна кожному, хто має власну присадибну ділянку. Ця технологія – прекрасна можливість відновити здоров’я ґрунту в даний час.

Особистий внесок. планування роботи, огляд літератури, збір матеріалу та його вивчення, аналіз, узагальнення і формулювання висновків, які виконанні науковим керівником та учнями самостійно.

Апробація результатів дослідження: матеріали дослідження розглядалися на засіданнях районних та шкільних методичних об’єднаннях вчителів біології та екології, крім того матеріал роботи з успіхом використовується при підготовці та вивченні тем з зоології. Та в землеробстві.

Обсяг і структура роботи складається зі вступу, 2 розділів, висновків і списку використаної літератури, який включає 15 найменувань. Текст роботи викладений на сторінках машинописного тексту 22 .

Розділ 1. ОСОБЛИВОСТІ І ЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Біологія дощових хробаків , їх плив на ґрунт та врожайність сільськогосподарських культур

Дощові (земляні) черви – великі ґрунтові безхребетні тварини, одні з найдавніших і численних на Землі. Тільки на ­ території України їх налічується близько 100 видів. Це за допомогою їх діяльності створювалися і створюються ґрунти. Вони головні санітари землі, харчуються вони мертвими гниючими рослинними тканинами, які надходять в ґрунт у вигляді осаду, кореневих і поживних залишків. Щорічно на землі утворюється близько 230 млрд. т сухої органічної ­ речовини (листя, стебл, плодів, ягід, коренеплодів і т.д.), які містять всі необхідні харчові компоненти (білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, ферменти, біологічно активні речовини.) і накопичують в собі енергію в десятки разів більшу, ніж дає спалювання за рік всіх видів палива. Вся ця рослинна органічна маса падає на ґрунт і тут дістається мікроорганізмам і ґрунтовим тваринам. [3]

Дощові черв’яки – головні споживачі мертвих рослинних залишків, бо біомаса хробаків становить 50 – 70% всієї біомаси ґрунту. Поглинаючи разом з ґрунтом величезну кількість рослинного детриту (розклад мертвих рослинних тканин), грибів, водоростей, найпростіших вони переварюють їх, виділяючи потім назад в навколишнє середовище велику кількість власної кишкової мікрофлори, ферментів, вітамінів, біологічно активних речовин, які мають антибіотичні властивості і перешкоджають розвитку хвороботворної мікрофлори, гнильних процесів, знезаражують ґрунт.

Вермікулювання – це процес переробки органічних відходів з використанням дощових черв’яків. В процесі перетравлення рослинних залишків у травному каналі хробаків формуються гумусні речовини. Вони відрізняються за хімічним складом від гумусу, що утворюється в ґрунті за участю тільки мікрофлори. У травній трубці хробаків формуються молекули гумінових кислот, які довго зберігаються в ґрунті.

У природних місцях проживання дощових черв’яків (луки, пасовища, ріллі) щільність їх популяції варіює від 100 до 20000 особин на 1 м 2, а біомаса – від 100 до 400 г / м 2.

Є у черв’яків і інша специфічна особливість, дуже корисна для землеробства. Пов’язана вона з їх унікальною здатністю меліорувати і структурувати ґрунт. За літній період популяція з 50 черв’яків в орному шарі ґрунту на 1 м 2 прокладає кілометр ходів і виділяє на поверхню перероблені речовини шаром 3 мм. Ще більше їх залишається в товщі ґрунту. Кожен черв’як пропускає через травний канал за добу кількість ґрунту, рівну масі його тіла. У нашій місцевості активна діяльність черв’яків триває 300 днів на рік. За сезон вони можуть переробити на гектарі 50 т ґрунту, забезпечивши його гумусом. Якими сучасними технічними засобами можна виконати за рік гігантську плідну роботу по структуруванню і гумусуванню ґрунту. Поки немає таких сил і засобів! І зрівнятися з хробаками в цій їх доброчинній діяльності ніхто і ніщо не може. Це їх діяльністю створені значні колись чорноземи Ружинського району- його гордість і багатство. Чим більше дощових черв’яків у ґрунті, тим він більш функціонально здоровий. [8]

Є ще потреба земляних черв’яків в азотовмісній органіці. Запаси її в ґрунтах обмежені. Це визначає просторовий розподіл і рівень щільності популяцій черв’яків в різних місцевостях. У багатому азотом ґрунті темпи зростання і плодючість хробаків різко збільшуються. Це є однією з причин їх високої чисельності на пасовищах. Хробаки заковтують не тільки перегній, що містить залишки відмерлих рослин, а й бактерії, водорості, спори грибів, найпростіших. Ґрунтова мікрофлора і мікрофауна є основним джерелом азоту для земляних хробаків, вони майже повністю перетравлюються в їх травній трубці. Дощові хробаки і інші ґрунтові тварини виступають в ґрунтовому круговороті речовин як регулятори діяльності мікроорганізмів.[10]

Особливо важливою умовою для життя хробаків є достатня вологість субстрату. Вологість ґрунту нижче 30 – 35% гальмує їх розвиток, а при вологості 22% вони гинуть протягом тижня. При вирощуванні дощових черв’яків в лабораторних умовах максимальна маса і виробництво коконів досягаються при вологості субстрату, що дорівнює 70 – 85%, тобто близькою до вмісту води в тілі хробака. У кислих і лужних ґрунтах всі хробаки гинуть протягом тижня. Оптимальною для їх росту є нейтральне ґрунтове середовище.

У помірних широтах період активної діяльності черв’яків триває 6,5 – 7 місяців. Вони не йдуть в глибокі шари ґрунту на сплячку, поки він не промерзне на 5 – 6 см і не з’явиться сніговий покрив в 8 – 10 см, тобто поки зима не встановиться остаточно. Крім того, досить відлиги, щоб черв’яки перейшли в активний стан, причому вони можуть виповзати навіть на сніг. Але, як правило, черв’яки при 5 ° С звільняють кишечник і близькі до стану зимового спокою (не харчуються). Вони йдуть в глибокі шари ґрунту і впадають в “сплячку”. Навесні черв’яки відновлюють свою активність за 10 – 15 днів до зникнення мерзлого шару, тобто “прокидаються” відразу, як тільки весняні води і тепле повітря проникають до них через ґрунтові пори в глибокі шари.[11]

Дощові хробаки дуже плідні. Кожна статевозріла особина відкладає за літній період по 18 – 24 коконів. У кожному коконі знаходиться від 1 до 21 яйця. Через 2 – 3 тижні з яєць вилуплюються нові особини, а ще через 7 – 12 тижнів “новонароджені” вже самі здатні приносити потомство. Дорослі особини живуть 10 – 15 років, довжина їх становить від кількох до десятків сантиметрів, а маса – до десятка грамів. Молоді особини після досягнення статевої зрілості важать до 1 г. Швидке розмноження дощових черв’яків, невибагливість до умов харчування і утримання, швидкий приріст біомаси і високий відсоток білка в їх тілі обумовлюють можливість і необхідність їх масового відтворення промисловим способом для раціонального господарського використання з відносно малими затратами і великою екологічністю.[10]

1.2. Властивості біогумусу і методика його раціонального використання.

Основним продуктом переробки рослинних залишків за допомогою черв’яків є гумусне органічне добриво (біогумус, хробакогумус), який є цінним мікробіологічним добривом. Внесення його в ґрунт нормалізує розвиток процесів, властивих здоровому ґрунту .

У складі гумусу є водорозчинні речовини гумати: гумати літію, калію і натрію. Це найцінніші гумати для будь-яких рослин, так як легко ними засвоюються. Ці гумати навіть при дуже низьких концентраціях стимулюють проростання насіння, ріст і розвиток рослин, сприяють утворенню хлорофілу, посилення фотосинтезу, по ­ надходженні до рослини мінеральних солей з ґрунту.[7]

Гумусне органічне добриво перевершує гній і компости за вмістом гумусу в 4 – 8 разів. Це його головна перевага. Воно володіє і іншими цінними властивостями: велика вологоємність, вологостійкість, механічна міцність гранул, відсутність насіння бур’янів, наявність великої кількості корисної мікрофлори, різних ферментів, ґрунтових антибіотиків, гормонів росту та розвитку рослин, вітамінів. Воно також відрізняється такими властивостями, як крихкість, прогнозованість впливу на врожайність культур, нешкідливість для ґрунту і одержуваної з нього продукції, а також хорошою сполучуваністю з тими чи іншими хімічними добривами. Рослини і їх насіння чутливі на нього, а врожайність різко зростає пропорційно його кількості. Плодоовочева продукція, отримана з його допомогою, має найвищі якості і тривало зберігається.

З біогумусу дуже ефективно приготувати водний розчин для замочування насіння і подальшого поливу розсади, кімнатних рослин або городніх культур. Для поливу розсади і кімнатних рослин готують водний екстракт. Роблять це в такий способом: 1 стакан сухого гумусного добрива всипати в відро з водою кімнатної температури. Добре перемішати і дати відстоятися протягом доби. Вода набуває кольору чаю (світло-коричневий). Такий слабкий розчин гуматів потрібної концентрації. Осад з відра НЕ викидати – це хороша підгодівля для домашніх квітів. У розчині можна і потрібно замочувати насіння капусти, огірків, томатів.

Приготований розчин гуматів дуже добре використовувати для обприскування плодових дерев. Гумусне добриво дає відмінні результати в декоративному квітникарстві. Воно сприяє більш ранній вигонці розсади, кращої її приживлюваності, рясного і пишного цвітіння квіткових культур, збільшення діаметра квіток, приросту їх на кущах. Воно стимулює коренеутворення, ріст корінців і надземної частини стебла рослин.

Рекомендації по економічному використанню біогумусу :

• при висаджуванні розсади в ґрунт в лунку додавати одну-дві жмені біогумусу;

• картопля дуже чутлива на біогумус, бажано вносити 0,5 л біогумусу з кожною насіннєвою картоплиною;

• після висадки розсади огірків землю під листочками бажано посипати біогумусом шаром 1 . 2 см. При наступних поливах гумус наближається до кореневої системи рослини;

• велика потреба в біогумусі у помідорів. При висаджуванні розсади додавати в лунку 0,5 – 1 л цього добрива;

• полуниця зацвіте і дозріє на 7 – 10 днів раніше, буде рясніша, красивіша і солодша, якщо навесні грядку посипати шаром гумусного добрива на 1 – 2 см;

• землю під плодовими деревами краще не копати, а щорічно під крону дерев додавати шар гумусу 2 – 3 см. Плоди будуть красивіші, крупніше, духмяніші і смачніші;

• використання біогумусу під квіти робить їх більшими, яскравими, ніжними, красивими. [ 14 ]

Розділ 2. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ДОЩОВИХ ХРОБАКІВ

2.1. Методика заготівлі дощових хробаків для заселення культиваторів.

Найбільш простим і доступним джерелом черв’яків для культиватора є старі гнойові купи навколо сільських дворів, тваринницьких ферм, старі звалища органічного сміття в долинах лісових ярів. Якщо на земельній ділянці не були використані отрутохімікати для боротьби зі шкідниками, то при перекопуванні грядок навесні хробаки зустрічаються в достатній кількості в цьому ґрунті.

• Хробаків треба зібрати в відро (або іншу ємність) разом з тією землею і органікою, в якій вони живуть. Краще робити це в теплі дні квітня. Для культиватора достатньо 500 – 1000 особин на один квадратний метр культиватора.

• Є й інший спосіб приманити дощових черв’яків. Навесні (в квітні) необхідно викопати канавку вздовж паркану, або в малиннику, або в лісі (в заростях дикої малини), шириною на штик лопати, глибиною на півштика, закласти в цю канавку торішній компост, добре зволожити і прикрити папером або мішковиною, а зверху на канавку покласти широку дошку. Через 7 – 10 днів в канавці з’являться дощові черв’яки, яких треба зібрати разом з органікою в відро, а канавку зарівняти.

• Необхідно зволожити субстрат з хробаками в відрі, але не заливати водою! [6]

2.2. Методика культивування дощових хробаків на шкільній садовій ділянці.

• У саду, городі, де-небудь в тіні дерев або під навісом, в сараї, підвалі і т.д., в ящику, в старій ванні або прямо на землі необхідно покласти шар компосту товщиною 40 – 50 см у вигляді насипної грядки .

• розрівняти і добре зволожити компост. Вологість достатня, якщо з грудки компосту, затиснутого в кулак, з’являться 1 – 2 краплі вологи. Розмір хробатника спочатку не повинен бути великим (досить 2 м 2).

• Добре зволожений субстрат в культиваторі закривають мішковиною (або чорною перфорованою плівкою, або соломою). Вологий субстрат повинен вистоятися 5 – 7 діб. За цей час його треба періодично зволожувати. Це необхідно для видалення залишків аміаку і розчинення кристалів солей добрив, які можуть заподіяти черв’якам шкоду.

• Через 5 – 7 днів в центрі кожного квадратного метра культиватора викопати лопатою ямку, як для посадки картоплі, і в неї висипати з відра хробаків.

• вирівнюють поверхню і закривають повітропроникним матеріалом (мішковиною, соломою і т.п.).

• Через добу зволожують субстрат культиватора. У суху і жарку погоду необхідно поливати його водою не частіше, ніж огірки.

Такий спосіб заселення культиватора хробаками пов’язаний з тим, що новий субстрат може відрізнятися за смаком, і тоді вони будуть деякий час відсиджуватися в своєму рідному субстраті. Але голод змусить їх знову і знову пробувати новий для них субстрат. Так поступово вони звикнуть до нового корму і нового будинку.

• Через тиждень після заселення подивитися, чи переходять хробаки в новий субстрат, цього терміну достатньо для його освоєння. Якщо тіло черв’яків чисте, а самі вони рухливі – це свідчення їхнього добробуту. Якщо вони мляві, чи не активні, не намагаються ховатися від світла – це ознаки їх важкого ураження різними хімічними речовинами з нового для них корму. В цьому випадку потрібно знайти нову популяцію (партію) черв’яків з іншої купи гною і посадити їх у культиватор.

• Якщо черв’яки відчувають себе добре в новому будинку, то на 3 – 4 тижні їх потрібно залишити в спокої. Єдине, що вони потребують протягом цього часу – волога. Періодично потрібно поливати грядку-культиватор водою, температура якої повинна бути рівною температурі навколишнього середовища. Занадто холодна або занадто тепла вода викликає у черв’яків так звану стресову реакцію, і вони перестають добре харчуватися і розмножуватися. Вода для поливу культиватора з хробаками повинна зберігатися в ємності і вистоюватися не менше доби. За цей час вона прогріється до потрібної температури і з неї вийде хлор (якщо вода з міського водопроводу).

Протягом літнього сезону кількість черв’яків і їх загальна жива маса в культиваторі збільшуються в 20 – 50 разів. Для їх розмноження і росту потрібно багато їжі. Тому в грядку-культиватор необхідно періодично додавати корм у вигляді компосту, нашаровуючи його по 15 – 20 см через кожні 2 – 3 тижні, починаючи з перших чисел червня. Останнє годування черв’яків необхідно провести в кінці жовтня або навіть на початку листопада до настання морозів. При зниженні температури хробаки знижують свою активність: рух їх сповільнюється, при температурі 6 0 С черв’яки перестають харчуватися, а при 4 0 С звільняють свій травний тракт від залишків їжі і починають впадати в стан зимової сплячки. З настанням весни вони оживають і починають новий активний період свого життя. [10]

2.3. Методика підготовки хробаків до перезимівлі.

• Для відтворення хробаків верхню рясно заселену частину грядки-культиватора (приблизно одну десяту) переносять на поверхню землі сусідньої ділянки.

• Закривають цю частину шаром компосту в 40 – 50 см, добре оформивши з боків дошками. Це робиться в кінці жовтня – початку листопада, до настання морозів.

• Грядку-культиватор необхідно прикрити шаром снігу, втоптавши його з боків і зробивши недоступним для мишоподібних гризунів. Захистом від гризунів можуть служити металева сітка або гілки ялини (лапник).

• Старий культиватор з біогумусом і черв’яками можна залишити на колишньому місці. Його не обов’язково утеплювати, але слід добре зволожити для промерзання, в результаті чого він також стане недоступний гризунам.

• З настанням весни черв’яки набувають активності. Потреба в їжі у них висока. Запас компосту потрібен для весняного підживлення черв’яків. Потрібно подбати і заготовити органіку для компостування, щоб підгодовувати черв’яків протягом усього літа.

Культивовані черв’яки більш залежні від людини, ніж інші домашні тварини. З настанням літа їх можна відпустити на пасовище, а черв’яків ні. Корм вони повинні отримувати від людини своєчасно, і це треба передбачати. Увага людини до черв’яків має бути особлива, добра і повсякденна. Людина повинна пам’ятати, що це їх працею створений ґрунт, що вони родоначальники всього тваринного світу, що ними досі переробляється величезна кількість щорічного рослинного опаду, що вони відтворюють родючість ґрунту таким чином дають благополуччя всьому живому на землі.

• Минулорічний культиватор тепер призначений цілком для підвищення родючості ґрунту. Можна використовувати цей біогумус для вигонки розсади і під всі городні та садові культури. [7]

2.4. Методика збереження хробаків в ґрунті

При внесенні гумусу в ґрунт під овочеві і ягідні культури багато хробаків гинуть. Решта, а також ожилі кокони черв’яків, що потрапили в ґрунт, дадуть початок популяції хробаків, здатних жити в ґрунті городів, садів, картопляному полі. Тільки так можна заселити хробаками ґрунт великих полів, на яких за допомогою хімії були вбиті і знищені всі тварини – виробники гумусу. Процес цей складний і довгий, але необхідний, незважаючи на витрати.

На садово-городніх ділянках зусилля повинні бути спрямовані на підтримку життєдіяльності черв’яків, на забезпечення їх кормом і водою. Кращі умови створюються для них в малиннику, при цьому і ягоди в такому малиннику будуть, завдяки черв’якам, великі, соковиті, солодкі.

Черв’яків треба охороняти, доглядати за ними. Ось найголовніші умови, які допоможуть зберегти черв’яків в ґрунті:

• Перша умова збереження хробаків – не перекопувати землю лопатою, а тільки спеціальними вилами.

• Друга умова – не переущільнення ґрунту , губить хробаків. Грунт повинен бути пухким, м’яким і роблять його таким хробаки.

• Третя умова – концентрація розчинних солей більше 0,5% , знищує черв’яків.

• Четверта умова – ґрунт повинен мати нейтральне середовище, так як велика кислотність або занадто велика лужність згубні для черв’яків. Для вирівнювання кислотно-лужної рівноваги ґрунту в нього необхідно вносити гіпс (або карбонат кальцію – крейда, вапно). Для перевірки ґрунту використовують спеціальні прилади або звичайний лакмусовий папір, які можна придбати в магазинах хімічних добрив або садово-городнього інвентарю.

• П’ята умова – не спалювати сміття на городі. Хробаки гинуть від перегріву ґрунту, диму і попелу. Потім на місці багаття черви довго не з’являються, а земля ущільняється і бідніє органікою і гумусом. На місці багать більше двох років не з’являються навіть трави. [10]

• Шоста умова – необхідно підтримувати досить високу вологість ґрунту. При вологості ґрунту менше 30% черв’яки відчувають сильну спрагу і можуть загинути протягом тижня. Але це в лабораторних умовах. У природних умовах черви прагнуть піти в глибину ґрунту, де більш волого, і залягти там в анабіоз до підвищення рівня вологості. Черви не бояться затоплення і виживають в ґрунті заплавних лук під час повені протягом багатьох днів і навіть тижнів.

• У дощових черв’яків є багато ворогів. Найнебезпечніші з них – птахи, кроти, землерийки, щурі, жаби, з великих тварин – кабани, борсуки їжаки. Найбільш значне знищення черв’яків відбувається при оранці, так як зграї граків вибирають з перевернутого пласта землі черв’яків і личинок різних комах. Дощовий черв’як не має ніякого захисного органу. Будь-яка тварина може завдати йому шкоди або вбити його. Достатньо одному кроту з’явитися на ділянці, як в короткий термін він буде невтомно знищувати черв’яків. Не слід застосовувати проти крота якусь отруту, тому що отруєний кріт дістанеться черв’якам, і це отруїть їх тією ж отрутою. Доцільно використовувати пастки для кротів. Серед більш дрібних ворогів дощових черв’яків можна назвати стоніг, мурах. Ці членистоногі не рахуються особливо небезпечними для дощових черв’яків, оскільки не нападають на них безпосередньо, але вони конкуренти по їжі. Головний ворог дощових черв’яків – людина, яка не бачить безцінних переваг цих трудівників землі, а деколи вважає їх шкідливими істотами. Це омана від невігластва і незнання, тому що немає жодної такої тварини, яка була б таким хорошим другом землі і нашого благополуччя. Як уже зазначалося, дощові черв’яки дуже чутливі до всіх отрутохімікатів. Погубивши ними різних шкідників, людина губить хробаків а, отже, родючість ґрунту. Для порятунку черв’яків і всього живого на землі потрібні інші, нові біологічні засоби боротьби з бур’янами, комахами-шкідниками, з патогенними грибами. Одне з таких засобів – забезпечення ґрунту гумусом. [11]

ВИСНОВКИ

1. Грунт – безцінний дар природи, результат її багатовікової діяльності. Родючість ґрунту визначається вмістом гумусу – міцної органічної структури, що утворюється з рослинних залишків за допомогою ґрунтоутворюючих мікроорганізмів і тварин. У міру необхідності, рослини отримують з гумусу все, що їм потрібно.

2. Серед багатьох гуміфікаторів найбільш активну роль в процесі ґрунтоутворення грають дощові черв’яки. Їх маса становить 50 – 75% від усіх живих істот ґрунту. Ще Ч. Дарвін відзначав важливу роль черв’яків в поліпшенні ґрунту. Він писав: «Десятисантиметровий шар садового ґрунту протягом десяти років проходить через кишечник черв’яків, збагачуючись гумусом, мікроелементами, ферментами».

3. Для відновлення родючості ґрунту ефективно використовувати переробку органіки за допомогою дощових черв’яків з отриманням біогумусу. У складі біогумусу є водорозчинні речовини гумати: гумати літію, калію і натрію. Це найцінніші гумати для будь-яких рослин, так як легко ними засвоюються. Ці гумати навіть при дуже низьких концентраціях стимулюють проростання насіння, ріст і розвиток рослин, сприяють утворенню хлорофілу, посилення фотосинтезу, по надходження до рослини мінеральних солей з ґрунту.

5. Значення дощових черв’яків як виробників гумусу і повноцінного кормового білка стало з’ясовуватися тільки в останні роки в зв’язку з біологізацією багатьох технологічних процесів різних галузей народного господарства. Культивування дощових черв’яків – це нова промислова технологія, в якій в максимально можливій мірі використовується природний круговорот природних речовин і енергії. Швидке розмноження дощових черв’яків, невибагливість до умов харчування і утримання, швидкий приріст біомаси і високий відсоток білка в їх тілі обумовлюють можливість і необхідність їх масового відтворення промисловим способом для народного господарського використання з відносно малими витратами і великою екологічністю.

6. Землеробство має бути творчим і ставити своєю метою перетворення ділянки землі в стійке співтовариство живих організмів, кожен з яких на своєму місці працює на загальне благо і на благо людини. Але головним учасником цієї спільноти залишається людина, наділена розумом і любов’ю.

Нерозумне застосування хімічних добрив призводить до отруєння і руйнування ґрунту. Процес відновлення родючості ґрунтів повільний і розтягується на багато років. На створення сантиметрового шару чорнозему в природних умовах потрібно не менше 300 років.

Сьогодні все частіше і частіше говорять про альтернативне, екологічне землеробство, яке орієнтоване на агротехнічні методи, без застосування мінеральних добрив і пестицидів. Вермікулювання – це процес переробки органічних відходів з використанням дощових черв’яків. Технологія використання дощових черв’яків – одна з природних технологій збагачення ґрунту, створених самою природою, одна зі складових екологічного землеробства. Це нова біотехнологія, перспективна, екологічно безпечна, націлена на оздоровлення ґрунту. З її допомогою вже за 3-5 років можна збільшити шар гумусу на 1 см.

Хробаки – творці ґрунту, найперші хлібороби. За допомогою їх діяльності переробляються в гумус торішні залишки рослин, лісова підстилка. Ґрунти, багаті гумусом, мають високу родючість, так як накопичені в рослинних рештках поживні речовини, вітаміни знову повертаються в ґрунт. Надмірна хімізація знищує тварин ґрунтового співтовариства – основних відтворювачів родючості. Але дощові черв’яки можуть допомогти людині у вирішенні даної проблеми: вони легко піддаються одомашнення, переробляють рослинні залишки в гумусне органічне добриво – біогумус, який є цінним мікробіологічними добривом.

Таким чином, дощові черв’яки можуть надати реальну допомогу в процесі відновлення ґрунтового покриву та родючості, необхідно лише дотримуватися умов і правил їх розведення і утримання. За допомогою дощових черв’яків отримуємо високоефективне натуральне органічне добриво, а це гарантія багатого врожаю і вирощування екологічно чистих продуктів.