§ 12. РЕГУЛЯЦІЯ ТРАВЛЕННЯ. ХАРЧОВІ РОЗЛАДИ
С. П. Боткін (1832-1889) – російський лікар, який створив учення про організм як єдине ціле та провідну роль нервової системи в життєдіяльності організму. Основні наукові праці присвячено дослідженню захворювань (вірусний гепатит, або хвороба Боткіна). Науковець вважав, що для того, щоб допомога лікаря була розумною і дієвою, лікар повинен займатися не лише біологією, а й іншими природничими науками. Чи можете ви на прикладі регуляції травлення довести це твердження?
ЗМІСТ
Як відбувається регуляція травлення?
Травлення регулюється електрофізіологічними процесами нервової системи та хімічними впливами ендокринної й імунної систем.
Нервова регуляція процесів травлення відбувається безумовно- та умовно-рефлекторно. Безумовно-рефлекторна регуляція травлення здійснюється за допомогою імпульсів, що виникають у нервових центрах довгастого (центри слиновиділення, ковтання, шлункового соковиділення) і спинного мозку (центр випорожнення). До органів травного каналу імпульси від нервових центрів надходять по симпатичних (гальмівний уплив) та парасимпатичних (стимулювальний уплив) нервах і впливають на секрецію травних залоз та рухову активність м’язів, що є в складі органів травлення. В умовно-рефлекторній регуляції процесів слиновиділення, ковтання, шлункового соковиділення важливу роль відіграє кора півкуль головного мозку. Прикладом нервової регуляції травлення є рефлекторне слиновиділення. У випадку безумовно-рефлекторної діяльності, коли харчова грудочка (безумовний подразник) потрапляє на язик, відбуваються збудження смакових рецепторів, проведення імпульсів до центру слиновиділення, формування відповіді, надходження імпульсів до слинних залоз, які й реагують виділенням секрету. Якщо ж цю послідовність процесів вмикає умовний подразник, яким можуть бути запах їжі, її гарний вигляд, звуки на кухні тощо, що діють через смакові кіркові центри, то регуляцію називають умовно-рефлекторною.
Гуморальна регуляція здійснюється залозами внутрішньої секреції (гіпофізом, наднирниками), якими керує гіпоталамус. Саме в цьому відділі розміщуються центри голоду й насичення. Прикладами гуморальної регуляції є вплив вазопресину (гормон гіпофіза) на зворотне всмоктування води в товстому кишечнику, дія адреналіну (гормон наднирників), який гальмує слиновиділення. Гормони для гуморальної регуляції можуть утворювати й самі органи травлення. Так, клітини слизової оболонки шлунка й кишечнику секретують систему гормонів (гастрини, секретини), що впливають на соко-, жовчовиділення, а також на рухову активність шлунка й кишечнику.
Імунна регуляція здійснюється за участю апендикса, лімфатичних вузликів стінок травного каналу й самих секретів слини, шлункового соку, жовчі, кишкового соку.
Отже, регуляція травлення є складним процесом, й у ній задіяно всі регуляторні системи.
Які причини захворювань органів травлення?
Хвороби органів травлення – це порушення нормальної життєдіяльності організму людини через виникнення відхилень у будові та функціях органів травної системи. На сьогодні хвороби органів травлення в структурі поширеності серед усіх захворювань в Україні посідають третє місце після серцево-судинних хвороб та хвороб органів дихання.
Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб, розробленою Всесвітньою організацієї охорони здоров’я (ВООЗ), хвороби органів травлення поділяються на групи: 1) хвороби порожнини рота, слинних залоз та щелеп (карієс, пародонтоз, стоматит); 2) хвороби стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки (гастрит, виразка шлунка, виразка дванадцятипалої кишки); 3) хвороби апендикса (апендицит); 4) грижі (пупкова грижа, грижа черевної стінки); 5) неінфекційні хвороби кишок (ентерити – запалення слизової оболонки тонкої кишки, коліти – запалення слизової оболонки товстої кишки); 6) інші хвороби кишок (закреп, заворот кишок); 7) хвороби черевної порожнини (перитоніти – запалення очеревини); 8) хвороби печінки (цироз); 9) хвороби жовчного міхура та підшлункової залози (жовчнокам’яна хвороба, холецистит, панкреатит) та ін.
Травна система людини страждає від багатьох чинників, що супроводжують сучасне життя: незбалансоване харчування, гіподинамія, стреси, ксенобіотики, надмірні навантаження, відсутність відпочинку, стан довкілля тощо. Хвороби органів травлення виникають через недотримання режиму харчування, уживання штучної їжі зі шкідливими харчовими добавками, швидке споживання їжі, тривале вживання ліків, негативні емоції, куріння, вживання алкогольних напоїв тощо. Хвороби органів травлення порушують обмін речовин і спричиняють захворювання інших органів людини.
Отже, хвороби органів травлення різноманітні, виникають внаслідок неправильного способу життя людини.
Які причини харчових розладів, їх профілактика?
До харчових розладів належать харчові отруєння, кишкові інфекції та глистяні хвороби (гельмінтози). Їх спричиняють віруси, хвороботворні бактерії, паразитичні черви, отруйні рослини й гриби та ін.
Причини виникнення харчових отруєнь: споживання несвіжих чи заражених продуктів (наприклад, отруєних токсинами сальмонели), отруйних рослин (наприклад, дурман, блекота) чи грибів (наприклад, бліда поганка), використання води, забрудненої засобами побутової хімії чи хімічними препаратами для боротьби зі шкідниками.
Глистяні хвороби – це захворювання, спричинені паразитичими червами (гельмінтами). Збудниками цих хвороб є представники плоских (печінковий сисун, ціп’як свинячий, ехінокок) та круглих (аскариди, гострики, трихінела) червів. Найчастіше зараження гельмінтами відбувається під час вживання зараженого личинками чи фінами м’яса та сирої води, немитих овочів, ягід, фруктів, через забруднені руки. Паразити знижують імунітет, спричиняють алергічні реакції. Продукти обміну речовин гельмінтів впливають на нервову систему, органи кровотворення, змінюють склад мікрофлори кишечнику. У хворих знижується апетит, відбуваються затримка зросту, відставання в розумовому розвитку, спостерігаються швидка втома, головний біль, порушення сну тощо.
Основними заходами профілактики глистяних хвороб є ветеринарний контроль якості м’яса, очищення води, захист водойм від забруднення нечистотами, санітарний контроль за сміттєзвалищами, систематичні медичні огляди хворих тварин і людей. Особливе значення мають дотримання правил особистої гігієни (миття рук перед прийомом їжі), вживання митих овочів та фруктів, термічна обробка м’яса та риби, зберігання продуктів харчування так, щоб на них не потрапляв пил і не сідали мухи та ін.
Кишкові інфекції – захворювання, спричинені токсичною дією мікроорганізмів, що потрапили до травного каналу. До кишкових інфекцій належать такі небезпечні захворювання, як дизентерія, холера, сальмонельоз, ботулізм та ін. Найпоширенішими ознаками таких отруєнь є проноси, лихоманка, озноб, біль у животі, головний біль, запаморочення. Успіх боротьби з кишковими інфекціями залежить від дотримання санітарної культури. Адже з давніх-давен кишкові інфекції називають хворобами брудних рук. Звідси випливає просте правило: після повернення додому з роботи чи прогулянки, перед прийомами їжі, після гри з тваринами, після відвідування туалету вимийте руки з милом. Так ви захистите себе та інших від зараження кишковими інфекціями. А також уживайте лише кип’ячені молоко та воду, утримуйтесь від купівлі харчових продуктів, що реалізуються з порушенням температурного режиму зберігання, слідкуйте за терміном вживання продуктів.
Отже, харчові розлади – порушення діяльності травної системи – виникають під час вживання неякісної їжі, що містить отруйні речовини, шкідливі мікроорганізми або зараженої паразитичними червами.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Навчаємося пізнавати
Самостійна робота з ілюстрацією
Перед вами ілюстрація безумовного слиновидільного рефлексу в собаки. Так відбувається нервова регуляція слиновиділення і в людини.
Зіставте назви ланок цього рефлексу та опис процесів, що здійснюються за їхньою допомогою, з позначеннями на ілюстрації.
Ланки безумовного рефлексу: А – центральна; Б – рецепторна; В – доцентрова чутлива; Г – відцентрова рухова; Д – робоча, або ефекторна.
Складові процеси рефлексу: а) проведення імпульсів чутливими нейронами; б) сприйняття рецепторами впливу їжі як подразника й формування нервових імпульсів; в) виділення слини слинними залозами; г) інформативний аналіз потоку нервових імпульсів у нервовому центрі довгастого мозку; д) проведення імпульсів руховими нейронами до органів, що здійснюють реакцію організму.
Вправа на зіставлення
На ілюстраціях зображено організми, які спричиняють харчові розлади. Зіставте ці зображення з назвами організмів: р – вовчі ягоди звичайні; и2 – дурман звичайний; н – бліда поганка; е1 – мухомор пантерний; е – аскарида людська; к – сисун печінковий; т – сальмонела; с – холерний вібріон.
§ 11. Регуляція травлення
Травлення — складний процес, який здійснюється завдяки злагодженій роботі органів травної системи. Кожний з етапів травлення автоматично йде слідом за попереднім, і в кожному з них одночасно бере участь багато органів. Які системи регулюють роботу органів травлення, керують послідовністю їх включення в процеси обробки й перетравлення їжі?
Регуляція слиновиділення. Слина в невеликій кількості надходить у ротову порожнину безперервно. Проте, як тільки шматочок їжі опиняється в роті, слини стає більше. Слиновиділення посилюється мимовільно: його спричиняє саме надходження їжі. У тканинах ротової порожнини містяться «датчики» — закінчення нейронів, здатні розпізнавати дотик, температуру, хімічний склад їжі. Нервові імпульси, що в них виникають, прямують по нейронах у головний мозок до центру слиновиділення, а звідти по ефекторних нейронах передаються в слинні залози, що у відповідь секретують більше слини. Таке збільшення слиновиділення є безумовним рефлексом.
Проте «текти слинка» може і від запаху смачної їжі, яку готують. Це прояв умовного рефлексу на подразник — запах, що зазвичай передував або збігався в часі з прийомом їжі. Крім запаху, до умовних подразників, які «вмикають» центр слиновиділення, належать і вигляд їжі, і навіть дзвін посуду.
Регуляція ковтання. Як тільки харчова грудка досягає кореня язика, починають діяти ковтальні м’язи язика, глотки, верхньої частини стравоходу. Наслідком їхніх дій є ковтання й згинання надгортанного хряща, що запобігає потраплянню їжі в дихальне горло.
Мал. 11.1. Регуляція виділення травних соків гормонами травного тракту: гастрином, секретином та холецистокініном: 1 — печінка; 2 — шлунок; 3 — підшлункова залоза; 4 — кровоносні судини; 5 — дванадцятипала кишка; 6 — жовчний міхур
Ковтання є складним процесом, у якому беруть участь декілька м’язів. Що забезпечує їхні злагоджені дії?
Ковтальні м’язи скорочуються у відповідь на нервові імпульси, що надходять до них по ефекторних нейронах від центру ковтання в головному мозку. А він починає керувати м’язами, отримавши сигнали від рецепторних нейронів, закінчення яких розміщуються в корені язика і реагують на зустріч із харчовою грудкою.
У момент ковтання дихання припиняється. Чому? Центр ковтання пов’язаний із центром дихання. Як тільки нервові імпульси по рецепторному нейрону надходять до центру ковтання, сигнал передається і в центр дихання — дихальні рухи на мить затримуються. Слід пам’ятати: якщо одночасно їсти й розмовляти, взаємодія між ковтальним і дихальним центрами порушується, і ви можете поперхнутися.
Нервова система керує і скороченням м’язів стравоходу під час просування їжі до шлунка. «Запускають» рефлекс нейрони, нервові закінчення яких розташовані у стінці стравоходу. Для них подразником є розширення стінки стравоходу під дією харчової грудки. Сигнали по цих нейронах прямують у нервові центри головного мозку, а звідти по ефекторних нейронах команди передаються на кільцеві м’язи стравоходу позаду грудки й на подовжні попереду неї, примушуючи їх скорочуватися.
Регуляція травлення в шлунку й кишечнику. У керуванні процесами вироблення травних соків беруть участь і нервова, і гуморальна системи регуляції (мал. 11.1).
Як тільки їжа подразнює закінчення рецепторних нейронів у ротовій порожнині, сигнали про це надходять до центру головного мозку, який керує секрецією шлункового соку. За командою із цього центру починається його вироблення клітинами шлунка. Секрецію шлункового соку зумовлюють також інші сигнали (запах, вигляд їжі тощо).
Отже, їжа ще не встигла перетворитися на харчову грудку або навіть потрапити до рота, а клітини шлунка вже секретують шлунковий сік. Завдяки його завчасному виробленню шлунок готується до травлення, тому розщеплення речовин їжі починається, як тільки вона надходить до шлунка.
Виділення шлункового соку регулюється також і нейронами, які розміщені в стінці шлунка. Коли стінка розтягується, ці нейрони подразнюються, і нервові імпульси прямують безпосередньо до клітин, що виділяють шлунковий сік.
Секреція шлункового соку регулюється і в нервово-гуморальний спосіб. Речовини їжі спричиняють хімічні подразнення нервових закінчень, що містяться в стінці шлунка. У відповідь на них певні залозисті клітини стінки шлунка рефлекторно виділяють гормон гастрин. Так до справи стає гормональний чинник: гастрин із кров’ю по капілярах шлунка досягає тих його залозистих клітин, які виробляють шлунковий сік. Під дією гастрину ці клітини збільшують секрецію шлункового соку.
Кишковий сік виробляється під час надходження кислого хімусу зі шлунка до дванадцятипалої кишки. Її клітини починають виділяти два гормони — секретин і холецистокінін, що діють на підшлункову залозу. Вона відповідає на їхні впливи, синтезуючи підшлунковий сік. Мішенню секретину й холецистокініну є також печінка й жовчний міхур. Секретин активує вироблення жовчі, а холецистокінін примушує скорочуватися стінки жовчного міхура. Як наслідок, у дванадцятипалу кишку викидається порція жовчі.
Робота м’язів стінки шлунка, що спричиняє перемішування їжі та її просування в кишечник, також регулюється рефлекторно. Цю реакцію «запускають» механічні подразнення нервових закінчень у стінці шлунка.
Перистальтика кишечника регулюється так само, як і перистальтика шлунка і стравоходу.
Отже, робота системи травлення постійно перебуває під контролем нервової та гуморальної систем регуляції. Нервова регуляція здійснюється за рахунок рефлексів за участю головного та спинного мозку. Регулюють діяльність системи травлення і її власні нервові сплетіння, що розташовані між шарами м’язів у стінках шлунка й кишечника.
У гуморальній регуляції беруть участь як ендокринні залози організму, так і власна ендокринна система шлунково-кишкового тракту. У більшості його відділів розташовані ендокринні клітини, які продукують гормони.
1. Доповніть низку ключових слів, за допомогою яких можна розповісти про нервову й гуморальну регуляцію на різних етапах травлення: регуляція слиновиділення; подразнення нервових закінчень рецепторних нейронів язика. .
Обговоріть, чи достатньо вашого переліку для докладної розповіді про процеси регуляції травлення.
2. Перевірте за текстом, чи є в наведених твердженнях помилки, і виправте їх: секреція гормона гастрину є рефлексом, який виникає у відповідь на механічні подразнення шлунка; мішенню секретину є лише клітини печінки, а гормон холецистокінін впливає тільки на клітини стінок жовчного міхура.
1. Які процеси травлення регулює нервова система? 2. Назвіть гормони, що беруть участь у регуляції травлення. Які ефекти цих гормонів? 3. Поясніть, чи можна назвати шлунок органом ендокринної системи. 4. Як регулюється скорочення м’язів стінки травного тракту? 5. Про людину, що розмовляє емоційно, кажуть «бризкає слиною». Поясніть, чому під час швидкого мовлення виділяється більше слини. 6*. Чому шкідливо постійно жувати жувальну гумку? 7*. Які складові процесу травлення людина здатна регулювати довільно? Поясніть, чому саме ці складові піддаються свідомому керуванню.
ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я
Захворювання органів травлення
Порушення травлення може стати наслідком хвороб зубів, які призводять до погіршення обробки їжі. Основна причина захворювань зубів — пошкодження емалі, поява в ній мікротріщин. Пошкодити емаль можна, намагаючись розгризти шкаралупу горіхів, уживаючи дуже холодну їжу або напої. У тріщини проникають мікроорганізми, які спричиняють запалення пульпи. Воно супроводжується гострим зубним болем і подальшим руйнуванням зуба. Щоб зберегти зуби здоровими, необхідно регулярно позбавлятися мікроорганізмів, що потрапили до рота,— полоскати його, чистити зуби перед сном і вранці. Двічі на рік слід відвідувати стоматолога, навіть якщо, на вашу думку, жодних проблем із зубами немає.
На слизову оболонку травного тракту шкідливо впливають нерегулярне та неякісне харчування, уживання алкоголю й куріння. Алкоголь спричиняє загибель епітеліальних клітин, що призводить до запалення слизової оболонки шлунка — хронічного гастриту.
Уживання недоброякісної їжі може спричинити харчове отруєння. Його ознаки — біль у животі, блювання, пронос, головний біль. Постраждалому слід дати 1,5-2 л солоної води або слабкого розчину калій перманганату, а потім викликати блювання. Після промивання шлунка необхідно прикласти грілку до рук і ніг, дати гаряче питво. У тяжких випадках слід негайно викликати лікаря.
Разом з недостатньо обробленою їжею до травної системи можуть потрапити хвороботворні мікроорганізми, які в кишечнику швидко розмножуються. їхні токсини спричиняють порушення травлення, тяжкі отруєння, кишкові кровотечі. За симптомами бактеріальні кишкові захворювання схожі на харчові отруєння. У разі їх виникнення слід негайно звертатися до лікаря. Особливо небезпечними є дизентерія, сальмонельоз, ботулізм, черевний тиф. Тяжкими є хвороби, спричинені гельмінтами. Вони іноді перебігають важче за інфекційні.
Щоб запобігти таким хворобам, треба дотримуватися правил особистої гігієни, мити перед уживанням в їжу сирі овочі та фрукти. Не слід їсти неякісні продукти й ті, термін зберігання яких уже збіг. Якщо на етикетці не вказано дату виготовлення і термін зберігання продукту, купувати його не можна. Джерелом зараження мікроорганізмами й гельмінтами бувають м’ясо й риба, що не зазнали тривалої теплової обробки.
Наша лабораторія
Звідки в кишечнику гази?
Кожен відчував у кишечнику скупчення газів (метеоризми), які періодично видаляються з нього. Це нормальне фізіологічне явище. Неприємного запаху газовій суміші надають сірководень і певні «ароматні» органічні сполуки. Основними її «постачальниками» є повітря, яке заковтується з їжею, гази, що утворюються в самому кишечнику й дифундують із крові. Під час ковтання їжі до шлунка потрапляє 2-3 мл повітря.
У кишечнику утворюються вуглекислий газ, водень і метан. Два останні гази — результат діяльності бактерій, які живуть у товстому кишечнику. Серед газів, що містяться в крові, найактивніше дифундує до кишечника азот. Вуглекислий газ та кисень до нього в такий спосіб не потрапляють, оскільки їх концентрація в плазмі крові невисока.
Уживання їжі, багатої на целюлозу, може спричинити збільшення кількості газів: цю речовину залюбки розщеплюють бактерії товстого кишечника. Якщо до складу меню людини входять бобові, то кількість газу, що видаляється, може збільшитися вдесятеро.
Працюємо разом
1. Домовтеся з товаришами й створіть сценарій науково-популярного фільму про перетворення, які відбуваються зі сніданком у травній системі. Придумайте назву цього фільму, замалюйте його ключові кадри. Постарайтеся зробити його цікавим. Проведіть презентацію сценаріїв, виберіть найкращий, відзначте його авторів.
2. Доповніть таблицю «Речовини в моєму організмі» інформацією, яку ви отримали з теми 2 «Травлення».