Демографічна теорія є стурбований тим, як популяційні системи регулюють себе з огляду на наявні ресурси та зовнішні потрясіння чисельності населення. У цьому розділі подано огляд демографічної теорії, зосереджуючись, зокрема, на взаємозв’язках між чисельністю населення, зростанням населення та добробутом.
Зібрано до основних речей теорія про те, що суспільства прогресують від досучасного режиму високої народжуваності та високої смертності до постмодерністського режиму низької народжуваності та низької смертності.
Соціологи давно розглядають проблеми народонаселення як центральні для розуміння людських взаємодій. Нижче ми розглянемо чотири теорії народонаселення, які формують соціологічну думку: Мальтузіанська теорія, теорія нульового зростання населення, теорія рогу достатку та демографічного переходу.
Соціологи давно розглядають проблеми народонаселення як центральні для розуміння людських взаємодій. Розуміння зростання населення дає нам деяке уявлення про те, скільки шкіл, будинків, лікарень і навіть в’язниць нам потрібно побудувати, а також інші економічні фактори, які впливають на суспільства.
Структурно-демографічна теорія (SDT) стверджує, що людські суспільства можна розглядати як складні системи, в яких нелінійні петлі зворотного зв’язку між трьома основними стовпами суспільства — широким населенням, елітами та державою — можуть призвести до політичної нестабільності.
Теорія демографічного переходу (Caldwell and Caldwell 2006) припускає, що майбутнє зростання населення відбуватиметься за передбачуваною моделлю з чотирьох етапів. На стадії 1 рівень народжуваності, смертності та дитячої смертності є високими, тоді як очікувана тривалість життя коротка. Прикладом цього етапу є 1800-ті роки в Сполучених Штатах.