Як розшифрувати кардіограму?

Електрокардіограма (ЕКГ) – це один із основних методів діагностики серця. Вона дозволяє зафіксувати частоту, періодичність та інтенсивність серцевих скорочень. Якщо всі показники в нормі, найімовірніше пацієнт здоровий, тоді як наявність відхилень говорить про захворювання.

Результати кардіограми записуються на паперовій стрічці у вигляді графіка, що складається з декількох кривих, кожна з яких відображає один з параметрів, що оцінюються. Їхню розшифровку проводять досвідчені кардіологи, оскільки від точності інтерпретації може залежати правильність постановки діагнозу.

Не маючи специфічних знань, розібратися у схемі дуже складно. Крім того, залежно від використовуваного апарату швидкість запису кардіограми може відрізнятися в 2 рази, а одні й ті самі абревіатури мати різне значення.

У цій статті ми розглянемо, які параметри серця фіксує ЕКГ і що можуть означати основні показники.

Що фіксує кардіограма?

Під час електрокардіограми фіксують такі параметри серця:

частота серцевих скорочень (ЧСС);
серцевий ритм;
розташування водія ритму;
електрична вісь серця;
провідність електричних імпульсів.

При цьому, щоб визначити деякі показники, необхідно застосовувати спеціальні формули та знати межі норми для оцінки результатів.

Як самостійно розшифрувати кардіограму?

Фахівці “Оксфорд Медікал” не рекомендують розшифровувати результати кардіограми самостійно. Імовірність неправильної інтерпретації надто висока. Відповідно, пацієнт може пропустити ознаки порушень роботи серця або, навпаки, запідозрити їх, коли насправді всі показники в нормі.

Нижче ми для прикладу розглянемо, як може розшифровуватись кардіограма.

Результати ЕКГ друкують на паперовій стрічці, поділеній на великі та дрібні квадрати. При вертикальному підрахунку за їх допомогою визначають силу електричних розрядів (вольтаж), а при горизонтальному – час (секунди).

Довжина дрібних клітин становить зазвичай 1 мм, що у горизонтальному положенні відповідає 0,04 с (або 0,08 с залежно від швидкості зняття кардіограми). Відповідно, великі квадрати, що складаються з 25 маленьких (5 на 5), дорівнюють 5 мм і 0,2 с.

За допомогою цих значень оцінюють основні параметри кардіограми:

При проведенні кардіограми у трьох стандартних відведеннях найчастіше використовуються такі значення:

зубець Р – показує ступінь скорочення та розслаблення передсердь;
зубець Т – відображає реполяризацію міокарда та розслаблення шлуночків;
зубець R – відображає поширення імпульсів по міокарду правого та лівого шлуночків;
зубець S – показує збудження у базальному шарі шлуночків;
зубець Q – показує збудження перегородки між шлуночками;
інтервал PQ – фіксує час проведення збудження по передсердям міокарда;
ST – показує період повного збудження шлуночків.

Щоб порахувати ЧСС, визначають відстань між зубцями R і коефіцієнт, що залежить від швидкості, з якої знімається кардіограма – зазвичай, 0,04 або 0,08 с. Якщо проміжок між зубцями R становить, наприклад, 20 мм, то ЧСС рахуватиметься так: 60 : (20 × 0,04) = 75 ударів на хвилину. Розрахунок проводиться за формулою 60: (R × К).

Крім ЧСС, потрібно оцінити висоту зубців, а також усі інтервали та сегменти. Досвідчений фахівець може зробити це досить швидко, тоді як пацієнту, який вперше вивчає кардіограму, завдання видасться досить складним. Крім того, високий ризик помилитися та пропустити серйозні порушення у роботі серця. Тому без розшифрування ЕКГ фахівцем проведення дослідження в принципі є недоцільним.

Параметри норми показників ЕКГ

У дорослої людини нормою можуть вважатися такі параметри кардіограми:

ЧСС – у стані спокою від 60 до 80 ударів за хвилину;
синусовий серцевий ритм – однакові інтервали PR;
інтервал RR – від 0,6 до 1,2 с;
інтервал PR – від 120 до 200 мс;
сегмент ST – 320 мс;
комплекс QRS – від 60 до 100-120 мс;
зубець Р – 80 мс;
зубець Т – 160 мс.
зубець J – у нормі повинен бути відсутнім.

При цьому не варто забувати, що на різних апаратах значення абревіатур та одиниць виміру може відрізнятися.

Які захворювання можна діагностувати за ЕКГ?

У кардіології ЕКГ є одним із базових методів діагностики. Дослідження проводять як із профілактичною метою, так і за наявності скарг: біль у грудях, прискорений пульс, задишка, слабкість тощо.

За допомогою кардіограми можна виявити порушення, характерні для таких захворювань, як:

інфаркт міокарда;
ішемічна хвороба серця;
блокада;
аритмія;
брадикардія;
тахікардія;
міокардит;
перикардит;
гіпертрофія шлуночків тощо.

При цьому для встановлення діагнозу можуть знадобитися й інші обстеження, наприклад, добове холтерівське моніторування, УЗД серця, лабораторні аналізи.

Як проводять електрокардіограму?

Кардіограма проводиться за допомогою спеціального апарату, що фіксує роботу серця. Підключені до нього датчики кріплять на грудну клітину, а також обидві руки та ноги пацієнта.

Дослідження повністю безпечне, безболісне та за часом займає не більше кількох хвилин.

Чи можна робити ЕКГ вдома?

Коли пацієнт не може відвідати клініку або потребує термінового дослідження, ЕКГ можна зробити вдома. Для цього потрібно викликати фахівця, який привезе портативний апарат, виконає діагностику та одразу розшифрує результат.

У медичному центрі “Оксфорд Медікал” кардіограму роблять на новому обладнанні експертного класу, яке дозволяє максимально точно зафіксувати всі параметри. Завдяки цьому, а також розшифровці графіка досвідченими кардіологами кожен пацієнт отримує результат, у достовірності якого може бути впевнений на 100%.

Для запису на консультацію або виклику лікаря додому телефонуйте до нашого контакт-центру або залишайте заявку на сайті.

Кардіоміопатії: симптоми, види захворювань та методи лікування

Кардіоміопатія – це захворювання, при розвитку якого страждає міокард. Воно супроводжується різними структурними та функціональними порушеннями в роботі серця та може призводити до розвитку аритмії, серцевої недостатності та інших ускладнень.

Залежно від типу пошкоджень, симптомів та причини розвитку виділяють різні типи кардіоміопатій: дилатаційна, гіпертрофічна, рестриктивна та інші. Їх прояви відрізняються, що ускладнює діагностику. Перш ніж поставити діагноз, лікар повинен ретельно обстежити пацієнта та виключити інші захворювання.

Кардіоміопатія може бути вродженою чи набутою. Вона може розвиватися у пацієнтів будь-якого віку, але частіше за все зустрічається у молодих людей. Після 50 років поширеність вперше діагностованих кардіоміопатій значно скорочується.

Класифікація кардіоміопатій

Кардіоміопатії класифікують за характером пошкоджень міокарда та причинами хвороби.

Найбільш поширені типи кардіоміопатій:

Дилатаційна, або застійна кардіоміопатія. Для неї характерне розширення та збільшення обсягу всіх порожнин серця, а також стоншення їх стінок. Це призводить до порушення скорочувальних та насосних функцій міокарда, що не дозволяє серцю перекачувати кров в достатньому обсязі. В результаті у пацієнта з’являються набряки, розвивається аритмія та серцева недостатність.
Гіпертрофічна кардіоміопатія. Основними її проявами є збільшення товщини стінок лівого шлуночка та, як наслідок, розміру всього серця, а також зміна міжпередсердної перегородки та потоншення стінок судин. Це призводить до порушення правильної циркуляції крові в порожнинах серця та інших ускладнень.
Рестриктивна кардіоміопатія. Вона проявляється ущільненням (фіброзом) міокарда та запаленням (ендокардит) клапанів. В результаті стінки серця товщають та втрачають свою еластичність, а м’язові волокна – здатність скорочуватись. Через це міокард не може досить розширюватися та наповнюватися кров’ю.
Аритмогенна кардіоміопатія. Це рідкісна форма хвороби, для якої характерне заміщення м’язових тканин правого шлуночка рубцевими та жировими. Через це порушується електрична провідність передсердя та розвивається аритмія.

У рідкісних випадках зустрічають й інші типи пошкодження міокарда. Такі кардіоміопатії відносять до некласифікованих.

Також в залежності від причини кардіоміопатія може бути первинною – розвивається як самостійне захворювання (буває вродженою) та вторинною – є наслідком іншої патології серця або системного захворювання. Останній тип також ділять на:

ішемічну кардіоміопатію;
алкогольну;
токсичну;
запальну;
інфекційну;
дисгормональну;
токсикогенну;
нейром’язову;
післяпологову;
стрес-індуковану та інші.

Причини кардіоміопатій

Причин розвитку кардіоміопатій також, як і факторів ризику, дуже багато. Основними з них є:

спадкова схильність;
ішемічна хвороба серця та інші серцево-судинні захворювання;
гіпертонія;
цукровий діабет та інші ендокринні захворювання;
ожиріння;
порушення обміну речовин;
гемохроматоз;
амілоїдоз;
онкологічні захворювання;
деякі інфекційні захворювання;
нейрофіброматоз;
ревматоїдний артрит;
тривалий прийом деяких препаратів;
алкоголізм та інші.

На ранніх стадіях кардіоміопатії можуть розвиватися безсимптомно. Людина може тривалий час жити, не підозрюючи про патологію. Симптоми з’являються, коли через патологічні зміни порушується робота серця, й воно не може повноцінно функціонувати. В результаті у пацієнта можуть з’являтися:

болі у грудині;
прискорене серцебиття;
підвищення артеріального тиску;
задишка під час фізичного навантаження та в стані спокою;
кашель в положенні лежачи;
запаморочення;
непритомність;
загальна слабкість;
блідість, синюшність шкіри;
набряки та інші.

При різних типах кардіоміопатій симптоми можуть відрізнятися. Крім того, вони характерні для багатьох захворювань. Поставити правильний можна тільки за результатами кардіограми, УЗД серця та інших досліджень.

Можливі ускладнення кардіоміопатій

Кардіоміопатія – це прогресуюче захворювання. Своєчасна та правильно підібрана терапія дозволяє сповільнити його розвиток та поліпшити самопочуття пацієнта. Але у всіх випадках існує ймовірність ускладнень. Збільшується вона при наявності додаткових факторів ризику: супутніх хронічних захворювань, шкідливих звичок тощо.

Внаслідок кардіоміопатії може розвинутися:

серцева недостатність;
аритмія;
гіпертонія;
інфаркт міокарда;
тромбоемболія;
раптова зупинка серця.

Діагностика кардіоміопатій

Симптоми кардіоміопатій неспецифічні, тому для постановки діагнозу потрібна ретельна діагностика. Для оцінки стану серця та виявлення патологій в кардіології застосовують:

електрокардіографію (ЕКГ);
ехокардіографію (ЕхоКГ) серця;
добове холтерівське моніторування ЕКГ;
вентрикулографію – рентген-дослідження шлуночків серця;
комп’ютерну томографію серця;
лабораторні аналізи та інші дослідження.

Які обстеження необхідні пацієнту, лікар визначає на основі симптомів, історії хвороби пацієнта та результатів первинної діагностики. Спочатку завжди призначають кардіограму, оскільки це один з найпростіших методів діагностики, які дозволяє виявити порушення в роботі серця. Решту дослідження призначають, щоб точно визначити діагноз та оцінити ступінь патології.

Також можуть знадобитися консультації інших фахівців та проведення додаткових досліджень, якщо кардіоміопатія розвинулася внаслідок певного захворювання.

Лікування кардіоміопатій

Метод лікування кардіоміопатії багато в чому залежить від виду та стадії захворювання, наявності супутніх патологій, ускладнень та ризику їх розвитку. Для кожного пацієнта програма лікування розробляється індивідуально. Кардіологи «Оксфорд Медікал» працюють за державними та міжнародними протоколами, в тому числі використовуючи інноваційні методики з доведеною ефективністю.

Найчастіше для лікування кардіоміопатії застосовують медикаментозну терапію, спрямовану на нормалізацію роботи серця, поліпшення самопочуття пацієнта та зниження ризику важких ускладнень. Але при складних формах захворювання або наявності інших патологій серця може знадобитися хірургічна операція.

Також пацієнтам рекомендують відмовитися від важких фізичних навантажень, шкідливих звичок та дотримуватися збалансованого харчування.

Профілактика кардіоміопатій

Для профілактики кардіоміопатії, її ускладнень та інших захворювань серця рекомендують дотримуватися здорового способу життя, відмовитися від шкідливих звичок та своєчасно лікувати всі захворювання. Специфічних заходів профілактики кардіоміопатії немає.

Ризик розвитку серцевих захворювань знижує:

здорове харчування;
контроль рівня холестерину та цукру в крові;
контроль артеріального тиску;
достатня фізична активність;
підтримання маси тіла в межах норми;
відмова від куріння та вживання алкоголю;
щорічне проходження профілактичних обстежень.

Людям, які входять до групи ризику розвитку серцево-судинних захворювань, рекомендують щорічно відвідувати кардіолога, робити кардіограму та за призначенням лікаря проходити інші обстеження. Особливо важливо це робити людям старше 40 років та генетичною схильністю. Своєчасна діагностика та ранній початок терапії дозволяє досягти кращих результатів лікування та знизити ризик ускладнень.

Для запису до кардіолога «Oxford Medical» телефонуйте в наш контакт-центр або пишіть в чат.

Що таке мпс у кардіології