Що таке медичне сортування постраждалих, як його проводити

завідувач відділення екстреної медичної допомоги КУ «ТМО «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», лікар вищої категорії виїзної бригади відділення швидкої медичної допомоги, експерт з питань охорони здоров’я

У березні МОЗ затвердило новий стандарт медичного сортування пацієнтів. Розглянемо, які види та принципи медичного сортування, за якими алгоритмами його здійснювати та яку медичну документацію заповнювати

• Види та принципи
• Кількість і склад сортувальних бригад
• Медичне сортування за кольором
• Алгоритми сортування
• Обладнання сортувальника
• Послідовність евакуації потерпілих
• Медичне сортування в медзакладі
• Які документи оформити

Медичне сортування проводять медичні працівники, залучені до надання допомоги постраждалим при масових випадках травмування. Така процедура життєво необхідна в ситуаціях, коли кількість постраждалих набагато перевищує кількість медичних працівників на місці події. Основи медичного сортування розроблені М. І. Пироговим під час Кримської кампанії. Він вперше увів поняття «сортування», запропонував основні принципи сортування, які чинні й донині.

Медичне сортування — це комплекс маніпуляцій для розподілу постраждалих на порівняно однорідні групи за важкістю їхнього стану та обсягом необхідної медичної допомоги.

Здійснюйте медичне сортування відповідно до вимог нового Стандарту екстреної медичної допомоги «Медичне сортування пацієнтів різних вікових груп у відділенні екстреної (невідкладної) медичної допомоги», затвердженого наказом МОЗ від 03.02.2022 № 210.

Досвід надання допомоги при надзвичайних ситуаціях (НС) підтверджує, що в перші години з моменту лиха чітко проведене сортування допоможе суттєво зменшити відсоток санітарних втрат. Чіткий розподіл постраждалих дає змогу визначити характер травм, встановити черговість надання медичної допомоги та визначитись зі шляхами їх евакуації. Цьому приділяється значна увага при проведенні навчань медичного персоналу.

Кодекс цивільного захисту України (ст. 2):

Надзвичайна ситуація — обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Види та принципи медичного сортування

Медичне сортування проводять на кожному етапі надання медичної допомоги та евакуації.

Види медичного сортування:

• внутрішньопунктове — розподіл постраждалих на більш-менш однорідні групи та їх скерування до відповідного функціонального підрозділу медичної служби. Від якості проведення сортування залежить дотримання черговості в наданні медичної допомоги та евакуації

• евакуаційно-транспортне — передбачає розподіл постраждалих на групи відповідно до напрямів та черговості евакуації та потреби в медичному супроводі

Процес сортування розпочинається на перших хвилинах надання медичної допомоги та не припиняється на усіх етапах медичної евакуації.

Принципи розподілу постраждалих на сортувальні групи:

• сортування — це постійний процес, який повторюється неодноразово в ході надання медичної допомоги й евакуації
• включає комплекс заходів для діагностики пошкоджень, усунення загрозливих для життя станів та передбачає евакуаційно-транспортну складову
• процедуру сортування має проводити найбільш кваліфікований медичний працівник, що володіє діагностичними алгоритмами та здатен приймати швидкі рішення в екстремальних умовах
• весь медичний персонал, залучений на ліквідації наслідків НС, керується єдиною класифікацією хвороб, діагностично-лікувальними алгоритмами та вимогами до сортування
• всі маніпуляції медичні бригади фіксують у спеціальній медичній документації

Найскладнішим принципом медичного сортування з психологічного погляду є усвідомлення того, що допомогти усім потерпілим не вдасться. Саме через це пріоритет віддається тим постраждалим, у яких є більше шансів на виживання. Водночас через брак медичних ресурсів, постраждалі, що отримали травми несумісні з життям, але ще залишаються живими на момент сортування, медичну допомогу отримують у випадку, коли допомога уже надана всім, хто має більше шансів на виживання.

Сортувальні бригади

Швидке та правильно проведене комплексне медичне сортування при виникненні масових санітарних втрат, переміщення поранених допомагає не лише ефективно надати якісну медичну допомогу, але й максимально зменшити кількість померлих.

Медичне сортування на місці надзвичайної ситуації здійснюють, як правило, бригади екстреної медичної допомоги. Бригада ЕМД, яка прибула на місце надзвичайної ситуації (НС) першою, розпочинає медичне сортування. При цьому кожний член цієї бригади виконує свої чітко визначені обов’язки:

• керівник першої бригади виконує роль координатора
• фельдшер (чи фельдшери) — роль сортувальників
• водій — координує роботу в зоні транспорту

До обов’язків координатора входить:

• організація роботи бригади ЕМД на місці надзвичайної ситуації
• взаємодія з іншими службами, залученими для ліквідації наслідків НС
• зв’язок з диспетчерською службою ЕМД та визначення необхідності додаткових бригад ЕМД
• ведення обліку кількості постраждалих за кожною сортувальною групою
• організація евакуації постраждалих до відповідного ЗОЗ

До обов’язків сортувальника входить:

• проведення сортування
• надання необхідного обсягу медичної допомоги
• передавання інформації про постраждалих за кожною сортувальною групою координатору

Водій організовує роботу в зоні транспорту:

• організація так званої «транспортної петлі» — черговість під’їзду та від’їзду автомобілів ЕМД, щоби не допустити затору при евакуації постраждалих
• паркування автомобілів ЕМД, які прибули на місце НС

Система медичного сортування передбачає проведення постійних теоретичних навчань алгоритмам швидкого розподілу постраждалих на сортувальні групи та практичного закріплення цих навичок.

Сортувальні групи постраждалих

Всіх постраждалих, залежно від їх стану, розділяють на кілька сортувальних груп. Кожну з цих груп прийнято позначати окремим кольором, що дозволяє медикам та рятувальникам швидше їх ідентифікувати та пришвидшити надання допомоги особам, які цього потребують в першу чергу.

Сортувальні групи постраждалих:

• «червоні» — постраждалі, які потребують проведення термінового втручання для врятування їхнього життя
• «жовті» — постраждалі, допомога яким може бути відстроченою на деякий час без шкоди для їхнього здоров’я (допоки не буде надана допомога постраждалим з «червоної» групи)
• «зелені» — постраждалі, яких можна евакуйовувати без надання медичної допомоги на місці надзвичайної ситуації
• «чорні» — постраждалі, що отримали несумісні з життям травми (які вже померли чи агонують)

Визначені медичні сортувальні групи не є остаточними. Постраждалі повинні постійно знаходитись під наглядом медиків, оскільки стан їхнього здоров’я може будь-якої миті погіршитись. В цьому випадку такі особи мають бути переведеними з однієї сортувальної групи до іншої. Крім того, постраждалі можуть бути забруднені (контаміновані) різноманітними агентами, що створює небезпеку для них самих та оточуючих їх осіб. Зокрема, забруднюючими чинниками можуть виступати бактеріальні, хімічні та радіаційні агенти. В цьому випадку всі постраждалі та медики, які надавали їм допомогу, мають пройти обробку в спеціальних боксах (ізоляторах). Таких постраждалих позначають спеціальним чином в медичній супровідній документації.

Алгоритми проведення сортування

Основне завдання медпрацівників, що перші прибули на місце надзвичайної ситуації, — щонайшвидше обійти всіх постраждалих (якщо вогнище НС безпечне), оцінити їхній стан та здійснити елементарні медичні маніпуляції, які можуть врятувати життя. На первинний огляд кожного постраждалого відводиться близько 30 секунд.

Алгоритм START

Порядок медичного сортування базується на алгоритмі АВСD, проте має певні особливості. Для проведення сортування дорослих застосовують систему START. В першу чергу при цьому алгоритмі сортувальник пропонує всім, хто його чує та може ходити, пройти в заздалегідь визначене безпечне місце. Надалі сортувальники швидко переміщаються від одного постраждалого до іншого та:

• визначають
  • наявність дихання (за його відсутності — відкривають дихальні шляхи). Якщо самостійне дихання не з’явилось, переходять до іншого постраждалого
  • частоту дихання

  Алгоритм Jump START

  Алгоритм Jump START використовують при сортуванні постраждалих дітей, які не досягли восьмирічного віку. Алгоритм Jump START, хоча загалом схожий до алгоритму START, все ж має певні особливості:

  1. Можливість ходити та виконувати прості команди оцінюємо залежно від віку дитини. У випадку, якщо важко зробити відповідну оцінку, варто, не втрачаючи часу, перейти до наступного пункту.
  2. Якщо у постраждалого відсутнє дихання після відновлення прохідності дихальних шляхів, сортувальник виконує п’ять рятівних вдихів і лише після цього, якщо самостійне дихання не з’явилось, відносить такого постраждалого до категорії чорних.
  3. Нормальним вважається дихання в межах від 15 до 45 за одну хвилину.
  4. При переоцінці стану свідомості за алгоритмом AVPU після оцінки дихання та перфузії, користуються наступними критеріями: якщо стан свідомості U або Р (реакція патологічна) — такого постраждалого відносять до червоної сортувальної групи; якщо стан свідомості А, V, Р (реакція правильна) — жовтої сортувальної групи.

  Обладнання сортувальника

  Сортувальник, який починає роботу, екіпірується мінімальною кількістю обладнання, з огляду на свої функцій. В комплекті обладнання у нього обов’язково присутні^

  • сортувальні марки (сортувальні браслети)
  • обладнання для надання передбачуваного обсягу медичної допомоги – зупинки масивної кровотечі, відновлення прохідності дихальних шляхів, виконання рятівних вдихів дітям

  Сортувальна марка — це шматок цупкого картону прямокутної форми, забарвленого відповідно до кольору сортувальної групи (червоний, жовтий, зелений, чорний). Після визначення сортувальної групи постраждалого до його одягу (нош, на яких лежить особа) прикріпляють марку відповідного кольору.

  Якщо сортування проводять з допомогою браслетів, браслет надягають на передпліччя правої руки постраждалого (якщо права рука відсутня — на передпліччя лівої руки).

  Послідовність евакуації постраждалих з місця надзвичайної ситуації

  Уже на початкових етапах проведення простого медичного сортування постраждалих розподіляють на групи не лише за важкістю уражень, але й за характером травм. Такий підхід допоможе надалі правильно згрупувати потоки до медичних закладів відповідно до їх профілю: травмовані з черепно-мозковою травмою, з травмою грудної клітки, травмою органів черевної порожнини.

  Першочергово підлягають евакуації постраждалі з «червоної» сортувальної зони. Щоб до лікувального закладу якнайшвидше потрапили ті постраждалі, стан яких потребує негайної спеціалізованої допомоги, постраждалим цієї сортувальної групи визначають пріоритет евакуації:

  • пріоритет «А»
    • постраждалі з порушеною свідомістю (рівень U згідно з алгоритмом AVPU)
    • постраждалі, які потребували забезпечення прохідності дихальних шляхів для відновлення дихання
    • вагітні жінки
    • діти до 8 років
    • постраждалі з ознаками внутрішньої кровотечі
    • з накладеним джгутом чи затампонованою раною при вузловій кровотечі

    Етап медичної евакуації — це сили i засоби медичної служби (медичні пункти, медичні роти i лікувальні заклади), розгорнуті на шляхах медичної евакуації для приймання та сортування поранених i хворих, надання їм медичної допомоги, лікування i підготовки до подальшої евакуації тих із них, хто цього потребує.

    Медичне сортування на ранньому госпітальному етапі

    У випадку масового надходження постраждалих до закладу охорони здоров’я, у відділенні екстреної (невідкладної) медичної допомоги налагоджують негайне медичне сортування.

    До медичного закладу постраждалі можуть прибувати самостійно, а також доставлятись бригадами екстреної медичної допомоги. Таким чином розподіл постраждалих на сортувальні групи медичний персонал на ранньому госпітальному етапі здійснює на підставі інформації, отриманої з джерел:

    • з сортувальних талонів, отриманих від працівників бригад ЕМД (у випадку, якщо постраждалі доставлені бригадами ЕМД)
    • на підставі об’єктивних даних, отриманих при обстеженні постраждалих

    При проведенні сортування застосовують уже знайомий нам 4-рівневий підхід розподілу постраждалих залежно від ступеня важкості ушкоджень:

    • Категорія 1 (чорний колір) — з огляду на характер та важкість травми, постраждалі мають сумнівний прогноз щодо успішності лікування; можливе проведення знеболення
    • Категорія 2 (червоний колір) — постраждалі потребують негайного медичного втручання для порятунку життя (зупинки масивної зовнішньої кровотечі, відновлення прохідності дихальних шляхів, забезпечення функції дихання та кровообігу)
    • Категорія 3 (жовтий колір) — безпосередня загроза життю постраждалого відсутня. Медична допомога може бути відтермінована на декілька годин
    • Категорія 4 (зелений колір) — постраждалі в стабільному стані. Медична допомога може бути відтермінована на тривалий час

    Медичне сортування проводять за алгоритмом START (при проведенні сортування дорослих) та Jump START (при сортуванні дітей). Сортування передбачає оцінку наступних критеріїв — визначення стану свідомості, стану дихання та перфузії.

    Для кожної сортувальної групи у ВЕ(Н)МД необхідно виділити окрему зону.

    Медична документація

    При проведенні медичного сортування як на догоспітальному, так і на ранньому госпітальному етапі користуються карткою медичного сортування (сортувальний талон). Заповнення сортувального талона максимально спрощено. Такий підхід є доцільним, враховуючи обмежений час для надання медичної допомоги, дефіцит медичного ресурсу та обмежену інформацію про постраждалого.

    Медичний працівник повинен внести до сортувального талона наступну інформацію:

    • дату та час оцінки стану постраждалого
    • ПІБ чи ідентифікатор медичного працівника, який проводив медичне сортування
    • сортувальну групу
    • результати обстеження (рівень свідомості, наявність та характер дихання, стан капілярного наповнення/наявність пульсу на периферії)
    • інформацію про надану медичну допомогу

    Талон має поле, на якому розміщені сигнальні смуги різного кольору, відокремлені одна від одної перфорованою смужкою. Залежно від кольору сортувальної групи, до якої віднесено постраждалого, на ньому залишають потрібну смугу. Завдяки цьому медик, який буде надавати допомогу постраждалому на наступному етапі, отримує можливість швидко зорієнтуватись в стані пацієнта. Крім того, на титульну сторінку нанесені спеціальні позначки про наявність інфекційного, хімічного чи радіаційного забруднення. Для полегшення процесу медичного сортування тут же поетапно прописаний алгоритм сортування, який слугує одночасно підказкою медичному працівникові.

    Документування та облік талонів і карток на пальне

    Суть придбання талонів на пальне, а також так званих паливних карток одна — підприємство здійснює попередню оплату продавцю готівковими або безготівковими коштами, а фактично отримує пальне вже під час заправки автомобіля. Охарактеризуємо такі поняття відповідно до нормативних документів. Поняття талона визначає розділ 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міненергетики, Мінекономіки, Мінтрансу, Держспоживстандарту від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі — Інструкція № 281). Тож талоном є документ, придбаний за відпускною ціною обумовленого номіналу, який підтверджує право його власника отримати на автозаправній станції (АЗС) фіксовану кількість нафтопродукту певного найменування і марки. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. Причому необхідними елементами талона є його серійний та порядковий номери. Водночас загальновживаного в побуті поняття «паливна картка» Інструкція № 281 не визначає та не використовує. Натоміть таку картку називають платіжною. Тобто це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг. Порядок використання та видачі паливних карток підприємство узгоджує з продавцями палива на основі договору.

    Як документувати придбання талонів і карток

    Талон виступає документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС. Так само заправку автомобіля можна здійснити з використанням паливних карток. Однак сам факт придбання пального треба підтвердити окремим первинним документом. Зазвичай роль такого документа відіграє видаткова накладна. Оприбутковувати пальне можна й на підставі будь-якого іншого документа, реквізити якого відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV. Видаткову накладну чи інший первинний документ, який виконує аналогічні функції, продавець переважно надає покупцю водночас з видачею паливної картки або талона. Зважаючи на чинну практику оформлення договорів з великими постачальниками пального, дата видачі такого первинного документа зазвичай фіксує й перехід права власності на пальне до покупця. Повноваження на отримання паливної картки або талона конкретною особою — представником підприємства-покупця (наприклад, водієм) підтверджуватиме довіреність, письмовий договір тощо (п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88). Нагадаємо, що з 01.01.2015 під час одержання матеріальних цінностей вже не обов’язково використовувати лише довіреності. Так само канула в небуття і її типова форма. Увага: повноваження на отримання паливної картки або талона представником підприємства — покупця підтверджуватиме довіреність, письмовий договір тощо Тепер перейдемо до документа, який підтвердить факт списання використаного пального. Раніше для списання пального для роботи автомобіля застосовували подорожній лист за типовою формою . Зважаючи, що наразі вже немає затвердженої типової форми подорожнього листа ані для легкового, ані для вантажного автомобіля, підприємство може використовувати для таких цілей первинний документ, складений довільної форми з урахуванням обов’язкових реквізитів для первинного документа. Зі свого боку рекомендуємо користуватися вже нечинною формою подорожнього листа, прибравши перед цим з нього згадку про затвердження певним наказом. Окремо наголосимо на потребі збереження чеків, які надаватиме продавець при оплаті пального та його видачі на АЗС.

    Як обліковувати отримання пального за талонами та картками

    Попри те що підприємство, отримуючи талон або паливну картку, фактично ще не одержує пального, вартість останнього відображають на балансі підприємства. Адже на АЗС таке пальне перебуває лише на зберіганні, допоки підприємство не вирішить його забрати. Акцентуємо увагу, що підставою для оприбуткування палива на баланс підприємства буде видаткова накладна або інший первинний документ, а не талон чи паливна картка. Увага: підставою для оприбуткування палива на баланс підприємства виступатиме видаткова накладна або інший первинний документ. Вартість придбаного за талонами або паливною карткою пального підприємство відображає на субрахунку 203 «Паливо». У цілях аналітичного обліку можна виділяти вартість пального, яке перебуває на АЗС, у баках автомобілів тощо. Списання вартості пального на витрати відбуватиметься лише при його фактичному використанні, що підтверджуватимуть первинні документи (наприклад, подорожні листи).

    Як оподатковувати отримання пального за талонами та картками

    Податок на прибуток

    Вкотре нагадаємо, що з 01.01.2015 об’єкт оподаткування податком на прибуток визначають за правилами бухгалтерського обліку. Підприємства, в яких річний дохід перевищує 20 млн. грн., зобов’язані коригувати такий об’єкт на різниці, визначені відповідно до розділу ІІІ Податкового кодексу України (ПКУ). На різниці доведеться зважати й тим, хто не повідомить контролюючі органи про рішення їх не застосовувати (ст. 134 ПКУ). При відображенні витрат, пов’язаних з використанням пального, підприємство повністю спирається на дані бухгалтерського обліку. Такі витрати впливатимуть на об’єкт оподаткування податком на прибуток та не формуватимуть різниці відповідно до розділу ІІІ ПКУ.

    ПДВ

    За умови наявності податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних підприємство матиме право на податковий кредит під час купівлі пального за талонами та паливними картками (п. 201.1, 198.5 ПКУ). Дату відображення податкового кредиту визначають за правилом «першої події». А першою подією буде здійснення попередньої оплати за пальне.

    Що робити, якщо сплив строк дії талонів

    • обміняти старі талони на нові (з доплатою — якщо ціна зросла). Це можна зробити за домовленістю з постачальником;
    • списати талони з балансу підприємства на підставі інвентаризаційної відомості та протоколу інвентаризаційної комісії, що затвердив керівник підприємства.

    Списання талонів відобразіть в обліку проведенням: Д-т 949 «Інші витрати операційної діяльності» — К-т 203/Талони «Паливо». Також маєте відкоригувати податковий кредит за пунктом 198.5 ПК, адже талони не використали у госпдіяльності підприємства. Тому нарахуйте компенсувальні зобов’язання з ПДВ.

    Працівник заправив власне авто через паливну картку підприємства: як оформити й оподаткувати

    Паливні картки випускають в обіг у вигляді пластикової картки або ваучера. Такий документ дає право придбати пальне на АЗС.

    Паливна картка є товарно-розпорядчим документом. На її підставі видають (повертають) пальне. Паливна картка не є розрахунковим або платіжним засобом.

    Чи є заправлення авто працівника реалізацією пального

    Реалізація пального — це будь-яка фізична передача (відпуск, відвантаження) пального на митній території України за плату або без неї, що передбачає передачу права власності або розпорядження (пп. 14.1.212 ПКУ).

    Якщо працівник заправив власне авто за паливною карткою підприємства та використав це пальне для власних потреб — вважають, що таке пальне використали не у госпдіяльності підприємства. Тому податківці можуть розцінити цю операцію як реалізацію пального.

    Як відобразити в обліку заправлення авто працівника за допомогою паливної картки підприємства, залежить від того, чи уклало підприємство із працівником договір оренди його автомобіля. Від наявності договору залежить і те, чи має підприємство зареєструватися платником акцизу та нараховувати податок. Далі розглянемо обидва випадки.

    Якщо оформили договір оренди авто

    Щоб не реєструватися платником акцизу й не отримувати ліцензію на оптову торгівлю пальним, можете укласти договір оренди або позички авто у працівника. Складіть його письмово та засвідчте нотаріально (ст. 799 ЦКУ передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦКУ).

    За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважають безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ч. 1, 2 ст. 827 ЦКУ).

    Про безоплатність користування автомобілем запишіть у договорі позички, щоб податківці не вважали такий договір договором оренди.

    Увага: за договором позички ПДФО та військового збору не нараховуйте.

    За договором позички працівник не отримує доходу, тому ПДФО та військового збору нараховувати не потрібно.

    Договір оренди або позички мають підписати обидві його сторони — орендодавець (позичкодавець) та орендар автомобіля (користувач).

    Але якщо підприємство орендує авто у директора, виходить, що він має підписати договір з обох сторін. При цьому представникові заборонено вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (п. 3 ст. 238 ЦКУ).

    Директор підприємства є його представником, тому він не може підписувати договір з обох сторін — це є порушенням пункту 3 статті 238 ЦКУ.

    Тому якщо статут підприємства надає право підписувати договори не лише директорові, нехай договір оренди або позички підпише така особа.

    Увага: уклали договір оренди авто — не реєструйтеся платником акцизу, а пальне списуйте на витрати підприємства.

    Якщо ж за статутом договори може підписувати лише директор, він мусить видати довіреність на підписання договору іншому працівникові. Таку довіреність складіть письмово та засвідчте нотаріально (ч. 1 ст. 245 ЦКУ).

    Коли матимете в оренді такий автомобіль, зможете списувати пальне на витрати підприємства (відрядження працівника, пересування містом, перевезення вантажів тощо). Договір оренди підтверджує використання пального у господарській діяльності підприємства, зокрема, для обліку податкового кредиту з ПДВ. Без договору не зможете довести зв’язок із господарською діяльністю, адже автівка належить працівникові, а не підприємству.

    Якщо не уклали договору оренди

    Якщо не оформлювали договір оренди, заправлення авто працівника можете провести в обліку як додаткове благо, подарунок або вирахувати вартість пального із заробітної плати.