Як екстремальна спека впливає на наш організм

Коли організм перегрівається, відбувається теплове виснаження.

Якщо температура тіла перевищує 40 °C, воно втрачає здатність охолоджуватися, і людина може отримати тепловий удар із летальними наслідками.

Ось що потрібно знати про небезпеку підвищення температури тіла.

Як впливає спека

Коли тіло нагрівається, кровоносні судини розширюються. Це призводить до зниження артеріального тиску, а серце змушене працювати з більшим навантаженням.

Це може викликати неприємні симптом – тепловий висип або набряк ніг.

Автор фото, Getty Images

Наш організм у спеку вмикає механізми терморегуляції

Організм реагує на підвищення температури збільшенням припливу крові до шкіри, виводячи тепло зсередини тіла на поверхню. При цьому виділяється піт, який випаровується та охолоджує тіло.

Але потовиділення призводить до втрати рідини та солі й, що важливо, балансу між ними в організмі.

Це в поєднанні зі зниженим артеріальним тиском може призвести до теплового виснаження.

Він має такі симптоми:

• запаморочення,
• нудота,
• втрата свідомості,
• сплутаність свідомості,
• м’язові спазми,
• головний біль,
• сильне потовиділення,
• втома.

При сильному зниженні артеріального тиску підвищується ризик серцевих нападів.

Чому наш організм так реагує?

Температура тіла, за якої наш організм почувається найбільш комфортно і працює нормально, – між 36 та 37,5 градусами.

Але коли погода стає спекотнішою, організму доводиться працювати більше, щоб підтримувати свою внутрішню температуру.

Терморецептори на нашій шкірі, глибокі тканини і органи відразу фіксують підвищення температури – навіть на один градус. Якщо температура повітря вища за температуру тіла, ми починаємо пітніти, щоб охолодитися.

Випаровуючись, піт поглинає з поверхні шкіри велику кількість тепла. Внаслідок цього температура тіла не підвищується.

Теплове виснаження

При 40-41°C можливе теплове виснаження, а ще вища температура викликає “відключення” організму.

Починають порушуватися хімічні процеси, клітини організму руйнуються, і виникає ризик розвитку поліорганної недостатності.

У цей момент тіло не може навіть пітніти, тому що приплив крові до шкіри припиняється, і шкіра стає холодною і липкою.

Тепловий удар, який може виникнути при температурі понад 40°C, вимагає професійної медичної допомоги, і, якщо не надати негайну допомогу, ймовірність летального результату – досить висока.

“Найкращий спосіб охолодитися — зануритись у крижану воду або покласти пакети з льодом під пахвами та у паховій зоні, де розташовані великі судини. Але все залежить від того, як довго людина перебувала під відкритим сонцем.

Як пояснює Джордж Хавеніт, професор екологічної фізіології та ергономіки Університету Лафборо, велике значення також має вологість повітря.

Від неї залежить інтенсивність випаровування вологи з поверхні шкіри людини. А випаровування вологи має велике значення для підтримки постійної температури тіла.

Якщо вологість – висока, наша здатність пітніти погіршується, і це змушує нас почуватися погано.

Але коли погода – спекотна і суха, з’являється піт, який потім випаровується, а ми охолоджуємось і таким чином уникаємо перегрівання.

А для цього потрібно підтримувати необхідний рівень рідини в організмі.

Наприклад, людині, яка біжить зі швидкістю близько 15 км на годину при температурі до 37 градусів за Цельсієм, необхідно виділяти чотири літри поту на годину.

Екстремальна спека вбиває?

Так, вона може призвести до смерті. Люди переважно помирають від серцевих нападів та інсультів.

Спека також має різні рівні загрози.

Приміром, при температурі 25-26°С рівень смертності внаслідок спеки підвищується.

Однак дані свідчать, що від спеки люди частіше помирають навесні або на початку літа, а не в період пікових температур.

Це може бути пов’язано з тим, що з настанням літа ми починаємо змінювати свою повсякденну поведінку та звикаємо до спеки.

Автор фото, Getty Images

У спеку дуже важливо часто пити

Хто у групі найбільшого ризику?

Найбільше страждають люди похилого віку та з хронічними захворюваннями.

Приміром, діабетики у спеку дуже швидко зневоднюються, це призводить до того, що рівень цукру в крові починає зростати.

Немовлятам у літню спеку також нелегко: вони вередують і погано сплять, страждають від попрілостей шкіри.

Постраждати від спеки можна не лише фізично, наприклад, отримавши тепловий удар або сонячний опік. Не менш відчутним може бути удар по психічному здоров’ю.

За словами фахівців, негативні психічні реакції можуть розвинутись у людей з серйозними хронічними захворюваннями, приміром, з деменцією.

Також спека дошкуляє тим, хто живе на верхніх поверхах міських багатоповерхівок.

Що робити в разі перегріву і теплового удару?

• Перемістити постраждалого в прохолодне місце.
• Попросити його лягти і трохи підняти ноги.
• Дати постраждалому випити прохолодної води.
• Накласти вологі, прохолодні компреси в області великих судин (бокова поверхня шиї, підпахвинні ділянки) та на лобі.
• Якщо постраждалому не стає краще протягом 30 хвилин, це може бути тепловий удар.
• У будь-якому випадку необхідно звернутися до лікаря.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Терморегуляція організму людини

Терморегуляція (грец. therme — жар, тепло + лат. regulare — направляти, упорядковувати). Живий організм постійно продукує тепло, що йде на нагрівання тіла. В основі так званого теплового балансу лежать процеси теплопродукції і тепловіддачі, що називаються Терморегуляція.

Терморегуляція прийнято поділяти на хімічну й фізичну. Хімічна терморегуляція здійснюється шляхом зміни рівня теплотворення, тобто посилення чи послаблення інтенсивності обміну речовин у клітинах організму. Фізична терморегуляція здійснюється шляхом зміни інтенсивності віддавання тепла. Хімічна терморегуляція має важливе значення для підтримання сталості температури тіла як у нормальних умовах, так і при зміні температури навколишнього середовища. У людини посилення теплотворення внаслідок підвищення інтенсивності обміну речовин відзначається, зокрема, тоді, коли температура навколишнього середовища стає нижчою за оптимальну температуру чи зони комфорту. Для людини в звичайному легкому одязі ця зона знаходиться в межах 18–20 °С, а без одягу — 28 °С. Найбільш інтенсивне теплотворення в організмі відбувається у м’язах. Навіть якщо людина лежить нерухомо, але з напруженою мускулатурою, інтенсивність окисних процесів, а разом з тим і теплотворення підвищуються на 10%. Невелика рухова активність веде до збільшення теплотворення на 50–80%, а важка м’язова робота — на 400–500%. У хімічній терморегуляції значну роль відіграють також печінка і нирки. Звільнення енергії в організмі відбувається за рахунок окисного розпаду білків, жирів і вуглеводів, тому всі механізми, що регулюють окисні процеси, регулюють і теплотворення. Фізична терморегуляція здійснюється шляхом змін віддавання тепла організмом. Особливо важливого значення вона набуває для підтримання сталості температури тіла під час перебування організму в умовах підвищеної температури навколишнього середовища. Тепловіддача здійснюється шляхом тепловипромінювання (радіаційна тепловіддача) чи конвекції, тобто руху і переміщення нагрітого теплом повітря, теплопроведення, тобто віддавання тепла речовинами, що безпосередньо стикаються з поверхнею тіла, і випаровування води з поверхні шкіри та легень. Для людини за звичайних умов втрата тепла шляхом теплопроведення має невелике значення, тому що повітря й одяг є поганими провідниками тепла. Радіація, випаровування та конвекція проходять із різною інтенсивністю залежно від температури навколишнього середовища. У людини в стані спокою при температурі повітря близько 20 °С і сумарній тепловіддачі 419 кДж (100 ккал)/год шляхом радіації втрачається 66%, випаровування води — 19%, конвекції — 15% тепла. При підвищенні температури навколишнього середовища до 35 °С тепловіддача за допомогою радіації та конвекції стає неможливою, і температура тіла підтримується на сталому рівні винятково за допомогою випаровування води з поверхні шкіри й альвеол легень.

Словарь физиологических терминов / Под ред. О.Г. Газенко. — М., 1987; Фізіологія з основами анатомії людини / За ред. Л.М. Малоштан. — Х., 2003.