Діяльність в рамках ООН

Україна у 1945 р. стала однією з держав-співзасновниць ООН. Делегація України взяла активну участь у конференції в Сан-Франциско, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН (зокрема, координувала процес підготовки Преамбули та Цілей і Принципів Статуту ООН).

Про високий авторитет нашої держави в ООН свідчить її неодноразове обрання до Ради Безпеки ООН – органу, на який країнами-членами ООН покладено головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001, 2016-2017 рр.). Генеральні секретарі ООН відвідували Україну дев’ять разів: У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галі (1993 р.), Кофі Аннан (2002 р.), Бан Кі-мун (2011, 2014, 2015 рр.) та А.Гутерріш (2017 р.).

Україна надає виключного значення питанню зміцнення ООН як центру багатосторонніх зусиль у вирішенні складних та комплексних викликів. Україна виходить із необхідності належної реалізації Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 р., подальшого реформування ООН, підвищення ефективності її діяльності, забезпечення реформи РБ ООН, посилення ролі ГА ООН.

Попри триваючу агресію з боку РФ, Україна приділяє особливу увагу діяльності ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики. З 1992 року Україна є активним контрибутором персоналу і техніки до операцій ООН з підтримання миру.

Забезпечується активна участь України в роботі головних органів ООН: Раді Безпеки, Генеральній Асамблеї та ЕКОСОР, а також в органах системи ООН у сфері прав людини.

Основним пріоритетом роботи України у Раді Безпеки ООН у 2016-2017 рр. стало належне інформування членів Ради та міжнародного співтовариства про будь-які намагання російської сторони загострити ситуацію в тимчасово окупованому Криму та на сході України. З початку російської агресії відбулося понад сорок засідань РБ ООН на цю тему, які переконливо засвідчили ізоляцію Росії в ООН з українського питання.

13 лютого 2017 р. була одностайно ухвалена ініційована Україною перша в історії резолюція РБ ООН 2341 щодо захисту критичної інфраструктури від терористичних загроз.

Україна виступає за посилення ролі Генеральної Асамблеї ООН як найбільш представницького політичного органу. У 1997 р. Міністра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесії Генасамблеї. Предметом особливої гордості України є те, що саме 52-а сесія ГА ООН, яка увійшла в історію як «сесія реформ», ухвалила всеосяжну програму оновлення Організації, запропоновану її тодішнім Генеральним секретарем К.Аннаном, і надала потужного імпульсу широкомасштабному оновленню ООН. У червні 2018 року Постійного представника України при ООН В.Ю.Єльченка обрано Віце-головою 73-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

В умовах триваючої агресії РФ проти України вкрай важливе політичне та міжнародно-правове значення мало схвалення Генасамблеєю ООН резолюцій 68/262 «Територіальна цілісність України» (27.03.2014 р.), 71/205, 72/190, 73/263 і 74/168, 75/192 «Ситуація із правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна» (19.12.2016 р., 19.12.2017 р., 22.12.2018 і 18.12.2019 р., 16.12.2020 р.), та 73/194 і 74/17, 75/29 «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, Україна, а також частин Чорного та Азовського морів» (17.12.2018 р. і 9.12.2019 р., 7.12.2020).

Україна є активним учасником діяльності органів системи ООН у сфері прав людини, стороною всіх основних документів ООН з прав людини, включаючи Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Факультативні протоколи до них та Міжнародну конвенцію з ліквідації всіх форм расової дискримінації.

З березня 2014 р. в Україні на запрошення нашої держави діє Моніторингова місія ООН у галузі прав людини, що фіксує правозахисні наслідки російської агресії.

Як активний прихильник гендерної рівності, покращення становища жінок, подолання гендерних стереотипів, Україна бере участь у більшості заходів ООН з цієї проблематики, у т.ч. у регулярних дебатах РБ ООН з тематики «Жінки, мир, безпека», виконує Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, зокрема, шляхом виконання національних програм та проектів у цій сфері.

Україна бере активну участь у міжнародній співпраці зі сталого розвитку, спрямованій на комплексне вирішення завдань охорони довкілля, соціального розвитку та економічного зростання на глобальному, регіональному та національному рівнях. Делегації на рівні Президента України брали участь у засіданнях високого рівня з огляду прогресу у здійсненні ЦРТ і ЦСР.

Наша країна отримує значну технічну, консультативну та фінансову допомогу спеціалізованих установ ООН, її фондів та програм, зокрема, у сферах демократичного врядування, подолання бідності, досягнення національних Цілей сталого розвитку, підтримки державного управління, боротьби з ВІЛ/СНІД та іншими тяжкими хворобами, захисту довкілля.

За час співробітництва від організацій системи ООН Україні було надано допомогу на суму понад 200 млн. дол. США для реалізації більше 300 проектів міжнародної технічної допомоги в таких сферах: захист прав людини, соціальна допомоги, розбудова громадянського суспільства, охорона навколишнього природного середовища та атомної енергетики. У 2019 р. портфель такої допомоги ООН включав 12 проектів кошторисною вартістю 46 млн. дол. США.

У сфері розвитку допомога від ООН надається через Рамкову програму партнерства Уряду України – ООН на 2018-2022 рр., яка включає проекти, що реалізуються в Україні всіма установами системи ООН, пріоритетними є 1) стале економічне зростання, навколишнє середовище і зайнятість; 2) рівний доступ до якісних та інклюзивних послуг і соціального захисту; 3) демократичне врядування, верховенство права; 4) безпека громадян, соціальна єдність і відновлення з особливим акцентом на Сході. Бюджет Рамкової програми становить 667 млн. дол. США, що передбачає залучення додаткових ресурсів для реалізації цих проектів.

У контексті негативних гуманітарних наслідків агресії РФ проти України та діяльності незаконних збройних формувань на сході нашої держави значно посилилася співпраця між Україною та ООН у галузі гуманітарної допомоги з боку органів оперативної діяльності системи ООН (УВКБ, УКГП, ПРООН, ВООЗ, ЮНФПА, ЮНІСЕФ та ін.).

Починаючи з квітня 2014 р. організації системи ООН щороку реалізують в Україні плани гуманітарного реагування, підготовка яких здійснюється у координації з відповідними ЦОВВ України. У ході виконання вказаних планів ООН мобілізувала більше 0,5 млрд. дол. США для надання гуманітарної допомоги населенню України. План гуманітарного реагування на 2020 рік для України передбачає надання гуманітарної допомоги 2 млн. осіб, що вимагає фінансування донорів на суму 158 млн. дол. США для реалізації проектів, основна увага в яких акцентується на гуманітарній ситуації на тимчасово окупованих територіях та вздовж “лінії зіткнення”.

З метою подолання пандемії коронавірусу COVID-19 Урядом України та агенціями ООН підготовлено План гуманітарного реагування з подолання пандемії коронавірусної інфекції COVID-19 в Україні, реалізація якого потребує 165 мільйонів доларів США у 2020 р. Передбачається, що 51 % фінансування в рамках зазначеного плану буде спрямовано на зміцнення потенціалу системи охорони здоров’я та підтримку закладів охорони здоров’я. Інші кошти будуть використані для протидії негативним наслідкам пандемії в соціальній та економічній сферах. У тому числі 34 млн. дол. США буде направлено на покриття витрат за всіма необхідними гуманітарними напрямами з метою протидії поширенню коронавірусу COVID-19 на сході України.

Активною є електоральна діяльність нашої держави в ООН. Так, Україна сім разів обиралася членом Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР) та тричі – членом Ради ООН з прав людини (висунуто на продовження терміну на період 2021-2023 рр.). У 2011 році Постійний представник України був віце-головою Комісії ООН з миробудівництва у період членства у 2011-2012 рр. У 2020 році Постійного представника України обрано віце-головою ЕКОСОР на період 2020-2021.

На сьогодні Україна входить/обрана до складу таких органів ООН, як Економічна і Соціальна Рада (2019-2021 рр.), Рада з прав людини (2018-2020 рр.переобрано на період 2021-2023), Комісія з соціального розвитку (2020-2023 рр.), Комісія з народонаселення та розвитку (2021-2024 рр.), Консультативний комітет з адміністративних та бюджетних питань (2016-2021 р.), Комітет конференцій (2019-2021 рр.), Бюро Комітету інформації (2019-2021 рр.), Комісія з наркотичних засобів (2020-2023 рр.), Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ, 2019-2025 рр.), Виконавча рада ПРООН/ЮНФПА/ЮНОПС (2019-2021 рр.), а також до Виконавчої ради Організації із заборони хімічної зброї (2019-2020 рр.) та представлена в Міжнародному трибуналі з морського права (2011-2020 рр.).

Україна та ООН

ООН: основні напрямки діяльності та головні органи. Реферат

Щоб визначити напрямки діяльності ООН, необхідно розглянути профілі різних органів і установ системи. Розглядати діяльність кожного органу потрібно окремо, інакше неможливо буде до кінця зрозуміти спрямованість цієї організації.

Генеральна Асамблея ООН має дуже великі повноваження. Відповідно до Статуту, до її повноважень належить обговорення будь-якого питання або справи, навіть тих із них, що належать до функцій різних органів ООН. Вона має право, за винятком статті 12, радити членам ООН і Ради Безпеки щодо кожного з розглянутих питань. її обов’язок – розглядати загальні принципи співробітництва в справі підтримки міжнародного миру й безпеки. Особливий наголос робиться на принципах, що регулюють озброєння й роззброювання. Генеральна Асамблея повинна рекомендувати в цьому випадку свої рішення. Вона зобов’язана виносити на обговорення питання, що стосуються підтримки міжнародного миру й безпеки незалежно від країни, що запропонувала їй таке питання для винесення рішення. Навіть якщо це буде країна – не член ООН. Однак Генеральна Асамблея повинна радитися з Радою Безпеки з усіх цих питань, передаючи їй на розгляд до й після обговорення всі справи.

Генеральна Асамблея не має права давати рекомендації з приводу виниклих ситуацій у тому випадку, якщо Рада Безпеки, що веде цю справу, не вимагає втручання цієї організації. Генеральна Асамблея проводить дослідження й дає рекомендації, допомагаючи співробітництву в різних галузях: економічній, соціальній, освіти, охорони здоров’я й культури. Вона також допомагає забезпечувати права людини й основні свободи для всіх без винятку людей, незалежно від раси, статі, мови й релігії.

До обов’язків Генеральної Асамблеї входить перегляд щорічних і спеціальних доповідей Ради Безпеки, а також доповідей інших органів ООН. Організація вповноважена розглядати й затверджувати бюджет ООН. Вона може тільки рекомендувати, але не наполягати на прийнятті рішень членами ООН; це не стосується питань бюджету й проведення процедур. Відповідно до рекомендацій Ради Безпеки, Генеральна Асамблея може призначити Генерального секретаря ООН, приймати нових членів, вирішувати питання призупинення або здійснення прав і привілеїв держав-членів, виключати з ООН. Генеральна Асамблея має право обирати непостійних членів Ради Безпеки, членів ЕКОСОР, Ради з Опіки, Міжнародного Суду ООН.

Рада Безпеки ООН – це головний невпинно діючий політичний орган ООН. На нього за Статутом ООН лягає основна відповідальність за підтримку міжнародного миру й безпеки. Рада має великі повноваження в справі мирного врегулювання міжнародних суперечок. Вона зобов’язана не допустити військових зіткнень між державами, припиняти акти агресії й інші порушення миру; покликана відновлювати мирні відносини.

За Статутом ООН тільки Рада Безпеки має повноваження проводити операції з використанням Збройних сил ООН, а також вирішувати питання, що прямо пов’язані зі створенням і використанням Збройних сил ООН. Це – визначення завдань і функцій збройних сил, їхньої чисельності й складу, структури командування, термінів перебування в районах операцій, а також питання фінансування. Щоб натиснути на державу, яка намагається своїми діями створити загрозу міжнародному миру,

Рада має право вживати заходів (без залучення збройних сил). Це може бути повне або часткове переривання зв’язків, як економічних, так і залізничних, морських, повітряних, поштових, а також повний розрив дипломатичних відносин. Якщо такі заходи не будуть ефективними, то Раді дозволено використовувати у своїх цілях повітряні, морські й сухопутні збройні сили. Рада може проводити демонстрації, блокаду та воєнні операції.

Рада може рекомендувати, кого слід уключити до членів ООН або, навпаки, виключити через систематичне порушення принципів Статуту ООН. Рада має право давати рекомендації Генеральній Асамблеї ООН із приводу призначення Генерального секретаря ООН, може вибирати членів Міжнародного Суду ООН, уживати заходів для виконання рішень Суду, які держави відмовилися виконати.

За Статутом Рада може примусити виконувати юридично обов’язкові рішення.. Економічна й Соціальна Рада ООН (ЕКОСОР) – один із головних органів ООН. До її функції входить координація економічної й соціальної діяльності ООН, спеціалізованих установ ООН, а також її численних органів. Усе це проводиться під керівництвом Генеральної Асамблеї.

До функцій ЕКОСОР входить координування й розвиток співробітництва держав із різним соціальним устроєм, налагодження економічного розвитку, світової торгівлі, індустріалізації, а також допомога в освоєнні природних ресурсів, забезпеченні міжнародного захисту прав і свобод людини, положення жінок, народонаселення, соціального забезпечення, запобігання злочинності тощо. Відповідно до Статуту ООН ЕКОСОР зобов’язана складати доповіді, виносити рекомендації з усіх питань. Це стосується міжнародного, економічного, соціального, культурного співробітництва держав. ЕКОСОР повинна всіляко сприяти дотриманню прав людини. До її обов’язків входить скликання міжнародних конференцій і симпозіумів, укладання угод зі спеціалізованими установами ООН.

ЕКОСОР – це своєрідний центральний форум для обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем глобального й міжгалузевого характеру. Він виробляє рекомендації щодо політики із цих проблем, контролює й оцінює здійснення загальної стратегії й виконання першочергових завдань. До обов’язків ЕКОСОР входить забезпечення загальної координації діяльності організацій і системи ООН.

Рада з Опіки ООН працює під керівництвом Генеральної Асамблеї ООН. До її обов’язків входить перегляд звітів, наданих владою, які керують відповідними територіями. Також Рада з Опіки ООН зобов’язана приймати петиції та розглядати їх., однак повинна консультуватися з керівною владою. Рада з Опіки влаштовує періодичні відвідування відповідних територій, що знаходяться під опікою, попередньо погодивши терміни з керівною владою; починає всі перелічені дії відповідно до умов угод про опіку.

Раді доручено розробляти анкети щодо політичного, економічного й соціального прогресу, а також прогресу в області освіти. Керівна влада кожної території, яка знаходиться під опікою та входить до компетенції Генеральної Асамблеї, представляє останні й щорічні доповіді на основі цієї анкети. У результаті визвольних воєн здебільшого території під опікою стали незалежними. Це означає, що з 11 таких територій, у яких Рада була опікуном, на сьогодні залишилася одна – Тихоокеанські острови (під опікою США). Членами Ради є Росія, США, Великобританія, Франція й Китай, що фактично не бере участі в роботі Ради.

Міжнародний Суд ООН – основний судовий орган ООН, де його головне призначення. Орган має безліч особливостей. Міжнародний Суд ООН розглядає справи сторін, якими с винятково держави, а не великі фірми чи приватні особи. Звертання до цього Суду є суто номінальним: держави передають на вирішення Суду угоди, які вже укладені між ними – угоди-компроміси. Існує ряд держав, які натомість вважають юрисдикцію Суду обов’язковою. Суд повинен приймати рішення відповідно до діючого міжнародного права, керуючись міжнародними конвенціями, міжнародними порядками, загальними принципами закону, що визнані цивілізованими країнами. Як допоміжні засоби Суд може використовувати судові рішення й доктрини найбільш кваліфікованих фахівців із публічного права всіх існуючих держав.

Секретаріат ООН – це орган, що зобов’язаний обслуговувати роботу інших органів ООН і допомагати в реалізації їхніх планів, рекомендацій і рішень. Секретаріат виконує адміністративно-технічні функції ООН. До його обов’язків входить підготовка деяких матеріалів, переклади, друк документів, поширення доповідей,, резюме й інших документів.

ООН: система органів, функції, повноваження. Спеціалізовані установи ООН.

Історія утворення, правова природа і членство в Організації Об’єднаних Націй (ООН)

Першим практичним кроком на шляху створення ООН стала прийнята 1943 р. на конференції в Москві Декларація чотирьох держав – СРСР, США, Великобританії та Китаю – з питань загальної безпеки. У ній зазначалася необхідність заснування в найкоротший термін всесвітньої міжнародної організації для підтримання міжнародного миру і безпеки. Ці положення були підтверджені на Тегеранській конференції у 1943 р.

У свою чергу, на конференціях у Думбартон-Оксі 1944 р. та Ялті 1945 р. були визначені основні риси майбутньої міжнародної організації. 26 червня 1945 р. учасники конференції в Сан-Франциско підписали Статут ООН, а 24 жовтня того ж року, після ратифікації його більшістю держав, Статут ООН набрав чинності.

Разом з делегаціями інших країн активну участь у цих заходах взяла і делегація У РСР.

У ст. 1 Статуту ООН визначено, що основними цілями ООН є:

• • підтримання миру і безпеки за допомогою колективних заходів для відвернення й усунення загрози миру і придушення актів агресії чи інших порушень миру;
• • розвиток дружніх відносин між націями;
• • здійснення міжнародного співробітництва в розв’язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру;
• • бути центром для погодження дій націй у досягненні цих цілей.

Відповідно до своїх цілей і завдань, ООН є універсальною організацією, відкритою для всіх миролюбивих держав, які можуть і бажають ці зобов’язання виконувати. Прийняття держави в члени Організації здійснюється постановою Генеральної Асамблеї за рекомендацією Ради Безпеки. У Статуті не уточнюється, яка кількість голосів потрібна для прийняття такого рішення.

Членами ООН є суверенні держави. За процедурою оформлення членства статті 3-4 Статуту розрізняють найперших членів і пізніше прийнятих членів Організації. Серед пострадянських республік тільки Україна, Росія і Білорусь належать до найперших членів ООН (взявши участь у конференції у Сан-Франциско, підписали і ратифікували Статут ООН). Інші держави – колишні республіки СРСР оформляли своє членство в ООН на підставі ст. 4 Статуту шляхом подання заяв про прийом.

Генеральна Асамблея має право за рекомендацією Ради Безпеки призупинити здійснення прав та привілеїв одному з членів Організації. Підставою для цього є застосування проти такого члена Організації дій превентивного або примусового характеру. Відновлення втрачених прав та привілеїв може бути здійснене також Радою Безпеки. І як крайній захід за рекомендацією Ради Безпеки будь-який член Організації, що систематично порушує принципи Статуту ООН, може бути виключений з Організації рішенням Генеральної Асамблеї (ст. 6).

Органи Організації Об’єднаних Націй

Статут ООН (ст. 7) передбачає головні та допоміжні органи ООН. Останні, якщо є потреба, можуть засновуватися відповідно до Статуту ООН. Головні органи Організації Об’єднаних Націй – це Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна рада, Рада з опіки, Міжнародний суд, Секретаріат. Хоч у тексті Статуту головні органи наведено єдиним списком, за своїм правовим становищем і реальним значенням вони далеко не однозначні. Центральне місце у системі органів ООН посідають, безумовно, Рада Безпеки і Генеральна Асамблея.

Генеральна Асамблея ООН – дорадчий представницький орган, у якому представлені всі держави-члени ООН. її структуру складають:

• 1)голова:
• 2) заступники голови;
• 3) головні комітети: з політичних питань і питань безпеки; з економічних і фінансових питань; із соціальних, гуманітарних і культурних питань; з опіки й не самоврядних територій; з правових питань;
• 4) комітети: з адміністративних і бюджетних питань; з внесків; з деколонізації; з питань про політику апартеїду; з атомної енергії; з використання космічного простору; з роззброєння та ін.;
• 5) сесійні органи: Генеральний комітет і комітет з перевірки повноважень;
• 6) комісії: ревізійна; міжнародного права; з прав людини та ін. Генеральна Асамблея проводить щорічні регулярні сесії, а

також спеціальні (скликаються з будь-якого питання, якщо вимоги надходять від Ради Безпеки) і надзвичайні, які скликаються протягом 24 годин з моменту одержання Генеральним секретарем вимоги від Ради Безпеки й підтриманого голосами будь-яких членів Ради у випадках:

• • якщо існує загроза миру;
• • відбулося порушення миру або акт агресії й члени Ради Безпеки не прийшли до вирішення питання.

Відповідно до Статуту ООН Генеральна Асамблея відіграє істотну роль у діяльності ООН. Вона робить значний внесок у розробку й підготовку низки важливих міжнародних документів, кодифікації принципів і норм міжнародного права.

Генеральна Асамблея – демократичний орган. Кожний член незалежно від розмірів території, чисельності населення, економічної й військової могутності має 1 голос. Рішення з важливих питань приймаються більшістю Асамблеї, 2/3 присутніх і членів, що беруть участь у голосуванні. У роботі Генеральної Асамблеї можуть брати участь держави-не члени ООН, що мають постійних спостерігачів При ООН (Ватикан, Швейцарія) і не мають їх.

Очолює Генеральну Асамблею Генеральний секретар. Рада Безпеки ООН. Як зазначається у Статуті ООН (ст. 24), для забезпечення швидких і ефективних дій Організації на Раду Безпеки покладається головна відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. У межах своїх функцій і повноважень Рада Безпеки подає на розгляд Генеральної Асамблеї щорічні доповіді і за потребою — спеціальні доповіді.

Рада Безпеки складається з 15 членів, з яких 5 – постійні члени (Великобританія, Китай, Росія, США, Франція); 10 – непостійні, які обираються Генеральною Асамблеєю на два роки. Місця непостійних членів розподіляються так: 5 – від держав Азії та Африки; 1 – від держав Східної Європи; 2 – від держав Латинської Америки; 2 — від держав Західної Європи та інших країн.

Рада Безпеки володіє низкою виключних повноважень. Вона є єдиним органом, правомочним приймати ухвали, пов’язані з діями ООН щодо підтримання або відновлення міжнародного миру і безпеки. Лише Рада Безпеки уповноважена приймати ухвалу про проведення примусових дій із застосуванням збройних сил. Рада Безпеки може приймати ухвали, обов’язкові для всіх членів Організації. Оскарження або перегляд їх у будь-якому іншому органі не допускається. Окрім основних функцій і повноважень, Рада Безпеки виконує й ряд інших: зокрема, разом з Генеральною Асамблеєю бере участь у прийнятті держав до членів ООН (ст.ст. 2-4), призначенні Генерального секретаря ООН (ст. 97), обранні суддів Міжнародного Суду (ст. 4 Статуту Міжнародного Суду) тощо.

За ст. 2 7 Статуту ООН ухвали Ради Безпеки з питань процедури вважаються прийнятими, якщо за них подані голоси дев’яти членів Ради. Усі інші ухвали вважаються прийнятими, коли за них проголосували дев’ять членів Ради, включаючи всіх постійних членів цього органу. Тому, якщо хоча б один із п’яти постійних членів голосує проти тієї чи іншої пропозиції з питань не процедурного характеру, пропозиція не може бути прийнятою (принцип одностайності постійних членів Ради Безпеки).

Економічна та Соціальна Рада складається з 54-х членів, що обираються Генеральною Асамблеєю на три роки з поновленням третини складу Ради через кожен рік. За традицією постійні члени

Ради Безпеки обираються до Економічної і Соціальної Ради на кожен черговий термін. Вибори до цього органу проводяться за принципом справедливого географічного представництва: від Африки – 14, від Азії – 11, від Латинської Америки – 10, від Західної Європи -13, від Східної Європи – 6 держав.

Функції та повноваження Економічної та Соціальної Ради зафіксовані в статтях 62-66 Статуту ООН. Основні її повноваження зводяться до;

проведення досліджень і складання доповідей з міжнародних питань в економічній, соціальній галузях; культури, освіти, охорони здоров’я;

підготовка рекомендацій з цих питань Генеральній Асамблеї;

підготовка рекомендацій з метою заохочення поваги і дотримання прав людини і основних свобод;

підготовка проектів конвенцій з питань, що входять до її компетенції, для подання їх Генеральній Асамблеї;

скликання міжнародних конференцій з питань, що входять до її компетенції;

погодження діяльності спеціалізованих установ через консультації з ними і рекомендації таким установам та через рекомендації Генеральній Асамблеї;

укладання зі спеціалізованими установами угод про співробітництво.

Свої функції Економічна та Соціальна Рада здійснює через постійно діючі комісії, постійні комітети, а також сесійні комітети. Як правило, Економічна та Соціальна Рада проводить щорічно дві сесії (одну в Нью-Йорку, другу в Женеві). Ухвали її приймаються простою більшістю голосів.

Рада з Опіки була створена як орган, що мав здійснювати контроль за управлінням підопічними територіями (в післявоєнний час було 11 таких територій). Нині Рада складається з постійних членів Ради Безпеки. На думку фахівців, у сучасних умовах існування Рада втрачає своє практичне значення. У листопаді 1994 року Рада Безпеки прийняла рішення про припинення Угоди про опіку ООН стосовно останньої з початкових 11 підопічних територій – території Тихоокеанських островів (Палау) під управлінням США. Тому в даний час Рада збирається на свої сесії лише за необхідності.

Міжнародний Суд – головний судовий орган ООН. Його Статут, прийнятий у 1945 році, є невід’ємною частиною Статуту ООН. Міжнародний Суд складається з 15 суддів, що обираються на 9 років. Склад Суду оновлюється кожні три роки на третину. На кожні три роки Суд обирає голову і віце-голову та призначає секретаря терміном на сім років.

У 1967-1970 рр. до складу Суду входив представник України В. М. Корецький, який обіймав посаду віце-голови Суду.

Принципові напрями діяльності Міжнародного Суду ООН визначені в статтях 92-96 Статуту ООН, компетенція Суду регламентована і статтями 34-38 Статуту Міжнародного Суду. Сторонами у справах, які розглядає Суд, можуть бути тільки держави, при цьому юрисдикція Суду є добровільною, тобто він може розглядати справи лише за згодою сторін. Водночас, держави можуть визнати для себе юрисдикцію суду обов’язковою в усіх правових спорах, що стосуються:

• – тлумачення договору;
• — будь-якого питання міжнародного права;
• — наявності факту, який, якщо він буде встановлений, являтиме собою порушення міжнародного зобов’язання;
• – характеру і розмірів відшкодування за порушення міжнародного зобов’язання.

Окрім судової, Міжнародний Суд здійснює і консультативну юрисдикцію. Так, він може давати консультативні висновки з будь-якого юридичного питання на запит Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки, а також інших органів і спеціалізованих установ ООН.

Місцеперебування Суду — м. Гаага (Нідерланди), але це не перешкоджає Суду засідати і виконувати свої функції в інших місцях. З часу створення Міжнародного Суду ООН в 1946 р. держави представили на його розгляд понад 60 спорів, і більше 20 консультативних висновків були заявлені міжнародними організаціями.

Секретаріат – постійно діючий адміністративний орган ООН, що складається з Генерального секретаря і необхідного персоналу. Генеральний секретар призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на термін 5 років і може бути в тому ж порядку призначений на новий термін.

Стаття 98 Статуту ООН уповноважує Генерального секретаря подавати Генеральній Асамблеї щорічні звіти про роботу Організації. До його повноважень належить також право доводити до відома Ради Безпеки будь-які питання, що, на його думку, можуть загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки (ст. 99 Статуту ООН).

На Секретаріат у цілому покладений обов’язок із забезпечення необхідних умов для роботи інших органів ООН: упорядкування протоколів, здійснення усних і письмових перекладів виступів і документів, опублікування резолюцій та інших матеріалів. Він покликаний здійснювати практичну роботу з перетворення в життя програм і постанов, схвалених іншими органами ООН. Зокрема, діяльність Секретаріату включає в себе: здійснення операцій з підтримання миру за дорученням Ради Безпеки; організацію та проведення міжнародних конференцій з проблем, які мають світове значення (Конференція з морського права); встановлення світових економічних та соціальних тенденцій і проблем; підготовку досліджень з питань роззброєння, розвитку, прав людини. Також до його функцій належить реєстрація та опублікування міжнародних договорів.

Генеральний секретар призначає персонал Секретаріату і керує його роботою. При виконанні своїх обов’язків Генеральний секретар і персонал не повинні запитувати або отримувати вказівок від яких-небудь урядів. Співробітники Секретаріату призначаються Генеральним секретарем за правилами, встановленими Генеральною Асамблеєю. Прийом на службу в Секретаріат і визначення її умов проводиться на договірній основі з урахуванням необхідності забезпечення високого рівня працездатності, компетентності і сумлінності. Співробітники секретаріату, чисельність яких перевищує 25 тисяч чоловік (громадяни понад 150-ти країн), є міжнародними громадськими службовцями.

Весь персонал поділяється на дві категорії: спеціалісти (фахівці) й технічні співробітники. Штаб-квартира ООН та її Секретаріату знаходиться в Нью-Йорку, є також підрозділи Секретаріату в Женеві, Відні, Найробі, Бангкоку та інших пунктах.

Спеціалізовані установи ООН

Поняття спеціалізованої установи ООН увійшло в міжнародне право разом зі Статутом ООН. Відповідно до статей 57,63 Статуту, спеціалізованими установами ООН є міжнародні організації, створені міжнародними угодами і наділені широкою міжнародною відповідальністю, що визначена установчими актами в галузях економічній, соціальній, а також культури, освіти, охорони здоров’я тощо та підтримують зв’язок з ООН.

За сферою своєї діяльності вони можуть бути поділені на три основні групи.

Перша група — спеціалізовані установи економічного характеру. До неї належать 12 організацій, а саме: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО), Організація міжнародної цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ІМО), Всесвітній поштовий союз (ВПС), Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ), Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСГР), Організація об’єднаних націй з промислового розвитку (ЮНІДО).

Д° Другої групи відносяться спеціалізовані установи соціального характеру: Міжнародна організація праці (МОП), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ).

Третю групу складають установи культурно-гуманітарного характеру: Організація об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ).

Спеціалізовані установи — це постійно діючі міжнародні організації, юридична природа яких подібна до інших міжнародних організацій.

Зв’язок спеціалізованих установ з ООН згідно зі Статутом ООН (ст. 56,63) підтримується, зазвичай, через Економічну і Соціальну Раду ООН на основі спеціальних угод між відповідною спеціалізованою установою та ООН.

При всій різноманітності цілей та суттєвих відмінностей у характері діяльності спеціалізованих установ, вони мають, загалом, схожу структуру та ряд однотипних положень статутів. Так, наприклад, членство в ООН не є обов’язковою передумовою членства в спеціалізованих установах.

Згідно зі статутами спеціалізованих установ, їх вищі органи складаються з представників усіх держав-членів даної організації. До компетенції цих органів входить розгляд всіх питань, пов’язаних із розробленням та прийняттям проектів міжнародних угод та конвенцій, визначення політики, програм і основних напрямів діяльності відповідної організації.

Оперативне керівництво діяльністю організації здійснюється виконавчими органами. Окрім цього, в структурі спеціалізованих установ існують численні комітети, комісії.

Основними формами діяльності спеціалізованих установ є:

• – розроблення проектів міжнародних конвенцій та регламентів зі спеціальних питань;
• – координація діяльності держав у розвитку співробітництва в спеціальних галузях;
• – надання технічної допомоги;
• – обмін інформацією.

Наприклад Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) створена 1946 р. Україна стала її членом 1954 р. Завдання ЮНЕСКО – розвивати міжнародне співробітництво у сфері освіти, науки і культури з метою сприяння досягненню міцного миру і підвищення добробуту народів. Для виконання цих завдань у межах ЮНЕСКО проводяться міжнародні конференції, наради, симпозіуми, надається допомога країнам у створенні навчальних і навчально-дослідних установ, ведеться інформаційна, статистична і видавнича діяльність, здійснюється співробітництво з понад 400 міжнародними організаціями.

Основними органами ЮНЕСКО є: Генеральна конференція – вищий орган, що збирається на свої сесії раз на два роки, визначає напрями й загальну лінію діяльності організації; Виконавчий комітет, до якого входять 45 держав-членів; Секретаріат на чолі з Генеральним директором. Місцеперебування ЮНЕСКО – місто Париж.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) заснований 1944 року, але почав функціонувати з 1946 року. Членами МВФ є близько 180 держав, у т.ч. Україна. До завдань МВФ входить: координація валютно-кредитної політики держав-членів, надання їм кредитів для врегулювання балансів і підтримки валютних курсів; пільгове кредитування найменш розвинених держав. Вищим органом Фонду є Керівна рада, у яку входять по два представника від кожного члена МВФ. Поточною діяльністю МВФ керує Виконавчий директорат, що складається з 21 директора. Головою директорату є Директор-розпорядник. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашингтоні (США).

Міжнародна морська організація (ІМО ) створена і функціонує з 1959 р. (до 1982 року – Міжурядова морська консультативна організація – ІМКО). До ІМО входить більше 190 держав, у т.ч. Україна (з 1994 року). Завданнями ІМО є коло питань, пов’язаних із забезпеченням співробітництва з питань судноплавства і безпеки мореплавства, розробкою рекомендацій і проектів конвенцій з морського права. Вищим органом ІМО є Асамблея, що складається з усіх її членів і скликається раз у 2 роки. У період між засіданнями Асамблеї роботою ІМО керує Рада, що обирається Асамблеєю в кількості 18 членів. Асамблеєю обирається Комітет безпеки на морі з 16 членів, основним завданням якого є розробка рекомендацій з правил безпеки морського судноплавства. Секретаріат ІМО очолює Генеральний секретар. її місцезнаходження – Лондон (Великобританія).

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) заснована відповідно до Чиказької конвенції про цивільну авіацію 1944 рок у, є спеціалізованою установою ООН, що займається організацією і координацією міжнародного співробітництва держав у всіх аспектах діяльності цивільної авіації. Учасниками ІКАО є майже 190 держав, у т.ч. на основі правонаступництва й Україна.

ІКАО досліджує проблеми організації міжнародної цивільної авіації, повітряних трас, створення аеропортів і аеронавігаційних засобів, розробляє міжнародні стандарти для конструювання й експлуатації повітряних суден, правила з використання устаткування, засобів зв’язку і контролю над польотами; сприяє уніфікації митних, імміграційних і санітарних правил і т.д. У рамках ІКАО розробляються проекти міжнародних конвенцій. Вищим органом ІКЛО, що складається з представників держав-членів, є Асамблея, яка скликається не рідше одного разу на 3 роки. Виконавчим органом ІКАО є Рада, яка складається з представників 30 держав, що обираються Асамблеєю з числа країн із найбільш розвиненим повітряним транспортом. Очолює Раду обраний нею президент.

Забезпечує роботу ІКАО Секретаріат, очолюваний Генеральним секретарем ІКАО. її місцеперебування – Монреаль (Канада).

Міжнародна організація праці (МОП) є однією з найстарших ММУО, адже створена ще 1919 року за рішенням Паризької мирної конференції як автономна організація Ліги Націй. 31946 р. МОП – перша спеціалізована організація ООН (Україна є учасницею МОП). У МОП поряд із більш ніж 170 державами представлені профспілки та підприємці. Цілями і завданнями МОП є:

• • сприяння встановленню соціальної справедливості; поліпшення умов праці і підвищення життєвого рівня трудящих;
• • розроблення конвенцій і рекомендацій із питань заробітної плати, робочого часу, охорони праці, визнання прав на об’єднання в профспілки та ін.

Структуру МОП складають: Генеральна конференція праці, Адміністративна рада, Міжнародне бюро праці, Тристоронні комітети, Регіональні й спеціальні конференції. Генеральна конференція праці складається з делегацій країн-учасниць (два представника від уряду, по одному – від підприємців і трудящих), є вищим органом МОП. Діяльністю Міжнародного бюро праці (Секретаріату МОП), комітетів і комісій МОП керує Адміністративна рада, що складається з 56 членів (у т.ч. 28 представників урядів, 14 представників трудящих і 14 представників підприємців). 10 місць в урядовій групі Ради займаються представниками 10 найбільш розвинених у промисловому відношенні країн (Бразилія, Великобританія, Німеччина, Індія, Італія, Китай, Росія, США, Франція, Японія). Міжнародне бюро праці управляється генеральним директором І має три функціональних органи: адміністративний орган, центр досліджень і документації і координаційний орган. Тристоронні комітети у найважливіших галузях економіки (будівництво, внутрішній транспорт, хімія, чорна металургія, нафтова промисловість та ін.) і експертні ради з питань фахової освіти, підвищення кваліфікації керівних кадрів, охорони праці, з проблем працюючих жінок і молоді представляють можливість агентам урядів, підприємців і трудящих викласти свої точки зору в рамках цієї організації. Регіональні і спеціальні конференції присвячені питанням, що представляють регіональний або національний інтерес.

Головна адміністративна посадова особа МОП – Генеральний директор. Штаб-квартира МОП розташована в Женеві (Швейцарія). У столицях більше 40 держав-членів знаходяться регіональні та галузеві відділення Міжнародного бюро праці.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) – міжурядова організація, створена в 1946 році. Статут ВООЗ, прийнятий 1946 р., набрав сили 7 квітня 1948 р., коли його ратифікували 26 держав. Ця дата щорічно відзначається як Всесвітній день здоров’я.

• – зміцнення національних служб охорони здоров’я;
• – сприяння підготовці фахівців у галузі охорони здоров’я;
• – боротьба з небезпечними хворобами; охорона здоров’я матері і дитини;
• – поліпшення стану навколишнього середовища.

Вищим органом ВООЗ є Всесвітня асамблея охорони здоров’я, що скликається щорічно, у якій представлені всі члени організації. Виконавчий комітет складається з ЗО членів, скликається не менше двох разів на рік. Секретаріат є адміністративним органом і складається з Генерального директора і персоналу. У ВООЗ існує 6 регіональних організацій (Європейська – у Копенгагені (Данія), Американська – у Вашингтоні (СІЛА), Південно-Східної Азії – у Делі (Індія), Східно-Середземноморська – в Олександрії (Єгипет), Західно-Тихоокеанська – у Манілі (Філіппіни), Африканська – у Браззавілі (Конго). Періодично ВООЗ публікує серії технічних доповідей, статистичні збірники та ін. Місцезнаходження Секретаріату ВООЗ – Женева (Швейцарія). Україна є державою-членом ВООЗ.

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ ) заснована на основі Паризької конвенції з охорони промислової власності 1883 р. і Бернської конвенції з охорони творів літератури і мистецтва 1886 р. Конвенція про створення ВОІВ була підписана в 1967 p. і набрала сили з 1970 року. Спеціалізованою установою ООН ВОІВ стала 17 грудня 1974 року за рекомендацією Генеральної Асамблеї. Україна бере участь у діяльності ВОІВ поряд із більш ніж 150 державами світу.

До завдань ВОІВ входять: сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі, забезпечення адміністративного співробітництва 18 ММУО (спілок), що займаються різними аспектами надання допомоги в охороні інтелектуальної власності й авторського права.

Керівними органами ВОІВ є:

• – конференція, до складу якої входять усі держави-члени ВОІВ;
• – Генеральна Асамблея, що складається з тих держав-членів, що є також членами Паризького (100 держав) або Бернського (83 держави) союзів.

Керівні органи ВОІВ і союзи, якими здійснює управління ВОІВ (9 із яких Мають власні міжурядові органи), зазвичай проводять спільну сесію для прийняття своїх програм і бюджетів. Асамблея обирає Міжнародне бюро (виконавчий орган). Головною адміністративною посадовою особою є генеральний директор ВОІВ. Місцезнаходження ВОІВ – Женева (Швейцарія).

У певному зв’язку з ООН перебуває і така міжнародна організація як Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ). Ця організація в галузі використання атомної енергії була створена за рішенням ООН на міжнародній конференції в Нью-Йорку. Статут Агентства прийнято 1956 p., штаб-квартира знаходиться у Відні.

За угодою МАГАТЕ з Генеральною Асамблеєю ООН 1957 p., Статутом МАГАТЕ Агентство повинно подавати щорічні доповіді про свою діяльність Генеральній Асамблеї, а за необхідності – Раді Безпеки та ЕКОСОР.

Основними напрямками діяльності МАГАТЕ є організація та координація досліджень та розробок в галузі атомної енергетики, питання радіаційної безпеки, надання технічної допомоги державам-членам Агентства в сфері мирного використання атомної енергії, здійснення контролю (гарантій) за мирними дослідженнями атомної енергії, регламентація діяльності з питань, пов’язаних з атомною небезпекою.

Однією з головних функцій Агентства є застосування системи контролю з метою забезпечення невикористання у військових цілях атомних матеріалів та обладнання, призначених для мирного використання. Неядерні держави-учасники Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р. повинні укладати з МАГАТЕ угоди про контроль над мирною ядерною діяльністю цих держав. Контроль здійснюється інспекторами МАГАТЕ.

Існує й ряд інших міжнародних організацій, які належать до системи ООН, але не є спеціалізованими установами. Зокрема, це Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Програма розвитку ООН (ПРООН), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП).

Спеціалізованими органами ООН з прав людини є Верховний комісар ООН у справах біженців, Комісія з прав людини і т.д.