Як вирощувати та розмножити дзвоники

Дзвіночок – трав’яниста культура з сімейства Дзвоникових. Росте в помірних широтах з континентальним кліматом. Налічується понад 400 видів цієї культури. Представлена однорічником, дворічником або багаторічником. Часто використовується для декорації клумб.

Дзвоники – дуже привабливі однорічні та багаторічні рослини, квіти яких, як ви можете легко здогадатися, приймають форму ефектних дзвіночків.

Вони привертають увагу оригінальними формами й квітами, а безліч видів та сортів означає, що кожен знайде ідеальне рішення для свого саду. Мало того, дзвоники – нескладні у догляді рослини, так що навіть початківці садівники можуть успішно вирощувати їх.

Альпійський дзвоник (Campanula alpina) – багаторічна рослина, що населяє гірські райони вище 1400 м над рівнем моря.

Влітку бузково-блакитні квіти з характерною формою рясно покривають вапняні ділянки, зачаровуючи своєю красою та стійкістю до високогір’я. Через особливі умови життя альпійський дзвіночок в саду зустрічається досить рідко.

Альпійський дзвіночок в саду – вирощування й догляд

Campanula alpina – це багаторічна гірська рослина, яка налічує понад 300 видів. У найвищих частинах Татр вид мешкає в кислих й холодних ґрунтах, виявляючи ділянки в гранітних тріщинах скель та інших вапнякових місцях. За межами Татр альпійський дзвіночок зустрічається в Альпах та Карпатах.

Ніжні дзвіночки пристосувалися до суворих гірських умов. Характерними відмінними рисами цього виду є густі мохові стебла й листя, товсте коріння, що дозволяє їм залишатися в ущелинах скель та низький зріст, близько 10-30 см, що дозволяє багаторічним рослинам виживати в мінливих погодних умовах.

Нижнє блискуче ланцетне листя утворює розетки. У липні й серпні з’являються великі бузково-блакитні, іноді білі квітки. Дзвіночки – це плоди насіннєвих капсул. Насіння висівають в сонячний і сухий день.

Альпійський дзвоник у горах

Вирощувати низькі рослини в альпінарії нелегко. Вимоги до вирощування – забезпечення рослин сонячним, але прохолодним місцем і відповідним субстратом.

Саджанці садять в проникну підкладку з кислотним pH, наприклад, між гранітними каменями, з невеликим шаром гумусу, який імітує природне середовище.

Високогірні рослини пристосовані проводити зимові місяці під снігом. В альпінаріях взимку без снігу бажано сприяти зимівлі морозостійких дзвонів, покриваючи їх ялиновими гілками.

Після цвітіння дзвоники гинуть, тому їх насіння варто придбати. Посів насіння проводиться ранньою весною. Альпійський дзвоник, вирощений в контейнерах, може стати оригінальною прикрасою літніх терас та балконів.

Карпатський дзвіночок – опис

Багаторічник в природному стані зустрічається в Карпатах. Він відрізняється кучерявими гіллястими та густо покритими стеблами, які лежать або стоять вертикально. Грубе листя набуває форму серця в нижніх частинах і навіть на верхівці стебла.

Цвітіння припадає на літні місяці. Окрасою виду є темно-сині або білі великі квітки, близько 3 см в діаметрі. Вони проростають з квітконосів, по одному або по кілька за раз.

Карпатський дзвоник росте на вапняних ґрунтах. Рослину можна побачити в сонячних місцях, між камінням, де підтримується помірна вологість ґрунту.
Розмножується з насіння, поширюючись сам по собі. Багаторічник морозостійкий.

Карпатський вид стійкий до хвороб й шкідників. Рідко його розвитку загрожують равлики та іржа – грибкове захворювання, яке призводить до пошкодження листя.

Симптомами захворювання є помаранчеві плями, які з’являються на нижньому боці листяної пластинки. Іржа розвивається в теплу й дощову погоду.

Посадка та догляд

Карпатський дзвоник – один з найкрасивіших видів, який охоче вирощують в альпінаріях, на стінах, в натуралістичних садах та в домашніх клумбах. Посадка здійснюється в сонячному місці, в родючому і лужному ґрунті.

Садити можна до 25 рослин на 1 м² в період з квітня по вересень. Після цвітіння варто зрізати багаторічники низько над землею, щоб продовжити цвітіння. Рослини будуть відроджені протягом двох тижнів. Дзвіночки – витривалі рослини, тому їх можна вирощувати по всій країні.

Далматинський дзвіночок

Відмінною рисою цього виду є синьо-фіолетові зіркові квітки, зібрані в короткі грона, що складаються з близько 10 квіток. Соковите зелене листя з зубчастими краями посаджені на пухнасті, злегка повзучі пагони.

Рослини утворюють компактні кущики висотою до 20 см. Квітки дзвіночка довжиною близько 2 см розквітають в червні і прикрашають рослину до кінця липня.

Далматинський дзвіночок пристосований до життя під час посухи завдяки довгим вусам, що проникають в кожну ущелину скелі.

У садах рослина добре себе почуває в сонячних та напівтінистих місцях, в субстраті з нейтральним pH. Дзвоники віддають перевагу легким та добре дренованим ґрунтам – від бідних й сухих до помірно вологих та помірно родючих. Уникайте посадки в глинистому ґрунті з поганим водопоглинанням.

Багаторічник повністю морозостійкий.

Далматинський дзвіночок часто садять в альпінаріях, прикрашають стіни, сухі тераси й багаторічні сади. Чарівні численні квіти красиво виглядають на тлі вищих рослин.

Він створює барвисті композиції з іншими скельними рослинами, а також з іншими дзвониками.

Персиколистий дзвіночок

Рослину можна садити групами по 2-3 або окремо, близько 11-15 дзвоників на 1 м², на відстані 30-40 см один від одного. Багаторічник буде широко рости, покриваючи землю щільними подушками.

Догляд – обрізування після цвітіння в липні. Регулярне видалення зів’ялих квітів також збільшить час цвітіння. Протягом тривалих періодів без дощів дзвоники слід поливати.

Дзвіночки є гарною прикрасою балконів та терас, тому що можна успішно вирощувати багаторічні рослини в горщику. Висячі квітучі пагони виглядають особливо ефектно в підвісних контейнерах.

Догляд за дзвониками в горщику складається з помірного поливу – рослина не переносить переливу. Поливайте дзвіночки, коли висихає верхній шар субстрату, намагаючись не намочити листя.

Після цвітіння потрібно сильно обрізати пагони, що дозволить рослині знову зацвісти. Після процедури необхідно підживити рослину, наприклад, складними добривами або компостом.

Цікавим фактом є те, що нині ці рослини широко поширені на всіх континентах, крім Антарктиди. Їх також не можна знайти в районах великих пустель.

Нижнє листя дзвіночків має довгасто-ланцетну форму, тоді як листя стебла вузьколанцетної форми та малорухливі. Вони відчуваються дуже жорсткими на дотик, а листяна пластинка блискуча, з дрібними й дистальними зубцями. Основа листя поступово звужується і перетворюється у ніжку.

Вирощування та розмноження

Персиколистий дзвіночок можна розмножувати двома способами. Перший – це посів насіння, а другий – розмноження шляхом ділення коренів.

Ви повинні знати, що рослини, які розмножуються посівом насіння, набагато пізніше принесуть нам бажані результати. Тому, якщо ви хочете отримати дорослі рослини в короткі терміни, краще проводити розмноження шляхом ділення коренів.

Персиколисті дзвіночки слід садити пізньою весною, тому що тоді більше немає ризику заморозків.

Дзвіночок Пожарського

Дзвоники Пожарського – це повзуча рослина з пагонами довжиною 70 см. Багаторічник утворює серцеподібне листя довжиною близько 3 см і ніжні блакитні дзвіночки, що прикрашають ваш сад з червня до кінця вересня.

Дзвіночок Пожарського – рослина для сонячних і злегка тінистих місць. Найкраще росте на вапняному ґрунті. Не терпить застою води.

Рослина утворює ефектне ґрунтопокривне килимове покриття для садових куточків. Вона також використовується в альпінаріях, на стінах та в контейнерах. Ви можемо створювати квіткові композиції, саджаючи дзвіночки на тлі більш яскравих багаторічних рослин. На 1 м² має бути 9 рослин, посаджених кожні 30 см.

Догляд за дзвониками Пожарського включає в себе обрізування, яке проводиться на рубежі липня і серпня, після завершення цвітіння. Зрізувати потрібно приблизно на 10 см над землею.

Дзвіночки – чотири способи розмноження

Однорічні рослини розмножуються виключно насіннєвим методом. Насіння можна посіяти в жовтні на клумбу. За зиму воно пройде природну стратифікацію, а навесні все дружно зійде.

Насіння зазвичай сіють в горщики (стаканчики) в березні, а в травні його висівають прямо на клумбу. Попередньо посівний матеріал витримують в холодильнику, на полиці з овочами, протягом 2 місяців.

Для багаторічних дзвіночків існує кілька способів розмноження. Найпоширеніший – поділ куща.

Дзвоники дуже добре розмножуються поділом. Скориставшись цим способом, гарантовано отримаєте і збережете всі особливості сорту.

Розмноження дзвоників розподілом

Ділять кущ після цвітіння – в серпні або на початку осені. Рослину обережно викопати з коренем із землі та розділити на окремі частини, при цьому враховується такий момент – на кожній поділеній кореневій частині має бути кілька ростових бруньок.

Розділені частини відразу висаджуються на постійне місце так, щоб коренева шийка була врівень з поверхнею ґрунту. Важливо не залишати в цей період посадки без уваги. Поливати слід по можливості частіше, але без переливу, до появи нових паростків.

Дзвіночок живе довго на одному місці, але краще росте, коли раз у два або три роки його розсаджують.

Однак врахуйте, що не для кожного виду підходить цей метод. Є види, у яких коренева система стрижнева, тобто схожа на морквину. Поділити таке коріння не вийде, тому розмноження можливо тільки насінням.

При пересадці важливо знати й враховувати – яка коренева система у дзвіночків. Якщо глибока і потужна, то ділити такі види добре рано навесні. Якщо рослини невеликі, зі слабкою тонкою й неглибокою кореневою системою, то краще почекати травневого тепла, коли прогріється ґрунт.

Не вийшло пересадити дзвіночок влітку після цвітіння? Не біда, робота переноситься на весну. Навесні дзвіночок розмножується молодими відростками, які інтенсивно починають рости від кореня з приходом тепла. Від куща відділяється потрібна кількість пагонів і висаджується на підготовлене місце.

Живцювання

Ще один спосіб розмноження – зеленими живцями, коли зі здорового дорослого куща зрізується молоде квітконосне стебло.

Ранні м’які зелені пагони трав’янистих дзвіночків швидко вкорінюються. Крім дзвіночків, ви також можете використовувати цю техніку на хризантемах, айстрах, дельфініумах, жоржинах.

Дізнайтеся, як розмножувати дзвіночки, використовуючи живцювання, нижче.

Знадобиться:

Крок 1

Використовуйте гострий ніж, щоб зрізати точку, в якій пагони виходять з кореневої системи. Біля основи живця, який ви ріжете, повинна бути тверда тканина.

Крок 2

Обріжте основу живця, і, якщо розетка листя дуже велика, вменшіть її, обрізавши листя.

Крок 3

Посадіть живці в родючий ґрунт, оскільки вони будуть рости швидко і потребують додаткового підживлення.

Крок 4

Гарно полийте живці, потім помістіть весь горщик в поліетиленовий пакет і зв’яжіть вершину. Вони швидко вкорінюються, але не забувайте розв’язувати пакет і регулярно провітрювати їх, щоб запобігти гниттю.

Догляд за живцями

Спочатку живці дзвіночка можуть зав’янути, тому їх швидко закопують і добре поливають, – вони скоро одужають. Вкорінення відбудеться через кілька тижнів, після чого ви можете їх пересадити.

Особливо хороший цей спосіб розмноження для видів, у яких сланкі пагони.

Насінням розмноження дзвіночка можливо й в осінній період. Відразу посівом у відкритий ґрунт. Але не завжди цей спосіб виявляється вдалим. В окремих випадках за зиму дрібне насіння дзвіночка просто пропадає. Тому надійніше навесні скористатися розсадним способом.

Підживлення

Навесні, в період зростання дзвоники можна підгодувати азотними домішками. У ґрунт бажано додати трохи деревної золи, перепрілого гною.

Перед цвітінням землю удобрюють калійними й фосфорними речовинами з розрахунку 35 г на 1 м² ділянки.

Шкідники та захворювання

Дзвіночки рідко хворіють. Правда, в разі багаторічного вирощування на одному і тому ж місці можуть захворіти на грибкову інфекцію (фузаріозом, склеротинією, ботритисом). Для профілактики рослини навесні обприскують розчином фунгіциду (Фундазолу).

Дзвіночки піддаються атакам комах. Від них рятують кроплення часниковим розчином або інсектицидом.

У дощове літо на кущі дзвіночків можливий напад слимаків та равликів. Для боротьби з равликами і слимаками використовується суха гірчиця, пекучий перець, розсипаний серед кущів, а також хімічні засоби: «Грім», «Мета».

Ще трохи клопоту і ваш сад урізноманітнить буйне цвітіння ніжних зворушливих дзвіночків.

Дзвіночки: посадка і догляд у відкритому грунті

відносяться до роду трав`янистих рослин сімейства Колокольчикова, що включає в себе більше трьохсот видів, що ростуть в місцях з помірним кліматом – на Кавказі, в Передній і Середній Азії, в Європі, в Сибіру, ​​а також в Північній Америці. Воліють дзвіночки степи, луки, ліси, пустельні ділянки і скелі. Багато видів цих квітів ростуть в альпійських і субальпійських поясах гір. Латинська назва так і перекладається – дзвіночок. У народі ці квіти називають сінелькі, Чобітки і дзвіночки.

Посадка і догляд за дзвіночками (коротко)

• посадка: посів насіння у відкритий грунт – в жовтні або в травні. Посів насіння на розсаду – в березні, висадка сіянців у відкритий грунт – в кінці травня або на початку червня.
• цвітіння: в різні терміни – в залежності від виду і сорту.
• освітлення: як правило яскраве сонячне світло. В роду є всього кілька тіньолюбних видів.
• Грунт: будь-яка, навіть кам`яниста і вапняна, але найкраще дренований суглинок нейтральною або слаболужною реакції.
• полив: помірний і тільки в посушливу пору.
• підв`язка: високорослі сорти вимагають опори.
• підживлення: по талому снігу – азотним добривом, в період бутонізації – повним мінеральним комплексом.
• розмноження: однорічні – тільки насінням, дворічні – насінням і весняними черешками. Багаторічники можна розмножувати частинами кореневища, кореневими живцями, столонами, діленням куща, але при насіннєвому розмноженні вони не зберігають сортових ознак.
• шкідники: заслинені пенніц, слимаки.
• хвороби: фузаріоз, ботритис, склеротініоз.

Квіти дзвіночки – опис

Найчастіше зустрічаються багаторічні дзвіночки, рідше – дворічні та однорічні. Листя у дзвіночків чергові, дзвіночки за формою квітки блакитного, білого і різних відтінків фіолетового кольору зібрані в гроновидні або волотисте суцвіття. Іноді зустрічаються поодинокі квітки. Плід представляє собою коробочку з 4-6 щілиноподібними отворами. Рослина дзвіночок може бути низькорослим, середньорослі і високорослим.

Вирощування дзвіночків з насіння

посів дзвіночків

Насіння дзвіночків не вимагають попередньої підготовки перед посівом. Їх можна сіяти прямо в грунт в травні або під зиму в жовтні. Але якщо ви хочете, щоб вони зацвіли вже в цьому році, посійте їх в березні на розсаду. Оскільки насіння дуже дрібні, їх розкладають по поверхні легкого, пухкого, водопроникної субстрату, попередньо добре зволоженого і складається з перегнійної, дернової землі і грубозернистого піску в пропорції 3: 6: 1. Вносити в субстрат добрива не потрібно. Насіння злегка притискають до грунту, обприскують водою з розпилювача, після чого накривають ємність плівкою. Містять посіви при температурі 18-20 ºC. Сходи можуть з`явитися тижні через два-три.

розсада дзвіночків

Як тільки насіння почнуть проростати, перенесіть ємність в світле місце, захищене від прямих сонячних променів, зніміть плівку і доглядайте за сіянцями дзвіночків, як за будь-який інший квіткової розсадою: поливайте, коли підсохне верхній шар субстрату, рихлите навколо сіянців грунт, а коли їм виповниться три тижні і у них розвинуться перші листя, сіянці пікірують у велику ємність на відстані 10 см один від одного. Через два тижні після пікіровки підгодуєте сіянці рідким комплексним добривом в слабкої концентрації

Посадка дзвіночків у відкритий грунт

Коли висаджувати дзвіночки в грунт

У відкритий грунт розсада дзвіночків висаджується в кінці травня або початку червня. Велика частина дзвіночків світлолюбна, тіньолюбних видів, що вирощуються в культурі, буквально одиниці, і їх можна дізнатися по темно-зеленому забарвленню листя. Не любить дзвіночок протяги.

Що стосується грунту, то деякі види досить добре ростуть на кам`янистому ґрунті, деякі на вапняному, проте велика частина видів вважає за краще нейтральні або слаболужні добре дренованих суглинні грунту. Посадка дзвіночків в грунт здійснюється після його попередньої підготовки: під глибоку перекопування в важкі грунту вносять пісок і перегній, а в бідні – дернову землю і добрива. Не вносьте тільки свіжий гній і торф, оскільки це збільшує ризик ураження рослин грибковими хворобами.

Як садити дзвіночки в грунт

Садять дзвіночки на відкритих місцях, далеко від кущів і дерев, щоб їх коріння могли отримувати необхідну кількість вологи і харчування. Низькорослі дзвіночки висаджують на відстані 10-15 см одна від одної, дзвіночки середньої висоти на дистанції 20-30 см, а високорослі – з інтервалом 40-50 см. Після посадки грунт навколо квітів притоптують і добре поливають.

Догляд за дзвіночками в саду

Як доглядати за дзвіночками

Вирощування дзвіночків нічим не відрізняється від вирощування будь-яких інших садових квітів – дзвіночки невибагливі. Поливають їх, тільки коли встановлюється затяжна спека і посуха. Після поливу зручно рихлити навколо квітів грунт і видаляти бур`яни. Високорослі дзвіночки в міру необхідності підв`язують до опори. Підгодовують дзвіночки перший раз навесні, по талому снігу, азотним добривом. Другу підгодівлю комплексним добривом здійснюють в першій половині літа, на початку бутонізації. Щоб продовжити цвітіння дзвіночків, своєчасно видаляйте зів`ялі квіти.

розмноження дзвіночків

Розмножуються однорічні дзвіночки насінням, дворічні – насінням і весняними черешками. Багаторічні дзвіночки можна розмножувати кореневими живцями, частинами кореневища, діленням куща і столонами, оскільки при насінному розмноженні вони не завжди зберігають сортові ознаки. Махрові різновиди дзвіночків НЕ зав`язують насіння, тому їх розмножують виключно вегетативними способами.

Багаторічні види дзвіночків з кистьовий або стрижневою кореневою системою розглядаються, як вегетативно нерухомі, і розмножуються насінням. Ті види, у яких коротке кореневище, вважаються вегетативно малорухомими – їх розмножують діленням і живцюванням. Вегетативно рухливими вважаються види з довгими повзучими кореневищами, які розмножуються як насінням, діленням і живцюванням, так і відрізками кореневища і кореневими нащадками.

Насіннєвий розсадний спосіб розмноження ми вам описували, але можна посіяти насіння в середині жовтня прямо в грунт, де вони протягом зимових місяців пройдуть природну стратифікацію і по весні дружно зійдуть, а вам залишиться тільки розсадити сіянці. Можна сіяти насіння в грунт в травні, але тоді їх потрібно стратифікована протягом двох місяців в овочевому ящику холодильника, а оскільки однорічні дзвіночки прекрасно розмножуються самосівом, чи варто ускладнювати собі життя, займаючись стратифікацією насіння?

Живці дзвіночків заготовляють навесні, в березні-квітні – їх нарізають з молодих стеблових або прикореневих пагонів, висаджують в легкий пухкий субстрат і поміщають під купол з плівки для створення високої вологості повітря. Найкраще використовувати для цієї мети теплицю і спеціальну установку для розпилення туману. Відростання коренів у живців відбувається протягом трьох-чотирьох тижнів.

Розподіл куща проводять на третій-п`ятий рік життя рослини, але деякі види можна ділити вже на другий рік. На початку травня або в кінці літа великі кущі викопують і, обрізавши стебла, ділять гострим стерильним ножем на частини, в кожній з яких повинні бути розвинені коріння і бруньки відновлення, після чого обробляють зрізи товченим вугіллям і негайно висаджують деленки на постійне місце.

При розмноженні частинами кореневища викопують повзучий корінь рослини, ділять його на частини так, щоб в кожному відрізку були бруньки відновлення, і висаджують в грунт таким чином, щоб нирки виявилися на рівні поверхні грунту.

Кореневі нащадки потрібно відокремити від материнської рослини і відразу відсадити на постійне місце.

Шкідники і хвороби дзвіночка

Квітучі дзвіночки виглядають дуже мило, але це не єдина перевага квітів. Вони настільки невибагливі, що посадка і догляд за дзвіночком приносять задоволення і не вимагають витрат часу і зусиль. До хвороб і шкідників дзвіночки несприйнятливі і уражаються ними дуже рідко, проте при багаторічному вирощуванні квітів на одному місці в грунті накопичуються патогенні мікроорганізми – фузариум, склеротинія або ботритис – які можуть привести до загибелі рослини. Щоб цього не відбувалося, двічі за сезон, навесні і восени, обробляйте дзвіночки 0,2-процентним розчином фундазолом.

У вологу погоду на дзвіночках може з`явитися слинява пенніц, яку виганяють настоєм часнику. Низькорослі дзвіночки можуть пошкоджуватися слимаками, від яких рослини обприскують відваром гіркого перцю і розсипають під квітами гранули суперфосфату.

Багаторічні дзвіночки після цвітіння

Як і коли збирати насіння дзвіночків

Якщо ви хочете отримати насіння улюблених видів, то не чекайте, коли коробочки розкриють, зріжте залишені на насіння суцвіття заздалегідь, як тільки коробочки придбають бурий відтінок, і дозарьте їх в провітрюваному сухому приміщенні.

Підготовка дзвіночків до зими

Посадка і догляд за багаторічними дзвіночком нічим не відрізняються від вирощування однорічних або дворічних видів, за винятком того, що їх необхідно підготувати до зими. В кінці вересня або початку жовтня стебла всіх дзвіночків зрізають під корінь. На цьому догляд за однорічними квітами закінчено. Що стосується дворічних і багаторічних видів, багато з них зимують без укриття, але південні види потрібно засипати сухим листям або закривати лапником. Високорослі дзвіночки засипають шаром перегною або сухого торфу заввишки 15-20 см. Для того щоб багаторічні дзвіночки пережили зиму, цього буде достатньо.

Види і сорти дзвіночків

Однорічні види дзвіночків відбуваються з південних районів, тому в місцевості з помірним або холодним кліматом їх вирощують нечасто. Найбільш відомі з них:

дзвіночок однорічний

– низькоросла (до 10 см) рослина родом з Кавказу, Балкан, Середземномор`я і Малої Азії з яскраво-блакитним трубчастим віночком. Цвіте з травня до початку осені. Використовується для бордюрів і альпінаріїв;

дзвіночок дихотомический, або вильчатий із Західного Кавказу. У висоту він сягає 15-20 см, має численні світло-фіолетові квіти і широкояйцевідниє листя;

дзвіночок кашмірський росте в Гімалаях і на Памірі, досягаючи у висоту всього 6-8 см. Квітки у нього фіолетові, дрібні, до 1,5 см в довжину, але їх багато і вони довго цвітуть;

дзвіночок длінностолбіковий – кавказький ендемік, що росте на щебнистої грунті і в тріщинах скель. У висоту ця сильно гілкується досягає півметра, цвіте воно в травні-липні метельчатими суцвіттями, що складаються з 50-60 глечик-дзвонові фіолетових квіток діаметром до 4 см з роздутим підставою і чашкою з відхиленими гострими зубцями;

Дзвіночок Дзеркало Венери родом зі середземноморських гір, з Великобританії і Голландії. У культурі цей вид відомий з кінця XVI століття. У висоту дзвіночок, або легузія, досягає від 15 до 30 см. Блюдцевидной, сині з бузковим відтінком і білою серединою квітки діаметром до 2 см зібрані в волотисте суцвіття, квітучі з початку літа до вересня. У цього виду є сорти з білими квітками.

дворічні дзвіночки

представлені такими видами:

дзвіночок бородатий – зростає в природі в субальпійському поясі Середземномор`я. Досягає у висоту від 4 до 30 см. Квітки у нього пониклі, Бокальчатая-дзвіночки, блідо-блакитні, довжиною до 3 см. Цвіте цей вид в червні-липні. У культурі з 1752 роки;

дзвіночок Хоффмана – з Балкан і Адріатики. Це сильно гілкується висотою від 30 до 50 см з великою кількістю великих поникающих квіток білого або кремового кольору, що розкриваються в червні-липні;

дзвіночок тірсовідний і дзвіночок колосистий – рослини з колосоподібними суцвіттями з лійчастого квіток світло-жовтого кольору у дзвіночка тірсовідного і яскраво-фіолетових у дзвіночка колосистого;

дзвіночок крупноколосий росте в природі на Балканах, в Європі і Малій Азії. У висоту рослина досягає від 70 до 120 см. Його квітки з трубчастими блідо-фіолетовими віночками, зібрані в мутовки по 6-7 штук, розкриваються в червні-липні;

дзвіночок середній в природі виростає в Південно-Західній Європі і в Азії. У культурі цей двулетник іноді вирощують як однорічна рослина. У нього прямостоячий стебло висотою від 50 до 100 см і Бокальчатая-дзвіночки білі, блакитні або рожеві квітки, прості або махрові, довжиною до 7 см, зібрані в пірамідальні суцвіття. У культурі вид з 1578 роки;

дзвіночок жестковолосістий родом з Європи та Сибіру. Це густоопушенное рослина висотою від 70 до 100 см з дрібними блакитними сидячими квітками, зібраними в майже головчатиє вгорі і кільчасте донизу суцвіття.

Крім описаних, відомі такі дворічні дзвіночки, як Мезійського, сибірський, що йде врозріз, розлогий, пірамідальний, лавровідний, Форманека, лопатчатої, Сарторі і орфанідеа.

Всі інші види відносяться до багаторічних дзвіночків, які в свою чергу діляться на низькорослі, середні і високорослі.

Низькорослі види багаторічних дзвіночків

дзвоник карпатський – найпоширеніший в культурі вид родом з Карпат і гір Середньої Європи. Це багаторічна рослина висотою до 30 см з облиственими стеблами, прикореневій розеткою з яйцевидних листя на довгих черешках і яйцевидними короткочерешковимі стебловими листям. Квітки у рослин цього виду поодинокі, воронковидно-дзвіночки, блакитні, фіолетові або білі, до 5 см в діаметрі. Цвітуть вони з червня протягом двох з гаком місяців. У культурі вид з 1770 року. Найвідоміші садові форми дзвіночка карпатського:

• Альба і Уайт Стар – сорти з білими квітками;
• Целестіна і Ізабель – небесно-блакитні дзвіночки;
• Чентон Джой, Ріверслея, Блаумейзе – сорти з квітками синього забарвлення;
• Карпатенкроне – форма з фіолетовими квітками;
• кліп – мініатюрна рослина висотою до 20 см з квітками до 5 см в діаметрі. Можна вирощувати як у відкритому грунті, так і в кімнатній культурі;

дзвіночок гарганскій – багаторічна рослина висотою до 15 см з крихкими повзучими підводяться стеблами, округлими кущ листям і синіми зірчастими квітками до 4 см в діаметрі. У культурі з 1832 року. Кращими сортами виду вважаються:

• майор – сорт з блідо-синіми квітками;
• W.H. Paine – квітки світло-лавандового відтінку з білим вічком;

дзвіночок спіральнолістний, або ложечніцелістний в природі росте в Карпатах і Альпах. Рослина мініатюрне, висотою до 15 см. Стебла сланкі. Пониклі квітки синьої, блакитний або білого забарвлення до 1 см в діаметрі зібрані в невеликі суцвіття. У культурі з 1783 року. Найвідоміші сорти:

• Альба – білий дзвіночок;
• Лодер – сорт з махровими квітками блакитного кольору;
• Міс Уїлмотт – сорт з синіми квітками;

дзвіночок Шаміса – мініатюрна рослина з Далекого Сходу з поодинокими фіолетово-блакитними квітками діаметром до 3 і довжиною до 4 см з волохатим по краю віночком. Є белоцветковая форма.

Крім описаних, відомі такі низькорослі види багаторічних дзвіночків, як березоволістний, волосістоплодний, дернистий, ломикамінь, Кемуляріі, маргарітколістний, одинквітковий, Оші, Орта, повойнічковий, прикордонний, Радде, Райнера, Війчастий, темний, темнуватий, тризубий і Уемура.

Багаторічні дзвіночки середньої висоти

представлені такими видами:

дзвіночок Такесіма в природі виростає в Кореї і на Іранському нагір`ї. Це багаторічна рослина, що досягає у висоту 60 см і утворює групи прикореневого розеток. Численні стебла цього виду стеляться, повзучі, піднімають. Прості або махрові квітки блакитний, білої або рожевої забарвлення зацвітають на початку літа. Кращі сорти:

• Бьютіфул Траст – сорт з великими білими квітками паукообразной форми;
• Веддинг Белза – сорт з махровими білими дзвонові квітками;

дзвіночок Комарова

– кавказьких ендемік дивовижної краси висотою до 45 см з ветвящимся стеблом і численними великими квітками яскравого світло-фіолетового відтінку довжиною до 3 см з гострими відвернутими частками;

дзвіночок точковий

росте на Далекому Сході і в Сибіру. Його тонкий волокнистий стебло досягає у висоту 50 см. Численні волосисті листки в прикореневій області на червонуватих черешках, яйцевидної форми, ланцетні або гострі. Великі пониклі опушені Бокальчатая-дзвонові квітки на довгих квітконіжках брудно-білого кольору покриті і зовні, і зсередини пурпуровими точками. Кращі сорти:

• Рубра – сорт з яскравими квітками;
• Альба нана – сорт з білими квітками висотою всього до 20 см;

дзвіночок Сарастро

– гібридний вид дзвіночка точкового з дуже яскравими фіолетовими квітками до 7 см завдовжки. Висота куща досягає 60 см, діаметр – 45 см.

Крім описаних, до середньорослі видів відносяться дзвіночки татрскій, поліморфний, ромбоідальная, моравський, льнолістний, іспанська, чудовий, карника, Мархесетті, круглолистний, продірявлений, холмової, Турчанінова, сарматський, чесночніцелістний, Гроссека, блідо-вохряного і гібриди Кент Бель і Пінк Октупус.

До високорослим видам дзвіночків відносяться

дзвіночок широколистий, який в природі росте на Кавказі, в Південній і Середній Європі, в Сибіру, ​​Малій Азії, в європейській частині Росії і в Україні в широколистяних, темнохвойних і змішаних лісах і по берегах річок. У нього прямий голий стебло заввишки більше 1 м, голі двояко-пилчасті листя довжиною до 12 і шириною до 6 см і великі пазушні квітки, що утворюють редкоцветковую вузьку колосовидну кисть. Воронкоподібні квіти до 6 см завдовжки синього, білого або голубого кольору з трохи загнутими лопатями цвітуть в червні-серпні. У культурі цей вид з 1576 року. Найбільш відомі сорти:

• Альба – з білими квітками;
• Брантвуд – сорт з фіолетовими квітками;
• Макранта – сорт з темно-фіолетовими великими квітками;

дзвіночок персиколистий росте на Кавказі, в Західному Сибіру, ​​європейської частини Росії, в Україні і Західній Європі. Ця рослина висотою від 50 до 100 см з прямостоячими облиственими стеблами, гладкими і зубчастими по краях листям, схожими на листя персика, і ширококолокольчатиє великими квітками довжиною до 5 см білого, синього або бузково-блакитного відтінку, зібраними по кілька штук в мітлу. У цього виду є корончаті і махрові форми. Цвітіння починається в другій половині червня і триває більше місяця. У культурі дзвіночок персиколистий з 1554 року. Найвідоміші сорти виду:

• Берніс – сорт з блакитними махровими квітками;
• Тетам Б`юті – сорт зі світло-блакитними квітками великого розміру;
• Ексмаус – сорт з пильновато-синіми махровими квітками;
• Сноудріфт – рослина з білими дзвіночками;
• сортосмени Нью Джайнт Хайбрідз – рослини висотою до 75 см з великими квітками білого і всіх відтінків синього кольору;

дзвіночок молочноцветковий

в природі виростає в Малій Азії і на Кавказі. Ця рослина висотою від 50 до 150 см з стрижневим коренем, що дозволяє йому добре рости в важкої суглинистой грунті. Дзвонові квітки молочно-білого кольору до 4 см в діаметрі зібрані в гроновидні суцвіття. Розкриваються вони в червні і цвітуть до кінця літа. У культурі вид з 1814 року. Основні сорти цього виду:

• Церулея – сорт з квітками блакитного відтінку:
• Альба – рослина з білими квітками;
• Прічард Верайеті – рослина висотою до 150 см з квітками лавандово-блакитного відтінку;

Крім описаних, відомі такі високорослі види дзвіночків, як рапунцелевідний, скупчені, болонський, благородно-крупноцветковий і крапіволістний.