Хто ж цей Дід Мороз?! Правдива історія чарівника

Неважливо, скільки нам років, ми все одно чекаємо подарунків від Діда Мороза. Навіть якщо поводимося не зовсім належним чином. Навіть якщо не віримо в його існування. А чи ставили ви собі питання: що ж ми насправді знаємо про доброго щедрого дідуся, який не забуває завітати в кожну оселю?

Дід Мороз зі своєю онучкою Снігуронькою приносить подарунки дітям з 1937 року. І він далеко не завжди був довгоочікуваним гостем.

Українській традиції відомі історії про зимового діда. Проте це був велетень у сніговій шубі, яким лякали дітей. Він з’являвся перед Різдвом і забирав неслухняних дітей – відносив у ліс, вовкам.

Дід Мороз трішки «подобрішав» після виходу казки «Мороз Іванович» у 1840 році. Він почав захищати звірят і виводити дітей, що загубилися, з лісу. Він приносив до хати ялинку. А вже в роки перед Першою світовою війною почав приходити на дитячі свята.

Коли у 1927 році розпочалася антирелігійна кампанія, постраждав і Дід Мороз. Його, разом із різдвяною ялинкою та іншими святковими атрибутами, записали до «релігійного мотлоху». На 8 років Дід Мороз «пішов у підпілля». Коли стало зрозуміло, що знищити традицію повністю не вдається, влада вирішила піти іншим шляхом: використати новорічну атрибутику і персонажів «правильно». У 1935 році він офіційно повернувся, а ще через два роки виступив у Москві разом із внучкою.

З часом він став не просто новорічною особою, а ще й ідеологічною фігурою. Почали з’являтися листівки, на яких дідусь був зображений з люлькою (прямісінько як у Сталіна!), у роки Другої світової його мішок мав забарвлення кольору американського прапору (США допомагали СРСР харчами і зброєю), тоді з хлопчиком космонавтом на руках, за штурвалом криголама… Одним словом, всюди.

Не дивно, що практично забули про те, що Дід Мороз – перш за все різдвяний персонаж.

Міфологічного «предка» Діда Мороза асоціювали із найхолоднішим місяцем зими – січнем. Саме про нього йшлося, коли згадували про Карачуна або Зимника. Цікаво, що спочатку люди робили їм подарунки, аби задобрити і завоювати прихильність.

Посох Діда Мороза, який допомагає пробиратися через заметілі, хуртовину та замети, раніше мав інше призначення – ним можна було навіть заморозити людину! Проте це було давно, в часи колишнього, недоброзичливого періоду в існуванні дідуся.

Мішок з подарунками, відповідно, теж з’явився пізніше. Він бездонний, і там завжди є те, що треба малечі. А дід завжди знає, що їй треба.

Незрозуміло тільки одне: Дід Мороз і Санта Клаус – це один і той самий дідусь чи два різні? До того ж, подібний чарівник є в кожній країні, і в кожній він дещо інший.

У Фінляндії

Це Йоулупуккі, що перекладається як «різдвяний козел». Але не треба обурюватися, це зовсім не образа. Просто в давнину жителі сіл одягали навиворіт шуби та розносили подарунки. Тому і Йоулупуккі іноді так зображується – в хутряній шубі та іноді навіть з ріжками. Насправді ж його майже неможливо відрізнити від нашого Діда. Найбільша різниця в тому, що у нього є дружина та справжня сім’я.

У Норвегії та Гренландії

За подарунки відповідає Юленіссен та домовики Ніссе, одягнені в ковпаки, які люблять солодощі, проте можуть капостити, якщо їм щось не до вподоби.

У Греції та на Кіпрі

Це Святий Василь – також із білою бородою та мішком подарунків. Він приходить в кожну оселю через комин, тому малеча залишає свої черевики біля каміна і чекає подарунків

В’єтнамський Тао Куен

Дух сімейного вогнища, що може виглядати як дракон, або як старець. Він доповідає верховному божеству про справи абсолютно всіх членів сім’ї. Задобрити старого можна солодощами, які залишають біля його зображення.

Увліну Увгуну з Монголії

Допомагає його внучка Зазан Охин. Він одягнений як пастух – у волохату шубу і шапку з рогами.

У Чехії та Словаччині

Можна розказати віршик чи заспівати пісеньку Святому Мікулашу, тоді він буде добрішим. Не забувайте, що ходить він не сам, а з чортиком і ангелом.

Пер Ноель, або Батько Різдва

Їздить на санях, запряжених віслюком. Проте у французького дідуся є суворий друг і компаньйон – Пер Фуетар, який має різки замість подарунків та підказує, хто не слухався протягом року. Подарунки він кладе у шкарпетки, розвішені біля каміна. Допомагає йому впоратися з обов’язками бешкетниця відьма Бефана, яка роздає солодощі. Або вуглинки.

Про веселого Санта-Клауса ви напевно знаєте! В нього є упряжка з оленями – а серед них Рудольф, що уміє розмовляти. Він живе на Північному полюсі та має помічників-ельфів. Проте в Австралії Санту можна зустріти навіть на пляжі за заняттям серфінгом!

В Японії

Тут є аж двоє новорічних дідусів. Сегацу-сан, Господар Нового Року, носить блакитне кімоно і з тиждень обходить всю Європу пішки, залишаючи подарунки батькам, а ті вже віддають їх дітям. А от Одзе-сан має таке ж вбрання, як і Санта, і припливає по морю з далеких країв.

Різдвяний гном Юль Томтен зі Швеції має купу маленьких помічників-ельфів та сніговика на ім’я Дасті.

Неважливо, як ви називаєте свого Діда Мороза. Він існує, доки в нього вірить хоч один-єдиний мрійник.

Дід Мороз, Святий Миколай, Санта Клаус: три традиції словами істориків

Напередодні Нового року та під час різдвяних свят Українське радіо поспілкувалося з істориками, аби з’ясувати різницю між традиціями шанування Діда Мороза, Святого Миколая та Санта Клауса. Сьогоднішні співрозмовники – кандидат історичних наук Геннадій Єфіменко, ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості протоієрей Георгій Коваленко та кандидатка історичних наук Нані Гогохія.

Історія заборони Різдва Радянською владою

До революції, розповідає Геннадій Єфименко, Різдво було одним з ключових свят у церковному календарі. Тоді воно святкувалося 25 грудня за Юліанським календарем, або як ще називають – за старим стилем. На додаток до Різдва святкували також і Новий рік, проте це було світське свято.

“Якщо брати історію цього свята, воно теж пов’язане, власне кажучи, з Ісусом Христом.Але в державному календарі це було світське свято. І в радянський період, коли прийшли совєти до влади, то вони ж очікували і дивилися на суспільство, що суспільство хоче. Намагалися максимально врахувати, щоб потім перевиховувати”, – розповідає Єфименко.

Саме тому, за словами історика, радянська влада не одразу почала змінювати святковий календар: “В календарі свят залишилися десь до 10-12 церковних свят і серед них якраз і Різдво, яке до 1923 року святкували за старим стилем”, – розповідає історик.

З 1918 року вся більшовицька Росія, а пізніше – Радянський Союз, перейшла на Григоріанський календар. Але оскільки на той час більшовики відділили церкву від держави та проголошували себе атеїстами, на Григоріанський календар перейшла лише держава. Церква ж натомість залишилася на Юліанському календарі.

“Головним святом було Різдво і в радянському часі він був вихідним, з ним боролися. Спочатку намагалися альтернативним – там комсомольське Різдво, комсомольські колядки, ще що-небудь таке робити. Але згодом поступово натискали, натискали, натискали та зрештою з 1929 року, коли змінився календар і перейшли до п’ятиденки, всі церковні свята були заборонені”, – розповідає Геннадій Єфименко.

При цьому, боролися, за словами історика, саме з 25 грудня, оскільки з 1923 року Різдво почила відзначати саме у грудні.

Заборони Нового року та Діда Мороза

За словами Геннадія Єфименка, Новий рік не одразу посів місце Різдва у святкуванні. Щобільше, Дід Мороз також був тривалий час заборонений оскільки вважався релігійним персонажем.

“Але цікава деталь. Дід Мороз приходив на Різдво, була різдвяна ялинка, різдвяні свята були, і наскільки мені зустрічається в цих періодах в матеріалах, Дід Мороз міг покласти солодощі чи подарунки у панчоху, а не під ялинку”, – розповідає Єфименко.

Протоієрей Георгій Коваленко розповідає, що історія Діда Мороза, власне, не радянська.

“Дід Мороз — це простір міфів і легенд, він виник у слов’ян і не був добрим дідусем.Його боялися, це йому давні слов’яни приносили подарунки, а не навпаки. Десь в середині 19 століття письменник Одоєвський, це була загальносвітова тенденція писати казки на основі народних легенд, написав відому казку, яку ми знаємо як “Морозко”. І там Дід Мороз теж не дуже добрий, він весь час намагається когось заморозити”, – розповідає Георгій Коваленко.

Хто коли має приходити

На питання про те хто і коли має приходити на свята Георгій Коваленко каже, що всі три персонажі – Дід Мороз, Святий Миколай та Санта Клаус – мають право на життя. Важливо не змішувати традиції та не підміняти одну традицію іншою.

“Святий Миколай — це простір історії релігії, бо це реальна людина, святий християнської церкви”, – каже Георгій Коваленко.

Натомість Санта-Клаус, за словами Коваленко, це літературно фентезійний персонаж, який також виник під впливом традицій 19 століття та набув популярності через масову культуру.

“Якщо ми організовуємо свято в день Святого Миколая, то це має бути образ Святого Миколая. Якщо ми організовуємо різдвяну історію ближче до 25 грудня, то це може бути і Санта Клаус, і ми можемо знайомитися з традиціями інших народів. Це може бути така колаборація наша зі світовою культурою. А на новорічному маскараді може бути і Дід Мороз, але його треба трошки декомунізувати”, – вважає Георгій Коваленко.

Радянська реабілітація Діда Мороза

“Новий рік став дитячим святом у 1937 році, але 10 років потому він не був вихідним, а вихідним став лише з 23 грудня 1947 року”, – розповідає Єфименко.

Приблизно тоді ж Діда Мороза було реабілітовано. За словами кандидатки історичних наук Нані Гогохії, саме 1935 рік можна вважати “водорозділом” у підході радянської влади до святкувань.

“До цього [1935 року – ред.] власне дитячих свят не було в Радянському Союзі. Тобто діти авжеж святкували, але дорослі свята, зокрема Першотравень, Жовтневу революцію, День авіації. Але це було суто ідеологічні святкування, ритуал був досить суворий”, – розповідає історикиня.

У листопаді 1935 року Йосиф Сталін проголосив свою відому фразу “жити стало краще, жити стало веселіше”. Після цього радянська влада почала вводити у суспільство елементи заохочення, які до того вважалися ідеологічно ворожими.

“Режим вичерпав можливості давити на людину і вичавлювати з неї все. Тепер треба було дати і щось матеріальне, заохотити чимось реальним. На святах це чітко видно:режим почав вимагати створювати веселі свята, які б викликали максимум позитивних емоцій, особливо у дітей”, – розповідає Нані Гогохія.

У 1935 році за наказом Сталіна у газеті “Правда” було опубліковано статтю Секретаря ЦК ВКП(б) Павла Постишева “Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку”. За словами історикині, це був початок реабілітації Нового року. Свято організували буквально за 2-3 дні.

“Одразу було сказано, що дитина має бути нагодована під час цього свята, щоб виділили спеціально яблука, цукерки, мандарини, пряники навіть у спеціальних обгортках”, – розповідає історикиня.

Нані Гогохія вважає, що головною причиною успіху свята Нового року стало те, що воно мінімально навантажене ідеологічно та спрямовувалося на дітей. Владі потрібно було продемонструвати турботу партії про дітей і цієї цілі було досягнуто: дитячі спогади про ялинки стали найяскравішими для декількох поколінь радянських людей.

Читайте також

• Звідки взялись колядники на Різдво та до чого тут гімн Сонцю. Пояснює фольклористка
• Дідух, павук і кутя. Чому традиційне Різдво святкують зі збіжжям
• Від Миколая до Йордану. Що святкуватимуть і скільки відпочиватимуть українці взимку

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!