Скільки років Одесі 2022 року

20252025 | adminadmin | 0 Comment | 14:59

Скільки років Одесі: про концепції, давніх греків та правила відліку дня народження міста

Другого вересня в Одесі традиційно святкують День міста. Це свято вже міцно увійшло до повсякденності, але дата заснування міста викликає серйозні дискусії. Цьогоріч війна внесла свої корективи: замість гучних промов та масових гуляній Одеса значно тихіша та зосереджена. Частина центральних кварталів міста досі закрита для перехожих, а пам’ятник одному із засновників міста — дюку де Рішельє – закритий мішками з піском задля зменшення можливого руйнування внаслідок ворожого обстрілу. А між тим, місто відзначає своє народження. Спробуємо розказати в цьому матеріалі, що було на місці сучасної Одеси і які існують концепції і підходи задля визначення віку міста.

У непростих питаннях історії нашого міста спеціально для читачів Української Служби Інформації розбирався журналіст та краєзнавець Станіслав Кінка.

Що було на місці міста?

Дата 2 вересня 1794 року (за новим стилем) була озвучена міським істориком Аполлоном Скальковським. Лише 1849 року її почали «відзначати», проводячи хресні ходи. До речі, 1849 рік — це шістдесята річниця захоплення османської фортеці Єні-Дунья, яка знаходилась у районі нинішнього Приморського бульвару. Зазвичай її локалізують на місці Воронцовського палацу, але останні дослідження припускають, що вона могла знаходитися ближче до нинішніх Потьомкінських сходів.

Фрагмент мапи Crimée, mer d’Azov et bords de la mer Noire entre Odessa et Derbent, виконаної Жаном Батистом Бургіньон д’Анвілєм (Jean-Baptiste Bourguignon d’) (1697-1782). Бачимо наявність топоніму «Odessus»

До османського поселення на території нинішнього міста була польсько-литовська присутність. Принаймні опубліковані джерела свідчать про те, що ще на початку XV століття з Качибея до Константинополя відправляли судна, навантажені пшеницею. Зараз деяки історики піддають критиці інформацію, викладену у «Хроніці…» Яна Длугоша під 1415 роком, щодо можливості доставки до Константинополя збіжжя, але сама наявність населеного пункту і топоніму виявляється правдоподібною. Зокрема, щодо Качибею можна прочитати і в «Хроніці польській, литовській, жмудській і всієї Русі» Мацея Стрийковського (1582).

Фрагмент «Хроніки польської, литовської, жмудської і всієї Русі» Мацея Стрийковського (1582), перевидання 1846 року

Але найбільш ранніми постійними поселеннями тут прийнято вважати давньогрецькі селища та портові пункти. На повноцінний поліс вони не тягнуть (наприклад, свою монету вони не карбували), але археологічно зафіксовано, що у IV – V ст. до н. е. на території сьогоднішньої Одеси були постійні поселення стародавніх греків, які займались торгівлею. Рештки поселень були знайдені як на Жеваховій горі, так і на Приморському бульварі.

Фрагмент збереженого археологічного розкопу, зараз представлений у вигляді заскленого павільйону на Приморському бульварі

Заснування міста: дата та пошук опори для традиції

14 вересня 1789 року (за старим стилем), потай підібравшись до фортеці Єні-Дунья (яка виникла відносно пізно, у 1760-х рр.), війська під командуванням Йосипа де Рібаса з наданими йому козацькими частинами блискавично взяли укріплення штурмом. Після цього офіцери вирушили до місцевої кав’ярні Аспорідіса випити мастики (алкогольний напій, характерний для Болгарії, Греції, країн Балканського півострова), а солдатам грек-господар викотив діжку горілки.

Тобто, в ті часи, окрім укріплення на чолі з двобунчужним пашою та парою сотень солдатів, тут було й невелике поселення з пристанню. Про те, що це було за поселення і наскільки воно було великим, можна дізнатися у французького інженера Андре-Жана де Лафітт-Клаве. Про його масштаб можна дискутувати, але наявність постійного поселення на місці майбутньої Одеси заперечувати складно.

План міста Гаджибею та військової гавані, 1794 р.

Чи можна вважати османсько-татарський Хаджибей прообразом Одеси? Можливо, що так. Проте, якість та кількість населення змінилися кардинальним чином. Якщо Хаджибей був одним із великої кількості поселень у Північному Причорномор’ї, то Одеса за кілька десятиліть перетворилася на великий порт на Чорному морі з всіма ознаками міста того часу. Щодо Хаджибею, то хіба що місцевий ринок міг якось визначати це поселення, як міське.

До речі, більш-менш організовано в Одесі почали цікавитись минулим міста лише к умовній даті століття з моменту заснування. Протягом останнього десятиріччя XIX ст. вийшла ціла низка робіт – наукових, науково-популярних – які ставили за мету з’ясувати, коли Одеса була заснована і як відбувався цей процес.

Цікаву інформацію щодо святкування дня міста знаходимо у брошурі «Століття Одеси» (1894). Це невелике видання, видане «Одеським міським громадським управлінням».

Прибуття пшениці до Одеси, 1850-ті рр., французька гравюра, яка зображає чумаків, які везли збіжжя до південних портів

У цій книзі знаходимо цікаві дані: «для выяснения вопроса о праздновании столетия города, комиссия (комісія з підготовки до відзначення століття міста була утворена у березні 1889 року — авт.) входила в сношение с Императорским одесским обществом истории и древностей. На основании мнения общества и приглашенных в заседании комиссии профессоров университета А.И. Кирпичникова, А.И. Маркевича и В.А. Яковлева было признано, что днем празднования следует считать 27 мая 1894 года, так как в этот день последовал рескрипт Императрицы Екатерины II о том, чтобы быть в Хаджибее порту, после чего началась раздача земли под застроение».

То чому ж свято не перенесли на 27 травня? Можливо тому, що з 1849 року традиційну хресну ходу влаштовували саме 22 серпня (за старим стілем): «В этот день в храмах совершается торжественное праздничное богослужение, и воспитанники учебных заведений освобождаются от занятий».

Що рахувати днем ​​народження міста?

Що є основою для відліку віку міста? Наявність обґрунтованих з археологічної чи історичної точки зору концепцій виникнення міста не суперечить тому, що багато міст ведуть відлік від напівміфічних та легендарних подій.

Рим, вічне місто, як його часто називають, у 248 р. святкував своє тисячолітнє існування.

Святкували три дні з бенкетами, жертвопринесеннями та іншими забавами того часу. Заснування міста ґрунтується на оповіданні історика Марка Теренція Варрона (твір «De Vita Populi Romani»). Він вказав дату заснування Риму з точністю до дня. В даний час ця дата легендарна, але археологічні розкопки датують культурний шар старого міста приблизно VIII ст. до н.е., що загалом відповідає легенді.

8 липня 1951 року Париж відзначав дві тисячі років від дня заснування. Що ж було взято за основу? Вважається, що саме походи Гая Юлія Цезаря призвели до того, що близько 52 року до н.е. виникає військове укріплення поряд із поселенням Лютеція; останнє існувало ще у III ст. до н. е. Столицею Франції місто стало лише 987 року. Тож історію міста можна було збільшити принаймні на два сторіччя!

У Мадриді святкують день міста 2 травня. Ця дата пов’язана з бунтом проти французьких окупаційних військ: 2 травня 1808 тисячі простих городян повстали проти французів. А саме місто заклали ще араби в середині IX ст. н. е., і тільки в 1083 р. фортецю завоював християнський король Альфонсо VI.

Франкфурт-на-Майні має цілком чіткий критерій дня народження: це грамота Карла Великого від 22 лютого 794 року. У такому разі відлік стає досить простим.

Одні з найстаріших будівель у передмісті Одеси, Куяльнику

Можна використовувати інший підхід. Визначити, зокрема археологічними даними, що поселення виконувало саме міську функцію, і спробувати датувати виявлені артефакти методом радіовуглецевого аналізу. Метод досить складний, вимагає спеціальної лабораторії, підготовлених співробітників, до того ж дорогий.

Використання лише одного корпусу джерел може призвести до помилок. Наприклад, якщо шукати прадавніх попередників Одеси, то навіть у XVIII ст. можна знайти античні назви на місті сучасного міста. Наприклад, Isiacorum Port, який просто продовжували позначати за картографічною традицією античних часів.

Концепції дня народження Одеси: версії істориків

Ми вже дізналися, як рахують дату народження міста у Римі, Парижі та Мадриді. Як рахували дату народження міста в Одесі? Дискусії існували вже у ХІХ столітті.

Одеський історик Василь Надлер (1840 – 1894), не визнаючи значення давньогрецького поселення як попередника Одеси, міцно пов’язував місто Одесу з османським Хаджибеєм.

Позднейшее поселение Хаджибей, история которого находится в непосредственной и преемственной связи с историей Одессы, — читаємо у його книзі «Одесса в первые эпохи ее существования» (1893).

Сучасні археологічні дослідження показують, що на території нинішньої Одеси можна знайти османські артефакти різних періодів, від монет до цікавих курильних трубок, що підтверджує наявність поселення.

Найстарша будівля в Одесі, малюнок 1920-ті рр. Червоний провулок

Відомий краєзнавець першої половини XX ст., Олександр де Рібас у своїй «Старой Одессе» (1913) розпочинав історію міста з 1794 року. У нього фіксується схема, що вже склалася для XIX — початку XX століття, згідно з якою місто виникає через кілька років після успішного штурму фортеці Єні Дунья.

Аполлон Скальковський, характеризуючи ситуацію, що передує штурму фортеці Єні-Дунья, так описував її у своїй праці «Первое тридцатилетие Одессы» (1837):

Это был небольшой турецкий замок, дурно и неправильно построенный на крутом берегу моря, где находилось пепелище какого-то безвестного эллинского селения или пристанища (гавань Истриан или на греческом языке: «IΣTPIANΩN ΛIMHN»).

У доволі рідкісній книзі «Одесса. Очерк истории города со дня основания» (1947), написаної колективом авторів за редакцією професора Костянтина Добролюбського, коротко описують історію поселень на місці Одеси, характеризуючи Хаджибей як «попередника Одеси». Вінчає усе фраза:

В 1795 году Хаджибей был переименован в Одессу. Очевидно, новому городу решено было дать наименование древнегреческой колонии «Одессос», находившейся, как тогда предполагали, в этих местах.

Можна ще неодноразово посилатися на численні твори різних істориків, археологів, які досліджують тему заснування Одеси. Питання полягає скоріше в тому, чи варто вважати доодеське поселення таким, що має постійну присутність на території нинішнього міста і виконує функції міста.

Одеський археолог та історик Андрій Добролюбський у роботі «Археология Одессы» (2012) вважає, що у XVI-XVII ст. на місці Одеси не існувало постійного поселення. Його колега першої половини XX ст., Федір Петрунь, який досліджував великий корпус мап та планів, вважав, що аналіз ширшого кола картографічних видань XVI–XVIII ст. змушує з більшою обережністю говорити про Качібея, як населений пункт у цей період.

Портик Воронцовського палацу, малюнок, 1920-ті рр.

Зараз є ціла низка науковців та громадських діячів, які починають історію міста з 1415 року, тобто, умовно кажучи це концепція «Одесі-600». Її головними аргументами є різноманітні джерела, які фіксують наявність топоніму/поселення на місті сучасної Одеси. Ця концепція представлена працями дослідників, починаючи від Олександра Болдирєва, який у далекому 1994 році випустив свій історичний нарис «Одесі – 600» (він витримав три видання) і закінчуючи серйозними роботами, які підкріплені документами або саме є збірками першоджерел або їх фрагментів — тут можна відзначити роботу доктора історичних наук, професора Тараса Гончарука «Історія Хаджибея (Одеси) 1415–1795 рр. у документах» (2000).

Врешті-решт, відсутність документу щодо перейменування Хаджибея в Одесу дає підставу вважати такий підхід вельми цікавим. Якщо звернутися до роботи «Исторический очерк Одессы с 1794 по 1803 год» (автор — А. Орлов, 1885), то там автор пише прямо: «О переименовании Гаджибея в Одессу ни в Полном собрании Законов, ни в архивных документах указаний не имеется».

Тобто місто, яке постало наприкінці XVIII ст. звичайно відстояло надзвичайно далеко від татарського поселення, розташованого поряд із османською фортецею. Інше питання, це європейський характер міста, який контрастував з імперським. Велика кількість відвідувачів Одеси підкреслювали її окремішність та дух свободи. Тут можна було знайти непідцензурні друковані видання, існували напівтаємні визвольні організації, а на вулиці люди спілкувалися пів дюжиною мов, добре розуміючи один одного.

Навіть упереджені джерела це підкреслюють:

Биржа Одесская прекрасное здание, но тяжело русскому сердцу, что нет ни одного русского имени между выставленными на листе именами торгующих здесь богатых купцов. — пише Олімпіада Шишкіна в своїх «Заметках и воспоминаниях» (1848).

Ще більш ранні дописувачі у «Lettres sur la Crimee, Odessa et la mer d’Azof» (1810) підкреслювали, що «[в Одессе] все почти дома каменные — большая часть о двух этажах, и выстроены по европейскому вкусу».

Статистика 2022 року: одруження, розлучення, новонароджені (оригінальні імена)

Одруження/розлучення

За перші пів року 2022 було зареєстровано рекордну кількість шлюбів – 103 903. Це на 21% більше, аніж за той самий період у 2021 та абсолютний рекорд за останні 7 років.

Лідером за кількістю новостворених родин стала Дніпропетровська область, де лише за перше півріччя одружилися 13 025 пар. Другу та третю сходинку займають місто Київ (9 749) і Одеська область (7 699) відповідно.

Хмельницька область розташувалася на 8 місці (4 226).

Звичайно, таке підвищення рівня одружень пов’язане з багатьма чинниками, які суттєво вплинули на статистику. По-перше, війна. Багатьох вона зблизила та дала поштовх до змін у житті. По-друге, у березні в Україні реєстрацію шлюбу значно спростили, особливо для тих, хто боронить нашу землю. Саме в березні 2022 року відбулось зростання – 20 726 укладених шлюбів. Для порівняння, у березні 2021 року – 13 767.

Натомість за даними Міністерства юстиції, кількість розлучень, зареєстрованих в РАГСах знизилась майже удвічі – на 42% відносно першого півріччя 2021: 7 632 розірвань шлюбу проти 13 153 – 2021.

Лідером за кількістю розлучень так само як й за кількістю шлюбів, стала Дніпропетровська область – 943 розлучення.

У Хмельницькій області зареєстровано 267 розлучень.

Проте точної статистики того, скільки людей розлучилися саме з моменту російського вторгнення, зараз немає. У Мін’юсті зауважують, що вони не володіють статистичною інформацією про кількість розірвань шлюбів на підставі рішення суду.

Через війну багато жінок виїхали з України, тому нерідко пари розривають стосунки на відстані, не подаючи документи на офіційне розлучення. Через це часто офіційна статистика не збігається з реальним станом справ. Пара формально розійшлася, однак це не зафіксовано на папері. У таких випадках жінки чекають можливості приїхати та подати на розлучення вже офіційно.

Катерина Затулко, адвокат і старший юрист адвокатського об’єднання “Expatpro” із власної практики розповіла, що насправді кількість запитів на розлучення зросла майже у два рази порівняно з довоєнним часом.

Попри всі жахіття, що принесла війна, вона зробила людей сміливішими. Фраза “коли, як не сьогодні?” стала неабияк актуальною. Можливо, пари, які вирішили розлучитися у 2022 році, планували зробити це раніше, проте лише зараз наважилися піти на такий крок. Можливо, їх стосунки погіршилися саме на фоні війни. Інших же вона навпаки згуртувала та дала зрозуміти, що насправді важливо. Через страх втратити кохану людину, не встигнути сказати головного, люди стали відвертіші в розмовах один з одним. Вони усвідомили, що складні часи легше переживати з підтримкою, довірою, любов’ю – разом.

Загалом за січень-листопад 2022 року було укладено майже 210 тисяч шлюбів. Літо, як завжди, стало часом найбільшої кількості одружень. За цих три місяці зареєстрували шлюб 73 345 пар.

Новонароджені

За 11 місяців 2022 року реєстрацій новонароджених поменшало на третину у порівнянні з відповідним періодом 2021 року. Ймовірно, це пов’язано з тим, що частина дітей була народжена за кордоном та їх поява ще не була посвідчена в українських держустановах.

Загалом за неповний 2022 рік народилося 195 тисяч маленьких українців. Хлопчиків та дівчат народжується майже порівну: 51,5% хлопчиків та 48,5% дівчат. Гендерний розподіл новонароджених майже не змінився: 51,50% хлопчиків у 2022 проти 51,52% у 2021.

Під час презентації в Укрінформі директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи академік НАН України Елла Лібанова сказала, що наступний (2023) рік буде роком катастрофічного падіння народжуваності. За словами демографині, вже станом на сьогодні даний показник є низьким, і є ризики, що ситуація буде погіршуватися.

Популярні та рідковживані імена новонароджених у 2022

Українці ніяких обмежень у виборі імені для новонародженого малюка не мають. Тому все частіше батьки намагаються креативно підійти до цього питання й обирають незвичні імена. Але, аналізуючи статистику останніх років, все ж таки більшість надає перевагу традиційності у виборі імені. 2022 рік не став винятком.

Так, за 2022 рік найпопулярнішими жіночими іменами, якими українці називали своїх новонароджених дітей, стали: Анна, Софія, Марія, Вікторія, Анастасія, Соломія, Олександра.

У першому півріччі популярним також було ім’я Поліна. В другому ж – Вероніка, Мілана, Єва і Варвара.

Слід зазначити, що після перемоги українського гурту “Kalush Orchestra” на пісенному конкурсі “Євробачення-2022” популярності набирає ім’я Стефанія.

Найпоширенішими ж чоловічими іменами стали: Артем, Олександр, Максим, Дмитро, Михайло.

У першому півріччі популярними також були імена Богдан і Марк. В другому ж – Андрій, Владислав, Іван та Данило.

Однак, як йдеться у дописі міністерства юстиції у Facebook, не всі новоспечені батьки віддають перевагу простоті та лаконічності. Багато хто хоче виділитися і дати дитині ім’я “не як у всіх”.

Так, серед жіночих імен є Аделіна-Джавеліна, Джавеліна, Квітослава, Дзвенислава, Червонка, Йордана, Євангеліна, Чіамада-Аделіна, Фрея, Жасмін, Хозяйка, Аріель, Зореслава, Міссі, Мрія, Луна, Авіталь-Азаліна, Мєр’єла, Сладіслава, Квіта, Ульпана, Мантикора, Ніколоз, Русаліна, Юнія.

Серед чоловічих: Артур-Байрактар, Ян-Джавелін, Миролюб, Варфоломій, Князь, Северус, Зореслав, Моісей, Лорд, Марілуіз, Миродар, Добромир, Граф, Іскандер, Воліслав, Марс, Велеслав, Ахіллес, Сармат, Світозар, Нимрод, Калеп, Ларс, Саркіс, Стиліан, Х’юго, Нікодим, Нектарій.

Імена, які обирали батьки для своїх дітей у Хмельницькій області

  • жіночі: Анастасія, Анна, Вікторія, Вероніка, Дарина, Емілія, Єва, Злата, Марія, Надія, Олександра, Поліна, Соломія, Софія, Ярина;
  • чоловічі: Андрій, Артем, Владислав, Давид, Данило, Ілля, Максим, Марк, Матвій, Михайло, Назар, Олександр, Роман, Тимофій, Ярослав.
  • жіночі: Альвіна, Амалія, Афіна, Ванеса, Вів’єн, Глорія, Зара, Ліліана, Луна, Патріна, Юнна, Ульпана;
  • чоловічі: Домінік, Іскандер, Маріус, Натаніїл, Нікодим, Раян, Севіур, Стефа, Юсуф.

Маріна Мельник

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Все про аліменти на дитину в Україні станом на 2024 рік

Аліменти – це обов’язок утримувати родича, який потребує допомоги, іншим родичем, у передбачених чинним законодавством випадках. Слово аліменти має латинське походження (alimentum) і означає харчі, утримання, їжа, продовольство.

Левова частка випадків виплати аліментних платежів припадає на аліменти для дитини. Питання отримання аліментних платежів містить багато тонкощів і нюансів, про які необхідно знати, щоб отримати такі необхідні дитині кошти.

Юридичний інтернет-ресурс “Протокол” розповість Вам про основні положення і тонкощі, що регулюють питання виплати аліментних платежів на дітей в Україні. Також, нагадуємо, що знайти кваліфікованого юриста, який допоможе Вам добитися виплати аліментних платежів через суд і відстояти права Вашої дитини на якісні умови життя, використовуючи спеціальний сервіс даного ресурсу Тендер на юридичну послугу.

Загальні принципи встановлення аліментів на дитину в Україні

Аліменти на дитину – це правовідносини між батьками і дітьми, в яких батьки зобов’язані матеріально забезпечувати дітей, а дітям належить право на отримання такого забезпечення.

Забезпечення утримання дітей нерозривно пов’язане з особистістю батьків, тому:

  • при житті батьків обов’язок по утриманню дитини не може бути доручений іншому члену сім’ї (дідусю, бабусі);
  • обов’язок утримання дітей не переходить до спадкоємців батьків після смерті;
  • обов’язок утримувати дитину зберігається до повноліття, за винятком особливих випадків, зазначених нижче;
  • обов’язок утримувати дітей не залежить від того, зареєстрований шлюб батьків чи ні, якщо шлюб розірвано і навіть в разі позбавлення батьківських прав.

Якщо дитина вступила в шлюб до повноліття, виплата аліментних платежів припиняється, оскільки дитина набуває цивільну дієздатність. Отримання права на шлюб і укладення шлюбу можливе на підставі судового рішення з 16 років.

Необхідність платити аліментні платежі пов’язана з кровною спорідненістю, встановленою в порядку, передбаченому законодавством, або фактом усиновлення дитини.

Аліментні платежі є власністю дитини, однак стягуються на користь того з батьків з ким проживає дитина. У разі нецільового використання аліментних платежів одним з батьків, другий з батьків має право в судовому порядку зменшити суму аліментних платежів або добитися внесення частини аліментних платежів на особистий рахунок дитини. Контроль за цільовим використанням аліментів в інтересах дитини здійснюють органи опіки та піклування.

Виплата аліментних платежів повинна відбуватися щомісяця на кожну дитину.

Направлення дитини до закладів охорони здоров’я, навчальної або іншої установи, де дитина утримується за рахунок держбюджету, не припиняє стягнення аліментних платежів.

Слід враховувати, що при позбавленні батьківства аліменти виплачуються далі.

Дуже важливе питання, з якого моменту нараховуються аліменти.

У разі сплати аліментних платежів добровільно вони нараховуються з моменту подання платником аліментів (далі – аліментник) заяви в бухгалтерію. При стягненні аліментних платежів в судовому порядку, аліменти нараховуються з моменту звернення з позовом до суду.

Згідно ст. 188 СК батьки можуть бути звільнені від сплати аліментів дитині, якщо діти отримують доходи набагато більші ніж батьки. Це право реалізується тільки після отримання відповідного рішення суду.

Аліменти можуть бути стягнуті у твердій грошовій сумі, або частці від доходів. Відповідно, якщо у особи є діти від різних шлюбів, все залежить від того хто саме заявляє вимоги про виплату та стягнення аліментів – мати/батько першої дитини, чи другої, чи інших дітей. Єдине, що в такому випадку має значення для суду – це те що враховується наявність інших дітей у платника аліментів (якщо – звичайно – суд про це знає). Головне, щоб розмір аліментів на кожну дитину не був менше мінімально гарантованого розміру (про що детально далі).

Платник аліментів може, також, бути звільнений від виплати аліментів на певну дитину. На підставі ст. 190 СК один з батьків, незалежно від того живе він з дітьми чи ні, має право отримавши згоду органів опіки укласти договір про припинення права на аліменти, передавши дитині у власність нерухоме майно (квартиру, земельну ділянку).

Якщо батьки не перебували в шлюбі, або ж в інших випадках, коли запис про батька робиться зі слів матері, для стягнення аліментів необхідне визначення походження дитини від батька, або ж визнання батьківства батьком. Що перша, що друга процедура здійснюється через суд загальної юрисдикції, крім випадків коли на встановлення батьківства є згода подружжя (органи РАЦС). Лише після “формалізації” запису про батька можна стягнути аліменти. В принципі, допускається об’єднання таких вимог в позові.

Стягнення аліментів можливе і в тому разі коли батьки перебувають в шлюбі – як в добровільному порядку (шляхом укладення батьками нотаріально посвідченого договору), так і в судовому. Особливих відмінностей при цьому не встановлено, єдине що – суд звертає увагу на те з ким проживають діти. Нещодавно на ресурсі Протокол аналізували рішення – “Обов’язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання дитини з саме з цим із батьків (ВС КЦС, справа №188/1029/19 від 22.11.2022 р.)”.

Разом із тим, судове рішення про стягнення аліментів на другу дитину – навіть якщо батьки перебувають у шлюбі, може бути підставою для зменшення аліментів на першу дитину, на яку вони сплачувались раніше. Водночас, все одно суд враховує всі фактори, при розгляді питання про зменшення аліментів, так що самого по собі рішення може бути недостатньо.

Стягнення аліментів з батьків, що покинули кордони України теж можливе, хоча не позбавлено своїх складнощів. Багато що залежить від того, в якій країні проживає боржник. Зазвичай, застосовують два шляхи стягнення таких аліментів – звернення до компетентних установ іноземної країни з клопотанням про виконання та визнання українського рішення суду про стягнення аліментів (може подаватись через територіальне управління юстиції), або ж звернення до компетентного органу країни проживання боржника напряму – для встановлення аліментів.

Види аліментів на дитину в Україні

Платежі на утримання дитини в Україні бувають наступних видів:

  • аліменти на дитину до 18 років (до повноліття), згідно зі ст. 180 СК;
  • аліменти на дитину, яка продовжує вчитися з 18 до 23-х років (аліменти після 18 років), згідно зі ст. 199 СК;
  • аліменти на дитину інваліда – до зняття інвалідності або довічно; згідно зі ст. 198 СК;
  • забезпечення додаткових витрат на дитину, які пов’язані з особливими подіями. Витрати на розвиток здібностей дитини (музика, танці, образотворче мистецтво, спорт) або лікування хвороб, каліцтв дитини, згідно зі ст. 185 СК.

Розмір аліментів на дитину в Україні

У ст. 182 СК зазначено, що аліментні платежі повинні забезпечувати повноцінний, всебічний розвиток дітей на достатньому рівні.

Мінімальний гарантований розмір аліментних виплат на одну дитину встановлений на рівні не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментних виплат на одну дитину встановлений на рівні прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за умови, що батько може виплатити дану суму.

Не слід забувати, що платник аліментів може платити й більшу суму – а вищезазначені показники встановлені для всіх, навіть для тих платників, які не можуть (крім мінімально рекомендованого) або не хочуть платити.

Ст. 183 СК встановлює, що частку із заробітку платника, з якої вираховуватимуться аліменти встановлює суд. Якщо той із батьків, із ким проживає дитина, звертається до суду за видачею судового наказу – то:

  • на одну дитину аліментні виплати встановлюються в розмірі ¼ доходу платника аліментів;
  • на двох дітей аліментні виплати встановлюються в розмірі ⅓ доходу платника аліментів;
  • на трьох дітей аліментні виплати встановлюються в розмірі ½ доходу платника аліментів.

У ст. 183 СК також встановлено максимальний розмір аліментних виплат – десять прожиткових мінімумів на одну дитину відповідного віку. Це, звичайно, не позбавляє платника – за його бажанням, витрачати на утримання дитини і більше.

Прожитковий мінімум на 2024 рік встановлено Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” – який підписано Президентом України 28.11.2023 року. Закон набуває чинності з 1 січня. Так у статті 7 встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі:

– для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2024 року – 2563 гривень;

– для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2024 року – 3196 гривень.

У грошовому вираженні ми отримуємо такі максимальні і мінімальні аліменти на дитину у 2024 році (інформація станом на грудень 2023 року):

а) мінімальний гарантований розмір аліментів 2024 році на:

  • дітей віком до 6 років: з 1 січня – 1 281 гривень 50 копійок;
  • дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня – 1 598 гривень.

б) мінімальний рекомендований розмір аліментів 2024 році на:

  • дітей віком до 6 років: з 1 січня – 2563 гривень;
  • дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня – 3196 гривень.

в) максимальна сума аліментів на 2024 рік:

  • для дітей віком до 6 років: з 1 січня – 25630 гривень;
  • для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня – 31960 гривень.

Таким чином, в 2024 році мінімальні аліменти становлять – 1281,50 грн., а максимальні аліменти в 2024 році – 31960,00 грн. на одну дитину.

З огляду на кількість дітей в одній сім’ї, в грошовому вираженні найменша сума аліментів (дитина до 6 років і станом на тепер – грудень 2023 року) в 2024 році становитиме:

  • аліменти на одну дитину – 1281,50 грн .;
  • аліменти на двох дітей – 2563,00 грн .;
  • аліменти на трьох дітей і більше – 3844,50 грн.

Треба сказати, що викладена вище сума – звичайно ж нереально мала. Але тут мається на увазі найменш можливий мінімальний показник. На практиці ж, позивачі вираховують найбільш вигідний варіант, адже розмір аліментних виплат може бути встановлений у відсотках до доходу платника аліментів або у фіксованій грошовій сумі.

Якщо аліментні виплати встановлюються у фіксованій сумі, то сума аліментів може бути індексована надалі, відповідно до ст. 184 СК.

Зверніть увагу – суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Зміни у 2022 році торкнулися наступних аспектів: 26 січня 2022 року Верховна Рада України ухвалила Проект Закону про внесення змін до Сімейного кодексу України від 17.07.2020 р.). Цим законопроектом вносяться деякі уточнення щодо надання дітям (місце проживання чи перебування батьків яких невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають змоги утримувати дитину). Наразі ця тимчасова державна допомога не може бути меншою ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (що в принципі є мінімально гарантованим розміром аліментів на дитину – яка вже встановлена Сімейним кодексом України).

Новий законопроект також врегулював деякі нюанси щодо стягнення аліментів з інших родичів на дітей. Так, він передбачив зміни у статті 272 СК, якою раніше передбачалося, що сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню з інших родичів на дітей, не може бути меншим за 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тепер же – як і мінімально гарантована сума аліментів, цей показник не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. З іншого боку, у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, судом може бути присуджено і мінімальний рекомендований сукупний обсяг аліментів, що підлягають стягненню з інших членів сім’ї та родичів однієї дитини і він становить 1 обсяг прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зміни у 2023 році, це наступні доповнення Сімейного кодексу:

  • Законом № 3022-IX від 10.04.2023 р. врегульовано право неповнолітніх батьків на безоплатну правничу допомогу. Таке ж право констатували для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім’ї (статті 156 та 248 СК України);
  • Законом № 3265-IX від 14.07.2023 р. – було також розширено перелік того, чого батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої дитини не мають права вчиняти без дозволу органу опіки та піклування (стаття 177 СК). Тепер вони не можуть без дозволу:
    • відмовитися від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;
    • видавати письмові зобов’язання від імені малолітньої дитини;
    • вчиняти правочини щодо:
      • об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, власником або користувачем яких є малолітня дитина;
      • відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є малолітня дитина”.

      Які доходи і фактори враховуються при визначенні розміру аліментів в Україні

      Не всі доходи платника аліментів враховуються при визначенні розміру аліментних платежів. Відповідно до пункту 12 Постанови КМУ № 146 від 26.02.1993 року «Про перелік видів доходів, що враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» не враховуються:

      • вихідна допомога при звільненні;
      • компенсація за невикористану відпустку;
      • допомога на лікування;
      • допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;
      • компенсаційні виплати при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість;
      • інші (детальний перелік тут – див. п.12).

      При встановленні розміру аліментних виплат судом приймаються до уваги:

      • стан здоров’я та матеріальний стан дитини;
      • стан здоров’я та матеріальний стан платника аліментів;
      • наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних родичів (інвалідів, пенсійного віку, учнів до 23 років);

      Якщо у платника аліментів є витрати, які перевищують його заробіток (дохід), а джерело доходу не доведене, то суд не може перевищувати обсягу офіційної зарплати аліментщика. У разі, якщо платник аліментів купив дорогу машину будучи безробітним, суд може присудити аліменти такому батькові чи матері в більшому обсязі.

      Аліменти, якщо батько/мати дитини не працює, або є ФОПом і перебуває на спрощеній с/о, або є громадянином нашої країни та заробітчанином у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу – відповідно до частини 2 ст. 195 СК, можуть нараховуватися виходячи з розміру середньої заробітної плати за місцем проживання, яка визначається на підставі довідки статистики. Середня зарплата за місцем проживання може бути більше нелегального доходу боржника, що не дасть боржникові схитрувати.

      Багато джерел радять, з безробітного платника аліментних виплат стягувати аліментні платежі у твердій сумі. Вважаю більш вірним рішенням стягнення аліментних виплат в процентному співвідношенні, так як будь-яка сума, незважаючи на індексацію, з часом значно втрачає в купівельній спроможності.

      Порядок виплати аліментів на дитину в добровільному порядку

      Аліменти на дитину можуть виплачуватися добровільно або стягуватися примусово.

      Щоб сплатити аліментні виплати добровільно, з заробітної плати яку Ви отримуєте – необхідно звернутися в бухгалтерію підприємства за місцем роботи із заявою з проханням перераховувати аліментні платежі на дитину. У заяві треба вказати суму аліментних платежів або відсоток відрахувань на аліментні виплати, а також банківські реквізити отримувача аліментних платежів для перерахування.

      Батьки дітей можуть укласти договір про виплату аліментних платежів на дитину, згідно зі ст. 189 СК, яким встановлюють порядок і строки сплати аліментів. Умови договору не повинні порушувати права дитини, гарантовані законодавством. Даний договір засвідчується нотаріусом. Аліментні виплати по ньому сплачуються добровільно. Якщо порядок сплати аліментних виплат порушений, то стягнути аліментні платежі по ньому можна не через суд, а шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису нотаріуса подається заява, оригінал нотаріального посвідченого договору про сплату аліментів, вимога про виплату боргу отримана боржником. З отриманням вимоги про виплату боргу боржником можуть виникати труднощі, адже боржник може уникати будь-якої можливості розписуватися в одержанні вимоги про виплату боргу.

      Отримавши виконавчий напис нотаріуса можна звернутися до виконавчої служби про стягнення заборгованості по аліментних платежах.

      Стягнення аліментів на дитину в судовому порядку

      У разі коли аліментник відмовляється добровільно виплачувати аліменти на дітей, стягувати аліментні виплати можна через суди загальної юрисдикції.

      Існують наступні порядки стягнення заборгованості через суд. Подача заяви про видачу судового наказу на стягнення аліментних виплат, в порядку, передбаченому ст. 161 – 171 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК). Звернення з позовною заявою про стягнення аліментних виплат, в порядку, передбаченому ст. 174 – 177 ЦПК. Розгляд позову щодо стягнення аліментних платежів в порядку спрощеного провадження, згідно зі ст. 274-279 ЦПК.

      Якщо суперечка не стосується встановлення факту батьківства, залучати до розгляду справи третіх осіб не потрібно, і Ви хочете отримати мінімально гарантований ст. 183 СК розмір аліментних виплат, то Ви можете звертатися до суду з вимогою про видачу судового наказу. Вимоги до форми заяви викладені в ст. 163 ЦПК. Справи про видачу судового наказу розглядаються значно швидше, ніж при позовному провадженні. Сторони до суду не викликаються. При цьому згідно зі ст. 170 ЦПК судовий наказ позовів про аліменти виплат на рівні мінімально гарантованих сум неможливо скасувати.

      Якщо Вам необхідно встановити батьківство / материнство, залучити до розгляду справи третіх осіб, Ви хочете отримати суму аліментних платежів більшу, ніж мінімальна, то Вам необхідно звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. Вимоги до позову викладені в ст. 175 ЦПК.

      До позову необхідно додати такі документи:

      • копію Вашого паспорту та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
      • свідоцтво про народження дітей;

      Якщо Ви не можете отримати довідку про доходи платника аліментів, то можна заявити клопотання про затребування судом такого документа. Довідка про доходи необхідна, щоб показати існуюче майнове становище платника аліментів.

      Згідно ст. 192 СК в суд можна звернутися з позовом про збільшення або зменшення аліментних виплат.

      Також в судовому порядку в основному встановлюються аліментні виплати на дитину після 18 років, яка продовжує вчитися до закінчення навчання або до 23-х років, згідно зі ст. 198 СК. При цьому довести необхідність сплати аліментних платежів можна, підтвердивши документально витрати на оплату навчання, проживання, проїзд, харчування, і т.п. Багато хто задається питанням, чи сплачуються аліменти, якщо дитина вчиться на контракті. В такому випадку аліментні платежі виплачуються. На отримання аліментних платежів може вплинути факт, якщо дитина вчиться не на стаціонарі, а заочно і офіційно працює. В такому випадку, ймовірно в аліментних виплат відмовлять.

      Іноді в судовому порядку доводиться стягувати і аліменти на дитину інваліда, передбачені в порядку ст. 198 СК. В такому випадку, необхідно в якості доказів надавати документи про присвоєння дитині групи інвалідності довічно або на період, прикладати докази витрат на лікування та підтримку життєдіяльності дитини (виписки з медичної карти про призначене лікування, чеки на оплату ліків, процедур, операцій, протезування і т .п.).

      Позови щодо стягнення аліментних платежів можуть подаватися за місцем знаходження позивача і відповідача, і звільнені від сплати судового збору, згідно п. 3 частини 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

      Відповідальність за несплату аліментів

      З 08.07.2017 року за несвоєчасну сплату аліментних виплат згідно ст. 196 СК виникає відповідальність у вигляді пені. Можливе нарахування пені в розмірі одного відсотка суми несплачених аліментних платежів за кожен день прострочення з дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня прийняття судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

      Це досить серйозні штрафні санкції, оскільки згідно з правовою позицією висловленою Великою палатою Верховного Суду в постанові від 3 квітня 2019 у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, розмір пені по аліментних платежів розраховується за такими принципами:

      • прострочення зі сплати аліментних виплат починається з 01 числа місяця, наступного за поточним;
      • пеня нараховується на весь період прострочення по кожному місяцю окремо (наприклад, пеня за місяць прострочення становить 30%, за рік прострочення – 365%);
      • сума пені обмежується сумою заборгованості, якщо сума заборгованості по аліментних виплатах становитиме 5 000,00 грн., а пеня за прострочення становитиме 10 000,00 грн., стягненню підлягає 5 000,00 грн.

      Розмір пені може бути зменшений якщо прострочення сталося не з вини платника аліментів, наприклад, через невиплату заробітної плати роботодавцем.

      За несплату аліментних платежів також передбачена адмінвідповідальність.

      Згідно ст. 183-1 КоАП несплата аліментних платежів на термін більше шести місяців, а аліментів дитині інваліду на термін більше трьох місяців карається громадськими роботами від ста двадцяти до двохсот сорока годин. Повторне подібне порушення протягом року карається громадськими роботами від двохсот сорока до трьохсот шістдесяти годин.

      Згідно ст. 164 КК злісне ухилення від сплати аліментів карається громадськими роботами від вісімдесяти до ста двадцяти годин, арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Повторна судимість за цією статтею карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.

      Крім того, згідно з п.9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі заборгованості по аліментах при виконанні рішення суду більше чотирьох місяців, а по аліментах для дитини інваліда більше трьох місяців, державний виконавець виносить постанову, до моменту погашення аліментів в повному обсязі:

      • про заборону виїзду за кордон;
      • про обмеження права керування транспортом засобом (забороняється застосовувати такий захід, якщо автомобіль є єдиним джерелом доходу, використовується для транспортування інваліда I, II групи, дитини-інваліда, належить учаснику АТО);

      Згідно п.14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» до боржника виконавцем також застосовуються штрафні санкції за борги з аліментів в таких розмірах:

      • за борги більше року – штраф 20% від суми заборгованості;
      • за борги більше двох років – штраф 30% від суми заборгованості;
      • за борги більше трьох років – штраф 50% від суми заборгованості.

      На жаль, в одній статті охопити всі тонкощі питання призначення аліментів дуже складно, тому в кожній конкретній ситуації не завадить консультація професійного юриста, якого можна знайти на сайті Юридичного інтернет-ресурсу “Протокол”

Related Post