Життя аспіранта: від вступу до захисту дисертації

Контент-копирайтер, который постоянно стремится в развитию и расширению кругозора путем получения знаний в области науки и образования.

Робота в науковій лабораторії, викладання в університеті – ті напрямки, які сьогодні, попри все, є цікавими для молоді. Однак, перш ніж вступити на цей тернистий шлях, слід добре продумати всі плюси та мінуси навчання в аспірантурі. На перший погляд здається, що написання наукових праць та проведення досліджень – це захоплюючий процес, проте, насправді, не все так райдужно і на шляху до мрії та слави людину чекає багато труднощів, а часом навіть розчарувань. У цій статті розглянемо умови вступу до аспірантури, основні моменти щодо написання дисертаційного дослідження, загальні правила допуску до захисту тощо. Навчання в аспірантурі – те, що вимагає дійсно багато сил та часу. Адже крім підготовки дисертації (а це теж завдання не з легких!) людині необхідно виконати індивідуальний план (провчитися певний час у ВНЗ, скласти іспити та заліки), а також підготувати ряд статей та опублікувати їх у наукових журналах, адже цілком логічно, що навчання повинно мати логічне завершення та має супроводжуватися отриманням диплома кандидата наук або доктора філософії. Адже нікому не хочеться просто так витратити кілька років життя на науку не отримавши результату. І це, не кажучи вже про те, що контракт коштує чимало.

Як вступити до аспірантури?

заяву про допуск до участі у конкурсному відборі на навчання в аспірантурі, вона подається на ім’я ректора;
анкету;
копію диплома магістра;
копію додатку до диплома магістра;
мотиваційний лист;
копію ідентифікаційного коду;
копію паспорта (1, 2 сторінки та сторінка з реєстрацією).

Вступні випробування до аспірантури Університету складаються з:

вступного іспиту зі спеціальності (в обсязі програми рівня вищої освіти магістра з відповідної спеціальності);
вступного іспиту з іноземної мови (на вибір Вченої ради вищого навчального закладу (наукової установи) в обсязі, що відповідає рівню B2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти).

Вступник, який підтвердив свій рівень знання, зокрема англійської мови, дійсним сертифікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифікатом Сambridge English Language Assessment (не нижче за рівень B2 Загальноєвропейських рекомендацій щодо мовної освіти або аналогічного рівня) з освоювання з іноземної мови. При визначенні результатів конкурсу вказані сертифікати дорівнюються до результатів вступного іспиту з іноземної мови з найвищим балом.

Особам, які вступають до аспірантури з іншої галузі знань (спеціальності), ніж та, що вказана в їхньому дипломі магістра (спеціаліста), можуть бути призначені додаткові вступні іспити.

Вибір наукового керівника

Тут є кілька варіантів розвитку подій:

нерідко люди, які подають документи для вступу, вже знають з ким будуть “працювати”, якщо вдасться скласти іспити та пройти конкурс (якщо студент після магістратури вирішує продовжити навчання та має певні напрацювання по тій чи іншій кафедрі). Погодьтеся, що комфортніше обговорюватиме деталі наукової праці з тією людиною, яка вже добре знайома і з якою вже вибудовані певні стосунки;
вибір відбувається за рекомендацією знайомих. Вступаючи до незнайомого університету чи академії, слід поспілкуватися зі своїми друзями та близькими. Якщо хтось навчався у цьому ВНЗ і знає професора добре, то зможе розповісти про його професіоналізм, готовність допомагати з розробками тощо;
“як карта ляже”. Якщо знайомих, готових допомогти порадою, немає і співпраця ні з ким не налагоджена, то доведеться йти до тієї людини, яку призначить ВНЗ. Це не добре і непогано, адже це не означає, що вам не пощастить. Просто слід розуміти, що всі люди різні, і треба бути готовим до всього. Хтось готовий читати роботу багато разів, давати слушні поради, а хтось не хоче і зайву хвилину витратити на чужу працю, і може дратуватися через дрібниці.

Яку тему вибрати для дисертації?

Тема дисертаційного дослідження має бути актуальною для науки та практики. Дуже часто люди вирішують продовжити дослідження у напрямі своєї магістерської (це значно полегшує завдання, адже багато джерел літератури вже вивчені, є деякі міркування щодо варіантів удосконалення методик, законодавства тощо). Якщо та тема не підходить з якихось причин, тоді непогано було б звернутися до свого наукового керівника та порадитись з ним. Також можна поспілкуватися зі співробітниками кафедри, на яку вступив аспірант або ж практиками у цій сфері. Люди, які пропрацювали в тій чи іншій області, напевно знають “слабкі” місця в ній, і хтось підкаже в якому напрямку “копати”.

Вимоги до дисертації

Дисертація – наукова письмова робота, до якої висуваються високі вимоги. Вони стосуються різних аспектів, серед яких:

відсутність плагіату. Академічна доброчесність – те, чому сьогодні приділяється величезна увага. На всі запозичення за текстом обов’язково мають бути посилання. Тут варто пам’ятати, що плагіатом визнається не лише копіювання чужого тексту, а й запозичення чужих ідей (перефразування та синонімайзери – аж ніяк не вихід із ситуації);
високий показник унікальності. Дисертація не повинна стає компіляцією чужих ідей та думок;
правильний зміст та оформлення. Йдеться про те, що в роботі мають бути всі частини (вступ з обґрунтуванням актуальності роботи, визначення мети, завдань тощо), а список використаних джерел має бути оформлений відповідно до ДСТУ.

Зупинимося детальніше на основних моментах, які викликають найбільше питань у процесі підготовки роботи:

Актуальність вибраної теми дисертації. У цій частині роботи необхідно обґрунтувати, чому тема така важлива для її дослідження майбутнім ученим (яку користь принесе робота і для кого);
Мета дисертації – те, заради чого власне кажучи пишеться робота. До досягнення мети “підводять” завдання роботи, вони мають бути послідовними і не повинні підміняти мету;
Апробація. Тут потрібно прописати конференції, круглі столи, симпозіуми у яких розглядали окремі питання з дисертації;
Література. Використовувати слід лише “свіжі” джерела, видані протягом останніх 5 років (для ретроспективи можна використовувати ранні джерела). Не можна сказати, що це жорсткий імператив, проте краще дотримуватися цих рекомендацій.

Дисертація пишеться, а що далі?

Написання дисертації – це лише частина того, що чекає на аспіранта на шляху до отримання довгоочікуваної “кірочки”. У процесі навчання на нього очікують звичні сесії із заліками та іспитами. Однак це не головне і зовсім не нове. Більше питань у аспірантів виникає у зв’язку з підготовкою та публікацією наукових статей. Мова йде про:

статті, які публікуються у журналах категорії “Б” (раніше відомі як журнали ВАК). Кожна стаття має бути унікальною, актуальною, співвідносною з темою дисертації тощо;
статті, які публікуються в журналах, що індексуються наукометричними базами Скопус та WOS. Вимоги до таких статей дуже високі. Тому на підготовку однієї роботи може піти кілька місяців. Поки що така публікація потрібна не всім для допуску до захисту дисертації, проте все йде до цього.

Також не варто забувати і про те, що необхідно брати участь у наукових конференціях, круглих столах тощо. Чому потрібно? Тому що, по-перше, це дозволить періодично “перевіряти обраний вектор” та отримувати зворотний зв’язок від учених із досвідом, а по-друге, вказівка у дисертації великої кількості письмових робіт надає їй “авторитетності”.

Захист дисертації

Письмові роботи (дисертація, тези та статті) – це те, без чого захист не відбудеться, це зрозуміло. Однак є ще низка адміністративних питань, які важливо вирішити:

подання документів на розгляд Вченій раді для отримання допуску до захисту;
пошук опонентів;
одержання актів запровадження результатів проведеного дослідження у науку, практику тощо.

Після отримання допуску (після малого захисту) на аспіранта чекає день Х. Тут помилки просто неприпустимі – все має бути ідеально. Аспірант повинен не просто обґрунтовувати свою точку зору та впевнено демонструвати членам комісії (і не лише) результати своїх наукових досліджень, а й має вміти вести дискусію з тими, хто вже залучений до світової спільноти. Доктори наук та чинні кандидати у процесі захисту ставлять питання, аргументують свою позицію і всіляко її відстоюють – треба триматися впевнено, але при цьому бути коректним.

Кандидатська дисертація – це надзвичайно складно. Аспірантура – це надзвичайно складно. Наукові публікації різних типів та постійна гонка за новими цілями – це надзвичайно складно. Але якщо наука – це те, з чим ви вирішили пов’язати своє життя, то не варто відмовлятися від цієї мрії, слід тільки запастися терпінням. Якщо ж підготовка письмових робіт здається надто нудною (на відміну від викладацької діяльності та спілкування зі студентами) або просто на все не вистачає часу, то завжди можна звернутися до компанії “Аспірантура” та замовити дисертацію у неї.

На сайті можна дізнатися всі нюанси оформлення замовлення та узгодити всі деталі замовлення з досвідченими та чуйними менеджерами. Перевагами співпраці з цією компанією є доступні ціни на ринку інформаційних послуг, високий рівень професіоналізму авторів, пунктуальність авторського колективу, готовність допомогти з підготовкою робіт з різних спеціальностей і не тільки.

Скільки часу дається на написання кандидатської дисертації?

Термін навчання в аспірантурі становить 3 роки для денної форми навчання та 4 для заочної. При цьому захистити дисертацію можна до закінчення цього терміну (після виконання індивідуального плану аспіранта), так і після нього. Усі нюанси можна погодити із науковим керівником.

Скільки коштує кандидатська у компанії “Аспірантура”?

У кожному випадку ціна узгоджуватиметься індивідуально, оскільки вона залежить від: спеціальності, обраної теми тощо. У середньому вартість роботи становить 80 тис. грн.

Як підготуватися до вступу в аспірантуру: крок за кроком

1. Що таке аспірантура

Аспірантура – це ступінь вищої освіти, який доступний після отримання магістерської освіти. Зазвичай, можна поступити на аспірантуру після завершення магістратури або еквівалентного рівня освіти. Приймальні кампанії для аспірантів проводяться в різні періоди року, зазвичай найбільше активність в цьому плані спостерігається весною та влітку.

Аспірант – це студент, який отримав вищу освіту на рівні магістра (або еквівалент) і продовжує свою освітню підготовку на програмі аспірантури. Аспірант проводить дослідження у вибраній галузі знань та працює під керівництвом вченого-науковця.

Вступ до аспірантури є важливим кроком в академічній кар’єрі. Це можливість поглиблено вивчати обрану галузь знань, здійснювати дослідження та розвивати власні здібності. У цій статті ми розглянемо ключові аспекти підготовки до вступу в аспірантуру. Ви дізнаєтесь як вступити до аспірантури та які умови вступу в аспірантуру.

2. Вибір напрямку та навчального закладу

Вибір напрямку та навчального закладу для вступу в аспірантуру є стратегічним етапом, який визначає вашу подальшу професійну кар’єру. Цей вибір потребує обдуманої підготовки та уважного аналізу, оскільки від нього залежить якість вашого навчання та можливості для зростання. Давайте розглянемо, на що варто звертати увагу при виборі напрямку та навчального закладу для вступу в аспірантуру.

1. Особисті інтереси та мотивація. Важливо розуміти, що вибір має відображати особисті інтереси та амбіції. Оберіть той науковий напрямок, який вас найбільше захоплює та спонукає до поглибленого вивчення. Мотивація гратиме ключову роль у вашому успіху в аспірантурі.

2. Репутація навчального закладу та відділення. Зверніть увагу на репутацію обраного навчального закладу та конкретного відділення в обраній галузі. Перевірте рейтинги, досягнення професорсько-викладацького складу, а також наявність публікацій та досліджень, що вас цікавлять.

3. Дослідницькі можливості та науковий потенціал. Оберіть такий навчальний заклад, де існують стимули для професійної діяльності. Дізнайтеся про можливості для участі в дослідженнях, конференціях, публікаціях та співпраці з вченими відомчих організацій.

4. Наукова спрямованість та програма навчання. Вивчіть наукову спрямованість аспірантурних програм обраного закладу. Переконайтеся, що їхні інтереси відповідають вашим. Проаналізуйте плани навчання, наявність спеціалізованих курсів та можливість вибору дослідницьких тем.

5. Наукові ресурси та інфраструктура. Дізнайтеся про наявність навчальних ресурсів та інфраструктури для дослідницької роботи. Це можуть бути лабораторії, бібліотеки, спеціалізовані обчислювальні центри та інше.

Перед вибором зверніть увагу на академічні досягнення вибраного закладу, рейтинг його факультету та відгуки від студентів.

3. Підготовка документів та реферату для вступу в аспірантуру

Для подачі заявки на вступ до аспірантури вам потрібно буде зібрати необхідні документи для вступу в аспірантуру. Зазвичай це включає:

Академічні та рекомендаційні листи є важливою складовою документів для вступу до аспірантури.

Академічний лист видається від особи, яка була вашим викладачем або науковим керівником і містить інформацію про вашу академічну діяльність, відмінність у навчанні та можливості для подальшого навчального розвитку.

Рекомендаційний лист може бути виданий від різних джерел, таких як наукові керівники, професори, колеги тощо, і містить висновки про ваші академічні здібності та можливості для дослідницької роботи.

Впевніться, що всі документи мають правильну інформацію та формат, оскільки це може вплинути на вашу прийнятність.

4. Підготовка до іспитів та співбесіди

Підготовка до іспитів та співбесіди для вступу на аспірантуру – це ключовий етап вступного процесу, який допоможе вам продемонструвати свою академічну підготовку, здібності та мотивацію для дослідницької діяльності. Ретельна підготовка дозволить вам вразити приймальну комісію і забезпечити вас успішним вступом на аспірантуру.

1. Іспити та їхнє призначення. Іспити вступного випробування можуть включати загальні теоретичні питання з обраної галузі знань, або спеціалізовані теми, які пов’язані з конкретним напрямком. Метою іспитів є оцінка особистого рівня знань, розуміння основних концепцій та теоретичної бази обраної галузі. Іспити також можуть включати аналітичні завдання, розв’язання задач та практичні завдання.
Для підготовки до іспитів:

Ознайомтесь з основними концепціями – вивчіть ключові теоретичні аспекти галузі знань, основні поняття та підходи.
Вивчіть актуальні наукові роботи – поглиблене вивчення сучасних публікацій та досліджень допоможе вам розуміти актуальні проблеми та тенденції в обраній галузі.

2. Співбесіда та її значення. Співбесіда є ще однією важливою частиною вступного процесу. Під час співбесіди вас можуть питати про ваші дослідницькі інтереси, дослідницькі плани, амбіції та підготовку. Вона дає можливість приймальній комісії познайомитися з вами ближче та визначити, наскільки ви підходите для наукової роботи.
Співбесіду може вести комісія, яка включає викладачів, наукових керівників та інших експертів з вашої галузі. Під час співбесіди важливо відкрито висловити свою наукову мотивацію, показати готовність до активної дослідницької діяльності та обговорити можливі напрямки досліджень.

Підготовка до співбесіди:

Опрацюйте резюме – підготуйте коротку історію власної освіти, академічного досвіду та досягнень.
Розробіть відповіді на типові питання – підготуйте відповіді на запитання про особисті цілі, освітні інтереси та дослідницькі плани.
Вивчіть реферат – готовий реферат для вступу може бути основою для дискусії. Будьте готові розширити та глибше обговорити теми, які ви в ньому висвітлили.

Підготовка до іспитів та співбесіди вимагає часу та зосередженості. Цей процес допоможе вам не лише успішно пройти вступний конкурс, а й визначити ваші освітні пріоритети та плани на майбутнє.

Запитайте поточних аспірантів про їхні досвіди та поради. Вони можуть дати корисні поради щодо підготовки та навчання в аспірантурі.

Скільки років потрібно навчатись в аспірантурі