1. Загальна характеристика оксидів

Оксидами називають складні речовини, які складаються з двох хімічних елементів, одним з яких є Оксиген.

В оксидах хімічний елемент Оксиген має валентність \(ІІ\), ступінь окиснення \(-2\).

Оксиди — досить поширений в природі клас сполук. Вони знаходяться в повітрі, поширені в гідросфері і літосфері.

На Землі вода зустрічається у всіх трьох агрегатних станах — газоподібному (водяна пара), рідкому і твердому (лід, сніг). На долю води також припадає значна частина маси живих організмів.

Як ви вже знаєте, вуглекислий газ потрібен зеленим рослинам для фотосинтезу. Карбон(\(IV\)) оксид, що знаходиться у твердому агрегатному стані, називають сухим льодом.

Домішка цієї дуже отруйної речовини може міститися в повітрі. Основним джерелом забруднення повітря чадним газом є транспорт. Чадний газ утворюється в результаті неповного згоряння палива. Цей оксид може утворюватися і під час пожеж.

У природі цей оксид зустрічається у вигляді мінералу гематиту. Він є основою руди, яку називають червоним залізняком.

У природі зустрічається у вигляді кварцевого піску, кварцу, гірського кришталю.

Оксиди прийнято групувати в залежності від їх здатності реагувати з кислотами і основами. Розрізняють три найважливіші групи оксидів: основні, кислотні та амфотерні. Їх відносять до солетворних оксидів. Існують також оксиди, які називають несолетворними .

Основними називають оксиди, які реагують з кислотами, утворюючи сіль і воду.

Основні оксиди утворюються хімічними елементами — металами. Як правило, ступінь окиснення елемента, що утворює основний оксид, є невисокою: \(+1\) або \(+2\).

Приклади основних оксидів: натрій оксид Na 2 O , купрум(\(II\)) оксид CuO .
Кислотними називають оксиди, які реагують з основами, утворюючи сіль і воду.

Кислотні оксиди утворюють елементи — неметали. Наприклад, сульфур(\(VI\)) оксид S O 3 , нітроген(\(IV\)) оксид N O 2 .

Кислотні оксиди можуть бути утворені і металічними хімічними елементами, в яких вони проявляють ступінь окиснення від \(+5\) до \(+8\). Наприклад, хром(\(VI\)) оксид Cr O 3 і манган(\(VII\)) оксид Mn 2 O 7 .

Амфотерними називають оксиди, які реагують як з кислотами, так і з основами, утворюючи солі.
Амфотерні властивості проявляє цинк оксид ZnO , алюміній оксид Al 2 O 3 , берилій оксид BeO .

Якщо металічний елемент має змінну валентність (проявляє кілька ступенів окиснення), то з усіх утворених ним оксидів, амфотерними властивостями володіють ті, в яких цей елемент має проміжну валентність (проміжну ступінь окиснення).

Наприклад, хром може бути двохвалентним, трьохвалентним і шестивалентним.
Амфотерними властивостями володіє саме хрому(\(III\)) оксид Cr 2 O 3 .

Несолетворними називають оксиди, які при звичайних умовах не взаємодіють ні з кислотами, ні з основами.

Таких сполук всього три: карбон(\(II\)) оксид, або чадний газ CO , нітроген(\(I\)) оксид N 2 O та нітроген(\(II\)) оксид NO .

Для назви сполуки оксиду спочатку вказують елемент, що входить до складу оксиду у називному відмінку, потім додают слово «оксид»:

Якщо елемент, який утворює оксид, має змінну ступінь окиснення (або валентність), то в назві оксиду вказується його ступінь окиснення римською цифрою в дужках відразу після назви (без пробілу).

Наприклад: Cu 2 O — купрум(\(I\)) оксид, CuO — купрум(\(II\)) оксид, FeO — ферум(\(II\)) оксид, Fe 2 O 3 — ферум(\(III\)) оксид, Cl 2 O 7 — хлор(\(VII\)) оксид.

За кількістю атомів Оксигену: якщо оксид містить лише один атом Оксигену, то його називають монооксидом або моноокисом, якщо два — диоксидом або двоокисом, якщо три — то триоксидом або триокисом, тощо.

Наприклад: карбон монооксид CO , карбон двоокис C O 2 , сульфур триоксид S O 3 .

Також поширені історично сформовані (тривіальні) назви оксидів, наприклад, чадний газ CO , сірчаний ангідрид S O 3 , тощо.

§ 26. Класи неорганічних сполук

У природі налічують понад п’ять мільйонів неорганічних сполук. Щоб простіше було їх вивчати й досліджувати, речовини розподіляють за різними ознаками на класи.

Клас сполук — це група речовин, об’єднаних за певною спільною ознакою.

У 7 класі ви вже ознайомилися з оксидами, кислотами та основами (схема 1, с. 6). У 8 класі ви поглибите свої знання про ці класи, а також ознайомитеся з детальнішою класифікацією неорганічних сполук (схема 3, с. 136).

Схема 3. Найголовніші класи неорганічних сполук

Оксиди

Ви вже знаєте, що оксиди складаються з атомів двох хімічних елементів, один із яких — Оксиген.

Серед оксидів виділяють солетворні та несолетворні оксиди.

Солетворні оксиди — це оксиди, яким відповідають основні або кислотні сполуки. Солетворні оксиди поділяють на такі групи:

• кислотні оксиди — це оксиди, яким відповідають кислоти. До цієї групи належать більшість оксидів неметалічних елементів та оксиди металічних елементів із валентністю, більшою ніж III, наприклад: SO₃, СО₂, NO₂, CrO₃, Mn₂O₇ тощо. Кислотні оксиди також називають ангідридами кислот, тобто «безводними кислотами»;
• основні оксиди — це оксиди, яким відповідають основи. До цієї групи належать оксиди металічних елементів із валентністю, не більшою ніж III, наприклад: CaO, Na₂O, MgO, BaO, FeO тощо;
• амфотерні оксиди — це оксиди, що виявляють властивості як кислотних, так і основних оксидів. До них належать: BeO, ZnO, Аl₂О₃, РbО, Сr₂О₃, Fe₂O₃ тощо.

Несолетворні оксиди — це оксиди, яким не відповідає ані кислота, ані основа. До них належать: NO, N₂O, CO, SiO.

Формули оксидів — Е_хО_у — складають за валентністю хімічних елементів (див. алгоритм на с. 8).

Назви оксидів складають так:

наприклад: Na₂O — натрій оксид, СаО — кальцій оксид;

наприклад: CO — карбон(ІІ) оксид, SO₂ — сульфур(ІV) оксид.

Назви оксидів неметалічних елементів іноді складають без зазначення валентності, а лише вказуючи кількість атомів Оксигену в молекулі грецькими числівниками (моно, ди, три тощо). Наприклад, NO — нітроген монооксид, СO₂ — карбон діоксид, SO₃ — сульфур триоксид. Іноді співвідношення атомів не є цілими числами, у цьому випадку використовують префікс гемі, що означає половина. Так, N₂O — нітроген геміоксид (мається на увазі, що на один атом Нітрогену припадає половина атома Оксигену), N₂O₅ — нітроген геміпентаоксид (на один атом Нітрогену припадає половина від п’яти, тобто два з половиною атоми Оксигену).

Кислоти

Кислоти — це сполуки, що складаються з атомів Гідрогену, які можна замінити атомами металічних елементів, та кислотного залишку.

У формулах кислот на першому місці пишуть символ Гідрогену, а інші символи позначають склад кислотного залишку:

Назви та формули найважливіших кислот, які слід запам’ятати, наведені в таблиці 7.

Крім складу кислотного залишку, важливо знати його валентність (це знадобиться для складання формул солей). В атомів Гідрогену валентність завжди І, тому валентність кислотного залишку завжди

дорівнює кількості атомів Гідрогену у складі молекули кислоти: I H I Cl, I H₂ II SO₄, I H₃ III PO₄.

Таблиця 7. Найважливіші кислоти

Кислоти класифікують за двома ознаками: за вмістом Оксигену та за основністю.

Основність кислоти — це кількість атомів Гідрогену, здатних заміщуватися атомами металічних елементів.

Основність кислоти не завжди збігається з кількістю атомів Гідрогену в її молекулі. Винятки часто трапляються серед органічних кислот (оцтова, лимонна, виноградна тощо). Так, оцтова кислота СН₃СООН є одноосновною. Її молекули хоч і містять по чотири атоми Гідрогену, але лише один атом здатний заміщатися атомом металічного елемента. Серед неорганічних кислот також є винятки: фосфітна кислота Н₃РО₃ є двоосновною, а гіпофосфатна кислота Н₃РО₂ — одноосновна. Серед неорганічних кислот, наведених у таблиці 7, винятків немає.

Основи (гідроксиди)

Основи — це сполуки, що складаються з атомів металічного елемента й однієї або декількох груп -ОН.

У формулах основ на першому місці пишуть символ металічного елемента, а потім — групу -ОН:

Як визначити кількість груп ОН (n) у формулах основ? Група -ОН завжди має валентність I. Знаючи це, легко складати формули гідроксидів: кількість гідроксид-іонів у складі формульної одиниці дорівнюватиме валентності металічного елемента, наприклад: I Na I ОН, II Са I (ОН)₂.

Назви основ складають так:

наприклад: Са(ОН)₂ — кальцій гідроксид, NaOH — натрій гідроксид;

наприклад: Fe(OH)₂ — ферум(ІІ) гідроксид, Сu(ОН)₂ — купрум(ІІ) гідроксид.

Неорганічні основи ще називають гідроксидами.

Серед неорганічних основ виділяють дві групи: луги (розчинні гідроксиди) та нерозчинні гідроксиди. Розчинність гідроксидів (як і інших речовин) можна визначити за таблицею розчинності (див. форзац 2). Наприклад, основа NaOH, що складається з катіонів Na + та аніонів ОН – , є розчинною (мал. 26.1).

Мал. 26.1. Фрагмент таблиці розчинності: на перетині відповідного катіона й аніона буква Р позначає розчинну речовину, М — малорозчинну, Н — нерозчинну

Амфотерні гідроксиди

Амфотерні гідроксиди — це гідроксиди, що виявляють властивості і кислот, і основ.

Амфотерні гідроксиди утворені тими самими елементами, що й амфотерні оксиди (схема 3, с. 136). До амфотерних гідроксидів належать: Ве(ОН)₂, Zn(OH)₂, Аl(ОН)₃, Cr(OH)₃, Fe(OH)₃, Рb(ОН)₂.

Солі

У побуті сіллю ми зазвичай називаємо лише одну сіль — кухонну, тобто натрій хлорид NaCl. Однак у хімії солями називають цілий клас сполук.

Солі — це сполуки, що складаються з атомів металічних елементів і кислотних залишків.

У формулах солей на першому місці пишуть символ металічного елемента, а потім — кислотний залишок:

Назви солей складають так:

наприклад: K₂SO₃ — калій сульфіт, СаСО₃ — кальцій карбонат;

наприклад: FeSO₄ — ферум(ІІ) сульфат, СuСl₂ — купрум(ІІ) хлорид.

Формули солей складають аналогічно формулам оксидів за валентностями металічного елемента й кислотного залишку.

Алгоритм складання формул солей (на прикладі натрій ортофосфату та алюміній силікату)

Деякі солі, що широко використовуються в побуті, крім наукових, мають побутові (традиційні) назви. Наприклад, ви вже знаєте, що натрій хлорид NaCl називають кухонною або кам’яною сіллю, натрій карбонат Na₂CO₃ — це кальцинована сода, калій карбонат К₂СО₃ — поташ. Традиційні назви найбільш уживаних солей наведено в Додатку 1.

• Чиста кухонна (кам’яна) сіль — безбарвна речовина. А ось «делікатесна», або «царська», сіль має ніжно-рожевий колір та приємний запах завдяки вмісту мікроскопічних водоростей. В Україні така сіль трапляється на березі солоних Сиваських озер, розташованих на заході Азовського моря. Саме звідси починався шлях українських чумаків.

• Рідко трапляється й синя кам’яна сіль. У ній містяться надлишкові йони Натрію, тобто в кристалі солі йонів Натрію дещо більше, ніж йонів Хлору. Це й зумовлює синє забарвлення. У разі розчинення такої солі у воді утворюється звичайний безбарвний розчин.

Лінгвістична задача

Формула кислоти повністю відображена в її назві. Основу назви кислоти становить назва хімічного елемента, що її утворює (елемент Сульфур утворює сульфатну, сульфітну та сульфідну кислоти). Якщо елемент, який утворює кислоту, перебуває у вищій валентності, то молекула кислоти містить найбільшу можливу кількість атомів Оксигену серед зазначених кислот, а в назві кислоти є суфікс -aт: сульфатна H₂SO₄ (валентність Сульфуру VI — вища). Якщо атомів Оксигену в молекулі кислоти менше на 1, то й валентність елемента менша на 2, а суфікс -aт замінюється на -іт: сульфітна H₂SO₃ (валентність Сульфуру IV). Якщо елемент утворює безоксигенову кислоту, то в назві присутній суфікс -ід (-ид): сульфідна H₂S. Установіть відповідність між назвами кислот, наведеними в таблиці 7 на с. 138-139, та описаними тут принципами.

Висновки

• 1. Оксиди складаються з атомів двох хімічних елементів, один із яких — Оксиген. Назви оксидів складаються з двох слів: перше — назва хімічного елемента, що утворює оксид, друге — слово «оксид». Для елементів зі змінною валентністю в назві оксидів обов’язково вказують валентність елемента.
• 2. Кислоти складаються з йонів Гідрогену та кислотних залишків. За вмістом Оксигену кислоти поділяють на оксигеновмісні та безоксигенові, а за кількістю атомів Гідрогену — на одноосновні, двоосновні та триосновні.
• 3. Неорганічні основи називають гідроксидами. Вони складаються з атомів металічних елементів та гідроксильних груп -ОН. Кількість груп -ОН у складі гідроксидів дорівнює валентності металічного елемента. Серед гідроксидів виділяють луги (розчинні у воді гідроксиди) та нерозчинні гідроксиди. Назви гідроксидів складаються з двох слів: назви металічного елемента та слова «гідроксид».
• 4. Амфотерні гідроксиди — гідроксиди, що виявляють властивості і кислот, і основ.
• 5. Солі складаються з атомів металічних елементів та кислотних залишків. Назви солей складаються з двох слів: назви металічного елемента та назви кислотного залишку. Для елементів зі змінною валентністю указують їх валентність у сполуці.

Контрольні запитання

• 1. Які речовини називають оксидами? Наведіть приклади оксидів.
• 2. Запишіть загальну формулу оксидів.
• 3. Як за хімічною формулою визначити, є оксид кислотним чи основним?
• 4. Які оксиди належать до несолетворних?
• 5. Дайте визначення кислотам. Що називають кислотним залишком?
• 6. За якими ознаками класифікують кислоти? Назвіть групи, на які розподіляють кислоти за різними ознаками, і наведіть відповідні приклади.
• 7. Які речовини належать до класу основ? Які з них є лугами?
• 8. Які сполуки належать до солей?
• 9. Речовини, формули яких KNO₃, FeCl₂, Na₂SO₄, називають: а) солями; б) кислотами; в) основами; г) оксидами.
• 10. Речовини, формули яких HNO₃, НСl, H₂SO₄, називають: а) солями; б) кислотами; в) основами; г) оксидами.
• 11. Речовини, формули яких NO₂, Fe₂O₃, Na₂O, називають: а) солями; б) кислотами; в) основами; г) оксидами.
• 12. Солі утворені: а) атомами металічних елементів і кислотними залишками; б) атомами металічних елементів і групами -ОН; в) атомами Гідрогену й кислотними залишками.
• 13. У формулах кислот на першому місці записаний символ: а) Оксигену; б) Гідрогену; в) Сульфуру; г) Карбону.

Завдання для засвоєння матеріалу

1. Визначте валентності елементів в оксидах і запишіть назви цих сполук: Р₂О₅, SO₂, Na₂O, MgO, CaO, Mn₂O₇, SnO₂, l₂O₅, CrO₃, Cu₂O, CuO.

2. Наведіть приклади несолетворних оксидів. Чому їх так називають?

3. Складіть формули таких оксидів: калій оксид, фосфор(IIІ) оксид, аргентум(І) оксид, ферум(ІІ) оксид, xлop(IV) оксид, нітроген(V) оксид, цинк оксид, аурум(ІІІ) оксид, сульфур(VI) оксид, ванадій(V) оксид.

4. Запишіть формули хлоридної, сульфатної, ортофосфатної, карбонатної, силікатної, сульфідної та нітратної кислот. Підкресліть кислотні залишки та визначте їх валентність.

5. Наведіть по чотири приклади оксигеновмісних та безоксигенових кислот.

6. Із таблиці 7 (с. 138) випишіть формули кислот: а) оксигеновмісної одноосновної; б) безоксигенової двоосновної; в) оксигеновмісної триосновної; г) безоксигенової одноосновної; д) оксигеновмісної двоосновної.

7. Складіть формули гідроксидів Калію, Магнію, Стануму(ІІ), Цинку, Хрому(ІІІ), Купруму(ІІ), Барію. Підкресліть формули лугів.

8. Із таблиці розчинності (див. форзац 2) випишіть по два приклади формул солей: а) хлоридної кислоти, що нерозчинні у воді; б) карбонатної кислоти, що розчинні у воді.

10. Складіть формули солей: кальцій хлорид, магній карбонат, цинк нітрат, алюміній нітрат, калій карбонат, натрій сульфат, кальцій силікат, аргентум(І) хлорид, магній сульфіт, алюміній сульфід.

§ 29. Властивості оксидів

До несолетворних оксидів належать NO, N₂O, CO, SiO, GeO.

Оксиди, які під час хімічних реакцій утворюють солі, називають солетворними.

Солетворні оксиди поділяють на основні, кислотні та амфотерні.

Серед сполук із загальною формулою Ме₂О (де Ме — металічний елемент) є лише основні оксиди. До основних оксидів належить і більшість сполук, склад яких відповідає формулі МеО. Оксиди Ме₂О₃ і МеО₂ переважно є амфотерними, а сполуки Ме₂О₅, МеО₃ і Ме₂О₇ належать до кислотних оксидів (мал. 40).

Мал. 40. Оксиди металічних елементів мають різне забарвлення. Основні оксиди: а) кальцій оксид; б) магній оксид; в) купрум(ІІ) оксид. Амфотерні оксиди: г) хром(ІІІ) оксид; д) ферум(ІІІ) оксид; Кислотний оксид: е) ванадій(V) оксид

Неметалічні елементи утворюють кислотні й несолетворні оксиди.

2. Будова і фізичні властивості основних оксидів

Основними називають оксиди, гідрати яких є основами.

До основних оксидів належать оксиди лужних і лужноземельних елементів (Магнію, Кальцію, Стронцію, Барію, Радію), а також усіх інших металічних елементів у нижчих ступенях окиснення.

Тип хімічного зв’язку в основних оксидах — йонний (мал. 41), тому усі основні оксиди за звичайних умов — тверді речовини з високими температурами плавлення. Не розчиняються у воді, деякі реагують з нею.

Мал. 41. Магній оксид

• З яких йонів складається кальцій оксид, натрій оксид?

3. Хімічні властивості основних оксидів

Взаємодія з водою.

Вивчимо цю реакцію на прикладі взаємодії кальцій оксиду (у промисловості його називають негашеними, або паленим вапном) з водою (мал. 42). Кальцій оксид — речовина білого кольору.

Мал. 42. Гасіння вапна

Кальцій оксид помістимо у порцелянову чашку і будемо порціями додавати воду. Кальцій оксид поглинає воду, і через деякий час шматочки вапна починають розігріватися і розсипатися на дрібний порошок. Виділення теплоти — зовнішній ефект хімічної реакції. Її продуктом є гашене вапно — кальцій гідроксид Са(ОН)₂, що належить до класу основ:

Подібно до кальцій оксиду з водою реагують інші оксиди лужних і лужноземельних елементів, в результаті реакції утворюються основи:

• Напишіть рівняння реакції між калій оксидом і водою.

• До якого типу належать реакції між оксидами і водою?

Основні оксиди багатьох інших металічних елементів з водою не взаємодіють. Як правило, це оксиди, яким відповідають нерозчинні основи.

Взаємодія з кислотами.

Помістимо у пробірку чорний порошок купрум(ІІ) оксиду так, щоб прикрити дно пробірки, і додамо 1-2 мл розчину сульфатної кислоти. Для кращого перебігу реакції суміш злегка нагріємо у полум’ї спиртівки. Помітимо, що чорний порошок розчинився, а розчин набув синього забарвлення внаслідок утворення купрум(ІІ) сульфату, який належить до класу солей:

Отже, продуктами взаємодії основних оксидів з кислотою є сіль і вода.

Розглянемо реакції між кальцій оксидом і нітратною кислотою та натрій оксидом і хлоридною кислотою:

Як видно з хімічних рівнянь, реагенти обмінялися своїми складовими частинами; такі реакції називають реакціями обміну.

Реакції, під час перебігу яких складні речовини обмінюються своїми складовими, називають реакціями обміну.

4. Будова і фізичні властивості кислотних оксидів

Кислотними називають оксиди, гідрати яких є кислотами.

До кислотних належать оксиди типових неметалічних елементів — SO₂, SO₃, а також оксиди металічних елементів у вищих ступенях окиснення (+5 і вище): CrO₃, Mn₂O₇.

Тип хімічного зв’язку у кислотних оксидах — ковалентний полярний. Оксиди, утворені неметалічними елементами, мають здебільшого молекулярну будову (наприклад, Н₂О, СО₂), іноді — атомну (наприклад, SiO₂).

Оксиди молекулярної будови мають невисокі температури плавлення і кипіння. За звичайних умов кислотні оксиди можуть перебувати у газоподібному стані (SO₂, CO₂), рідкому (Cl₂O₇, Mn₂O₇) і твердому (P₂O₅, CrO₃, SiO₂). Чимало таких оксидів є леткими, розчинними у воді (внаслідок чого утворюються кислоти), деякі мають запах.

Оксиди з атомною будовою — тверді речовини з високими температурами плавлення і кипіння, нерозчинні у воді.

Чим вища валентність неметалічного елемента в оксиді, тим більшою мірою виражені кислотні властивості оксиду і відповідної кислоти. Так, за звичайних умов реакція оксиду SO₂ з водою є оборотною, а оксид SO₃ взаємодіє з нею повністю; кислота H₂SO₃ належить до кислот середньої сили, а H₂SO₄ — сильна.

5. Хімічні властивості кислотних оксидів

Взаємодія з водою.

Більшість кислотних оксидів взаємодіють з водою з утворенням кислот:

Силіцій(IV) оксид SiO₂ з водою не взаємодіє.

• Напишіть рівняння реакції між карбон(IV) оксидом і водою.

Взаємодія з основними оксидами.

Унаслідок реакції між основними і кислотними оксидами утворюються солі, наприклад:

• Напишіть рівняння реакції між магній оксидом і сульфур(VI) оксидом.

Взаємодія з основами.

Кислотні оксиди взаємодіють з основами, в результаті реакції

утворюються сіль і вода:

• Напишіть рівняння реакції між сульфур(IV) оксидом і калій гідроксидом.

6. Амфотерні оксиди

Амфотерними називають оксиди, які залежно від умов виявляють властивості основних і кислотних оксидів.

Амфотерні оксиди у реакціях із кислотами і кислотними оксидами поводять себе, як основні оксиди; у реакціях із лугами і основними оксидами — як кислотні оксиди.

До амфотерних належать оксиди: BeO, Al₂O₃, ZnO, MnO₂, Fe₂O₃, Cr₂O₃, PbO, PbO₂, SnO, SnO₂ та деякі інші. Цим оксидам відповідають амфотерні гідроксиди Be(OH)₂, Al(OH)₃, Zn(OH)₂тощо.

Усі амфотерні оксиди — йонні сполуки, тому за звичайних умов є твердими речовинами.

7. Хімічні властивості амфотерних оксидів

Амфотерні оксиди з водою не взаємодіють.

Взаємодія з кислотами.

Амфотерні оксиди взаємодіють з кислотами з утворенням солей:

Взаємодія з кислотними оксидами.

Амфотерні оксиди реагують із кислотними оксидами з утворенням солей:

Взаємодія з лугами.

Амфотерні оксиди під час сплавляння реагують з лугами з утворенням солей:

Взаємодія з основними оксидами.

Амфотерні оксиди реагують з оксидами лужних та лужноземельних елементів з утворенням солей:

8. Вплив оксидів на довкілля

Завдяки карбон(ІV) оксиду відбувається фотосинтез: зелені рослини поглинають із повітря СО₂, засвоюють з ґрунту воду, внаслідок чого синтезують глюкозу і виділяють у повітря кисень:

Карбон(IV) оксид спричинює парниковий ефект, тобто підвищення середньої температури на планеті.

Під час горіння палива, гниття органічних решток, у багатьох металургійних і хімічних виробництвах утворюється велика кількість оксидів неметалічних елементів: CO₂, SO₂, SO₃, NO₂ та інших. Потрапляючи в атмосферу, оксиди взаємодіють з водяною парою, яка міститься в повітрі, утворюючи кислоти, і у вигляді кислотних опадів повертаються назад на землю, завдаючи великої шкоди природі й народному господарству.

ВИСНОВКИ

• Оксиди поділяють на солетворні та несолетворні, солетворні — на основні, кислотні та амфотерні.

• Основними називають оксиди, гідрати яких є основами. Основні оксиди — йонні сполуки. оксиди лужних і лужноземельних елементів взаємодіють з водою з утворенням лугів. основні оксиди взаємодіють із кислотами з утворенням солей і води.

• Кислотними називають оксиди, гідрати яких є кислотами. Кислотні оксиди мають, як правило, молекулярну будову (інколи — атомну). Кислотні оксиди реагують з водою з утворенням кислот, з основами — з утворенням солей і води, з основними оксидами — з утворенням солей.

• Амфотерними називають оксиди, які залежно від умов виявляють властивості основних і кислотних оксидів. Амфотерні оксиди реагують з основними оксидами і основами, з кислотними оксидами і кислотами.

• Реакції, під час перебігу яких складні речовини обмінюються своїми складовими, називають реакціями обміну.

• Оксиди впливають на довкілля.

Початковий рівень

1. Які оксиди називають: а) солетворними? б) несолетворними?

2. Як поділяють солетворні оксиди?

3. Які оксиди називають основними?

4. Які оксиди називають кислотними?

5. Які реакції називають реакціями обміну?

6. Укажіть групу речовин, яка містить лише оксиди:

Середній рівень

7. Укажіть загальну формулу вищих оксидів елементів головної підгрупи VII групи:

8. Укажіть оксид, який має йонну будову:

9. Укажіть оксид, який має молекулярну будову:

10. Укажіть оксид, який має атомну будову:

11. Укажіть тип оксидів, які утворюють металічні елементи головної підгрупи І групи:

• А) основні
• Б) кислотні
• В) амфотерні
• Г) несолетворні

12. Укажіть тип оксидів, які утворюють елементи головної підгрупи VI групи:

• А) основні
• Б) кислотні
• В) амфотерні
• Г) несолетворні

13. Укажіть тип оксидів, утворених Магнієм, Кальцієм і Натрієм:

• А) кислотні
• Б) основні
• В) амфотерні
• Г) несолетворні

14. Укажіть тип оксидів, утворених Алюмінієм і Цинком:

• А) кислотні
• Б) основні
• В) амфотерні
• Г) несолетворні

15. Укажіть тип оксидів, утворених Фосфором і Сульфуром:

• А) кислотні
• Б) основні
• В) амфотерні
• Г) кислотні, основні й амфотерні

16. Укажіть формулу кислотного оксиду:

17. Укажіть формулу основного оксиду:

18. Укажіть формулу несолетворного оксиду:

19. Напишіть рівняння реакції оксидів Натрію і Кальцію з водою.

Достатній рівень

20. Укажіть протонні числа хімічних елементів, оксиди яких виявляють основні властивості:

• А) 11, 12
• Б) 12, 13
• В) 13, 15
• Г) 6, 14

21. Укажіть протонні числа хімічних елементів, вищі оксиди яких виявляють кислотні властивості:

• А) 19, 20
• Б) 16, 17
• В) 20, 29
• Г) 3, 4

22. Укажіть електронну конфігурацію атома елемента, оксид якого виявляє амфотерні властивості:

• А) 1s 2 2s 2 2p 6 3s 2 3p 1
• Б) 1s 2 2s 2 2p 6 3s 1
• В) 1s 2 2s 2 2p 6 3s 2 3p 2
• Г) 1s 2 2s 2 2p 6 3s 2

23. Встановіть відповідність між кількістю речовини оксиду і загальним числом йонів в оксиді:

• 1) 1 моль магній оксиду
• 2) 1 моль калій оксиду
• 3) 2 моль барій оксиду
• 4) 2 моль натрій оксиду

Загальне число йонів

• A) 1,204 · 10 24
• Б) 1,806 · 10 24
• B) 2,408 · 10 24
• Г) 3,612 · 10 24
• Д) 4,816 · 10 24

24. Складіть рівняння хімічної реакції між фосфор(V) оксидом і кальцій оксидом.

25. Напишіть рівняння реакції оксидів Натрію, Магнію, Цинку і Алюмінію із хлоридною та нітратною кислотами.

26. Деякі оксиди застосовують у лабораторній практиці як осушувачі. Які з оксидів — CuO, BaO, CaO, P₂O₅, Fe₃O₄ — придатні для цього? Напишіть рівняння відповідних реакцій.

Високий рівень

27. Напишіть рівняння реакції оксидів Сульфуру(VI), Карбону(ІV), Фосфору(V) з натрій гідроксидом і кальцій гідроксидом. Дайте назви продуктам реакцій.

28. Напишіть рівняння реакцій оксидів Цинку і Алюмінію з лугами під час сплавляння.

29. У якому варіанті відповіді вказано пару оксидів, які будуть взаємодіяти між собою?

30. Установіть відповідність між оксидом і продуктом його реакції з водою:

Продукт реакції з водою

• А) кислота
• Б) нерозчинна основа
• В) луг
• Г) реакція не відбувається

31. Установіть відповідність між реагентами і продуктами реакції:

• 1) несолетворний оксид + вода
• 2) основний оксид + кислота
• 3) кислотний оксид + вода
• 4) основний оксид + вода

• А ) сіль + вода
• Б ) кислота
• В ) луг
• Г ) амфотерний гідроксид
• Д ) реакція не відбувається

32. Установіть відповідність між оксидом і продуктом його реакції з водою:

Продукт реакції з водою

• А) реакція не відбувається
• Б) амфотерний гідроксид
• В) кислота
• Г) основа

33.* Допишіть схеми реакцій і складіть хімічні рівняння: