Криза семи років

Незалежно від того, коли дитина пішла до школи, в 6 чи 7 років, вона в певний момент свого розвитку проходить через кризу. Дитина приходить до усвідомлення свого місця в світі суспільних стосунків. Вона відкриває для себе значення нової соціальної позиції – позиції школяра, пов’язаної з навчальною діяльністю, яка високо цінується дорослими.

Л.С.Виготський присвятив кризі “7 років” статтю з однойменною назвою. Описуючи поведінку дітей цього віку, він характеризує її як неприродну, манірну, дивну, немотивовану: вважає, що перераховані ознаки зумовлені втратою дитячої безпосередності, мимовільності поведінки, яка формується в результаті диференціації внутрішнього і зовнішнього життя. У цей час відбувається втрата тих якостей “дитячості”, які визначають дошкільника. Дошкільному періоду властиві цілісність особистості та нерозчленованість процесу її розвитку. Реакціям дошкільників притаманні безпосередність, імпульсивність, щирість, ситуативність. Втрата безпосередності за Л.С.Виготським, є тільки однією з багатьох змін, що відбуваються в цьому віці.

Домінування позитивних змін – другий аспект, характерний для розуміння Л.С.Виготським проблем вікової кризи: йдеться про довільність, котра зумовлює основні прогресивні закономірні зміни в психіці дитини та перебудови її особистості в цьому перехідному періоді. Поява нового рівня довільності породжується появою позаситуаційної поведінки, із звільненням від влади емоцій. Дитина перестає сліпо керуватися власними реакціями. Емоції припиняють визначати її поведінку тоді, коли стають предметом свідомості, вони трансформуються, протікають по-іншому, аніж коли переживались: стають більш інтелектуалізованими, незалежними від наявної ситуації.

Іншою особливістю кризи 7-ми років Л.С.Виготський вважає виникнення осмисленого орієнтування у власних переживаннях. Дитина 6-ти, 7-ми років відкриває сам факт наявності власних переживань, які поступово набувають для неї значення, що зумовлюється їх узагальненням (інтелектуалізація афекту). У дошкільника також є переживання і кожну реакцію дорослого дитина переживає як добру або погану оцінку, як добре або погане ставлення до себе з боку дорослого або ровесників, але вони ще нетривалі, існують як окремі життєві епізоди і є швидкоплинними. У 7-м років з’являється узагальнення одиничного досвіду спілкування, пов’язаного зі ставленням дорослого: на підставі такого узагальнення в дитини вперше виникає самооцінка, дитина вступає в новий період життя, в якому починають формуватися перші інстанції самосвідомості.

Важливо пам’ятати про ще один аспект – питання важковиховуваності дітей у кризовий період. Л.С.Виготський вкладав такий зміст у це поняття: а) падіння успішності, послаблення інтересу до шкільних занять, загальне зниження працездатності, більш-менш гострі конфлікти з оточуючими, хворобливі переживання, внутрішні конфлікти; б) вказавши на зумовленість абсолютної важковиховуваності зовнішніми чинниками, він прагне показати необхідність кризових періодів: але не за наявності або відсутності будь-яких специфічних умов, а внутрішньою логікою самого процесу розвитку викликана необхідність кризових, переломних періодів у житті дитини. Якщо дитина в період кризи і не стає важковиховуваною, то обов’язково знижує темпи просування в навчанні порівняно з стабільними періодами.

Відмінність новоутворень цього періоду від новоутворень стабільних періодів полягає в тому, що вони мають перехідний характер і в майбутньому не зустрічаються в такому вигляді, в якому виникають у кризовий період, і не входять у якості необхідної складової до інтегральної структури майбутньої особистості. За Л.С.Виготським, проходження дитиною кризи 7-ми років є необхідною умовою переходу до молодшого шкільного віку і формування навчальної діяльності: вона складається з трьох фаз – передкризової, кризової, післякризової – і якби не була відкрита емпіричним шляхом, то поняття про неї необхідно було б увести на основі теоретичного аналізу. її краще визначити, відзначаючи кульмінаційні точки, беручи за початок попередні півроку, а за закінчення – найближчі півроку наступного вікового періоду.

Д.Б.Ельконін звертає увагу на негативну симптоматику кризи 7-ми років, на втрату безпосередності, відсутність безпосередніх емоційних реакцій на зовнішні стимули: дитина навчається приховувати власні почуття, поведінка відзначається примхливістю, невмотивованістю, неадекватністю реакцій. Л.І.Божович додає, що дитина стає неслухняною, злою, агресивною, конфліктною, впертою, переважно виявляє негативізм.

Л.І.Божович вбачає природу кризи в появі фрустраційності, афектів, зумовлених стереотипними діями дорослих, а також особливої потреби відокремлення від дорослого. Діти вже “дозріли” для включення їх до нових форм життя, а зовнішні обставини цьому перешкоджають, утримуючи їх у системі попередніх відносин. Для кризи 7 років характерна депривація двох потреб – у знаннях і соціальних відношеннях, що виявляються в статусі школяра. Виходить, що надання дитині статусу школяра знімає проблему кризи. Л.І.Божович обґрунтовувала це тим, що перехід до навчання у 7 років у її дослідженні зменшував кількість дітей із симптомами кризи.

Перехідний період 6-7 років, на думку Л.І.Божович, пов’язаний з появою нового системного новоутворення – внутрішньої позиції, яка виявляє новий рівень її самосвідомості. Ця внутрішня позиція входить у протиріччя із соціальною ситуацією розвитку дитини: в очах дорослих вона ще мала, несамостійна, а у власних – вже доросла. Тому діти з нетерпінням бажають піти до школи, займатися “серйозними шкільними справами”.

Д.Б.Ельконін вбачає кризу семи років у тому, що вона супроводжує руйнування попередніх і становлення нових утворень у психіці дитини та виводить її з відносин дорослих, які не помічають змін у психіці дитини і перешкоджають їй реалізувати власні можливості та прагнення. Учений вказує на три головні ознаки кризи: впертість, негативізм, знецінення вимог дорослих. Якщо ЦІ симптоми є наслідком педагогічної запущеності або стресової для дитини ситуації і лише випадково співпадають з кризовим періодом, то йдеться про суб’єктивну кризу. Об’єктивна криза характеризується появою якісно нового у психічному житті дитини і обов’язково сприяє появі негативних і позитивних симптомів.

На підставі виникнення особистої свідомості криза 7-ми років має специфічні симптоми: 1) втрата безпосередності – між бажанням і дією вклинюється переживання того, яке значення ця дія буде мати для самої дитини; 2) вередування; дитина щось із себе вдає, щось приховує (вже душа “закрита”); 3) симптом “гіркої цукерки”: дитині погано, але вона намагається цього не показувати. Виникають труднощі виховання дитини, вона починає закриватися і стає некерованою.

В основі цих симптомів лежить узагальнення переживань. У дитини виникло нове внутрішнє життя, життя переживань, яке прямо і безпосередньо не накладається на зовнішнє життя.

Криза вимагає переходу до нової соціальної ситуації, вимагає нового змісту стосунків. Дитина повинна вступити в стосунки з суспільством як з сукупністю людей, які здійснюють обов’язкову, суспільно необхідну і суспільно корисну діяльність. В наших умовах тенденція до неї виражається в прагненні швидше піти до школи.

• 1. Абрамова Г. С. Возрастная психология / Г. С. Абрамова. – М.: Академ, проект, 2001. – 704 с.
• 2. Бауэр Т. Психическое развитие младенца : пер. с англ. / Т. Бауэр. – 2-е изд. – М.: Прогресс, 1985. – 320 с.
• 3. Богуш А. М. Мовленнєвий розвиток дітей від народження до 7 років : монографія / А. М. Богуш. – К.: Слово, 2004. – 374 с.
• 4. Валлон А. Психическое развитие ребенка / А. Валлон. – СПб.: Питер, 2001.-208 с.
• 5. Вікова і педагогічна психологія / О. В. Скрипченко, Л. В. До-линська, 3. В. Огороднійчук та ін. – 2-е вид., допов. – К. : Каравела, 2009.-400 с.
• 6. Вікова психологія / за ред. Г. С. Костюка. – К. : Рад. шк., 1976.-269 с.
• 7. Возрастная и педагогическая психология / под ред. М. В. Га-мезо. – М.: Просвещение, 2004. – 256 с.
• 8. Генезис сенсорних способностей / под ред. Л. А. Венгера. -М., 1976.-256 с.
• 9. Гугкина Н. И. Психологическая готовность к школе : учеб. пособие для студ. вузов / Н. И. Гуткина. -4-е изд. -СПб. : Питер, 2006.-207 с.
• 10. Давыдов В. В. Виды обобщения в обучении : логико-педагогические проблемы построения учебных предметов / В. В. Давыдов ; Психолог. Ин-т РАО. – М. : Пед. О-во Роста, 2000.-479 с.
• 11. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения: опыт теоретического и экспериментального психологического исследования / В. В. Давыдов. – М.: Педагогика, 1986. – 240 с.
• 12. Дусавицкий А. К. Дважды два-икс / А. К. Дусавицкий. – М., 1985.-208 с.
• 13. Дьяченко О. М. Розвиток воображения у дошкольников / О. М. Дьяченко. – М., 1996.
• 14. Заброцький М. М. Вікова психологія / М. М. Заброцький. -К.:МАУП, 1998.-89 с.
• 15. Запорожец А. В. Избранные психологические труды в двух томах / А. В. Запорожец. – М., 1986.
• 16. Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе / Е. Е. Кравцова. – М., 1991. – 152 с.
• 17. Кулагина И. Ю. Возрастная психология / И. Ю. Кулагина. -М.:УРАО, 1999.-176 с.
• 18. Мухина В. С. Возрастная психология. Феноменология развития / В. С. Мухина. – М., 2007. – 640 с.
• 19. Непомнящая Н. И. Становление личности ребенка 6-7 лет / Н. И. Непомнящая. – М., 1992. – 160 с.
• 20. Обухова Л.Ф. Возрастная психология / Л. Ф. Обухова. – М., 2001.-442 с.
• 21. Особенности психологического розвитку детей 6-7-летнего возраста// под ред. Д. Б. Эльконина, А. Л. Венгера. – М., 1988.
• 22. Павелків Р. В. Дитяча психологія : навч. посіб. для самост. робота студ. / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало. – К. : Академ-видав, 2011. – 373 с.
• 23. Павелків Р. В. Дитяча психологія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало. – К. : Академви-дав, 2008.-432 с.
• 24. Пиаже Ж. Речь и мышление ребенка : пер. с фр. и англ. / Ж. Пиаже – М.: Педагогика-Пресс, 1994. – 528 с.
• 25. Поддьяков Н. Н. Мышление дошкольника / Н. Н.Поддьяков. -М.: Педагогика, 1977. -271 с.
• 26. Поліщук В. М. Вікова та педагогічна психологія / В. М. Поліщук. – Суми, 2007. – 330 с.
• 27. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Т. І. Поніманська. – К. : Академвидав, 2006.-456 с.
• 28. Поніманська Т. І. Теоретико-методичні засади гуманістичного виховання дітей дошкільного віку / Т. І. Поніманська. – Рівне :РДГУ, 2006.-364 с.
• 29. Савчин М. В. Вікова психологія / М. В. Савчин, Л, П. Василенко. – К.: Академвидав, 2006. – 360 с.
• 30. Хрестоматия по детской психологии / под ред. Г. В. Бурменс-кой.-М., 1996.
• 31. Эльконин Д. Б. Избранные психологические труды / Д. Б. Эльконин. – М.: Педагогика, 1989. – 554 с.

Криза 7 років як черговий щабель розвитку

Ми звикли сприймати слово «криза» в негативному ключі. Однак, дотримуючись позитивного мислення, можна прочитати тлумачення в цілком нейтральному сенсі. Це переломний, перехідний момент або, якщо мова йде про дорослішання дитини, – чергова сходинка розвитку.

Перехідний етап між дошкільним віком і першими підручниками грає дуже важливу роль в процесі розвитку дитини та її становлення як самостійної особистості. У цей період характерна наявність певного нерозуміння між дітьми і батьками, оскільки протягом саме цього етапу дитина починає усвідомлено переймати риси батьківської поведінки, пробувати конкретні соціальні ролі. Це своєю чергою вимагає від батьків терпіння і емоційної гнучкості. Мами і тати повинні знати, як подолати кризу 7 років, що робити і як з нею впоратися.

Коли починається криза 7 років у дитини?

Коли дитина йде в школу, у неї змінюється статус. Як правило, батьки, збираючи чадо в перший клас, супроводжують процес словами: «Зовсім дорослий став – школяр вже!», «Вирушаєш у доросле життя!». Деякі діти навіть самостійно, без супроводу дорослих, починають ходити до навчального закладу і на гуртки для розвитку.

Вікова криза 7 років – це не простий період для ще вчорашнього дитсадка. Дитині молодшого шкільного віку необхідно швидко адаптуватися до нової атмосфери шкільного колективу, соціального статусу, дисципліни.

Цілком природно, що поведінка сина або дочки змінюється. У відповідь вона теж вимагає до себе ставлення, як до дорослого члена сім’ї.

Психологи кажуть, що в перехідний період у школяра можуть з’явитися нові риси поведінки. Першокласник може стати дратівливим, запальним або навпаки – замкнутися в собі. Дитина починає порівнювати себе з іншими дітьми, занижуючи свій творчий хист. Намагаючись піднятися в очах дорослих, наговорює на однокласників.

Як проявляється криза 7 років у дитини?

Як проявляється складний душевний стан дівчинки або хлопчика? Розпізнати кризовий період дитини батьки можуть самостійно, потрібно лише знати симптоми кризи, ознаки та її особливості. Варто звернути увагу, якщо поведінка сина або дочки змінилася різко протягом півроку. Дитина стала огризатися і грубити близьким, блазнювати, розмовляти не своїм голосом. Школяр закинув улюблені іграшки, став цікавитися спілкуванням зі старшими дітьми.

Вікові кризи мають одну спільну рису – заперечення. У 7 років це пов’язано з тим, що першокласник дуже хоче стати дорослим. Дитина думає, що з походом до школи всі правила «Дитсадівського життя» повинні зазнати змін і починає чинити опір всьому, що, як і раніше, нав’язують батьки. Вона хоче сам вирішувати, що одягти, куди піти, тобто в повному обсязі вести себе, як дорослий член колективу.

Скільки триває криза 7 років?

Щоб впоратися з кризою, потрібно знати, скільки вона триває. Криза 7 років починається поступово, впродовж усвідомлення дитиною можливості самостійного вибору соціальної ролі та манери поведінки. Найчастіше це відбувається в перший рік відвідування школи. Не варто думати, що у кризи тільки психологічне коріння. Розвиток дитини також активно проходить і у фізіології: бурхливе зростання, збільшення сили і фізичної активності – все це впливає на її поведінку і характер.

Криза 7 років у дитини закінчується, коли нова система світогляду міцно і гладко влаштовується в свідомості.

Причини кризи 7 років

Причини виникнення кризи можуть бути різними. У цьому віці дитина вже усвідомлено оперує такими емоційними станами як смуток, радість, заздрість та інше. Дивлячись на батьків, діти до 7 років переймають деякі риси характеру і поведінки підсвідомо, не використовуючи їх для отримання вигоди або прояви власної індивідуальності. Після семи ця навичку прогресує, і в хід вступають хитрість, хитрощі, шантаж. Це вже не та дитина, до якої батьки звикли в період раннього дитинства. Це по-новому оформлена особистість, на думку якої слід зважати.

Ще однією причиною є зміни в системі моральних координат дитини. Погляд на життя вчителів і однокласників може сильно відрізнятися від тієї картини, яку малювали батьки. Тому Вашому синові або доньці потрібен час, щоб розібратися в змінах, що відбуваються, і виробити для себе свою систему морального відліку.

На додаток до вище перерахованого. У дитини змінюється відчуття свого тіла, яке з дитячого поступово починає перетворюватися в тіло підлітка. З новою силою, швидкістю і гнучкістю потрібно навчитися поводитися. Саме тому в цей період особливо корисно приділяти достатню увагу спорту і здорового способу життя.

Дії батьків під час кризи

Як поводитися батькам? Як допомогти синові або доньці? Сварки і образи – це звичайні явища будь-якої дитячої психологічної кризи. Вони вимагають від мами і тата терпіння, вміння інтерпретувати ті емоції, з якими дитина зараз стикається в повсякденному житті.

Головне завдання для тата і мами в період дитячої кризи – це підтримувати і залишатися спокійними. З огляду на той факт, що першокласник у цьому віці копіює Вашу поведінка, то чим більше терпіння Ви будете проявляти щодо своєї дитини, тим спокійнішим буде і вона. Зриватися і кричати на сина чи доньку в цей час означає свідомо ускладнювати сімейну рівновагу.

Чим більше захоплень – тим менше клопоту. Дивно, але школяр, який займається спортом або регулярно ходить у різні гуртки, менше схильний до кризи семи років. Хобі та різні захоплення допомагають йому направити енергію в потрібне русло, а постійне спілкування з однолітками вчить тому, що люди бувають різні і не варто завжди ставити свою точку зору на найвищий щабель.

Плюси перехідного періоду в тому, що дитина в цей момент бурхливо розвивається і прагне соціалізуватися. Щоб процес переходу пройшов гладко і успішно, психологи рекомендують батькам не панікувати. Керуйтеся знаменитою фразою: «Все минає, мине і це». У результаті кривляння і блазнювання переростуть у вольові рішення, які дитина буде здатна ухвалювати самостійно, а не сліпо слідувати за зовнішніми обставинами. Важливо, щоб в цей період особистість, що підростає, змогла сформувати власне «Я», свій внутрішній світ, орієнтований на позитивне сприйняття зовнішнього середовища.

Криза 7 років: поради для батьків

Становлення особистості не може протікати гладко. Батьки час від часу стикаються з періодами, в яких поведінка дитини різко змінюється, він стає практично некерованою.

Це так звані кризи розвитку, які при бажанні можна пережити з найменшими втратами як для дітей, так і для їх батьків. Один з найбільш яскраво виражених психологічних етапів становлення, криза 7 років.

Характерні вікові риси

На зміну маніпулятивним ігор приходять рольові. Батьки стають зразком для наслідування, є передавачами громадських норм. Пізнання світу відносин між людьми дошкільнятам відбувається через рольові ігри, спілкування.

Ігрова обстановка є необхідною складовою для правильного психоемоційного розвитку маленької людини. В процесі гри малюк перестає боятися, позбавляється від впливу травмуючих моментів (наприклад, нічних кошмарів).

• відбувається активний розвиток уяви;
• здійснюється формування наочного мислення;
• починається формування мислення за допомогою понять;
• відбудовується власне бачення світу;
• змінюється мотиваційна система;
• спостерігається велика свобода поведінки.

Основа нової позиції-готовності дитини до школи. Крім того, слід розуміти ступінь сформованості особистості, її характерні риси, перспективи.

Психологія дитини 7 років складається з наступних чинників:

1. Ступінь вибагливості показує, наскільки дитина впевнена в своїх силах. Формування цього почуття відбувається, завдяки «злетів» і «падінь». Чим більше успішних результатів отримав малюк, тим він більш впевнений в собі. Метою батьків є заохочення успіхів дитини, його напрямок в потрібне русло.
2. Перспективність має на увазі життєву мету. Якщо малюк, дивлячись на дорослих, усвідомлює, що навчання важливе для досягнення майбутніх успіхів, він буде мати позитивний настрій до школи. Якщо дитина не розуміє сенсу освітнього процесу, то буде всіма силами чинити опір навчанню.
3. Концепція власного «я» містить 3 частини: оцінну, емоційну і когнітивну. У дитини в дошкільному віці майже відсутня самооцінка, орієнтиром є зовнішні критерії. Для його сприйняття незрозумілі такі якості, як доброта і чуйність, але на рівні почуттів він розуміє їх. Когнітивна частина має на увазі, наскільки дитина може описати себе. Емоції характеризують специфічність сприйняття – малюк в такому віці все оцінює і запам’ятовує на емоційному рівні. Тому з дошкільнятами можна налаштувати спілкування через малюнки.
4. Мотиваційно-спонукальна ієрархія формується до 5-6 років. Малюк здатний осмислено здійснювати дії, він може робити вибір, проводити аналіз сенсу вчинку.

Коли починається криза 7 років у дитини?

Коли дитина йде до школи, у неї змінюється статус. Як правило, батьки, збираючи чадо в перший клас, супроводжують процес словами: «Зовсім дорослий став – школяр вже!», «Вирушаєш у доросле життя!» Деякі діти навіть самостійно, без супроводу дорослих, починають ходити до навчального закладу та на гуртки, що розвивають.

Вікова криза 7 років – це не простий період для ще вчорашнього дитсадка. Дитині молодшого шкільного віку необхідно швидко адаптуватися до нової атмосфери шкільного колективу, соціального статусу, дисципліни.

Цілком природно, що поведінка сина чи доньки змінюється. У відповідь він також вимагає ставлення, як до дорослого члена сім’ї.

Психологи кажуть, що у перехідний період у школяра можуть виникнути нові риси поведінки. Першокласник може стати дратівливим, запальним чи навпаки – замкнутися у собі. Дитина починає порівнювати себе з іншими дітьми, занижуючи свої здібності. Намагаючись піднятись в очах дорослих, ябідничає на однокласників.

Як проявляється криза 7 років?

Як виявляється складний душевний стан дівчинки чи хлопчика? Розпізнати кризовий період дитини батьки можуть самостійно, потрібно лише знати симптоми кризи, ознаки та її особливості. Варто звернути увагу, якщо поведінка сина чи доньки різко змінилася протягом півроку. Дитина почала огризатися і грубити близьким, блазнювати, розмовляти не своїм голосом. Школяр закинув улюблені іграшки, став цікавитись спілкуванням зі старшими дітьми.

Вікові кризи мають одну спільну межу – заперечення. У 7 років це пов’язано з тим, що першокласник дуже хоче стати дорослим. Дитина думає, що з походом до школи всі правила «садівського життя» повинні зазнати змін і починає чинити опір всьому, що, як і раніше, нав’язують батьки. Він хоче сам вирішувати, що вдягнути, куди піти, тобто в повному обсязі поводитися, як дорослий член колективу.

Симптоми кризи

Криза цього віку змінює життя не тільки дорослих, але і дітей. Від того, наскільки правильно будуть вести себе старші, буде залежати, як довго триватиме цей період, як швидко малюк звикне до нового способу життя, нових відчуттів.

Батьки повинні розуміти, що у дітей криза може сформувати як позитивні життєві установки, так і комплекси, які він пронесе з собою через все подальше життя.

Наприклад, невпевненість у собі, відчуття власної неповноцінності, ображене почуття власної гідності, які ми можемо спостерігати у багатьох дорослих – все це родом з дитинства. Саме тому батьки повинні знати основні симптоми кризи, щоб психологічно підготуватися до цього періоду, набратися терпіння і допомогти своєму маляті подолати цей непростий час в його житті.

Криза 7 років у дитини проявляє наступними симптомами:

1. З’являється примхливість.
2. Без всякої на те причини малюк починає кривлятися, корчити пики, перекручувати слова, з’являється манірність в рухах.
3. Зміна відношення до зовнішнього світу проявляється, як правило, в тому, що у дітей можуть кардинально змінюватися їх звички, бажання, уподобання.
4. Криза 7 років змушує дитину більш осмислено ставитися до своїх переживань. Він починає розмежовувати між собою радість і злість, смуток і захоплення.
5. У цьому віці у дітей з’являється логіка почуттів, тобто, вони вже намагаються узагальнити свої спогади і переживання.
6. Якщо в ранньому віці нас розчулює дитяча безпосередність, то зараз вона практично зникає.
7. Психологи відзначають, що криза призводить до появи таких понять, як самооцінка і самолюбство. Для дітей до 7 років важливо повага з боку дорослих, визнання їх незалежності і самостійності.
8. Підростаюче чадо починає демонстративно проявляти свою дорослість, не дає мамі обіймати себе прилюдно.
9. Прагнення довести свою правоту пояснює появу впертості.
10. У дітей цього віку гостре неприйняття критики, таким чином, мозок сам не сприймає негативну інформацію, щоб не завдати шкоди адекватного розвитку самооцінки.

Батьки повинні розуміти, що найчастіше у дітей прояв емоцій, дій здійснюється на підсвідомому рівні, тому необхідно зберігати самовладання, хоча, часом, зробити це досить складно. Найчастіше, саме від батьків залежить, наскільки затягнеться криза 7 років.

Скільки длиться криза 7 років?

Щоб упоратися з кризою, потрібно знати, скільки вона триває. Криза 7 років починається поступово, у міру усвідомлення дитиною можливості самостійного вибору соціальної ролі та манери поведінки. Найчастіше це відбувається у перший рік відвідування школи. Не варто думати, що криза має лише психологічне коріння. Розвиток дитини також активно протікає і у фізіології: бурхливе зростання, збільшення сили та фізичної активності – все це впливає на її поведінку та характер.

Криза 7 років у дитини закінчується, коли нова система світогляду міцно і гладко влаштовується у свідомості.

Рекомендації для батьків

Коли батьки починають помічати у свого малюка симптоми кризи, то найчастіше впадають в паніку. Це не доцільно, тим більше, що проблему зовсім не вирішить. Важливо усвідомити, що цей період треба просто пережити і допомогти своїй дитині перейти на новий рівень свого розвитку.

Дотримання простих правил допоможе багатьом батькам пройти кризу 7 років безболісно:

1. Завжди вислуховуйте свого малюка, якими б безглуздими його висловлювання не здавалися. Так ви дасте йому зрозуміти, що поважаєте його, і, тим самим, підвищити самооцінку.
2. Не вбивайте самостійність на корені, якщо не можете пояснити причину заборони, то краще не робіть цього.
3. Надайте допомогу в будь-яких ситуаціях, хваліть за самі незначні успіхи.
4. Залучайте дитину до обговорення деяких сімейних питань, так він відчує себе рівноправним членом, але ніколи не критикуйте його.
5. Враховуючи, що у дітей підвищуються інтелектуальні здібності, намагайтеся відповідати на всі питання, не відмахуйтеся – це перший крок на шляху до байдужості і небажання дізнаватися щось нове.
6. В родині всі повинні пред’являти однакові вимоги до дитини, щоб було чітке розмежування доступних речей і заборонених.
7. Вчіть малюка виражати свої емоції, потреби в адекватній формі, покажіть йому способи боротьби зі своїм гнівом.
8. Батькам важливо розуміти, що діти завжди копіюють поведінку батьків, а в період кризи тим більше. Тому не варто дивуватися, якщо малюк дозволяє собі кричати, демонстративно злитися, тому що мама веде себе точно так само.

Батьки також повинні враховувати наступні моменти:

• Будь-яка криза в розвитку – це неминучий процес.
• Протікає він у всіх дітей по-різному.
• Найголовніше – не складнощі у вихованні, а ті зміни, які відбуваються у свідомості дитини.
• Наступ кризи – це нормально, він свідчить про те, що ваш малюк готовий перейти на наступну сходинку свого розвитку.

Немає єдиних рад, які б ідеально підійшли для всіх батьків. Кожна мама і тато повинні підібрати свій ключик до свідомості свого малюка, до його маленької душі, щоб допомогти йому подолати всі труднощі і стати самостійною дорослою особистістю.