Позначення номіналу на монетах згодом змінювалося: до 1838 року – «гроші», у 1839-1848 роках – «1/2 копійки сріблом», у 1849-1866 роках – «гроші», з 1867 року – «1/2 копійки». У СРСР мідна монета номіналом «полкопійки» масово карбувалась у 1925, 1927 та 1928 роках.
Копійкою називали денгу-новгородку, та її половину – денгу-московку – поступово почали називати просто денгою. Так і закріпилося співвідношення: гроші, гроші, гроші = половина копійки.
У XVI столітті у Росії карбувалися срібні монети невеликого розміру («лусочки»), у яких зображувався вершник («їздець»). На виробах Московського та Тверського грошових дворів («московки») їздець зображувався з шаблею, такі монети називалися «шабельна грош» (шабляна) або «мечовий грош».
Грош До XIX століття дві копійки (або 4 гроші) називалися грішом. З 1815 року у зв'язку з включенням Царства Польського до складу Російської імперії польський злотий був прирівняний до 15 копійок, а гріш (1⁄30 злотого) дорівнював 1⁄2 копійки. Відповідно, грошима стала називатися монета номіналом у півкопійки.