200 років тому. Вчені проаналізували ДНК Бетховена з пасма його волосся

Вчені проаналізували ДНК восьми пасм волосся Бетховена.

Аналіз показав, що ні втрата слуху, ні часті проблеми зі шлунком, скоріш за все, не були спричинені генами Бетховена. Однак хвороба печінки, яка зрештою призвела до його смерті, ймовірно, мала генетичну основу та була спричинена тривалою інфекцією гепатиту B.

Про це повідомляє Vice, посилаючись на роботу дослідників, опубліковану в журналі Current Biology. Робота була натхненна побажанням самого Бетховена, висловленим у документі 1802 року, де він просив лікарів дослідити причину його втрати слуху та оприлюднити результати.

Ймовірно, найвідомішою проблемою зі здоров’ям Бетховена є втрата слуху, яка змусила музиканта замкнутися та думати про самогубство. Також його мучили напади болю в ребрах і кишківнику, надзвичайна слабкість через проблеми з травною системою, а також жовтяниця через пошкоджену печінку зі шрамами.

Дослідники вважають, що хвороба печінки Бетховена була спричинена сумішшю його генів, тривалим алкоголізмом і вірусом гепатиту B.

Також вчені змогли частково реконструювати сімейне дерево відомого музиканта. Виявилось, що хтось з родичів зі сторони батька Бетховена мав позашлюбний зв’язок, у результаті якого народилася дитина. Існує імовірність, що це був сам батько Бетховена.

Останнє бажання done: науковці з’ясували, від чого помер Бетховен

Причиною смерті Людвіга ван Бетховена був гепатит B, який, ймовірно, призвів до цирозу печінки. Дізнатися про джерело свого тяжкого стану наприкінці життя, було одним з останніх бажань митця, але ще більше його хвилювало, чому він втратив слух.

Заборона розповідає про висновки науковців Інституту Планка.

Вчені вилучили ДНК Людвіга ван Бетховена

Відомий німецький композитор помер у березні 1827 року після тривалої хвороби. На той момент він вже кілька місяців був прикутий до ліжка через низку хвороб, пише Science Alert.

Коли друзі Бетховена розбирали його речі, знайшли заповіт, у якому було прописано прохання оприлюднити для громадськості істині причини його глухоти (проблеми були з дитинства, а не чув взагалі з 40 років), а також смерті.

Команда дослідників з німецького Інституту Макса Планка, який спеціалізується на еволюційній антропології, перевірила ці дані. Вони взяли вісім локонів Людвіга ван Бетховена. Зразки надали музеї та приватні колекціонери, серед них був і той, що використовували раніше.

Справжнє пасмо волосся Бетховена, прикріплене до листа, датованого 1827 роком, сфотографоване у 2018 році членом Американського товариства Бетховена Кевіном Брауном. Фото: Current Biology

Вченим вдалося вилучити з волосся зразки ДНК і провести генетичний аналіз. Виявилося, що у 2007 році було досліджено пасма жінки. Серед решти зразків справжніми були тільки п’ять.

Експертиза також показала, що причиною смерті найімовірніше був гепатит B, що призвів до цирозу печінки і смерті. Хвороба прогресувала через часте вживання алкоголю та супутні недуги.

«Наша головна мета полягала в тому, щоб пролити світло на проблеми зі здоровʼям Бетховена, зокрема на прогресуючу втрату слуху, яка почалася у віці 25 років і зрештою призвела до того, що він повністю оглух до 1818 року. Однак нам не вдалося знайти остаточну причину глухоти або шлунково-кишкових проблем», — зазначив біохімік Йоганнес Краузе.

Попри це, науковці дізналися інший не менш важливий факт — у родині Бетховена по чоловічій лінії був хоча б один хлопчик, народжений поза шлюбом.

Ця вірусна інфекційна хвороба вражає печінку і може протікати в гострій або хронічній формі. Ліків проти неї не існує, тож медикаментозно можна тільки полегшувати симптоми, кажуть у ВООЗ.

Передача найчастіше відбувається від матері дитині. Також можна заразитися при контакті з кров’ю або іншими біологічними рідинами, наприклад, під час сексу з інфікованим. Хронічний гепатит В розвивається менш ніж у 5% людей, які заразилися у дорослому віці, і приблизно у 95% інфікованих у дитинстві.

У більшості випадків первинна інфекція має безсимптомний перебіг. Але у деяких пацієнтів виникають гострі стани з вираженими симптомами, які зберігаються протягом декількох тижнів:

• жовтяничне забарвлення шкіри;
• склер очей (жовтушність);
• потемніння сечі;
• сильна слабкість;
• нудота;
• блювання;
• болі в животі.

Не рідко можуть розвиватися прогресуючі захворювання печінки, такі як цироз та гепатоцелюлярна карцинома, які мають високий ризик смертності.

ДНК древніх помпеянців. Це дало науковцям уявлення про тогочасних людей: як вони жили, чим хворіли та що робили перед смертю.