§ 23. Крим та українське Причорномор’я. Українські землі у складі Угорщини, Молдови та Московії
Роздивіться карту на с. 151. 1. Де були розташовані генуезькі колонії в Криму? Території яких держав захопила Османська імперія в 1475 р.? 2. Які території належали Кримському ханству наприкінці XV ст.? 3. З якими державами воно межувало на заході, півночі та півдні? 4. У складі яких держав перебували Закарпаття та Буковина?
• Утворення Кримського ханства
Словничок
Кримські татари – східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму.
Ви вже знаєте, що Кримський півострів, степи Причорномор’я та Приазов’я були здавна заселені. Особливо приваблювали вони кочовиків. Перед монгольською навалою причорноморські степи належали тюркомовним половцям. Підкоривши їх, монгольські хани приєднали половецькі землі до своїх володінь. Степ став ординською землею, або Татарією, як казали наші предки. Відтак тюркомовне населення Причорномор’я та Криму стали називати татарами за іменем завойовників.
У XV ст. у Золотій Орді посилилася боротьба за владу. З 1430 р. володарі Кримського улусу також почали боротися за одноосібне володарювання. Доля усміхнулася Хаджі Гірею, який у 1449 р. проголосив себе незалежним правителем Криму.
Кримське ханство проіснувало до 1783 р. Влада кримського хана поширювалася на землі півострова, а також на Північне Причорномор’я, Приазов’я та Прикубання. Спочатку столицею ханства було м. Крим, або Солхат (нині місто Новий Крим), а від 1532 р. – м. Бахчисарай.
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Хаджі Гірей (помер 1466 р.) – засновник Кримського ханства і родоначальник династії Гіреїв. Народився в околицях м. Тракай (Литва). Син Гіяседдіна, нащадка Чінгісхана. Коли й за яких обставин він з’явився в Криму, досі невідомо.
• Суспільний, державний, господарський лад і культура Кримського ханства
Главою держави був хан. Престол, за традицією, успадковував найстарший у роді – брат хана або старший син. Ханом міг бути тільки представник роду Гіреїв. Зійшовши на престол, хан карбував монети зі власним ім’ям і тамгою (гербом).
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Тамга – родовий знак династії Гіреїв. Починаючи з Хаджі Прея, цей знак був символом влади кримських ханів. Нині тамга є гербом кримськотатарського народу. Існує кілька версій тлумачення символіки тамги. За однією версією тризуб – тарак-тамга символізує ваги – знак справедливості. За другою – означає єдність трьох племен, які брали участь у формуванні кримськотатарського народу. За третьою версією тарак-тамга є стилізованим зображенням орла. Блакитний колір тамги – традиційний колір тюркських народів, що символізує чисте небо і свободу.
Хан мав двох заступників, які були спадкоємцями престолу. У прийнятті рішень ханові допомагав дорадчий орган – диван, до якого належали заступники хана, беї («очі та вуха хана») – найзнатніші вельможі та муфтій – голова мусульманського духівництва.
Територію було поділено на адміністративно-територіальні округи – бейліки, які очолювали беї.
Великий вплив на суспільне життя ханства справляла родова аристократія. Найавторитетнішими були чотири кримських роди, серед яких найвпливовіший – рід Ширинів. Його представники мали честь одружуватися з дочками Гіреїв. Старійшини родів засідали в дивані. Кожен рід мав постійну територію для кочовищ і виставляв окреме військо під час походів.
Господарство кримськотатарського народу визначав його спосіб життя. Кочове населення Кримського півострова мешкало переважно в степу, займалося скотарством і торгувало із сусідами худобою, зокрема, кіньми, продуктами тваринництва.
ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ КРИМСЬКОГО ХАНСТВА
1. Роздивіться картини Карло Босоллі. Які особливості побудови кримськотатарських жител ви помітили? Що обумовило їхню появу? Які потреби – побутові й господарські – мало, на вашу думку, задовольняти саме таке житло? 2. Порівняйте внутрішнє убранство татарського житла із житлом городянина чи селянина в Русі-Україні. Що помітили спільного й відмінного?
Дім татар. Художник Карло Босоллі. 1840 р.
Татарський будинок в Алупці. Художник Карло Босоллі. 1840 р.
У XV ст. чимало жителів ханства перейшли до осілого способу життя, розбудовуючи міста й села причорноморського і приазовського узбереж та гірського Криму. У селах займалися садівництвом, вівчарством, птахівництвом і землеробством, вирощували на продаж городину, тютюн. У містах розвивалися ремесла: золотарство, токарне ремесло, виготовлення повсті, кованого мідного посуду, зброярство, чинбарство.
Роздивіться картину Карло Боссолі. 1. Чому, на вашу думку, зображені на картині персонажі вирушили в дорогу? Куди вони прямують? Як би ви назвали їхній спосіб життя? 2. На задньому плані картини видніються пагорби – кургани. Пригадайте з матеріалу, який вивчали торік, яким народам могли належати кургани. 3. Які деталі картини привертають увагу?
Степ між Перекопом і Сімферополем. Художник Карло Босоллі
Строкате населення Кримського ханства плекало самобутню багатонаціональну культуру.
Все населення півострова поділялося на чотири національно-релігійні громади – мусульманську, грецьку (православну), іудейську та вірменську. Члени громад жили, як правило, в окремих селищах і кварталах міст.
Усіма правами в державі користувалися лише мусульмани, що були найчисленнішою громадою. Лише вони виконували військову повинність і мали за це податкові та інші пільги. Більшість населення півострова становив простий вільний люд. Земля перебувала у володінні селянських громад, знаті та хана. Правитель, розподіляючи землі серед місцевих феодалів, не зачіпав володіння громад. Селяни були зобов’язані відпрацьовувати тиждень на рік на бея, мурзу та хана і сплачувати десятину – податок, який ішов на загальнодержавні потреби. Кріпосної залежності не існувало. Чимало селян були колишніми бранцями з українських земель, які погодилися прийняти іслам. Їх називали шумами.
Єдиним зразком кримськотатарської палацової архітектури, який зберігся донині, є ханський палац у Бахчисараї – родова резиденція династії Гіреїв. Упродовж двох з половиною століть (1532-1783) палац був центром політичного, духовного й культурного життя Кримського ханства. Майже за кожного нового правителя в палаці з’являлися нові споруди, відбувалися ремонтні роботи. Нині Бахчисарайський палац складається з комплексу корпусів, павільйонів і двориків, має стайню, бібліотечний корпус, гарем, Велику мечеть, і за структурою нагадує Топкапи – старий султанський палац у Стамбулі.
Велика ханська мечеть Хан-Джамі з двома мінаретами
Словничок
Мечеть – місце для молитви й богослужіння, молитовний дім у мусульман.
Мінарет – вежа при мечеті, з якої скликають мусульман на молитву.
Медресе – середня й вища школа у мусульман.
КРАЩЕ ОДИН РАЗ ПО БАЧИТИ
У 1500 р. за наказом кримського хана Менглі Гірея було закладено медресе. Це – один із найстаріших вищих навчальних закладів Східної Європи. За переказами, хан особисто заклав перший камінь у будівлю, а на церемонії відкриття повісив перед входом у медресе ланцюг, аби кожен, хто заходитиме до храму науки, спочатку вклонявся. Менглі Гірей першим, схиливши голову, увійшов у будівлю. Дуже скоро Зиджирли-медресе (або «Медресе з ланцюгом») готував майбутніх богословів, учителів, державних службовців. Тут навчалися не лише кримські татари, але й студенти із сусіднього Кавказу. Цей навчальний заклад проіснував аж до 1920 р. Нині будівля першого корпусу медресе у Бахчисараї – найстаріша будівля навчального закладу на території Криму.
Зиджирли-медресе («Медресе з ланцюгом»)
• Генуезькі колонії та держава Феодоро в Криму
Словничок
Генуезці – мешканці італійського міста-держави Генуї. Основним заняттям генуезців була торгівля. Упродовж XIII-XV ст. генуезькі купці колонізували території Північного Причорномор’я і Криму, перетворивши засновані ними міста на центри міжнародної торгівлі.
Ви вже знаєте, що Кримський півострів у різні часи був батьківщиною для багатьох народів. У другій половині XIII ст. генуезці, порозумівшись із Візантією та Золотою Ордою, заклали Кафу (сучасна Феодосія), яка стала першою їхньою колонією в Криму. Власне, італійців у Кафі було небагато, здебільшого тут мешкали вірмени, греки, євреї, а також русичі, алани й татари. Місто швидко перетворилося на найпотужніший осередок чорноморської торгівлі. Згодом Кафа стала адміністративним центром інших генуезьких колоній у Криму.
1. Роздивіться фото Генуезької фортеці в Судаку. Поміркуйте, чому генуезці збудували місто й фортецю саме в такій місцевості? 2. Чому, на вашу думку, генуезці обрали узбережжя Криму та Причорномор’я для заснування торговельних колоній?
Генуезька фортеця у Судаку. Сучасний вигляд
Наприкінці XIV ст. генуезці панували майже на всьому узбережжі Криму. Найбільші генуезькі міста-колонії, окрім Кафи, – Чембало (Балаклава), Солдайя (Судак); на чорноморському узбережжі в гирлі Дністра – Монкастро (Білгород-Дністровський, Одеська обл.).
У ті самі часи в південно-західній (гірській) частині Криму виникла держава Феодоро. Населення держави складалося, як припускають дослідники, з нащадків готів, а також греків, аланів, вірмен і караїмів. Державу очолювали князі, які сповідували християнство та розмовляли грецькою мовою. Правителі Феодоро підтримували дружні відносини з Візантією і Кримським улусом (згодом Кримських ханством). А ось відносини з Кафою та іншими генуезькими колоніями були напруженими: князівство, долучившись до чорноморської торгівлі, прагнуло конкурувати з генуезцями.
Крапку в суперництві поставив турецький султан. У 1475 р. він захопив генуезькі колонії Криму й князівство Феодоро, утворивши свою провінцію із центром у Кафі.
• Крим під владою Османської імперії
Захоплені в Криму міста цікавили Османську імперію як важливі торговельні осередки й потужні фортеці. Тож султан віддав наказ їх зміцнити. До міст відрядили турецькі військові залоги. Крім того, турки закладали й нові фортеці.
Зваживши на військову міць турецького султана, кримський хан Менглі Гірей 1478 р. вирішив прийняти його зверхність. Хан мусив брати участь у воєнних кампаніях султана. Султан отримав право усувати й призначати ханів.
Саме з волі султана кримськотатарська кіннота чинила грабіжницькі напади на українські землі. Перший великий похід на Україну хан Менглі Гірей здійснив 1482 р. Тоді спалили Київ, а його церкви розграбували. У полон потрапило безліч люду, не зміг урятуватися й сам київський воєвода з родиною. Відтоді татарські походи відбувалися щороку, а то й двічі-тричі на рік. Орди кримського хана спустошували Поділля, Київщину, Волинь, Холмщину й Галичину. Ординці грабували, а потім спалювали міста й села. Чоловіків, жінок, хлопчиків, дівчат забирали в полон – ясир. Полонені потрапляли на невільницькі ринки Османської імперії.
Опинившись у рабстві, невільники найчастіше працювали на земляних та будівельних роботах. Чоловіки ставали гребцями на турецьких галерах-каторгах. Жінки й дівчата потрапляли до гаремів. Хлопчиків-підлітків здавали до султанської гвардії, де з них виховували відданих захисників султанського престолу яничарів.
Словничок
Гарем – частина будинку мусульманина, в яку не допускалися сторонні. У ній перебували жінки (мати, дружина, дочки, родички господаря, невільниці й жіноча прислуга) й малолітні діти.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Галера-каторга – дерев’яне військове судно. Ходило на вітрилах, але здебільшого – на веслах. Було на озброєнні в Османській імперії у XV-XVIII ст. Мало довжину 40-50 м, ширину 4,5-7,5 м, від 16 до 25 пар весел, дві щогли з трикутними вітрилами. Вміщувало до 200 чоловік, розвивало швидкість до 13 км/год. Тяжка праця гребців на галерах стала синонімом каторги, каторжних робіт.
Яничари – регулярна піхота в Османській імперії, що діяла у XIV-XIX ст. Яничарів спершу набирали з полонених. Згодом їхні лави поповнювали дітьми підданих-християн (українців, сербів, болгар та ін.).
Яничарів змушували прийняти іслам і виховували в дусі релігійної строгості й сліпого послуху. Яничарам було заборонено одружуватися й вести господарство. В українській мові назва «яничари» вживалася на означення зрадників, що завзято служили чужій владі, лютих карателів, катів, поневолювачів.
• Становище Закарпаття у складі Угорщини
Географічне розташування Закарпаття спричинило те, що воно тривалий час перебувало у складі різних країн. Наприкінці XIV ст. до закарпатських земель виявляли інтерес литовські князі, однак верховна влада над ними належала угорському королю.
Один з онуків Гедиміна Федір Коріатович отримав від угорського короля землі в Мукачівському краї. Князь опікувався церковним життям. За його володарювання на Чернечій горі під Мукачевим було закладено монастир з бібліотекою, пожвавилося господарське життя краю. Важливого значення набув мукачівський ярмарок, що від початку XV ст. проводився щороку. За князя відбулося будівництво мурованого замку в Мукачевому на місці старого дерев’яного.
У 1526 р., після поразки угорського війська від турків у битві під Могачем, Закарпаття поділили між собою князівство Трансильванія і Священна Римська імперія, в якій правили імператори з австрійської династії Габсбургів.
• Буковина й Бессарабія у складі Молдовського князівства
У 1359 р. на теренах нинішньої Молдови й частини Румунії постало Молдовське князівство. Буковина й Бессарабія, які до 1340 р. входили до Галицько-Волинської держави, потрапили під владу молдовських господарів.
Наприкінці XIV – у першій половині XV ст. територію Північної Буковини (тоді її називали Шипинською землею) було поділено на кілька волостей (повітів). Волості очолювали старости, які належали до місцевого боярства. Старости посідали високе становище в державі як члени боярської ради при господареві Молдови.
Проте у першій половині XVI ст. Молдовське князівство вже не мало сил чинити опір могутній Османській імперії й у 1538 р. потрапило у васальну залежність від неї. Відтак влада османів поширилася на Буковину й Бессарабію.
• Московсько-литовські війни кінця XV ст. Чернігово-Сіверщина у складі Московії
Війни між Московією та Великим князівством Литовським розпочалися у 80-х роках XV ст. Московське князівство під приводом збирання «руської спадщини» почало претендувати на українські й білоруські землі.
На початку XVI ст. кілька удільних князів Чернігово-Сіверщини за власним бажанням перейшли під владу держави Івана III. Проте Чернігів, Стародуб, Путивль, Рильськ, Новгород-Сіверський, Любеч та ін. опинилася в складі Московського князівства внаслідок збройних протистоянь 1500-1503 рр. Літописець про ті події писав: «Багато міст і сіл підкорили, чимало людей мечам і вогню піддали, інших у полон забрали».
1507 р. московський уряд розв’язав нову війну проти Великого князівства Литовського. Воєнні дії то загострювалися, то вщухали.
Уважно роздивіться фрагмент картини. 1. Яку подію на ній зображено? 2. Хто є учасниками битви з обох сторін? 3. Які особливості місцевості відтворено на картині? 4. Про які особливості життя та воєнного мистецтва доби ви можете довідатися з картини?
Картина зберігається у Національному музеї у Варшаві. Створена близько 1530 р. Дослідники припускають, що автор картини – очевидець битви. Невідомий художник з дивовижною ретельністю відтворив одяг і озброєння, риси облич та зачіски, жести й рухи, бойові порядки учасників битви, зобразивши їх усіх у дії та зберігшії панораму битви, її напруження та розмах.
Князя Костянтина Острозького зображено справа, верхи на коні.
Битва під Оршею. Невідомий художник. Фрагмент
Під час кампанії 1514 р. московське військо захопило Смоленськ і рушило під Оршу – важливий стратегічний пункт на перетині торговельних шляхів між Києвом, Мінськом, Вільно і Москвою. 30-тисячним українсько-білорусько-литовським військом командував князь Костянтин Острозький. Йому протистояло 80-тисячне московське військо.
Князь Костянтин удався до військових хитрощів: зробивши вигляд, що відступає, він завів московитів у пастку, під обстріл своєї артилерії і здобув переконливу перемогу.
Проте литовсько-московські війни тривали. До 1537 р. Велике князівство Литовське поступово втратило майже третину території, зокрема Чернігово-Сіверщину й Смоленськ.
ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ
Я ВЖЕ ЦЕ ЗНАЮ
• До середини XV ст. зі складу Золотої Орди, яка потерпала від внутрішньополітичних міжусобиць, вийшов Кримський улус на чолі з Хаджі Гіреєм, який став засновником Кримського ханства. У Кримському ханстві сформувався державний апарат на чолі з ханом та його дорадчим органом – диваном. Столицею Кримського ханства стало м. Бахчисарай.
• Частина татарського населення Кримського ханства вела кочовий спосіб життя, займаючись скотарством та торгівлею. Осілі сільські мешканці Криму займались городництвом, землеробством і промислами, тоді як у містах розвивались ремесла і торгівля.
• Кримський півострів тривалий час був місцем, де проживали різні народи. Виникнення Кримського ханства не завадило існуванню генуезьких торговельних колоній на півдні півострова. Торговельну конкуренцію генуезцям становили мешканці князівства Феодоро, що існувало у південно-західній частині гірського Криму. Проте у 1475 р. війська Османської імперії захопили генуезькі колонії і ліквідували державу Феодоро.
• 1478 р. Кримське ханство визнало себе васалом Османської імперії. Розпочалися постійні грабіжницькі набіги турків і татар на українські землі.
• Після розпаду Галицько-Волинської держави українське Закарпаття опинилося у складі Угорщини, а Буковина й Бессарабія були приєднані до Молдовського князівства. На початку XVI ст. Молдова визнала себе васалом Османської імперії, а Закарпаття було розчленоване між князівством Трансільванія (васал османів) і Священною Римською імперією Габсбургів.
• Наприкінці XV ст. посилилося Московське князівство. Московський князь висунув претензії на українські землі під приводом відновлення Русі, але з центром у Москві. За Чернігово-Сіверщину точилися тривалі війни між Московією та Литвою. Міста Чернігово-Сіверщини, захоплені московитами, вдалося повернути до складу Литви на початку XVI ст. Це стало наслідком вдалої воєнної кампанії українського князя Костянтина Острозького. Проте після смерті князя відвойовані міста були втрачені.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
1. Установіть хронологічну послідовність подій.
Битва під Оршею; створення Кримського ханства; перехід Кримського ханства у васальну залежність від Османської імперії.
2. Покажіть на карті, як змінювалася територія Русі-України із середини XIV до початку XVI ст.
3. З якими історичними регіонами та подіями пов’язані географічні назви?
Татарія, Бахчисарай, Кафа, Мукачеве, Хотин, Орша.
4. Дайте визначення поняттям.
Невільники, ясир, яничари, галери-каторги, хан, султан.
5. Дайте відповіді на запитання.
• Як за тюркськомовним населенням Причорномор’я закріпилася назва «татари»? • Як і коли виникло Кримське ханство? • За яких обставин відбулося підкорення Кримського ханства Османською імперією? • Коли розпочалися постійні напади кримських орд на українські землі? Які це мало наслідки для українців? • Якою була історична доля Буковини та Закарпаття? • Чим закінчилося литовсько-московське протистояння наприкінці XV – на початку XVI ст.?
6. Складіть розповідь про участь у тогочасних подіях одного з історичних діячів, про яких ідеться в параграфі.
Кримська автономія: як її створювали в 1921-му і відтворювали в 1991-му
100 років тому, у жовтні 1921 року, у Криму проголосили автономну радянську республіку у складі Російської радянської федерації. Ця автономія проіснувала до 1945 року. А невдовзі Крим перейшов до складу України. І вже 30 років тому, у лютому 1991 році, кримську автономію було відтворено у складі тоді ще УРСР.
Більше про особливості кримського автономізму «Історичній Свободі» розповіла історик Лариса Якубова.
– У 1921 році, тоді ще навіть не в СРСР, а (не знаю навіть, як назвати) у «Совдепії», в конгломераті радянських більшовицьких республік, як правило, республіки та всілякі автономії створювали за національним принципом. Причому, якщо були дві титульні національності, то це не зупиняло: Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія… Здається, лише Дагестан постав на територіальних засадах, бо там надто багато народів. Чому кримську радянську автономію створили за територіальним принципом, а не за національним, як більшість радянських автономій?
Республіки створювалися не за національним принципом, а радше з огляду на попередній етап революційної боротьби в постімперських провінціях, де були сильні національно-визвольні рухи. Республіки не роздавали, як цукерки на свято дітям
– Це загально поширене, вами озвучене, уявлення про те, що ці республіки створювалися загалом за національним принципом. Ніби від початку створення СРСР закладався національний принцип. Насправді це було не зовсім так. Фігурально це так висловлювалося. Але республіки створювалися не за національним принципом, а радше з огляду на попередній етап революційної боротьби. Республіки створювали в постімперських провінціях, де були сильні національно-визвольні рухи. На територіях, де такого підйому не було і не було сил, які виступали би за створення національних держав, республіки не створювали. Їх не роздавали, як цукерки на свято дітям. Тобто і в Україні, і в Білорусі, і в Криму радянські республіки створили через те, що там були сили, які дуже сильно, навіть зі зброєю в руках, виступали за втілення свого національного проєкту. Тобто це була та ситуація, яку в Кремлі не могли ігнорувати, хоча там були ворожі ідеї національного визволення…
– Даруйте, не можу погодитися. Адже невдовзі більшовики проголосили коренізацію, одним із проявів якої стала українізація.
Коренізація була тим кроком, на який в Кремлі не могли не піти, щоб нова імперія більшовицька не розвалилася
– Коренізація також була тим кроком, на який в Кремлі не могли не піти. І все заради того, щоб нова імперія більшовицька не розвалилася. Це була подачка для національно-визвольних рухів, щоб перетягти їх на свій бік. Це був більшовицький троянський кінь! Адже найперше «досягнення» коренізації будь-де і в Криму також – це усунення властиво національно-визвольних сил від формування політичного порядку денного. А основним для національно-визвольного порядку денного є питання суверенізації і створення національної держави.
Досі панують уявлення про «гарного Леніна» та «поганого Сталіна», про «гарну коренізацію» та її «безславний кінець»
Досі панують уявлення про «гарного Леніна» та «поганого Сталіна», про «гарну коренізацію» та її «безславний кінець», сформовані ще в епоху пізньорадянського романтизму. Якби коренізація була реально такою, як її розписували з трибун, то СРСР не розвалився би.
Повертаючись до обставин створення кримської автономії сто років тому – чому і як це сталося, – скажу: це сталося так, а не інакше тому, що цьому передували події 1917-1921 років.
Кава, базари і ремесла. Побут кримських татар до депортації (фотогалерея)
На 20-ті роки ХХ століття припадає короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921–1923 років
– Кримська радянська автономія була кримськотатарська чи відбивала всю етнічну строкатість населення півострова?
– Вона радше відбивала складність політичної ситуації. Бо національно-визвольний рух кримських татар став абсолютною несподіванкою як для червоної, так і для білої Росії. На певному етапі російської громадянської війни Крим перетворився на фортецю, на базу російського білого руху, коли вже з основних теренів його витиснули червоні. Тож коли більшовики в листопаді 1920 року втретє захопили півострів, то влаштували там «криваву лазню» – один із найжорстокіших проявів червоного терору.
Серед гасел, які експлуатували більшовики – це повернення влади народу. Тому кримські татари, як народ гнаний і упосліджений, який ледь чи не поголовно складався з бідняків, вкотре поставили на порядок денний політичного життя питання про відновлення своєї державності.
1921 рік став роком гуманітарної катастрофи – це голод, який вирував не лише в Криму, а й у Поволжі, на півдні України. Це й період політичної нестабільності. В Кремлі марили всесвітньою пролетарською революцією – то тут, то там запалювали вогнища повстань. І тут для більшовиків постало питання: а чи не перетворити ось цю ідею, яку багато років виборювали кримські татари, на такий таран, який дозволить їм просувати свої ідеї на Схід?
Кримські татари хотіли варіант республіки на загальних демократичних засадах, але кримські татари обійматимуть чільні позиції. Кремлю йшлося про створення чергової платформи для зміцнення своїх позицій
Кримські татари хотіли варіант республіки, озвучений ними ще наприкінці 1917 року, відразу після більшовицького перевороту у Петрограді. Вони хотіли свою республіку, але засновану на загальних демократичних засадах, коли дотримані права усіх мешканців Криму, але кримські татари обійматимуть чільні позиції. Бо вони вмотивовано розглядали Крим як свою отчу землю. А Кремлю йшлося про створення чергової платформи для зміцнення своїх позицій, і там говорили про інтернаціональну територіальну республіку.
Національні райони Криму в 1930-і роки: 3,4,5,15,23,26 – кримськотатарські, 6, 24 – німецькі, 16, 25 – єврейські, 14 – український
– У роки Другої світової війни йшлося про те, щоб надати кримській автономії єврейського характеру. Згодом, вже після війни, Сталін сварив Молотова, який, мовляв, замість розвивати єврейську автономію в Біробіджані, чомусь вирішив створювати єврейську автономію в Криму. Але малоймовірно, щоб Молотов виявляв аж надто велику ініціативу.
Які були плани радянського керівництва щодо Криму в період Другої світової війни?
– Казати, що це і було основним трендом у ставленні Кремля під час Другої світової війни, на мою думку, нема підстав. На жаль, ми не маємо всієї повноти джерельного наповнення, яке давало би нам право робити однозначні висновки.
Якщо підняти виступи Сталіна на всіх пленумах з «наїздами» на своїх соратників підняти, то вибудується картина, як і було у його схибленій уяві, що довкола всі – заколотники. Ані Молотов, ані решта близькі соратники на той час жодної самодіяльності не виявляли. До смерті Сталіна самодіяльність взагалі була виключена. Так, Сталін таке дійсно казав. Він використав ситуацію для того, щоб, знов-таки, себе подати в найкращому вигляді.
– І, очевидно, щоб збити Молотова з провідних посад?
СРСР – це країна кривих дзеркал. Тут треба вміти читати і поміж рядками, і за рядками
– І Молотова, і весь Єврейський антифашистський комітет. Бо ж паралельно розгортався вже державний антисемітизм у СРСР. Вже починалися процеси, під які треба було підвести ідеологічне підґрунтя. Це країна кривих дзеркал. Тут треба вміти читати і поміж рядками, і за рядками.
Але, повертаючись до вашого питання, скажу: створити там єврейську автономію – це була ідея не владних кіл Кремля, а радше дещо наївні сподівання окремих діячів Єврейського антифашистського комітету. Але не треба екстраполювати їхні прагнення на позицію Кремля.
– Якщо довоєнний Крим був етнічно строкатий, то післявоєнний – після етнічних чисток і масових депортацій став доволі етнічно однорідним. І тому логічною видається, виходячи з тієї радянської логіки, ліквідація кримської автономії у 1945 році. А чому і як постало питання про відновлення кримської автономії на початку 1990-х років?
– Як ви сказали, логічним було знищення кримської автономії у 1945-1946 роках, бо для неї вже не було підстав, оскільки не стало вже на півострові кримських татар.
Під час вшанування жертв депортації. Бахчисарайський район Криму, 18 травня 2019 року
– Інші народи також депортували: болгар, греків… Німців – ще раніше. Євреїв знищили.
На момент створення першої радянської кримської автономії у 1921 році кримські татари становили лише чверть населення
– На момент створення першої радянської кримської автономії у 1921 році кримські татари становили лише чверть населення. І хоча посіли багато відповідальних посад, але ця автономія була дуже фігуральною. Як і всі решта національних республік у СРСР. Тому що насправді це не були утворення державні певних етносів. Це були квазідержави під орудою Кремля. Там не було волі народу, не було демократії, ніхто владу не обирав. Фактично це був сурогат державності з ілюзорними виборами. Там було без різниці, скільки у відсотковому співвідношенні складала та чи інша група населення. Була політика партії – і так мало бути.
– Це зрозуміло. А на початку 1990-х?
На 1991 рік, долаючи всі перепони, до Криму повернулися близько 150 тисяч кримських татар
– А тоді ситуація докорінним чином змінилася. На 1991 рік, долаючи всі перепони, до Криму повернулися близько 150 тисяч кримських татар. Вони вкорінювалися дуже складно. Тогочасне партійне керівництво ставило всі заслони для того, щоб унеможливити їхнє масове повернення. Це по-перше.
По-друге, проблема виникла всередині самої Компартії, яка була ще керівною на той час, але перебувала в стадії активної зміни.
Мали таку уявлену згадку про «золоту ленінську добу». Мовляв, якщо повернутися до ленінських норм і відновити всі ті органи і структури, які були за нього, то зможемо перейти на новий рівень існування СРСР і соціалізму
І ось ця алюзія, що була раніше кримська автономія, яку знищили після війни, що тут був свій рівень самоуправління, що місцеві керівники могли вирішувати якісь питання, не повсякчас звіряючи свої годинники з Кремлем, було дуже поширене на хвилі процесів демократизації. Тоді вони всі були, скажемо так, дуже романтичні та нічого насправді не знали ані про коренізацію, ані про цю автономію: як її створювали і чим була. Просто мали таку уявлену згадку про «золоту ленінську добу». Мовляв, якщо повернутися до ленінських норм і відновити всі ті органи і структури, які були за нього, то зможемо перейти на новий рівень існування СРСР і соціалізму.
По-третє, також треба врахувати національно-визвольні рухи, які постали на межі 1980-1990-х років.
І от в умовах такого складного політичного коктейлю і постало на порядку денному питання про відновлення кримської автономії. Крим на той час був областю у складі України. І тут зав’язався найбільший вузол суперечностей.
Кримські керівники, а там було 80% комуністів, виступали за відновлення Криму як автономії у складі СРСР. Так вони придумали, щоб бути на прямому зв’язку з Кремлем і стати чи не рівновеликою Україні республікою. А місцеве населення, переважну більшість якого складали вже росіяни і назагал зросійщені українці, виступило платформою цього руху.
Натомість українське керівництво, знову ж таки, комуністичне, вимушене з огляду на свої внутрішні проблеми схилятися до відтворення автономії, але все-таки у складі України. Бо керівництво УРСР не хотіло порушувати питання про відділення Криму.
У свою чергу кримські татари хотіли національної кримської автономії, але були категорично проти комуністичної версії суверенізації чи то автономізації у складі СРСР. Вони вважали і не безпідставно, що це буде козирна карта в руках правлячої комуністичної номенклатури, щоб зробити Крим не кримськотатарським. Для таких настроїв були всі підстави. Зрештою, як показала історія, так і сталося.
Ця вибухова ситуація була вирішена проголошенням начебто через референдум територіальної автономії Криму у складі України і визнанням її у Києві.
Автономна Республіка Крим
Півострів Крим розташований на півдні України. Свою назву Крим отримав, найімовірніше, від слова «Кирим» тюркського походження, що в перекладі означає вал або стіна.
Півострів з трьох сторін омивається Чорним і з одного боку Азовським морями. З континентом його з’єднує вузький Перекопський перешийок довжиною 8 км.
Площа Криму 26 860 кв.км. У процентному співвідношенні на 72% півострів являє собою степову рівнину, на 20% гори і на 8% річки і озера. Берегова лінія має протяжність понад тисячу кілометрів. Все узбережжя порізане безліччю заток і бухт. Є кілька невеликих півостровів. Південну частину узбережжя обрамляють Кримські гори. Найвища вершина – 1545 м носить назву Роман-Кош.
Крайня південна точка півострова – мис Миколая (хоча багато вважаю самої південним краєм мис Сарич, це не зовсім вірно, мис Сарич знаходиться поруч з мисом Миколи трохи західніше його), найпівнічніша – Перекопський перешийок, крайня східна – це розташований на Керченському півострові мис Ліхтар , а найзахідніша – знаходиться на Тарханкуті і носить назву мис Кара-Мрун або Прибійний. Центральна точка Криму розташовується поблизу села Азов. В Азовське море врізається Арбатська срелка.
По всьому Криму налічується 257 річок. Серед найбільших можна назвати Салгир, Качу, Бельбек і Альму. На півострові є більш, ніж 50 озер з солоною водою. Весь степовий Крим усіяний різними каналами для зрошення земель. Найбільшим з них вважається Північно-Кримський канал.
Загальна чисельність населення півострова Крим становить понад два мільйони осіб, з них понад півтора мільйона проживає в містах, решта – в селах і селищах. Найбільшими містами Криму є Сімферополь, Севастополь, Керч, Феодосія та Євпаторія. Столицею Автономної республіки Крим є Сімферополь. Найбільший місто Криму – це Севастополь, другим за величиною вважається Сімферополь, а третім – Керч.
Більшу частину населення Криму складають росіяни, далі йдуть українці, слідом кримські татари. Крім перерахованих серед населення Криму є ще безліч різних національностей.
Незважаючи на те, що Кримський півострів займає порівняно невелику за площею територію, клімат на ньому в різних частинах відрізняється. Весь Крим можна поділити на три зони:
- перша – це найзначніша частина півострова – степовий Крим. Вона займає весь центр, північ і захід;
- друга – це Кримські гори;
- третя – це Південний берег Криму.
Центральна і північна частини за кліматичними умовами відносяться до помірно-континентальним. Південний же берег Криму має субтропічний клімат.
У степовому Криму літо спекотне і посушливе, взимку теж не буває значних холодів. Снігу тут випадає мало, погода мінлива, мають місце часті відлиги.
У Кримських горах зазвичай випадає значна кількість опадів, там сніг тримається протягом усієї зими.
На Південному березі Криму клімат близький до субсередземноморської. Кримські гори не пускають сюди холодні вітри з півночі, що робить тутешні зими м’якими з позитивними температурами. Морози тут велика рідкість, можуть траплятися всього пару раз за зиму, зрідка випадає сніг незабаром тане. Літо хоч і спекотне, але спека легко переноситься за рахунок близькості моря. Помірність пояснюється бризом, які вдень приносять з моря прохолоду, а вночі забирають в море сухе повітря з суші. Ці морські бризи виключно корисні для здоров’я, оскільки містять в собі солі морської води і велика кількість озону.
Степовий Крим відноситься до південної частини Східно-Європейської рівнини. Інтерес представляє Керченський півострів. Він за допомогою Парпачського гребеня ділиться на південно-західну і північно-східну частини. Південно-західна – рівнинна, а північно-східна – горбиста. Керченський півострів відомий таким цікавим явищем, як грязьові вулкани, які вивергають холодну грязь. В осадових породах скупчується газ – метан, який прориваючись крізь тріщини на поверхню, викидає фонтани бруду. Якщо трапляється, що викид відбувається під дуже великим тиском, то бруд навіть здатна спалахнути, що створює ілюзію справжнього виверження вулкана.
Природа області
Степ не скрізь однакова і однорідна. Наприклад, навколо солоного озера Сиваш землі солоні, за що і отримали свою назву – солончаки. На таких ґрунтах мало які рослини можуть виростати. На південь від цих місць починається полинова степ. Степові райони Криму в своїй більшості давно розорані. Недоторканими залишилися лише ділянки в тих місцях, де землю важко обробити, або в заповідниках. Степ особливо хороша в кінці весни – початку літа. Трави зеленіють, розпускаються тюльпани і маки, всюди сріблиться ковила. Від вітру його стебла колишуться, і поля нагадують срібні хвилі. Коли приходить спека, степ вигорає і стає коричнево-жовтою. Подекуди в степу зустрічаються лісосмуги, що захищають степ від жарких суховіїв.
У ділянках передгір’я степові райони чергуються з невеликими лісочками і гайками. Передгір’я активно засаджені виноградниками і фруктовими садами.
Для гірських лісів характерна поясність. На нижньому поясі ростуть пухнасті дуби, вище їх змінює граб, бук і сосна Стевена. Також на схилах ростуть кримські сосни, які через сильні вітри часто приймають химерну вигнуту форму. Є рослинність і на вершинах яйл. Там присутні невеликі гайки і просто окремі дерева. Найчастіше на плато рослинність трав’яниста.
Тваринний світ
Тваринний світ Криму різноманітний. Тут мешкає велика кількість ендеміків – видів, характерних тільки для цієї області.
Серед хижаків можна перерахувати всього 7 видів: кам’яна куниця, єнотовидний собака, степовий тхір, борсук, ласка і два підвиди лисиці. У кримських лісах зустрічаються кабани, козулі і благородні олені. Досить багато тут гризунів, серед них зайці і кілька різновидів мишей, білки, ховрахи, щури і хом’яки.
Пернатих в Криму налічується близько 300 видів, більше половини з них живе тут постійно, інші прилітають сюди на зимівлю. Серед пернатих хижаків зустрічаються чорний гриф, сип білоголовий, стерв’ятник і степовий орел. Є тут і сови, особливо часто можна зустріти сову-сплюшки. У степовому Криму мешкає безліч жайворонків, сайок, синиць, стрижів, Щеглов, пустельг і зимородків. На морському узбережжі величезна кількість чайок і бакланів.
Серед змій на острові водяться вужі і полози, до отруйних можна віднести тільки степову гадюку, але її укус не смертельний.
Серед земноводних тут зустрічається тільки гребінчастий тритон. Є безліч жаб і жаб.
З плазунів можна перерахувати болотну черепаху, кілька видів ящірок, наприклад, жовтопузика і кримського гекона.
Світ комах представлений дуже широко, всього 27 загонів. У Криму водиться безліч цикад, цвіркунів, жуків-турунів, жуків-оленів і жуків-носорогів. Є тут і красиві метелики такі, як павлиноглазка грушева, розмах крил якої 15 сантиметрів, а також метелики «мертва голова» і боржника олеандровий.
Пам’ятки області
Крим славиться своїми курортами. Це, звичайно ж, знаменита на весь світ Ялта. Безліч відпочиваючих їдуть відпочити в Алушту і Судак, Феодосію, Коктебель і Новий світ. Особливою популярністю незмінно користується Південний берег Криму. Це Форос, Сімеїз, Алупка, Місхор, Гурзуф, і безліч інших невеликих селищ на березі моря. Привертає туристів і величний Севастополь – місто морської слави. Чимало шанувальників є і у піщаних пляжів західного узбережжя Криму від Качи до Євпаторії. Невелике місто Саки знаменитий своїми грязьовими оздоровницями.