Як дисципліну супрамолекулярну хімію можна розділити на дві частини: (а) Розпізнавання «господар-гость», де рецептор (господар) утворює комплекс із субстратом (гость) і (b) самозбірка який передбачає об’єднання кількох компонентів для побудови якоїсь вищої структури.
Супрамолекулярна хімія займається хімією нековалентного зв'язку між молекулами та/або іонними формами. Натхненні процесами в природі, синтетичні рецептори імітують процеси біологічного розпізнавання та регуляції, і вони застосовуються в технологіях каталізу, зондування та розділення.
Таким чином, молекулярне розпізнавання, трансформація та транслокація представляють основні функції супрамолекулярних видів. Більш складні функції можуть бути результатом взаємодії кількох субодиниць зв’язування в політопному корецепторі.
Супрамолекулярна хімія спирається на нековалентну взаємодію між малими молекулами для самоскладання в молекулярні агрегати. Ці взаємодії варіюються від утворення водневих зв’язків,20 гідрофобних,21 та електростатичних22,23 взаємодій до самозбірки, спрямованої на шаблон.
Між атомами утворюються два основних типи зв’язків іонні зв'язки і ковалентні зв'язки. Іонний зв'язок утворюється, коли один атом приймає або віддає один або кілька своїх валентних електронів іншому атому. Ковалентний зв’язок утворюється, коли атоми ділять валентні електрони.
Основною метою супрамолекулярної хімії є проектувати та розробляти нові функціональні системи шляхом з’єднання кількох хімічних компонентів через нековалентні взаємодії Page 7 7 Page 8 Супрамолекулярна хімія зосереджується на двох частково охоплюваних сферах: «надмолекулах» і «молекулярних агрегатах».