Економічний розвиток країн: доповідь

В економіці виділяються країни з різним рівнем розвитку. Порівняти країни за територією і населенням простіше, ніж з’ясувати, як вони співвідносяться між собою по економічній потужності. Існують спеціальні показники і методи їх розрахунку, з якими ви познайомитеся в старших класах. Головне – запам’ятати, що ці показники залежать від загальної вартості товарів і послуг, вироблених в країні за рік. Це характеризує багатство країни в цілому і дозволяє підрахувати, скільки припадає на кожного жителя.

На малюнку 14 видно, що одна з країн світу – США – лідирує за обсягом своєї економіки: її частка становить 20% від світового господарства. Більшість країн Європи, об’єднаних в Євросоюз, виробляє менше. На другому місці – Китай. Серед великих країн у Китаю найшвидше зростання. Економіка Китаю зросла за 10 років в 3 рази, а по випуску окремих видів промислової продукції він вийшов в лідери. Частка Росії становить тільки 2,5%.

Дуже важливо, які галузі господарства переважають в економіці країни і скільки людей зайнято в цих галузях (рис. 15). У багатьох країнах світу основу економіки складає сільське господарство. Як правило, це бідні країни з невисоким рівнем розвитку (наприклад, більшість африканських країн). У ряді країн в структурі господарства переважають промислові галузі (Бразилія, Індія, Китай і ін.). У цих країн великі можливості для подальшого розвитку. В економіці високорозвинених і багатих країн (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія та ін.) Переважають послуги: торгівля, освіта, охорона здоров’я, житлове господарство, пасажирський транспорт, засоби масової інформації, зв’язок, тобто галузі, що поліпшують умови життя людей.

Багатство країни залежить від того, скільки товарів і послуг ця країна виробляє. У розвинених державах переважають послуги.

§ 8. Типи країн за рівнем економічного розвитку

Країни світу суттєво відрізняються одна від одної як за кількісними, так і якісними економічними показниками. Їх дослідження та порівняння лежать в основі типізації — групування країн за спільними ознаками і закономірностями розвитку. Визначенням типів країн займаються спеціальні підрозділи відомих міжнародних організацій. Найбільш поширеними є типізації, які здійснюють Організація Об’єднаних Націй (ООН), Світовий банк, Міжнародний валютний фонд (МВФ).

1. Типи країн за ВВП.

Для того щоб оцінити загальну роль національної економіки у світовому економічному просторі, використовують абсолютне значення величини валового внутрішнього продукту (ВВП) або валового національного продукту (ВНП), тобто фактично визначають, скільки кожна країна «заробила» за рік.

Отже, розглянемо, які країни входять до першої десятки найбільш потужних економік світу (див. таблицю 1).

КРАЇНИ ЗА ЗАГАЛЬНИМ ОБСЯГОМ ВВП ЗА ПКС (2020 р.)*

Місце

Країна

Розмір ВВП, млрд. дол.

КРАЇНИ ЗА ВВП НА ОДНУ ОСОБУ ЗА ПКС (2020 р.)*

Місце

Країна

Показник ВВП на одну особу, дол.

Середній у світі

Підрахунки свідчать, що на першу десятку країн-лідерів припадає майже 2/3 всього загального ВВП світу. Чи означає це, що всі ці країни можна назвати високорозвиненими? Зовсім ні, адже слід урахувати, що в них проживає різна кількість людей, які створюють національне багатство. Наприклад, ВВП Китаю в 4 рази більше, ніж Японії, натомість кількість населення Китаю в 10,5 разу більше, ніж Японії. Для більш об’єктивної оцінки економічного розвитку країни використовують розмір ВВП (або ВНП) у розрахунку на одну особу.

За показником ВВП на одну особу таблиця економічних країн-лідерів має інший вигляд (див. таблицю 2). Не слід думати, що це гроші, які заробляють жителі певної країни за рік. У загальному вимірі показник ВВП на одну особу відображає, яку суму держава може витратити на кожного свого громадянина. Отже, чим вищий цей показник, тим краще можуть жити люди.

За розміром ВВП на одну особу країни поділяють на економічно розвинені (високорозвинені) та країни, що розвиваються. Зауважимо, що поділ країн на два типи є досить умовним і має певні розбіжності залежно від підходів до обчислення. За методологією Світового банку виділяють близько 140 країн, що розвиваються.

2. Типи країн відповідно до місця в системі світової економіки.

Для більш глибокого аналізу економічного розвитку країн використовують комплексний підхід, поєднуючи якісні та кількісні економічні показники, серед яких — ВВП на одну особу, структура господарства (мал. 1), ступінь зрілості ринкової економіки, експортна спеціалізація, рівень життя населення тощо.

Виходячи з аналізу цих показників, ООН виділяє такі типи та підтипи країн.

• Економічно розвинені країни. Ці країни вирізняються високим рівнем економічного розвитку, високим ВВП на одну особу. Це близько 40 країн, які виробляють понад 60% світової промислової продукції та 40% продукції сільського господарства.

Економічно розвинені країни мають тривалу історію розвитку ринкової економіки, широку й різноманітну структуру економіки, значні можливості імпорту й експорту тощо. Також їх вирізняють високий рівень розвитку інформаційних технологій, інтенсивний характер розвитку, високі стандарти життя населення. Більшість із них вступили в постіндустріальну стадію розвитку, яка характеризується провідною роллю третинного сектору (сфери послуг) у створенні ВВП.

Однак і у високорозвинених країн є відмінності в рівнях економічного розвитку та ролі у світовому господарстві, тому серед них виділяють кілька підтипів.

• 1) Провідні країни, або «Велика сімка» (G-7, від англ. Group of Seven): США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія та Канада. На них припадає майже половина ВВП та виробництва промислової продукції світу, більша частина оборотів світової зовнішньої торгівлі. Показник ВВП на одну особу в кожній із цих країн перевищує 35 тис. дол.
• 2) «Малі» економічно розвинені країни Європи: Австрія, Бельгія, Данія, Ісландія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція та інші. Усі вони мають високий показник ВВП на одну особу, у деяких він навіть вищий, ніж у країнах «Великої сімки» (наприклад, у Люксембурзі — понад 100 тис. дол. на одну особу). Однак економічна роль у світовому господарстві окремої такої країни є невеликою.
• 3) Інші європейські країни (Греція, Португалія, Іспанія, Ірландія, Мальта та інші). Вони дещо поступаються (крім Ірландії) за показниками економічного розвитку вищеназваним країнам, мають фінансову і технологічну залежність від більш потужних економік.
• 4) Країни переселенського типу — Австралія, Ізраїль, Нова Зеландія. Їх об’єднують за схожими рисами історичного та економічного розвитку. Господарські відносини були привнесені до цих країн мігрантами. Для економік цих країн (крім Ізраїлю) характерна сировинна експортна спеціалізація.

• Країни з перехідною економікою. Це індустріальні або індустріально-аграрні країни з повністю сформованим господарством, яке за своєю структурою мало відрізняється від структури господарства економічно розвинених країн. Особливістю країн із перехідною економікою є незрілість ринкової системи, науково-технічна залежність від розвинених країн. Ці країни були об’єднані в окрему групу в 1990-х рр. після розпаду світової соціалістичної системи. Деякі з них, наприклад Польща, Чехія, Словаччина, Литва, Латвія, Естонія, за цей проміжок часу перейшли до групи розвинених країн. Інші країни ще здійснюють економічні перетворення. Серед них Україна, Білорусь, Молдова, Росія, Казахстан, Грузія тощо.

Мал. 1. Узагальнені типи країн за структурою ВВП. Виділені типи безпосередньо пов’язані з відомими вам трьома стадіями економічного розвитку. Представлені типи враховують перехідні від однієї до іншої стадії етапи.

• Країни, що розвиваються. У світі таких країн налічується понад 130. Вони істотно відрізняються одна від одної не тільки розмірами територій, кількістю населення, природними умовами, історичними особливостями розвитку, а й структурою господарства, науковим і технічним потенціалом. У ряді країн цього типу за останні десятиліття відбулися суттєві позитивні зміни в економіці (індустріалізація, розвиток сфери послуг, орієнтація на експорт товарів). Серед країн, що розвиваються, виділяють такі підтипи:

• 1) Ключові країни — Китай, Індія, Бразилія, Мексика — мають величезний ресурсний, людський та економічний потенціал, високі темпи розвитку. Це лідери серед країн, що розвиваються. Водночас показники ВВП на одну особу, рівень життя, розвиток сфери послуг у них набагато нижчі, ніж в економічно розвинених країнах.
• 2) Країни нової індустріалізації, або нові індустріальні країни (НІК) у другій половині XX ст. здійснили суттєвий стрибок в промисловому розвитку, насамперед за рахунок іноземних капіталовкладень та власного трудового потенціалу. За відносно короткий проміжок часу ці країни стали потужними виробниками різноманітної промислової продукції. Типовими представниками цієї групи є чотири «азіатські дракони»: Республіка Корея (або Південна Корея), Сінгапур, Тайвань (частково визнана держава), Гонконг*. Їх називають новими індустріальними країнами «першої хвилі». Наступні хвилі індустріалізації також проходять Аргентина, Туреччина, Чилі, Малайзія, Таїланд, Філіппіни та інші. В окремих джерелах перший підтип країн також відносять до нових індустріальних.
• 3) Країни — експортери нафти (Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Кувейт, Катар, Саудівська Аравія, Оман, Бруней, Лівія, Іран та інші). Завдяки величезним надходженням від торгівлі нафтою вони отримують значні можливості для розвитку сучасного господарства, фінансової та соціальної сфер, містобудування тощо. Деякі з них за показниками ВВП на одну особу є найбагатшими у світі.
• 4) Малі острівні країни («багаті острови») — Антігуа і Барбуда, Багамські Острови, Барбадос, Бахрейн, Сейшельські Острови. Високі прибутки цих країн пов’язані з розвитком сфери послуг, у першу чергу із банківською справою та туризмом.
• 5) Країни з порівняно зрілою структурою господарства. Це держави з багатопрофільною, але технічно і структурно відсталою економікою (переважно країни Азії, Латинської Америки та Північної Африки — Індія, Іран, Перу, Колумбія, Марокко, Єгипет та інші).
• 6) Найменш розвинені країни (близько 50). Вони мають низькі (до 4000 дол. на одну особу) і дуже низькі показники ВВП (до 1005 дол. на одну особу). Це переважно аграрні або аграрно-індустріальні країни. У сільському господарстві деяких країн працює понад 70% населення, промисловість перебуває в початковому стані. Серед найбідніших та економічно найвідсталіших країн багато африканських (Ефіопія, Південний Судан, Того, Еритрея, Гвінея, Мозамбік, Малаві, Нігер, Ліберія, Бурунді, Руанда, Сомалі, Танзанія, Демократична Республіка (ДР) Конго), окремі азіатські країни (Афганістан, Камбоджа, Бангладеш, Непал).

* Із 1997 р. британська колонія Гонконг офіційно входить до складу Китаю під назвою Сянган, проте має певну економічну самостійність, тому в міжнародних рейтингах часто представлений окремо від Китаю.

Головне

• Тип країни — об’єктивно сформований і відносно стійкий комплекс властивих їй умов, ресурсів та особливостей розвитку, що характеризує її роль і місце у світовому співтоваристві на певному етапі розвитку.
• Типізація країн за рівнем економічного розвитку здійснюється на основі порівняння різноманітних показників, серед яких найважливішими є ВВП на одну особу, структура господарства, ступінь зрілості ринкової економіки, експортна спеціалізація, рівень життя населення тощо.
• Відповідно до місця країни у світовій економіці в ООН виділяють економічно розвинені країни, країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються.

Запитання для самоперевірки та колективного обговорення

1. Який показник є одним із ключових для визначення рівня розвитку національної економіки? 2. Назвіть типи країн відповідно до їхнього місця у світовій економіці. 3. Які країни входять до складу «Великої сімки»? Знайдіть їх на карті. Укажіть найсуттєвіші ознаки країни, що входить до «Великої сімки». 4. На які підтипи поділяють країни, що розвиваються? Наведіть приклади кожного з них. 5. Які загальні риси властиві країнам із перехідною економікою?

Поміркуйте

Серед десятки країн із найвищим у світі показником ВВП на одну особу три є країнами — експортерами нафти. Чому ж тоді їх відносять до країн, що розвиваються?

Вправа для саморозвитку

Дізнайтеся, які чинники сприяли швидкому економічному зростанню країн нової індустріалізації. Які складові їх економічних реформ можуть бути цікавими для України?

Рівень економічного розвитку країн

Положення окремих регіонів і країн в світовій економіці сильно розрізняється. Щоб побачити це, можна скористатися двома економічними показниками, які характеризують масштаби економіки і рівень економічного розвитку.

Масштаби економіки визначаються валовою продукцією, тобто з того, скільки продукції вона виробляє. Існує два основних показника валової продукції: валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). ВВП дає уявлення про всієї вартості вироблених товарів і послуг за рік на певній території, а ВНП – без обліку іноземних підприємств. У географії частіше використовується показник ВВП.

Світовий ВВП в середині 90 -х рр.. становив понад 30 трлн. дол, причому на частку Європи, Америки та Азії припадало приблизно по 1/3. Частка Африки та Австралії з Океанією складає всього лише по 1-2 %. На цій же карті показані і найбільші економічні держави: США (частка у світовому ВВП – близько 1/5 ), Китай і Японія (приблизно по 1/10 ). На частку провідної п’ятірки (куди входять ще Німеччина та Індія ) припадає близько половини всієї світової економіки! Частка таких країн, як Франція, Великобританія, Італія, Росія, Бразилія, складає всього лише 2-3% у світовому ВВП. Росія в 1990 році займала п’яте місце в світі за масштабами економіки, а в 1992 році – лише десята в результаті зниження розмірів російського ВВП приблизно на 1/3. Зменшення ВВП відбулося в результаті глибоких змін у російській економіці.

Очевидно, що за масштабами економіки лідирують найбільші країни світу. Крім масштабів господарства становище країни у світовій економіці залежить від рівня її економічного розвитку. Часто для його визначення використовують дані про розміри ВВП в розрахунку на душу населення (див. так само статтю ” Населення Землі ” ): валова продукція країни ділиться на кількість жителів, і виходить картина ефективності функціонування господарства (тобто скільки продукції вироблено в розрахунку на одного жителя країни). За цим показником попереду всіх виявляється ОАЕ і Катар (іноді до групи лідерів включають навіть мікродержави – Науру і Ліхтенштейн ). Виходить, що найрозвиненіші в економічному відношенні чотири невеликі країни? Провідні позиції ці країни зайняли саме унаслідок своєї невеликої (або навіть незначної ) чисельності населення і наявності будь-яких високоприбуткових видів господарства.

ОАЕ і Катар формують свій ВВП за рахунок нафти. Маленьке тихоокеанська держава Науру – за рахунок видобутку фосфоритів, а європейське мікродержаву Ліхтенштейн – за рахунок фінансової діяльності.

Тому для характеристики рівня економічного розвитку країни найкраще взяти систему показників, найважливіші з яких показані на схемі.
Продуктивність праці досить точно характеризує рівень економічного розвитку, т. к. показує кінцевий результат роботи кожного зайнятого в господарстві.
Продуктивність праці ( тис. дол на рік, в розрахунку на одного зайнятого в господарстві, 1993 рік)

Таблиця показує рівень продуктивності праці по країнах світу. Країн максимально високого рівня розвитку трохи більше десятка. Це розвинуті західні країни, а також досить розвинену державу в Південно-Західній Азії – Бахрейн. У групі країн високого рівня розвитку (їх налічується близько 20) також в основному західні держави, а також деякі з нових індустріальних країн ( Сінгапур, Гонконг, Південна Корея). Середній рівень розвитку мають близько 40 країн світу. Всі інші характеризуються низьким рівнем розвитку економіки.
Економічна статистика подібного роду звичайно охоплює не всі двісті з гаком країн світу, а лише 140-150. Таким чином, країни з низьким рівнем розвитку складають близько половини загальної чисельності країн.