Чи шкідливо жити поряд із лінією електропередачі
27 квітня 2023, 22:06 | Наука та техніка Чи шкідливо жити в такій близькості до ЛЕП і як це позначиться на здоров’ї.
- Робочі на електростанціях і трансформаторних підстанціях можуть зазнавати впливу низькочастотних електромагнітних полів, якщо їх напруга при 60 Гц не перевищує 8,3 кВ/м, а при 50 Гц — 10 кВ/м.
- Населення в цілому, включаючи вагітних жінок та новонароджених дітей, може піддаватися впливу низькочастотних електромагнітних полів, якщо їхня напруга при 60 Гц не перевищує 4 кВ/м, а при 50 Гц — 5 кВ/м.
Виміри показують, що на землі під високовольтними ЛЕП і всередині деяких трансформаторних підстанцій напруга електричного поля зазвичай не перевищує 5 мВ/м, але може досягати 10 мВ/м більше нормативу для населення.
Проте вже на відстані 50-100 метрів від ЛЕП і всього 3-8 метрів від трансформаторної підстанції напруга електромагнітного поля падає так різко, що його вплив не відрізняється від рівня впливу у навколишньому середовищі.
Судячи з тих даних, що ми маємо, навіть якщо будинок розташований в межах 55 метрів від ЛЕП, його мешканцям все одно нічого не загрожує.
Провідні міжнародні наукові організації — у тому числі ВООЗ, європейський Науковий комітет із ризиків для здоров’я, що виникають і нещодавно виявлені, SCENIHR, та американське Товариство фізики здоров’я, HPS — десятиліттями вивчали і продовжують вивчати вплив низькочастотних магнітних полів на здоров’я. І вони досі не виявили жодних відомих ризиків для людей, які мешкають поруч із високовольтними лініями електропередачі.
Теоретично люди могли б без шкоди здоров’ю жити навіть за 3-5 метрів від трансформаторних підстанцій. Але оскільки деякі великі підстанції пожежонебезпечні і голосно шумлять, їх рекомендується будувати не ближче ніж за 10 метрів від будинків.
Чому ЛЕП та трансформаторні підстанції не викликають рак
Деякі види електромагнітного випромінювання справді можуть викликати рак. Але щоб це сталося, випромінювання має нести багато енергії.
Електромагнітне випромінювання поширюється хвилями. Кількість енергії, яку нестиме така хвиля, залежить від кількості його коливань на секунду, тобто від частоти. Чим вона вища, тим більше енергії.
Високочастотне випромінювання з великою кількістю енергії називається іонізуючим. До нього відноситься, наприклад, рентгенівське випромінювання з частотою від 31016 до 31019 Гц.
Під впливом іонізуючого випромінювання у клітинах людського тіла починаються фотохімічні реакції, здатні зруйнувати деякі органічні молекули. Наприклад ДНК, з якої складається наш генетичний матеріал. Якщо людина отримала велику дозу або постійно зазнавала впливу іонізуючого випромінювання, воно могло відчутно пошкодити генетичний матеріал її клітин. Тож згодом вони можуть перетворитися на ракові.
Але якщо частота електромагнітного випромінювання нижче 1015 Гц, енергії, яке воно несе, не вистачає для початку фотохімічних реакцій та пошкодження ДНК у клітинах. Таке випромінювання називається неіонізуючим. Частота електромагнітного випромінювання від електричних мереж — лише 50-60 Гц, тому викликати рак не може.
У цьому є кілька досліджень, автори яких пов’язували електромагнітне випромінювання від ЛЕП і рак. Наприклад, у 2016 році з’явилося британське дослідження, автори якого проаналізували медичні дані з 1960 по 2000 роки та дійшли висновку, що у дітей, які жили за 600 метрів від ЛЕП, частіше виникала лейкемія.
Але це дослідження викликає у фахівців серйозні сумніви, бо:
- випромінювання від проводів неіонізуюче;
- ефект від його впливу неможливо виявити вже за 100 метрів від джерела.
Тому не дивно, що результати цього та інших схожих досліджень не вдалося підтвердити.
Що в результаті
За наявними даними, життя на відстані 50 метрів від ЛЕП та 10 метрів від трансформаторної підстанції на здоров’я ніяк не позначається. Зазвичай підстанції будують подалі від будинків тільки через пожежну небезпеку і шум, який вони видають.
Загальні відомості про цифрове аудіо — посібник від А до Я
Не завжди розумієте терміни, що використовуються для опису аудіообладнання? Ми створили короткий посібник, який допоможе вам краще зрозуміти, про що йдеться.
Загальні відомості: принцип записування цифрового аудіо
Оскільки в реальному світі звук постійно змінюється, цифрове записування — це завжди наближення повного діапазону звуку в світі. Проте досягнення в галузі технологій записування постійно розширює спектр і точність того, що можна записати з цифровою обробкою.
Коли цифрове записування здійснюється з джерела аналогового сигналу, наприклад, під час концерту чи у звукозаписувальній студії, звук відбирається з регулярними інтервалами. Амплітуда звуку записується як число, чим створюється цифровий запис джерела аналогового сигналу у вигляді серії дискретних чисел.
Об’єм початкового аналогового звуку, що записується під час оцифровування, залежить головним чином від швидкості дискретизації та бітової глибини (кількість зразків, записаних за секунду, та обсяг інформації, який містить кожний зразок).
Збереження та зберігання цифрового аудіо
Одразу після виконання цифрового запису його можна зберігати в низці різних форматів. Кожний формат передбачає різний спосіб збалансування якості звуку та розміру цифрового файлу, що створюється: традиційно записи з надзвичайно високою якістю є непрактичними для малих музичних програвачів.
Проте через легшу доступність цифрового сховища з портативних пристроїв, місткість якого вимірюється багатьма гігабайтами, високоякісний цифровий звук стає практичною реальністю для мільйонів людей.
Посібник від А до Я функцій аудіо
5.1-канальний формат
Якщо коротко описати звук у 5.1-канальному форматі, то — це спосіб забезпечення об’ємного звуку, який створює ефект присутності в кінотеатрі. П’ять гучномовців, а також сабвуфер розміщуються навколо слухача, при цьому кожний гучномовець отримує різний канал за такою схемою:
- два передніх канали;
- один передній центральний канал;
- два “об’ємних” канали;
- один канал низькочастотних ефектів (LFE).
Сабвуфер, який отримує канал LFE, можна поставити в будь-якій точці приміщення. Це дає змогу зекономити місце, на відміну від системи об’ємного звуку без сабвуфера: оскільки всі низькі частоти надсилаються на сабвуфер, інші гучномовці можуть бути меншими, так як їм не потрібно створювати низькі частоти. Див. також розділ, присвячений 7.1-канальному формату
7.1-канальний формат
У системі об’ємного звуку 7.1-канального формату використовуються 7 гучномовців із сабвуфером. Така система є подібною до системи з 5.1-канальним форматом, але в ній наявні два додаткових задніх канали об’ємного звуку.
Під час аналогового записування зберігається оригінальний звук. При цьому зміни вносяться на фізичний носій, зокрема, магнітну плівку чи вінілову платівку. Саме в цьому і полягає відмінність від цифрового записування.
Бітова глибина
Бітова глибина цифрового запису вказує на кількість цифр, яка використовується для збереження кожного зразка аналогового сигналу. Стандартна бітова глибина для компакт-диска — 16 цифр зі швидкістю дискретизації 44,1 кГц. Це означає, що за секунду відбираються 44 100 зразків, і в кожному зразку зберігається 16 бітів інформації. Загалом, більша бітова глибина означає вищу якість звуку, але й більший розмір файлу
Формат Hi-Res Audio має бітову глибину щонайменше 24 біта зі швидкістю дискретизації 96 кГц або вище.
Коли звук є цифровим, він проходить через кодувальник або декодер, який скорочено називають кодеком. Це елемент програмного чи апаратного забезпечення, що приймає аналоговий звуковий сигнал і кодує його в цифровий формат, який можна зберегти в цифровому вигляді. Під час відтворення аудіо кодек розкодовує цифровий файл для створення звуку.
Кожний аудіокодек використовує різний метод для кодування аналогового сигналу. Таким чином, різні кодеки мають свої переваги та недоліки, коли справа доходить до збереження та відтворення звуку.
Під час записування цифрового аудіо файли можуть досягати дуже великих розмірів. Це обмежує практичне використання технології, наприклад кількість композицій, які можуть уміститися на цифровому музичному програвачу. Із цієї причини для більшості форматів аудіофайлів використовується певна форма стиснення, під час якого вилучається певна інформація про звук для зменшення розміру збереженого файлу.
Спосіб стиснення та розпаковування звуку під час відтворення впливає на його остаточне звучання. Формати файлів, коли втрачається інформація, називаються форматами з втратами. Формати файлів, у яких зберігається вся інформація про звук, або які дають змогу відновити її під час відтворення, називаються форматами без втрат.
На відміну від аналогового, під час цифрового записування звук змінюється на рядок чисел, які можна зберегти в електронному вигляді (наприклад на компакт- або жорсткому диску), а потім конвертувати назад у звук під час відтворення. Найбільш популярним цифровим форматом файлів є MP3.
Dolby Digital
Стандартний формат аудіо з втратами, що використовується для DVD-дисків і як базовий формат для Blu-ray. Хоча це формат із втратами, він є достатньо прийнятним для використання в кінотеатрах. Порівняно з форматом DTS Digital Surround якість звуку є нижчою, але вищий ступінь стиснення забезпечує менший розмір файлів, тому Dolby Digital є більш поширеним форматом.
Dolby True HD
Формат стиснення аудіо без втрат , подібний до формату DTS Master Audio. Обидва формати використовуються як додаткові формати звуку для Blu-ray Disc.
DSD (Direct Stream Digital)
Direct Stream Digital (DSD) — це метод цифрового записування з надзвичайно високою швидкістю дискретизації, навіть вищою, ніж Hi-Res Audio ,та в 64–128 разів вищою ніж аудіо на компакт-диску. Для деяких звукоінженерів — це максимальне наближення цифрового файлу до оригінального джерела аналогового сигналу. Деякі моделі Sony Hi-Res Audio також здатні відтворювати аудіо формату DSD.
DSEE (Digital Sound Enhancement Engine — покращення якості звуку) HX — це унікальна технологія покращення від Sony. Коли цифрове аудіо відтворюється в стиснутому форматі, технологія DSEE HX заміняє втрачені високі частоти в режимі реального часу, забезпечуючи якість звуку, яка майже відповідає звуку високої чіткості. Усе аудіо, що відтворюється на обладнанні з технологією DSEE HX, покращується. Це створює відчуття, близьке до перебування у звукозаписувальній студії чи на концерті.
DTS Digital Surround
Стандартний формат аудіо з втратами, що використовується для DVD-дисків і як базовий формат для Blu-ray. Порівняно з Dolby Digital, формат DTS Digital Surround має кращу якість звуку, але є менш поширеним через більший розмір файлів.
DTS Master Audio
Формат стиснення аудіо без втрат, подібний до Dolby True HD. Обидва формати використовуються як додаткові формати звуку для Blu-ray Disc.
Hi-Res Audio
Аудіо високої чіткості зазвичай використовується для позначення цифрових записів зі швидкістю дискретизації 96 кГц/24 біт або вище. Це забезпечує значно вищу якість звуку, ніж записи формату компакт-диска чи MP3. Стандартний формат компакт-диска має швидкість дискретизації 44,1 кГц/16 біт.
Якщо на виробі марки Sony наявний логотип Hi-Res Audio, це значить, що виріб призначено для максимізації звучання аудіо високої чіткості. Ви можете створити цілу систему Hi-Res Audio від Sony
— від портативних музичних програвачів до навушників, гучномовців і повних систем домашнього кінотеатру.
Додаткові відомості про аудіо високої чіткості
LDAC — це аудіокодек від Sony, який дає змогу насолоджуватися високоякісним звуком, що передається безпроводовим способом через з’єднання Bluetooth.
Коли звук передається через Bluetooth, він зазвичай використовує стандартний кодек Bluetooth SBC. Це може призвести до зниження якості звучання. LDAC передає втричі більше даних, ніж кодек SBC , підтримуючи високу якість звуку через Bluetooth та забезпечуючи покращене звучання всієї музики через безпроводове підключення.
Канал низькочастотних ефектів (LFE) — це окрема звукова доріжка для низькочастотних звуків у діапазоні 3–120 Гц, наприклад для відтворення звукових ефектів низької частоти звукових доріжок для фільмів. У системі об’ємного звучання цей канал зазвичай надсилається на сабвуфер.
Формат аудіо без втрат зберігає цифрове аудіо таким способом, що зберігається вся початкова цифрова інформація або її можна відновити під час відтворення. Нижче наведено формати аудіо без втрат.
Із втратами
Формат аудіо з втратами видаляє деяку інформацію з початкового цифрового запису для економії місця, одночасно намагаючись зберегти максимально оригінальну якість звуку під час відтворення. У кожному форматі витримується баланс між стисненнямдля економії місця та збереженням інформації для збереження якості звуку.
Нижче наведено формати аудіо з втратами.
Імпульсно-кодова модуляція (LPCM) — це основа цифрового записування звуку. Аналоговий сигнал відбирається з регулярними інтервалами, і його амплітуда записується як точка на цифровій шкалі. Оскільки немає обробки чи стиснення даних, якість звуку може бути максимально високою, як після професійної звукозаписувальної студії, проте створюються дуже великі файли. Тому LPCM є непрактичним форматом для повсякденного використання.
Швидкість дискретизації визначає точність початкового цифрового потоку
Технологія цифрового підсилювача, розроблена компанією Sony та призначена винятково для аудіо високої чіткості, зменшує викривлення та шум у ширших діапазонах частоти. Оскільки технологія S-Master підсилює цифрові сигнали напряму, а не через їх конвертування в аналогові сигнали, це дає змогу підтримувати чистоту початкового сигналу для більш точного відтворення.
Super Audio CD — це формат записування, розроблений компанією Sony, для записування звуку у форматі DSD , що перевищує динамічний діапазон, можливий на компакт-диску. Враховуючи те, що динамічний діапазон стандартного аудіо на компакт-диску становить 96 дБ, у форматі SA-CD він становить 120 дБ. Швидкість дискретизації формату SA-CD становить 2,8 МГц, що в 64 рази перевищує стандартний формат компакт-диска.
На відміну від звичайного аудіо формату компакт-диска, формат SA-CD підтримує 5.1-канальне об’ємне звучання, а також 2-канальний (стерео) звук. Аудіоформат SA-CD шифрується для захисту від копіювання. Це означає, що його можна відтворити через аналоговий вихідний кабель, а також вихідні кабелі HDMI та i-Link, але відтворення неможливе за допомогою оптичних або коаксіальних кабелів.
Швидкість дискретизації
Коли цифрове записування здійснюється з джерела аналогового сигналу, швидкість дискретизації — це часовий інтервал між зразками. Що більшим він є, то меншими є втрати. Наприклад, аудіо формату компакт-диска має стандартну швидкість дискретизації 44,1 кГц, що означає 44 100 зразків відбираються щосекунди.
Загалом вища швидкість дискретизації означає вищу якість записування. Формат Hi-Res Audio має швидкість дискретизації 96 кГц або вище та бітову глибину щонайменше 24 біта.
Стандартний аудіокодек для передавання цифрового аудіо через з’єднання Bluetooth. Оскільки кодек SBC призначений для пріоритизації ефективного використання смуги передавання за рахунок якості звуку, він не є ідеальним для передавання високоякісного аудіо. Кодек LDAC, розроблений компанією Sony, передає втричі більше даних, ніж кодек SBC, даючи змогу передавати високоякісний звук через з’єднання Bluetooth.
У системі об’ємного звучання формату 5.1 або 7.1 сабвуфер — це гучномовець, який відтворює лише низькочастотні звуки чи виділений канал LFE. Оскільки слуховий апарат людини не може з легкістю визначити, з якого напрямку надходять низькі частоти, сабвуфер можна помістити в будь-якій точці приміщення.
Оскільки всі низькі частоти надсилаються на сабвуфер, інші гучномовці можуть бути меншими. Таким чином, уся система займає менше місця.
Об’ємний звук
Об’ємний звук 5.1-канального та 7.1-канального формату — це системи для надсилання окремих аудіоканалів на гучномовці, розташовані навколо слухача, для створення багатшого звучання. Цифра .1 вказує на використання сабвуфера як додаткового низькочастотного гучномовця.
Під час відтворення цифрового аудіо у форматі з втратами , інколи можна заповнити деякі “шпарини” в початковому звуці, математично визначивши, де могла бути початкова інформація. Це називається покращенням, оскільки в такий спосіб можна покращити звук записів нижчої якості для його наближення до високоякісного аудіо.
Унікальний алгоритм DSEE HX , розроблений компанією Sony, покращує наявні джерела звуку та забезпечує якість звучання, близьку до аудіо високої чіткості.
Підбори, каблуки, шпильки: чим шкідливі, як носити і зберегти здоров’я
Чули про японських жінок? Вони зареєстрували петицію #KuToo, з вимогою скасувати одне з правил ділового етикету – носити високі підбори на роботі.
Прийти в офіс на “низькому ходу” в Японії вважається страшенно неввічливим, а тим пані, які не носять підбори взагалі, дуже складно знайти роботу.
В Україні, на щастя, ситуація у цьому аспекті краща. Підбори з власного бажання одягають багато дівчат – не лише до офісу, а й на відпочинок, урочисті події, дискотеки та гулянки з друзями.
Ви можете носити підбори:
- якщо вам комфортно фізично та психологічно
- взуття при цьому має хороший супінатор
- не тисне
- підйом правильно розташований посередині п’яти.
Але не забувайте, що тривале носіння взуття на високих підборах може зашкодити здоров’ю ніг і спини, тож чергуйте красиве зі зручним.
Роботодавці же в жодному разі не мають змушувати жінок носити взуття на підборах. Це може бути некомфотно, складно, а низка хвороб робить життя на підборах нестерпним.
Чим небезпечні високі підбори
Дослідження пов’язують носіння високих підборів з підвищеним ризиком виникнення наростів, мозолів, болю в м’язах та ризиком травмуватися. Деякі з цих травм дуже серйозні, як-от переломи гомілки, та потребують досить тривалого лікування та реабілітації.
Водночас, в цьому ж дослідженні науковці вказали, що знайшли досить переконливі докази, що високі підбори підвищують впевненість в собі.
Високі підбори можуть змінювати механіку ходи. Якщо носити їх постійно, це призводить до збільшення жорсткості ахілового сухожилля та скорочення литкових м’язів. Тривале носіння високих підборів може знизити ефективність м’язів при ходьбі та збільшує ризики травм.
Хоча, як не дивно, дослідники вказують, що носіння високих підборів може зміцнити м’язи гомілок спочатку — протягом 1-3 років. Адже м’язи пристосовуються, щоб максимально утримувати вертикальне положення.
Якщо ж регулярно носити підбори понад чотири роки відбудеться ослаблення чотирьох функціональних м’язів гомілки та розбалансування стопи.
При тривалому носінні скорочуються м’язи задньої частини ноги і розслабляються м’язи передньої. Як наслідок — збільшуються ризики травмуватися.
Носіння високих підборів може погано вплинути на коліна.
Через значний тиск на колінні суглоби, збільшується ризик появи дегенеративних змін в суглобах та появи остеоартрозу. Навіть якщо ви носите взуття з високими, але широкими підборами — це може шкодити колінам.
На високих підборах значно збільшується тиск на стопи. Що вищі підбори, то сильніший тиск. До прикладу, носіння підборів висотою в 7,5 см підвищує тиск на передню частину стопи на 76%.
Є залежність розміру ступні, маси тіла, частоти носіння підборів, та форми ступні. Що більше навантаження на неї, то більш пласкою стає ступня.
Тиск на стопи супроводжується болем, появою мозолів та наростів (як приклад, деформація Хаглунда — кісткове збільшення п’яти).
Крім того, це збільшує ризики появи підошвенного фасциїту — коли біль і запалення виникають в товстій смузі тканини — підошовній фасції, яка проходить по всій нижній частині стопи і з’єднує п’яткову кістку з пальцями ніг.
Високі підбори збільшують ризики появи вальгусної деформації стопи — коли кістка великого пальця стопи виходить із суглоба, а пальці з’єднуються.
Хоча експерти досі сперечаються з цього приводу.
Є дослідження, які вказують, що жінки, які носили високі підбори були більш схильні розвинути вальгусну деформацію, в деяких вказано, що ні. До факторів ризику, які можуть сприяти появі “кісточки” входить також носіння надто вузького взуття, ревматоїдний артрит та спадковість.
Високі підбори можуть сприяти виникненню болю в спині.
В нас є центр ваги, при чому в жінок він розташований нижче, ніж в чоловіків. Коли ми стаємо вищі, бо взули підбори, центр ваги зміщується. Тепер для збереження рівноваги хочеться або нахилити тулуб вперед, або відставити таз назад, або зігнути коліна.
Але якщо ви давно вмієте ходити на підборах, ваш мозок, зокрема, мозочок, навчився тримати рівновагу та рівне положення тіла ціною напруження м’язів спини. Через таку “компенсацію”, люди, що часто ходять на підборах, можуть відчувати біль в попереку.
Як зменшити ризики від носіння високих підборів
- Регулярно виконуйте вправи для зміцнення м’язів стопи та розтягування литкових м’язів.
Занадто вузьке може спричинити вростання нігтів. Щоб цього уникнути, під час вибору взуття варто мати з собою вирізану картонку, яка повторює форму вашої ступні. Якщо вона не влазить у взуття — таке взуття краще не брати.
Саме тому вагітним жінкам на пізньому терміні радять утриматися від носіння підборів — це може деформувати ступню.
- Якщо ви схильні до набряків, то вузьке взуття рано чи пізно почне перетискати судини, і може натерти ногу до крові.
Щодо набряків слід порадитися із кардіологом, щоб виявити причину і призначити лікування. Поки вам не стало краще, варто утриматися від “красивого” взуття.
Незручне взуття зменшує бажання виходити на прогулянки. А нам слід щодня ходити пішки у швидкому темпі, аби уникнути гіподинамії, варикозу та навіть зменшити ризик деменції. Тут стане в пригоді змінне взуття підбори для роботи, кросівки для міста.
Вас також може зацікавити:
- Жінка, яку вигнали з офісу у взутті без підборів, розпочала війну проти дрес-коду
- Здорове носіння підборів: поради та вправи. Відео
- Німці вигадали туфлі із зйомними підборами. Фото