Як мислив найвеличніший фізик нашого часу. 20 цитат Стівена Гокінга

Він жив із захворюванням мотонейронів (ALS). Недугу діагностували, коли вченому був 21 рік.

Через хворобу Гокінг опинився на візку і міг розмовляти лише через мовний синтезатор.

Стівен Гокінг народився 8 січня 1942 року, на 300-і роковини смерті Галілео.

У школі у нього були середні оцінки. Його цікавило, як працюють годинники, тому він регулярно розбирав їх на деталі. Однак у збиранні годинника докупи він був не надто успішним.

Він вчився в Оксфорді, шість разів на тиждень займався греблею.

Він був скеровувачем: управляв човном і відповідав за безпеку гребців.

Єдина проблема – його навчання страждало і він визнав, що йому довелося “обійти правила”, щоб скласти іспити.

ОСЬ 20 ЙОГО ВІДОМИХ ЦИТАТ, ЯКІ НАДИХНУТЬ ВАС, КОЛИ У ВАС ОПУСКАТИМУТЬСЯ РУКИ:

“Я помітив, що навіть люди, які стверджують, що все уже визначено наперед і нічого з цим вдіяти уже не можна, оглядаються перед тим, як перейти дорогу”.

“Недолік моєї знаменитості у тому, що я не можу нікуди піти у світі, щоб мене не впізнали. Мені недостатньо одягнути темні сонячні окуляри і перуку. Інвалідне крісло видає мене”.

“Перше: пам’ятайте дивитись на зорі, а не на свої ноги. Друге: ніколи не відмовляйтесь від роботи. Робота дає вам значення і ціль, і без неї життя пусте. Третє: якщо вам достатньо пощастило знайти любов, пам’ятайте, що вона є і не відкидайте її”.

“Деякі люди твердять, що такі речі як любов, задоволення і краса належать до іншої категорії, ніж наука, і їх не можна описати науковими термінами. Але я думаю, їх можна пояснити теорією еволюції”.

“Агресія, найбільший порок людства, знищить цивілізацію”.

“Інтелект – це здатність адаптуватись до змін”.

“Люди, які хваляться своїм I.Q. – невдахи”.

“Моя порада людям з інвалідністю: концентруйтесь на речах, які вам ваша інвалідність не перешкоджає робити добре, і не шкодуйте про речі, які не можете робити через неї. Не майте інвалідності психологічно, так як фізично”.

“Наступного разу, коли хтось скаржиться, що ви зробили помилку, скажіть йому, що це може бути доброю річчю. Тому що без недоліків не існувало б ні тебе, ні мене”.

“Злитись через мою інвалідність – пуста трата часу. Потрібно продовжувати жити, і я не зробив це погано. У людей не буде часу на вас, якщо ви завжди злитеся чи скаржитеся”.

“Найвеличніші досягнення людства були наслідком спілкування, а найбільші невдачі – відсутністю спілкування. Так не має бути. Наші найбільші надії можуть стати реальністю у майбутньому. З технологіями у нашому розпорядженні, можливості необмежені. Усім нам потрібно впевнитись, що ми продовжимо спілкуватись”.

“Усі ми різні, але ми ділимо один і той же людський дух. Можливо, те, що ми адаптуємось і виживаємо – це людська природа”.

“Якби я мав обрати, яким супергероєм бути, я б вибрав Супермена. Він є всім, чим я не є”.

“Намагайтесь зрозуміти, що ви бачите і цікавтесь, що змушує всесвіт існувати. Будьте допитливими, і хоча життя може здаватись складними, є завжди щось, що ви можете зробити, і в чому досягти успіху. Те, що ви просто не здаєтесь, має значення”.

[L]“Я лише дитина, яка ніколи не виростає. Я досі продовжую питати “як” і “чому”. Іноді я знаходжу відповідь”.

“Я жив з перспективою рано померти впродовж останніх 49 років.

Я не боюся смерті, але я не поспішаю померти.

Є так багато всього, що я хочу спочатку зробити”.

Інститут

Не знаю чи це насправді так, що у маленьких містечках в штатах люди беруть рушниці до рук і валять не місцевих, але мені сподобався схожий момент у ВОНО, коли банду з усіх сторін розстріляли на чолі з пенівайзом. Саме від таких подій і хочеться читати Кінга, адже він дійсно вміє здивувати.

Завжди було цікаво читати Кінга зокрем і за його описи амер.життя.
Але тут я аж якось трохи очманів.
От, з перших 25сторінок вичитав:
100$/тиждень — зарплата.
Робота — 5ночей/тиждень. З 23:00 по 6:00. >35год/тижд. 2.86$/год. І треба проходити щоночі >20км. А то таки в рази більше 10тис.кроків.
70$/тиждень — винайм житла.
Отже, за чотири тижні “сухий” залишок буде 120$. Це 3240гривень. А він ще й харчується в ресторанчику „у Бев”. А ціни послуг у них таки в рази побільші, аніж наші.
Дивно то все якось.
І якщо Кінг вже погано орієнтується, то чому у видавництві не підправили?
Та. Там були слова про підробіток. Але ж який сенс у такої праці взагалі!?
А потім отаке:
”
щодо «Сховів і складів Дюпрея». Там постійно бракувало робочих рук, і там постійно когось наймали. Тім здогадувався, що в таких місцях, де фізична праця оплачується найменшою дозволеною законом погодинною ставкою (у Південній Кароліні вона становила сім із чвертю доларів), висока плинність кадрів — .
”
Але як у патрульного може бути втричі менше мін.допустимої!?

А в кінці книги мене неабияк здивували “торги за флешку”.
От який у них сенс, якщо флешка може бути розмножена нескінченну кількість разів.
Коли Кінг писав про всілякі потойбічні жахи й “артефакти” — то там логіки було більше.

А ще його давніша повість — „Керрі”.
Хоч би якось їх пов’язав, чи що.
Бо спочатку писати, наскільки руйнівними можуть бути ТК діти із “зірваною планкою”, а потім — “це ж діти, діти, якжежможна” — все це дивно.
Я розумію, що погляди автора можуть змінюватись з часом. І сам, можливо, колись скептично дивитимусь на свої перші твори. Але ж тоді може хоч примітки додавати, а не просто тупо перевидавати!?

А ще цікавіше порівнювати різних авторів.
От чудова книга у Норт Клер
“Перші П’ятнадцять Життів Гаррі Оґаста”.
Але там — якесь хворобливе небажання втручатись в майбутнє. Як і у Кінга в книзі “11/22/63”.
А от в „Інституті” — нездорово часте втручання.
Де, де є хоч якась „золота середина”!?

Читається цікаво, але не захоплює. Все це в тому чи іншому вигляді вже було написано Кінгом. Старий Майстер не розчарував, але і не здивував. 7/10 + 1 за жителів маленького південного містечка, які без роздумів примчали виручати своїх в піжамах і озброєні до зубів.