Львівський архів відкриває подробиці життя вірменської громади
Львів – Працівники львівського архіву говорять, що в них зберігаються документи ледь не про всі країни Європи. А цими днями вони відкрили завісу над кількома століттями життя вірменської громади, чия доля тісно переплелася з долею Львова. Вірмени були вправними ремісниками і купцями. Вони швидко налагоджували контакти з усіма європейськими країнами. А утворення у Львові вірменського патріархату у XIV столітті консолідувало вірменську громаду по усій Європі. Про це свідчать унікальні давні матеріали, починаючи з XV століття, які представлені на українсько-вірменській виставці «Вірменська діаспора в Україні: історія і сучасність».
Із падінням в XI столітті Вірменської держави вірмени змушені були шукати прихистку в різних країнах. Оселились вони й в Україні і дуже швидко тут освоїлись, але при цьому зберегли свою ідентичність і культуру.
Уже всередині XV століття вірменам у Львові надали певні права і навіть привілеї. Вони могли мати будинки, городи, займатися ремісництвом і торгівлею. Про усе це розповідає переписана на пергаменті «Золота книга» привілеїв міста Львова XV століття. Це єдина книга львівського магістрату.
Польський король Сигизмунд І на початку XVI століття підписав кодекс львівських вірмен та інші привілеї у магістратській книзі. А грамота російського царя Олексія Михайловича надавала дозвіл вірменській торговельній компанії торгувати шовком-ситцем. Є й указ верховної таємної ради про мито на шовкові товари.
Історична нотатка у книзі індуктів вірменського міського суду Львова доповнює сторінки історії українського народу про національно-визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького.
Вірменолог Наталія Царьова каже, що представлені архівні матеріали цікаві для дослідників, які вивчають політичні, економічні, культурні питання минулого, а ще для вивчення власного генеалогічного дерева.
«Цікава доля Львова і трагічна. Львів був втягнутий у вир політичних, економічних, культурних подій Європи від давніх часів. Ми можемо побачити на прикладі документів історичного архіву, як переплітаються долі українців і вірмен, німецького та польського народів, угорського і грецького, можна ще багато перелічувати. У нашому архіві, нехай по кілька, але є документи, які стосуються усіх країн Європи», – зазначає Наталія Царьова .
Вірменський науковець захоплений від побаченого
Директор Національного архіву Вірменії Аматуні Вірабян був вражений побаченими цінними документами, які збереглись в архіві. Він сподівається, що вірменська сторона матиме фотокопії цих документів. «У нас деякі матеріали є ще з радянських часів, але зараз висока технологія. І для вірменських дослідників чи європейців вірменського походження це унікальне джерело для досліджень».
У судових міських книгах Львова XVI століття можна не лише дізнатися про різноманітні справи, але й побачити на серйозних документах талановиті графічні малюнки. Чи то писареві було нудно чи нецікаво, чи він, не маючи фотоапарату, хотів залишити не тільки записи, але і образи, але під час розгляду справи про розлучення, він не лише її засвідчив у книзі, але й залишив малюнок вродливої вірменки і карикатурне зображення її заможного чоловіка.
Тож, якщо хтось захоче досліджувати історію малюнків із судової зали, які нині є стандартною журналістською практикою у багатьох європейських країнах, то почати свої розвідки він зможе з вірменських судових книг, що зберігаються у львівському архіві.
Галина Терещук
В ефірі Радіо Свобода – з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Маю досвід роботи на телебаченні і в газеті.
Вірменський кафедральний собор
Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії знаходиться в старій частині міста і є історичним і культурним пам’ятником. Побудована святиня в 1363 році, але поліпшення її оздоблення триває досі.
Вірменський кафедральний собор
Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії знаходиться в старій частині міста і є історичним і культурним пам’ятником. Побудована святиня в 1363 році, але поліпшення її оздоблення триває досі.
Діаспора вірмен з’явилася у Львові майже одночасно з утворенням міста. Князь Данило Галицький покликав сюди торговців і ремісників, а через століття вірменська діаспора була вже найвпливовішою в місті. Собор підкорявся католікосу в Ечміадзині, релігійному центру всіх вірмен.
Будував святиню архітектор Дорі, а наступні покоління вірмен згодом доповнювали зовнішній вигляд храму, вносячи все нові і нові елементи. Але після пожежі в 1676 році собор, на жаль, повністю згорів. Відновлювати будівлю довелося аж до 1726 року. Однак в 1773-м вогонь знову знищив святиню, правда, відбудовували її всього шість років. Після останньої трагедії зовнішній вигляд будівлі кардинально змінився, набувши рис псевдоготичного стилю в 1908 році. Тоді над реставрацією трудився Ф. Мінчевскій.
У радянські роки собор закрили, а потім в його стінах зберігали картини Львівської галереї мистецтв. Пізніше тут розташувався Музей імені Леніна, і лише в 2000 році храм перейшов до Вірмено-апостольської церкви, а в 2001-му тут пройшло перше служіння.
Собор знаходиться між трьома двориками (Монастирський, Христофоровий і Південний). Усередині храм прикрашений мозаїкою, а в одному з двориків знаходиться колона, присвячена Святому Христофору. Також на території святині є каплиця «Голгофа», яка є візуальним продовженням фігури «Спаситель з хрестом».