Підсніжник: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 22 лютого 2019 Перша редакція: 22 червня 2018 🕒 12 хвилин 👀 31732 рази 💬 1 коментар

• Посадка й догляд за підсніжником
• Квітка підсніжник – опис
• Посадка підсніжників у відкритий ґрунт
  • Коли садити підсніжники в ґрунт
  • Як посадити підсніжники
  • Як виростити підсніжники
  • Пересадка підсніжників у саду
  • Розмноження підсніжників
  • Підсніжники після цвітіння
  • Хвороби підсніжників
  • Шкідники підсніжників
  • Підсніжник альпійський (Galanthus alpinus = Galanthus schaoricus)
  • Підсніжник кавказький (Galanthus caucasicus)
  • Підсніжник Борткевича (Galanthus bortkewitschianus)
  • Підсніжник кілікійський (Galanthus cilicicus = Galanthus rizehensis)
  • Підсніжник Елвіса (Galanthus elwesii)
  • Підсніжник складчастий (Galanthus plicatus)
  • Підсніжник широколистий (Galanthus platyphyllus = Galanthus latifolius)
  • Підсніжник ікарійський (Galanthus ikariae)
  • Підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis)
  • Коментарі

  Підсніжник (лат. Galanthus) – рід трав’янистих багаторічників родини Амарилісові, що включає 18 видів і два природні гібриди. Наукова назва роду перекладається з давньогрецької як молочноквітковий і характеризує забарвлення квіток рослини. Англійцям підсніжник відомий під назвою «снігова сережка» або «снігова краплина», німцям – як «сніговий дзвіночок», а у нас його називають підсніжником за ранню появу на ще мертвій після зими землі – буквально «з-під снігу».

  Найбільше видів цієї рослини (16) можна зустріти на Кавказі, і 6 з них занесені до Червоної книги, оскільки перебувають під загрозою зникнення. Багато видів підсніжника вирощують як декоративні рослини, причому введені вони в культуру дуже давно. Наприклад, махрова форма Flore Pleno відома з 1731 року.

  Про підсніжники складено багато прекрасних легенд. Одна з них оповідає про те, що в день, коли Адам із Євою покинули Едем, ішов сніг, і замерзла Єва заплакала, а Творець, щоб утішити її, перетворив кілька сніжинок на найперші квіти на Землі – підсніжники.

  Посадка й догляд за підсніжником

  • Цвітіння: в першій половині весни, іноді вже з кінця березня.
  • Посадка: посадка цибулин у ґрунт – із липня по листопад.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: пухкий, вологий, добре дренований. На ділянці не має застоюватися дощова чи тала вода.
  • Полив: потрібен тільки в тому разі, якщо зима була безсніжна, а весна настала без дощів.
  • Підживлення: мінеральними комплексами зі зниженим умістом азоту.
  • Розмноження: переважно дітками, відокремленими від материнської цибулини, рідше – насінням.
  • Шкідники: гусінь метеликів-совок, нематоди, слимаки, кроти та миші.
  • Хвороби: іржа, сіра гниль, хлороз.

  Квітка підсніжник – опис

  Підсніжники – багаторічні цибулинні рослини з коротким періодом вегетації, тривалість якого безпосередньо залежить від клімату регіону виростання. Цибулини діаметром 2-3 см складаються з лусок віком від одного до трьох років. Щороку на цибулині наростає по три луски, у пазухах яких формуються дітки. Блискучі або матові, гладкі або складчасті, кілкоподібні з нижньої сторони листки підсніжника з’являються одночасно з квітками. Вони можуть бути забарвлені в будь-який відтінок зеленого кольору. Квіткова стрілка у підсніжників, у поперечному перерізі округла або злегка сплюснута, блискуча або сиза, завершується приквітковим листком і поникаючою квіткою. До кінця цвітіння стрілка стає порожнистою. Приквітковий листок складається з двох приквітків, а оцвітина – з шести листочків: трьох абсолютно білих зовнішніх і трьох внутрішніх – білих з утвореною штрихами зеленою плямою, розташованою ближче до верхівки. Цвітуть підсніжники в першій половині весни, запилюються їхні квітки комахами. Плід підсніжника – м’ясиста коробочка з кулястим насінням, що відкривається при його дозріванні.

  Посадка підсніжників у відкритий ґрунт

  Коли садити підсніжники в ґрунт

  Найкраще купувати й висаджувати цибулини підсніжників із липня по вересень, а якщо осінь тепла та тривала, то й по листопад. Намагайтеся не купувати посадковий матеріал із розкритими квітками, оскільки відразу ж після посадки вони в’януть і відмирають. Щоправда, цибулина залишається живою, але на наступний рік такі рослини цвітуть слабко, а можуть узагалі не зацвісти. Вибираючи посадковий матеріал, віддайте перевагу щільним, важким цибулинам із непошкодженими захисними оболонками, без ознак початку росту – коренів і зачатків квітконосів, оскільки цибулини, що рушили в ріст, доведеться висадити в ґрунт негайно. Не страшно, якщо на цибулині є порізи, аби не були пошкоджені луски. Не беріть м’яті чи вдарені екземпляри: забиті і притиснуті ділянки згодом майже напевно загниють.

  Придбаний посадковий матеріал можна зберігати не довше місяця, але якщо у вас немає можливості вчасно висадити цибулини в ґрунт, зберігайте їх у пластиковому пакеті з перфорацією, пересипавши стружками або тирсою.

  Як посадити підсніжники

  Весняні підсніжники люблять відкриті ділянки, хоча непогано ростуть й у притінку дерев і кущів. Ґрунт для цих підсніжників краще вологий, добре дренований і пухкий, але в місцях, де застоюється вода, і в важких глинистих ґрунтах їх краще не вирощувати. Цікаво, що квіти підсніжники самі регулюють глибину посадки: якщо ви занурите цибулину в ґрунт занадто глибоко, рослина утворює на квітконосі нову цибулину, але вже на потрібній їй глибині, якщо ж посадка буде недостатньо глибокою, цибулини згодом теж почнуть дрібнішати, але активно приростатимуть дітками.

  У будь-якому разі занурювати цибулини підсніжника в ґрунт потрібно не менше ніж на 5 см. Гарніше виглядають підсніжники в групі з 10-30 рослин.

  Догляд за підсніжниками в саду

  Як виростити підсніжники

  Посадка підсніжників та догляд у відкритому ґрунті за першими весняними квітами на диво прості. Поливати підсніжники нема потреби, оскільки ґрунт навесні після танення снігу насичений вологою. Якщо ж зима була безсніжною, а весна видалася сухою, то час від часу слід ґрунт на ділянці зволожувати, інакше підсніжники виростуть невисокими. Полоти бур’яни теж не доведеться: в цю пору бур’ян ще не росте. А ось підживлення зайвими не будуть, однак необхідно дотримуватися в цьому питанні певних обмежень: небажано вносити в ґрунт добрива з високим умістом азоту, що стимулює інтенсивне наростання листової маси, велика кількість якої в умовах підвищеної вологості й невисокої температури повітря може стати основою для розвитку грибкових хвороб. Вибирайте для підсніжників мінеральні комплекси, до складу яких входить більше калійних і фосфорних добрив, оскільки калій сприяє формуванню міцних здорових цибулин, що добре зимують у ґрунті, а фосфор стимулює цвітіння підсніжників.

  Пересадка підсніжників у саду

  Пересаджують підсніжники з одного місця на інше один раз на п’ять-шість років, хоча вони можуть рости на одному місці набагато довше. Річ у тім, що за один сезон на цибулині утворюється до двох діток, тобто за шість років вона може сильно обрости дочірніми цибулинами, які врешті-решт почнуть страждати від нестачі живлення. Ось тому цибулини потрібно ділити й розсаджувати.

  Розмноження підсніжників

  Для поділу й пересадки підсніжник викопують, поки його листя ще не зовсім зів’яло чи засохло. Цибулини ділять, не очищаючи від землі, і, припудривши зрізи вугільним порошком, негайно висаджують у підготовлений заздалегідь ґрунт.

  Вирощуються підсніжник і насіннєвим способом, проте немає сенсу витрачати час на посів насіння, оскільки підсніжники прекрасно розмножуються самосівом. Сіянці зацвітуть через 4-5 років.

  Підсніжники після цвітіння

  По завершенні цвітіння листя підсніжників зрізають не відразу, а тільки тоді, коли вони відімруть природним шляхом, інакше ви порушите процес відновлення цибулини, без якого стане неможливим цвітіння в наступному році. Крім того, листя допомагає цибулині накопичувати поживні речовини, щоб вона могла нормально перезимувати в землі.

  Якщо ви садили підсніжники в ґрунт під зиму, потрібно пізньої осені вкрити ділянку шаром торфу або перегною.

  Шкідники і хвороби підсніжників

  Хвороби підсніжників

  Підсніжники можуть потерпати від грибкових чи вірусних інфекцій. При ураженні вірусами на наземних органах рослини з’являються світло-зелені й жовтуваті штрихи чи мітки, фактура листя стає горбистою, а краї листової пластини загортаються. Хворий екземпляр потрібно негайно спалити, а місце, де він ріс, пролити міцним розчином марганцівки.

  Чорні або коричневі штрихи та плями на листках підсніжників можуть свідчити про їх ураження іржею, а пухнастий сірий наліт – ознака сірої гнилі. Уражені органи й ділянки потрібно вирізати та спалити, а рослини та ґрунт навколо них обробити розчином фунгіцидного препарату, приготовленого згідно з інструкцією.

  Жовті плями на листі підсніжників можуть бути ознакою хлорозу, що виникає через поганий дренаж або дефіциту в ґрунті заліза. Внесіть у ґрунт цей елемент у хелатній формі, і рослина поступово одужає.

  Шкідники підсніжників

  Із комах небезпеку для підсніжників становлять гусінь метеликів-совок і нематоди. Гусінь совок, що пошкоджує цибулини квітів, збирають і знищують восени під час прополювання, коли вони готуються до лялькування. Боротися з нематодами набагато складніше. Нематоди – дуже дрібні черв’яки, яких неозброєним оком не побачити, зате добре помітні наслідки їхньої руйнівної діяльності: по краях листя підсніжника з’являються жовтуваті пухлини неправильної форми, а на розрізі цибулини видно темну пляму, яка відокремлює уражену частину від здорової. Хворі рослини знищують, а здорові викопують, відмивають від землі й тримають 3-4 години у воді температури 40-45 ºC. На ділянці, де були виявлені нематоди, цибулинні рослини не висаджують упродовж 5 років.

  Але не тільки комахи є ворогами підсніжників. Докучають квітам також гризуни – кроти й миші, які пошкоджують під землею цибулини квітів або тягнуть їх у свої нори. Цибулини в місцях погризів починають гнити, рослини погано ростуть і виглядають ослабленими. Необхідно вилучити хворі цибулини, обрізати гниючі ділянки до здорової тканини, присипати зрізи золою або вугільним порошком і дати їм підсохнути. Врятувати від мишей цибулини підсніжників можна, якщо в діаметрі трьох метрів не садити багаторічників, що утворюють куртини, чи трав’янисті рослини з дернинами, в яких селяться миші: далі трьох метрів від своїх гнізд миші не відходять. Що стосується кротів, то для них потрібно розкладати по ділянці пастки й приманки з отрутою. Можуть завдавати шкоди підсніжникам і підземні слимаки, які живуть у багатих глинистих ґрунтах. Знищують черевоногих молюсків спеціальними засобами, але найкраще при посадці засипати цибулину по саму маківку рінню, а вже потім заповнити ґрунтом простір ямки, що залишився.

  Види і сорти підсніжників

  На початку статті ми написали, що науковцями описано 18 видів підсніжника, але насправді досі нема визначеності в питанні, що вважати видом, а що різновидом або формою. Пропонуємо вам знайомство з найвідомішими в культурі рослинами роду Підсніжник, а вже вид це або різновид, для вирощування великого значення не має.

  Підсніжник альпійський (Galanthus alpinus = Galanthus schaoricus)

  – ендем Західного Закавказзя з цибулиною завдовжки до 3,5 і діаметром до 2 см. Листя у рослини темно-зелене з сизим нальотом, широколанцетне, квітконос заввишки від 6 до 9 см, квітки білі.

  На фото: Підсніжник альпійський (Galanthus alpinus = Galanthus schaoricus)

  Підсніжник кавказький (Galanthus caucasicus)

  зростає в лісах нижнього та середнього поясів Центрального Закавказзя. У нього плоскі лінійні сизі листки завдовжки до 30 см, квітконоси заввишки до 10 см і білі запашні квітки завдовжки до 2,5 і діаметром до 1,5 см. На внутрішніх частках оцвітини зелені цятки, розташовані ближче до кінців пелюсток. У культурі рослина з 1887 року.

  Підсніжник Борткевича (Galanthus bortkewitschianus)

  – ендем Північного Кавказу, названий на честь видатного дендролога і лісовода В.М. Борткевича. У цієї рослини цибулина завдовжки 3-4 см при діаметрі 2-3 см, темно-зелене, вкрите сизим нальотом ланцетоподібне листя, квіткова стрілка заввишки до 6 см і білі квіти з зеленими цятками.

  Підсніжник кілікійський (Galanthus cilicicus = Galanthus rizehensis)

  зустрічається в горах і передгір’ях Малої Азії і в районі Батумі. Це рослина з лінійним темно-зеленим матовим листям, квітконосом завдовжки до 18 см і білими квітками з зеленими плямами на внутрішніх листочках оцвітини.

  На фото: Підсніжник кілікійський (Galanthus cilicicus = Galanthus rizehensis)

  Підсніжник Елвіса (Galanthus elwesii)

  названий на честь відомого колекціонера Джона Генрі Елвіса. Зустрічається вид у горах Південно-Східної Європи та Малої Азії, в Молдові й Одеській області України. Це високоросла рослина, квіткові стрілки якої можуть сягати у висоту 25 см. Листя у підсніжника Елвіса широке, голубувато-зелене, квітки запашні, великі, кулясті. Вид вирізняється мінливістю: в європейському садівництві культивується 15 форм підсніжника Елвіса. Наприклад:

  • Galanthus elwesii var. maxima – рослина з більшим, ніж у основного виду, листям із хвилястими краями.

  Підсніжник складчастий (Galanthus plicatus)

  виростає в передгір’ях Молдови, Румунії та Криму. Він належить до найбільших представників роду. Особливістю підсніжника складчастого є загнуті назовні краї листя. З початку цвітіння листя вкрите сизим нальотом, потім воно стає темно-зеленим і блискучим. Квітконоси витягуються в висоту до 25 см. Квітки завдовжки до 3 см і до 4 см у діаметрі мають сильний приємний аромат. У культурі вид із 1592 року. Існує близько десятка садових форм цього виду, найпопулярнішою з яких є Ваграм – сорт із махровими квітками.

  Підсніжник широколистий (Galanthus platyphyllus = Galanthus latifolius)

  зростає в альпійському і субальпійському поясах Головного Кавказького хребта і є однією з найбільш перспективних рослин для вирощування в північній зоні. Цибулини у нього завдовжки до 5 і діаметром до 3 см, листя блискуче, темно-зелене, квітконос завдовжки від 10 до 20 см, квітки білі з зеленою плямою.

  На фото: Підсніжник широколистий (Galanthus platyphyllus = Galanthus latifolius)

  Підсніжник ікарійський (Galanthus ikariae)

  зростає в вапняних, кам’янистих і піщаних ґрунтах у вологих тінистих місцях Греції. Цибулина у нього завдовжки до 3 і діаметром до 2,5 см, листя тьмяне, зелене, квітконос заввишки до 21 см, квітки білі з зеленою плямою.

  Підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis)

  або підсніжник звичайний зустрічається серед чагарників, на узліссях і відкритих місцях нижнього середнього й альпійського поясу Передкавказзя та гір Південної і Середньої Європи. Ця ранньовесняна рослина є найпопулярнішою серед садових підсніжників. У неї округла цибулина до 2 см у діаметрі, плоске сизе або темно-зелене листя, квітконоси, що сягають у висоту 12 см, і поодинокі пониклі запашні білі квіти до 3 см у діаметрі з зеленою плямою на кінцях внутрішніх листочків оцвітини. У підсніжника білосніжного до 50 садових форм, зокрема махрова:

  • var. flore-pleno – рослина з квітконосами заввишки до 10 см і оцвітиною, що складається не з 6, а з 12 великих листочків із жовто-зеленими плямами;
  • Lady Elphinstone – рослина з махровими білими квітками та жовтими мітками на сегментах внутрішнього кола;
  • Galanthus nivalis subsp. Angustifolius – вузьколиста форма підсніжника білосніжного, що відрізняється від основного виду меншими розмірами.

  Із сортів підсніжника білосніжного найчастіше вирощуються:

  • Арнотт – підсніжник із широкими і короткими зовнішніми листочками оцвітини;
  • Лютесценс – примхливий сорт із блідими й ніжними квітками;
  • Scharlockii – рослина з дрібною квіткою і довгим крилом на квітковій стрілці.

  Популярністю користуються також сорти підсніжника білосніжного Офелія, Пассі Грін Тіп та Viridapicis.

  Дренаж для кімнатних рослин

  Правильно створений дренаж це своєрідний фундамент, на якому ґрунтується майбутнє здоров’я та благополуччя всіх без винятку кімнатних рослин. Саме від нього залежатиме кількість вологи та повітря, які необхідні для забезпечення нормального життя квітки. Відсутність дренажу разом із неправильним поливом найчастіша причина загибелі багатьох кімнатних рослин.

  Практично всі квіткарі-початківці вважають, що дренаж це той самий керамзит, який продається в магазинах, що досить насипати деяку його частину на дно горщика, і справа зроблена. Це велика помилка. Хороший дренаж для кімнатної рослини, це правильно підібрана кількість дренажного матеріалу і правильно підібраний і підготовлений горщик для посадки. Матеріал горщика, кількість та діаметр отворів невід’ємна складова якісного дренування.

  1. Дренажні отвори у квітковому горщику
  2. Залежність отворів від виду квітки
  3. Матеріали для дренажу
  4. Керамзит
  5. Гравій, щебінь чи річкова галька
  6. Керамічні черепки
  7. Бита цегла
  8. Пінопласт
  9. Як створити правильний дренаж

  Дренажні отвори у квітковому горщику

  При всій кількості квіткових горщиків, не можна не помітити, що абсолютну більшість з них складають пластикові горщики. Це і зрозуміло, адже вони і легше, і доглядати його простіше, та й коштують вони значно дешевше. Але кожен досвідчений квітникар знає, що найкращий посуд для кімнатної рослини – найпростіший, неглазурований глиняний горщик. Такий горщик вже сам собою є частиною дренажної системи.

  Глина чудово відводить зайву вологу, вбираючи її в себе, пропускає повітря до коріння, дозволяючи їм повноцінно «дихати».

  Дренажний отвір у таких горщиках зазвичай один, і в більшості випадків цього цілком достатньо. Інша ситуація із пластиковими горщиками. Вони випускаються взагалі без отворів, лише з наміченими їм місцями, дозволяючи квітникареві самому вирішити якого діаметру повинні бути дренажні отвори і скільки їх треба. А для кожного конкретного виду кімнатної рослини вони мають бути різними.

  Залежність отворів від виду квітки

  Так для сукулентів, тобто рослин, які не потребують частих рясних поливів і постійно зволоженого ґрунту (кактуси, алое, каланхое і т.п.), їх роблять більше за кількістю і більші за діаметром. Те саме стосується і орхідей. Хороший приклад тому фаленопсис. Досвідчені квітникарі під час пересадки цієї орхідеї навіть роблять додаткові дренажні розрізи у бічній частині горщика. Вони дозволяють не тільки краще наситити ґрунт під час поливів, а й відвести зайву вологу від коріння квітки.

  Інакше справа з рослинами вологолюбними. Всупереч твердженням, що для них дренаж не потрібен, обійтися без нього зовсім вони не можуть.

  Навіть для самої вологолюбної рослини грунт повинен бути тільки вологим, а не сирим, заболоченим.

  Здатність таких рослин рости на болотах у місцях їх природного проживання, не означає, що вони можуть існувати в перезволоженому ґрунті квіткового горщика. Сукупність умов природного зростання та вирощування в домашніх умовах істотно відрізняються. Дренаж цих рослин створюється більш помірний. Отже, отворів у горщику стає менше. Дати універсальну пораду за кількістю та розмірами дренажних отворів неможливо. Враховуватися має все. І обсяг горщика, і вік рослини, та її розмір. Але в першу чергу треба обов’язково ознайомитися з особливостями вирощування кожної конкретної кімнатної квітки.

  У процесі вирощування слід постійно стежити за станом дренажних отворів у горщику. Вони не повинні бути щільно перекриті дренажним матеріалом чи землею. Якщо таке сталося, їх треба негайно прочистити.

  Найчастіше в горщиках для підвісних конструкцій дренажні отвори не передбачаються. Інакше зайва волога стікатиме на підлогу, меблі тощо. Це не є кричущим порушенням правил. Але шар дренажного матеріалу в цьому випадку має бути значно товщим, ніж зазвичай. Та й стежити за такими рослинами треба ретельніше.

  Матеріали для дренажу

  Для створення дренажного шару підходять лише матеріали неорганічного походження. Більше того, вони повинні бути хімічно нейтральними, мати хорошу опірність до руйнувань, окислень. Наприклад, мармурова крихта абсолютно не придатна для дренажу, оскільки при тривалій взаємодії з водою вона значно знижує кислотність грунту, роблячи її надмірно лужною. Дрібнофракційні матеріали, такі як гранотсів або пісок, теж не особливо придатні як основний дренаж. Згодом вони ґрунтовно ущільнюються та забивають дренажні отвори.

  Керамзит

  Саме для цього матеріалу серед квітникарів–любителів слово «Дренаж» стало загальним. Саме під цим ім’ям він і продається. Чим відрізняється будівельний керамзит від керамзиту дренажного, квіткового? І в тому і в іншому випадку, це обпалені грудочки глини. Але відмінність все ж таки є. По-перше, він перед надходженням у продаж промивається, очищається від бруду та пилу, а по-друге, дренажний керамзит калібрується за розміром фракції.

  Тому у продажу можна зустріти керамзит дрібної, середньої та великої фракцій від 5 до 20 міліметрів. Підбирається він виходячи з розмірів квіткового горщика та діаметра дренажних отворів. Кульки – гранули не повинні закупорювати отвори або проходити крізь них.

  Про доцільність використання керамзиту як дренажного матеріалу серед професійних квітникарів йде чимало суперечок. Незаперечні переваги:

  • екологічність
  • висока гігроскопічність
  • легкість

  Проте можна зустріти і контраргументи. Основний з них – підвищення кислотності поживного розчину, який споживає коріння. Із цим твердженням можна погодитись, а можна й посперечатися. Принаймні, я вже багато років користуюсь керамзитом як дренажним матеріалом, і якогось негативного впливу на рослини не помітила.

  Під впливом вологого середовища керамзит згодом руйнується.

  Особливої ​​шкоди рослині це не завдає. Він просто стає частиною земляного субстрату. Але дренажний шар зникає. Відбувається це нескоро. У середньому керамзитовий дренаж служить 5-6 років. Але якщо у Вас велика рослина в діжці, повна пересадка якої буде проводитися вкрай рідко (або ніколи), то для дренажу краще використовувати більш стійкий матеріал, наприклад – гальку.

  Гравій, щебінь чи річкова галька

  Ці матеріали в магазині навряд чи можна придбати. Тому їх калібрування та очищення лягатиме на плечі квітникаря. По суті, це теж досить непоганий дренажний матеріал. Основна його перевага – довговічність. При використанні цих матеріалів треба поверх них насипати додатковий шар вермікуліту або перліту . Це захистить коріння рослини від переохолодження та перегріву.

  Керамічні черепки

  При використанні черепків кераміки, ми отримуємо поєднання переваг керамзиту та гальки. Кераміка, незважаючи на подібність технології виробництва, і матеріалу, більш довговічна, ніж керамзит. Водночас вона здатна не тільки відводити зайву вологу від коріння кімнатних квітів, а й акумулювати її, не дозволяючи землі повністю пересохнути.

  Для використання в якості дренажу годиться тільки чиста, неглазурована кераміка. Більшість столової кераміки для дренажу непридатні.

  У той же час використовувати глиняні черепки треба дуже обережно. Зазвичай вони мають гострі зазубрені краї. Попередньо їх треба притупити. В іншому випадку висока ймовірність пошкодження коріння. Щоб уникнути таких травм, а також для кращого проходження вологи, глиняні черепки треба укладати опуклою стороною нагору, а зверху присипати тонким шаром дрібного керамзиту або вермикуліту.

  Бита цегла

  Цей матеріал найчастіше використовується для вирощування сукулентів та рослин у горщиках без дренажних отворів. Застосовувати можна тільки червону цеглу. За своїми властивостями вона подібна до кераміки. Перед створенням дренажного шару з битої цеглини, її так само треба підготувати. Ретельно очистити від пилу та бруду, обробити гострі краї.

  Пінопласт

  Його використовують так само часто, як і керамзит. Це найдешевший і доступний матеріал для дренажу. Пінопласт не здатний вбирати вологу і зберігати її, але для відведення зайвої води він цілком годиться. Більше того, на відміну від цегли, гальки та черепків, пінопласт значно легший, а значить, не обтяжує горщик. Крім цього, він уберігає коріння рослини від переохолодження на холодних підвіконнях у зимовий період.

  У той же час зловживати його не варто. Він відмінно підійде для рослин із слаборозвиненою кореневою системою або для квітів, які щороку пересідають. Таких як герань, хлорофітум або гортензія, якщо вони зимують у горщику, а на літо висаджуються у відкритий грунт. Справа в тому, що коріння рослин здатне не просто обплести шматочки пінопласту, а проникнути крізь них (як гідрогель). Потім, при наступній пересадці, видалити їх, не пошкодивши коріння, буде неможливо.

  Як створити правильний дренаж

  Починати треба з дренажних отворів у горщику. Як я вже помітила, їх розмір та кількість залежать від виду рослини та самого горщика. У більшості випадків керуються таким правилом: чим вищий горщик, тим більше отворів (до п’яти). Для низького і широкого горщика буває достатньо двох. Отвори діаметром понад один сантиметр робити сенсу немає. Звичайний розмір – від 0,5 до 1 сантиметра. Якщо ж Ви використовуєте горщики, в яких вже є великі отвори, то для того щоб не прокидався дренажний матеріал і земля, прикрийте отвори сіткою.

  При кожній плановій пересадці створюйте новий дренажний шар. Бажано використати і свіжий дренажний матеріал. Хоча гальку, керамзит та глиняні черепки, після ретельного очищення та обробки можна використовувати повторно.

  Якщо пересадка робиться в екстреному порядку через хворобу рослини, дренажний шар повністю оновлюється, а старий викидається. Він може бути заражений.

  Товщина дренажного шару безпосередньо залежить від вимог рослини та особливостей квіткового горщика, а точніше – дренажних отворів. Товщину дренажу прийнято розділяти (умовно) на низький, середній та високий. Виразити ці величини у сантиметрах дуже важко. Адже горщики мають різний розмір як за висотою, так і за шириною. Можу лише сказати, що найвищий дренаж становить приблизно чверть висоти горщика, середній до 1/5, а низький до 1/6 висоти.

  Залежність товщини дренажного шару від кількості та розміру дренажних отворів, якщо це не обумовлено окремо в рекомендаціях щодо догляду за рослиною, приблизно така:

  1. Отвори маленькі та їх небагато (або немає зовсім) – шар дренажу високий
  2. Отвори великі, але їх небагато (одно, наприклад) – середній шар
  3. Багато великих отворів – низький шар

  Дренаж повинен рівномірно покривати дно горщика і не закупорювати отвори. Якщо дренаж великої фракції, то бажано скомбінувати, насипавши зверху крупнозернистий пісок, перліт, вермікуліт або матеріал дрібнішої фракції. Цей додатковий шар має повністю покрити основний шар.