Урок з літературного читання “Наталя Забіла “Хто сильніший?”

Мета уроку: удосконалювати навички виразного читання віршованих творів, вміння працювати над текстом; збагачувати активний словник учнів; розвивати творчу уяву, образне мислення; виховувати навички культури поведінки в громадських місцях.

Обладнання уроку: «Тлумачний словник української мови», альбом «Київ» (театри).

Хід уроку

І. Організація класу до роботи

Доброго дня! Доброго дня!

Кажете ви, кажу вам я!

Я вас поважаю, я вас люблю,

Бо ми живемо в одному краю.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

– Який урок розпочинаємо? (Читання).

– Подумайте і скажіть, яким має бути наш урок.(Цікавим, навчальним, трохи казковим, продуктивним, веселим, світлим, загадковим).

– А ви на уроці якими маєте бути? (Уважними, зібраними, активними, вправними, наполегливими, кмітливими, чемними тощо).

ІІІ. Повторення вивченого матеріалу

1. З ᾽ єднати лініями пори року і образ, в якому вона постає у вірші «Чотири пори року».

Літо Маленька дівчинка

Зима Струнка дівчина

ІV. Актуалізація опорних знань учнів

1. Пора року, яку з нетерпінням чекають діти (Літо)
2. Чарівна пора, коли найкраще співають солов ᾽ ї (Весна)
3. Пора, коли природа відпочиває (Зима)
4. Кількість пір року (Чотири)
5. Стан, почуття дітей при зустрічі з кожною порою року (Радість)

• Прочитайтепо вертикалі у виділених клітинках слово (Театр).

1. Бесіда.

• Чи були ви в театрі?
• Де були?
• З ким ви їздили в Київ у театр?
• Яку виставу бачили?
• А чи знаєте ви, що означає слово «театр»?
• Ось що розказує нам про це слово «Тлумачний словник української мови».

Слово «театр» означає приміщення, будинок, в якому відбуваються вистави, спектаклі.

Свій початок театр бере з масових народних обрядів. Пізніше з ᾽ явились бродячі актори, які були одночасно і акторами і музикантами і танцюристами і співаками і авторами більшості сценок.

Перший професійний театр виник в Італії у xᴠɪ -xᴠɪɪ ст.. Це був театр народної комедії. Потім він став літературним, де постановки здійснювались за літературними творами. Такі театри розташовувалися у великих містах.

Фізкультхвилинка

V. Повідомлення теми і мети уроку

– А сьогодні на уроці завдяки віршу Н. Забіли ми побуваємо «У дитячому театрі».

VІ. Опрацювання вірша Н. Забіли «У дитячому театрі» ( с. 90–91 )

1. Розповідь про автора.

Наталя Забіла — одна з найулюбленіших українських дитячих поеток.

Народилася у дворянській родині 1903 року у Санкт-Петербурзі (Москва). Серед її предків — поет-романтик Віктор Забіла. Дід поетеси — Пармен Забелло — скульптор. Батьки Наталі вчилися в художньому училищі.

Дівчинка зростала в атмосфері захоплення художнім словом, музикою, живописом. І це, певна річ, вплинуло на її розвиток, художні смаки. Вона багато читала, зокрема, твори Тараса Шевченка, і вже в дитинстві пробувала писати вірші. 1917 р. сім’я переїжджає в Україну й оселяється в невеличкому селищі Люботин (нині Харківської області). Батько залишився в Петербурзі, тому старшим дітям довелося працювати, щоб якось вижити. Наталя закінчує прискорений курс гімназії, працює на різних посадах, кілька років вчителює в селі Старий Люботин під Харковом.

Ще в студентські роки починає писати для дітей. Видавши 1928 р. віршоване оповідання «Про маленьку мавпу».

Близько 200 книжок для дітей, переважно для дошкільного та молодшого шкільного віку, видала Наталя Забіла за час своєї літературної діяльності. Померла на 83 році життя у Києві.

На творах Наталі Забіли виросло декілька поколінь українських дітей.

2. Виразне читання вірша вчителем.

– Про кого була вистава, яку дивилися діти?

– Чи сподобалася вистава дітям?

3. Словникова робота.

4. Повторне читання учнями вірша (напівголосно).

5. Аналіз вірша за змістом з елементами вибіркового читання.

– Прочитайте рядки вірша про початок вистави.

– Який настрій вони викликають?

– Прочитайте, що відбувалося на сцені.

– Які порівняння добирає автор?

– Прочитайте, як описано розгортання дії.

– Які почуття викликали у вас ці слова?

– Прочитайте, як глядачі сприймають виставу?

– Прочитайте, у яких словах вірша найвиразніше сказано про захоплення дітей виставою.

– Знайдіть у тексті слова, вжиті у переносному значенні.

-Як ви думаєте, чи добре артисти виконували свої ролі у виставі? Чому ви так думаєте?

– Чи вдячними і уважними були глядачі? Підтвердіть свою думку словами вірша.

6. Вправи на розвиток швидкості читання.

а) Гра «Дочитай речення до кінця».

Один учень починає речення, інші шукають, а названий учень продовжує).

б) Гра «Хто швидше?» Робота в парах.

– Знайдіть в тексті порівняння і запишіть його.

Життя мов …(казка)

Стати, як…(оці герої)

7. Виразне читання вірша учнями.

VІІ. Підсумок уроку

Якщо твердження правильне діти плескають у долоні, якщо не правильне тупають ніжками.

• До театру приходжу після вистави.
• Розглядаюсь, здаю верхній одяг в гардероб.
• Знаходжу своє місце, сідаю і голосно розмовляю із сусідами.
• На перерві не виходжу в коридор, а їм в залі.
• У коридорі штовхаюсь.
• Після закінчення вистави займаю чергу в гардероб.

1. Гра «Закінчи речення»

• Сьогодні на уроці я вчився.
• Я дізнався.
• Найбільше мені сподобалося.

VІІІ. Домашнє завдання

Підготуватись до виразного читання вірша.

У тлумачному словнику знайти і записати ще одне тлумачення слова «театр».

Хто сильніший – Наталя Забіла

Віршована казка “Хто сильніший” розповідає про суперечку вітру з сонцем, які вирішили з’ясувати, хто з них сильніший. Вони влаштували між собою змагання, завдання якого полягало в тому, щоб зняти пухнасту шапку, теплий кожушок, кашне та ремінний поясок з хлопчика, на ім’я Костик.

Як вітер не старався і в гніві не зривав кожушок, але йому нічого не вдалося. Сонце ж не стало сердитись на хлопчика, воно просто заблищало та пригріло, і звичайно другокласник Костик сам від сонячного тепла зняв свою важку одежу.

Головна думка віршованої казки “Хто сильніший”: Добро і ласка набагато сильніші, ніж злість та гнів.

Читати віршовану казку “Хто сильніший” повністю онлайн:

Одного разу Сонце й Вітер
Посперечались не на жарт:
Хто з них із двох сильніший в світі
І більш за те пошани варт?

Говорить Вітер: — Я суворий,
Я нажену на всіх страхи,
Я й розхвилюю синє море,
Я й на хатах зірву дахи!

Я взимку віхолою вію,
Усе заметами запну.
Я і тебе здолать зумію —
На тебе хмари нажену!

— Зате ж весною, — Сонце каже, —
Поглянь на перші квіточки:
На них мій промінь тільки ляже —
Вони й розкриють пелюстки.

І на деревах змерзлих, голих
Бруньки розпукуються теж…
Мені послушне все навколо,
Бо сили маю я без меж!

Як влітку все росте і спіє —
Це ж я життя всьому даю,
Це ж я усе навколо грію,
І все ласкаю, і люблю.

Коли ж пташиний спів замовкне,
Я порядкую як на те —
Звелю тихенько: «Листя, жовкни!» —
І листя стане золоте!

Скривився Вітер нетерпляче:
— Еге ж, це поки я притих!
А як подму, тоді побачиш,
Що залишу я з квітів тих!

Та ще й без жодного зусилля
Я на дерева налечу
І все те жовте листя з гілля
І позриваю, й розмечу!

Та що казати?! Нумо нині
Ходім провірим — хто із нас
Скоріш страху завдасть людині
І роздягти зуміє враз?!

Пішли. Аж глядь — по полю чітко
Веде до ставу людський слід.
І справді, здалека вже видко —
Людина вибігла на лід!

На голові пухнаста шапка,
На плечах теплий кожушок,
Кашне червоне в білу крапку
Та ще й ремінний поясок.

І ковзани в людини гострі…
Її впізнати можна враз!
Звичайно ж, ця людина — Костик.
Отой, що ходить в другий клас.

Ось він на старті, як годиться,
Пригнувшись на хвилину, став
Та й полетів, помчав як птиця
Через увесь широкий став!

А Вітер каже: — Ну й людина!
Та хто ж її не дожене?!
Зірву я миттю й кожушину,
І шапку, й в крапочку кашне!

Присвиснув Вітер і помчався,
На хлопця налетів як стій!
І тут, на диво всім, почався
Між хлопчаком і Вітром бій.

Завивши так, що стало жаско,
За шапку Вітер враз смикнув!
А Кость лише міцніш зв’язки
Під підборіддям затягнув.

Тоді, іще грізніш завивши,
Рвонув вітрило кожушок,
А Костик, ходу не спинивши,
Затяг тугіше поясок.

Вітрило за кашне узявся, —
Бо ще двобою не кінець! —
А Кость лиш дужче замотався
Й заткнув кінці за ремінець.

Та як почне робить фігури,
Виписувати кренделі.
І Вітер зупинивсь похмуро
Та й ліг безсило на землі.

— Тепера я візьмусь за діло! —
Тут голос Сонце підвело
І заблищало, заясніло,
Розливши світло і тепло.

Воно торкнулось обережно
До хлопчакової щоки
Та й каже: — Скинь важку одежу,
Щоб далі бігать залюбки!

І Костик скинув кожушинку,
Жбурнув кашне і шапку в сніг
І, заспівавши пісню дзвінко,
Навколо ковзанки побіг.

Сплеснулась рибка в ополонці,
Лід заіскрився, наче скло…
І Вітер подививсь на Сонце
Та й каже: — Ти перемогло!

Питання до дітей за змістом віршованої казки “Хто сильніший”:

— Які дійові особи вірша засперечалися?
— Чого стосувалася суперечка?
— Що може вітер нагнати взимку?
— Як впливає Сонце весною на квіточки?
— На кому Вітер і Сонце випробували свої сили?
— Що Сонце і Вітер побачили на полі?
— Як звали хлопчика?
— Як хлопчик був одягнений?
— В якому класі навчався хлопчик?
— На чому він катався?
— Що намагався зірвати з людини Вітер?
— Хто переміг у суперечці?

Біографічні відомості автора віршованої казки “Хто сильніший”:

Народилася Наталя Забіла 20 лютого (5 березня) 1903 року в Петербурзі у дворянській родині, яка мала давні культурні традиції. Після Жовтневої революції 1917 року сім’я переїхала в Україну й оселилася в Люботині, неподалік від Харкова. У 1925 році Наталя Забіла закінчила історичний відділ Харківського інституту народної освіти.

Після закінчення інституту працювала співробітником редакції журналу «Нова книга», в Українській книжковій палаті. Перші публікації Забіли з’являються 1924 року (вірш «Війна війні»). Незабаром молода поетеса увійшла в союз селянських письменників «Плуг». Виходить перший збірник лірики – «ДАЛЕКИЙ КРАЙ» (1926), а згодом і оповідання «За волю» і «Повість про Червоного звіра».

У 1928 році виходить віршована розповідь для малюків «Про маленьку мавпу», після чого Наталя Забіла починає писати для дітей. Особливу популярність здобула «ЯСОЧЧИНА КНИЖКА» (1934), яка потім неодноразово перевидавалася. У роки Великої Вітчизняної війни Наталя Забіла жила і працювала в Казахстані. Повернувшись в Україну, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 року редагувала журнал «Барвінок».

За драматичну поему «ТРОЯНОВІ ДІТИ» (1971) та фантастичну п’єсу «ПЕРШИЙ КРОК» (1968) в 1972 році Наталя Забіла першою в Україні була відзначена премією ім. Лесі Українки. Наталя Забіла була упорядником «ЧИТАНОК» для другого (1933) і першого (1939) класів, які згодом неодноразово перевидавалися. Як громадський діяч, Наталя Забіла протягом багатьох років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, членом редколегії дитячих журналів, редакційної ради «ДЕТИЗДАТА», виступала на письменницьких з’їздах і нарадах з питань дитячої літератури як критик і літературознавець.

Померла Наталя Забіла 6 лютого 1985 року в Києві.

Близько двісті книжок для дітей, переважно для дошкільного та молодшого шкільного віку, видала Наталя Забіла за час своєї літературної діяльності. Великою популярністю у юних читачів користуються збірки: «Під ясним сонцем» (1949), «Веселим малюкам» (1959), «У широкий світ» (1960), «Оповідання, казки, повісті» (1962), «Стояла собі хатка» (1974), «Рідний Київ» (1977, 1982), а також «Вибрані твори» в чотирьох томах (1984).