§ 19. ДАВНЯ ІНДІЯ

Індійська держава досягла розквіту за правління царя Ашоки в 3 ст. до н. е. Про діяння цього індійського царя відомо із численних написів на каменях, вирізьблених за його наказами. Найвідомішу з «колон Ашоки» зверху прикрашали фігури чотирьох левів.

• Поміркуйте, чому це зображення стало гербом сучасної Індії.

• Згадайте, у яких країнах Давнього Сходу обожнювали тварин і чому.

Верхня частина кам’яна. колони індійського царя Ашоки з м. Сарнатх. Середина 3 ст. до н. е.

1. Якими є природно-географічні умови Індії?

Давня Індія була розташована на півдні Азії, за Гімалайськими горами. Природні умови Індії напрочуд різноманітні. У долині річки Інд і сусідніх гірських районах (Північно-Західна Індія) рідко випадають дощі, розливи Інду трапляються тільки під час танення снігів у горах. Вологі вітри не досягають долини Інду, тож через сухий клімат рільництво тут потребує зрошування.

Уздовж долини Гангу (Північно-Східна Індія) простяглися тропічні ліси – джунглі. Тут росли бамбук, манго, очерет, лотос. Водилися королівські тигри, носороги, леви, слони, мавпи, змії. Для заняття землеробством потрібно було вирубувати ліси. Клімат цієї частини Індії визначають вітри Індійського океану. У жовтні-листопаді (одразу після жнив) тут наставала тепла зима з найнижчою температурою до +5 °С. У червні-серпні тривав двомісячний дощовий сезон. Коли опади не припинялися довше, починалися руйнівні повені.

У Південній Індії, відрізаній від північних областей ланцюгом гір, дощі випадали нерегулярно. Річки тут були багаті на золото та алмази.

Більшість населення Давньої Індії проживало в невеликих поселеннях, оточених суцільною стіною або парканом для захисту від нападників та диких звірів. Одноповерхові будівлі були розташовані навколо водоймища. Житла мали одне вікно, закрите дерев’яними ґратами. Дах робили з листя та тростини. Кімнати вмебльовували ліжками та плетеним столом, біля якого сиділи на підлозі. У підсобних приміщеннях у глиняних та мідних горщиках зберігали продукти (масло, перець, спеції, мед). Цей посуд використовували лише для приготування та зберігання їжі. За тарілки слугувало листя.

1. Роздивіться карту. Які гори з північного сходу відокремлюють Індію від материка? 2. Води якого океану омивають цю країну? 3. Які найбільші річки течуть Індією? Де вони беруть свій початок? 4. Визначте місце розташування Давньої Індії.

Які природно-географічні особливості відрізняли Індію від країн Західної Азії та Єгипту? Що було спільного між ними?

Яка з долин була найпристосованішою для заняття землеробством? Коли й чому стало можливим освоєння долини Гангу?

2. Що відомо про найдавнішу цивілізацію в долині Інду?

Найдавніші держави та міста в Індії існували в 23-18 ст. до н. е. Від 20-х років 20 ст. в Індії провадять великі археологічні розкопки. На сьогодні відомо понад 500 поселень індської цивілізації з населенням до 100 тис. осіб. Першими були відкриті стародавні поселення Мохенджо-Даро та Хараппа. Вулиці в цих містах перетиналися під прямим кутом. За захисні споруди правили мури. Як основний будівельний матеріал для спорудження дво- й триповерхових помешкань городяни використовували обпалену цеглу. Індійські міста мали найдосконалішу на всьому Давньому Сході каналізацію.

У долинах Інду та його приток зводили іригаційні споруди. Урожай збирали двічі на рік. Індійці вирощували пшеницю, ячмінь, горох, диню, бавовник, у вологіших районах сіяли рис. Розводили корів, буйволів, овець, кіз, свиней, віслюків і різні види домашньої птиці. Близько 2000 р. до н. е. приручили слона.

Давні жителі Індії вміли виплавляти мідь, виготовляти скло, ювелірні вироби, знали й використовували гончарний круг. З Індії до інших країн вивозили бавовняні тканини, слонову кістку, коштовні камені, золото й цінні породи деревини.

Індійці мали писемність. Проте тисячі написів, знайдених археологами, лишаються й досі не прочитаними. Відомо, що писали жителі Хараппи справа наліво, користувалися 400 малюнковими знаками.

Швидкий розквіт індської цивілізації був перерваний з невідомих причин. Міста зникли, а на їхньому місці виросли буйні тропічні ліси.

1. Сцени буденного життя з поселення індської цивілізації. Реконструкція.

2. Керамічна модель – віз, запряжений волами, з Хараппи.

Роздивіться пам’ятки з Мохенджо-Даро та Хараппи. Зробіть висновок про рівень розвитку тогочасного суспільства Індії.

Руїни давнього міста Мохенджо-Даро. Пакистан.

1. «Цар-жрець» із Мохенджо-Даро.

2. Печатка амулет зі зразками писемності з Хараппи.

3. Хто такі арії? Як постала Ведійська цивілізація в долині Гангу?

У давнину Індію називали Ар’явартою — «країною аріїв». Племена індоарійців (аріїв) прийшли на землі Індії з Ірану близько 1500 р. до н. е. За допомогою залізних знарядь праці вони вирубували хащі, осушували мочарі*, будували іригаційні системи. Поступово в долині Гангу з’явилися міста.

Освоєння Північно-Східної Індії аріями тривало майже тисячоліття. Цей період індійської історії називають Ведійським, бо саме тоді було складено на санскриті – мові аріїв — священні тексти Вед (так називають збірники священних гімнів на честь арійських богів).

У середині 1 тисячоліття до н. е. в долині Гангу виникло понад півтора десятка нових держав. Царі (раджі) були верховними розпорядниками всієї землі. Вони командували військом, очолювали управління та вважалися охоронцями дхарми. З-поміж тогочасних держав найсильнішими були царства Кошала та Магадга. Наприкінці 4 ст. до н. е. владу в Магадзі захопив Чандрагупта Маур’я. За правління онука Чандрагупти – Ашоки – під владою царів Магадги опинилася майже вся Індія. Долину ж Інду загарбали перські царі.

Індійці платили персам неймовірно велику данину – майже 9 т золота щороку, а також служили у війську.

Дхарма – «те, на чому тримається світ»: «закон істини», «засади, підвалини» – правила, дотримання яких є передумовою загального порядку.

1. Роздивіться карту на с. 98. У якій частині Індії виникла перша цивілізація?

2. Визначте межі розселення в Індії арійських племен у 1 тисячолітті до н. е.

3. У якій частині Індії було розташовано Магадгу? 4. Які території охоплювала держава Ашоки?

Прочитайте уривок з праці давньогрецького історика 2 ст. Флавія Арріана про буденне життя індійців. Сформулюйте за змістом тексту 3-5 запитань, дайте відповіді на них.

«Неможливо точно вказати число індійських міст – так їх багато. Міста, розташовані на берегах рік та морів, вони [індійці] будують з лісу, оскільки будівлі із цегли внаслідок опадів, а також через повені річок недовговічні. Ті ж, хто оселяється на узвишші чи в гористих місцевостях, позбавлених рослинності, споруджують будинки із цегли та глини. Одяг індійці носять льняний. Одягаються вони в хітон нижче колін, а на плечі накидають накидку, якою прикривають і голову. Носять індійці й сережки зі слонової кості, але не всі, а лише ті, хто дуже заможний. Індійці розфарбовують собі бороди в найрізноманітніший спосіб. Взуття носять, виготовлене з білої шкіри, і воно чудове – підошва барвисто розмальована і дуже висока, щоб людина здавалася вищою. Тілом індійці високі на зріст та худорляві. їздять вони на верблюдах, конях та віслюках, а найзаможніші – на слонах. ».

4. Чому царя Ашоку називають найвідомішим з індійських царів?

Найбільшої слави серед правителів держави Маур’їв зажив цар Ашока (268-231 рр. до н. е.). Свою імперію Ашока поділив на п’ять областей, якими керували сам цар та його сини. Ашока особисто призначав великих державних чиновників, контролював збирання податків, очолював військо, був верховним суддею. Великі повноваження при дворі мав царський жрець, який належав до впливового роду. За всіма наближеними цар встановив таємне стеження, влаштовував для можновладців іспити: нечесним загрожували роботи в копальнях.

Джерелом багатства держави Ашоки були податки, що їх сплачували вільні хлібороби — власники невеликих ділянок землі, а також ремісники, торговці, власники худоби.

За правління Ашоки в Індії утвердився буддизм. Щоправда, Ашока беззастережно прийняв лише вчення про дхарму. Надаючи буддійським громадам особисте заступництво, Ашока не перетворив буддизм на державну релігію.

Зміцнення держави й спорудження буддійських храмів викликало опір намісників і жерців. Після смерті Ашоки розпочався період розпаду й послаблення держави. В останні роки до н. е. Індія ввійшла до складу держав, що постали на землях Середньої Азії та Афганістану.

Чим царство Магадга 4 ст. до н. е. відрізнялося від держави Маур’їв 3 ст. до н. е.?

Розв’яжіть хронологічну задачу. Скільки років тому володарем Індії став цар Ашока?

Оцініть себе

1. Де й коли виникла перша цивілізація в Індії? Які території належали імперії Маур’їв?

2. Витлумачте поняття: Веди, арії, дхарма, раджа.

3. Які зміни відбулися в Індії з приходом арійських племен? Як виникла імперія Маур’їв?

4. Якими діяннями уславився цар Ашока?

Як ви можете пояснити співзвучність деяких слів українською мовою та на санскриті – тато (тата), мати, матір (мата, матар), брат (бграта), вода (уда), один (аді)? Висловте припущення про формування індоєвропейської сім’ї народів, до якої, зокрема, належать й українці.

Тема 3. Стародавні Індія та Китай

Індостан (великий півострів в Азії) — з півночі відокремлюється горами Гімалаї від зовнішнього світу, західна частина омивається водами Аравійського моря, східна частина — водами Бенгальської затоки (Індійський океан).

Основні заняття населення

Землеробство, скотарство, ремесло, торгівля, рибальство

• Родючі рівнини чергуються з напівпустелями

• Часті повені, болота, джунглі, багато небезпечних тварин

• Сприятливі умови для проживання людини

• Несприятливі умови проживання для людини

• Виникнення давньої цивілізації

Вирощували ячмінь, рис, пшеницю, горох, бавовник

Випасне; розводили буйволів, корів, кіз, овець, свійську птицю (качок, гусей), верблюдів. Приручили слона

Будівництво (іригаційні споруди, храми, піраміди, палаци, фортеці), виплавлення металів та ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна справа

Обмінна торгівля між різними частинами Індії

Найдавніші цивілізації Індії

Індська (Хараппська) цивілізація

III — початок II тис. до н. е.

Ведійська (Арійська) цивілізація

Кінець II — початок І тис. до н. е.

• Виникла у III — на початку II тис. до н. е. у долині річки Інд.

• Міста Хараппа, Чанху-Даро. Мохенджо-Даро («пагорб мертвих») — 2,5 км 2 , близько 30 тис. жителів.

• Міста оточені мурами. У центрі міста — фортеця правителя, навколо — будинки жителів від маленьких до дво- і триповерхових споруд, вулиці перетинаються під прямим кутом.

• Існували каналізація та водогін (уперше на Сході).

• Заняття — землеробство, скотарство, ремесло (художні ремесла — різьблення по каменю та кістці, виготовлення печаток), торгівля.

• Причина зникнення невідома.

Ведійська (Арійська) цивілізація

Арії (або «ар’я» — благородний) — назва індоєвропейських племен, які прийшли з північного заходу (з Іранського плоскогір’я) до Індії у XV ст. до н. е.

• Заняття — скотарі-кочовики. Основне багатство — худоба, особливо корови (слово «війна» буквально означає «пошук корів»),

• Перейшли до осілого способу життя та зайнялися землеробством. Освоїли долину річки Ганг. Уміли обробляти залізо.

• Були об’єднані в дев’ять племен. Вождь племені — раджа.

• Запровадили поділ суспільства на варни та касти.

• Одним із засновників держави був Чандрагупта.

• Держава виникла після повстання проти Александра Македонського.

• Найбільше піднесення відбулося за часів правління Ашоки (268— 232 рр. до н. е.).

• Ашока поділив державу на п’ять областей, якими управляв разом із синами, упорядкував систему податків, встановив таємне стеження за чиновниками.

• Поширення буддизму (підтримка державою).

• 187 р. до н. е. — убитий останній правитель із династії Маур’їв.

• Більшу частину Індії підкорили перси.

• Суспільний устрій, релігія та повсякденне життя Стародавньої Індії

Варни — замкнуті групи різних за соціальним станом людей, належність до яких визначалася народженням.

Касти — замкнуті групи представників однієї професії, що живуть в одному районі.

Служать Брахмі, говорять від його імені

Захищають державу, управляють нею

Вайш’я (вільні селяни, торгівці та інші)

Створені зі стегон Брахми

Займаються землеробством, скотарством, ремеслом, торгівлею

Створені зі ступень Брахми

Прислуговують першим трьом варнам

Недоторкані — не належать до варн, виконують найбруднішу роботу. Спілкуватися з недоторканими заборонялося

Ведизм — найдавніша релігія народів Індм

• «Веди» (із санскриту — знання) — священні книги.

• Всесвіт складається з трьох світів (царств) — небо, повітря, земля.

• Кожне царство поклонялося своєму заступнику — деву (божеству).

• Віра в переселення душ — сансара.

• Під впливом неарійських культур і традицій формується брахманізм.

Брахманізм (індуїзм) — одна з релігій світу; виникла на основі ведизму

• Священні книги — «Бхагавадгіта» («Пісня володаря»), «Махабхарата».

• Головні боги — Брахма, Вішну, Шива.

• Учення про аватари — сходження богів на землю та втілення в земну істоту заради спасіння світу

Буддизм — одна з трьох світових релігій

• 560—483 рр. до н. е. — життя Гаутами Сідхартхи, або Шак’ямуні, принца з Північної Індії (плем’я шак’їв).

• Сідхартха — «той, що досяг мети». Будда — «просвітлений».

• Головний принцип — чотири благородні істини: жити — це означає страждати, причина страждань — бажання, для звільнення від страждань потрібно позбутися бажань, шлях позбавлення бажань — дотримуватися вчення Будди.

• Головна мета буття — досягнення просвітлення — «нірвани».

• Найважливіші правила — не вбивати нікого живого, не красти, не брехати, не брати більше за потрібне, любити весь навколишній світ, вживати тільки рослинну їжу

Культурні досягнення Індії

Ведична література. «Рігведа» — найдавніший збірник священних гімнів та заклинань, «Махабхарата» — 200 тис. віршів — боротьба двох царських родів, «Рамаяна» — пригоди царевича Рами

Писемність Індійської цивілізації не розшифрована. У V—IV ст. до н. е. — створено граматику санскриту

Поєднання пісенної та танцювальної технік. Казкові костюми

Використання лікарських трав

Розробка десяткової системи числення. Винайдення цифр (нам відомі як арабські цифри). Використання цифри нуль. Використання арифметичних правил. Уміння добувати квадратні та кубічні корені

Основний матеріал — деревина (палац Ашоки). Колони Ашоки (кам’яні колони, на яких записували закони та послання). Ступи — буддійські кам’яні культові споруди. Храми та монастирі, вирублені у скелях (монастир у Карлі). Кам’яні барельєфи

Шахи — «військо, що складається з чотирьох родів військ»

Стійкі фарби. Богів та царів зображали білою фарбою, якою було заборонено малювати людей та злих духів

Схід Азії, із заходу — Тибетські гори, з півночі — пус-

теля Гобі, зі сходу й півдня — води Тихого океану

На заході в степах і напівпустелях — сухий, на сході — вологий та м’який

Основні заняття населення

Землеробство, скотарство, ремесло, торгівля, рибальство

Впадає у Східно-китайське море

Впадає в Бохайську затоку. Має по берегах сприятливі умови для заселення

Впадає у Південнокитайське море

Основні заняття населення

Вирощували рис (основний продукт), ячмінь, пшеницю, горох, бавовник. Садівництво (особливо розводили тутові дерева (шовковицю)). Вирощували чай

Випасне; розводили биків, корів, кіз, овець, свійську птицю (качок, гусей), коней

Будівництво, виплавлення металів та ковальство, будування суден, гончарство (виготовлення порцеляни), ювелірна справа, ткацтво (використання шовку)

Обмінна торгівля між різними частинами Китаю, пізніше торгівля через Великий шовковий шлях. Морська торгівля

• XIV ст. до н. е. — держава Шан (Інь).

• XI ст. до н. е. — держава Чжоу.

• V ст. до н. е. — виникнення семи держав, які воювали між собою.

• IV—III ст. до н. е. — «час царств, які борються».

• 221—207 рр. до н. е. — імперія Цінь.

• 206 р. до н. е. — 220 р. н. е. — імперія Хань.

• 221 р. до н. е. — об’єднання Китаю навколо царства Цінь, на чолі якого став Ін Чжен, прийнявши титул Цінь Шихуанді.

• Реформи Цінь Шихуанді: поділ держави на 36 округів на чолі з чиновниками; боротьба з конфуціанством (знищення літератури та вчених); переселення в столицю представників знатних родів; завойовницькі війни з сусідами.

• Початок будівництва Великої Китайської стіни.

• 210 р. до н. е. — смерть Цінь Шихуанді.

• 207 р. до н. е. — початок повстання на чолі з Лю Ваном.

• 206 р. до н. е. — керівник повстання Лю Бан став імператором, заснувавши імперію Хань і взявши титул імператора Гао-цзу.

• Скасування кривавих законів, зниження податків.

• 140—87 рр. до н. е. — правління імператора У Ді, розквіт імперії.

• Велика кількість чиновників (130 тис.).

• Монополія держави на сіль та залізо. Розширення кордонів імперії.

• Заснування Великого шовкового шляху, яким товари з Китаю потрапляли до Європи, Близького Сходу, Північної Африки.

• II—І ст. до н. е. — успішні війни проти гунів.

• 18—28 рр. н. е. — повстання «червонобрових».

• 184—204 рр. н. е. — повстання «Жовтих пов’язок».

• 220 р. н. е. — падіння династії Хань, розпад імперії на три держави.

• Суспільний устрій та повсякденне життя Стародавнього Китаю

Конфуціанство — філософське вчення, яке виникло у Китаї у VI—V ст. до н. е. і стало релігією.

• 551—479 рр. до н. е. — Конфуцій (Кон Фуцзі).

• Конфуцій не залишив писемних праць, його повчання записані учнями (книга «Бесіди»),

• Основні засади вчення: кожна людина посідає призначене їй місце.

• Ідеал суспільства — розподіл на вищих (ті, хто думає та управляє державою) та нижчих (ті, хто працює і підкоряється) під владою імператора.

• Основа порядку — суворе підкорення старшим (син — батькові, батько — начальнику, начальник — правителеві).

• Правитель дотримується певних правил поведінки й доброчинності.

• Сліпа покора волі старшого — необхідна умова міцності суспільства.

Даосизм — філософське вчення, яке виникло у Китаї у V—III ст. до н. е. і стало релігією.

• Основа — гармонія природи і людини.

• Всюди і скрізь існує Дао — закон буття. Це шлях, яким ідуть усі — зорі і Сонце, люди і тварини, неживі предмети і живі істоти.

• Сенс, мета і щастя життя — пізнати свій Дао, знайти свій шлях самовдосконалення .

• Основна дія — поступливість, покірність, відмова від боротьби. Людині нічого не потрібно робити, найкраще — спостерігати.

• Ідеал суспільства — відмова від розкошів, простота, самовдосконалення.

• Людина своїми нерозумними діями може порушити світовий порядок і заподіяти собі зло.

Досягнення культури Стародавнього Китаю

Виникла понад 4 тис. років тому. Складається з ієрогліфів, які можуть позначати знак, склад чи слово. Усього налічується близько 80 тис. ієрогліфів. Писали на бамбукових дощечках, потім на шовку, а наприкінці І тис. до н. е. був винайдений папір

Найдавніші надписи — на бронзових глечиках XI ст. до н. е. «Шіцзін» — збірка текстів пісень — 305 поетичних творів (ліричні, храмові, військові, історичні). У IV ст. до н. е. творив поет Цай Юань

Музика: три основні групи музичних інструментів — струнні, духові, ударні. Портретні фрески. Скульптура та розписи. Каліграфія — малювання китайських ієрогліфів

Створили точний календар. У 104 р. до н. е. обчислили тривалість року — 365,25 дня. Зафіксували плями на Сонці, описали 2500 зорь, які входили у 320 сузір’їв

Активно використовували лікарські рослини. Застосовували лікувальну гімнастику, акупунктуру (голкотерапію) — вплив особливими голками на біологічно активні точки тіла людини

Порох, компас, сейсмограф, порцеляна

Дізнаємося хто відкрив Індію? Історія пошуку шляху на казковий Схід

Перш ніж говорити про те, хто відкрив Індію, слід зрозуміти, чому європейці взагалі стали задаватися питаннями пошуку нового шляху в цю далеку країну. Основна причина полягала в тому, що монголи один за одним підкорили практично всі важливі пункти на Великому шовковому шляху. Торговельні відносини для завойовників не були пріоритетними, а тому вже до кінця 13-го ст. торгівля з Китаєм та Індією для Європи значно ускладнилася. Завідували нею арабські купці, які наживалися на цьому як могли.

Перші спроби знайти інший шлях до Індії

Відразу ж після того як Сен-Жан д’Акр – останній бастіон Європи на Сході – впав, у Генуї почали споряджати експедицію для пошуку морського шляху в Індію. На двох галерах, споряджених продовольчими припасами, прісною водою і всім необхідним, вирушили брати Вівальді. За планом спершу вони повинні були прибути в Сеуту (Марокко), а вже звідти попрямувати в океан, щоб відшукати індійські країни і придбати там бажані цінні товари. Немає достовірних даних, що підтверджують, чи вдалося мореплавцям досягти берегів Індії. Проте вже на початку 14-го ст. на картах починають з’являтися досить точні обриси Африки, що говорить про те, що вони зуміли хоча б обійти з півдня спекотний континент.

Знаменита експедиція Васко да Гами

Деякі дослідники досі називають братів Вівальді тими, хто відкрив Індію. Однак офіційні дані розходяться з цим твердженням, а Васко да Гама вважається одноосібним першовідкривачем морського шляху на Схід.

Протягом сторіччя після експедиції Вівальді Іспанія і Португалія посилали кораблі один за одним, проте жоден з мандрівників не домігся успіху. Влітку 1497 року за наказом Мануеля I, який тільки зійшов на португальський трон, була підготовлена чергова флотилія для пошуку шляху до Індії. Командувати чотирма кораблями монарх доручив командору Васко да Гамі – грамотній і розумній людині, спокушеній у палацових інтригах, який, на думку Мануеля I, якнайкраще зміг би впоратися з дорученим йому завданням. І він не помилився, адже саме Васко да Гама зараз відомий нам як той, хто відкрив Індію.

Підготовкою до експедиції від початку і до самого відплиття керував Бартоломео Діаш – людина, яка в 1488 році, хоча і не відкрила морський шлях до Індії, але досягла крайньої точки Африки, що отримала з його легкої руки назву мис Бурь (пізніше перейменований в мис Доброї Надії).

Досвід, отриманий Діашем, виявився при цьому дуже корисним. Зокрема, саме він допоміг спроектувати нові кораблі для подорожі, оскільки, на його думку, звичайні каравели для такого серйозного плавання категорично не підходили.

Останні приготування були закінчені, і 8 липня 1497 року експедиція Васко да Гами рушила в далекий шлях. На бортах чотирьох кораблів були зібрані 170 кращих моряків Португалії. Багатьом початок шляху було знайоме ще по плаванню з Діашем. Всі судна були обладнані найкращими на той час навігаційними приладами, в розпорядженні команди були найточніші карти. На початкових етапах Діаш супроводжував флотилію, а вже біля островів Зеленого мису зійшов на берег.

Експедиція Васко да Гами змушена була зробити величезний гак, щоб обійти смугу штилів у Гвінейській затоці. Різдво 1497 року експедиція зустрічала вже під час плавання вздовж східного берега Африки. На той момент з 4 кораблів залишилося тільки три: один затонув поблизу від мису Доброї Надії. Спокійному руху на північ сильно перешкоджала південно-західна течія, а тому плавання було непростим.

Однак 2 березня 1498 року експедиція вдало дісталася Мозамбіку. Тут у тих, хто відкрив Індію згодом, стався досить неприємний інцидент з місцевим правителем. Незважаючи на те що коштів на оснащення експедиції португальці не пошкодували, з подарунками вони сильно прорахувалися. У підсумку замість того, щоб налагодити відносини з мозамбікським султаном, європейці ще більше погіршили їх і змушені були якомога швидше покинути ці місця.

Наступний притулок експедиція да Гами знайшла в Момбассі, але і там людей чекав не надто привітний прийом. І тільки в третьому порту, іменованому Малінді, команда змогла відпочити, набратися сил. Місцевий правитель поставився до португальців якнайкраще і навіть звів да Гаму з Ахмедом ібн Маджидою – своїм найкращим навігатором. Ібн Маджида пройшов з експедицією до кінцевого пункту призначення.

Урочиста подія – відкриття Індії – сталася 20 травня 1498 року. Саме тоді флотилія прибула в порт Калікут. Однак відносини у португальців з місцевим принцом і мусульманськими купцями теж складалися не кращим чином. Черговий конфлікт змусив да Гаму покинути порт, навіть не дочекавшись попутного вітру.

Однак початкова мета була досягнута, а Васко да Гама залишився в історії людства тим, хто відкрив шлях до Індії морем.