✅Аналіз «Портрет Доріана Грея» Уайльд

«Портрет Доріана Грея» – один з найпопулярніших творів О. Уайльда. Існує понад тридцять варіантів екранізації роману. Важливу роль в ньому грає притчева складова, тому сенс твору слід шукати між рядків.

У школі «Портрет Доріана Грея» вивчають в старших класах. Швидко підготуватися до уроку та освіжити знання про роман допоможе представлений в статті аналіз твору. Для зручності розбір складений за планом.

Короткий аналіз

• Історія створення – дослідники вважають, що на створення «Портрета Доріана Грея» О. Уальда надихнули образ Фауста, поширений у світовій літературі і твори «Шагренева шкіра» О. Бальзака і «Навпаки» Гюісманса.
• Тема – у творі розвиваються теми краси зовнішньої і внутрішньої, істинного сенсу життя.
• Композиція – О. Уайльд описав життя Доріана Грея від юних років і до старості. Існує дві версії роману – в 13 і у 20 главах. Кожна глава присвячена певній події. В одній із глав автор зумів вмістити події, що відбувалися в житті Доріана Грея останні 20 років.
• Аналізований твір – сплетіння подій і філософських роздумів.
• Жанр – філософський роман.
• Напрямок – иодернізм.

Історія створення

Робота над романом «Портрет Доріана Грея» тривала всього три тижні. Вперше він побачив світ в американському «щомісячному журналі Ліппінкотта» в 1890 році. Однак через деякий час О. Уайльд вніс у свій твір зміни: переробив деякі глави, додав 6 нових і передмову, яка сьогодні вважається маніфестом естетизму.

Другу версію роману видали навесні 1891 Лондоні окремою книгою.

Публікація роману стала причиною скандалу в суспільстві. На нього обрушилася критика з боку політичної еліти. Твори порахували аморальним. З’явилися вимоги заборонити «Портрет Доріана Грея», а його автора судити. Проте, звичайні читачі сприйняли його на ура.

Тема

У «Портреті Доріана Грея» аналіз слід починати з характеристики мотивів твору.

У світовій літературі тема краси займає почесне місце. Розкривається вона і в романі Уайльда. У контексті цієї теми підіймаються проблеми:

Головні герої твору – Доріан Грей і Лорд Генрі.

Також важливу роль в реалізації проблематики відіграють образи художника Безіла, Сібіл і Джеймса Вейн. На початку роману читач знайомиться з Доріаном Греєм. Це молодий дуже красивий юнак, з якого художник Безіл змалював портрет. У майстерні Безіла юнак познайомився з лордом Генрі. Тут же він зізнався, що дуже хотів би, щоб старів портрет, а він завжди залишався красивим.

Бажання Доріана Грея виповнилося. Йшли роки, а він залишався молодим красенем. При цьому герой вмів цінувати тільки зовнішню красу. Це вбило його любов до Сібіл Вейн.

Самолюбство головного героя стало причиною смерті Сібіл. Ця трагедія була тільки початком хибного шляху Доріана Грея. Після цього він убив ще не одну людину. З кожним його вчинком портрет змінювався. Незабаром зображений на ньому юнак перетворився на потворного старого.

Доріан Грей розумів, що портрет – відображення його душі, тому приховував його від усіх. Коли ж Безіл побачив нове зображення, колишній натурник вбив його.

Основна думка роману – людські пороки і потворну душу не сховаєш під красивою зовнішністю. Потрібно боротися з самою суттю своїх вад, не можна дозволяти, щоб самолюбство заволоділо душею, ось чому вчить роман О. Уайльда.

Композиція

О. Уайльд описав життя Доріана Грея від юних років і до старості. Існує дві версії роману – в 13 і в 20 главах. Кожна глава присвячена певній події. В одній із глав автор зумів вмістити події, що відбувалися в житті Доріана Грея останні 20 років. Сюжет твору розвивається послідовно: від експозиції до розв’язки. Тісне сплетіння подій і філософських роздумів дає читачеві можливість вникнути в суть теми.

Жанр

Жанр твору – філосорфьский роман, про що свідчать такі особливості: головна проблема залишається відкритою, важливу роль відіграє повчальна складова.

Напрямок твору Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея» – модернізм.

✅Короткий зміст «Портрет Доріана Грея»

Роман «Портрет Доріана Грея» Уайльда був написаний в 1891 році, ставши найбільш видатним твором англійського письменника. Відмінною рисою книги є багатогранність, в якій проглядається основна ідея – перевага внутрішнього змісту особистості над зовнішньою оболонкою.

Рекомендуємо читати онлайн короткий зміст «Портрета Доріана Грея» по главам, а потім пройти спеціальний тест для перевірки знань.

Головні герої

Інші персонажі

• Безіл Холлуорд – художник, який написав портрет Доріана Грея. Зауважує в своєму натурника лише позитивні якості.
• Лорд Генрі Воттон – аристократ, пересичений усіма доступними задоволеннями життя, головний спокусник Доріана.
• Сибіла Вейн – юна актриса, яка без пам’яті закохується в Доріана.
• Джеймс Вейн – моряк, брат Сібіл, який після її смерті знаходить сенс життя в помсти.

Короткий зміст

У майстерні художника Безіла Холлуорда варто мольберт, на якому розташований «портрет молодої людини незвичайної краси». Гість художника – лорд Генрі Воттон – приймається міркувати про віртуозом майстерності виконання картини і красі зображеного юнаки. Він упевнений, що це полотно може прикрасити собою кращі виставки в країні.

Безіл зізнається, що не зробить цього, оскільки «вклав в нього занадто багато самого себе» і не збирається розлучатися з портретом, оголюючи «душу перед цікавими і короткозорими очима».

Лорд Генрі виявляє бажання познайомитися з Дорианом, на що художник відповідає рішучою відмовою. Він боїться, що його досвідчений приятель зробить не найкращий вплив на незіпсованого юнака.

Тим часом лакей доповідає про прихід Доріана Грея і знайомства не минути.

При знайомстві з юнаків лорд Генрі відразу полонить ім. Він милується прекрасним особою, в якому просвічує «щирість і чистота юності, її цнотлива палкість». Запитавши дозволу залишитися під час сеансу, лорд Генрі веде бесіду з юнаків «своїм низьким, співучим голосом», роблячи акцент на важливості молодості і краси, а також їх сумної недовговічності. На його думку, «молодість – єдине багатство, яке варто берегти», і ця думка глибоко западе в душу натурника.

Закінчивши свій портрет, Безіл показує його Грею, але у юнака він викликає лише гостре почуття заздрості. Він мріє про те, щоб замість нього старів б його портрет, а його молодість і привабливість залишалася незмінною протягом багатьох років.

Всерйоз зацікавившись Доріаном Греєм, лорд Генрі приймається за розслідування його родоводу. Минуле прекрасного юнака виявилося вельми трагічним. Його мати, рідкісна красуня, з усією пристрастю своєї романтичної натури закохалася в жебрака офіцера. Батько дівчини, виступаючи проти нерівної зв’язку, викликав на дуель офіцера і вбив його. Через рік дівчина померла в муках, встигнувши народити хлопчика. Лорд Генрі приходить до висновку, що почута їм трагічна історія про долю Доріана «надає йому ще більше чарівності».

Через місяць в будинку подружжя Уоттона Доріан чекає приходу свого нового друга, Коротя час за бесідою його дружини. Леді Воттон зауважує, наскільки сильно впливає лорд Генрі на юнака, який повністю перейняв образ його мислення і манеру висловлювання.

Дочекавшись лорда Генрі, молодий чоловік ділиться з ним своїми сильними почуттями до Сібіл Вейн – актрисі одного занепалого театру. Генрі відмовляє його від серйозного кроку, переконуючи тим, що «шлюб приносить розчарування». Для нього Доріан є «цікавим об’єктом для вивчення», і він не проти подовше поспостерігати за ним.

Так і не встигнувши познайомитися з коханою свого підопічного, лорд Генрі дізнається про його заручини з юною актрисою.

Сибила ділиться з матір’ю, теж актрисою, своїми почуттями до Дориану. На що та нагадує їй, що вона «не повинна думати ні про що, крім театру». Сім’я відчуває серйозні фінансові труднощі, над нею висить боргове зобов’язання, і думати лише про кохання – егоїстично.

Тим часом в кімнату входить «кремезний, трохи незграбний юнак» – рідний брат Сібіл, Джеймс. Щоб допомогти родині, він влаштувався моряком і збирається відплисти до Австралії. Бажаючи наостанок поспілкуватися з сестрою, він веде її на вулицю.

Сибила ділиться з братом своєї захопленої любов’ю, викликаючи у нього лише почуття наростаючого роздратування. Він переживає, щоб «Прекрасний Принц» не образив його улюблену сестричку, і просить матір уважніше стежити за нею під час його від’їзду.

У ресторані «Брістоль» сер Генрі повідомляє Безіл новина про те, що їх спільний друг Доріан намір одружитися «на якийсь актріску». Художник сумнівається в правдивості почутого, оскільки щиро вважає, що «Доріан не так безрозсудний». На його думку, юнак, будучи єдиним спадкоємцем свого багатого діда, не повинен вступати в настільки нерівний шлюб. Безіл переживає, що зв’язок «з якою-небудь гидотою» змусить його улюбленця «розумово і морально опуститися».

Тим часом до приятелів приєднується Доріан і, з великим почуттям розповідаючи про свою кохану, пропонує їм їхати в театр і познайомитися з Сібіл. На шляху до театру Безіл гостро відчуває, наскільки сильно змінився Доріан.

Опинившись в ложі низькосортного театру, і спостерігаючи за грою Сібіл, лорд Генрі і Безіл відзначають її безперечну красу, але знаходять її «абсолютно бездарною». Гра актриси «була нестерпно театральна» і фальшива: «жести були штучні до безглуздості, вимовляла вона все з перебільшеним пафосом». Приятелі залишають театр, так і не додивившись виставу до кінця – «Дивитися погану гру шкідливо для душі …».

Вражений, Доріан просить друзів залишити його одного, оскільки його «серце розривається на частини». Він обливає холодним презирством закохану Сібіл, називаючи її бездарністю. Незважаючи на благання нещасної дівчини, Доріан каже, що між ними все скінчено, і йде.

Прийшовши додому, він зауважує, що особа на портреті набуло жорстоке вираз. Він накриває портрет полотном і приймає рішення відтепер здійснювати виключно добрі справи.

Прокинувшись вранці, Доріан згадує вчорашню зміни в портреті і мучиться здогадкою – «є якесь незбагненне спорідненість між його душею і хімічними атомами, що утворюють на полотні форми і фарби»? Юнак вирішує загладити свою провину перед Сібіл, але в листі від лорда Генрі він дізнається про самогубство своєї коханої.

З подивом Доріан виявляє, що залишається байдужим, і це його лякає. Однак лорд Генрі заспокоює юнака, і вони разом відправляються в оперу.

На наступний ранок стривожений Безіл приїжджає до Дориану, щоб підтримати одного у важку хвилину, але замість убитого горем юнака знаходить нудьгує циніка, який пропонує не «говорити про неприємний».

Помітивши завішені портрет, художник має намір поглянути на нього, але Доріан забороняє робити це. Безіл йде, а молода людина ховає картину, побоюючись, що хтось ненароком розкриє його таємницю.

Доріан бере ключі від старої, запиленій кімнати і віддає розпорядження, щоб туди перенесли портрет. Він пильно стежить за тим, щоб ніхто не відкрив покривало і не глянув на полотно. Доріан прекрасно віддає собі звіт в тому, що його пороки «роз’їдатимуть його зображення на полотні».

Юнак шкодує, що відштовхнув від себе Безіла, який міг би врятувати його від згубного впливу лорда Генрі і його «власного темпераменту», однак розуміє, що вже занадто пізно.

Протягом наступних років Доріан займався тим, що завжди і у всьому потурав власним пристрастям. Їм заволоділо безліч захоплень, часом, не зовсім пристойних, і через деякий час по Лондону поповзли чутки про «його вельми підозрілий спосіб життя». Однак навіть самі злі пліткарі замовкали, дивлячись на прекрасне обличчя Доріана – «він здавався людиною, якого не торкнулася бруд життя».

Сам же Доріан, повертаючись додому з «тривалих і загадкових поїздок», довго розглядав свій портрет, порівнюючи його з особою.

Напередодні 38-річчя Доріаан Безіл відвідує його, і повідомляє про своє швидке від’їзді в Париж. Але перш він хотів би поговорити з ним про тих плітках, що продовжують ходити по місту. Безіл їм не вірить, але не розуміє, чому «багато поважні люди лондонського світла» не хочуть бувати в будинку Грея, і всіляко намагаються уникати зустрічей з ним.

Слова старого друга зачіпають Доріана за живе, і він пропонує йому піднятися в кімнату, де зберігається портрет.

Забобонний жах охоплює художника при погляді на «страшне обличчя, глузливо посміхається йому з полотна». У літньому жорстокому чоловікові, гордовито дивиться з полотна, все ще можна було помітити подібність із живим Дорианом, однак контраст був страшним.

Побачене переконує Безіла в тому, що чутки про його приятеля є чистою правдою. Вся диявольська сутність його натурника вмить відкривається художнику. Вражений Безіл просить свого друга звернути душу до Господа і помолитися про її порятунок.

Несподівано слова художника пробуджують в Дориане «сказ загнаного звіра», і він безжально вбиває його. Скоєне ніяк не впливає на Доріана, який турбується лише про приховування доказів.

Доріан звертається до свого давнього приятеля – талановитому хіміку Алану Кемпбеллу, щоб той допоміг позбутися трупа. Дізнавшись подробиці жахливої ​​історії, чоловік відмовляється ставати співучасником у злочині.

Однак Дориану вдається вправно маніпулювати Аланом, і той в кінці погоджується. Завдяки своїм знанням в хімії позбавляється від тіла за допомогою азотної кислоти.

У той же вечір Грей відвідує Леді Нарборо. У Доріана «шалено стукала кров, нерви були напружені до крайності», однак йому вдалося взяти себе в руки і невимушено вести світську бесіду.

Після повернення додому страх знову опановує героєм, який в поспіху спалює залишилися докази – саквояж і пальто Безіла.

Бажаючи якомога швидше забутися, Доріан направляється в один з лондонських місць розпусти. Його терзає «болісна спрага опіуму» і він поспішає задовольнити її.

Почувши, як одна з куртизанок назвала Грея «Прекрасним Принцом», що дрімав за столом моряк різко схоплюється і шалено оглядається на всі боки. Це брат Сібіл, який 18 років мріє помститися за смерть сестри. Йому майже вдається здійснити свій задум, однак молодий і квітучий вигляд Доріана вселяє йому сумніви.

Незабаром Джеймс Вейн розуміє, що зробив фатальну помилку, відпустивши вбивцю своєї сестри, але Доріан встигає сховатися.

Через тиждень Грей влаштовує у себе прийом. Він проявляє себе привітним господарем, і його гості прекрасно проводять час. Бажаючи догодити одній з дам, Доріан відправляється в оранжерею за букетом квітів.

Лунає крик і прибігли в оранжерею гості бачать господаря будинку, що лежить на підлозі без почуттів. Грей згадує, що втратив свідомість, побачивши «за вікном оранжереї біле, як хустка, особа Джеймса Вейна».

Грей, «знемагаючи від дикого страху смерті», не покидає будинок. Через деякий час йому вдається переконати себе, що «він – жертва свого враженого уяви». Повернувшись до звичного способу життя, Доріан відправляється на прогулянку в парк з герцогинею Клаустон і її братом – відмінним мисливцем.

Несподівано перед трійцею вискакує заєць, і Доріан просить не вбивати його. У відповідь він лише чує постріл і «подвійний крик – жахливий крик пораненого зайця і ще жахливіший передсмертний крик людини». З’ясовується, що герцог випадково потрапив в матроса – наполегливого переслідувача Доріана.

Грей ділиться з лордом Генрі своїми планами «творити добрі справи» і «не грішити більше». Однак той переконує Доріана, що всі його спроби встати на шлях праведний – не що інше, як марнославство.

Грей змінює тему розмови, і пропонує обговорити зникнення Безіла. Він намагається дізнатися думку лорда Генрі про свою можливу причетність до смерті художника. На що лорд Генрі запевняє одного, що не бачить його в ролі злочинця, оскільки вбивство – занадто вульгарний для нього заняття.

Доріан починає усвідомлювати, наскільки гріховної була його життя, і надану їм вплив на інших людей. Бажаючи змінити свою долю, він прямує з ножем до портрету. Він безжально ріже полотно, і в цей момент лунає «гучний крик і стукіт від падіння чогось важкого».

Перелякані слуги вбігають в кімнату і бачать перед собою «чудовий портрет свого господаря в усій красі його чудової молодості і краси», а на підлозі – тіло старого зморшкуватої старого. Лише «по кільцях на руках слуги дізналися, хто це».

Висновок

У центрі роману – конфлікт Добра і Зла, всього прекрасного і потворного, що є в кожній людині. І лише від самої людини залежить, яка сторона здобуде перемогу в цій одвічній битві.