Тюльпани: вирощування в саду, коли саджати і викопувати

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 06 січня 2021 Опубліковано: 18 лютого 2019 Перша редакція: 18 серпня 2014 🕒 18 хвилин 👀 182460 разів 💬 6 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за тюльпанами
• Квіти тюльпани – опис
• Вирощування тюльпанів – особливості
• Посадка тюльпанів у ґрунт
  • Коли садити тюльпани
  • Посадка тюльпанів навесні
  • Посадка тюльпанів восени
  • Як доглядати за тюльпанами в саду
  • Удобрення тюльпанів
  • Пересадка тюльпанів
  • Розмноження тюльпанів
  • Хвороби та шкідники тюльпанів
  • Догляд за тюльпанами після цвітіння
  • Коли викопувати тюльпани після цвітіння
  • Перша група. Тюльпани ранньоквітучі
  • Друга група. Тюльпани середньоквітучі
  • Третя група. Тюльпани пізньоквітучі
  • Четверта група. Тюльпани видові і ботанічні
  • Історія
  • Коментарі

  Ви давно шно вирощуєте тюльпани без особливих проблем і догляду, але раптом квіти, що з року в рік радували вас пишним та яскравим цвітінням, наче підмінили: бутони стали дрібними та непоказними.

  Не поспішайте шукати хворобу чи шкідників, можливо, нашкодили. ви. Своєю бездіяльністю. Адже тюльпани люблять увагу не тільки під час цвітіння.

  Чому дрібніють тюльпани?

  Перша причина – ви їх не викопували більше трьох років.

  Друга причина – неправильне зберігання цибулин.

  Третя – викопали надто рано або навпаки пізно.

  А ще тюльпани дрібніють через неправильну глибину посадки, полив та навіть зрізання!

  Як правильно доглядати за тюльпанами, щоб вони не втрачали своєї сортової краси, розберемо детально в нашій статті.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за тюльпанами

  • Посадка: у кінці вересня або на початку жовтня, щонайпізніше в квітні.
  • Викопування: коли пожовтіє дві третини листя.
  • Зберігання: до вересня в відкритих ящиках, укладеними в один шар, у приміщенні з гарною вентиляцією при температурі 20 ˚C, потім температуру зберігання знижують до 17 ˚C.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло або легкий притінок.
  • Ґрунт: слабколужний або нейтральний, гарно дренований, удобрений золою і компостом родючий і пухкий супіщаний ґрунт.
  • Полив: регулярний і рясний, особливо під час закладки бутонів і цвітіння: на полив 1 м² витрачають від 10 до 40 л води.
  • Підживлення: мінеральними або органічними добривами. Уперше – напровесні, відразу після появи сходів, удруге – в період бутонізації, утретє – після цвітіння.
  • Розмноження: насіннєве та вегетативне (дочірніми цибулинами).
  • Шкідники: лілуваті совки, кореневі цибульні кліщі, ведмедки, слимаки, миші та кроти.
  • Хвороби: сіра, біла, коренева, мокра та м’яка гнилі, віруси пістрявопелюстості та некрозу тютюну (серпнева хвороба).

  Тюльпан (лат. Tulipa) – рід цибулинних багаторічників родини Лілійні, одна з найпопулярніших весняних садових рослин, вирощуваних як у приватних садах, так і в промислових масштабах. Батьківщина тюльпанів – Середня Азія, а перське слово «долбент» означає «тюрбан», форму якого нагадує квітка.

  Квіти тюльпани – опис

  Виростає тюльпан від 10 см до метра заввишки. Коренева система складається з додаткових коренів, що ростуть із денця цибулини і щороку відмирають. Молоді цибулини утворюють порожнисті столони – бічні пагони, що ростуть убік або вертикально вниз, на дні столонів утворюється дочірня цибулина. Стебло у тюльпана циліндричне, прямостояче, листя сизувато-зелене через легкий восковий наліт, подовжено-ланцетне, розташовується по стеблу почергово. Найбільший лист – нижній, найменший (прапор-лист) – верхній. Квітка у тюльпана зазвичай одна, хоча є види і сорти багатоквіткові, з 3-5 квітками і більше. Квітки правильні, оцвітина з шести листочків, шість тичинок з подовженими пиляками, найчастіше квітка тюльпана червона, рідше – жовта, ще рідше – біла. Забарвлення сортових тюльпанів набагато різноманітніше: червоне, пурпурове, чисто біле, жовте, фіолетове і майже чорне, є сорти, що поєднують кілька кольорів у найнеймовірніших варіаціях. Форма квіток тюльпана теж різноманітна: чашоподібна, келихоподібна, лілієподібна, овальна, півонієподібна, зірчаста, торочкувата. Розміри квітки теж залежать від сорту – іноді довжина буває 12 см, а діаметр від 3 до 10 см (у повному розкритті до 20 см). Квітки тюльпанів розкриваються на сонці і закриваються до ночі або в похмуру погоду. Плід тюльпанів – тригранна коробочка, насіння в ній – трикутне, пласке, жовто-коричневе.

  Вирощування тюльпанів – особливості

  Аби вирощування і догляд за тюльпанами були радісними та продуктивними, необхідно запам’ятати правила агротехніки для цих квітів. Є низка особливостей, які потрібно знати, якщо ви вирішили, що догляд за тюльпанами вартий ваших зусиль:

  • за вегетаційний період тюльпани підживлюють не менше трьох разів;
  • зовнішній вигляд тюльпанів говорить про те, якого добрива вони потребують: якщо листя стало вузьким і не зберігає вертикального положення, значить, йому не вистачає азоту, а якщо по краях листя з’являється синява, то це означає, що у тюльпанів брак фосфору і калію;
  • навесні необхідно провести видалення хворих рослин разом із цибулиною, корінням і грудкою землі, а ямку для дезінфекції залити киплячим розчином марганцівки;
  • обробку землі навколо рослин слід проводити дуже обережно, щоб не пошкодити коріння та листя квітів і не позбавити тим самим цибулину живлення;
  • якщо ви хочете, щоб і на наступний рік тюльпани цвіли крупними квітками, а цибулина не розпадалась на маленькі цибулинки, видаляйте зів’ялу квітку до утворення насіннєвої коробочки;
  • цибулини тюльпанів не переносять прямих сонячних променів, тому просушувати їх потрібно в затінку;
  • не вносьте в якості добрива свіжий гній, це сприяє загниванню цибулин і наражає тюльпани на ризик появи грибкових захворювань;
  • у малосніжні і холодні зими тюльпани потребують мульчування перегноєм, торфом, соломою або тирсою;
  • при зрізанні тюльпанів залишайте на рослині 2-3 листки, щоб цибулина могла нормально живитися і розвиватися;
  • на ділянці, де ви вирішили посадити тюльпани, вони не повинні були до цього рости як мінімум три роки.

  Посадка тюльпанів у ґрунт

  Коли садити тюльпани

  Дуже важливо вибрати для посадки тюльпанів оптимальний час. Посадка тюльпанів здійснюється восени, і потрібно враховувати, що для вкорінення їм знадобиться 3-4 тижні. Пізно посаджені тюльпани навесні відставатимуть у рості і дадуть дрібні цибулини, та й цвітіння буде не таким декоративним. Занадто рання посадка може змусити квіти прорости вже восени, і заморозки можуть їх знищити. Найкращий час для посадки визначається температурою ґрунту на глибині 10-12 см: коли вона досягне +10 ºC – пора садити тюльпани. Зазвичай це буває в середині вересня.

  Посадка тюльпанів навесні

  Досвідчені квітникарі стверджують, що можна садити тюльпани і навесні, якщо вже восени з якихось причин не вийшло, але тоді не розраховуйте на пишне цвітіння: в кращому разі цього року зацвіте лише кілька екземплярів. Перед висадкою цибулини потрібно потримати ніч у холодильнику, а потім протравити в слабкому розчині марганцівки протягом тридцяти хвилин. Як тільки зійде сніг, підготуйте грядку: перекопайте вилами і зробіть борозенки на відстані 25-30 см для великих цибулин і 10-15 см для діток, і просто перед посадкою ретельно пролийте борозенки гарячим розчином марганцівки.

  Ділянка для тюльпанів повинна бути добре освітленою, дренованою і захищеною від сильного вітру. Ґрунт краще за все нейтральний або слабколужний, супіщаний із внесенням перепрілого компосту і деревної золи (200 г на м²). Важкий ґрунт можна покращити внесенням річкового піску, компосту та пухкого родючого ґрунту. Дренаж можна підсилити, насипавши на дно борозни великого промитого піску трисантиметровим шаром. Заглибити великі цибулини в землю на 10-15 см, а діток – на 5-7 см, злегка вдавлюючи їх у ґрунт, засипте цибулини землею і розрівняйте граблями. Бажано для уникнення розтріскування ґрунту замульчувати ділянку торфом.

  Посадка тюльпанів восени

  Правильні посадка і догляд за тюльпанами восени дуже важливі, адже попереду зима, і від того, як ви впораєтеся із завданням, залежить якість цвітіння тюльпанів наступного року. Перед посадкою цибулини оглядають, відбирають хворі та пошкоджені і знищують їх, щоб вони не заразили здорові екземпляри і ґрунт. Висаджувати тюльпани краще за сортами: і доглядати легше, і викопувати зручніше. Протруїть цибулини перед посадкою в ґрунт у п’ятивідсотковому розчині марганцівки протягом 30-60 хвилин і висадіть, як розповідалося в попередньому розділі. Глибина посадки залежить від розміру цибулини: в легкому ґрунті глибина посадки дорівнює трьом діаметрам цибулини, у важкому – двом діаметрам. Не забудьте замульчувати ділянку сухим листям, торфом, тирсою або соломою.

  Догляд за тюльпанами

  Як доглядати за тюльпанами в саду

  Догляд за тюльпанами починається вже ранньою весною, коли їх червоні паростки тільки показуються з-під землі: видаліть цибулини непророслих рослин і знищте їх, щоб не захворіли інші тюльпани. Тюльпан – рослина вологолюбна, але в силу будови кореневої системи нездатна отримувати вологу з глибоких шарів землі, тому своєчасне поливання тюльпанів – найважливіша умова їх агротехніки. Частота і рясність поливань залежить в першу чергу від складу ґрунту, але під час бутонізації та цвітіння поливання повинне бути і рясним, і регулярним. До речі, рясним і регулярним поливання має залишатися ще протягом двох тижнів після закінчення періоду цвітіння. Волога повинна проникати на всю глибину залягання коренів, тому в середньому потрібно лити від 10 до 40 літрів води на 1 м², причому таким чином, аби вода не потрапляла на листя, щоб запобігти появі опіків.

  Удобрення тюльпанів

  Підживлення краще проводити розчинами, але якщо з якої-небудь причини ви віддаєте перевагу сухому підживленню, то зверніть увагу: при розкиданні сухих добрив потрібно переконатися, що листя тюльпанів сухе, інакше на ньому можуть з’явитися опіки. Окрім того, після сухого підживлення потрібно рясно полити ділянку з тюльпанами, щоб добрива разом з вологою проникли в ґрунт і живили коріння. Перше підживлення тюльпанів здійснюється ранньою весною, як тільки над землею з’являються паростки: можна розкидати сухе добриво (азот, фосфор, калій у співвідношенні 2:2:1) ділянкою з розрахунку 50 г/м² із подальшим поливанням. Вдруге тюльпани підживлюють тоді, коли починають з’являтися бутони, і в цей раз краще використовувати розчин, в якому доза азоту зменшується, а вміст калію і фосфору збільшується (1:2:2). Третій раз тюльпани підживлюють відразу після цвітіння, але тільки калієм і фосфором у пропорції 1:1 з розрахунку 30-35 г/м² (як і при другому підживленні). Якщо ви хочете підсилити розвиток дочірніх цибулин, додайте в розчин трохи бору та цинку. Прополювання і розпушування ґрунту на ділянці з тюльпанами потрібно проводити регулярно, найзручніше це робити після поливання, коли ґрунт вологий, і бур’яни легко видаляються. Бур’яни виснажують ґрунт і забирають із нього поживні речовини, тому боротьба з ними обов’язкова. Розпушування ґрунту сприяє збереженню вологи в ґрунті і загибелі бур’янів. Мульчування ґрунту допоможе вам позбутися прополювання і розпушування. Ну, і не забувайте видаляти зів’ялі квітки (по-науковому це називається «декапітація»), щоб рослина не витрачала сили на насіння, яке вам не знадобиться, замість того, щоб сприяти нарощуванню маси цибулини.

  Пересадка тюльпанів

  Навіть якщо ви будете щороку викопувати, сортувати і протруювати цибулини тюльпанів, щоб зменшити ризик захворювання, це все одно не зведе негативний вплив монокультури до нуля. Тому у вас два варіанти: зміна ґрунту на постійній ділянці з тюльпанами або пересадка тюльпанів на іншу ділянку. Оптимальний варіант – другий. На одній ділянці без пересадки можуть рости тільки тюльпани 13, 14 і 15 класів, але тільки 3-4 роки, потім їх усе одно доведеться викопувати і пересаджувати.

  Розмноження тюльпанів

  Розмножуються тюльпани насінням і вегетативно, за допомогою дочірніх цибулин. Насіннєве розмноження використовується тільки селекціонерами, оскільки дочірні рослини не зберігають сортові відмінності своїх батьків. Насіння сіють просто у відкритий ґрунт або в парники і вирощують їх два-три роки на одному місці, захищаючи сіянці від зимових холодів, потім дозрілі цибулини викопують, зберігають до осені і висаджують, як зазвичай. Зацвітуть такі тюльпани тільки через п’ять-шість років, але квітки будуть непоказними, і тільки на восьмий-дванадцятий рік у тюльпанів, вирощених насіннєвим способом, настає пік декоративності.

  А розмноження тюльпанів за допомогою дочірніх цибулин дає гарні результати набагато швидше. Особливість тюльпанів у тому, що їх материнська цибулина після цвітіння відмирає, а на її місці розвивається дочірня цибулина з кількома дітками, число яких залежить від багатьох чинників, передусім екологічних. Іноді замість однієї великої формується дві дитинки, а цибулини-дітки через кілька років розвиваються настільки, що можуть самі формувати квітконоси. Якщо ви не хочете, щоб ваші тюльпани з часом виродилися, використовуйте для висадки в ґрунт тільки цибулини-топпери з обхватом 12 см і більше, оскільки вони успадковують усі необхідні ознаки сорту. Цибулини менших розмірів можна використовувати для вигонки в домашніх умовах, а діток необхідно доростити до розмірів цибулин-топперів, і тільки після цього висадити на ділянку з тюльпанами.

  Хвороби та шкідники тюльпанів

  Найбільшу небезпеку для тюльпанів становить вірус строкатопелюстковості, який проявляється у вигляді нехарактерних для однотонних сортів штрихів, плям і смуг на пелюстках і листі. Боротися з вірусом неможливо, тому купуйте цибулини тільки у надійних продавців, а зрізуючи рослини, дезінфікуйте інструмент після кожної квітки, щоб із соком не передати вірус іншим екземплярам. Заражені рослини необхідно викопати разом із грудкою землі та спалити. Ямку залити міцним розчином марганцівки.

  Вражає тюльпани серпнева хвороба, викликана вірусом некрозу тютюну. Хвороба грибкова, проявляється у вигляді викривлення стебла і потворної смугастості квітки, а також темними плямами на цибулині. Хворі рослини потрібно негайно видаляти, лунку пролити міцним гарячим розчином марганцівки і борної кислоти з розрахунку 10 г марганцю і 3 г борної кислоти на 1 літр води. Можна засипати ямку золою. Решту рослин потрібно обприскати двовідсотковим розчином фундазола.

  Іноді тюльпани хворіють на грибкові захворювання – сіру, кореневу, білу, м’яку, мокру або ботритіозну гнилі, особливо якщо весна виявилася сирою і дощовою. Причини можуть бути різними, але превентивні заходи одні й ті самі: забезпечте добрий дренаж ґрунту, виконуйте всі агротехнічні вимоги з вирощування тюльпанів, після літнього викопування цибулин до осінньої їх посадки посійте на ділянці рослини, які виділяють фітонциди (чорнобривці, календула, гірчиця, настурція). Крім того, з метою профілактики використовують фунгіциди, поливаючи ділянку розчином 20 г на 10 літрів води.

  Зі шкідників небезпечні тюльпанам капустянки, лілуваті совки, кореневий цибульний кліщ, равлики, слимаки і мишоподібні гризуни. Проти цибулевого кліща використовують термічну обробку цибулин, зануривши їх на п’ять хвилин у гарячу (35-40 ºС) воду. Якщо ж зараження виявилося вже під час вегетації, тюльпани обприскують двовідсотковим розчином кельтана або рогора, а якщо це не дає швидких результатів, доводиться хворі екземпляри викопувати і знищувати. Після викопування цибулин з ділянки посадіть на ній томати, редиску або тагетас – ці рослини стійкі до кліща. Лілувата совка боїться опудрювання нижніх листків рослин нафталіном. Для капустянок, равликів і слимаків порозкидайте по ділянці пастки: ганчірки, шматки фанери або шиферу, під які вони люблять заповзати, і кожен день збирайте комах і знищуйте. Для капустянок можна вкопати в ґрунт скляні банки і заповнити їх водою не до самого верху: комахи падають у воду і не можуть вибратися. Що стосується гризунів, то доведеться розставляти мишоловки або опудрювати цибулини тюльпанів перед посадкою залізним суриком.

  Тюльпани після цвітіння

  Догляд за тюльпанами після цвітіння

  Підживіть відцвілі тюльпани калійно-фосфорним добривом; видаліть зав’язі, щоб вони не забирали поживні речовини у цибулин; якщо є стебла, не обрізайте їх; поливайте рослини ще два тижні після в’янення квітів, потім полив поступово зменшуйте, а коли листя пожовтіє і зів’яне, викопайте цибулини. Як бачите, догляд за тюльпанами після цвітіння ніякої складності не становить.

  Коли викопувати тюльпани після цвітіння

  Квітникарі-початківці іноді роблять помилку, залишаючи цибулини тюльпанів зимувати в землі. Насправді так можна чинити тільки з сортами червоного кольору, та й то не з усіма. Справа в тому, що у тюльпанів, котрі зимують у землі, квітки дрібнішають, а стебла стоншуються і коротшають. Відбувається це тому, що материнська цибулина з появою діток глибше йде в землю, виштовхуючи діток ближче до поверхні, і наступного року ми отримуємо квітки діток, а не великої материнської цибулини, яка поховала себе в землі. Не повторюйте чужих помилок: коли листя тюльпанів почне природним чином засихати, а кінець стебла легко обертається навколо пальця, настав час викопувати цибулини. Краще робити це багнетною лопатою, підкопуючи землю глибше, ніж сидять цибулини.

  Зберігання цибулин тюльпанів

  Викопані цибулини перед просушуванням слід продезінфікувати від хвороб і шкідників. Промийте їх у проточній воді і витримайте півгодини в трьох-чотирьохвідсотковому розчині карбофоса або опустіть цибулини на десять хвилин у гарячу (50 ºC) воду. Потім розкладіть цибулини в один шар у затіненому сухому приміщенні з гарною вентиляцією і температурою 25-30 ºС і просушіть їх там 3-5 днів перед тим, як покласти на зберігання.

  Як зберігати тюльпани до посадки: очистіть цибулини від старих лусок і коренів, від залишків землі, розсортуйте за розмірами, відокремте дітки, які легко відділяються. Розсипте цибулини в один шар в решітчасті ящики і помістіть їх у сарай або на горище. Не накривайте цибулини: вони виділяють етилен, від якого можуть загинути дітки. Забезпечте цибулинам на зберіганні гарну вентиляцію і слабке розсіяне світло. Оптимальна температура зберігання – 20 ºC до вересня, пізніше температуру бажано знизити до 17 ºC і зберігати цибулини при такій температурі до самої висадки у відкритий ґрунт. Хоча б раз на тиждень обмацуйте та оглядайте цибулини, щоб виявити уражені шкідниками чи хворобами, безжально викидайте м’які цибулини або цибулини з білими або жовтуватими плямами, оскільки це може бути симптомом гнильної інфекції. Перед осінньою посадкою знову обробіть цибулини тюльпанів розчином марганцівки, щоб уникнути неприємних сюрпризів навесні.

  Види і сорти тюльпанів

  Велика частина тюльпанів, що розводиться в культурі, належить до виду Tulipa gesneriana, також зустрічаються дикорослі види Tulipa sylvestris (тюльпан лісовий), Tulipa biebersteiniana (тюльпан Біберштейна), Tulipa biflora (тюльпан двоквітковий), а також Tulipa greigii, Tulipa pubescens, Tulipa eichleri та ін.

  У листопаді 1981 року квітникарі Голландії склали нову (останню) класифікацію та реєстр десяти тисяч сортів тюльпанів, що поділяють існуючі сорти на чотири групи і п’ятнадцять класів. Ця класифікація прийнята всіма квітникарями світу.

  Перша група. Тюльпани ранньоквітучі

  Перший клас. Прості ранні тюльпани: невисокі, дуже стійкі квітконоси (25-40 см), форма квітки келихоподібна і чашоподібна, колір червоний або жовтий (Голден Ольга, Деметр, Голден Харвест).

  Другий клас. Махрові ранні тюльпани: висота 25-35 см, квітки махрові теплих кольорів (червоні, жовті), при повному розкритті досягають 10 см у діаметрі, цвітуть дуже довго (сорти Шунорд, Електра, Мадам Тесту).

  Друга група. Тюльпани середньоквітучі

  Третій клас. Тюльпани Тріумф: квітконоси 40-70 см, квітки великі, келихоподібні, забарвлення різноманітне, від білосніжного до темно-фіолетового (сорти Голден Едді, Кратер, Сноустар).

  Четвертий клас. Тюльпани Дарвінові гібриди: квітконоси 60-80 см заввишки, квітки діаметром 10 см і більше, мають насичений, чистий червоний колір, хоча є сорти й інших відтінків червоного, навіть двоколірні. Стійкі до весняних заморозків і до вірусу пістрявопелюстковості (сорти Апельдорн, Біг-Чіф, Вівекс).

  Третя група. Тюльпани пізньоквітучі

  П’ятий клас. Прості пізні тюльпани: потужні, високорослі (60-75 см), великі келихоподібні квітки з квадратною основою і тупокінцевими пелюстками. Забарвлення від білого до чорного, від світло-рожевого до бордового, є двоколірні сорти, прекрасно розмножуються (сорти Ділленбург, Жоржет, Бахус).

  Шостий клас. Лілієцвітні тюльпани: витончені келихоподібні квітки з відігнутими загостреними пелюстками, висота стрілки – 50-60 см, забарвлення різноманітне (сорти Вайт Тріумфатор, Ред Шайн, Гізелла).

  Сьомий клас. Торочкуваті тюльпани: тюльпани різного походження з однією ознакою – голчасті торочки по краю пелюсток. Висота – 50-80 см, забарвлення від білого до темно-шоколадного і фіолетового. Розмір і форма квітки залежить від виду, який було використано для виведення сорту (сорти Майя, Екзотика, Бургунді Лейс).

  Восьмий клас. Зеленоколірні тюльпани: у цих тюльпанів спинки пелюсток зелені протягом усього періоду цвітіння, що наразі в тренді. Висота від 30 до 60 см. Квітки завдовжки 6-10 см, листя, як правило, вузьке (сорти Голлівуд, Самурай, Артист).

  Дев’ятий клас. Тюльпани Рембрандта: клас малочисельний, який об’єднав у собі строкаті різновиди тюльпанів. Квітки келихоподібні, досить великі, 7-9 см завдовжки, з плямами або штрихами на червоному, білому або жовтому тлі. Висота квітконоса – 40-70 см (сорти Монтгомері, Блек Бой, П’єретта).

  Десятий клас. Папугові тюльпани: найекзотичніші з усіх. Пелюстки, глибоко «порізані» по краях, нагадують пташине крило. У розкритому вигляді квітка досягає іноді 20 см у діаметрі. Забарвлення від білого до чорно-червоного, висота – 40-65 см (сорти Блек Перрот, Діскавері, Фентезі).

  Одинадцятий клас. Махрові пізні тюльпани: густомахрові півонієподібні квітки, квітконоси заввишки 45-60 см, набагато більші за махрові тюльпани і цвітуть пізніше за них. Забарвлення різноманітне, є двоколірні сорти (популярні сорти Ерос, Лівінгстон, Ніцца).

  Четверта група. Тюльпани видові і ботанічні

  Дванадцятий клас. Тюльпани Кауфмана: цвітуть раніше за всі тюльпани, невисокі (15-25 см), квітки великі, довгасті, а коли розкриваються – зірчастої форми. Забарвлення різноманітне, але найчастіше тюльпани Кауфмана двоколірні. Дуже примітне листя цього класу: воно вирізняється пурпуровими цятками або смугами (сорти Леді Роуз, Оранж Бой, Бриліант, Корона).

  Тринадцятий клас. Тюльпани Фостера: ці тюльпани більші, чашоподібної або келихоподібної форми, сильно видовжені – квітки до 15 см у довжину при висоті квітконоса всього 30-50 см. Забарвлення в яскравих червоних і червоно-оранжевих тонах, є сорти жовті та рожеві. Листя у тюльпанів цього класу м’ясисте, злегка хвилясте, іноді відмічене пурпуровими штрихами (сорти Пейшн, Зомбі, Копенгаген).

  Чотирнадцятий клас. Тюльпани Грейга: це низькорослі тюльпани (20-30 см) із великими квітками на широкій основі, пелюстки злегка відігнуті назад. Забарвлені у відтінки червоного кольору, є двоколірні форми, листя крапчасте (сорти Зампа, Єллоу Даун, Плезір).

  П’ятнадцятий клас. Ботанічні тюльпани: всі дикорослі види тюльпанів, зазвичай низькорослі, ранньоквітучі, забарвлення різноманітне, є багатоквіткові види (тюльпан Шренка, тюльпан Геснера).

  Ну, і, нарешті, нова група тюльпанів, яка ще не увійшла до реєстру і не зайняла свого місця в класифікації тюльпанів, але сорти якої набувають дедалі більшої популярності серед квітникарів:

  Махрово-торочкуваті тюльпани: густо-махрові квітки різних забарвлень із торочкуватим краєм.

  Історія

  Вперше ввели тюльпан в культуру в Персії, там його було оспівано багатьма поетами, зокрема самим Хафізом, але справжнє поклоніння і любов викликали тюльпани в Туреччині: їх розводили в сералях дружини султана, змагаючись у доказах своєї до нього любові. У європейському Аугсбурзі тюльпани з’явилися в 1554 році і потроху стали завойовувати серця вибагливих європейців, які звикли до різних чудасій. І серед титулованих осіб Європи з’явилися пристрасні й невтомні колекціонери сортів тюльпану, готові платити за новий різновид неймовірні гроші – наприклад, граф Паппенгейм, кардинал Рішельє, Вольтер, імператор Франц ІІ і Луї XVIII, який любив влаштовувати у Версалі «тюльпанові свята».

  Але піку поклоніння тюльпанам досягло в такій багатій на той час країні, як Голландія. У 1630 році захоплення тюльпанами в Нідерландах було повальним: виводилися нові сорти, цибулини яких продавалися в різні кінці світу за скажені гроші. Цим скористалися спекулянти, і склалася ситуація, відома в історії як «тюльпаноманія»: усі в Голландії купували цибулини тюльпанів і всі їх продавали, торги йшли навіть на біржах, юристи не встигали придумувати правила торгівлі, ціни на цибулини злетіли невиправдано високо. і раптом так само несподівано, як ця лихоманка почалася, настав крах. Пропозиція перевищила попит, на біржі вибухнула паніка, і довелося втрутитися уряду Нідерландів: було видано закон, що забороняє торгівлю цибулинами, і поступово тюльпани стали тим, чим і були раніше – красивими весняними квітами.

  Вінцем тріумфу селекціонерів є чорний тюльпан. У середині XVII століття з’явилися сорти гарлемських тюльпанів темно-фіолетового кольору, і це відобразила художня література того часу. Появу абсолютно чорного тюльпана датовано лютим 1986 року, коли на прес-конференції пролунала заява директора інституту флористики Нідерландів про те, що тюльпан глибокого чорного кольору нарешті виведено данцем Гертом Хагеманном. Витрачено на цей експеримент було 400 тисяч доларів і три сотні років.

  Коли садити капусту на розсаду навесні 2024: інструкція та місячний календар

  Дізнайтеся, як садити капусту на розсаду вдома, щоб потім пересадити в ґрунт міцні саджанці.

  Коли і як садити капусту на розсаду – поради / колаж УНІАН, фото ua.depositphotos.com

  Якщо ви ніколи не вирощували розсаду капусти, то обов’язково спробуйте – цей метод дозволяє швидко отримати міцні саджанці, а потім пересадити їх у відкритий ґрунт. Це означає, що шикарний урожай капусти ви отримаєте значно раніше за тих людей, які сіють цю культуру відразу на грядку.

  Коли сіяти капусту на розсаду у 2024 році – місячний календар

  Важливо розуміти, що терміни висаджування капусти у відкритий ґрунт залежать не тільки від погодних умов, а й від сорту самого овоча. Це означає, що і розсаду можна вирощувати в різний час – наприклад, точно відомо, коли сіяти ранню капусту на розсаду – весь лютий і березень. А ось коли сіяти пізню капусту на розсаду – у другій половині квітня.

  Місячний календар підказує, які дати будуть найбільш вдалими навесні 2024 року:

  • У березні – 18, 19 число.
  • У квітні – 10, 11, 14 число.

  Як ми вже сказали, те, коли садити капусту на розсаду, залежить від її сорту – адже у відкритий ґрунт її теж доведеться переміщати в різний час (залежно від терміну дозрівання). Ранні сорти ростуть 50-60 днів, середньостиглі – 35-45 днів, а пізньостиглі – 30-40 днів.

  Як сіяти капусту на розсаду – інструкція

  Запам’ятайте, як посадити капусту на розсаду, щоб потім ви могли пересадити культуру в ґрунт без проблем. Правильна технологія гарантує здоров’я саджанців, а вам – відсутність будь-яких проблем з рослинами.

  Для початку вам необхідно підготувати субстрат – придбати в магазині або приготувати самостійно. Можна змішати в рівних частинах торф, дернову землю і компост або зробити суміш із дернової землі і торфу в пропорції 1:1 з додаванням двох ложок попелу. Бажано завжди додавати мінеральні добрива для більш якісного росту розсади – вистачить однієї столової ложки на 1 кг землі.

  Магнолія: вирощування в саду, види і сорти

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 28 лютого 2019 Перша редакція: 31 травня 2017 🕒 17 хвилин 👀 89186 разів 💬 6 коментарів

  • Посадка й догляд за магнолією
  • Магнолія – опис
  • Посадка магнолії в саду
    • Коли садити магнолію
    • Як посадити магнолію
    • Вирощування магнолії
    • Пересадка магнолії в саду
    • Обрізування магнолії
    • Шкідники і хвороби
    • Як розмножувати магнолію
    • Вирощування магнолії з насіння
    • Розмноження магнолії живцями
    • Розмноження магнолії відсадками
    • Догляд за магнолією після цвітіння
    • Магнолія взимку
    • Магнолія Зібольда (Magnolia sieboldii)
    • Магнолія оберненояйцеподібна (Magnolia obovata)
    • Магнолія лікарська (Magnolia officinalis)
    • Магнолія гостролиста (Magnolia acuminata)
    • Магнолія зірчаста (Magnolia stellata)
    • Магнолія лілієквітна (Magnolia liliflora)
    • Магнолія Кобус (Magnolia kobus)
    • Магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora)
    • Магнолія Суланжа (Magnolia х soulangeana)
    • Коментарі

    Магнолія (лат. Magnolia) – рід квіткових рослин родини Магнолієві, який налічує понад 200 видів. До Європи перші магнолії потрапили в 1688 році, а назву роду дав у 1703 році Шарль Плюм’є на честь ботаніка П’єра Маньоля. Представники роду зростають у тропічному й субтропічному кліматі Східної Азії та Північної Америки. Магнолія – давня квіткова рослина епохи динозаврів, що поширилася в крейдяному й третинному періодах.

    Археологи виявили скам’янілу квітку магнолії, якій 95 000 000 років. І по тому, як легко сьогодні магнолія адаптується до клімату, який важко назвати теплим, стає зрозуміло, як вона змогла зберегтися стільки століть. У ті часи, коли бджіл ще не було, магнолії запилювалися жуками – вони і до сьогоднішніх днів зберегли цю здатність.

    Про магнолії існує прекрасна і сумна легенда: японська дівчина на ім’я Кейко заробляла на життя, створюючи з паперу квіти, які були гарні, але, на жаль, коштували копійки. Одного разу папуга, якого вона час від часу підгодовувала, відкрив їй таємницю: паперові квіти можна оживити, якщо окропити їх краплиною своєї крові. Однак у жодному разі не можна, щоб ця краплина була останньою. Використавши цей секрет, дівчина розбагатіла, але її жадібний коханий змушував її працювати дедалі більше, щоб у нього була можливість жити в неробстві та розкоші. Одного разу Кейко віддала паперовій квітці свою останню краплину крові й померла. Квітку, оживлену цієї краплиною, назвали магнолією. Відтоді квітка магнолія символізує шляхетність і щедрість душі.

    Посадка й догляд за магнолією

    • Цвітіння: напровесні, деякі види – на початку літа.
    • Посадка: з середини до кінця жовтня або в квітні.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло, впродовж декількох годин можливий притінок.
    • Ґрунт: легкий, помірно вологий, багатий на органіку, слабкокислої або нейтральної реакції.
    • Полив: регулярний, навіть постійний: ґрунт під магнолією весь час має бути трохи вологим. Особливо важливий регулярний полив для саджанців віком до трьох років.
    • Підживлення: унесених при посадці добрив вистачає на два роки. Із третього сезону комплексні мінерально-органічні підживлення потрібно вносити з ранньої весни до середини літа. Наприклад: розчин 15 г сечовини, 1 кг коров’яку та 20 г аміачної селітри в 10 л води – таке добриво в кількості 40 л уносять замість поливання 1 раз на місяць.
    • Обрізування: формувати крону магнолії немає потреби, а санітарне обрізування проводять після цвітіння.
    • Розмноження: зазвичай живцями, відсадками, щепленням. Для селекційних експериментів можна скористатися насіннєвим способом.
    • Шкідники: трояндові трипси, борошнисті червці, персикова попелиця, павутинні або прозорі кліщі, гризуни.
    • Хвороби: хлороз, гниль саджанців, борошниста роса, сіра цвіль, сажистий гриб, ботритис і пархи.

    Магнолія – опис

    Рослина магнолія може бути листопадним деревом чи кущем із коричневою або попелясто-сірою корою, гладкою, борозенчастою або лускатою. У висоту магнолія може сягати від 5 до 20 м. На її пагонах помітні великі рубці від листя й вузькі кільцеподібні рубці від прилистків. Бруньки у магнолії великі, як і цілокрає, шкірясте, смарагдово-зелене з пір’ястим жилкуванням і незначним опушенням знизу листя, яке здебільшого має оберненояйцеподібну або еліптичну форму. Поодинокі запашні двостатеві кінцеві або пазушні квітки діаметром близько від 6 до 35 см білого, кремового, рожевого, червоного, бузкового або пурпурового кольору складаються з 6-12 подовжених воскових пелюсток, що черепитчато налягають одна на одну, розташованих в один або кілька рядів. Цвітіння магнолії настає напровесні, але деякі види цвітуть на початку літа. Будь-яка людина, побачивши, як цвіте магнолія, обов’язково захоче виростити це дерево у себе в саду.

    Плід магнолії – збірна шишкоподібна листівка, що складається з безлічі одно- або двонасінних листівок. Насіння магнолії, трикутне, чорне, з м’ясистим рожевим або червоним присім’яником, при розкритті листівок повисає на насіннєвих нитках.

    Дерево магнолія, як і чагарник магнолія, є надзвичайно декоративною рослиною. Особливо чудове воно навесні: квітуча магнолія – видовище, яке запам’ятається назавжди. Але цінується магнолія не тільки за красу: в її квітках, плодах, листках і навіть у корі містяться ефірні олії, які є унікальним антисептичним засобом при ревматизмі, гіпертонії й захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

    Посадка магнолії в саду

    Коли садити магнолію

    Зростає магнолія не скрізь, але якщо ваша місцевість підходить для її вирощування, то посадіть її на сонячній ділянці, захищеній від північних і східних вітрів, далеко від великих дерев, щоб на неї не падала тінь: незначне затінення допустимо тільки в південних районах. До складу ґрунту у магнолії теж є вимоги: він не повинен бути сильно завапнованим або засоленим, занадто вологим, важким або піщаним. Оптимальними вважаються багаті на органіку нейтральні й слабкокислі ґрунти. При купівлі посадкового матеріалу віддайте перевагу саджанцеві заввишки близько 1 м з однією або двома бруньками та із закритою кореневою системою, щоб вона в очікуванні посадки не пересихала. Саджанці, у яких коренева система перебуває в контейнері, можна висаджувати у відкритий ґрунт і навесні, і влітку, і восени.

    Що стосується термінів посадки, то велика частина фахівців вважає найкращим часом для цього осінь із середини до кінця жовтня, коли саджанці магнолії вже перебувають у спокої. При осінній посадці приживається майже 100 % саджанців. Посадка магнолії навесні здійснюється в квітні, але потрібно мати на увазі, що навіть незначні поворотні заморозки можуть сильно нашкодити деревцям, що рушили в ріст.

    Як посадити магнолію

    При підготовці посадкової ями потрібно враховувати, що її розмір має бути як мінімум удвічі більшим за об’єм кореневої системи саджанця. Видалений з ями ґрунт верхнього родючого шару потрібно змішати з перепрілим компостом, а якщо ґрунт занадто щільний, додайте в нього трохи піску.

    Покладіть у яму шар дренажного матеріалу – щебеню, битої цегли або подрібненої керамічної плитки – завтовшки 15-20 см, потім помістіть зверху шар піску завтовшки близько 15 см, а на нього – шар підготовленої родючої суміші. Встановіть по центру ями саджанець магнолії таким чином, щоб коренева шийка після посадки опинилася на 3-5 см вище поверхні. Заповніть простір ями, що залишився, ґрунтосумішшю, злегка утрамбуйте поверхню та рясно полийте рослину. Коли вода вбереться, замульчуйте пристовбурні кола саджанця магнолії торфом, а поверх нього – сухою корою хвойних дерев, щоб оберегти ґрунт від занадто швидкого випаровування вологи.

    Догляд за магнолією в саду

    Вирощування магнолії

    Волога магнолії необхідна постійно. Особливо потребують регулярного й рясного поливу саджанці віком від року і до трьох років. Ґрунт у пристовбурних колах має бути вологим, але не мокрим, а вода для поливання – теплою. Розпушувати ґрунт у пристовбурних колах потрібно тільки вилами і дуже обережно, оскільки у магнолії поверхнева коренева система, яка легко пошкоджується садовими інструментами. Тому і рекомендують пристовбурні кола магнолій мульчувати.

    Вирощування магнолії передбачає внесення в її пристовбурні кола добрив. Деревам до двох років досить живлення, закладеного в ґрунт при посадці, а з трирічного віку потрібно починати підживлення. Удобрюють магнолію в першій половині вегетаційного сезону. У ролі підживлення можна використовувати готові мінеральні комплекси, на упаковці яких зазначено необхідне дозування, але можна скласти підживлення і самостійно: в 10 л води розчинити 20 г аміачної селітри, 15 г сечовини і 1 кг коров’яку. Для підживлення одного дорослого дерева вам знадобиться 40 л такого розчину. Вносять його замість поливання один раз на місяць. Врахуйте, що магнолію легко перенаситити, і якщо ви виявили, що у неї завчасно стало сохнути листя, припиніть вносити добрива і збільште витрату води при поливі.

    Пересадка магнолії в саду

    Магнолія дуже погано зносить пересадку, але якщо у вас виникла така потреба, зробіть усе, як вона любить: знайдіть найкраще місце, з огляду на динаміку зростання магнолії. Перш ніж викопати рослину, обов’язково добре її полийте і пам’ятайте: що більшою буде земляна грудка на коренях рослини, то легше вона приживеться. Магнолію перетягують до нового місця на шматку клейонки або листі фанери. Пересадка проводиться в тому ж порядку, що і первинна посадка: спочатку готують простору яму, укладають у неї дренаж, пісок, трохи родючої землі, а потім встановлюють у центр ями магнолію й заповнюють вільний простір землею, залишаючи кореневу шийку рослини над поверхнею ділянки. Не потрібно сильно ущільнювати ґрунт навколо рослини, просто злегка притисніть його руками.

    Після пересадки здійснюють рясний полив, а потім мульчують пристовбурні кола. Якщо пересадка проводилася восени, на зиму в пристовбурних колах потрібно насипати курган із сухої землі – цей захід захистить кореневу систему рослини від промерзання. Стовбур і гілки пересадженого дерева на зиму загортають тканиною.

    Обрізування магнолії

    Формуючого обрізування магнолія в саду не потребує, а санітарне прочищення здійснюють тільки після цвітіння: видаляють обмерзлі взимку пагони, зів’ялі квіти, сухі й загущуючі крону гілки. Свіжі зрізи потрібно обробляти садовим варом. Не обрізайте магнолію навесні, оскільки всі рослини цього роду характеризуються інтенсивним сокорухом і можуть загинути від ран.

    Шкідники і хвороби

    Довгий час вважалося, що магнолія невразлива для хвороб і шкідників та потерпає від зовсім інших проблем. Наприклад, іноді на її листі починають проступати жовті плями – хлороз. При цьому жилки листя залишаються зеленими. Це сигнал про те, що в ґрунті багато вапна, а коренева система магнолії в такому середовищі погано розвивається і гине. У цьому разі потрібно додати в ґрунт кислого торфу або хвойної землі. А можна використовувати для відновлення необхідного рівня кислотності наявні в продажу хімічні препарати, наприклад, хелат заліза.

    Сповільнює ріст і розвиток магнолії перенасичення ґрунту добривами, оскільки від надлишку поживних речовин відбувається засолення ґрунту. Визначити, що в коренях накопичилося занадто багато добрив, можна по краях старого листя рослини, що всихають вже в кінці липня. Припиніть підживлення і збільште витрату води при поливі.

    Із комах шкоди магнолії можуть завдати трояндові трипси, борошнисті червці й персикова попелиця, а в посушливий період на рослині можуть оселитися павутинні або прозорі кліщі. Усі ці шкідники висмоктують із магнолії соки, послаблюючи рослину. Від цього листя з дерева починає опадати вже в липні або серпні. Сисні шкідники іноді настільки послаблюють магнолію, що на наступний рік вона майже не дає приросту. Окрім того, вони переносять невиліковні вірусні хвороби. Боротися з кліщами, трипсами, червцями і попелицями потрібно акарицидами – обробкою дерева розчином Актелліка, Актари або подібного їм препарату.

    У зимовий час магнолія може потерпіти від гризунів, що об’їдають коріння й кореневу шийку дерева, але ви дізнаєтеся про це, тільки якщо знімете верхній шар ґрунту. При виявленні погризів обробіть їх одновідсотковим розчином Фундазолу й надалі вкривайте пристовбурні кола на зиму тільки після того, як підмерзне верхній шар ґрунту. У цьому разі гризуни до коренів не доберуться.

    Із хвороб в умовах нашого клімату магнолію можуть вразити грибкові інфекції: гниль саджанців, борошниста роса, сіра цвіль, сажистий гриб, ботритис і пархи. З цими хворобами можна впоратися, якщо вчасно їх виявити й негайно вжити заходів: скоротити полив і провести обробку рослини розчином фунгіциду. Цілком можливо, що обробку доведеться проводити неодноразово. А від бактеріальної плямистості магнолію обробляють мідним купоросом.

    Розмноження магнолії

    Як розмножувати магнолію

    Розмножують магнолію насіннєвим і вегетативним способами – живцями, відсадками та щепленням, але тільки вегетативний спосіб дає змогу отримати спадково ідентичні рослини. Заради правди слід сказати, що генеративне розмноження сприяє виведенню нових сортів, різновидів або форм, до того ж цей спосіб є найпростішим у виконанні.

    Вирощування магнолії з насіння

    Насіння магнолії дозріває у вересні. Розкладіть зібрані супліддя на папір, витрусіть із них насіння й залийте його на 2-3 дні водою, після чого протріть через сито, щоб звільнити від присім’яників. Щоб видалити з насінин масткий наліт, промийте їх у мильному розчині, потім ретельно прополощіть у проточній воді. Підсохле насіння упакуйте в поліетиленовий пакет із вологим піском або сфагнумом (1:4) і зберігайте до посіву в холодильнику на середній полиці щонайменше 20 днів – насіння має пройти стратифікацію.

    Перед посівом витягніть насіння з холодильника, продезінфікуйте в розчині фунгіциду й помістіть на деякий час у вологий мох, щоб воно наклюнулося. Зі стратифікованого насіння проростає більше половини, але якщо насіння не підготувати, сходів буде набагато менше.

    Насіння магнолії сіють у борозенки завглибшки 2 см і закладають шаром ґрунту завтовшки 1 см. Оскільки у магнолії коренева система стрижнева, контейнер для розсади має бути завглибшки хоча б 30 см. У відкритий ґрунт сіянці пересаджують методом перевалки, коли мине загроза поворотних заморозків. На зиму їх «із головою» накривають сухим торфом.

    Розмноження магнолії живцями

    Заготовлювати живці для розмноження магнолії потрібно з молодих рослин, до того, як на дереві розпустяться бутони. Ідеальний живець має бути зеленим зверху й здеревілим у нижній частині. Висаджують живці в кінці червня або на початку липня в парничок, де можна буде контролювати температуру й вологість повітря та ґрунту. Як субстрат використовують пісок або суміш піску з торфом, перлітом і вермикулітом. Укорінення має проходити при температурі 20-24 ºC, і тоді появи коренів у живців можна очікувати вже за п’ять-сім тижнів. Живці великоквіткової магнолії укореняються вдвічі довше. Намагайтеся строго дотримуватися температурного режиму, оскільки при нижчій температурі процес перебігатиме набагато повільніше, а при температурі вище 26 ºC живці загинуть. Упродовж усього періоду живцювання парничок потрібно провітрювати, а ґрунт підтримувати у вологому стані.

    Розмноження магнолії відсадками

    Відсадками розмножують чагарникові магнолії: навесні низько зростаючу гілку рослини перетягують біля основи м’яким мідним дротом, пригинають, закріплюють і насипають у місці кріплення невеликий горбок землі. Процес утворення коренів піде швидше, якщо ви зробите кільцевий надріз на тому місці гілки, яким вона стикається з ґрунтом.

    Можна розмножувати магнолію і повітряними відсадками. У кінці весни або на початку літа зробіть на обраній вами гілці круговий зріз кори завширшки 2-3 см. Постарайтеся зробити це обережно, щоб не пошкодити деревину магнолії. Обробіть зріз Гетероауксином, обкладіть ранку вологим мохом і обгорніть харчовою плівкою, зафіксувавши її вище та нижче зрізу. Потім прив’яжіть гілку до сусідніх гілок, щоби при сильному вітрі вона не отримала пошкоджень. Тримайте мох у вологому стані: обприскуйте його кілька разів на місяць, проколюючи плівку шприцом із водою. Через два або три місяці на місці зрізу утворюється коріння. Восени відсадок відрізають від гілки й дорощують у домашніх умовах.

    Магнолія після цвітіння

    Догляд за магнолією після цвітіння

    Зацвітає магнолія навесні або на початку літа, і на це видовище варто подивитися: квітуча магнолія – королева серед садових дерев. А коли це свято закінчиться, вам належить зробити санітарне обрізування дерева: видалити зів’ялі квіти, зламані, загиблі взимку від морозу й ростучі всередину крони гілки та пагони. Але навіть без квітів магнолія є декоративною своїм красивим шкірястим листям.

    Магнолія взимку

    Коли настає глупа осінь, і сад починає засинати, ваше завдання – підготувати для магнолії укриття, тому що навіть найбільш зимостійкі види цього роду можуть потерпіти від морозів, особливо в вітряну безсніжну зиму. Щоб уникнути морозобоїн, оберніть стовбур дерева мішковиною в два шари, намагаючись не пошкодити тендітні гілки. Потім, дочекавшись справжніх заморозків, укрийте товстою мульчею пристовбурні кола. Тепер вашій красуні не будуть страшні ні морози, ні миші, ні інші гризуни.

    Види і сорти магнолії

    Найбільші колекції магнолій зібрано в Великій Британії: в центрі інтродукції Арнольд-Арборетум і в Королівському ботанічному саду. Але прекрасна колекція є і в Києві, і саме український досвід вирощування магнолій дає надію на просування цієї рослини на схід і північ. Найпоширенішими в культурі видами магнолії є:

    Магнолія Зібольда (Magnolia sieboldii)

    – листопадне дерево заввишки до 10 м, але частіше високий чагарник із широкоеліптичним листям завдовжки до 15 см і запашними чашоподібними, дещо поникаючими білими квітками на опушеній тонкій квітконіжці. Діаметр квіток від 7 до 10 см. Це один із найбільш зимостійких видів, що зносить короткочасні морози до -36 ºC. У культурі вид із 1865 року;

    Магнолія оберненояйцеподібна (Magnolia obovata)

    або магнолія білоцвітна походить із Японії й острова Кунашир, що на Курилах. Це листопадне дерево з сірою, гладкою корою, що сягає 15 м. Листя у цієї магнолії зібране по 8-10 штук на кінцях пагонів, а прекрасні квіти діаметром до 16 см кремово-білого забарвлення вирізняються пряним ароматом. Плоди яскраво-червоного кольору сягають у довжину 20 см. Це дерево декоративне в будь-яку пору року, воно добре зносить затінення й морози, однак вимогливе до рівня вологості ґрунту та повітря. У культурі вид із 1865 року;

    Магнолія лікарська (Magnolia officinalis)

    – рослина родом із Китаю, аналог магнолії оберненояйцеподібної, але з більшими листками. Квітки у неї теж великі, запашні, нагадують водяні лілії, але з вужчими, загостреними до вершини пелюстками. У Китаї цей вид використовується як лікарська рослина, а в наших краях магнолія лікарська поки зустрічається нечасто;

    Магнолія гостролиста (Magnolia acuminata)

    або магнолія огіркова з центральної частини Північної Америки, де вона росте в листяних лісах біля підніжжя гір і по скелястих берегах гірських річок. Це листопадне дерево заввишки до 30 м із пірамідальною в молодому віці кроною, яка з часом стає округлою. Листя овальне або еліптичне, завдовжки до 24 см, темно-зелене зверху та сірувато-зелене, коротко опушене знизу. Квітки діаметром до 8 см мають дзвінчасту форму й жовто-зелене, іноді з сизим нальотом, забарвлення. Це найбільш холодостійкий представник роду. Магнолія огіркова має форму, у якій листя або округле, або серцеподібне біля основи, а квітки дрібніші, ніж у основного виду, і канаркового кольору. У США також отримані гібриди між магнолією гостролистою і магнолією лілієквітною, об’єднані під назвою магнолія бруклінська;

    Магнолія зірчаста (Magnolia stellata)

    – одна з найбільш витончених і ефектних магнолій родом із Японії. Це невелике деревце або чагарник заввишки до 2,5 м із голими сіро-коричневими гілками, вузькоеліптичним листям завдовжки до 12 см і оригінальними квітками до 10 см у діаметрі з численними сніжно-білими, витягнутими стрічкоподібними пелюстками, спрямованими врізнобіч, як промені зірки. У цього виду дві декоративні форми: рожева та кейська. Популярні серед садівників також деякі сорти й гібриди цієї рослини:

    • магнолія Сьюзан – сорт із квітками темного багряно-червоного відтінку зовні й світлішими зсередини. Цей сорт входить у серію гібридів із жіночими іменами – Джуді, Бетті, Анна, Пінкі, Ренді, Джейн і Рікі – який було виведено в 50-х роках минулого століття.

    Магнолія лілієквітна (Magnolia liliflora)

    особливо поширена в культурі. Родом вона імовірно зі східного Китаю, а в Європу рослина потрапила в 1790 році. Магнолія лілієквітна рясно цвіте квітками у формі лілій діаметром до 11 см. Зовні квітки пурпурові, зсередини білі, вони мають ледь відчутний аромат. Найбільше зацікавлення викликає декоративна форма цього виду магнолія Нігре (Нігра) з рубіново-червоними зовні й біло-бузковими зсередини квітками, що розкриваються у кінці квітня або на початку травня;

    Магнолія Кобус (Magnolia kobus)

    родом із північної й центральної Японії та Південної Кореї, а в 1862 році вид був перевезений у Нью-Йорк, звідки в 1879 році потрапив до Європи. У культурі рослина сягає у висоту 10 м, але в природі може вирости в два з половиною рази вищою. Листя у дерева широке, оберненояйцеподібне, з гострою вершиною, яскраво-зелене зверху й світліше з нижньої сторони. Це магнолія біла, запашна, з квітками діаметром до 10 см. Зацвітає рослина на дев’ятий-дванадцятий рік. Вид вирізняється морозо-, газо- і пилостійкістю. Північна форма виду – рослина з більшими квітками й ще стійкіша до низьких температур;

    Магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora)

    походить із південно-східних штатів Північної Америки. У неї стрункий циліндричний стовбур, гарної форми крона, темно-зелені, велике блискуче листя й білі квіти діаметром до 25 см, з сильним пряним ароматом. Дуже ефектні навіть яскраво забарвлені, оригінальної шишкоподібної форми плоди цієї рослини. У молодому віці магнолія великоквіткова розвивається повільно, приростаючи щорічно всього на 60 см. Не вирізняється вона і морозостійкістю, витримуючи холоди не нижче -15 ºC, зате чудово справляється з міськими умовами, стійка до хвороб і шкідників та довговічна. Основними декоративними формами магнолії великоквіткової є:

    • вузьколиста – рослина з листям вужчим, ніж у основного виду;
    • ланцетна – рослина з листям витягнутої форми;
    • знаменита – магнолія з дуже широким листям і квітками діаметром до 35 см;
    • круглолиста – у цієї рослини дуже темне зелене листя і квітки діаметром до 15 см;
    • рання – магнолія, що зацвітає раніше за основний вид;
    • екзонська – високе дерево з вузькопірамідальною формою крони й опушеними знизу продовгуватими листками;
    • Праверті – магнолія зі строго пірамідальною кроною;
    • Гартвіса – дерево з пірамідальною кроною й хвилястими листками;
    • драконова – рослина з низько опущеною кроною, гілки якої, дугоподібно звисаючи, торкаються землі і легко вкорінюються;
    • галлісонська – магнолія вищої зимостійкості, ніж основний вид.

    Магнолія Суланжа (Magnolia х soulangeana)

    – гібрид, виведений у 1820 році французьким науковцем Етьєном Суланжем. Відтоді було зареєстровано понад 50 форм цього гібрида, які неймовірно популярні в усьому світі. Магнолія Суланжа – це листопадний чагарник або дерево заввишки до 5 м з оберненояйцеподібним листям завдовжки до 15 см і келихоподібними квітками діаметром від 15 до 25 см, іноді запашними, а іноді зовсім без запаху, з пелюстками від ніжно-рожевого до пурпурового відтінку, і тільки зрідка зустрічаються екземпляри з білими квітками. Рослина вирізняється стійкістю до несприятливих кліматичних факторів і добре росте на ґрунтах різного складу. З численних садових форм цього гібридного виду найчастіше вирощуються:

    • Ленне – магнолія з запашними квітками, білими всередині й рожево-пурпуровими зовні;
    • Александріна – посухостійка рослина заввишки до 8 м із темно-пурпуровими зовні й білими всередині квітками;
    • Червона (Рубра) – з рожево-червоними зовні квітками;
    • Неметца – магнолія з пірамідальною формою крони.

    Окрім описаних садових форм, існують різні сорти магнолії Соланжа.

    Крім описаних видів рослини, у культурі можна зустріти також магнолії верболисту, великолисту, Лебнера, оголену, трипелюсткову, або парасолькову, й інші.