Льон-довгунець

Біологічні особливості. Насіння проростає при температурі грунту близько 2—З °С. Сходи добре витримують приморозки до 3—5 °С, Опти­мальна температура росту у фазі ялинки 14—16 °С, цвітіння та формуван­ня насіння 16—18 °С. Сума ефективних температур до повного достиган­ня 1200 -1400 °С.

Льон вибагливий до вологи, особливо в період від сходів до цвітіння. Транспіраційний коефіцієнт становить 400—430. Культура довгого дня. Краще росте в умовах з невеликою інтенсивністю сонячної радіації.

У льону розрізняють такі фази росту.

Сходи. Рослини мають тільки сім’ядольні листки, маленьку брунеч­ку між ними.

Ялинка. Льон досягає висоти 5—10 см і має 5—6 пар справжніх лист­ків. У цей період надземна частина росте дуже повільно (0,5—0,8 см за добу), проте швидко розвивається коренева система. Після фази ялинки настає період швидкого росту, що триває 12—16 днів і приріст рослин у висоту становить від 1,5 до 4 см за добу.

Бутонізація. Починається із з’явлення перших бутонів і закінчується зацвітанням їх. У цей час інтенсивно росте стебло у висоту та інтенсивно формуються елементарні волокна. Кількість їх збільшується по всій дов­жині стебла, стінки волокон заповнюються целюлозою і вони групуються в пучки й стають компактними.

Цвітіння. У цій фазі (тривалість 5—10 днів і більше) рослини у ви­соту ростуть повільно, головним чином за рахунок росту суцвіть, а після цвітіння їх ріст зовсім припиняється. Закінчується також утворення волокна в усіх частинах стебла.

Достигання характеризується швидким здерев’янінням стебла і форму­ванням насіння. Розрізняють зелену, ранню жовту, жовту та повну стиглість.

Зелена стиглість — 65—75 % зелених коробочок мають випов­нене зелене насіння, а решта — не зовсім виповнене.

Рання жовта стиглість — 65—75 % жовто-зелених коробочок мають блідо-зелене з жовтим дзьобиком насіння, решта коробочок жовті з жовтим насінням.

Жовта стиглість — 50% жовтих коробочок мають жовте насін­ня, друга половина їх — бурі й жовто-зелені. Насіння в перших коричне­ве, в других •— блідо-зелене з жовтим дзьобиком.

Повна стиглість’—усі коробочки побуріли й висохли, насіння в них коричневе.

Міжфазний період у льону-довгунця коливається у межах: сівба — сходи — 7’—8 днів, сходи — бутонізація — 42—46, від бутонізації до цві­тіння— 4—5 днів, цвітіння—достигання 25—30 днів (повне достигання насіння — 29—36 днів). Вегетаційний період становить 78—89 днів з по­довженням у холодне дощове літо на 5—6 днів і скороченням в жарке —

Потреба в елементах живлення від сходів до ялинки невелика. Проте перші три тижні критичні щодо фосфору і калію. Нестача їх знижує уро­жай. Знижується він також і при нестачі азоту в період від ялинки до цвітіння. Льон реагує на недостатню кількість у грунті мікроелементів, особливо бору, а на осушених торфовищах і міді.

Для утворення 1 ц повітряно-сухої речовини (соломи і насіння) — по­трібно N — 1,3—1,5, Р205 — 0,35—0,52 і КгО — 0,62—1,37 кг.

Льон-довгунець вибагливий до грунту. Найбільш придатні для нього дерново-підзолисті й сірі лісові суглинкові або суглинково-піщані грунти, удобрені органічними й мінеральними добривами.

Місце в сівозміні. На добре окультурених грунтах льон розміщують після озимої пшениці й жита, попередником яких був пласт багаторічних трав, після ярого ячменю та вівса, які вирощували після просапних, а на менш окультурених—після багаторічних трав та угноєної картоплі. В кожному окремому випадку вибір попередника залежить від рівня ро­дючості грунту, норм добрив, внесених під попередник, та біологічних особливостей сорту.

Обробіток грунту висвітлено в розділі «Обробіток грунту» (с. 50), Відзначимо лише деякі особливості (табл. 121).

Удобрення. При сівбі льону після стерньових попередників вносять N20-40, а після конюшини й картоплі — N15-30. Після високоврожайних багаторічних трав льон удобрюють лише фосфорними й калійними добри­вами.

Фосфорні та калійні добрива (Рео-ооКм-ио) вносять восени під глибо­ку культивацію зябу або оранку, а азотні під передпосівний обробіток. У рядки при сівбі дають 10 кг/га поживної речовини гранульованого бор­ного суперфосфату.

Сівба. Сіють льон у ранні строки, коли посівний шар грунту про­гріється до 6—8 °С. Норми висіву насіння встановлюють диференційова­но з врахуванням родючості й вологості грунту та особливостей сортів. Зокрема, норма висіву районованих у східному, центральному та захід­ному Поліссі становить 25 млн.’га, в передгірних та гірських районах Карпат — 23—25 млн., а на осушених землях (торфовищах) —20 млн./га схожих насінин при 100%-ній господарській придатності. Кращий спосіб
сівби вузькорядний з міжряддям 7,5 см. Глибина загортання насіння на супіщаних грунтах до 3, на суглинкових — до 1,5—2 см.

Догляд за посівами. Часто після сівби льону, коли проходять зли­вові дощі, утворюється кірка. її руйнують ротаційними мотиками, легки­ми боронами або ребристими котками. Поле обробляють впоперек рядків.

Заходи боротьби з бур’янами висвітлено в розділі «Боротьба з бур’я­нами» (с. 534), а з хворобами й шкідниками — в розділі «Захист рослин» (с. 456).

121. Орієнтовна схема обробітку грунту під льон-довгунець

Культура льон-довгунець (особливості вирощування та зберігання)

Льон-довгунець є головною технічною культурою поліських та прикарпатських регіонів України. На бідних поліських ґрунтах вона завжди забезпечувала основний прибуток сільгоспвиробникам.

Однією з основних умов підвищення урожаю і якості льонопродукції є вирощування льону в сівозміні, причому посіви його повинні повертатись на своє поле не раніше, ніж через 6–7 років. Кращими попередниками для льону є озимі і ярі зернові культури після багаторічних трав, зернобобових культур, удобреної картоплі. На бідних дерново-підзолистих ґрунтах допускається розміщати льон безпосередньо після багаторічних трав.

Кращим співвідношенням мінеральних добрив для льону-довгунця є одна частина азотних на дві частини фосфорних і три частини калійних. Орієнтовані дози мінеральних добрив на світло-сірих і дерновопідзолистих ґрунтах легкого механічного складу становлять N30-40 P60 K60-90, а на сірих середньосуглинистих – N20 P40 K60 кілограм діючої речовини на гектар.

Фосфорні і калійні добрива доцільно вносити під основний обробіток ґрунту або під останню осінню культивацію , а азотні – навесні під культивацію.

Більш економічно використовувати дефіцитні і дорогі зараз мінеральні добрива при локальному їх внесенні в ґрунт та в рядки при посіві.
Висіяна одночасно із посівом тукосуміш для льону або нітроамофоска у дозі 100 кг/га рівнозначна за ефективністю подвійній дозі добрив поверхневого внесення і забезпечує одержання високої урожайності волокна та насіння.

Механізований обробіток ґрунту включає такі заходи: лущення стерні, оранку чи поверхневий обробіток, культивацію і коткування. У всіх випадках після колосових попередників проводиться своєчасне і якісне лущення стерні після їх збирання на глибину 6–8 см дисковими знаряддями ЛДГ-10, ЛДГ-15, а на ущільнених ґрунтах – БДТ-7, що сприяє кращому загортанню рослинних післязбиральних решток та знищенню бур’янів.

Через 10–12 днів після лущення проводиться основний обробіток ґрунту. На чистих від багаторічних бур’янів та малозасмічених попередниках роблять безполицевий обробіток ґрунту дисковою бороною або плоскорізом КПШ-5 на глибину 10–12 см, а на засмічених коренепаростковими і кореневищними бур’янами обов’язкова оранка на глибину 20–22 см.

До настання осінніх заморозків по мірі проростання бур’янів треба зробити 2–3 культивації зябу на глибину: 8–10; 7–8 і 5–6 см.

Весняний обробіток ґрунту складається з боронування зябу у два сліди і культивації. Для передпосівного обробітку ґрунту на важких та засмічених ґрунтах перевагу слід надати комбінованим ґрунтообробним агрегатам РВК-3,6, ВІП-5,6, Європак, Борекс та ін., або культиватору УСМК-5,4, налагодженому для суцільного обробітку, які за один прохід якісно готують площу для посіву льону, а на легких ґрунтах найбільш ефективне застосування борін Радченка безпосередньо перед сівбою. Проміжок часу між цими операціями не повинен перевищувати 3–4 години.
На полях, де з якихось обставин не проведений основний обробіток ґрунту з осені, перевагу слід надати застосуванню поверхневого обробітку: дискуванню на глибину 10–12 см, з наступною культивацією і коткуванням. Передпосівний обробіток ґрунту проводити як і по зяблевій оранці.

Для попередження ураження хворобами та стимулювання росту і розвитку рослин насіння льону протруюють вітаваксом 200, 75% з.п. (1,5 кг/т) з додаванням мікроелементів: борної кислоти (1,5 кг/га), сірчанокислої міді (2 кг/га) та біостимуляторів емістим або агростимулін (10 мл/т).

Сіють льон-довгунець на глибині 10 см при температурі ґрунту 7–8оС. Глибина загортання насіння на важких глинистих ґрунтах 1,0–1,5 см, а на легких супіщаних – 2,0–2,5 см з нормою посіву 22–25 млн. схожих насінин на гектар. На насінницьких посівах маточної еліти, супереліти і еліти для підвищення коефіцієнту розмноження насіння норму висіву зменшують до 12–16 млн. схожих насінин на гектар. Посів здійснюють лляними сівалками СЗЛ-3,6, Клен та іншими сучасними сівалками для суцільного посіву. Проте на ущільнених ґрунтах, на полях засмічених кореневищами пирію та післяжнивними рештками сівалки з анкерними сошниками не забезпечують рівномірну глибину заробки насіння та отримання дружних сходів. У таких випадках доцільніше використовувати зернові сівалки з дисковими сошниками.

Перед посівом поле розбивають на ділянки площею 20–25 га. Між ділянками лишають незасіяними смуги шириною 3,6 м і поворотні смуги по краях поля – 12 м.
Після з’явлення сходів льону ці смуги можна засівати однорічними травосумішами, які використовують на зелену масу до початку збирання льону.

При з’явленні ґрунтової кірки до сходів льону її руйнують легкими боронами упоперек посіву. Проводити це можна за умови розміру проростків не більше довжини насінини льону. При більшому розмірі проростків ґрунтову кірку можна зруйнувати кільчасто-шпоровими котками, або ротаційною бороною.

Для боротьби з лляною блішкою слід проводити обов’язкове профілактичне крайове обприскування препаратом Ф’юрі, 10% (0,15 л/га).

При масовому заселенні посівів блішкою чисельністю до 10 жуків на квадратному метрі в суху жарку погоду і 20 жуків в прохолодну погоду проводять суцільний обробіток цим же препаратом.

Для знищення дводольних бур’янів проводять обприскування посівів у фазу росту і розвитку рослин льону “ялинка” одним з препаратів: Льонок, 85% (8– 10 г/га); 2М-4Х, 75% (0,75 л/га); Базагран М, 37,5% (2–3 л/га); Лонтрел 300 (0,1–0,3 л/га); Агрітокс, 50% (0,7–1,2 л/га); Хармоні (20 г/га); Кросс, 16,4% (120– 140 мл/га); Магнум (8–9 г/га), Пік 75 (15–20 г/га).

Однорічні і багаторічні злакові бур’яни знищують за допомогою гербіцидів Пантера (1,5–2,0 л/га), Тарга (2–3 л/га), Шогун (0,8–1,2 л/га), Центуріон (0,2–0,8 л/га), Зелек-супер (0,5–1,25 л/га), Фюзилад Форте (1,0–2,0 л/га).
За несприятливих погодних умов (недостатня зволоженість, надміру висока чи, навпаки, низька температура повітря) застосування бакових сумішей протидводольних та протизлакових гербіцидів призводить до пригнічення рослин льону та затримки їх вегетації на 10–15 днів. Тому гербіциди необхідно застосовувати роздільно в наступній послідовності: в фазу “ялинки” при висоті рослин 4–10 см обприскування протидводольними гербіцидами, а потім приблизно через 7 днів – протизлаковими.

Збирання товарних посівів льону проводять у фазі ранньої жовтої стиглості, коли половина коробочок має жовтий колір, а решта коробочок – бурі і жовто-зелені. Збирання насіннєвих посівів здійснюють у фазі жовтої стиглості, коли кількість зелених коробочок не перевищує 5%.

Зібраний ворох з-під льонокомбайна обмолочують на молотарці-віялці МВ-2,5А або зерновому комбайні при 500 обертах барабану за хвилину і зазорах між барабаном і декою на вході 12 і виході – 4 мм.

Виділене насіння льону доводять до кондиційної вологості 12% на подових сушарках, або розстиланням на току шаром 10 см з періодичним перелопачуванням.

В основних регіонах льоносіяння України збирання льону відбувається в серпні. В цей період створюються оптимальні умови для вилежування трести – тепла погода поєднується із щедрими нічними росами. Для рівномірного її вилежування та недопущення псування якості волокна обов’язковим прийомом є обертання трести за допомогою обертачів ОСН-1.
При настанні дощової погоди, що є досить частим явищем, зменшують контактування стебел льону з ґрунтом, застосовуючи льоноворушилки, підбирачі-порцієутворювачі ПНП-3, або вручну піднімають тресту і ставлять її для сушіння в конуси з наступним зв’язуванням в снопи.

льон-довгунець – сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується