Что такое сиеста в Испании

Сиеста – это древняя традиция, которая заключается в отдыхе после обеда. Она распространена в странах южной Европы, Азии, Латинской Америки. После такой паузы исчезает сонливость, повышается запас энергии и улучшается память. Если человек не придерживается правил дневного сна, может нарушиться биологический ритм организма.

Кратко о значении слова «сиеста»

«Сиеста» происходит от латинского слова hora sexta, что значит «шестой час после восхода солнца». В полдень температура достигает максимальной отметки, а людям после плотного обеда хочется отдохнуть. Поэтому в жарких странах в это время устраивают сиесту – перерыв на несколько часов для восстановления сил.

Как сложилась данная традиция

Привычка послеобеденного отдыха возникла во II в. н.э. в Древнем Риме. Римляне вставали рано и к полудню чувствовали себя обессиленными. Для возобновления энергии они прекращали работу после обеда на 2-3 часа.

Позже дневной перерыв на сон разрешили делать рабам, чтобы повысить их трудоспособность. После распада империи Испанию захватили мусульмане.

Они придерживались обычая спать днем, поскольку о нем упоминается в Коране.

В Европе право на дневной перерыв официально закрепили в XVII в. при правлении династии Габсбургов.

На Руси тоже соблюдали традицию спать в полдень. В царской России сиеста появилась после прихода к власти Николая II. Когда температура воздуха повышалась, людям разрешали прервать работу. Но после Октябрьской революции большевики отменили такое правило.

Отношение испанцев к сиесте

Для жителей Испании отдых после полудня стал частью культуры. Перерыв устраивают на 2-3 часа в течение суток, но начинается он в регионах в разное время. В городах становится безлюдно, закрываются кафе, банки, аптеки и музеи.

Особенности для туристов

Самый долгий отдых наблюдается у жителей Марбельи, Малаги, Кадиса (с 13.00 до 17.00). В Сан-Себастьяне, Бильбао, Памплоне перерыв должен начинаться в 13.00 и заканчиваться в 15.00.

Часть достопримечательностей и заведений общественного питания в Валенсии закрыты с 14.00 до 17.00.

В Барселоне и Мадриде в летний сезон отказываются от сиесты, чтобы получить прибыль. Но некоторые кафе и рестораны после обеда перестают работать.

В городах после полудня закрываются аптеки и обменные пункты. Во время сиесты испанцы не любят отвечать на звонки и не проводят деловые встречи. Работники банков и государственных учреждений не отправляются отдыхать после обеда, но они перестают обслуживать клиентов.

Что происходит в городе

В полдень, когда температура воздуха повышается до +40 °C, улицы становятся безлюдными. Такой перерыв устраивают в городах, где останавливается мало туристов. В популярных среди приезжих местах большинство заведений и достопримечательностей открыты для посещений. Например, в Валенсии после обеда не попасть в музей истории, но биопарк работает.

Кафе, рестораны, торговые центры и музеи Мадрида и Барселоны не закрываются в полдень. Они переносят сиесту на более позднее время – с 16.00 до 19.00. Традицию послеобеденного отдыха соблюдают владельцы магазинов, расположенных далеко от центра.

В маленьких курортных городах большинство заведений делает перерыв на отдых. Целый день открыты только лавки и кафе, которые находятся на пляже.

Физиологическая польза отдыха

В работе органов чередуются спады и подъемы активности. Через 7-8 часов бодрствования наблюдается снижение энергии. После обеда организм перерабатывает пищу, поэтому происходит приток крови в пищеварительную систему.

От нейронов прекращают поступать сигналы возбуждения. В мозге возникает гипоксия, которая вызывает сонливость. Чтобы она прошла, устраивают дневной отдых.

Он приносит следующую пользу организму:

устраняет вялость и снимает напряжение;
спасает от переутомления и перегрузки психики;
помогает восстановить баланс сил после стресса;
повышает трудоспособность;

улучшает концентрацию и память;
позволяет легче усваивать информацию;
сокращает продолжительность ночного сна на 2-3 часа.

Практиковать послеобеденный перерыв полезно людям, которые спят менее 6 часов или испытывают постоянное эмоциональное напряжение. Отдых в течение 40 минут в полдень в 1,5 раза повышает продуктивность.

Если у человека наблюдается гипертония, сон после полудня улучшает давление, предотвращает появление сердечно-сосудистых заболеваний.

Негативные последствия сиесты

Вред такого перерыва связан с неправильной техникой сиесты. Если человек долго спит, мозг переходит в глубокую фазу сна. В таком случае пробуждение может сопровождаться заторможенностью или головной болью. При резком подъеме повышается давление.

Второе негативное последствие длительной сиесты – сбой биологического ритма, поскольку заснуть ночью будет трудно.

Со временем нарушение режима приводит к бессоннице и перегрузке организма.

Техника и время дневного сна

Подходящее время для отдыха – с 13.00 до 16.00. Нежелательно устраивать сиесту после 17.00, поскольку организм готовится к ночному сну. Горизонтальное положение помогает расслабить мышцы, поэтому спать рекомендуется на диване или кровати. После пробуждения не нужно резко вставать, лучше полежать 2-3 минуты.

Варианты продолжительности

В зависимости от количества времени, которое люди тратят на перерыв, различают такие виды сиесты:

Стандартная – длится от 20 до 40 минут. После такого отдыха улучшается память и концентрация.

«Ленивца» – человек спит 1,5 часа. Она считается полезной для детей и подростков.

Чтобы человек хорошо отдохнул, дневная пауза должна продолжаться 20-40 или 90 минут. Если не придерживаться этого правила, пользы от такого сна не будет.

Свободный график

Традиционная сиеста с 13.00 до 17.00 часов характерна для госучреждений, банков, офисов и музеев. Кафе и рестораны в больших городах работают по свободному графику.

Отдых для работников сдвигается на вечернее время. В полдень они зарабатывают максимальную выручку, поскольку наблюдается наплыв туристов, которые хотят скрыться от жары и пообедать. После сиесты такие заведения работают до 23.00 часов.

Допустимая для современности деятельность во время сиесты

Пауза в полдень позволяет провести время в семейном кругу или с любимым человеком. В период послеобеденного отдыха люди читают книги или устраивают прогулки на свежем воздухе. Некоторые испанцы отправляются на пляж, на пробежку в парк, занимаются йогой.

Сієста, сангрія і замки – як незабутньо відпочити в Мадриді та околицях 32

Сонце наприкінці жовтня пригріває до +20. Можна гуляти у футболці. Вузькі вулиці старої частини міста прямують вгору і вниз між кам’яниць. Нічні гуляки вдосвіта вертають із вечірок, а продавці відкривають родинні крамниці, де можна купити свіжих фруктів і випічку. Ось ресторан Sobrino de Botin, якому майже 300 років. Про нього згадував Гемінгвей у романі “І сонце сходить”, а художник Гойя працював офіціантом. Це Мадрид – столиця Іспанії і Кастилії, центрального регіону країни. Назву отримав у часи Реконкісти – відвоювання Іберійського півострова в мусульман у XV ст, коли там будували багато замків, іспанською castillo.

Місто співрозмірне з українською столицею. Має офіційно 3 млн населення, а фактично близько 4,5 млн.

Місто для комфортного життя

Перше, що впадає у вічі – місто дуже комфортне й люди уміють насолоджуватися життям. Величезна кількість автобусів й ліній метро дозволяють швидко й не надто дорого добратися куди слід. Середня зарплата в країні 2700 євро. Проїзд – від 1,3 євро й вище, залежно від кількості поїздок і відстані. Багато велосипедистів, скутеристів чи на самокатах із електродвигунами. За кермом такого транспорту можуть бути 20-річні і 60-річні, студенти і бізнесмени.

Попри широкі проспекти, у центрі автомобілі не їдуть більше 60 км/год і не завершують маневр на зелене світло для пішоходів. За тиждень бачив лише одну незначну аварію між таксистом і скутеристом зі служби доставки.

Натомість пішоходи можуть перебігати на червоне, що відрізняє Мадрид, скажімо, від Берліну, де такого практично не побачиш. Проте на швидкості 40-50 км/год водій переважно встигає вчасно загальмувати. На вузеньких вуличках середмістя велосипедисти їдуть по центру дороги й авто чемно “повзуть” за ними, не сигналячи.

Арка Перемоги – монумент, збудований у 1956 році на честь перемоги націоналістів у громадянській війні. Сам генерал Франко нерідко проїжджав повз неї дорогою зі свого палацу до Мадрида. Має висоту майже 49 метрів, її вінчає зелена колісниця

Ввічливість – повсюдна риса, що додає задоволення життю. Якщо хтось ненароком зачепить, кілька разів перепросить. Усі усміхаються. В обід можна побачити сієсту – люди дрімають на лавці. Підозрюю, влітку таких більше.

“А хіба Україна не в Євросоюзі?”

Гід на безкоштовній екскурсії Free tour попереджає не тримати цінних речей у рюкзаку, бо можуть обікрасти. Після екскурсії йому залишають хто скільки забажає. З мого хостелу прийшли також ірландка, двоє бразилійок, чилієць, аргентинець, в’єтнамець, двоє американців, голландка, данка, румун і білорус.

Першим ділом розпитуємо один одного дорогою, хто звідки, і якими шляхами потрапив чи потрапила до Мадриду.

– Приїхав з України на тиждень. – розповідаю. – Увірвався в Євросоюз, поки дозволяють карантинні обмеження. Боюсь, ненадовго.

– О, а хіба Україна не в Євросоюзі? – щиро дивується ірландська юристка 24-річна Емма. Відпочивала в Парижі й спонтанно взяла квитки в Мадрид на два дні. Низенька, русява, в джинсовому комбінезоні на голе тіло, з-під якого визирає білий бюстгальтер.

– Уяви, ні. Але ми стараємося туди потрапити. – відповідаю.

Гід, 27-річна Еріка, сім років тому перебралася до Іспанії з Колумбії. Говорить непоганою англійською, на відміну від більшості місцевих. Пересипає історії про місто жартами.

Картинки на будинках в давнину замінювали назви, тому що люди не вміли читати. Тепер це родзинка міста.

– Знаєте, чому на будинках Мадриду, крім назв вулиць – картинки? – запитує.

– Щоб неграмотні могли прочитати, – відповідає хтось із гурту.

– Саме так, – продовжує. – Колись більшість іспанців не вміли читати. Особливо ті, які їхали з сіл у столицю. Для них робили картинки – наприклад, зображення пекаря на Пекарській чи святого Христофора на відповідній. Тепер це одна з туристичних родзинок міста. Історія усьому має поянення.

Еріка показує на сліди від куль на пам’ятниках правителів навпроти королівського палацу – наслідки громадянської війни 1936-1939 років, в якій загинули півмільйона іспанців. Диктатора Франсіско Франко підтримувала фашистська Італія і нацистська Німеччина, республіканців – СРСР. Диктатура тривала з 1939 по 1975 рік. Після падіння режиму маятник хитнувся в іншу сторону – іспанці забажали якомога більше свободи. Тут високий рівень толерантності до іншої віри, нації чи сексуальної орієнтації. На будинках міста багато прапорів барв веселки – означає, що в закладі чи помешканні підтримують ЛГБТ-спільноту. На вулицях можна зустріти нафарбованих геїв.

Як найкраще новонаверненим показати, що вірять у Христа? Їсти свинину. Так виникла традиція приготування хамону

– Після Реконкісти та вигнання євреїв з Іспанії в 1492 році в країні могли жити тільки католики, – веде далі Еріка. – Також тоді розгорілися вогні інквізиції по всій країні. Чорний час у нашій історії. Нехристияни мали швидко хреститися, щоб не втратити майно і життя. А як найкраще новонаверненим показати, що вірять у Христа?

– Їсти свинину, – вигукує хтось із гурту.

– Саме так, бо мусульмани і євреї її не вживають. Так виникла традиція приготування хамону (сиров’ялене свиняче стегно. – Gazeta.ua), якого тепер готують десятки видів, став національний делікатесом країни.

“Віддай гроші, бо я мафія”

У центрі міста серед дня 20-річний чорношкірий під два метри зросту втискає мені в руку якусь копійчану біжутерію на зап’ястя.

– Дай гроші, бо мене завтра з сім’єю депортують додому в Африку, – каже.

– Не дам ні цента і забери своє барахло, – відповідаю.

– Я тут – мафія. Ми зараз тебе поб’ємо. Тут ще є хлопці за рогом, – погрожує.

– Тільки спробуй. Я з України, мене таким не злякаєш, – відповідаю й іду геть. Він не переслідує.

В Іспанії легалізовані проституція і марихуана, а на вулиці можуть запропонувати кокаїн.

Хостел, в якому зупинився, має прекрасний вид із тераси на центральну частину міста і дахи. Коштує 15,5 євро за ніч.

Увечері всі збираються милуватися заходом сонця, а спеціальний працівник закликає на нічну програму – відвідати три бари компанією з хостелу за 15 євро. Кілька шотів у кожному закладі включені в суму. Його перебиває американець Метью, 43 роки. У спортивній формі, худий, не голений кілька днів, із похмілля. Сержант армії США у відставці. Служив в Іраку. Поки не був вдома, жінка подала на розлучення. Вернувся, продав будинок у Техасі. Їздить по світу. Повернувся з Філіппін, летить через кілька днів у Мексику, майже поруч із домом. Усі речі – в двох рюкзаках.

Поки був в Іраку, жінка подала на розлучення. Продав будинок в Техасі. Їздить по світу. Усі речі – в двох рюкзаках

– Я вчора з вами гуляв, скучно було, – каже Метью. – На плитку падає його iPhone.

– Вважай. – кажу. – Розіб’єш, шкода.

– Та я вже п’ять штук втратив за півроку, – розповідає. – Останній украла якась малолітка. Познайомилися в клубі. Нюхали кокаїн у туалеті, пили. Потім поїхали до мене. Доходить до сексу, а вона каже, що їй 16. Поклав її окремо спати. А на ранок встаю, а вона пішла, вкравши телефон і сигарети.

На фоні грає іспанські класичні мелодії на гітарі голландець 37-річний Кевін. Навчився сам. Виступає на вулиці. Їздить по країні. В день в середньому заробляє 45 євро. Заплатив місту за право виступати. Знає п’ять мов. Займається йогою, не п’є алкоголю.

Сутеніє тут пізно, близько восьмої вечора. Проте місто не засинає. Тисячі гуляк заповнюють площі й кафе. Танцюють. П’ють вино і сангрію. Вони у Мадриді дешеві – 1-3 євро.

Під знаменом корони і хреста

У Мадриді безліч сусідів – італійців і французів, вихідців із колишніх колоній у Центральній та Латинській Америці, Філіппін та африканських країн.

В Іспанії сильні регіональні ідентичності, тож потребує об’єднавчих символів. У Мадриді таким є монархи, видатні митці – як письменник Сервантес чи художники Веласкес і Гойя, військові діячі. Їм присвячують безліч пам’ятників і назв вулиць.

Мадрид – це хизування “Золотим віком”, коли Іспанія завершила Реконкісту і ненароком відкрила Америку

Мадрид – це хизування “Золотим віком”, коли Іспанія завершила Реконкісту, ненароком відкрила Америку і заволоділа великою частиною відомого тоді світу, а жменька конкістадорів із їх союзником віспою нищили багатомільйонні імперії ацтеків і майя.

Можна потрапити в палац короля Філіпа VI. Будівля має 3500 кімнат. Це найбільша чинна резиденція європейського короля. 53-річний монарх там іноді живе, приймає візити. Здебільшого мешкає біля Мадриду. Можна відвідати частину монарших палат, подивитися на обладунки і зброю королів.

У музеї в останні дві години роботи можна потрапити безкоштовно

Дорослий квиток коштує 10 євро, дитячий – 5 євро. У цей палац і в багато музеїв в останні дві години їх роботи щодня можна потрапити безкоштовно. Величезні черги перед входом швидко просуваються.

Щоб відчути дух доколумбової Америки, варто відвідати “Музей Америк” – вхід безкоштовний, проте підписи під усіма експонатами лише іспанською. Там можна побачити атрибути життя індіанців обох Америк і пізніших спільнот. Від обсидіанових мечів ацтеків до каное і вігвамів племен Північної Америки.

Багато гостей міста відвідують “Національний музей Прадо” з однією з найбільших у світі колекцією картин. Містить майже 8 тис. полотен, 9 тис. малюнків, і тисячу скульптур XII-XIX ст. Заснований на колишній королівській колекції. Серед творів – картини Тиціана, Ель Греко, Веласкеса, Рубенса, Гойї. “Прадо” означає “галявина для свят”.

Середньовічні замки і вузенькі вулички

Сеговія – типове іспанське містечко за 90 км на північ від Мадрида. Тоненькі закручені кам’яні вулички, величезний собор із нагромадженням еклектики і замок Альказар, з якого Волт Дісней змалював палац для свого логотипу.

Волт Дісней змалював палац для свого логотипу

Тут розташований один із найкраще збережених римських акведуків у світі. Найбільший у Західній Європі. Віком майже 2000 років. Довжина аркової конструкції через яр – 728 м. Діяв до ХІ ст, аж доки 1072 року під час облоги маври не зруйнували кілька секцій. У XV ст. іспанці відбудували, і водогін працював аж до кінця XIX ст.

Добратися в Сеговію можна з автовокзалу зі станції метро Монклоа. Білет на автобус коштує 4,2 євро. З центру Мадриду до вокзалу курсує безкоштовний бус 001.

Толедо – місто за 70 км на південь від Мадрида. В минулому столиця держави вестготів і згодом Кастилії. Розташоване на скелястій кручі, з середньовічними мурами і вузькими плутаними вуличками. У світі відома “толедська сталь”, тож у місті продають від мечів і обладунків нормального розміру до сувенірних маленьких. Можна відвідати музей художника Ель Греко, який тут жив, побувати в давніх синагогах чи мечеті, які перетворили в музеї.

Добратися можна з автовокзалу на метро Площа Еліптіка. Квиток коштує близько 5 євро.

Що таке сієста?

Сієста – це короткий період відпочинку чи дрімоти, який відзначається спокійними або легкими сном. В Україні сієста не є поширеною традицією. Сієста є важливою частиною культури багатьох країн, таких як Іспанія, Італія, Португалія, Латинська Америка та інші. Вона допомагає людям подолати спеку і відновити сили після напруженого трудового дня. Сієста зазвичай триває від 1 до 3 годин і починається після обіду. Під час сієсти люди відпочивають, сплять, читають, дивляться телевізор або займаються іншими приємними справами. Багато людей вважають, що сієста допомагає їм краще перенести спеку і підвищити працездатність. Сієста має багато переваг для здоров’я. Вона може допомогти:
– Знизити кров’яний тиск;
– Зменшити ризик серцево-судинних захворювань;
– Поліпшити пам’ять і концентрацію;
– Збільшити продуктивність праці. Однак, сієста може бути не такою корисною для людей, які працюють у офісах або на підприємствах, де потрібно дотримуватися графіка. У цих випадках сієста може призвести до порушення сну вночі.

Де проходить сієста