Особливості організації харчування у польових умовах

Харчування особового складу в польових умовах організується за групами постачання на польових продовольчих пунктах (ППП) (рис.12).

Готуючи пропозиції щодо потрібної кількості ППП та їх складу для військового оперативного резерву з’єднання (частини), начальник продовольчої служби насамперед має враховувати встановлений командиром порядок розміщення та переміщення підрозділів на місцевості, їх чисельний склад; характер та особливості службово-бойового застосування підрозділів; наявну кількість справних польових технічних засобів продовольчої служби та їх можливості.

Ураховуючи те, що завдання можуть виконуватись військами розосереджено із застосуванням дрібних груп, не тільки начальник продовольчої служби, але й кожний командир підрозділу повинен дбати про завчасну підготовку позаштатних кухарів, а старшини підрозділів мають бути навчені розгортати ППП та організовувати їх роботу. Такий підхід показує необхідність вирішення проблеми забезпечення військових оперативних резервів не лише автомобільними та причіпними (ПАК-200, КП-130, КП-125), але й очажними та малолітражними кухнями (КО-2-75, МК-30, МК-10).

Розкладка продуктів складається начальником продовольчої служби сумісно з начальником медичної служби частини на тиждень.

Затверджена командиром військової частини розкладка продуктів доводиться до підрозділів в добовій відомості наявності та руху продовольства, яка щоденно до кінця дня доставляється з діловодства продовольчої служби частин до господарчих відділень (форма добової відомості наявності та руху продовольства представлено на с.30).

Необхідно прагнути організовувати харчування гарячою їжею 3 рази на добу. Але, як виняток, гаряча їжа може готуватися 2 рази на добу з видачею проміжного харчування за рахунок добової норми (наприклад, банка м’ясо-рослинних консервів, хліб та солодкий чай).

На відміну від стаціонарних умов, при плануванні харчування в польових умовах дотримуються таких особливостей:

– холодні закуски та компот не плануються;

– інакше можуть розподілятися продукти пайка за прийомами їжі,

– вихід порції першої страви плануються 700 г.;

– каші плануються в’язкі.

Розглянемо розподіл овочево-круп’яної групи та інших продуктів за трьома варіантами:

з використанні свіжих продуктів;

з використанням консервованих та концентрованих продуктів;

при організації дворазового харчування з використанням продуктів проміжного харчування.

Розподіл продуктів при плануванні трьох разового харчування в польових умовах за прийомами їжі наведено у таблицях 6 – 8.

При плануванні харчуванні з консервованих та концентрованих продуктів з заміною м’яса та риби на м’ясні консерви, овочів на концентрати, доцільно передбачити на прийом їжі приготування таких страв. На сніданок та вечерю готувати їжу з м’ясних консервів з гарнірами: в’язких каш, макаронів відварних, картоплею тушкованою або картопляним пюре.

На обід готувати перші страви з концентрованих та консервованих продуктів такі, як супи з круп (використовуючи харчові концентрати), супи – розсольники, борщі, капусняки (використовуючи консервовані суміші)тощо.

Другі м’ясні страви на обід готують у вигляді м’ясних консервів з гарнірами: в’язких каш, макаронів відварних, комбінованих гарнірів тощо.

Розподіл продуктів при плануванні трьохразового харчування за нормою №1. /Варіант/

Розподіл продуктів овочево-круп’яної групи за прийомами їжі при плануванні трьохразового харчування зі свіжих продуктів (г), за нормою №1

Розподіл продуктів за нормою №1 при плануванні харчування з консервованих та концентрованих продуктів, г.

Варіант розподілу продуктів за прийомами їжі за нормою № 1 з видачею проміжного харчування наведено у таблиці 9.

Розподіл продуктів за прийомами їжі за нормою №1 з видачею проміжного харчування, г.

При плануванні дворазового харчування гаряча їжа готується на сніданок та вечерю. При цьому на один з цих прийомів їжі повинно готуватися дві страви (1 та 2 страва).

На проміжне харчування, як варіант, може плануватися одна банка м’ясо-рослинних консервів. При цьому обов’язково видається гарячий чай.

Розподіл овочекруп’яної групи (в перерахунку на овочі)

Проміжне харчування 430 г

Вечеря: 1 страва 370 г

Разом на вечерю: 870 г

Асортимент подібний стравам при приготуванні їжі з консервованих та концентрованих продуктів.

studopedia.org – Студопедия.Орг – 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.009 с) .

Харчування у польових умовах

Від харчування військовослужбовців залежить їх ефективна робота з оборони нашої країни. Ви, певно, чули славнозвісне прислів’я “Голодний солдат – це поганий солдат”. Отож, все це правда. Навіть більше, облаштування польового харчування сьогодні є нагальною потребою не лише в армії. Туристичні виїзди та походи, облаштування ярмарків чи фестів у мирний час, організація пунктів обігріву та годування людей, що потрапили в важкі умови, все це потребує сучасних рішень з організації польових кухонь чи швидкого харчування.

Що важливо враховувати під час облаштування польових кухонь

Сам термін “польова кухня” вже апелює до потреби у приготуванні їжі в польових умовах, тобто, за відсутності таких звичних речей, як водопровід, каналізація, духова шафа, чи всіляке кухонне приладдя, що ми ним користуємося та навіть не помічаємо цього.

В умовах виступу чи оборони застосувати норми харчування, що є розповсюдженими, дуже складно. Сьогодні найпоширеніші види харчування для армійських та туристичних цілей — це:

• або ж облаштування польової кухні,
• або застосування сухпаїв.

Обидва варіанти мають свої переваги та недоліки, та поєднує їх декілька базових принципів, без яких організувати харчування військовослужбовців доволі складно.

1. Мобільність. Солдати доволі рідко сидять на одній позиції, та в умовах активних бойових дій мобільність пересування – це запорука виживання. Тому й польові кухні для армії мають бути мобільними та легко переміщатися між позиціями.

2. Вага. Саме вага – критичний показник, бо армійцям точно ніколи буде пересувати важку кухню чи тягати в наплічнику багатокілограмовий раціон.

3. Поживність. В армії є певні норми харчування, яким їжа має точно відповідати. Над цими нормами постійно працюють харчові технологи та дієтологи, щоб зробити раціон бійців поживним, а на додаток ще й смачним. Їжа польової кухні тут має певну перевагу, бо подається до столу гарячою. Але сучасний сухпай армійський може скласти суттєву конкуренцію завдяки новим технологіям, що їх застосовують під час виготовлення сухих пайків.

4. Різноманітність. Звісно ж, на одній каші воїн, може, й протримається. Але одноманітність страв погано впливає на мотивацію та настрій, адже їжа – одне з найголовніших природних задоволень, що їх може отримувати людина.

Тому саме з комбінації цих чотирьох факторів з’являється сучасний раціон харчування військовослужбовців.

Як саме готують їжу в польових умовах

А тепер розглянемо, як саме готують їжу у польових умовах, та які приклади організації харчування військовослужбовців знає історія.

Основний спосіб приготування їжі в польових умовах – це, звісно ж, польова кухня. Це спеціальне приладдя, що легко пересувається та має металевий каркас. Сучасні польові кухні – це своєрідні причепи, що їх можна зачепити за транспортний засіб, якщо армія пересувається місцевістю. Також існують стаціонарні польові кухні чи ті, що монтуються безпосередньо в кузові автівки.

Але найголовніше правило для такого обладнання – це витривалість, здатність підтримувати високу температуру для приготування їжі та можливість одночасно готувати чималу кількість порцій їжі.

Облаштовуючи польову кухню для військовослужбовців варто врахувати наступні вимоги:

• Які продукти будуть використовуватись. Поза те, що вони мають відповідати нормам харчування ЗСУ, потрібно впевнитися у високій якості кожного інгредієнту.
• Хто саме буде готувати на польовій кухні. Ідеальний варіант – це кваліфікований військовий кухар, який має не лише профільний диплом, але й актуальну медичну книжку з усіма обстеженнями. Звісно ж, в реаліях фронту цей пункт буває неможливо виконати, але варто це враховувати.
• Технічний стан польової кухні. Перед відправленням на фронт, варто кожен пристрій протестувати на працездатність та безпечність.
• Санітарний стан котлів – це одна з найголовніших вимог. Зазвичай, котли польових кухонь мають товсте металеве дно, але вони точно не можуть бути виготовлені з сортів сталі, що підвладна іржі, або з алюмінію. Сучасні типи польових кухонь обладнані декількома котлами зі спеціальної харчової сталі, яка толерантна до хімічних сполук, продуктів бродіння, впливу кислот.

Отже, облаштувати польову кухню – це доволі експертне завдання. А як щодо інших засобів приготування їжі в полі? Тут все впирається в питання – хто й де буде готувати? Так, наприклад, далекобійники зазвичай мають в автівці спеціальні примуси, що живляться сухим спиртом та дозволяють розігріти одну ємність для приготування їжі.

Для туристів звичайна практика використовувати або ж вогнище та туристичні горнятка, або ж газові горілки, які сьогодні є розповсюдженим типом туристичного обладнання. Якщо умови перебування в екстремальному середовищі дозволяють, ці способи приготування їжі також варто розглядати, як альтернативу польовій кухні.

А звідки ж пішли польові кухні, як армійський маст-хев?

Їх прототипами стали похідні кухні французької армії часів Наполеона та його походу на Росію. На той час багато європейських військових організацій почали застосовувати двовісні вози, на яких розводилося багаття та встановлювалися мідні котли. Звісно ж, така кухня була доволі маломобільною, та й приготувати на ній їжу було не так вже й просто. Але загалом ідея дозволила суттєво поліпшити харчування військовослужбовців та знизити ризики смерті від харчових отруєнь, недоїдань чи кишкових розладів.

З часом ідея була вдосконалена:

• Мідні котли замінили на сталеві,
• Кінну тягу – на моторизоване пересування,
• А форми кухні стали більш ергономічними та зручними.

До того ж з кінця XIX сторіччя набули популярності сухпаї армійські, які враховували певні недоліки, що їх має приготування їжі на польовій кухні.

Сухпаї нового покоління, як альтернатива польовій кухні

Розповсюдження сухпаїв почалося наприкінці XIX сторіччя, коли німецькі харчові підприємства розробили технологію виготовлення супових концентратів. До цього моменту харчування військовослужбовців або цілком залежало від вміння кухарів польової кухні, або ж від кількості та якості продуктових паїв, що їх видавали армійцям. Наприклад, такі паї могли складатися з хліба, чаю, сирих та необроблених овочів, м’яса. Зрозуміло ж, такі паї швидко псувалися, та й готувати їх було часто нема ані місця, ані часу.

Тому винахід сухих пайків для армії став по-справжньому революційним. Він вирішував одразу декілька проблем:

• Безпека та зберігання їжі,
• Мінімізація ваги продуктів,
• Швидкість приготування,
• Відсутність потреби у додатковому приладді.

Навіть більше, сучасний сухпай армійський має небагато спільного з концентрованими бульйонними кубиками з минулого. Він відповідає не лише нормам харчування, але й сучасним смакам.

Візьмемо за приклад сухпаї, що виробляє ТМ SUSHKA. Суха їжа цього виробника виготовлена за допомогою особливої технології сушіння натуральних та високоякісних продуктів. Ті ж свіжі овочі, м’ясо, риба, зелень після проходження висушування зберігають всю користь, а натомість втрачають зайву вологу, що робить їх легшими.

Такі сухпаї можна заливати або окропом, який легко здобути навіть на окопній свічці, або загалом холодною водою – трохи часу, та обід чи вечеря вже на столі. Саме тому цей сухпай є доволі зручним способом харчування не лише військовослужбовців.

Сучасні методи харчування військовослужбовців доволі різноманітні. Класичні та сучасні польові кухні, туристичне приладдя, що його можна використовувати й в умовах фронту, а також незамінні сухпаї армійські точно не дадуть нашим воїнам страждати від голоду та неякісної чи несмачної їжі.

Особливості організації харчування військовослужбовців в польових умовах

Аналіз кількісної та якісної повноцінності харчування військовослужбовців свідчить про незбалансованість вмісту поживних речовин, значний дефіцит харчових волокон, недостатнє надходження більшості мікронутрієнтів, потреба в яких суттєво зростає в умовах підвищених психоемоційних та фізичних навантажень на оргаизм. The analysis of quantitative and qualitative military usefulness of nutrition imbalance indicates nutrient content, a significant shortage of dietary fiber, insufficient intake of most micronutrients, demand for which is growing significantly in terms of increased psycho-emotional and physical stress on the body.

Опис

Ключові слова

військовослужбовці , польові умови , раціон харчування , military , field conditions , diet , кафедра технології оздоровчих продуктів

Бібліографічний опис

Стеценко, Н. О. Особливості організації харчування військовослужбовців в польових умовах / Н. О. Стеценко, Г. О. Сімахіна // Оздоровчі харчові продукти та дієтичні добавки: технології, якість та безпека : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 28-29 травня 2015 р. – К. : НУХТ, 2015. – C. 20-21.