5 вдалих конструкцій саморобних квардроциклів

Зробити квадроцикл бувалому авто- або мотолюбителю не так вже і важко. Але перш ніж прийняти рішення і розпочати справу, варто ознайомитись з досвідом конструкторів-першопрохідців.

Не варто стверджувати, що ці проекти саморобних квардоциклів – найкращі. Але вони найбільш типові, і на них зручно показати характерні конструкторські схеми, помилки і успішні рішення.

Для розваг

Легкий квадроцикл з двигуном від класичного К-750 створювали явно для розважальних поїздок. Він максимально простий, у нього немає нічого зайвого: декоративного обвісу, захисних щитків, габаритних вогнів і навіть багажника.

Мінімум оснащення, проте чотири колеса для стійкості; фаркоп – для додання практичності.

Передня підвіска тут повністю незалежна, а задня – залежна, причому на жорсткому важелі, який дає мосту (від “Жигулів”) волю лише в одній площині. Цікава деталь цієї моделі – несиметрично обрізаний задній міст. Інші конструктори чомусь бояться так робити, а даремно: це дозволяє відцентрувати вихід з МКП “Урала” і фланець “жигулівського” мосту. А це в свою чергу полегшує роботу кардана трансмісії, навіть якщо це ШРУС. Рішення з гальмівним диском на цьому ж трансмісійному валу також заслуговує на повагу.

Раціональний

Найпростіша конструкція, що по суті являє собою мотоцикл “Урал”, поставлений на чотири колеса. Задню вилку розширили, щоб на неї можна було навісити трохи звужений задній міст від “Жигулів”.

Не менше половини саморобних квадроциклів мають саме таку конструкцію. Але через спрощену задню підвіску їхні можливості на бездоріжжі обмежені.

Міст ходить вгору-вниз лише в одній площині, що не дуже добре на великих нерівностях, проте такий примітивізм дав змогу обійтися лише двома важелями.

Мало хто з саморобників має креслення своїх проектів – більшість з’єднань і ув’язок робиться “за місцем”. Проте без ескізів технічна творчість неможлива.

Спереду класична для такого транспорту незалежна параллелограмна підвіска з парою А-подібних важелів біля кожного колеса. Гальма гідравлічні, на всі чотири колеса, з використанням деталей від тієї ж таки вазівської класики. З цікавих рішень – примусовий обдув циліндрів “уралівського” двигуна повітрям за допомогою вентилятора пічки від Lada Samara.

Досконалий

Це вже робота дещо іншого рівня, хоча в основі лежить той самий силовий агрегат від важкого мотоцикла-опозита. Конструктор приділив більше уваги підвісці коліс, а значить, ця машина буде на голову вище попередніх на пересіченій місцевості. Спереду – довгі важелі, по парі для кожного колеса, а сзаду – незмінний нерозрізний міст від задньопривідного легковика.

Кілька додаткових вдосконалень піднімають цю саморобку на інший технічний рівень.

Але відмінність від безлічі подібних проектів у тому, що цей міст підвішено на чотирьох важелях, які дають йому можливість ходити не суто вгору-вниз, а й нахилятися. Тобто на нерівностях то одне, то друге заднє колесо квадрика не буде вивішуватися, випробовуючи міст та важелі на міцність, а м’яко облягатиме рельєф шляху.

Мотоциклетному двигуну повітряного охолодження при роботі квадроцикла на важкому грунті загрожує перегрів, тож автор проекту прилаштував до мотора маслорадіатор, теплообмінник якого сховав під переднім багажником. Невідомо, чи вистачить при цьому потужності штатного маслонасоса, адже всім відомо, що змащувальна система двигунів КМЗ доволі примхлива. Застосоване вдале рішення з колесами: спеціальну зубасту гуму взули на диски від автомобіля “Ока”, які розширили за допомогою вварених вставок.

4х4 з автомобільним двигуном

Типовий представник відносно нечисельного клану квадроциклів з автомобільним двигуном. Конструктор обрав найдоступніший і певно, найзручніший варіант – 33-сильний двохциліндровий двигун від компактного автомобільчика “Ока”. Його плюси перед аналогічним за потужностю мотором “Дніпра” та “Урала” – в більший довговічності та меншій тепловій навантаженості завдяки наявності системи рідинного охолодження з радіатором.

Автомобільний двигун виводить саморобку на новий рівень можливостей: стає доступним тривалий рух у важких умовах і з великим вантажем.

Це, а також особливості передньопривідної трансмісії “Оки”, дало змогу зробити квадроцикл повнопривідним. Автомобільний силовий агрегат розташували вздовж рами, відповідно, кожен колісний привід автомобільчика на “квадрику” став трансмісійним валом (карданом), що передає крутний момент до переднього та заднього мосту. Ведучі мости зроблені на основі “жигулівських”, але кожну напіввісь замінили приводним валом від Lada Samara.

Схема трансмісії квадроцикла 4х4: 1- двигун “Ока” 0,75 л; 2 – зчеплення; 3 – МКП із “заниженою” головною парою; 4 – трансмісійний вал (ШРУСи ВАЗ-2108) до переднього мосту; 5 – редуктори ведучих мостів (ВАЗ-2101); 6 – трансмісійний вал. 7 – колеса.

Трохи дивно, що жоден з трьох диференціалів не має блокування. Але для підвищення крутного моменту в МКП “Оки” шестерні головної пари замінили на ланцюгову передачу з більшим значенням. Цікаво, що за зізнанням самого автора, робота над проектом зайняла 11 місяців, конструктор-аматор проводив у гаражі щодня по кілька годин – після основної роботи.

Класичний

Стриманий вигляд цей квадроцикл має за рахунок скромних “жигулівських” коліс, щільно посаджених щитків та відсутності решти розвиненого обвісу. Використана база все того ж МТ-10 “Дніпро” частково його рама, силовий агрегат, бак, сидіння.

Фактично, найпростіший квадроцикл аналогічний за функціональністью до мотоцикла з коляскою, хоча й має лише два місця. Але він більш стійкий на дорозі.

Cудячи з усього, власник – він же конструктор – бачив своє дітище як транспорт для неквапливих прогулянок, без зазіхань на подвиги на бездоріжжі. Передня підвіска, як і у більшості аналогів, цілком незалежна, задня – із “жигулівським” нерозрізним мостом, залежна, тобто без можливості реагувати на складний рельєф місцевості.

Побудова квадроцикла власними руками найчастіше займає місяці, а той роки, адже конструктори-аматори працюють тільки у вільний від основної діяльності час.

Рекомендація Авто24

Дуже важливо визначитись, який тип “квадрика” вам потрібен, а також, наскільки складний проект ви зможете потягнути. Адже може статися, що коли ви візьмете на себе занадто багато, транспортний засіб ви все-таки створите. Але чи буде він достатньо надійним і функціональним, якщо побудований в умовах суворої економії коштів і часу? Тож реально оцінюйте свої потреби і свої сили, і нехай вас надихає успішний досвід попередників.

Як зробити квадроцикл своїми руками

Є багато речей, які ми не можемо купити з фінансових причин. І є так само багато речей, які можна зробити своїми руками і без залучення серйозних коштів. В тому числі – такий транспорт, як квадроцикл.

Сподіваємось, що аматори, які беруться за виготовлення саморобного квадроцикла, розуміють сутність і призначення цього транспорту. Зазначимо, що практичність його не набагато більша, ніж у звичайного мотоцикла з коляскою, особливо якщо це МТ “Дніпро” або “Урал” с ведучим колесом коляски. Але задоволення від їзди “квадрик” може надати більше.

Квадроцикли ручної роботи бувають дуже різні, але об’єднує їх одне: такий саморобний транспорт дуже непросто зареєструвати.

Проект

Почніть з обрахунку концепції, яка має базуватись на агрегатах, що у вас є або які ви могли б собі купити: двигун, коробка передач, ведучий міст, підвіски, трансмісійні вали, колеса. Непоганий варіант – знайти в інтернеті той чи інший вдалий саморобний квадроцикл, і відтворити конструкцію його своїми силами. Буде корисним попередньо порадитись з його конструктором, який стовідсотково має досвід не лише побудови, а й експлуатації.

Ви маєте заздалегідь чітко уявляти собі і загальне компонування, і вузли з’єднання кожного агрегату, не відкладаючи вирішення якихось конструкторських питань на потім. Інакше вам доведеться щось переробляти по кілька разів.

Двигун

Важливі для саморобного квадроцикла параметри: потужність мотора та його маса, тип охолодження, способи з’єднання з трансмісією. Прорахуйте, якою має бути потужність силового агрегата, а вона залежить від майбутніх умов експлуатації: кількість вантажу, дорожні умови, інтенсивність експлуатації.

“Двохтактник” від мотоцикла ІЖ, певно, найменший мотор, який можна поставити на квадроцикл для дорослих. “Іграшки” для дітей – інша справа.

Мотоциклетний двигун повітряного охолодження – найдоступніший варіант, однак нерідко він потребуватиме облаштування примусового обдуву від вентилятора. Якщо ви будуєте фан-транспорт вихідного дня, вам досить мотоциклетного двотактника потужністю близько 20 – 30 к.с. Якщо ж потрібен транспортер для регулярних ділових поїздок, краще брати більш довговічний чотиритактний опозитник від МТ “Дніпро” або якійсь “іномарочний” агрегат. Відомі також конструкції на базі невеликих автомобільних двигунів об’ємом 0,6 – 0,8 л, причому з ефективним рідинним охолодженням.

Рама

Її можна зробити на основі мотоциклетної, а можна зварити цілком нову. Складних моментів декілька: правильно обрати діаметр і товщину труби, надійно зварити деталі і не помились з розташуванням всіх елементів з точки зору міцності.

Раму для невеликого квадроцикла дуже часто переробляють з мотоциклетної.

Наполегливо радимо запросити для консультації дипломованого інженера з досвідом роботи на механоскладальному виробництві або в сфері ремонту техніки. Покажіть йому ескізний проект рами і пояснивши, де що буде кріпитись, спитайте те, з чим можете помилитись самі: якого діаметра мають бути труби і спосіб їх з’єднання.

Підвіска

Передня має бути незалежною, задня – бажано також. Класичний варіант – паралелограмна двохважільна конструкція біля кожного колеса. Важелі багато хто варить сам з круглих або прямокутних труб. Але простіше взяти важелі від передка “Москвича” або “Жигулів”, і в такому випадку вирішиться також питання усіх шарнірів, адже сайлент-блоки, рульові тяги та кульові опори можна буде взяти “рідні”.

Саморобні важелі через більшу довжину дозволяють зробити ходову комфортніше, натомість готові автомобільні позбавляють купи проблем при виготовленні.

При проектуванні врахуйте потребу регулювання сходження та розвалу. Швидше за все вам не вдасться з першого разу вгадати з жорсткістю пружин та амортизаторів, тож треба передбачити можливість їх заміни іншими.

Трансмісія

Повний привід – річ не обов’язкова, але в умовах постійних снігових заметів або глибокої багнюки – дуже бажана. Коробку передач зручно залишати ту, якою був укомплектований обраний двигун, а ось роздатку для приводу 4х4 доводиться робити самотужки, оскільки автомобільний агрегат буде занадто важним і великим. В якості трансмісійних валів (до кожного колеса чи між агрегатами) можна брати стандартні автомобільні ШРУСи з чохлами. Довжину валів досвідчені токарі і зварювальники можуть зменшувати без порушення співвісності.

Навіть якщо вам потрібен апарат виключно для бездоріжжя, елементи обвісу в ньому мають бути – хоча б для захисту від багна і води, що летять з коліс.

Дизайн

Перед остаточним складанням виробу пофарбуйте бодай деякі деталі – важелі підвіски, пружини, раму. Фарбувати складові після складання буде як мінімум важче, а часом і неможливо. Такі речі додають машині охайності, адже найчастіше саме вигляд псує враження від саморобної техніки. Щодо стилю навісних деталей, радимо переглянути фото фабричних квадроциклів і запозичити дизайн тієї чи іншої моделі – це убереже вас від створення чогось незграбного і потворного.

Типові помилки саморобників

Маятниковий задній міст. Недорогий і тому поширений варіант задньої підвіски у вигляді нерозрізного мосту має право на існування, але потрібно забезпечити осі свободу не лише у вертикальній площині, а й у горизонтальній. Тобто треба зробити так, або підніматися вгору могли не лише обидва колеса синхронно (разом з віссю), а й кожне окремо – нехай навіть з перекосом моста. Інакше ходова буде ламатися на бездоріжжі. Проте, для променадів більш-менш рівними дорогами згодиться і найпростіший міст з качанням в одній площині – на основі заднього мотоциклетного маятника.

Автомобільні шини. Навіть зимові шини з глибоким протектором безнадійно ковзають і буксують у снігу і багнюці: для серйозного бездоріжжя потрібні спеціальні покришки з розвиненими грунтозачепами і широкими канавками між ними.

Цей легкий апарат на важкій дорозі не поступиться прохідністю потужному квадроциклу – завдяки правильним колесам і великим ходам підвіски.

Форсування двигуна. “Прокачуючи” мотоциклетний двигун у найпростіший спосіб, гаражні механіки часто роблять, щоб максимальна потужність і крутний момент розвивалась у високому діапазоні обертів. А це не добре для їзди по багнюці і глибокому снігу – колеса будуть частіше буксувати і зариватись. Тому краще не чіпати характеристики мотора, а збільшити передавальне число трансмісії, аби легше було йти по важкій дорозі “внатяг”.

Рекомендація Авто24

Майте на увазі, що в більшості випадків квадроцикл – це перш за все розважальний снаряд. Деякі законодавчі обмеження щодо експлуатації на автошляхах знижують його практичну цінність. Тому активні користувачі – мисливці, рибалки, лісники та завзяті туристи – замість “квадрика” купують важкий мотоцикл типу МТ “Дніпро” або “Урал” колісної формули 3х2. Оскільки на ньому можна без жодних побоювань рухатись дорогами загального користування, а прохідність не набагато гірша.

Как сделать квадроцикл своими руками

Есть множество вещей, которые мы не можем купить по финансовым причинам. И есть такое же множество вещей, которые можно сделать своими руками и без привлечения серьезных средств. В том числе – такой транспорт, как квадроцикл.

Надеемся, что любители, которые берутся за изготовление самодельного квадроцикла, понимают суть и назначение этого транспорта. Отметим, что практичность его не намного больше, чем у обычного мотоцикла с коляской, особенно если это МТ “Днепр” или “Урал” с ведущим колесом коляски. Но удовольствия от езды “квадрик” может предоставить больше.

Квадроциклы ручной работы бывают очень разные, но объединяет их одно: такой самодельный транспорт очень непросто зарегистрировать.

Проект

Начните с расчета концепции, которая должна базироваться на агрегатах, которые у вас есть или которые вы могли бы позволить себе купить: двигатель, коробка передач, ведущий мост, подвески, трансмиссионные валы, колеса. Неплохой вариант – найти в интернете тот или иной удачный самодельный квадроцикл, и воссоздать его конструкцию своими силами. Будет полезным предварительно посоветоваться с его конструктором, который обладает опытом не только построения, но и эксплуатации.

Вы должны заранее четко представлять себе и общую компоновку, и узлы соединения каждого агрегата, не откладывая решения каких-то конструкторских вопросов на потом. Иначе вам придется что-то переделывать по несколько раз.

Двигатель

Важные для самодельного квадроцикла параметры: тяговые характеристики мотора и его масса, тип охлаждения, способы соединения с трансмиссией. Просчитайте, какой должна быть мощность силового агрегата, а она зависит от будущих условий эксплуатации: велична нагрузки, дорожные условия, интенсивность эксплуатации.

“Двухтактник” от ИЖа или Jawa – самый маленький мотор, который можно поставить на квадроцикл для взрослых. “Игрушки” для детей – это другое дело.

Мотоциклетный двигатель воздушного охлаждения – самый доступный вариант, однако нередко он потребует обустройства принудительного обдува от вентилятора. Если вы строите фан-транспорт выходного дня, вам достаточно мотоциклетного двутактника мощностью около 20 – 30 л.с. Если же нужен транспортер для регулярных деловых поездок, лучше брать более долговечный четырехтактный оппозитник от МТ “Днепр” или какой-то “иномарочный” агрегат. Известны также конструкции на базе небольших автомобильных двигателей объемом 0,6 – 0,8 л, причем с эффективным жидкостным охлаждением.

Рама

Ее можно сделать на основе мотоциклетной, а можно сварить совершенно новую. Сложных моментов несколько: правильно выбрать диаметр и толщину трубы, надежно сварить детали и не ошибиться с расположением всех элементов с точки зрения прочности.

Раму для небольшого квадроцикла очень часто переделывают из мотоциклетной.

Настоятельно советуем пригласить для консультации дипломированного инженера с опытом работы на механосборочном производстве или в сфере ремонта техники. Покажите ему эскизный проект рамы и объясните, где что будет крепиться, спросите то, с чем можно ошибиться самому: какого диаметра должны быть трубы и способ их соединения.

Подвеска

Передняя должна быть независимой, задняя – желательно тоже. Классический вариант – параллелограммная двухрычажная конструкция у каждого колеса. Рычаги много кто варит сам из круглых или прямоугольных труб. Но проще взять рычаги от передка “Москвича” или “Жигулей”, и в таком случае решится также вопрос всех шарниров, ведь сайлент-блоки, рулевые тяги и шаровые опоры можно будет взять “родные”.

Самодельные рычаги из-за большой длины позволяют сделать ходовую комфортнее, зато готовые автомобильные избавляют от проблем при изготовлении.

При проектировании учтите потребность в регулировке схождения и развала. Скорее всего вам не удастся с первого раза угадать с жесткостью пружин и амортизаторов, поэтому необходимо предусмотреть возможность их замены другими.

Трансмиссия

Полный привод – вещь не обязательная, но в условиях постоянных снежных заносов или глубокой грязи – очень желательная. Коробку передач удобно оставлять ту, которой был укомплектован выбранный двигатель, а вот раздатку для привода 4х4 приходится делать самостоятельно, поскольку автомобильный агрегат будет слишком важным и большим. В качестве трансмиссионных валов (к каждому колесу или между агрегатами) можно брать стандартные автомобильные ШРУСы с чехлами. Длину валов опытные токари и сварщики могут уменьшать без нарушения соосности.

Даже если вам нужен аппарат исключительно для бездорожья, элементы обвеса на нем должны быть – хотя бы для защиты от грязи и воды, летящих из колес.

Дизайн

Перед окончательной сборкой изделия покрасьте хотя бы некоторые детали – рычаги подвески, пружины, раму. Красить составляющие после сборки будет как минимум труднее, а порой и невозможно. Такие вещи добавляют машине опрятности, ведь зачастую именно окраска портит впечатление от самодельной техники. По стилю навесных деталей советуем посмотреть фото фабричных квадроциклов и позаимствовать дизайн той или иной модели – это убережет вас от создания чего-то несуразного и безобразного.

Типичные ошибки самоделкиных

Маятниковый задний мост. Недорогой и потому распространенный вариант задней подвески в виде неразрезнного моста имеет право на существование, но нужно обеспечить оси свободу не только в вертикальной плоскости, но и в горизонтальной. То есть надо сделать так, чтобы подниматься вверх могли не только оба колеса синхронно (вместе с осью), но и каждое отдельно – пусть даже с перекосом моста. Иначе ходовая будет ломаться на бездорожье. Однако, для променадов по более или менее ровным дорогам сойдет и самый простой мост с качанием в одной плоскости – на основе заднего мотоциклетного маятника.

Автомобильные шины. Даже зимние шины с глубоким протектором безнадежно скользят и буксуют в снегу и грязи: для серьезного бездорожья нужны специальные покрышки с развитыми грунтозацепами и широкими канавками между ними.

Этот легкий аппарат на тяжелых дорогах не уступит по проходимости мощному квадроциклу – благодаря правильным колесам и большим ходам подвески.

Форсирование двигателя. “Прокачивая” мотоциклетный двигатель простейшим способом, гаражные механики часто выводят максимальную мощность и крутящий момент в высокий диапазон оборотов. А это не хорошо для езды по грязи и глубокому снегу – колеса будут чаще буксовать и зарываться. Поэтому лучше не трогать характеристики мотора, а увеличить передаточное число трансмиссии, чтобы легче было идти по трудной дороге “внатяжку”.

Рекомендация Авто24

Имейте в виду, что в большинстве случаев квадроцикл – это прежде всего развлекательный снаряд. Некоторые законодательные ограничения по эксплуатации на автодорогах снижают его практическую ценность. Поэтому активные пользователи – охотники, рыбаки, лесники и заядлые туристы – вместо “квадрика” покупают тяжелый мотоцикл типа МТ “Днепр” или “Урал” колесной формулы 3х2. Поскольку на нем можно без опасений двигаться по дорогам общего пользования, а проходимость не намного хуже.