“Диво-пігулки” не існує: 6 речей, які дратують лікарів

Чи не усі ми неодноразово чули нарікання на професійні навички лікарів чи відсутність поваги. Проте чи знають пацієнти, які помилки вони допускають на прийомі в лікаря і чим саме дратують їх?

Пропонуємо подивитися з боку, щоб зрозуміти, чого надалі робити не варто.

“Сусідка сказала”, “я в інтернеті прочитав” – ці фрази медики чують дуже часто.

Пацієнти виконують поради всіх довкола, окрім лікарів, і це дійсно сердить, адже й результатів від такого лікування в кращому випадку немає, а в гіршому – стан хворого значно погіршується.

То чого не треба говорити лікарям і як зберегти хороші стосунки з ними?

Існує такий тип пацієнтів, які очікують від спеціаліста “чарівну пігулку” і вважають, якщо він її не дав, то це – поганий медик!

Виникає цікава аналогія: коли ви хоче скинути вагу, починаєте займатися спортом, стежити за харчуванням і навіть водним балансом, бо саме ці фактори є ключовими і принесуть результат.

Тобто дива у цьому процесі не буває, тому не шукайте його в “чудодійних таблетках” і слухайте свого лікаря.

Пацієнти ходять по лікарях, в пошуках “того самого”, який і пропише пігулку від усіх хвороб. Чудово, якщо такого “спеца” вони не знаходять, проте тоді ці люди вважають лікарів некваліфікованими.

Чому ж? Адже їм пропонують системне лікування, зміну способу життя та підходів до щоденних звичок. НІТ! Дайте мені щось, щоб одразу подіяло.

Мабуть, єдине, що в цій ситуації можна порадити пацієнтам – змінити модель мислення та пояснити, що здоров’я потребує постійної уваги і часто це тривала робота, яку одна таблетка не може вирішити.

Цей пункт, мабуть, найбільше дратує: “Мені ваше лікування не допомогло!”

Починаєш розбиратись і дізнаєшся, що пацієнт самостійно відмінив половину листка призначень, але вважає, що “це ваше лікування” виявилось неефективним… У таких випадках виникає зустрічне запитання: навіщо тоді звертатися до спеціаліста, якщо не виконуєте його вказівок?

Вирішенням цієї проблеми є довіра. Так, саме вона стане першим кроком до успішного лікування. Лікар не виписує вам препарати для галочки, адже кожен препарат має конкретний вплив на лікування, а відмінивши один чи кілька з них, ви зводите результат нанівець і наражаєте себе на небезпеку.

До речі, медпрацівник не несе відповідальності за здоров’я хворого, якщо він відмовиться від медичних приписів або порушить встановлений для нього режим.

Просто припиніть псувати власне здоров’я і слухайте медиків.

Нівелювання власної відповідальності за лікування.

Лікування – двосторонній процес! Він є партнерським і не несе в собі перекладання відповідальності за одужання лише на лікаря. Тому запам’ятайте, що результат лікування – це робота обох сторін.

Припиніть засуджувати лікаря, якщо відмовляється виконувати його рекомендації.

Пам’ятайте, що ваше здоров’я – комплексна річ. Саме ви щодня вирішуєте з’їсти поживний на вітаміни обід чи перекусити стріт-фудом та коли варто звернутися до спеціаліста.

Інша дратівлива історія дуже часто демонструється в кіно та серіалах на кшталт “Доктор Хаус”.

Пацієнт дає великий стос висновків в папці, а ти маєш одним швидким переглядом вивчити анамнез та поставити діагноз. Це все тобі дають, додаючи фразу: “Ви просто гляньте!”.

Шановні пацієнти, то все – час! Уявіть собі, що ви протягуєте юристу двохсот сторінковий договір з проханням “просто глянь” і скажи, які в подальшому можуть бути проблеми?!” Це дуже смішно.

“Чому це так дорого? Адже ви мені приділили лише 10 хвилин часу!”

Тут влучно згадати анекдот:

“Чоловік приїхав до автомеханіка, попросив полагодити машину. Той відкрив капот, стукнув молотком кудись і каже:

– Готово! З вас 300 доларів.

– Чому так дорого, адже це зайняло хвилину?

На що механік йому говорить:

– Так, швидко, але я вчився цьому 10 років”.

З лікарями те саме. Пацієнти часто недооцінюють працю лікарів та свого ж здоров’я. Кожен медик знає, що навчання у цій складній і надважливій сфері – ніколи не закінчується.

Упродовж усього життя вони інвестують гроші в додаткову освіту, жертвують часом на відпочинок, відпрацьовують майстерність, лікують тисячі пацієнтів.

Саме ці чинники впливають на те, що візит займе лише 10 хвилин і буде максимально точним, проте коштуватиме відповідно. Але це здоров’я і воно – безцінне.

Матвій Хренов, радник міністра охорони здоров’я (2018-2019 рр), спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці “Погляд” не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

Якою має бути гідність людини в лікарні, або Коли пацієнти стануть людьми

Які дослідження та аналізи можна пройти в лікарні безкоштовно? Перелік

Гідність пацієнтів чи гідність медиків – що важливіше?

Що ми прийняли: як на організм діють ліки проти головного болю

Що трапляється з пігулкою, коли вона потрапляє в наш організм?

Існує чотири стадії життя ліків у нашому тілі: всмоктування, розповсюдження, метаболізм та виведення.

Якщо ліки приймають у вигляді пігулки, вона кровоносними судинами доставляється зі шлунково-кишкового тракту до печінки.

Далі – стадія розповсюдження: кров розносить ліки по організму. Тут можуть виникати побічні ефекти.

Потім настає черга процесу розпаду ліків або метаболізму. Всім, що потрапляє в наш організм, неважливо, це була пігулка, ін’єкція чи інгаляція, на стадії метаболізму займається печінка.

Тут, у печінці, завдяки травним ферментам хімічні речовини змінюються, або біодеформуються.

І нарешті, виводяться з організму разом з сечею та/або фекаліями.

Це загальна модель. Звичайно, кожні ліки мають свої особливості.

Деякі необхідно розсмоктувати під язиком. Для деяких важлива оболонка, яка зможе витримати соляну кислоту шлунку.

Візьмемо принцип роботи ібупрофену, препарату, що часто використовують проти головного болю.

Це інгібітор, тобто препарат, що стримує або пригнічує певні фізіологічні процеси.

Ібупрофен стримує виробку простагландинів – фізично активних речовин, що підвищують чутливість до больових подразників.

Цей препарат добре всмоктується шлунково-кишковим трактом, переробляється печінкою та виводиться нирками.

ЩО У ВАС Є, ОКРІМ ГІЛЬЙОТИНИ?

Що важливо знати про пігулки від головного болю? Їх багато.

“Але найбільш поширених типів первинного головного болю лише два, – стверджує лікар-невролог Сергій Фернандес Де Рівес. – Це мігрень та головний біль напруження.

Будь-який головний біль лікується анальгетиками. Як правило, призначають так звані нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), це всім відомий аспірин, ібупрофен, парацетамол тощо.

У цих препаратів є три основних ефекти: вони знеболюють, знімають запалення та знижують температуру тіла“, – розповідає лікар.

Нестероїдні протизапальні анальгетики за словами невролога – перша лінія лікування головного болю.

На порталі для пацієнтів WebMed застерігають : зловживання цими пігулками може спричинити медикаментозний головний біль, який важко лікувати. Також підвищується ризик побічних ефектів.

Тож якщо ви мусите приймати анальгетики більше 2 разів на тиждень – це привід звернутись до лікаря.

“Чому це трапляється – невідомо, – розповідає Сергій, – це досить часте явище, але щоб уникнути медикаментозного головного болю дуже важлива профілактика.

При головному болі напруження – це спосіб життя: сон, свіже повітря, фізична активність, стресостійкість та збалансований емоційний стан.

Для профілактики хронічної мігрені використовують деякі гіпотензивні засоби (що знижують артеріальний тиск – УП), антидепресанти, протиепілептичні препарати та навіть ін’єкції ботоксу”.

Як це працює з ботоксом: приступ мігрені супроводжує сильна чутливість, в тому числі й до світла та звуків.

Ін’єкції ботоксу вводять в точки максимально насичені больовими рецепторами і так блокують їх.

Через це больові подразники не можуть досягти критичної інтенсивності для запуску патологічного процесу мігрені, пояснює лікар.

При мігренях часто призначають високі дози нестероїдних анальгетиків, але коли й цього недостатньо, використовують препарати іншої групи – триптани.

Згідно з національною асоціацією головного болю, триптани – група препаратів, які використовують для мігрені, яку можна схарактеризувати як ускладнену.

Але неврологи застерігають, що ці препарати не можна використовувати без стовідсоткової впевненості, що у хворого саме мігрень.

“Призначення триптанів має сенс тільки, якщо НПЗП не допомагають, – наголошує Фернандес де Рівес.

ЧОМУ МЕНІ ЦЕ ПРИЗНАЧИЛИ?

Ви жалієтесь лікарю на головний біль, з яким не допомагають впоратись анальгетики, а він прописує вам. антидепресанти.

Або бета-блокатори, які зазвичай приймають від тахікардії. Це нормально? Насправді, так. Багато препаратів, які спочатку розробляли для одних хвороб, згодом схвалили для лікування інших.

Сергій Фернандес Де Рівес наводить приклад з протиепілептичними засобами:

“Візьмемо прегабалін чи габапентин: їх вже давно майже не використовують при лікуванні епілепсії – не найкращий вибір. Але вони ефективні як знеболювальні та протитривожні ліки. Механізм дії пов’язаний зі зниженням порогу чутливості. І немає значення, чи йдеться про епілептичний імпульс, чи про больовий подразник.”

Але іноді препарати можуть порадити використовувати не за інструкцією.

На заході таку практику називають ” off – label “, тобто ліки виписують не за інс т рукцією, зважуючи всі переваги та ризики.

Згідно WebMed, один рецепт з п’яти в США виписується за практикою Off-label.

ПОБІЧНІ ДІЇ ТА ДІЮЧА РЕЧОВИНА

“Анальгетики різняться за профілем безпеки, – пояснює Сергій, – аспірин може викликати виразку шлунка, ібупрофен за тривалого приймання не щадить нирки, а парацетамол, хоч і вважається найбільш безпечним з анальгетиків, при передозуванні вражає печінку.

Будь-який препарат може викликати побічні дії, якщо він працює.

Усі ліки складаються з двох основних компонентів: діючої речовини, яка і дає свій лікувальний ефект, та супутньої речовини, яка допомагає організму засвоїти ліки.

Супутня речовина не має хімічної активності. Це може бути лактоза або мінеральна олія.

Якщо взяти ліки проти головного болю, то в аспірині ацетилсаліцилова кислота – це діюча речовина. А крохмаль кукурудзяний – супутня.

“Багато різних препаратів мають схожий механізм дії й тоді ліки об’єднують в групу, – пояснює невролог. – Нестероїдні протизапальні препарати діють на фермент – циклооксигеназу (ЦОГ), яка має два види: ЦОГ1 та ЦОГ2.

Аспірин діє переважно на ЦОГ1, яка пов’язана зі слизовою шлунку та агрегацією тромбоцитів. Саме тому він часто викликає виразку шлунку. А от на ЦОГ2, яка пов’язана з запаленням та болем він впливає в меншій мірі. Тому аспірин не найкращий анальгетик.

Але його доречно використовувати для профілактики інфарктів та інсультів, адже він перешкоджає тромбоутворенню”.

А от нові анальгетики – коксіби – впливають найбільше на ЦОГ2, пояснює лікар.

Тому виразку викликають рідко, але підвищують ризик інфарктів та інсультів.

Шкідливий вплив на нирки чи печінку залежить не завжди від дії препарату, а часто від того, чи організм перетравлює його за допомогою печінки, чи виводить нирками.

Важливо розуміти, що всі ліки, які діють мають свої побічні ефекти, часто індивідуальні.

Малий перелік ліків можна призначати собі самостійно. Завжди консультуйтесь з лікарем.

Наталя Бушковська, журналістка, для УП.Життя

Передрук редакційних матеріалів “Української правди. Життя” без дозволу редакції заборонений.

Щоб отримати дозвіл, напишіть нам на [email protected]

Правильний прийом ліків: як вилікуватися та не нашкодити

У часи пандемії, «підкріплені» сезоном ГРВІ, шмарклів, авітамінозу та загострення всього хронічного, ми ставимося до ліків нешанобливо. Вживаємо, коли згадаємо, – на бігу і між іншим, запиваємо будь-чим, поєднуємо з чим завгодно. Тим часом від дотримання правил прийому препарату багато в чому залежить його ефективність.

До, після чи під час їжі?

До правил прийому ліків не варто ставитися легковажно, оскільки від цього значною мірою залежить їхня ефективність. Для цього, по-перше, існує інструкція, яка додається зовсім не для того, щоб опинитися у смітті одразу після відкриття упаковки. По-друге, лікар, який призначив препарат, у якого свідомі пацієнти запитують одразу дозування, час та кратність прийому.

Але тут є свої правила: «до їжі» зовсім не означає безпосередньо перед першою ложкою супу, а за 30-60 хвилин. «Під час їжі» – протягом 30 хвилин до прийому їжі, під час або після його закінчення. «Після їжі» – через 30-60 хвилин після завершення трапези. “Натщесерце” – не раніше, ніж за годину до початку їжі, або не раніше, ніж через дві години після їжі.

Якщо вказівок немає ані в інструкції, ані від лікаря, ліки приймаються за 30 хвилин до їди. Звичайно, бувають винятки, але про них, як правило, попереджає лікар.

Чи можна приймати препарати «жменькою»?

Навіть якщо ліки не вступають у протидію одне з одним, одночасний прийом 3-4 різних таблеток – це навантаження на печінку та шлунок. Тому між ними потрібно дотримуватися дистанції від 15 до 30 хвилин.

Чи потрібно дотримуватися суворих часових проміжків?

Потрібно, і ці проміжки повинні бути рівномірними. Антибіотики, гормональні та серцеві препарати повинні прийматися суворо по годинах. І «тричі на день» – це не в сніданок, обід та вечерю, а кожні вісім годин, щоб протягом доби у крові підтримувалася рівна концентрація ліків.

Як правильно пити антибіотики?

По-перше, виключно за призначенням лікаря, але тут всім швидко допоможе рішення МОЗ з 1 квітня продавати антибактеріальні препарати тільки за рецептом.

По-друге, дотримуватися періодичності, приймаючи ліки в один і той же час, хоч би скільки разів на день це не відбувалося. Якщо антибіотик п’ється раз на день, це має бути один і той самий час протягом усього лікування. Двічі на день – кожні 12 годин, три рази – кожні вісім тощо.

По-третє, не переривати призначений курс лікування та не коригувати дозу самостійно. У першому випадку великий ризик звести лікування нанівець, у другому можна отримати побічні реакції у разі збільшення дози, а її зменшення веде до появи супербактерій.

По-четверте, не використовувати старі антибіотики, що залишилися від минулого лікування.

По-п’яте, дотримуватися в цей період певних правил харчування, в якому немає місця алкоголю, грейпфрутовому соку, гострій, жирній та смаженій їжі. Натомість є кисломолочні продукти, які потрібно «розводити» у часі з ліками, пробіотики, вибір яких потрібно обговорити з лікарем, клітковина, ферментовані продукти – квашена капуста, натуральний йогурт, сир.

Чим запивати?

Тільки водою, якщо в інструкції із застосування ліків немає спеціальних вказівок. Вода має бути кімнатної температури, і зробити потрібно не один ковток, а як мінімум випити півсклянки. У деяких випадках, які зазвичай обумовлюються інструкцією, необхідно запивати 200-250 мл води.

Існує ряд препаратів, які рекомендується запивати, наприклад лужною мінеральною водою, яка допомагає деяким седативним засобам швидше всмоктуватися, скажімо, анальгіну або тетрацикліну.

Молоко може рекомендуватися при застосуванні йодовмісних препаратів, болезаспокійливих, агресивних для шлунка ліків від туберкульозу, жиророзчинних вітамінів. Але воно несумісне з противиразковими та серцевими засобами, що погіршує всмоктування тетрациклінових антибіотиків та знеболювальних, що містять кофеїн. Тому якщо таблетки п’ються різні, потрібно враховувати і це.

Що придатне для запивання?

Все те, що ми звично для цього використовуємо, – чай, компот, сік, деякі і в каві не знаходять нічого поганого, якщо води під рукою немає. Ворогами пігулок є:

1. Чай – найпоширеніший і найшкідливіший напій для ліків. Винен танін, що міститься в ньому, який утворює нерозчинні сполуки із низкою препаратів. У кращому разі ліки не засвоються, у гіршому – нашкодять, наприклад, з антидепресантами, залізовмісними засобами, спазмолітиками та таблетками, що знижують тиск.
   Трав’яним чаєм запивати також не варто. Як правило, ми не розуміємо ані їхнього складу, ані дії, а наслідки можуть бути непередбачуваними.
2. Кава внаслідок своєї сечогінної дії може вивести ліки з організму до того, як вони подіють. Крім того, кофеїн здатний спровокувати негативні реакції при прийомі антидепресантів, протизаплідних, знеболювальних та протизапальних засобів, антибіотиків, препаратів пеніцилінового ряду та тих, що знижують тиск.
3. Соки, тим більше свіжі, здаються корисним способом «підсолодити пігулку», але це не так. Органічні кислоти в них, вступаючи в реакцію з лікарськими речовинами, руйнують і структуру препарату, і його ефективність. З ними не поєднуються препарати від тиску, ліки, що знижують кислотність шлункового соку. Вони ускладнюють всмоктування антибіотиків та посилюють дію аспірину, парацетамолу. Особливо шкідливими вважаються цитрусові соки, чемпіон серед яких – грейпфрутовий. Концентрацію низки ліків він здатний збільшити у 2-3 рази, найбільшу небезпеку становить при вживанні серцево-судинних препаратів.
   Американські вчені навіть зібрали значний список ліків, які не поєднуються із соком грейпфруту, – від протизаплідних до протигрибкових. Зрештою, почали рекомендувати не просто не запивати ним пігулки, а взагалі не вживати під час прийому будь-яких препаратів.
4. Газовані напої містять так багато хімічних сполук, що їхня компанія з ліками стає непередбачуваною. З антибіотиками вони можуть утворювати залізовмісні речовини, що нейтралізують ефективність ліків. Зводиться нанівець і дія препаратів для поліпшення травлення, сечогінних ліків та тих, що містять кальцій.

Чому не можна пити алкоголь разом із ліками?

Якщо коротко, це просто несумісні речі. Чомусь прийнято вважати, що це стосується лише антибіотиків, але тяжкі наслідки можуть спроковувати навіть його поєднання з «простими» ліками. Наприклад, з судинозвужувальними краплями в ніс – ризик інсульту, з парацетамолом – ниркової недостатності, з інсуліном – гіпоглікемічної коми, з аспірином – виразки шлунка.

Спиртне остаточно стає отрутою при прийомі антидепресантів, серцевих препаратів, метронідазолу, антибіотиків. Посилюючи всі можливі побічні ефекти ліків, воно здатне призвести до важкого отруєння і навіть смерті.

Як допомогти печінці?

При прийомі ліків, особливо якщо людина п’є безліч препаратів одночасно або протягом тривалого часу, на головний орган, що фільтрує, йде велике навантаження. Найбільш шкідливими для печінки визнані антибіотики, ліки для лікування туберкульозу, серцево-судинних хвороб та центральної нервової системи, протизапальні і протипухлинні препарати.

Мають значення і характеристики пацієнта, і швидкість метаболізму ліків в організмі. Так, на ризик ураження печінки медпрепаратами впливають:

• вік старше 70 років
• жіноча стать
• вагітність
• генетичні особливості, що впливають на метаболізм ліків
• хронічні захворювання – ожиріння, діабет, гіпертонія
• хронічні захворювання печінки
• прийом 3-4 препаратів щодня та тривало
• прийом алкоголю під час лікування

Після тривалого прийому ліків, щоб підтримати стомлену печінку, рекомендується:

1. Обговорити з лікарем необхідність прийому гепапротекторів.
2. Дати їй відпочити від препаратів, залишивши лише життєво потрібні.
3. Повністю відмовитися від спиртного та на період відновлення печінки, який може тривати від 10 днів до місяця.
4. Переглянути раціон, зробивши акцент на їжі, приготовленій на пару або у відвареному вигляді. У меню мають бути нежирна риба, кисломолочні продукти без добавок, тушковані та запечені овочі, буряк і морква, 1-2 яйця на день. Прибрати на певний час приправи.
5. Пити багато води, починаючи день зі склянки, підкисленої лимоном. Відмовитися від чорного чаю, газованих напоїв, соків – як рідину вживати лише воду без газу та зелений чай.

Що із чим не поєднується?

Взаємодія ліків та продуктів можуть утворювати небезпечні поєднання:

• препарати для лікування серцевої та ниркової недостатності (інгібітори АПФ) та багаті на калій продукти: курага, картопля, шоколад;
• антикоагулянти та продукти, що містять вітамін К: печінка, волоські горіхи, цвітна капуста, соя;
• препарати заліза та горіхи, кава, зернові продукти;
• препарати калію та соки, що містять лимонну кислоту;
• препарати з ацетилсаліциловою кислотою і жирні продукти: олія, сметана.