§ 20. Основні промислові райони регіону. Вторинний та третинний сектори економіки

Незважаючи на значні перешкоди, країни Азії за останні десятиліття досягли значних успіхів у розвитку економіки. Сьогодні на країни регіону припадає понад 50% світового промислового виробництва, 46% обсягу світової торгівлі товарами та 42% — послугами.

У країнах Азії розвинені всі сектори обробної промисловості, одночасно чітко простежуються відмінності в рівнях їхнього розвитку та розміщенні. Розглянемо найпотужніші промислові райони обробної промисловості Азії:

1) Тихоокеанський (східне узбережжя Японії). Основна спеціалізація — транспортне (автомобілебудування, авіакосмічне машинобудування, суднобудування) та наукоємне (радіоелектроніка, приладобудування, робототехніка) машинобудування, електроенергетика, чорна та кольорова металургія, нафтохімія, поліграфічна та легка промисловість.

2) Північно-Східний (Китай). У межах міських агломерацій та мегаполісів (Шанхай, Пекін, Тяньцзінь та ін.) розміщуються тисячі підприємств чорної та кольорової металургії, важкого, транспортного та точного машинобудування, хімічної, текстильної, швейної та харчової промисловості.

3) «Індійський Рур», або «Індійський Донбас» (північний схід Індії). Це вугільно-металургійний район із центром у Колкаті. Над його створенням працювали й українські фахівці. (Про це, зокрема, згадується в романі Олеся Гончара «Собор».)

4) Зона Перської затоки (Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, Кувейт та ін.). Поряд із видобутком нафти та природного газу там створено потужний комплекс нафтопереробних, нафтохімічних, металургійних та інших виробництв.

5) Найбільші центри нових індустріальних країн (Сингапур, Сеул, Тайбей). Вони спеціалізуються на транспортному й точному машинобудуванні, нафтопереробці та нафтохімії, виробництві текстилю та продуктів харчування.

2. Вторинний сектор економіки.

Частка Азії у світовому виробництві електроенергії — понад 40%. Основу енергетики становлять вугілля (Східна, Південна, Центральна Азія), нафта та природний газ (Західна Азія). ТЕС розміщені поблизу джерел сировини та у великих містах. Окремі країни регіону (зокрема Китай, Південна Корея, Таїланд, Індонезія, Туреччина, країни Закавказзя) мають потужні гідроресурси. Великі ГЕС збудовані на річках Хуанхе, Янцзи (мал. 1), Євфрат, Інд. АЕС працюють у Японії (17 станцій), Китаї (13), Індії (7), Південній Кореї (6), Тайвані (3), Пакистані (2), Ірані (1), Вірменії (1). За виробництвом електроенергії на одну особу в Азії лідерами є Південна Корея, Японія, Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар.

Чорна металургія є однією з найрозвиненіших складових промисловості. В Азії виробляють понад 70% від загальносвітового виробництва сталі та чавуну. У десятці найбільших світових виробників безперечним лідером є Китай (понад 50% світового виробництва), а також Японія, Індія та Туреччина. Потужні металургійні комбінати працюють в Ірані, В’єтнамі, Індонезії, Казахстані, Малайзії. Кольорова металургія представлена виплавлянням олова (Китай, Малайзія, Таїланд), міді (Японія, Індонезія, Філіппіни), алюмінію (Індія, Японія, Ірак), свинцю та цинку (Японія, Китай).

Мал. 1. ГЕС «Три ущелини» на річці Янцзи (Китай) — найпотужніша у світі (22,4 ГВт). Протяжність греблі — 2,3 км, висота — 182 м. Під час будівництва ГЕС було затоплено 13 міст та переселено 1,3 млн осіб.

У машинобудуванні переважають підприємства, що спеціалізуються на виробництві автомобілів, морських суден, побутової електротехніки, радіоелектроніки. Частка країн Азії у світовому машинобудуванні неухильно зростає. Тут виробляють понад половину легкових та 3/4 вантажних автомобілів світу. Японія та Південна Корея спеціалізуються на виробництві високоякісної електроніки, авіатехніки, робототехніки, морських суден. Китай та нові індустріальні країни виробляють трудомістку продукцію: автомобілі, телекомунікаційне обладнання, офісну техніку, побутові електроприлади та комплектуючі. Для Ізраїлю характерна висока частка виробництва військової та медичної техніки.

У хімічній промисловості виділяються виробництва мінеральних добрив (у першу чергу азотних), побутової хімії, фармацевтики, полімерних матеріалів (Японія, Китай, Індія, нафтодобувні країни).

Легка та харчова промисловість представлені в усіх країнах регіону. Центром світової текстильної промисловості нині є країни Східної і Південно-Східної Азії. Завдяки дешевій робочій силі протягом останніх десятиліть до них поступово переміщується текстильна, швейна та взуттєва промисловість із розвинених країн, насамперед зі США та Японії. У багатьох країнах Азії широко представлені кустарно-ремісничі підприємства, які виробляють килими (Іран, Афганістан), ювелірні вироби (Індія, Іран), хутряний одяг (Афганістан), прикраси (Індія, Шри-Ланка) тощо.

Азія — батьківщина багатьох продуктів харчування й солодощів, таких як халва, родзинки, рахат-лукум, курага, щербет, інжир, чай. Підприємства харчової промисловості забезпечують первинну переробку сільськогосподарської продукції, виробництво продуктів харчування.

3. Третинний сектор економіки.

Наслідком економічних успіхів Азіатського регіону є прискорений розвиток сфери послуг, зокрема фінансово-банківської справи, торгівлі, освіти, інформаційно-технологічного сектору, транспорту, туризму. Це сприяє переміщенню в регіон центрів ділової активності та інноваційного прогресу.

Найвища частка сфери послуг у ВВП розвинених країн Азії — Японії (71%), Ізраїлю (69%), Кіпру (87%). Також провідну роль третинний сектор відіграє в окремих країнах регіону, які спеціалізуються на наданні певних видів послуг, зокрема в Сингапурі (83,5%), на Мальдівах (81%).

Нині в Азії чимало міст, які мають світове та регіональне значення. Крім Токіо, до десятки найбільших фінансових центрів світу входять Сянган та Сингапур.

Сянган — торговельно-промисловий і фінансовий центр не лише регіонального, а й світового значення. На початку XXI ст. тут діяло 110 тис. торговельних фірм, 950 регіональних штаб-квартир і 1500 регіональних офісів іноземних компаній. Тут працює 765 відділень комерційних та інвестиційних банків із більш ніж 70 країн.

У цих містах, а також у Пекіні, Шанхаї, Сеулі, Дубаї, Джакарті, Нью-Делі, Стамбулі та Бангкоку розташовані штаб-квартири найбільших банків та промислових компаній світу. На Кіпрі, у Сингапурі, Бахрейні, ОАЕ, Малайзії створено офшорні зони.

Велику увагу в країнах Азії приділяють розвитку освіти та науки. Найкращі освітні центри розташовані в Японії (Токійський та Кіотський університети), Китаї (університет Цінхуа та Пекінський), Сингапурі (Національний університет Сингапуру), Ізраїлі (Єврейський університет у Єрусалимі та Ізраїльський технологічний інститут).

Порівняно з Європою транспортна система Азії дуже неоднорідна за рівнем розвитку та густотою шляхів сполучення. Найгустіша мережа транспортних шляхів і найбільші обсяги перевезень характерні для Японії, східних районів Китаю, Індії, Пакистану, нових індустріальних країн. У внутрішніх перевезеннях лідерство належить залізничному транспорту. У деяких країнах, таких як Афганістан, Кіпр, Лаос, Оман, ОАЕ, залізниць немає. Швидко розвивається автомобільний транспорт, із чим пов’язане прискорене розширення мережі автошляхів, сучасних автострад. Зовнішні та внутрішні каботажні перевезення забезпечує морський транспорт. Завдяки стрімкому економічному розвитку регіону, зокрема Китаю та «азіатських тигрів», морські порти Азії посіли провідні позиції у світових рейтингах за обсягами перевезень: Шанхай (перше місце у світі), Сингапур, Шеньчжень, Нінбо, Сянган, Пусан, Гуанчжоу, Ціндао, Дубаї, Тяньцзінь. У внутрішніх перевезеннях річками, озерами й каналами важливим є судноплавство в басейнах річок Янцзи та Меконг.

Мал. 2. Аеропорт «Чангі» (Сингапур) — головні авіаційні ворота в Азії. Щорічно він обслуговує понад 60 млн пасажирів. Протягом 27 років поспіль британський журнал «Бізнес Тревел» присвоював «Чангі» звання найкращого аеропорту світу.

Зростає роль повітряного транспорту. Найбільші аеропорти, що приймають міжконтинентальні рейси, розташовані в Пекіні, Токіо, Сянгані, Джакарті, Дубаї, Бангкоку, Сингапурі (мал. 2), Гуанчжоу, Шанхаї, Куала-Лумпурі, Стамбулі.

У найбідніших країнах регіону й дотепер широко використовують традиційні види транспорту — гужовий, в’ючний, велосипедний.

Азіатський туристичний регіон посідає друге місце за масштабами міжнародного туризму та перше — за темпами приросту туристичних відвідувань. Багата культурна, історична спадщина, унікальна контрастна природа Азії приваблюють туристів з усього світу. Саме тут розташовані пам’ятники світового мистецтва й архітектури: собор Святої Софії, Тадж-Махал, Велика Китайська стіна, храми Тибету, священні місця для багатьох віруючих людей (Єрусалим, Мекка). Таїланд, Туреччина, Мальдівські Острови перетворилися на головні туристичні центри світу. Особливо швидко розвивається туризм у Китаї. За прогнозами, до 2020 р. Китай посяде перше місце у світі серед країн за кількістю іноземних туристів.

4. Країни Азії в МПП. Зв’язки України з країнами Азії.

Економічні успіхи ряду азіатських країн змінюють роль регіону у світовій економіці. Японія, Китай та нові індустріальні країни забезпечують понад половину світового експорту автомобілів, високотехнологічної продукції, у тому числі медичних інструментів, літаків і телекомунікаційного обладнання. Інші країни Азії залишаються важливими постачальниками сільськогосподарської продукції (чай, натуральний каучук, джут, спеції, тропічні й субтропічні фрукти), продукції гірничодобувної промисловості (нафта, природний газ, марганець, олово, хроміти, залізна руда тощо).

Азіатський експорт товарів, крім внутрішньої регіональної торгівлі, спрямовується переважно в Північну Америку та країни Європи, зокрема в Україну.

Серед головних напрямків співробітництва України та країн Азії є розробка та освоєння паливних корисних копалин; обмін науковою інформацією; співпраця у сфері високих технологій, ракетно-космічній, авіаційній, хімічній промисловості, машинобудуванні, суднобудуванні; поставки в країни Азії окремих видів сільськогосподарської продукції. Для ефективного економічного розвитку України особливо цінним є досвід країн Південно-Східної Азії в розробці та впровадженні інноваційної стратегії економічного розвитку.

Торговельно-економічну взаємодію між країнами та регіонами забезпечує мережа транспортних коридорів, серед яких найвідомішим є ТРАСЕКА, так званий відроджений «шовковий шлях», прокладений від країн Європи через порти Чорного моря, Кавказ, Центральну Азію до Китаю.

Інтенсивному залученню багатьох країн Азії до світової спільноти сприяє їхнє вигідне транспортно-географічне положення на морських шляхах, що пов’язують Європу з басейном Тихого океану.

• Азія є світовим лідером за виробництвом електроенергії, чорних і кольорових металів, автомобілів, морських суден, електроніки, мінеральних добрив, хімічних волокон, паперу, продукції легкої та харчової промисловості.

• Для регіону характерні відмінності в розвитку та розміщенні як промислових підприємств, так і сфери послуг. У розвинених країнах, Китаї, нових індустріальних країнах представлено багатий спектр виробництв обробної промисловості, зосереджені найбільші промислові, фінансові, освітні та транспортні центри.

• Інші країни Азії мають вузьку спеціалізацію залежно від наявності природних ресурсів, особливостей природних умов та географічного положення.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Назвіть основні промислові осередки та райони Азії. Обґрунтуйте їхнє розміщення. 2. Які виробництва вторинного сектору набули розвитку в країнах Азії? 3. На яких видах продукції машинобудування спеціалізуються країни Азії? 4. Знайдіть на карті атласу та назвіть: 1) світові міста Азії; 2) найбільші фінансові та освітні центри; 3) найбільші морські порти та аеропорти регіону. 5. Чим обумовлене зростання туристичних потоків у країни Азії? 6. Наведіть найбільш перспективні напрямки співробітництва України з країнами Азії.

Набуваємо практичних навичок

Дізнайтеся, які товари, що виробляють у країнах Азії, представлені на продаж в Україні. Поміркуйте, від імпорту яких товарів можна відмовитися та замінити їх на вітчизняні.

1. Чим обумовлений стрімкий розвиток вторинного й третинного секторів економіки в країнах Азії?

2. Якими є причини перенесення виробництв обробної промисловості з розвинених країн до країн Азії, що розвиваються?

Працюємо в групах

За допомогою карт атласу та тексту параграфа проаналізуйте розміщення провідних секторів обробної промисловості в Азії. Результати занесіть до таблиці.

§ 33. ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ

• Пригадайте, що є сировиною для виробництва продуктів харчування і напоїв.

• Розміщення яких виробництв харчових продуктів орієнтується на споживача?

МІСЦЕ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ. Харчова промисловість є важливим видом економічної діяльності в Україні. За вартістю реалізованої продукції вона завжди входила в першу трійку промислових галузей разом із металургією і паливно-енергетичною промисловістю, а віднедавна стала лідером у зв’язку із кризовими явищами у двох інших галузях. Частка харчової промисловості перевищила 20 % у загальному обсязі реалізованої промислової продукції. Найбільшу частку продукції становлять олія та жири, м’ясні та молочні продукти, напої, хліб, хлібобулочні та борошняні вироби.

Харчова промисловість України — це великі, середні та малі підприємства різної форми власності, які функціонують в усіх регіонах країни. Деякі з них визначають спеціалізацію країни, інші — обслуговують місцеве населення. В умовах зростання попиту на якісні продукти харчування і конкуренції між виробниками, а також створення зон вільної торгівлі з сусідніми країнами і ЄС, навіть невеликі підприємства намагаються знайти свого споживача в усіх регіонах країни і за кордоном. Харчова промисловість України — серед вітчизняних лідерів за обсягами залучених іноземних інвестицій і часткою в загальному експорті товарів.

Україна має дуже сприятливий природно-ресурсний, людський і геополітичний потенціал для виробництва продуктів харчування. Раціональне його використання могло б забезпечити нашій країні провідне місце на регіональному та світовому продовольчих ринках.

ЦУКРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Виробництво цукру ще донедавна було провідним у харчовій промисловості України. За обсягами виробництва наша країна посідала перше місце в Європі. Але через високу собівартість вітчизняний цукор став неконкурентоспроможним на зовнішніх ринках. Тому обсяги виробництва продукції суттєво скоротилися. Донедавна в Україні було близько двохсот цукрових заводів, сьогодні працює не більше сорока. Діючі підприємства розміщені переважно в лісостеповій зоні, у районах, де висівають найбільше цукрових буряків. Найвища їх концентрація у Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Черкаській і Полтавській областях (мал. 148 на с. 182).

Мал. 147. Виробництво цукру

Мал. 148. Виробництво цукру в Україні (2014-2015 рр.)

КОНДИТЕРСЬКА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Кілька сотень кондитерських підприємств, які розташовані в усіх регіонах України, виробляють різноманітні солодощі: цукерки, печиво, вафлі, торти, шоколад тощо. Ці підприємства є найбільшими споживачами цукру.

Хоча в кондитерській промисловості країни задіяні великі міжнародні корпорації, основними виробниками продукції є вітчизняні фірми. Деякі українські компанії вийшли на світовий ринок кондитерських виробів, реалізують продукцію в десятках країн і входять до світового рейтингу найбільших виробників. Це компанії «Рошен» (заводи в Києві, Вінниці, Маріуполі, Кременчуці), «Конті» (Костянтинівка, Донецьк), «АВК» (Дніпро). Два підприємства, які мають давні традиції шоколадного виробництва, сьогодні належать іноземним ТНК. Це Львівська кондитерська фабрика «Світоч» і Тростянецька шоколадна фабрика (Сумська область). На їх базі працюють підприємства «Нестле Україна» і «Монделіс Україна» (американська ТНК Mondelez International — найбільший у Північній Америці та другий у світі виробник продуктів харчування).

Україна у просторі й часі

Нестле Україна

Діяльність в Україні всесвітньо відомої ТНК Nestle розпочалася у 1994 р. Тоді з’явилися невідомі раніше українському споживачеві шоколадні батончики Nuts та кава Nescafe. Згодом компанія викупила львівську кондитерську фабрику «Світоч». Сьогодні «Нестле Україна» відома продукцією торгових марок Nuts, KitKat, Lionтощо.

Україна у просторі й часі

Кондитерське підприємство повного циклу

Тростянецька шоколадна фабрика «Монделіс Україна» — єдине кондитерське підприємство, яке має повний цикл виробництва — від обробки какао-бобів до упаковки готової продукції. Україна стала третьою країною (після Австрії та Німеччини), де є повний цикл виробництва популярного шоколаду «Milka». Продукція цієї компанії в Україні також представлена торговими марками шоколаду «Корона», печива «Ведмедик «Барні», Tuc, Oreo, Picnic, жувальної гумки Dirol, льодяників Halls, чіпсів «Люкс» тощо.

Мал. 149. Продукція ТНК «Монделіс Україна» (Сумська, Київська області)

БОРОШНОМЕЛЬНО-КРУП’ЯНА І ХЛІБОПЕКАРНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Підприємства борошномельно-круп’яної промисловості забезпечують деякі виробництва харчової промисловості та населення борошном (пшеничним, житнім, ячмінним, кукурудзяним, вівсяним) та крупами (пшоняною, ячневою, кукурудзяною, вівсяною, рисом, гречкою, горохом, сочевицею). З відходів виробництв виготовляють корми для тварин. Борошномельні й круп’яні підприємства зорієнтовані на сировину та споживача і розміщені на всій території України. Найбільші центри — Київ, Харків, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя, Львів, Тернопіль. Потужні елеватори розташовані в портових містах чорноморсько-азовського узбережжя (Херсон, Миколаїв, Одеса, Маріуполь), найбільших транспортних вузлах на р. Дніпро (Дніпро, Запоріжжя, Кременчук).

Хлібопекарна промисловість випускає понад 300 видів хлібобулочних виробів. Її виробництва розміщені практично повсюдно в містах, селищах і селах країни.

М’ЯСНА ПРОМИСЛОВІСТЬ забезпечує населення свіжим і мороженим м’ясом, м’ясними напівфабрикатами та продукцією його переробки (ковбасними виробами, копченостями, м’ясними консервами тощо). У структурі споживання цих продуктів провідне місце посідає м’ясо птиці та свинина, а другорядне — яловичина й баранина (див. мал. 62 на с. 84.). Найбільше м’яса виробляють у Вінницькій, Дніпропетровській, Київській, Черкаській областях (мал. 150). Великі м’ясокомбінати працюють у найбільших містах України, а птахофабрики — у приміських зонах. Великі обсяги м’ясної продукції виробляють у домашніх господарствах та малих підприємствах в усіх регіонах країни.

Мал. 150. Виробництво м’яса в Україні (2015 р.)

МОЛОЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Молочна промисловість охоплює первинну переробку молока, виробництво кисломолочних продуктів, масла, сирів, молочноконсервної продукції. В Україні працюють понад п’ятсот підприємств молочної промисловості. Найбільші молокопереробні комбінати та заводи розміщені у Києві, Харкові, Дніпрі, Одесі, Львові, Запоріжжі, Лубнах (Полтавська область), Первомайську (Миколаївська область). На ринку України працює низка французьких ТНК: Lactalis («Лакталіс») — у Миколаєві й Павлограді, Bel («Бель») — у Шостці, Danone («Данон») — у Херсоні та Кременчуці.

ОЛІЙНОЖИРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Ця промисловість здійснює переробку насіння соняшнику, сої, ріпаку, льону для виробництва олії, маргарину, майонезу, кулінарних жирів тощо. В Україні 90 % олії виробляють із насіння соняшнику. Підприємства зазвичай розташовані в районах його вирощування, оскільки на виробництво однієї тонни олії витрачають від 3 до 8 тонн насіння. Найбільші підприємства розміщені в Дніпрі, Кропивницькому, Запоріжжі, Полтаві, Харкові, Одесі, Вінниці, Чернівцях, Слов’янську. Лідерами з виробництва олії є українська компанія «Кернел» (Полтава), яка володіє відомими торговими марками «Щедрий дар», «Чумак», «Стожар», та Дніпровський завод, що входить до складу американської ТНК Bunge («Бунге») і випускає олію під брендом «Олейна». Цій компанії належать також сучасний виробничо-перевантажувальний комплекс у Миколаєві (включає один із найбільших в Україні заводів з виробництва олії, олійний та зерновий термінали), який створений для експортних цілей (мал. 151). Україна є найбільшим світовим експортером соняшникової олії, постачаючи її у 110 країн.

Мал. 151. Виробничо-перевантажувальний комплекс компанії «Бунге Україна» та її продукція

Рекорди світу

У 2014 р. в Україні було вироблено соняшникової олії більше, ніж оливкової в усіх країнах світу разом узятих! Понад 4,2 млн тонн соняшникової олії проти 3,2 млн тонн оливкової.

ПЛОДООВОЧЕВА ПРОМИСЛОВІСТЬ. До неї належать виробництва, які переробляють і консервують овочі та фрукти. Її продукцією є заморожені, сушені, квашені та консервовані овочі та фрукти; картопляні чіпси; фруктові та овочеві соки; джеми, желе, варення, кетчупи, соуси тощо. Сировина для плодоовочевої промисловості малотранспортабельна, тому її переробка здійснюється в районах вирощування і має зональну спеціалізацію. Підприємства розташовані в усіх регіонах України, найбільше їх — у степовій і лісостеповій зонах.

Плодоовочева промисловість набуває експортного значення для України завдяки діяльності компаній «Нестле» (завод у селищі Торчин Волинської області, що виробляє продукцію під маркою «Торчин»), «Чумак» (м. Каховка Херсонської області), «Верес» (заводи у Черкасах, Каневі, Мукачевому) тощо.

ВИРОБНИЦТВО ВИНА, ПИВА Й БЕЗАЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ. Сировиною для виробництва вина є виноград, фрукти, ягоди. Первинне виноробство розміщене в районах вирощування сировини, а вторинне виноробство та розлив вина — як у цих районах, так і в місцях споживання продукції. Найбільші виробники різних виноградних вин та коньяків зосереджені в Криму, Одеській, Херсонській, Миколаївській та Закарпатській областях.

В Україні є сотні заводів, що виробляють пиво, плодово-ягідні напої, мінеральні води. Найбільші пивзаводи розміщені в Києві, Харкові, Чернігові, Миколаєві, Запоріжжі, Львові. Потужні виробництва безалкогольних напоїв розташовані у містах-мільйонниках, а також у Черкасах, Полтаві, Запоріжжі. Мінеральну воду розливають на заводах у великих містах країни, місцях зосередження води з лікувальними властивостями (Миргороді, Сваляві) та інших населених пунктах.

Однією з перших ТНК, яка почала працювати на українському ринку безалкогольних напоїв, є американська компанія Coca-Cola («Кока-Кола»). Вона пропонує українським споживачам напої «Coca-Cola», «Sprite», «Fanta», «BonAqua», «Фруктайм» тощо. Сьогодні компанія є одним із найбільших інвесторів в економіку України.

Україна у просторі й часі

Соляне виробництво

Окремим складником харчової промисловості є соляна промисловість. Її підприємства видобувають і переробляють кам’яну сіль. Видобуток солі в Україні почався ще в XII—XVI ст. Перші солеварні було закладено на території сучасних Львівської та Івано-Франківської областей. У Криму видобували осадову сіль. Основні поклади солі зосереджені на Донбасі, Передкарпатті, у Дніпровсько-Донецькій западині та Криму. Також видобувають і переробляють сіль соляні шахти, солезаводи та солепромисли на Чорноморському й Азовському узбережжях.

РИБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Рибне виробництво розвинене у портових містах Причорномор’я та Приазов’я: Одесі, Чорноморську, Маріуполі, Бердянську, Очакові, Севастополі, Керчі. Рибну продукцію постачають також судна-заводи, що виловлюють рибу у Світовому океані.

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ. Для виробництв харчової промисловості характерна певна невідповідність переробних потужностей та сировинної бази, тому значну частину продукції не переробляють. Необхідне будівництво оснащених новітнім обладнанням невеликих підприємств, які могли б швидко переорієнтуватися на випуск високоякісної, конкурентоспроможної продукції.

Подальший розвиток та зростання конкурентоспроможності вітчизняних харчових продуктів неможливі без модернізації обладнання та впровадження сучасних технологій. Основними завданнями, які стоять перед вітчизняною харчовою промисловістю, є забезпечення якості продуктів, урізноманітнення ринків збуту, а також стимулювання пріоритетних напрямів виробництва. Таким напрямом, наприклад, може бути участь харчової промисловості в розвитку біоенергетики та виробництві альтернативних видів палива.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які виробництва харчової промисловості розвинені в Україні?

2. Які особливості має розвиток кондитерської промисловості в Україні? Назвіть відомих вам виробників кондитерських виробів.

3. Куди тяжіє у своєму розміщенні хлібопекарське виробництво? Чому?

4. Розкажіть про розвиток молокопереробного виробництва в Україні.

6. У яких регіонах України найбільш розвинена плодоовочева промисловість?

7. Які ТНК працюють на ринку харчових продуктів України? Які харчові виробництва вони контролюють?

Які підприємства з виробництва харчових продуктів і напоїв працюють у вашій місцевості? З’ясуйте, які технологічні стадії виробництва продукції характерні для них.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ для самоконтролю навчальних досягнень

Розділ IIІ. Вторинний сектор господарства

1. Яка країна має найвищу частку виробництва електроенергії на АЕС?

2. Укажіть, яке твердження стосовно розвитку металургії світу неправильне.

А Австралія — один з найбільших у світі виробників алюмінієвих руд

Б країни Перської затоки виплавляють алюміній на експорт

В Малайзія належить до країн «олов’яного поясу»

Г більше половини видобутої залізної руди Франція експортує

3. Назвіть центри чорної металургії України, розміщення яких зорієнтоване на рудну сировину.

4. Назвіть портове місто України, у якому розміщено глиноземний завод.

5. Укажіть визначальний чинник у розміщенні приладобудівних підприємств.

А сировинна (металургійна) база

Б природні умови та екологічна ситуація

Г висококваліфіковані кадри

6. Які країни входять до першої «п’ятірки» виробників автомобілів?

А Аргентина, Велика Британія

7. Укажіть виробництво, яке контролюють ТНК Samsung, ІВМ, Lenovo.

Б фармацевтика і медицина

В хімія органічного синтезу

Г нафтопереробка і нафтохімія

8. Які міста України є центрами транспортного машинобудування?

9. Назвіть країни, які належать до «деревообробного цеху» Європи.

10. Які підприємства харчової промисловості, що тяжіють до споживача?

11. Установіть відповідність між чинниками розміщення та виробництвами хімічної промисловості, які від них залежать.

Г кваліфіковані трудові ресурси

2 виробництво калійних добрив

4 виробництво синтетичних волокон

5 виробництво азотних добрив

✅Машинобудування та металообробка Харківщини

Машинобудування Харківщини займає провідну роль в господарстві України. В області зосереджено до 20% потужностей машинобудування країни. У галузі зайнято більше половини промислових робітників області, що виробляють 20 % промислової продукції Харківщини.

На підприємствах області зосереджено:

• все виробництво парових турбін країни;
• 70% усієї електротехнічної промисловості;
• 10 % — тракторів;
• 55 % — підшипників;
• виробництво майже половини верстатів із числовим програмним управлінням, радіоелектроніки.

Структура машинобудування. Внутрішньогалузеві зв’язки

Структура галузі пов’язана з особливостями економіко-географічного положення області. З одного боку, через наявність кваліфікованих кадрів виробляється складна продукція (генератори, верстати, прилади, засоби автоматизації та ін.), з іншого, через близькість металургійної бази Придніпров’я і Донбасу ииробляється металомістка продукція (трактори, турбіни, дизелі для локомотивів, промислове обладнання тощо).

Машинобудування області відзначається високою концентрацією виробництва, спеціалізацією та розвинутим кооперуванням. У Харківському машинобудівному вузлі зосереджено більше великих машинобудівних підприємств.

Харківський машинобудівний вузол спеціалізується на випуску широкого асортименту продукції, що пояснюється його вигідним положен ням щодо центрів металургійного виробництва, зосередженням у ньому багатьох науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій і висококваліфікованих робітничих кадрів.

Машинобудування Харківської області виступає як потуж ний і складний багатогалузевий комплекс, що охоплює широкий спектр унікальних виробництв. Особливу роль у ньому відіграють тракторне і сільськогосподарське машинобудуваннм, енергетичне і електротехнічне, будівельно шляхове, радіоелен тронне, транспортне машинобудування, верстатобудуванні і приладобудуванні,

Машинобудівельний комплекс області являє собою практич но закінчений цикл машинобудівного виробництва, що включін всі три основні стадії. Нижня стадія (базова) — виплавка чавун них і сталевих заготовок — здійснюється в ливарних цехах ряду машинобудівних заводів Харкова, виробництво ковальсько пресових виробів — на Лозівському ковальсько-механічному воді.

У наступних стадіях (середній і верхній) можна виділити три групи виробництв:

1. важке машинобудування, що відзначається значною мети ломісткістю і трудомісткістю;
2. загальне машинобудування, що відзначається середньою металомісткістю і відносно невеликою трудомісткістю;
3. середнє машинобудування, що має малу металомісткість, але потребує кваліфікованої праці.

Принципи розміщення, географія і найбільші підприємства шшннобудування. Тракторне й сільськогосподарське машино-цдування було представлене 14 підприємствами, розміщеними Чаркові, Куп’янську, Лозовій, Чугуєві, Дергачах, які пов’язані оонераційними поставками.

Підприємства галузі випускають рнктори, самохідні тракторні шасі, навантажувачі, бульдозери, також різноманітні вузли, агрегати, деталі, апаратуру тощо.

ВАТ «Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе» — флагман галузі, відомий в Україні як найбільший виробник гусеничних та полісних тракторів для сільського господарства, промисловості та шляхового будівництва. Його продукція продається в багатьох країнах Європи, Азії, Центральної та Південної Америки. На ХТЗ розроблено нове покоління тракторів із застосуванням двигунів провідних фірм світу, у тому числі тракторів малого класу (з двигунами до 1,4 т тяглової сили).

У кооперації з ХТЗ працює ВАТ «Чугуївська паливна апаратура», що виготовляє паливні насоси, форсунки, розпилювачі.

ВАТ «АВТРАМАТ» — єдиний на території колишнього СРСР спеціалізований виробник поршнів широкої номенклатури із замкнутим циклом зиробництва.

ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю) «Завод самохідних шасі» спеціалізується на випуску тракторів і самохідних шасі класу 0,6 т.

Харківщина — основний регіон енергетичного машинобудування в Україні, де випускають парові турбіни для теплових і атомних електростанцій та гідротурбіни великої потужності потужні турбогенератори, електродвигуни й електроустаткуваня для тепловозів тощо.

ВAT «Турбоатом» — єдиний в Україні виробник турбін для атомних, теплових та гідроелектростанцій. Питома вага експорту в загальному обсязі виробництва «Турбоатома» становить близько 70 %. Серед основних іноземних замовників турбін виступають Китай, В’єтнам, Індія, Мексика, Казахстан, Туркменістан, Російська Федерація. Під присмство мас замовлення на виготовлення продукції до 2015 р

Завод «Електроважмаш» — найбільший виробник гелери торів для електроенегетики та рухомого складу Укрзалізниці, Випускає нові види продукції: тягові двигуни, тягові агрегп ти для виробництва магістральних тепловозів та електрони зів на машинобудівних підприємствах Російської Федерації! гідрогенератор-двигун для Дністровської гідро акумуляційної електростанції; електродвигуни для прокатних станів.

У Харкові розміщене одне з найбільших підприемсти підйомно-транспортного машинобудування —• TOB «Харкін ський експериментальний завод підйомно-транспортного маши нобудування», що виробляє мостові та козлові крани.

Виробництво гірничо-шахтного обладнання здІЙснюєтьеи на Харківському машинобудівному заводі «Світло шахтаря” Більше 60 % очисних вибоїв вугільних шахт України оснащм но скребковими конвеєрами виробництва харківського’ заводу Споживачами продукції заводу є вуглевидобувні підприємстві:

Цю галузь представляє також Барвінківський машинобудівипи завод, що спеціалізується на виробництві бурового обладнанні!

Транспортне машинобудування представляє ряд підпри ємств: ДП «Завод імені В. О. Малишева», Харківське державні авіаційне виробниче підприємство, Харківський велосипедніїіі завод, ВАТ «Харківський підшипниковий завод», а також ВАТ «Ізюмський теплово зо ремонтний завод» та ДП “Укрспецвагоп” в селищі Панютіне.

Державне підприємство «Завод імені В. О. Малишева» виготовляє бронетехніку (танки, бронетранспортери) та двигуни до неї, тепловозні двигуни, нафтогазове обладнання, обладнання для вугільної промисловості, тягачі, дизель-генератори, дизель-електростанції, сільськогосподарські машини та іншу продукцію.

У конструкторському Харківське державне авіаційне виробниче підприємство — одне з провідних підприємств України, другий такий завод знаходиться в Києві. У світі тільки сім країн спроможні випускати літаки, і Україна серед них. Свого часу підприємством випущено 852 літаки Ту-134.

Наразі спеціалізується на випуску літаків сімейства «Антонов», зокрема моделей Ан-74, Ан-140, АН-70, бере участь у складанні нового турбореактивного пасажирського літака Ан-148. Літаки Харківського авіазаводу експлуатуються в більш ніж ЗО країнах світу.

Харківський велосипедний завод випустив перший радянський велосипед ще 13 березня 1924 р.

ВАТ «ХарП» — один з головних виробників підшипників залізничного, сільськогосподарського та автомобілебудівного призначення серед заводів країн СНД.

ДП «Харківський електромеханічний завод» (ХЕМЗ) виготовляє електромашини, електродвигуни, електрообладнання для металургійної та гірничодобувної промисловості тощо. Підприємство було засновано далекого 1888 р. в місті Рига (Латвія) як «Русско-Балтийский электротехнический завод». У часи Першої світової війни завод евакуювали до Харкова.

ВАТ «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» — найбільший український виробник одно- і трифазних асинхронних електродвигунів Підприємство виробляє також широкий модельний ряд побутових електронасосів та автоматичних насосних станцій ЗАТ «Завод «Південкабель» — найбільше в Україні підприємство з випуску кабельно-провідникової продукції.

Завод забезпечує своєю продукцією атомні та теплові електростанції, нафтові родовища й вугільні шахти, метрополітени і новобудови, залізниці та міський транспорт, випускає до 20 % обсягів кабельно-провідникової продукції, входить до шістки кращих промислових підприємств України.

Харківський завод електроапаратури протягом тривалою часу спеціалізувався на випуску апаратури систем управління космічними апаратами.

Потім завод змінив вид продукції і приступив до виробництва електро-, водо-, теплолічильників; електробритв; електротехнічних побутових виробів; верстатів; виробів із пластмас. За розпорядженням Кабінету Міністрів України завод приєднано до державного науково-виробничого підприємства «Об’єднання «Комунар» (Харків).

Крім того, у Харкові виробляють контрольно-вимірювальні прилади, маркшейдерські інструменти (для вимірювань на гірничодобувних підприємствах) та іншу продукцію.

Приладобудування розвивалося в Харківській області особливо швидкими темпами в повоєнні роки. На сьогодні область посідає перше місце в Україні з виробництва цієї продукції. Більшість підприємств галузі відносяться до військово-промислового комплексу.

металомістких галузей і недостатнім розвитком наукоємних. А саме останні визначають науково-технічний прогрес у всіх сферах економіки. Без цього неможливий випуск якісної сучасної продукції, яка б витримувала конкуренцію на вітчизняному іі світовому ринках. Важливим завданням є зниження матеріало та енергоємності продукції, собівартості її виробництва.

Територіальна структура машинобудування теж потребує досконалення. Перш за все, це створення (чи відродження) підприємств у малих і середніх містах, удосконалення внутрішньо обласного кооперування для забезпечення раціональних перевезень деталей і комплектуючих.

Вирішення цих завдань потребує залучення коштів вітчизняних і закордонних інвесторів, міжнародного кооперування та поглиблення спеціалізації. Необхідно здійснити не лише технічне переобладнання наших підприємств, а й перейти до створен ня власних інноваційних технологій. Цю проблему допоможе вирішити створення технологічних парків.

Технологічний парк «інститут монокристалів», створений у 2000 p., є найбільш інноваційним у Північно-Східному регіоні України. До його складу входять провідні академічні установи матеріалознавчого профілю, вищі навчальні заклади, науково-технологічні організації, які мають високий інноваційний потенціал і розробки, що можуть конкурувати на світовому ринку, центр розвитку малого бізнесу «Харківські технології».

Основне завдання технопарку — створення й виробництво^бисо-котехнологічної продукції як для потреб внутрішнього ринку, так і для збільшення експортного потенціалу України, забезпечення повного циклу «дослідження — розробка — впровадження — промисловий випуск».

Пріоритетними напрямками розвитку технопарку є розробка технологій та освоєння виробництва матеріалів і виробів з них, приладів та обладнання для потреб медицини, машино- й приладобудування, електроніки, хімічної промисловості, енергетики, агропромислового комплексу, інформаційних технологій, біотехнологій тощо; створення нових технологічних підприємств малого та середнього бізнесу.

Що ми дізналися?

Машинобудування та металообробка є ключовими галузями промисловості Харківської області, які мають довгу історію розвитку та значний вплив на економіку регіону. Давайте детальніше розглянемо основні аспекти цих галузей.

1. Історія розвитку
   • Машинобудування Харківщини має багаторічну історію, яка починається ще з радянських часів, коли Харків став одним з важливих центрів машинобудівної промисловості СРСР.
2. Провідні підприємства
   • Харківський тракторний завод – одне з найстаріших машинобудівних підприємств України, виробляє широкий спектр техніки.
   • Турбоатом – світовий лідер у виробництві турбін для атомних, теплових електростанцій та гідроелектростанцій.
   • Харківський завод високоточних машин – спеціалізується на виробництві обладнання для авіаційної та космічної галузей.
3. Основні напрямки діяльності
   • Виробництво та модернізація сільськогосподарської техніки.
   • Розробка та виробництво енергетичного обладнання.
   • Виготовлення деталей та комплектуючих для авіаційної індустрії.
4. Інновації та технології
   • Підприємства Харківщини активно впроваджують інноваційні технології, такі як 3D-друк, автоматизація виробництва та розробка програмного забезпечення для підвищення ефективності та конкурентоспроможності.
5. Експортна діяльність
   • Продукція харківських машинобудівних підприємств експортується до багатьох країн світу, зокрема, до країн Європейського Союзу, Азії та Америки, що свідчить про високу якість та конкурентоспроможність місцевої продукції.
6. Виклики та перспективи
   • Попри високий потенціал, галузь стикається з рядом викликів, зокрема, з необхідністю модернізації виробництва, залучення інвестицій та розробки нових технологій для забезпечення сталого розвитку.

Висновок

Машинобудування та металообробка Харківщини займають важливе місце в промисловому ландшафті України. Ці галузі є джерелом інновацій, створюють значну кількість робочих місць та сприяють економічному розвитку регіону.

Попри існуючі виклики, постійне впровадження новітніх технологій, залучення інвестицій та розширення експортних ринків мають велике значення для подальшого розвитку та зміцнення позицій харківських підприємств на міжнародній арені.

Отже, інвестиції в інновації, підтримка досліджень та розвиток кваліфікації працівників будуть ключовими факторами успіху машинобудування та металообробки Харківщини у майбутньому.

P. S. Інформація, що наведена в даній статі, може бути застарілою.