Українці Республіки Комі

Українці Республіки Комі — одна з етнічних громад на території Республіки Комі, яка сформувалася історично та зробила значний внесок в освоєння й розвиток цього північного суб’єктуРосії. Більшість сучасної української діаспори становлять нащадки політичних репресованих і спецпереселенців, які опинилися на території в 1930—1950-х роках, а також українські фахівці, що переселилися з УРСР під час промислового розвитку регіону в другій половині ХХ століття [1] .

За даними перепису населення 2010 року чисельність українців становить 36 082 осіб (4,2%) — це третя найбільша етнічна група Республіки Комі [2] . Пік української присутності припав на 1989 рік, коли в республіці проживало понад 100 тисяч українців [3] .

Історія

Громадян, висланих в примусовому порядку в період репресивної політики держави з місць постійного проживання у віддалені райони країни (СРСР) в 1930—1950-і рр., називали спецпереселенцями [1] .

У Північний край спецпереселенці почали заселятися з 1930 року під час масової колективізації і розкуркулення в центральних і південних районах Радянського Союзу. За даними досліджень, до Північного краю з Української РСР в 1930-31 рр. було відправлено 19 658 сімей, або близько 100 000 осіб [1] .

Виділяють кілька етапів формування української діаспори в Республіці Комі [1] :

• Перша хвиля. 15 липня 1930 року в 16 км від села Грива Сисольського районуКомі АРСР з’явилося поселення Воквад. Станом на 8 червня 1933 року в 30 бараках поселення проживало 396 сімей: всього 1712 осіб, з них 799 чоловіків, 913 жінок і 655 дітей. За працездатністю вони розподілилися так: 1 категорія — 906 людей, 2 категорія — 357 людей, 3 категорія — 449 людей. Керував поселенням комендант. Поселенці працювали на лісозаготівлі. Тут були росіяни, українці, німці, башкири, татари та інші. У 1930 році в Комі АРСР прибуло 354 перших українців-«спецпереселенців». У період 1930-1936 рр. їх кількість щороку зростала.
• Друга хвиля. Наступна хвиля заселення українцями Комі пов’язана з депортаціями «соціально чужих елементів» із Західної України в 1940—41 рр.
• Третя хвиля. Наприкінці Другої світової війни і в період до 1953 року в Комі АРСР з’явилася нова велика група репресованих українських громадян — це жителі південних і західних областей Української РСР, члени сімей учасників ОУН і УПА. Репресовані прибували з Житомирської, Одеської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Київської областей. На 01 січня 1947 року в Комі АРСР налічувалася 5531 особа — член сімей учасників ОУН і УПА. 1949 року українці становили 9,5% від загального числа переселенців, більше було тільки німців і росіян. До кінця 1954 року тільки в Інтінському таборі українці становили 24% всіх ув’язнених.
• Четверта хвиля. У 1956-1958 рр. українці їхали на Північ так званим оргнабором для роботи на шахтах Воркути і Інти. Частка українців у північній промисловій частині Комі становила 41,3%.
• П’ята хвиля. У наступні роки українці та їхні сім’ї їхали на Північ через роботи. Передбачалося, що на Півночі можна більше заробити більше. Фахівці — випускники вузів і технікумів — прямували на Крайню Північ за держрозподілом.
• Шоста хвиля. У 2014 році до Республіки Комі почали прибувати організовані групи так званих «вимушених біженців» зі сходу України. Переселення пов’язано з початком бойовими діями в Донецькій і Луганській областях між членами терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» і Збройними силами України. Багато хто з прибулих у республіку приїхали до своїх родичів, які проживають тут на постійній основі як українці Росії.

Чисельність

Динаміка чисельності українців Республіки Комі згідно з даними переписів населення:

Українські організації в Республіці Комі

Громадські інтереси української громади представляє громадська організація національно-культурна автономія (НКА) «Україна» [10] .

25 жовтня 1991 року на зборах українців міста Сиктивкар було засновано організацію Товариство національної культури “Україна” в Комі РСР. 1997 року організація перейменовано в національно-культурну автономію українців (НКА) «Україна» в Республіці Комі. Засновниками НКА стали Іван Олійник, Ольга Шевчук, Ніна Питова. Головами громади були: Марія Ковальчук (1989-1995), Ольга Шевчук (1995-2005), Михайло Бедрековський (2005-2006), Василь Гапонеко (2005-2007), Костянтин Заболотний (2007-2008), Микола Доломина (2008-2011); з 2011 року чинним головою став Олександр Павленко [10] .

У республіці 8 міст і 13 районних муніципальних округів — і всюди проживають українці. У всіх містах і 10 районах діють місцеві громади відповідно до Статуту НКА «Україна». Основні цілі діяльності — збереження народних традицій, культури, української творчості [10] .

У 2016 році Національно-культурна автономія українців в Комі відзначила 25-річний ювілей у Домі дружби народів. Під час святкового заходу була проведена концертна програма за участю творчих колективів. Хор «Україна», який виступив практично в повному складі, виконав кілька пісень. Привітали українців і представники інших автономій Комі. Козаки заспівали пісні українською мовою, білоруси читали вірші і співали, молодіжний колектив німецької автономії виступив з танцем [11] .

Окрім концертної програми, відбулася презентація книги Наталії Дубської «Українці в Республіці Комі», приурочена до 25-річчя створення громадської організації. У книзі розповідається про українців, які волею долі опинилися на території Комі. Серед них були і Герої СРСР, соцпраці, вчені, письменники, політики, а також прості трудівники, які працювали на благо республіки. Н. Дубська розповіла, що матеріал для своєї книги вона збирала, працюючи в архівах і в Комі регіональному фонді щодо увічнення пам’яті жертв репресій «Покаяння». У майбутньому автор планує видати книги про кожне з відділень національно-культурної автономії українців в Комі [11] .

Демографічна ситуація в Республіці Комі

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

ДЕРЖАВНА освітня установа вищої професійної освіти
«Сибірська АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ»
ІНСТИТУТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ
Оподаткування та обліку
(Кафедра)
Демографія
(Дисципліна)
Письмове контрольне завдання
для студентів і слухачів дистанційні навчання
Студент
Група
Дата
Підпис
Викладач
Дата
Оцінка
Підпис
м. Улан-Уде
2007р.

1. Розрахунково-аналітична частина
1.1. Розрахунок показників динаміки за 10 років по абсолютної чисельності населення в республіці Комі
Динаміка абсолютної чисельності населення в республіці Комі за 1996-2005рр.

Постійне населення республіки Комі на 1 січня 2005р. склало 996,4 тис. чол. і в порівнянні з відповідною датою 1996р. скоротилася на 188,6 тис. чол. (На 15,92%), а в порівнянні з попереднім роком на 9,3 тис. чол. (0,92%). За 1996-2005рр. республіка Комі в середньому щорічно втрачала 1,3%. Після 1999р. населення республіки Комі почалося різко знижуватися, у 1999р. в порівнянні з 1998р. знизилося на 35,6 тис. чол. (На 3,07%), а в 2000р. в порівнянні з 1999р. вже знизилося на 67,5 тис. чол. (На 6%) Але з 2001р. ситуація почала вирівнюватися в 2001р. в порівнянні з 2000р. населення знизилося на 15 тис.чол. (На 1,42%), а в 2005р. в порівнянні з 2004р. знизилося всього на 9,3 тис. чол. (На 0,92%).
1.2. Загальний коефіцієнт народжуваності і загальний коефіцієнт смертності
Загальний коефіцієнт народжуваності знаходиться за формулою:
К _р = * 1000,
де Р-чисельність народжених за рік,
– Середньорічна чисельність населення.
Даний показник виражається в проміле і показує число народжень, що припадають на 1000 чоловік населення.
Динаміка загального коефіцієнта народжуваності в республіці Комі за 1996-2005рр. (У ‰).

Зниження народжуваності в останнє десятиліття минулого століття пояснюється певною мірою тим, що заохочення народжуваності і антиалкогольна компанія другої половини 1980-х років привели до «достроковому виконанню» багатьма родинами своїх планів по народженню дітей, після чого було зроблено природний спад народжуваності, а також складною соціально -економічною ситуацією в республіці Комі, зниженням рівня життя населення. У результаті загальний коефіцієнт народжуваності протягом 1996-1999 років коливався в межах 9,35 ‰ і 9,9 ‰. У 2000-2004рр. намітилося хоча і невелика, але поліпшення становища з народжуваністю. Загальний коефіцієнт народжуваності збільшився з 10,86 ‰ у 2000р. до 11,42 ‰ у 2004р., що пов’язано зі зрушеннями у віковій структурі населення, так і зі збільшенням інтенсивності дітонародження. У 2005р. в республіці Комі в порівнянні з 2004р. відзначено зменшення абсолютного (на 4,5%) та відносного (на 3,5%) кількості народжень.
Зменшення загального рівня народжуваності в 1996-1999рр. відбувалося на тлі збільшення частки жінок репродуктивного віку (15-49л.) у загальній чисельності населення. За 2000-2004рр. приблизно одна десята приросту загального рівня народжуваності була детермінована поліпшенням вікової структури фертильних контингентів і дев’ять десятих – підвищенням інтенсивності дітонародження. Розпочатий стійкий підйом народжуваності з 2000р. в основному обумовлений реалізацією відкладених у 1990-ті роки народжень, оскільки охоплює старші вікові групи. Населення стало відчувати намітилася стабілізацію в країні, пов’язану з економічним пожвавленням, і реалізовувати свої репродуктивні установки.
Загальний коефіцієнт смертності знаходиться за формулою: К _з = * 1000,
де С-чисельність померлих за рік,
– Середньорічна чисельність населення.
Даний показник виражається в проміле і показує число померлих за рік, що припадають на 1000 чоловік населення.
Динаміка загального коефіцієнта смертності в республіці Комі за 1996-2005рр. (У ‰).

У 1990-ті роки і на початку 2000-х років зростання смертності населення з’явився найбільш негативним наслідком системного, перш за все економічної кризи 90-х років минулого століття. Величина смертності безпосередньо залежала від соціально-економічних потрясінь: кризи 1992-1993рр. і падінням рівня життя в результаті дефолту 1998р. У періоди стабільності смертність падала або стабілізувалася. У період з 1996-1998рр. смертність коливалася в межах 12,64 ‰ – 12,39 ‰, що було пов’язано з певною соціально-економічною стабілізацією і адаптацією населення до нових соціально-економічних умов. Однак намітилися позитивні зміни виявилися короткостроковими, і після чергового різкого зниження рівня життя більшості населення, викликаного наслідками серпневої кризи 1998р., Послідував новий помітне зростання смертності – з 12,32 ‰ у 1999р. до 15,56 ‰ у 2003р. У 2005р. коефіцієнт смертності стабілізувався на рівні попереднього року – 15,13 ‰.
Високий рівень смертності зумовлений погіршенням стану здоров’я населення, пов’язаних з дією часто виникають стресових ситуаціях, зниженням якості життя в умовах незадовільного стану соціального середовища та медичного обслуговування, зневагою цінністю людського життя як на суспільному, так і на індивідуальному рівні.
Несприятлива ситуація зі смертністю означає величезні втрати життєвого потенціалу населення. Втрати зачіпають всі його основні складові: сукупні роки трудового стажу й сукупне час життя в дорабочем і послерабочего віках. Частка доживають до шістнадцяти років чоловіків і жінок практично однакова – 97% і 98% відповідно. Однак коефіцієнти дожіваемості до кінця працездатного періоду розрізняється досить значно. При порівнянні даних про частку доживають до пенсійного віку з числа вступили в працездатний вік виявляється, що за період з 1996р. по 2004р. найбільший показники збереження трудового потенціалу спостерігалися в 1996р. у чоловіків – 66,4%, у жінок – 92,2.%. До 2004р. цей показник у чоловіків знизився на 21,3 п. п., склав 45,1%, у жінок – на 9 п. п. – 83,2%. Ці дані підтверджують, що головною складовою зниження очікуваної тривалості життя є надсмертність у працездатному віці і перш за все у чоловіків.
Існуючий високий рівень смертності населення в значній мірі пояснюється хворобами системи кровообігу, неприродними причинами смерті і новоутвореннями. Причиною значного числа випадків смерті як і раніше залишаються захворювання органів травлення (5,7% всіх випадків смерті), а так само комплекс основних респіраторних (4,7%) та інфекційно-паразитарних (1,7%) хвороб, посилених недостатністю харчування і дорожнечею медикаментозних засобів. На туберкульоз органів дихання у 2005р. припадало дві третини (66,3%) випадків смертності від інфекційних та паразитарних хвороб.
1.3. Коефіцієнт фертильності
Коефіцієнт фертильності розраховується не по відношенню до всього населення, а до чисельності жінок репродуктивного (фертильного, дітородного) віку. Отже, усуваючи вплив статевої структури і частково вікової структури населення, цей показник безпосередньо вимірює інтенсивність демографічної діяльності жінок, що знаходяться у віці дітонародження.
Коефіцієнт фертильності визначається за формулою:
К _ф = * 1000,
де С-чисельність народжених за рік,
– Середньорічна чисельність жінок у віці 15-49 років.
Розрахуємо коефіцієнт фертильності для Республіки Комі за 2005р.
К _ф = * 1000 = 36,96
1.4. Коефіцієнт дитячої смертності
Коефіцієнт дитячої смертності знаходиться за формулою: К _м.см = * 1000, де М – кількість померлих дітей у віці до 1 року,
– Середньорічна чисельність населення.
Даний показник виражається в проміле і показує число померлих дітей у віці до 1 року, що припадають на 1000 чоловік населення. Розрахуємо коефіцієнт дитячої смертності для Республіки Комі за 2005р.
До _м.см = * 1000 = 16,56
1.5. Сумарний коефіцієнт народжуваності
Сумарний коефіцієнт народжуваності дорівнює відношенню суми вікових коефіцієнтів народжуваності по п’ятирічних вікових групах на 1000.
Сумарний коефіцієнт народжуваності характеризує процес відтворення населення.
До _с.р. = ,
де К _р – коефіцієнти народжуваності за віковими групами (15-19л., 20-24л., 25-29л., 30-34., 35-39., 40-44., 45-49).
До _с.р. = = 1,26
Сумарний коефіцієнт народжуваності для Республіки Комі у 2005р. склав 1,26, коли середній по Росії сумарний коефіцієнт народжуваності становив 1,14.
1.6. Коефіцієнти шлюбності і розлучуваності
Загальні коефіцієнти шлюбності і розлучуваності – це відношення числа зареєстрованих протягом календарного року шлюбів і розлучень до середньорічної чисельності населення.
Динаміка загального коефіцієнта шлюбності і розлучуваності в республіці Комі за 1996-2005рр. (У ‰).

Сучасні особливості розвитку шлюбно-сімейних відносин, виражені в зниженні офіційної шлюбності, високому рівні розлучуваності, сприяють зниженню рівня народжуваності. Крім того, спочатку 1990-х р. зросла частка нерегістріруемих, цивільних шлюбів, у яких, як правило, народжуваність нижче.
Кількість шлюбних союзів за 1996-2005 рр.. знаходилося в межах 5,2-9,1 шлюбу на 1000 населення, кількість розлучень – 5,5-6.1. Частка шлюбів, що закінчуються розлученням, зросла майже на третину: якщо в 1996р. розпадався майже кожен другий шлюб, то в 2005р. 60% усіх шлюбів закінчується розлученням. Рівень шлюбності у 1996-2005рр. характеризувався коливальної тенденцією зростання. У середньому за 1996-2005рр. реєструвалося 6,8 шлюбу з розрахунку на 1000 населення, а в попередні 10 років – 7,5.
За 1996-2005рр. загальний рівень розлучуваності збільшився на 7,1%. Зниження абсолютних і відносних показників розлучуваності в останнє п’ятиліття – зовсім не свідчення посилення стійкості функціонування сім’ї. Зменшення розривають шлюб за 2000-2005рр. (На 12,7%) у певній мірі обумовлено помітним зниженням числа укладених шлюбів попередні роки, оскільки третина разводящихся становить молоді пари, що проіснували менше п’яти років, а так само поширенням фактично не оформлених шлюбів, що не вимагають юридичного оформлення розлучень.
Необхідно зауважити, що динаміка показників шлюбності в Росії в цілому, в тому числі і в Республіці Комі, характеризується циклічністю. Різко знижуючись у високосні роки, показники потім знову зростають до наступного високосного спаду. Це наслідок того, що процеси шлюбності досить сильно піддані впливу народних прикмет і традицій.
1.7. Коефіцієнти міграції
Міграційний приріст (убуток) розраховується як різниця між прибулими і такими, що вибули особами.
Коефіцієнт міграційного приросту: До _м.п. = ‰,
де П-чисельність прибулих осіб,
В – чисельність вибулих осіб,
– Середньорічна чисельність населення.
Динаміка загального коефіцієнта міграційного приросту (убутку) у республіці Комі за 1996-2005рр. (У ‰).

Кризові явища в демографічній сфері багато в чому пов’язані з міграцією населення за межі республіки. Посилення міграційного відтоку населення з республіки спостерігалося після 1990р., А його пік припав на 1991-1994рр. – Більше третини від загальної міграційної убутку за 1990-2005рр. У наступні роки темпи міграційної убутку дещо уповільнилися.
Показник міграційної убутку по Республіці Комі залишається одним з найвищих в РФ після Магаданської області й Чукотського автономного округу. Основний міграційний обмін населенням відбувався з регіонами Росії (за 2005р. – 46%) і в межах республіки (50%). На частку країн СНД і Балтії припадало до 3% міграційного обороту, інших зарубіжних країн – 1%.

Аналіз складу міграційних потоків показує, що республіка втрачає мігрантів більш високого професійного рівня. У 2005р. в порівнянні з 2004р. міграційний відтік осіб вищою та середньою професійною освітою збільшився більш ніж на третину (на 38,7 та 37,3%), що мають незакінчену вищу освіту – в 3,5 рази.
Республіка продовжує втрачати найбільш мобільне населення працездатного віку. Частка осіб даного віку в загальній міграційної убутку в 2005р. склала 70% (у 2004р. – 68%). Кожен четвертий мігрант працездатного віку, який залишив республіку, мав вищу і незакінчену вищу професійну освіту, кожен третій – середня професійна.
1.8. Співвідношення міського і сільського населення в республіці Комі за 10 років
Динаміка міського і сільського населення за 1996-2005рр. в республіці Комі.

Республіка Комі відноситься до регіонів з явною урбанізацією населення – більше трьох чвертей його жителів (75,5%) проживає в міській місцевості. За 1996-2005рр. чисельність міського населення скоротилася на 145,15 тис. чол., або на 16,2%. Переважна частина громадян проживає в містах – 78,4% (45% – у містах-стотисячниках Сиктивкарі і Ухті), а чисельність жителів 29 селищ міського типу в 2005р. становила лише 21,6% цієї категорії населення.
Чисельність сільського населення республіки скоротилася за 1996-2005рр. на 43,45 тис. чол., або на 15,09%, а частка загальної чисельності майже не змінилася. Зменшення чисельності сільського населення певною мірою компенсувалося відбувалися перетвореннями в адміністративно-територіальний устрій республіки Комі.
Зниження чисельності населення за 1996-2005рр. відзначалося у всіх містах і районах (за винятком) м. Сиктивкара, особливо в містах р. Воркуті (на 43%), Інті (на 40%) і Вуктиле (на 37%), де склався найвищий міграційний відтік населення у зв’язку з закриттям вугледобувних підприємств, згортанням лісозаготівельного виробництва. Значні втрати населення в сільських районах пов’язані з істотним спадом сільськогосподарського виробництва, відтоком кваліфікованих кадрів і більш мобільної частини працездатного населення через низький рівень життя на селі, а також з більш високими показниками природного спаду населення.
З кінця 1980-х років відбуваються зрушення в розселенні населення по території республіки – спостерігається тенденція перерозподілу населення з північної частини в центральні і південні райони. Питома вага населення, що проживає в зоні Крайньої Півночі, скоротився за 1990-2005рр. з 39,4 до 32,3%. Частка населення центральної частини збільшилася з 29,1 до 30%, південної – з 31,5 до 37,7%. Зростання концентрації населення відмічений в м. Сиктивкарі, де щільність населення збільшилася на 2,5%.
1.9. Прогноз чисельності населення республіки Комі на 2-3 роки вперед
При плануванні макроекономічних показників необхідно знати перспективну чисельність населення, яка визначається на основі методу екстраполяції, тобто перенесення основних методів тенденції з минулого в майбутнє.
Перспективна чисельність населення розраховується за формулою:
S _t = S ₀ * (1 + ,
де К _заг. – коефіцієнт загального приросту населення,
t – період прогнозування.
Розрахуємо перспективну чисельність населення республіки Комі на 2006-2008рр.
2006р. S _t = 996,4 * (1 + = 984,92 тис. чол.
2007р. S _t = 996,4 * (1 + = 973,58 тис. чол.
2008р. S _t = 996,4 * (1 + = 962,36 тис. чол.

2. Практична частина
2.1. Пропозиції в сфері сімейної політики
Необхідність вирішення найгостріших демографічних проблем зазначив Президент Росії В. В. Путін у своєму щорічному Посланні Федеральним Зборам РФ. До вирішення демографічних проблем необхідно підходити з трьох сторін: з позиції зниження смертності населення, стимулювання народжуваності та розвитку імміграції. Ці три напрямки державної політики виділені Президентом як одні з пріоритетних. Складніша справа з демографічною політикою в області народжуваності, так як народжуваність – процес багатофакторний і пояснити її зниження якої-небудь однієї причинного неможливо. Згідно соціологічного обстеження «Репродуктивне поведінку жінок», проведеному в 2001р., Жінки фертильного віку в середньому орієнтовані на дводітну сім’ю (виходячи з середнього очікуваного числа дітей, рівного 2,14). Здійснення ефективних заходів демографічної політики, диференційованої залежно то детности сімей, зокрема комплекс заходів щодо соціально-економічної підтримки сімей з дітьми (дитячі посібники), стимулювання повторних народжень (одноразові допомоги по народженню дитини, видача субсидій і пільгових кредитів на покупку житла), поліпшення репродуктивного здоров’я жінок, забезпечать створення умов для збільшення народжуваності до рівня, необхідного для подолання депопуляції та забезпечення стабільного відтворення населення.
2.2. Пропозиції в сфері міграційної політики
Напрямок міграційних потоків, їх структура і якісний склад не відповідають інтересам республіки. Погіршується сімейна, освітня структура населення, внаслідок відтоку наймолодшою, активної, утвореної його частини. Відтік кваліфікованих фахівців, населення з більш високим рівнем освіти може призвести до послаблення наукового, творчого та економічного потенціалу республіки.
Проте зростання рівня народжуваності, навіть якщо він буде доповнений скороченням смертності, не зможе найближчим часом вплинути на радикальну зміну режиму відтворення населення, забезпечити позитивну демографічну динаміку, так як темпи скорочення чисельності населення республіки Комі в основному визначаються масштабами міграційного відтоку за її межі . У зв’язку з цим значна увага в області демографічної політики має приділятися міграції.
Необхідна продумана державна міграційна політика щодо північних територій. На скорочення міграційного відпливу може вплинути успішний розвиток сировинного сектора економіки, лісозаготівельної діяльності, створення нових виробництв, підвищення матеріальної зацікавленості і престижу Півночі, загального рівня комфортності проживання в республіці, що дозволить залучити мігрантів. У випадку здійснення урядом Республіки Комі за допомогою бізнес-структур проектів будівництва Удорского ЦПК, глиноземного заводу, газопроводу «Ямал-Європа» з’являться вакансії зайнятості, і можна буде очікувати припливу мігрантів.
2.3. Пропозиції в сфері політики по боротьбі зі старінням населення
Зростання числа померлих і підвищення загального коефіцієнта смертності в чому пов’язані з процесом старіння населення – абсолютним і відносним збільшенням числа людей похилого віку. Проте не лише цим пояснюються негативні тенденції в динаміці смертності населення в республіці.
Різке падання народжуваності, що почалося в кінці 80-х початку 90-х років минулого століття, призвело до посилення процесу демографічного старіння населення. За 1996-2005рр. середній вік жителів республіки зріс на 5,1 р., але залишався менше среднероссійского на 2,8 року. Жінки республіки в середньому «старший» чоловіків на чотири роки. Середньостатистичному чоловікові – 33,4 року, жінки – 37,3 року.
Процеси старіння населення характерні для розвинених країн, але якщо там основним фактором старіння є збільшення тривалості життя, поліпшення її якості, то в Росії – зниження народжуваності. Для Республіці Комі, на відміну від среднероссийских показників, характерний дещо вищий рівень народжуваності й низький – середньої тривалості життя. Таким чином, відбувається деяке запізнювання процесу старіння, що пояснюється великим числом передчасних смертей, особливо серед чоловіків.