Папороті

Папороті – найдавніша група рослин. У палеозой і мезозой папороті були великими деревами, а їхня деревина послужила згодом основою для утворення кам’яного вугілля. Пік популярності папоротей серед садоводів-любителів теж залишився в минулому, але їх, як і раніше, вирощують як у кімнатній, так і в садовій культурі.

Характерною особливістю папоротей є їхнє листя, яке правильніше називати ваями. Ці рослини всупереч легендам і переказам ніколи не цвітуть, а розмножуються вони в дикій природі спорами, які дозрівають на нижньому боці вай. Спори після дозрівання падають на землю, і з них виростають листкові пластинки, котрі продукують статеві клітини.

Ростуть папороті в помірній температурі, під яскравим розсіяним світлом, у трохи вологому ґрунті й вимагають підвищеної вологості повітря. Розмножують їх зазвичай поділом при пересадці, яку, можливо, доведеться робити щорічно. Деякі види розмножуються пагонами-столонами. Можливе вирощування папоротей і зі спори, але це довгий і складний процес.

Існує більше десяти тисяч видів папоротей, із яких у культурі найпопулярнішими є нефролепіс, аспленій, пеллея, даваллія, багаторядник, орляк, адіантум, птерис (крильник), флебодіум, циртоміум.

Адіантум: вирощування вдома, розмноження, види

Рослина адіантум (лат. Adiantum), або адіант – рід папоротей монотипної родини Птерисові, що налічує близько двохсот видів. Назва рослини складається із заперечливої частки «a» (не-, без-), друга частина слова в перекладі із грецької означає «зволожувати», «змочувати». Склавши значення цих слів, можна трактувати назву «адіантум» як «рослина, що не промокає» – і справді, листя рослини має властивість відштовхувати вологу, залишаючись сухим.

Кімнатні папороті: види, умови утримання та догляд

Папороті, незважаючи на зовнішню схожість, мають свої особливості догляду та вирощування. Адіантум, наприклад, дуже чутливий до пересушування ґрунту і концентрації фунгіцидів, тоді як платицеріум потребує регулярного просушування субстрату між поливами. У кожного виду свої вимоги до освітлення: якщо аспленіуму потрібне яскраве розсіяне світло, то флорибундуму – освітлення з усіх боків. Важливим фактором є й об’єм горщика: нефролепис Дассада або тайський можуть досягати вражаючих розмірів.

Тому перед покупкою того чи іншого виду папороті слід вивчити її особливості, щоб надалі забезпечити їй оптимальні умови для зростання і не завдати шкоди. Ретельний та індивідуальний підхід – запорука успішного вирощування цих дивовижних рослин.

Нефролепис: вирощування вдома, види і сорти

Рослина нефролепис (лат. Nephrolepis) належить до роду папоротей родини Ломаріопсисові, у деяких класифікаціях його відносять до родини Даваллієві. Латинська назва утворена із грецьких слів «nephros» і «lepis», що означають в перекладі «брунька» і «луска» і які містять натяк на форму покривальця. У природі виростає близько 30 видів нефролеписів, поширених по всьому світу, проте батьківщина рослини нефролепис – тінисті ліси тропіків Африки, Америки, Австралії та Південно-Східної Азії.

Папоротеподібні — особливості сімейства, види, розмноження

Сімейство папоротей з’явилося давно – за часів палеозойської ери. Вони були головними складовими лісової зони, а їх гігантські розміри просто вражали уяву.

Саме такій рослині, як папороть, були приписані міфічні та навіть магічні властивості, наприклад, чудове цвітіння, яке в природі ніколи не зустрічається. Сьогодні ми поговоримо про нього докладніше, розкриємо цікаві факти, секрети вирощування і багато іншого.

Опис і характеристика папоротей

Почнімо розбиратися в сімействі папоротей. Вони вважаються судинними деревоподібними рослинами з множинними порами під нижньою частиною листя. Багато з нас всього лише за зовнішнім виглядом можуть визначити назву цієї вічнозеленої рослини.

В основному це довгі стебла з густо розташованими строкатим листям, які мають назву “вайя”. Біологам відомі понад 10000 видів папоротей. У рослин різних видів може бути абсолютно різну будову, відрізняються розміри, спосіб розмноження і життєві цикли.

Зростання сімейства

Папоротеві кущі здатні добре рости практично в будь-якому середовищі існування, але особливо прийнятна тінь і вологий клімат. Саме в таких умовах вони відчувають себе прекрасно, мають яскраве забарвлення і швидко розмножуються спорами.

Пишна рослина здатна рости практично скрізь, але найчастіше:

• У тіньових лісах.
• В горах вершинах.
• На поверхні болота.
• В пустелях.
• У водоймах.

Лісові рослини цікаві тим, що, в силу своєї “живучості”, вони можуть рости не тільки на землі, але і на деревах в різних кліматичних умовах. Папороті ростуть травою або ж бути окремою кущистою рослиною.

Види та класифікація папоротеподібних

Спороносні рослини мають дуже багато різновидів, які все ще існують в природі з доісторичних часів. Всього лише три основних види вважаються вимерлими. Решта папоротеподібних рослин мають такі назви:

• Вужачкові. Їх вважають найдавнішими та примітивними. На відміну від інших різновидів папоротей, за своїми зовнішніми показниками вони мають помітні відмінності. Так, наприклад, Вужачка звичайна являє собою рослину з одним цільним листом у вигляді плоскої пластини. Саме вона і розділяє рослину на лицьову і спороносну (нижню) частини. Висота вужачкових невелика – до 20 сантиметрів.

Важливо! Сімейство вужачкових цікаве наявністю зачатків камбію і вторинними провідними сполучними тканинами. У таких кущів в рік може вирости максимум два листа, тому за кількістю рубців на корені можна дізнатися точний вік папороті.

• Мараттієві. Займають почесне друге місце через свого стародавнього Походження. Відмінність їх від попереднього виду – виростання вайї у два паралельних ряди та 6 метрів довжини. Сучасний мараттієвий вид можна зустріти в затінених тропічних лісах.
• Справжні листяні папороті. Найпоширеніший підклас, який можна зустріти практично скрізь: в лісах, пустелях, тропіках і навіть на кам’янистих височинах. Справжні тропічні папороті можуть бути як трав’янистими, так і древо подібними рослинами. Звичайно, багато хто з них люблять тінь, але деякі представники пишних кущів можуть прекрасно рости й на освітлених місцях зі зниженою вологістю.
• Сальвінієві та марсилієві. Вважаються водними рослинами, які прикріплюються до дна або вільно плавають на поверхні джерела. Наприклад, Сальвінію можна зустріти у водоймах Азії, Африки та Європи. Також її використовують як акваріумні рослини. Марсилієві представники папоротей за зовнішніми ознаками схожі на конюшину, а деякі його види навіть їстівні.

Перераховані вище види папоротей беруть початок від своїх давніх предків. До головних “засновників” цього роду можна віднести:

• багаторядник;
• даваллія;
• костенець;
• пеллея;
• платіцеріум;
• циртоміум.

Розмноження папоротеподібних

Ця рослина, на відміну від інших різновидів флори, володіє однією відмітною ознакою – вона розмножується, в основному, спорами (спорофітами) розташованими під нижньої частини листя.

Розглянемо й інші способи розмноження цієї рослини:

• Вегетативний. Розмноження відбувається внаслідок поділу материнської рослини при його пересадці. Молоді пагони (відростки), які вже мають листя і власну кореневу систему, слід акуратно витягти та пересадити в новий субстрат.
• Статевий спосіб. Всі папороті мають дві статі – статеве (гаметофіт) і безстатеве (спорофіт). Завдяки цим властивостям рослина може утворювати “дитинку” з зиготи в процесі фотосинтезу.

Важливо! Спори на папороті – спорофіли, потрапляючи на землю при заплідненні, і утворюють нову рослину. При сприятливих умовах папороті достатньо лише торкнутися листом землі, щоб дати життя новій молодій рослині. Для такого швидкого зростання потрібен родючий ґрунт і зміцніле листя.

Застосування

Рослини цього виду мають широке застосування в різних напрямках:

• В їжу. Деякі різновиди деревовидних і кущистих папоротей можна сміливо вживати в їжу. Так, наприклад, Орляк звичайний, завдяки наявності в листі великої концентрації протеїну і крохмальних речовин, широко використовується в спортивному харчуванні. Слід дотримуватися єдиного правила – термічно обробити рослину. Перед безпосереднім вживанням в їжу вайя потрібно проварити не менш як годину, а після – злити воду і додати папороть в готову страву. Для цих цілей бажано брати молоді пагони рослини, оскільки саме вони володіють високим лікуючим властивістю. Є і ще одна особливість Орляка звичайного – специфічний запах листя, який добре відлякує комах.
• У медицині. Кореневища страусового пера звичайного цінуються певними лікувальними властивостями – в народі його вважають ефективним глистогінним засобом. Також і щитник чоловічий, який виростає в листяних лісах і має отруйний корінь, використовують в медицині для позбавлення від стрічкових глистів. Одужання хворого настає завдяки високому вмісту в щитнику фенольних сполук.

Важливо! Корінь щитника чоловічого можуть призначати тільки лікарі з чіткими приписами щодо застосування. При передозуванні можливі побічні реакції: підвищення температури тіла, нудота, психоз і навіть смерть.

• У ландшафтному дизайні. Через велике і довге листя безщитник жіночий люблять використовувати дизайнери для прикраси садової території.
• У флористиці. З багатьма видами папороті люблять працювати флористи при складанні ошатних букетів і прикрасі приміщень для урочистих заходів.
• В якості сировини. Найдавніші й вже вимерлі види папоротей служили сировиною для утворення цінного вугілля. Таким чином, вони взяли участь в утворенні колообігу вуглецю на планеті Земля.

Папороті у квартирі

До домашніх умов пристосовані не всі різновиди з роду папоротей. З 20000 тисяч видів цієї рослини у квартирі можуть спокійно рости лише дві тисячі цих екземплярів. “Найдомашнішими” папоротями вважаються такі:

• Адіантум. Ця рослина носить ще другу назву – “венерин волос”. Він невибагливий, дуже швидко нарощує листя, підійде для прикраси будь-якої кімнати. Єдиний момент, який потрібно врахувати – адіантум не переносить сухе повітря, він може стати для нього згубним. Допомогти в цьому питанні може часте обприскування рослини та провітрювання приміщення.
• Нефролепіс. Вважається найпоширенішим, розростається у висоту до 1 метра. Він здатний сформувати велику кількість звисаючого листя, що нагадують тропічну ліану.
• Щитник. Його називають чоловічою рослиною і ще щитом, який допоможе помітно додати фінансів в сім’ї.

Важливо! Бажано розташувати вазон з папороттю на стіні, а не на підвіконні. Так, довге листя не торкатиметься батареї та буде виключений ризик зламу стебла.

Правила догляду за папороттю

Папороть – це не особливо примхлива рослина, але все ж для підтримки його в домашніх умовах в хорошому стані слід дотримуватися наступних правил:

• Температура ґрунту і повітря повинна бути помірною – не вище 22 і не нижче 10 градусів.
• Полив куща повинен бути регулярним. Не можна допускати пересихання і надмірної заливки земляної грудки. Від цих двох показників залежить колір і стан листя рослини.
• Не ставте кашпо з рослиною на сонячне місце і біля опалювальних приладів. Таке розташування може погубити довге листя рослини.
• У період активного росту папороть необхідно підгодовувати розведеними мінеральними добривами.

Папороть продовжує радувати нашу планету своїми могутніми вічнозеленими листям, які люди змогли грамотно використовувати у своїх цілях.

Ця рослина стає більш пристосованою, з’являються нові види, в тому числі ті, що підходять для вирощування в домашніх умовах.