Драко Мелфой

Драко Малфой (англ. Draco Malfoy) — студент Гоґвортса, одноліток Гаррі Поттера. З багатьох причин хлопчики ще на першому курсі стали заклятими ворогами. При розподілі потрапив у Слизерин, як більшість його родичів до нього. Будучи сином смертежера Луціуса Мелфоя, Драко повністю перейняв його войовниче ставлення до чистоти крові. Він розумний, активний, амбітний.

Зміст

• 1 Біографія
  • 1.1 Дитинство
  • 1.2 Ґоґвортс
    • 1.2.1 Перший рік
    • 1.2.2 Другий рік
    • 1.2.3 Третій рік
    • 1.2.4 Четвертий рік
    • 1.2.5 П’ятий рік
    • 1.2.6 Шостий рік
    • 1.2.7 Сьомий рік
    • 1.2.8 Битва за Гоґвортс
    • 6.1 Родина
    • 6.2 Друзі
    • 6.3 Викладачі Гоґвортсу
    • 6.4 Гаррі Поттер
    • 6.5 Родина Візлі
    • 6.6 Герміона Ґрейнджер
    • 6.7 Плаксива Мірта

    Біографія [ ]

    Дитинство [ ]

    Драко – єдина дитина в родині чистокровних чарівників Луціуса та Нарциси Мелфоїв. Народився 5 червня 1980 року.

    Драко виховували в атмосфері жалю, що Лорд Волдеморт не досяг успіху в очолюванні магічного світу, хоча й нагадували, що подібні думки не треба виражати за межами сім’ї та вузького кола близкіх друзів; інакше у батька виникнуть серйозні неприємності. Драко підростав розбещеною дитиною, батьки давали йому все найкраще й виконували всі забаганки. Єдине, що в Драко протягом довгого часу залишалося незмінним, це погляди на маґлів, маґлонароджених чарівників, напівкровок, так званих «зрадників крові», яких Мелфої, як прихильники ідеї «чистої крові», вважали покидьками негідними для існування. З такими поглядами, недивно, що Драко товарищував виключно з чистокровними дітьми й не аби якими, а тими, у яких батьки також були смертежерами.

    Коли прийшов час для навчання у магічній школі, спочатку батько планував відправити Драко до Дурмстренґу в якому практикували та вивчали темні мистецтва і не приймали маґлонароджених, однак матері не подобалася ця ідея, передусім через те, що школа знаходиться дуже далеко, й тому дорослі зійшлися на тому, що Драко навчатиметься в Гоґворсту.

    Ґоґвортс [ ]

    Перший рік [ ]

    З Драко Мелфоєм ми знайомимось у крамниці «Мантії для всіх оказій від мадам Малкін» на алеї Діагон влітку 1991 року. Хлопець робить примірку форми для Гоґвортсу та помічає Гаррі Поттера. Ще не знаючи, з ким саме він спілкується, Драко хоче справити на нового знайомого сильне враження, хоча співрозмовник в думках порівнює його зі своїм пихатим кузеном Дадлі, проте припускається великої помилки – зневажливо ставиться до Геґріда, тоді ще єдиного друга Гаррі. Це відштовхує Поттера від нього, проте Мелфой цього спочатку не помічає.

    Драко знову намагається подружитися з Гаррі у «Гоґвортському експресі». На цей раз він відрекомендувався іменитому Поттерові, який вже встиг потоваришувати з Роном Візлі. Однак розмова не скалался, Мелфой насміхається над родиною Візлі та погрожує Поттерові, що той скінчить, як його батьки. Діло майже дішло до бійки, де на стороні Драко знаходилися поплічники Ґойл та Креб, та самовпевнене тріо тікає подалі після того, як Ґойла вкусив пацюк Скеберс.

    Капелюх сортує Драко на факультет

    Опинившись у Гоґвортсі, бажання Драко здійснилося – він потрапляє на Слизерин, як і майже всі з членів його родини в минулому. Він швидко зійшовся з іншими слизеринцями, хоча переважно знаходився в оточенні Ґойла з Кребом. Драко до того ж усіляко протистоїть Поттерові, глузуючи зі всіх його невдач на уроках, і незабаром планує декілька заходів по відрахуванню «хлопчика, що вижив» зі школи. Так, спочатку на першому уроці польотів він, забравши «нагадайка» Невіла Лонгботома, змушує Гаррі піднятися на метлі у повітря та погнатися за ним.. Замість бажаного Мелфоєві результату, Поттер опиняється у Грифіндорській команді з квідичу в обхід правилам, бо першокурсникам взагалі-то заборонено було грати. Власне, дізнавшись про таке рішення, Мелфой знову вступає у сварку з ним, викликавши на чаклунську дуель опівночі в кімнаті трофеїв. Втім, він і не збирався приходити в назначене місце, а попередив завхоза Філча про те, що в кімнаті трофеїв може з’явитись хтось небажаний. Наступного дня Мелфой не вірив своїм очам, побачивши, що Гаррі й Рон ще й досі в Гоґвортсі.

    У другому семестрі Драко дізнався про те, що Геґрід тримає в своїй хатинці маленького дракона. Крім того, Мелфой також знав про те, що Поттер має намір вночі дістатися астрономічної вежі й передати вже величенького звіра друзям Чарлі Візлі, щоб ті діставили того до Румунії. Драко вирішив простежити за ними вночі й упіймати але був сам спійманий професоркою Макґонеґел. Ніяки доводи про «Гаррі Поттера, який йде сюди з драконом» не подіяли, декан Грифіндору зняла 20 очків зі Слизерину, не повіривши.

    Мелфой та Поттер відбувають покарання

    За цю вилазку Мелфой був змушений відбувати покарання, разом з Поттером, Ґрейнджер та Лонгботомом під керівництвом Геґріда. Як тільки Драко почув про те, що вони підуть до Забороненого лісу шукати пораненого єдинорога, зразу ж почав репетувати, однак був змушений підкоритися. В лісі з’явилася необхідність розділитися, Мелфой разом з вовкодавом Ікланем та ненавистним Поттером мав продовжити пошуки. Коли вони побачили, як хтось у темній мантії пив кров з мертвого єдинорога, Мелфой заверещав і разом з Ікланем чкурнув геть.

    На бенкеті в честь завершення навчального року, коли Дамблдор об’явив про перемогу Грифіндором в кубку гуртожитків, Малфой мав жалюгідний та шокований вигляд… Всі його афери з тріском провалилися.

    Другий рік [ ]

    Під час закупівлі необхідних підручників влітку 1992 року, Драко, вже разом з батьком, знову зіткнувся з Гаррі Поттером та родиною Візлі, в книгарні «Флоріш і Блотс», а перед цим, у лавці «Борджин та Беркс» вмовляв батька купити йому якийсь темний артефакт, неодноразово скаржуючись на Візлі, Поттера та Ґрейнджер. Луціус, однак, не розділяв поглядів свого сина й порадив тому більш стриманіше поводитись з Гаррі, який в очах магічної спільноти був героем.

    Мелфой ловець Слизерину

    Незабаром у Гоґвортсі Драко займає жадане місце ловця в команді Слизерина з квідичу. Батько, до того ж, забезпечив усю команду найновішими мітлами – «Німбусами 2001». Цим фактом новий ловець поспішає похвалитися привселюдно, проте зіштовхується з Ґрейнджер. Розмова тривала недовго – Мелфой прозвав дівчинку «бруднокровкою», за що його чуть не роздерли грифіндорці, а Рон Візлі вирішив заклясти того заклинанням для блювоти слимаками, не враховуючи своєї несправної палички, й сам постраждав від цього. Проте супер мітла не допомогла Драко виграти першу гру; відволікшись на Поттера, за яким гнався зачаклований бладжер, Мелфой й не помітив, що снич знаходиться над його головю.

    Головною подієї року було відкриття Таємної кімнати якимось «спадкоємцем Слизерина», який випустив звідти невідому тварюку. Почалися напади на маґлонароджених та напівкровних, Драко подобалася ця атмосфера паніки в школі. Він знав, що в 1943 році кімнату вже відчиняли і що тоді внаслідок цього була вбита «бруднокровка» Міртл. Такої ж долі Мелфой бажав для Ґрейнджер.

    Тоді ж був організован дуельний клуб, де Драко вийшов на бій з Гаррі Поттером. Мелфой вичаклував в бік Поттера змію, з якою той почав розмовляти. Це змушує багатьох учнів дивитися на Гаррі, як на того самого спадкоємця… Драко був іншої думки на цей рахунок. «Святий Поттер, друг бруднокровців» точно не міг бути спадкоємцем самого Слизерина, як вважав Мелфой.

    Мелфой розмовляє з Кребом та Гойлом (Гаррі і Рон)

    В той же час Гаррі, Рон та Герміона вважали, що спадкоємцем є Мелфой, зважаючи на його ненависть до маґлонароджених й той факт, що вся його родина навчалася на Слизерині. Гаррі й Рон, під дією багатозільної настіки, прийняли вигляд Ґойла й Креба та побалакали з Мелфоем. Драко розповідає, що його «старий» не казав йому всіх подробиць минулого відкриття кімнати, як і підозр про те, хто її відкрив, лише про наслідкі – смерть учня та виключення винуватця з Гоґвортсу.

    Пізніше стає відомо, що ще одне відкриття Таємної кімнати – план батька Драко, який хотів усунути незручного для нього Албуса Дамблдора з посади директора. Заради цього він ще в серпні підкладає щоденник Тома Редла, горокракс Волдеморта, Джіні Візлі. Таємничий щоденник бере під контроль свідомість Джіні, вона відкриває кімнату, випускає «жах Слизерина» на студентів, а неспроможного втримати ситуацію під контролем Дамблдора звільняють з посади. Крім того, Джіні походила з ненависної Мелфоям родини Візлі, які відстоювали права маґлів, і якщо б все вдалося репутація Візлі була б спаплюжена через те, що їх донька була причетна до нападів на маґлонароджених. Драко в ці плани не був присвячений. Знаючи характер свого сина, Луціус не відкрив йому своїх задумів, щоб той ненароком не бовкнув в школі зайвого.

    Після того, як Луціуса позбавили членства в Раді опікунів школи за його авантюру, Драко більше не ходив з таким виглядом, ніби увесь Гоґвортс належить тільки йому. Навпаки, став більш похмурим і насупленим.

    Третій рік [ ]

    Драко розпочинає свій третій рік навчання з висміювання реакції Гаррі Поттера на дементорів; той відразу зомліває від контакту з ними. Ще у «Гоґвортському експресі» Мелфой розпочинає знову прискіпуватися до Поттера й Візлі але помітивши, що з ними їде новий професор по захисту від темних мистетв, роздратовано йде геть. Доречі, коли дементори з’явилися у потягу, Драко хоч і не знепритомнів, однак злякався так, що побіг шукати захисту, сховавшись в купе Фреда й Джорджа Візлі.

    Власне дементори шукали Сіріуса Блека, який, вважаючись серйозним злочинцем, втік з Азкабану й мав репутацію прихильника Лорда Волдеморта. Драко дещо знає про Блека, а тому натякає Поттерові, що злочин, який вчинив в’язень-утікач, має відношення до його померлих батьків. Але Гаррі й гадки не мав що має на увазі Мелфой.

    Мелфой йде на Бакбика

    На першому уроці з догляду за магічними істотами з Мелфоем сталася прикрість. Геґрід навчав учнів догляду за гіпогрифами, першим успішно впорався, а до того ж ще й політав, Поттер. Мелфой вирішив теж попрацювати з тим самим гіпогрифом, на ім’я Бакбик, та глузливе ставлення до звіра призвело до того, що той подряпав йому руку. Хоча насправді рана Драко була незначною, а завдяки старанням мадам Помфрі взагалі швиденько загоїлась, хлопець всіляко демонструє свої страждання. Цілий навчальний рік Драко висловлюється вкрай зневажливо про Геґріда як викладача в надії, що він нарешті покине Гоґвортс. Поки не виводить цим Герміону. Дівчинка на очах у Креба й Ґойла

    дає знахабнілому Мелфоєві сильного ляпаса… Тим не менш, Драко ніяк не відповів їй. Ані кулаками, ані замовляннями. Хоча мав можливість. І вже точно усвідомлював, що цей випадок принизить його в очах свого оточення. Вірогідно, виховання не дало юному Мелфоєві вдарити дівчину. Однак він продовжує набридати батькові з приводу Геґріда й Бакбика. Луціус робить все, щоб безневинну тваринку було страчено. Правда, до виконання приговору, Бакбик безслідно зникає (не без допомоги Гаррі й Герміони).

    Герміона б’є Драко

    На третьому курсі, до того ж, Мелфоя очікувала ще одна невдача. Під час матчу з квідичу «Грифіндор-Рейвенкло» Драко разом з Кребом й Ґойлом одяглися в довгі чорні мантії з каптурами. Але Гаррі не зважав на них, випустивши закляття «Експекто патронум» по ним. Цим він добряче перелякав Мелфоя, який невпинно дратував його жартами про неспроможність діяти перед дементорами. До того ж, за цей маскарад професорка Макґонеґел зняла зі Слизерину 50 очок, пообіцявши Мелфою суворе покарання та догану від Дамблдора.

    Четвертий рік [ ]

    Мелфой на Чемпіонаті Світу з квідичу

    У серпні 1994 року Драко разом з батьками відвідує кубок світу з квідичу. Через те, що його батько зробив дуже щедру пожертву лікарні магічних хвороб імені Святого Мунґо, сам Міністр магії Корнеліус Фадж запросив їх спостерігати за грою до своєї ложі. Драко з презирством подивився на Поттера, Ґрейнджер та Візлі, які сиділи на сусідніми місцях, однак в присутності міністра магіїї не посмів нічого поганого сказати. Коли на наметове містечко вболівальників напали смертежери, цілком спокійний Драко знаходить Поттера, Візлі та Ґрейнджер у лісі. Поглузувавши над ними, Драко, слід зазначити, попереджає маґлонароджену Герміону про небезпеку… Правда, в знущальній манері, але все ж…

    У Гоґвортсі в цьому році проходить Тричаклунський турнір. Рапотово четвертим учасником стає Гаррі Поттер. Не дивлячись на те, що взагалі по віку не підходив й не мав можливості сам кинути своє призвище до Келиха вогню. Драко починає знущатися над четвертим чемпіоном, підтримуючи гафелпафця Седріка Діґорі. Юний Мелфой навіть почав робити зачаровані значки з надписями «Підтримуйте СЕДРИКА ДІҐОРІ – СПРАВЖНЬОГО чемпіона Гоґвортсу», які, якщо притиснути, змінювалися на «ПОТТЕР-СМЕРДОТТЕР». Їх із задоволенням носили не тільки слизеринці, а й гафелпафці та рейвенкловці. Малфой не упускав можливості сказати Гаррі якусь гидоту. Один раз це призвело до коротенької дуелі. Правда, заклинання тоді зрикошетили, ударивши по Ґойлу й Герміоні. В інший раз Драко вже вирішив діяти зі спини. Його спробу наслати прокляття блокує професор Муді, перетворивши Мелфоя на тхора. Про цей випадок Мелфою нагадували протягом усього навчального року.

    Не зумівши поквитатися з Поттером власними силами, Драко несподівано для себе знаходить союзника в журналістці Ріті Скітер. Побачивши з яким завзяттям вона вишукує компромат на Поттера і його друзів, він з радістю надає йї різні відомості, дає інтерв’ю сам і організовує їй зустрічі з іншими слизеринцями.

    На святковому балі Драко з’являється разом з Пенсі Паркінсон. І дуже дивується, побачивши, що з Віктором Крумом, болгаром зі школи Дурмстренґ, що славиться своєю терпимістю до Темних мистецтв, була в парі «зубаста бруднокровка» Ґрейнджер.

    В кінці року відродження Волдеморта дає Мелфою помилкове відчуття перемоги. «Поттер, ти обрав слабшу сторону! Пам’ятаєш, я тобі сказав, щоб ти уважніше вибирав собі компанію? … Темний Лорд повернувся, і вони загримлять першими! Бруднокровці і любителі маґлів – перші! Хоча, ні – другі… Першим був Діґор…». Договорити він не встиг. Гаррі, Герміона та брати Візлі разом застосували різні закляття проти Мелфоя, Ґойла й Креба. До Лондона він добрався непритомним, маючи жахливий вигляд, до того ж валяючись у коридорі.

    П’ятий рік [ ]

    У 1995 році Драко, разом з Пенсі Паркінсон, стає старостою Слизерина. Дізнавшись пізніше про те, що старостою Грифіндору став не Гаррі Поттер, як багато хто припускав, а Рон Візлі, він приходить до них у купе «Гоґвортського експресу», щоб похизуватися перед Поттером та знову поглузувати з нього, мовляв «ти – на другому місці після Візлі». Також Мелфой пообіцяв Гаррі, що тепер буде як пес винюхувати кожен його крок.

    Пізніше Візлі стає воротарем у грифіндорській команді з квідичу, Мелфой починає нервувати. Щось цей Візлі занадто швидко пішов вгору. Тоді Драко складає знущальну пісеньку «Візлі – наш король», в якій «прославляється» воротар, який приносить перемоги тільки своїм супротивникам. Але, незважаючи на психологічний тиск на команду і підлі прийоми під час гри, Слизерин програє матч. Роздратований Мелфой обсипає образами батьків Візлі й покійну матір Гаррі. Його провокація вдалася: влаштувавших на полі «маґлівський мордобій» близнюків Візлі на Поттера відстороняють від гри у квідич.

    Мелфой на нагороджені

    Пізніше він вступає до створеної Долорес Амбирдж Інспекційної дружини, де дуже насолоджується владою над іншими студентами, знімаючи бали з абсолютно безглуздих причин. Займається тим, що намагається виявити заборонену організацію «Дамблдорова армія». Мелфою вдається впіймати самого Гаррі Поттера, керівника «ДА», і коли йому здається, що зараз Поттер нарешті просто зобов’язаний бути виключеним, той знову вислизає у нього з пальців…

    Пізніше, у складі цієї бригади, бере участь в затриманні Гаррі і його друзів в кабінеті Амбридж, які намагалися зв’язатися з Сіріусом Блеком через камін нового директора. Допит завершається тим, що Гаррі й Герміона разом з Амбридж йдуть до Забороненого лісу, щоб начебто показати їй секретну зброю Дамблдора. З членами «ДА», охоронявшими інших полонених, за старшого залишився Мелфой. Однак полонені роззброїли своїх сторожів та, вирвавшись на свободу, приєдналися до Гаррі з Герміоною, які тим часом позбавилися від присутності мадам директора. Усі шестеро (Гаррі, Рон, Герміона, Джіні, Невіл, Полумна) відправилися до Міністерства магії, де зіштовхнулися зі смертежерами під командуванням Мелфоя-старшого.

    Батько Драко також потерпів поразку в завданні, яке очолював. Підоспілі на допомогу учням члени Ордену Фенікса передали майже всю команду смертежерів аврорам з Міністерства, а ті в свою чергу відправили їх в Азкабан. Відразу Мелфої втратили своє високе положення в суспільстві. На Драко падає віднині не відблиск батькового багатства, а відблиск його ганьби. І коли Мелфой спробуав помститися Поттерові в «Гоґвортському експресі» на підмогу своєму лідеру поспішив практично весь отряд «ДА». Все ж таки в минулому році Малфой, Креб та Ґойл виглядали набагато краще, коли прибули до Лондону…

    Шостий рік [ ]

    Влітку 1996 року Драко стає смертежером, тимчасово замінивши свого батька ув’язненого в Азкабані. До Гоґвортсу парубок відправляється як ніколи цілеспрямований, бо його чекало виконання надскладного завдання, даного самим Волдемортом. Темний Лорд бажав, щоб ще навіть неповнолітній Мелфой-молодший вбив самого Албуса Дамблдора. Як саме – це вже морока Драко. Таким шляхом Волдеморт хотів покарати Мелфоїв за провал Луціуса в відділі таємниць. Давши Драко таку, майже не здійсненну, місію Волдеморт розраховував на провал хлопчини й напевно планував, що за свою поразку той поплатиться життям.

    Хоча спочатку Драко сповнений впевненості в успіху, з часом він робить гірке відкриття – завдання набагато складніше, ніж він очікував. Перша ідея Драко полягала в тому, щоб полагодити зникательну шафу, яка знаходилася в Незнаходжуваній кімнаті й була зв’язана з такою ж шафою у лавці «Горбін і Берк», та з її допомогою переправити смертежерів до школи, щоб вони допомогли при вбивстві. Мелфой намагається з’ясувати у господаря крамниці, яким чином можна полагодити цю шафу, а щоб пан Берк був більш говірким в цьому питанні, демонструє свою чорну мітку. Під час праці зі шкафом у незнаходжуваній кімнаті Мелфой змушує Ґойла з Кребом чатувати біля входу до кімнаті під виглядом дівчат, про всяк випадок.

    Однак цю задумку ніяк не вдається втілити в життя. Шафу полагодити не виходить. Драко намагається якимось іншим шляхом позбутися директора (закляте намисто, отруєна медовуха) але ці спроби закінчуються невдачами, хоча й постраждали зовсім невинні люди. Мелфой, однако, йде до своєї цілі, не звертаючи уваги на випадкових жертв свої замахів на старого професора.

    Під час виконання свого завдання Драко значно змінився. Втратив інтерес до квідичу, стає більш недбалим у навчанні, й не виконував свої обов’язки старости як раніше. Крім того, значно погіршилися його відносини з Северусом Снейпом. Драко перестав довіряти своєму деканові, відмовлявся від його допомоги. Через переслідуючи його невдачі Драко починає все більше відчуває себе загнаним у пастку. В якийсь момент він розповідає про свої переживання Плаксі Міртл. Лише з цим привидом він веде себе справді відверто. Погляд, який Драко кинув на повернувшуся з лікарні Кеті Бел, був помічений Гаррі й остаточно підтвердив підозри Поттера (грифіндорец вже давно вважав, що Мелфой причетний до негараздів з Бел та Роном) і він кидається слідом за Драко. Під час дуелі Драко був важко поранений і якби не своєчасне встручання Снейпа, напевно, помер би. Гаррі, який не знав дії застосованого ним заклинання Секстумсемпра, ніби протверезів. Вся злість на Мелфоя, накопичена ним за ці роки, немов зникла. Він зрозумів, що не хоче смерті цієї людини, як не хоче смерті нікого з людей.

    Нарешті ближче до літа Драко вдалося полагодити шафу і він скористався ним при першій нагоді, щоб провести в Гоґвортс смертежерів. Після була влаштована засідка для Дамблдора в астрономічній вежі. Проте, коли представилася можливість прикінчити слабкого директора, Драко забарився та так й не зміг випустити вбивче закляття. На щастя для Драко та його родини, втручання Снейпа на цьому останньому етапі (саме його «Авада кедавра» вбиває Дамблдора) не було розцінено Темним Лордом як зрада від Мелфоя-молодшого. Важливий факт – Драко також стає володарем Бузинової палички, однак він навіть не торкався її.

    В цілому, Волдеморт та Снейп недооцінили Драко. Він вміло використовував блокологію й врешті-решт згідно зі своїм першим планом зміг завести до школи смертежерів в результаті чого Дамблдор був вбитий – хоча й не самим Драко.

    Навіть зустрівшись лицем до лиця зі слабким й позбавленим чарівної палички директором, Драко не зміг нанести «фінальний смертельній удар», бо, всупереч самому собі, його зачепила доброта й жалість Дамблдора до свого потенційного вбивці. Снейп потім прикрив Драко, не кажучи Волдеморту про те, що Драко опустив свою паличку у вирішальний момент. Навпаки, Снейп відмітив майстерніть Драко й те, що саме він тримав Дамблдора у куту, щоб він, Снейп, зміг вбити того.

    Сьомий рік [ ]

    Драко вже неохоче приймав участь у діяльності смертежерів. Мелфої, до того ж, були повністю дискредитовані Волдемортом за свої минулі невдачі та останні події в їх родині (як, наприклад, одруження небоги на вовкулаці). Що найнеприємніше – Темний Лорд оселився в їх маєтку. Рідні пенати Драко перетворилися на катівню: тут, прямо над столом у трапезній, була вбита викладачка Гоґвортсу Чаріті Бербидж, сюди притягали маґлонароджених чарівників чи представників інших магічних народив, які переховувалися від Міністерства, тут катували Олівандера та Грегоровича… І навіть у Гоґвортсі Драко не міг відволіктися від жахів, що переслідували його в рідній домівці, бо у школі, при підтримці Северуса Снейпа, правили Алекто та Амікус Керроу – «великі любителі карати». Причому карати «Круціатусом».

    На весняних канікулах 1998 року Драко знаходиться вдома. Одного дня до маєтку притягли Поттера, Візлі та Ґрейнджер. Перший знаходився під дією жалючого закляття, тому перед тим, як викликати Волдеморта, дорослі вирішили покликати Драко, щоб той впізнав чи дійсно перед ним Гаррі. Мелфой-молодший сильно вагався, однак дуже швидко й без його допомоги батьки прийшли до висновку, що перед ними дійсно небажане тріо. Пізніше Драко попросили привести до них полоненого ґобліна аби той перевірив Ґрифіндорів меч знайдений серед речей трійці. Насамкінець Поттеру та його друзям вдається втекти, а перед цим ще й вдається висмикнути з рук Мелфоя чарівні палички… Серед яких знаходилася й паличка самого Драко.

    Битва за Гоґвортс [ ]

    Втеча з палаючої кімнати

    На початку травня починається Битва за Гоґвортс. Драко, разом з Кребом та Ґойлом, на відміну від інших слизеринців, що поспішили евакуюватися, залишається у замку. В компанії з ними Мелфой проникає до кімнати на вимогу, в якій знаходилося блискуче тріо в пошуках горокраксу Волдеморта. Вражаюче, але Драко не намагається вбивати Гаррі. Мелфой усіляко відмовляє Креба, проте видно, що він вже не авторитет для своїх друзів. Креб ігнорує попередження Драко та визиває зложар. Полум’я виходить з під контролю недалекоглядного Вінсента, він не встигає врятуватися та помирає. Мелфоя рятує Поттер, підхвативши його на знайденій у кімнаті мітлі. Після цього блискуче тріо знову рятує Драко життя від смертежера, який не впізнавав Мелфоя. Проте, радісного Мелфоя зупинив кулак злого Рона Візлі, що нокаутував, як він виразився, «дволикого байстрюка».

    Драко пережив битву, не приймаючи участі у дуелях. Луціус та Нарциса бігали серед юрби і розпачливо кликали сина. Коли Темний Лорд був остаточно вбитий, троє Мелфоїв попритулялися одне до одного у Великій залі, невпевнені, чи тут їм місце, хоча ніхто й не звпертав на них уваги…

    Подальше життя [ ]

    Всі ці події назавжди змінили погляди Драко на життя. Переконання, на яких він ріс, перестали бути вагомими в очах Драко: він був свідком жаху та відчаю своїх батьків, страждаючих через свою вірність, бачив крах всього того, у що його родина свято вірила роками, а люди, яких Драко привчали ненавидіти, не раз врятували йому життя. Після подій Другої чаклунської війни Драко відмовляється фанатично слідувати ідеї «чистоти крові». Від Азкабану Мелфоїв врятувало лише те, що вони відкриклися від Волдеморта на заключному етапі битви.

    Мелфой та Асторія проводжують свого сина на поїзд

    Згодом Драко одружився на Асторії Грінграсс, теж чистокровній чарівниці, яка пройшла схожий шлях (хоча менш жорстокий і страшний) від чистокровних ідеалів до більш терпимого способу життя. Це розчарувало Луціуса та Нарцису, які мали великі сподівання на жінку, що вийшла з родини, чиє прізвище згадувалося у «Священних двацяти восьми».

    Десь у проміжку між літом 2005 та літом 2006 у Драко народжується син, якого назвали Скорпіусом. Драко разом з жінкою відмовлявся виховувати дитину в переконанні того, що маґли – нікчемні ідіоти, не варті уваги чистокровної еліти; через це сімейні вечори разом з Луціусом та Нарцисою майже завжди завершалися скандалами. Врешті, Скорпіус вирс набагато добрішим і більш терпими, ніж Драко у свойому дитинстві.

    1 вересня 2017 року Драко разом з Астроією проводжає сина до Гоґвортсу. Помітивши там Поттерів та Візлі, він скупо їм кивнув і відвернувся. Відносини Драко з Гаррі, здається, стали кращими, ніж під час їх навчання, вони навіть більш зблизилися.

    В цілому, Драко став копією свого батька: забезпечений, без необхідності працювати, Драко живе з жінкою й сином у родовому маєтку, продовжуючи збирати різні артефакти, зроблені темною магією.

    Зовнішність [ ]

    Драко високий і худий, з гладким світлим волоссям, загостреним підборіддям, холодними сірими очима, блідою шкірою, тонкими рисами обличчя і гострим носом. Аристократичний, вважає себе вище за інших через статус крові. Коли він збентежений або в люті на його блідих щоках з’являються рожеві плями.

    Риси характеру [ ]

    У Драко Мелфоя складний характер, в якому намішано і позитивні і негативні якості. До того ж хлопчик росте, і з цим зростанням одні риси його натури проявляються чіткіше, інші, навпаки, загасають. Дуже ясно характер юного Мелфоя проявився двічі: при знайомстві з Гаррі Поттером в магазині Мадам Малкін і в спробі продовження цього знайомства в Хогвартс-експресі. Він гордовитий, амбітний, вдає з себе «крутого хлопця» і душевно ще не розвинений.

    Поступово життя підсовує Драко урок за уроком, які він спочатку не засвоює. Дуже важко зрозуміти балуваному синові стародавнього аристократичного роду, що ні велике багатство, ні високе становище у суспільстві, ні навіть велика підлість не здатні зробити тебе переможцем, подарувати влада над світом і людьми, навіть просто дати тобі те, що ти хочеш. Іноді для цього треба змінитися самому. І Драко змінюється. Правда, дуже повільно. Іноді, коли його вчинки вибиваються з образу «вельможного чистокровного чарівника-аристократа», Драко комплексує і починає доводити всім навколо, що це була прикра випадковість. Він довго і наполегливо чіпляється за ті якості, які йому прищеплювали в сім’ї.

    Малфою пощастило на самому початку шкільних років зустріти Гаррі Поттера. Подумки порівняння з цим другом-ворогом протягом шести років змушує Драко душевно розвиватися. Мабуть, піку це порівняння досягло на п’ятому курсі, коли Драко стає і старостою факультету, і улюбленцем нового директора, отримує владу над усіма студентами Хогвартса (статус члена Інспекційній дружини давав багато привілеїв), завойовує прихильність міністра Фаджа, і відчуває за собою вже не тільки силу батька, а й тінь могутності Волдеморта. А Гаррі, у якого немає нічого з цього, знову виходить переможцем. До того ж злетів так високо Драко в кінці року довелося боляче впасти: Амбридж звільнена з Хогвартса, Фадж – з поста міністра, батько посаджений в Азкабан. А такі різкі зміни завжди дають поживу для роздумів. Подальший вступ до лав смертежерів, дане Темним Лордом завдання, реальна небезпека, що нависла над сім’єю Малфоєв в разі невиконання цього завдання, остаточно висмикує Драко з дитинства, і змушують його переосмислити дуже багато речей. Недарма, рік по тому – це вже зовсім інший Драко. І тепер Гаррі, який уже давно всі ці «уроки життя» вивчив, щиро співчуває Малфою, розуміючи, перед яким вибором поставив юнака Господар.

    Поганий характер Драко багато в чому не його вина, а результат помилкових принципів виховання в його родині. Правда, до честі сказати, величезний плюс сім’ї Мелфоїв в тому, що вони насправді люблять один одного. Страх про те, що щось жахливе може трапиться з ним і його сім’єю, є достатньою мотивацією для Драко. У той же час Нарциса Мелфой бреше в очі Волан-де-Морту в кінці книги «Гаррі Поттер і Дари Смерті» і говорить йому, що Гаррі мертвий тільки для того, щоб вона змогла дістатися до свого сина.

    Здібності [ ]

    Мелфой добре літає на мітлі і навіть входив до збірної Слизерина з квідичу ловцем. Драко добре вчиться, особливо процвітає на уроках по Захисту від Темних мистецтв і настійок. Також Мелфой володіє виманологією на досить високому рівні. Цей навик прекрасно узгоджується з характером Драко. Йому було легко «відключити» емоції, відрізати і відкинути важливі частини себе, що необхідно при виманології.

    В кінці книги «Гаррі Поттер і Орден Фенікса» Дамблдор каже Гаррі, що те, що він може відчувати таку біль, є невід’ємною частиною його людяності; з Драко ж все навпаки – це наочний приклад, що заперечення болю і придушення внутрішнього конфлікту можуть привести тільки до руйнування особистості (що найбільш імовірно, ніж нанесення шкоди іншим).

    Майно [ ]

    Чарівна паличка Куплена в крамниці Олівандера 31 липня 1991 року, в кінці березня – початку квітня 1998 року змінила господаря

    Мітла Комета-260 Мітла, на якій Драко літав будинку до 1992 року

    Мітла Нимбус-2001 Куплена батьком і подарована Драко в серпні-вересні 1992 року

    Рука слави Придбано в крамниці «Горбина і Беркес” не пізніше червня 1997 року

    Філін Використовується в якості Поштові сови як мінімум з 1991 року

    Також після смерті батьків Драко успадкує фамільний маєток Малфоєв.

    Взаємовідносини [ ]

    Родина [ ]

    Люціус і Нарциса Мелфоя люблять свого єдиного сина. Але при цьому кожен з них любить Драко по-своєму. Якщо Нарцисі хлопчик дорогий як такий, то для Луціуса велику роль Драко має як продовжувач роду, наступник імені і честі сім’ї. У 1992 році, щоб Драко взяли ловцем в команду з квідичу рідного факультету, він подарував літаючі мітли всій команді Слизерину. А ось Нарциса з першого курсу щотижня відсилає всілякі ласощі дорогоцінному синочку. Це вона відхилила спробу батька послати сина в далекий Дурмстренг, де Темні мистецтва вивчаються глибше, наполігши, щоб Драко надійшов в англійський Гогвартс. Люціус не надто схвалював Гогвартс зокрема через те, що там дозволено навчатися «бруднокровкам». Драко захоплювався своїм батьком, часто хвалився його впливовістю і як міг намагався бути схожим на нього. Почуття до матері у нього виявлялися не так яскраво, але він явно любить її і поважає. Якщо при ньому хтось зачіпав добре ім’я Нарциси, Драко миттєво хапався за паличку

    Отже, з настанням Другий магічною війни Мелфоя більше дбали про добробут свого рідного сина, ніж про успіх Волдеморта. Для того щоб батьки не поплатилися за минулі невдачі Луціуса, Драко взявся за нездійсненне завдання Темного лорда, яке полягало у вбивстві Альбуса Дамблдора. З цим хлопець ледве справляється з допомогою професора Снейпа, який і вбив директора.

    Так під час битви за Гогвартс Нарциса і Люціус залишають поле бою, щоб знайти свого сина. Тоді як Нарциса до цього безпосередньо збрехала Волдеморту про смерть Гаррі Поттера.

    Так само у Драко безліч родичів, в тому числі і Белатриса Лестранж, тітка з боку матері, яка вчила його виманології в 1996 році, готуючи його до місії вбивства. Вона ж схвалила вступ Драко в ранньому віці до лав смертежерів, але не заохочувала зайву турботу сестри про сина.

    Але в той же час віддалився від тітки Андромеди, яка вийшла заміж за маглонародженого Теда Тонкс, в тому числі не спілкувався зі своєю кузиною Німфадорою Тонкс. Як і багато членів його сім’ї, Драко з презирством ставився до зрадників крові Тонкс і подібно до них також не визнавав спорідненості з Сіріусом Блеком.

    Друзі [ ]

    У Драко в Гогвортсі були його вічні супутники Вінсент Креб і Грегорі Гойл. Як би там не було, Драко регулярно обговорював їх недалекість, і вони були, мабуть, більше слугами, ніж товаришами.

    Креб з Гойлом часто вступали в сутички з Гаррі Поттером і його друзями, підтримуючи Драко. Але, починаючи з середини шостого курсу, вони починають виходити з-під контролю. Чим людянішими стає Мелфой, тим менше слухняними – Креб і Ґойл. В останній навчальний рік вони відчули себе набагато впевненіше в навчанні, адже Амікус Керроу змушував одних учнів застосовувати непрощенні закляття до інших, а це у Креба і Гойла виходило чудово. І в останній сутичці в Кімнаті на вимогу під час битви за Гогвартс, Драко втратив контроль над своїми друзями майже повністю. Креб спробував вбити Гаррі Поттера, а коли це не вийшло, підпалив кімнату пекельним вогнем, і сам згорів. Врятований Гаррі, Роном та Герміоною Драко, стискаючи непритомного Гойла, крізь кашель вимовляє тільки одне слово: «Креб . ». Все ж Мелфой насправді був до хлопчаків прив’язаний. Може, навіть сам не розумів наскільки.

    Пенсі Паркінсон, дівчина-слизеринка, ровесниця Драко, була його дівчиною в роки навчання в Гогвортсі, і часто просто захоплювалася ним. Вона доглядала за Драко, коли він був поранений Бакбиком. Драко і Пенсі разом стали членами інспекційної бригади і старостами. Проте, в подальшому їх шляхи розійшлися, і Драко одружився на Асторії Грінграсс.

    Драко також дружив з Теодором Нотом, одим з небагатьох, в якому він бачив рівного, який поряд з чистокровністю був мало не розумніший за нього. Як би там не було, Теодор тримався відсторонено і не збирався вступати в «банду» Драко.

    Викладачі Гоґвортсу [ ]

    До більшості викладачів Драко відноситься поблажливо і зневажливо. Як до людей, вимушеним працювати і обслуговувати таких чистокровних аристократів, як Мелфоя. Однак хлопчикові вистачає розуму не показувати своє ставлення. Лише раз це проявилося наочно. Коли Мелфой познайомився з Ремусом Люпином і не встиг приховати своє презирство до бідних речей цього дорослого чарівника, невідомо як опинився в Гоґвортському експресі. Але варто було йому почути, що це новий викладач захисту від темних мистецтв, як він узяв себе в руки і сховав гидливість під удаваною байдужістю.

    Втім, деяких професорів він цілком заслужено побоюється. Адже вчитель може при бажанні влаштувати «складне життя». Це сильні маги з не менш сильним характером (професора Альбус Дамблдор, Мінерва Макґонеґел . ). Єдиний професор, якого юний Мелфой дійсно боявся, був лже-Дикозор Муді, який одного разу перетворив його в тхора. До дуже небагатьом Драко живить теплі почуття. Ну, наприклад, до одного і соратнику батька Северус Снейп. Від деяких чекає покровительства (Долорес Амбридж і Горацій Слизоріг). Але в цілому ставлення до вчителям диктуються кар’єрними міркуваннями Драко.

    Гаррі Поттер [ ]

    Почуття Драко по відношенню до Гаррі в більшості своїй грунтувалися на заздрості. І хоча Гаррі ніколи не прагнув до слави, він був, без сумніву, найзнаменитішою і обговорюваної фігурою в школі, і це, природно, коробило хлопчика, який був вихований в упевненості, що він займає майже королівське становище в чарівному співтовариству. Більш того, Гаррі виявився більш талановитим в польотах на мітлах, в тому мистецтві, в якому Мелфой сподівався затьмарити всіх інших першокурсників. Той факт, що професор зельеваренія Снейп прихильно ставився до Мелфоя і зневажав Гаррі, служив слабкою втіхою.

    Драко став суперником, а так само і одним з ворогів Гаррі Поттера мало не з перших днів їхнього знайомства. Незважаючи на те, що Драко хотів з самого початку дружити з Гаррі, перше враження при знайомстві і образи на адресу Рубеус Гегріда поставили на цьому хрест. Подальше зіткнення в Гоґвортському експресі, коли Драко почав висміювати і нового знайомого Рона, остаточно зробили обох мало не ворогами.

    Протягом всього часу перебування в Гогвортсі між ними відбувалися численні зіткнення. Так поступово все і йшло, поки Луціуса Мелфоя не уклали в Азкабан після битви в Міністерстві магії, в чому Драко звинувачував виключно Гаррі і просто зненавидів його.

    Але незважаючи на все це, при зростаючій силі Темного лорда, Драко неохоче упізнавав Гаррі, Рона й Герміону, коли їх зловили і привели в Маєток Малфоєв. Також в кімнаті на вимогу він не дав Кребу вбити їх, і в цей день Гаррі також двічі врятував Драко життя.

    Багато фанатів вважають, що поведінка Драко по відношенню до Гаррі свідчить не про ненависть і ворожнечу, а, навпаки, про бажання дружити. А постійні причіпки до Гаррі і його друзям продиктовані ревнощами і образою на те, що його дружні почуття були відкинуті. Ця теорія має право на існування, так як, дійсно, відносини Драко і Гаррі будуються таким чином: Драко зі шкіри геть лізе, намагаючись прилягти увагу Гаррі, принижуючи і ображаючи його і Рона з Герміоною, а Гаррі взагалі не помічає Драко до тих пір, поки той не починає на нього «наїжджати». Частенько це приводить їх до різних сутичок, причому з кожним роком вони стають все серйозніше і серйозніше, А висновок в Азкабан батька Драко сильно змінює відносини між хлопчиками – в хід йдуть навіть непрощенні закляття.

    Як би там не було, подорослішавши, Драко і Гаррі примирилися, але через численні образи, нанесені раніше, так і не стали друзями

    Родина Візлі [ ]

    Всі Мелфої презирливо ставилися до Візлі, бо вони не мають такий статком як вони і до того ж «зрадники крові». Все це відношення Драко переніс на Рона Візлі і все висловив при першій же зустрічі з шляху в Гогвартс.

    Подібно їх батькам Візлі і Мелфой відкрито ворогували, що призводило до регулярних перепалок, причому не тільки на словах – вони частенько чесали одна об одну кулаки. Також Драко склав знущальний віршик на честь Рона – нового воротаря команди Ґрифіндору з квідичу – «Візлі наш король».

    Коли Креб підпалює Кімнату на вимогу пекельним вогнем, Рон допомагає Гаррі витягнути звідти Драко і залишає Гойла наодинці з Герміоною, але робить це все з великою огидою. І коли пізніше в цей же день він з друзями рятує його від смертежерів, Рон називає Драко в обличчя «лукавим покидьком». По всій видимості ненависть Рона не згасла з роками, тому що пізніше він застерігає свою дочку від будь-яких відносин з Скорпіус, сином Драко.

    З рештою Візлі Драко менше перетинався, але Фред і Джордж Візлі під час втечі з Хогвартса наслали прокляття на Драко і інших членів Інспекційній дружини, а Джіні послала на Драко відмінний Летучемишіний пристріт, коли він у складі Інспекційній дружини намагався затримати її, Рона, Невіл Лонґботом і Луна Лавґуд.

    Герміона Ґрейнджер [ ]

    Драко вірив, що маглонароджені чарівники – люди нижчого сорту. Так його вчили з дитячих років. Але Герміона Грейнджер чомусь вперто не вписувалася в відштовхуючий образ «бруднокровців». По-перше, вона не відповідає на його підколки. Просто ігнорує його. Але ж Драко завжди намагається привернути до себе увагу. Особливо увагу Гаррі Поттера. А ця маглонараджена весь час шепоче йому: «Не звертай уваги, не звертай уваги . » По-друге, те, що вона – одна з кращих учениць школи з першого курсу, не бачив хіба що сліпий. Драко спробував поплакатися про це батькові, але отримав відповідь, що треба не скаржитися на Грейнджер, а самому краще вчитися. По-третє, Герміона, як і Драко, вміє дивитися в корінь проблеми, і тому вміє «зрізати» все задоволення одним зауваженням. Тільки що Драко відчував себе крутим, багатим синком всесильного татка, благодійником всієї слизеринський збірної, а Герміоні вистачило однієї фрази, щоб зробити його бездарністю, вимушеної купувати собі місце під сонцем. Звичайно, він тут же обзиває її! Він розлючений.

    Поступово Драко, можливо, навіть сам не помічаючи цього, змінюється відносно до Герміони. Він ніяк не відповідає на її ляпас, отриману за образи на адресу Хагріда, а через кілька місяців навіть попереджає її про небезпеку ( «На твоєму місці, Грейнджер, я б не висував зараз свою кошлату голову»). Але коли він це усвідомлює, то всіляко намагається себе обілити в своїх же власних очах, посилено обзиваючи Герміону «бруднокровкою» і демонструючи всім свою до неї гидливість. А ось Віктор Крум, знаменитий ловець болгарської збірної, виявився вищим цього. Відчув симпатію до Герміони – і не побоявся запросити її на Святковий бал, чим викликав велике невдоволення свого директора. Так що Драко перестає з приводу і без приводу зачіпати Герміону ( «Ой, Грейнджер, відійди! Я тільки що вимив руки, не хочу забруднитися про якусь бруднокровкою»). Мабуть, Крум має якийсь авторитет для Мелфоя, і його позиція змушує Драко задуматися.

    Плаксива Мірта [ ]

    На шостому році навчання Драко стикається з нерозв’язними питаннями. Настільки приємна увага Темного Лорда обертається складним завданням, невиконання якого загрожує молодшому Малфою і його сім’ї смертю. Драко переслідують суцільні невдачі. Але ж він так прагне бути відомим, чудовим, особливим. Він свариться зі своїми «охоронцями» Креб і Гойлом (Гаррі сам чув, як вони сперечалися). Психологічно Драко потрібна розрядка. Місце, де можна побути самим собою і не піклуватися про збереження маски успішного хлопчика. Одного разу, шукаючи усамітнення, він нахтовхуєтьсяя на непрацюючий жіночий туалет на другому поверсі. Він довіряється і розповідає про свої страхи Плаксивій Міртл, що живе там. Зауважте, не давнім знайомим Креб і Ґойла, а примарі прищавій маглонародженій рейвенкловці. Вона в свою чергу намагається заспокоїти його. Драко, звичайно, навряд чи розповідає їй про суть завдання Темного Лорда, та й згадки Того-кого-не можна називати, швидше за все, не було. Але Мелфой щиро переживає невдачі, щиро боїться за своє життя і життя своїх батьків (можливо, тоді він почав розуміти почуття Гаррі, розуміти, що значить втратити дорогих людей). Міртл може багато чого не знати про Драко, але вона відчуває його стан і щиро за нього переживає. Сумно, коли єдина істота, якій можна відкритися, – всього лише примара.

    Етомологія [ ]

    «Draco» в перекладі з латинської означає «дракон». Як і багато інших імена в сімействі Блеків, це також назва сузір’я, в даному випадку – сузір’я Дракона. «Malfoy» походить від давньо-французького «mal foi» або «mal foy», що означає «несумлінність» або «віроломство».

    Цікаво, що хоча багато дорослі чарівники носять імена, незвичайні для маглів, Драко, схоже, єдиний учень Хогвартса з таким ім’ям. У решти учнів або зовсім звичайні імена (Гаррі, Рон), або рідкісні, але все ж зустрічаються поза спільноти чарівників (Герміона, Луна).

    За лаштунками [ ]

    У фільмі роль Драко Мелфоя виконує Том Фелтон, який за деякими джерелами також пробувався на роль головного персонажа – Гаррі Поттера, а також на роль Рона Візлі, але не зумів пройти проби на ці ролі.

    Спеціально для ролі волосся Тома Фелтона висвітлює майже до білизни.

    Виконавець ролі Драко Мелфоя, актор Том Фелтон, був одним з небагатьох дітей на знімальному майданчику, у кого вже був за плечима професійний акторський досвід.

    Паличка Драко Мелфоя – одна з небагатьох, чий дизайн залишився колишнім з часів першого фільму на протязі всіх інших фільмів про Гаррі Поттера.

    У перших двох фільмах волосся Тома Фелтона були ретельно зализане назад, проте це було вкрай незручно як для самого актора, так і для гримерів, тому з третього фільму волосся Драко придбали більш «міський стиль» (за словами режисера).

    Цікаві факти [ ]

    Джоан Роулінг довелося перебрати багато варіантів прізвища Драко. В різний час він був Смартом, Спінксом і Спандженом. Хресне ім’я Драко походить від назви сузір’я Дракон, і, тим не менш, серцевина для паличок його чарівної палички – волосина єдинорога.

    Джоан Роулінг вважає Драко Мелфоя персонажем сумнівною моральності. Тому її дуже засмучує кількість дівчат «запали» на Мелфоя. Вона передбачає, що це частково від того, що багатьом дівчатам властиво романтизувати «поганих хлопців».

    Коли Фелтон прийшов на пробу фільму Гаррі Поттер і Філософський камінь, він чесно зізнався режисерам, що не читав не однієї книги Поттеріани. Тим не менш, він був затверджений на роль Драко.

    Появи [ ]

    Гаррі Поттер і Філософський камінь (фільм)

    Гаррі Поттер і Філософський камінь (гра)

    Гаррі Поттер і таємна кімната

    Гаррі Поттер і Таємна кімната (фільм)

    Гаррі Поттер і Таємна кімната (гра)

    Гаррі Поттер і в’язень Азкабану

    Гаррі Поттер і в’язень Азкабану (фільм)

    Гаррі Поттер і в’язень Азкабану (гра)

    Гаррі Поттер і кубок вогню

    Гаррі Поттер і Кубок вогню (фільм)

    Гаррі Поттер і Кубок Вогню (гра)

    Гаррі Поттер та орден фенікса

    Гаррі Поттер і Орден Фенікса (фільм)

    Гаррі Поттер і Орден Фенікса (гра)

    Гаррі Поттер та напівкровний принц

    Гаррі Поттер і напівкровний принц (фільм)

    Гаррі Поттер і напівкровний принц (гра)

    Гаррі Поттер і смертельні реліквії

    Гаррі Поттер і смертельні реліквії: Частина 1

    Гаррі Поттер і смертельні реліквіїї: Частина I (гра)

    Гаррі Поттер і смертельні реліквії: Частина 2

    Гаррі Поттер і смертельні реліквії: Частина II (гра)

    Гаррі Поттер і прокляте дитя. Частини 1 і 2

    Гаррі Поттер і Прокляте дитя (п’єса)

    Гаррі Поттер. народження легенди

    Гаррі Поттер. Світ чарівництва. Історія легенди

    Квідич крізь віки (реальна книга) (Тільки згадка)

    Гаррі Поттер: Обмежене видання

    Чарівні світи Гаррі Поттера (книга)

    Harry Potter: A Pop-Up Book

    LEGO Гаррі Поттер: Персонажі Чарівного Світу

    LEGO Гаррі Поттер: Побудуй свій Чарівний Світ

    Рік з життя Роулінг (Тільки згадка)

    Гаррі Поттер: Чемпіонат світу з квідичу (Тільки згадка)

    LEGO Гаррі Поттер: роки 1-4

    LEGO Гаррі Поттер: роки 5-7

    Гаррі Поттер для Kinect

    LEGO Creator: Гаррі Поттер

    Офіційний сайт Джоан Роулінг

    Чарівний світ Гаррі Поттера

    Музей Гаррі Поттера

    Гаррі Поттер: Колекційна карткова гра

    Герміона Ґрейнджер

    Герміона Джін Візлі (Ґрейнджер) (ориг. Hermione Jean Granger) (19 вересня 1979) — юна чарівниця з циклу романів про Гаррі Поттера Джоан Роулінг, найкраща подруга Гаррі Поттера та Рона Візлі.

    Зміст

    • 1 Біографія
      • 1.1 Перший рік у Гоґвортсі
      • 1.2 Другий рік у Гоґворртсі
      • 1.3 Третій рік у Гоґвортсі
      • 1.4 Четвертий рік у Гоґвортсі
      • 1.5 П’ятий рік у Гоґвортсі
      • 1.6 Шостий рік у Гоґвортсі
      • 1.7 Полювання за горокраксами
      • 1.8 Подальша доля
      • 5.1 Батьки
      • 5.2 Подруги
      • 5.3 Залицяльники
      • 5.4 Викладачі
      • 5.5 Гаррі Поттер
      • 5.6 Рональд Візлі
      • 5.7 Сімейство Візлі
      • 5.8 Невіл Лонґботом
      • 5.9 Ріта Скітер
      • 5.10 Рубеус Гегрід
      • 5.11 Ремус Люпин
      • 5.12 Сіріус Блек
      • 5.13 Албус Дамблдор

      Біографія

      Герміона народилася 19 вересня 1979 року в родині маґлів, Гоґвортс, для неї це була велика несподіванка, дізнатися, що вона чарівниця. Придбавши всі необхідні речі для навчання, вона ще влітку проштудіювала всі книжки, як для першого курсу, так і ознайомилася з деякою пізнавальною літературою, і навіть опанувала декілька простих заклинань. До Гоґвортсу Герміона відправлялася з багажем знань про магічну школу, значно ширшим, ніж у деяких Ґрифіндор чи Рейвенклов, куди зазвичай приймали сміливих (Ґрифіндор) та спраглих до науки (Рейвенклов) чарівників.

      Перший рік у Гоґвортсі

      Ще у Гоґвортському експресі на шляху до школи Герміона Ґрейнджер познайомилася з кількома першокурсниками, які надалі стануть її кращими друзями. Це Невіл Лонґботом, тендітний, невпевнений в собі хлопчина, якому дівчинка допомагає в поїзді знайти втрачене жабеня Тревора. Це відомий на весь чаклунський світ Гаррі Поттер, про якого Герміона встигла дізнатися з книжок, та Рон Візлі. Перше враження в Гаррі і Рона стосовно Герміони складається не надто приємне, хлопаків не приваблював командирський тон і нав’язливість нової знайомої.

      У Гоґвортсі Сортувальний капелюх знаходить Герміоні, як вона й сподівалася, місце у Ґрифіндорі. З перших днів навчання Герміона демонструє себе круглою відмінницею, поборницею шкільних правил і дисципліни. Що, певна річ, не робило її популярною серед однолітків, а навіть навпаки.

      Коли Гаррі і Рон опівночі домовляються на дуель з Драко Мелфоєм, Герміона спочатку намагається переконати їх відмовитися від ідеї з міркувань, що це може коштувати балів гуртожитку, а опівночі, коли непохитний дует вирішує піти на справу, ув’язується за ними і потрапляє у веренину несподіваних подій, з яких тільки дивом їм вдається виплутатися непоміченими. Саме Герміона допетрала, що Мелфой взагалі не збирався приходити на зустріч, а підказав завгоспу Філчу, де і о якій годині можуть з’явитися непрохані гості. Коли ж, ховаючись від Філча, вони опиняються на забороненому поверсі і, зокрема, в кімнаті з уроці професора Флитвіка Герміона і Рон разом практикують заклинання троль, якраз у підвали. Тим часом всі інші учні знаходилися на святковому бенкеті у директор Дамблдор наказав в супроводі старост повертатися до своїх віталень, Гаррі і Рон, почувши перед цим від однокурсників про кепський настрій Герміони, усвідомлюють, що вона знаходиться у великій небезпеці. Розуміючи свою провину, вони поспішають до дівочого туалету і вступають в бій з тролем і завдяки кмітливості (Рон застосовує Вінґардіум Левіозу, щоб забрати з його лап палицю і скинути її йому на голову) залишають його на підлозі без свідомості. Коли на шум збіглися викладачі, Герміона взяла провину на себе, мовляв, вирішила на власні очі побачити троля, не розрахувавши своїх сил. Це поклало початок довгій, міцній дружбі Герміони з Гаррі і Роном.

      На цьому пригоди Герміони не закінчуються. Під час першої гри Гаррі в квідич, виявляється, що його мітлу хтось зачакловує, аби вона скинула свого власника вниз. Підозри Герміони і Рона падають на професора Снейпа, який не зводив з хлопця погляду і щось бурмотів під ніс. Герміона поспішає до трибуни з викладачами, на шляху збивши з ніг професора Квірела, і підпалює Снейпову мантію. Тієї ж миті незрозумілі речі з Гарріною мітлою припиняються і йому вдається принести перемогу Ґрифіндору.

      Протягом всього навчального року друзі проводять розслідування. Ще влітку перед початком навчання Гаррі став свідком, як Геґрід за наказом Дамблдора забрав з чаклунського банку Ґрінґотс якийсь секретний пакунок. В той же день стало відомо про спробу крадіжки з банку, зловмисник був націлений саме на вміст сейфу, де кількома годинами раніше побував Геґрід. Побачивши триголового пса у школі і акцентувавши увагу на люці під його лапами, трійця усвідомлює, що пес, теж з категорії улюбленців Геґріда, охороняє той самий пакунок. На Гелловін, після сутички з тролем, Гаррі помічає укус на нозі професора Снейпа, який разом з іншими спустився до підвалу. Друзі вирішують, що, щоб там не знаходилося, професор хоче заволодіти цим. Наступною їх зачіпкою стає фраза Геґріда про те, що об’єкт охорони має відношення до Дамблдора і Ніколася Фламеля. Після копітких пошуків інформації про Фламеля, їм стає відомо, що це засновник філософського каменя, який дає безсмертя. Виходячи з усього, трійця дійшла висновку, що Снейп, оповитий неприємним ореолом, прагне дістати камінь для Волдеморта, темного чаклуна, який вбив батьків Гаррі, коли той був немовлям, але втратив силу, коли намагався замордувати самого Гаррі. Їм також відомо, що на шляху до камню професорами школи встановлені різні перепони, і що зокрема Флафі, це ідея Геґріда. Після подій у Забороненому лісі вони вирішують, що далі зволікати не можна і вирішують розповісти про все Дамблдору, але дізнаються, що той якраз відправився до Лондону в Міністерство магії. Макґонеґел цілком переконана в тому, що камінь у безпеці, а оскільки трійця розповідає їй не всі подробиці своїх спостережень, декан ніяких заходів не вживає. Тоді вони вирішують діяти самі, за традицією обравши пізній час для початку чергової своєї спецоперації. До речі, попри насиченість життя, Герміона не забувала й про навчання, організувавши графік ретельних повторень навчального матеріалу, для себе і Гаррі з Роном, перед іспитами.

      Опинившись у кімнаті з Флафі, друзі починають свій шлях до каменю. Шлях би скінчився вже у наступній кімнаті з пасткою диявола, рослиною, розміщеною професоркою гербалогії, якби Герміона не підказала, що треба не пручатися і рослина відпустить. Далі логіка Герміони виявляється безцінною у кімнаті зі Снейповими зіллями, одне з яких давало можливість пройти повз полум’я попереду, друге повернутися назад, а інші були отрутою. Гаррі переконав Герміону повернутися назад, щоб вона надала допомогу Ронові, який постраждав в одній з попередніх кімнат, на чому її участь у захопленні каменю закінчилася.

      На святковому бенкеті з приводу закінчення навчального року, коли вже стало відомо про події навколо філософського каменя, який Гаррі виборов від Квірела (саме він виявився прибічником Волдеморта), Албус Дамблдор нагородив Герміону, Гаррі, Рона і Невіла (який намагався протистояти друзям, щоб вони знову не потрапили в неприємності, але був Другий рік у Гоґворртсі

      Впродовж літніх канікул Герміона пиши листи Гаррі, які, однак, перехоплюються домовим ельфом Добі з тим розрахунком, що хлопець вважатиме, що про нього всі забули і, образившись, відмовиться повертатися до школи, де повинні були трапитися жахливі події, адже Гаррі Поттер, з міркувань Добі, надто цінний для чаклунського суспільства й не повинен наражатися на небезпеку.

      У школі тим часом відбулася одна зміна: новим професором Захисту від темних сил після трагічного кінця попереднього став Ґільдерой Локарт, відомий письменник у чаклунському світі. Герміона, як і інші дівчата, зачарована харизматичним і привабливим Локартом, щиро вірячи в безмежний героїзм професора і його хоробру боротьбу зі злими створіннями, яку він описує в своїх численних книжках. Вона відхиляє будь-яку критику в його бік, відмовляючись помічати, що насправді Ґільдерой великий хвалько, в магічних навичках якого є підстави сумніватися, і що в інших викладачів він зовсім не викликає позитивних думок, навіть в Геґріда, який раніше ніколи не дозволяв собі поганих слів в бік викладацького складу. Її думка змінюється тільки в кінці року, коли стало відомо, що Ґільдерой ніякий не герой і присвоював собі здобутки інших, будучи дійсно видатним хіба що у стиранні пам’яті.

      На другому році навчання Герміона вперше стикається з упередженнями стосовно свого маґлівського походження, коли Драко Мелфой називає її «бруднокровкою». Дівчинка вражена до глибини душі, однак Геґрід переконує її не сприймати цю образу близько до серця, оскільки, як показує історія, маґлонароджені нічим не гірше за чистокровців, а інколи навіть перевершують їх.

      Другий Гелловін поспіль в житті Герміони не можна назвати веселим. Цього разу 31 жовтня вона разом з Гаррі і Роном відвідує смертенини (як день народження, тільки день смерті) привида Майже-Безголового Ніка. Гаррі погодився, тому що перед цим Нік прикрив його перед розлюченим Філчем, а Герміоні подібний досвід спершу здавався цікавим. Вирішивши, що час покинути цю вечірку і піти до святкової Великої зали, Гаррі раптом чує холодний, вбивчий голос, який окрім нього ніхто не чув, і намагається відстежити, звідки він. Біганина приводить трійцю до порожнього коридору, на стіні якого були виведені слова про відкриття Таємної Кімнати, а поруч знаходилася Місіс Норіс, кицька Філча. Незабаром решта учнів і частина викладачів знаходить їх на місці подій.

      Навідміну від Гаррі і Рона, Герміона цікавиться Таємною кімнатою і запитує про цю легенду під час уроку в професора Історії магії. Від містера Бінса всі охочі слухати дізнаються, що незабаром після заснування Гоґвортсу між його засновниками, чиї прізвища збереглися в назві гуртожитків, почалися суперечки з приводу того, кого варто приймати до школи: Слизерин вважав, що навчати треба виключно чистокровців, але, не знайшовши підтримки серед колег, через деякий час покинув навчальний заклад. За легендою, перед тим як піти, Слизерин потай від усіх побудував у замку засекречену кімнату, де залишив створене ним «жахіття», яке повинен звільнити його спадкоємець і позбавити Гоґвортс тих, хто не вартий пізнавати магію. Друзі вважають цим спадкоємцем Драко Мелфоя, чиє ставлення до маґлородців їм було чудово відомо. Натомість всі інші схильні вважати спадкоємцем Гаррі, який постійно опинявся неподалік від місць нападів, котрі продовжувалися, але дивом всі жертви уникнули смертельних випадків.

      Герміона, попри всі ризики і небезпеку відрахування, якщо їх викриють, пропонує Гаррі і Ронові виготовити багатозільну настійку, що дозволяє на певний час прийняти вигляд іншої людини, якщо додати бодай одну волосинку, прийняти зовнішність друзів Мелфоя і все в нього випитати. Виготовлення настійки відбувається в зачиненому дівочому туалеті, куди ніхто не ходить через те, що там оселилася Плаксива Міртл, привид дівчинки, яка загинула багато років тому в цьому ж туалеті і постійно знаходиться в кепському настрої.

      На превелике нещастя для Герміони, приєднатися до Рона і Гаррі, які перетворилися на Креба і Ґойла, їй не вдалося. Виявилося, що волосся, яке вона, як їй здавалося, взяла з одягу слизеринки Мілісент Булстроуд під час бійки в Дуельному клубі, належало насправді її коту. Тож, випивши настійку, дівчина покрилася котячою шерстю і на кілька тижнів опинилася в лікарняній палаті, потребуючи лікування для повернення у свій істиний вигляд. Весь час, що вона відновлювалася, Гаррі і Рон регулярно приносили їй домашні завдання і, звичайно ж, розповіли, що Мелфой виявився ніяким не спадкоємцем, одначе володіє певною цікавою інформацією: Таємна кімната відчинялася 50 років тому і тоді внаслідок цього померла маґлонароджена учениця.

      Тільки-но позбувшись котячої зовнішності, через кілька місяців Герміона стала жертвою таємничого нападника. Досліджуючи зв’язок між тим, що Гаррі чув загадковий голос, ніби той лунав зі стін і тим, що Гаррі, як виявилося, вміє розмовляти зі зміями, Герміона дійшла до висновку, що створіння, яке нападає на учнів, є Василіском, який пересувається по трубах. І поспішила до бібліотеки, аби знайти підтвердження своєму висновку. На шляху вона побачила старосту Рейвенклов Пенелопу Клірвотер і попередила, що заради власної безпеки краще озиратися по сторонам, дивлячись у дзеркало. Це і врятувало їхні життя, адже зіткнувшись поглядами з Василіском, чий погляд смертельний, через дзеркальце, їх паралізувало, але вони залишилися живими.

      Знахідка у вигляді папірця з інформацією про Василіска, яку Герміона стиснула в руці, коли на неї стався напад, виявилася безцінною для Гаррі і Рона. Далі їм вдалося скласти 2+2, зрозуміти, що 50 років тому вбитою дівчинкою була Міртл і усвідомити, що вхід до Таємної кімнати знаходиться на місці дівочого туалету й захований в раковині. Тоді ж переляканий Локарт показав своє справжнє обличчя. Гаррі переміг Василіска і завадив планові Волдеморта відновитися зі спогаду, який зберігався в його старому щоденнику.

      Ближче до кінця навчального року Герміона, як і інші паралізовані, прийшла до тями завдяки зіллю з мандрагори. Звістка про скасування шкільних іспитів неабияк засмутила її, але вона була дуже рада, що Гаррі розгадав таємницю.

      Третій рік у Гоґвортсі

      На літніх канікулах Герміона разом з батьками відвідує Францію. На день народження Гаррі Поттера дівчина дарує йому набір для догляду за мітлою, а останнього дня перед початком третього року навчання зупиняється в «Дірявому казані», де зустрічається з родиною Візлі і Гаррі. Тоді ж вона купує собі кота Криволапика, який з першої ж зустрічі прагне напасти на Скеберса, Ронового щура, в якому відчуває підступ. Впродовж навчального року це призводить до постійної напруги в стосунках Герміони з Роном, а коли на початку другого семестру рудоволосий хлопець знаходить краплі крові на своєму простирадлі й поруч руді котячі шерстинки, – переконаний в тому, що кіт з’їв його хатнього улюбленця, і, здавалося, дружбі між ними настав кінець.

      Крім Рона, після Різдва деякий час Герміона перебуває не в кращих відносинах з Гаррі. Справа в тому, що влітку з чаклунської в’язниці вдалося втекти Сіріусу Блеку, який вважався одним з найближчих послідовників Лорда Волдеморта, і всі, хто був знайомий з обставинами ув’язнення Блека вважають, що той намагатиметься вбити Гаррі; припущення підтвердилося в жовтні, коли Блек особисто з’явився в Гоґвортсі. В грудні на Різдво Поттер отримує від анонімного відправника «Вогнеблискавку» — найновітнішу мітлу для квідичу — і Герміона, розсудивши, що подарунок міг зробити Блек, пронизавши мітлу темною магією, з найкращих міркувань повідомляє про річ декану гуртожитку, що викликає в юнака суто роздратування.

      1 вересня Герміона зі згоди Міністерства магії і директора Дамблдора отримує від викладача трансфігурації і декана Ґрифіндору професорки Макґонеґел маховик часу — пристрій, що дозволяє здійснювати подорожі у часі — щоб мати можливість одночасно відвідувати декілька уроків одночасно, оскільки вона записалася на всі! Такий настільки щільний розклад помітно виснажує її й дуже швидко привертає особливу цікавість в Рона. Тим не менш, віддана слову, даному Макґонеґел, Герміона ухиляється від конкретної відповіді, як їй вдається все встигати.

      Одним з нових уроків в житті Герміони стає віщування. Буквально з першого ж заняття ця дисципліна викликає в неї стійкий скептицизм й зневагу, а той факт, що стосовно даної галузі магії має сумніви Макґонеґел, додає її погляду на це питання додаткової ваги. Водночас професорка Трелоні, за її власними словами, ніколи досі не бачила «настільки приземленої свідомості» як в Герміоні. Певна річ, що носії таких відмінних світоглядів не змогли довго витримувати одна одну, і наприкінці навчального року Герміона гучно хлопає дверима, відмовившись від вивчення цього предмету.

      Цього року в Гоґвортсі з’являється черговий вчитель захисту від темних мистецтв — Ремус Люпин. Справжній знавець своєї справи з приємним підходом до учнів, Люпин дуже швидко стає найпопулярнішим викладачем школи. Герміона теж відчуває до нього симпатію і на підставі низки спостережень стає єдиною з усіх учнів, хто здогадався, що Ремус є вовкулакою. Тим не менш, з почуття прихильності й на знак поваги до професора, дівчинка не розповсюджує інформацію про свою знахідку.

      Окрім Люпина, посаду вчителя отримує Рубеус Геґрід, гарний друг Герміони та Гаррі з Роном. Геґрід починає викладати догляд за магічними істотами і на першому ж уроці відбувається прикрість. Всупереч усім застереженням, Драко Мелфой проявляє зверхність до гіпогрифа Бакбика, який вражає його своїми пазурями. Хоча Геґрід встигає врятувати Мелфоя від розправи, своєчасно відводить до лікарняної палати і згодом стає зрозуміло, що поранення насправді не настільки жахливе, яким його хоче показати Драко, слизеринець повідомляє про трапунок своєму батькові, а той починає справу проти гіпогрифа. Герміона, яка й без того мала досить клопотів із навчанням, почала активно працювати із Геґрідом над складанням апеляції для Бакбика. Одначе Мелфой-страший має великий вплив у Міністерстві магії й усі зусилля виявляються марними. Звістка про те, що мірою покарання Бакбика стане страта, шокує Герміону до глибини душі й знову зближує з Роном, обуреним такою несправедливістю. Після кількох місяців мовчанки друзі нарешті миряться і вибачаються один перед одним.

      На 6 червня 1994 року призначається апеляція Бакбика, яку Геґрід програє, і того ж дня вирішується провести страту гіпогрифа. Друзі відправляються розрадити лісника, а Герміона береться зробити чай і знаходить в одному з глечиків Скеберса — в жахливому вигляді, але цілком живого.

      Того ж дня Герміона, Гаррі і Рон дізнаються правду про Сіріуса Блека: з’ясувалося, він був підставлений тим, кого вважав близьким другом — Пітером Петіґру. Це Петіґру зрадив Поттерів й таємно перейшов на бік Волдеморта, після чого сфальсикував власну смерть, обставивши все так, ніби Блек напав на нього, і весь наступний час ховався в подобі щура в родині Візлі як Скеберс. Криволапик одразу збагнув, що Скеберс ніякий не щур, і саме тому постійно намагався дістатися до нього. Веренина непередбачуваних обставин завершилася тим, що Герміона ледь не стала жертвою азкабанських вартових, відряджених до Гоґвортсу охороняти школу від Блека, якого все ж таки схопили, а Петіґру вдалося втекти. Директор Дамблдор повірив тріо й натякнув Герміоні скористатися часоворотом для порятунку двох невинних життів. Зрозумівши, чого саме хоче від них директор, Герміона разом з Гаррі повернулися на кілька годин в минуле і завдяки своїй кмітливості врятували Бакбика і Сіріуса.

      В кінці семестру Герміона повертає маховик часу Макґонеґел й, окрім віщування, відмовляється від подальшого вивчення маґлознавства, таким чином зробивши собі розклад, який нічим не відрізнявся від інших.

      Четвертий рік у Гоґвортсі

      Влітку сім’я Візлі запрошує Герміону погостювати у них, а заодно і відвідати знаменну у світі чарівників подію – Чемпіонат світу з квідичу. Після матчу відбувається страшний переполох: Смертежери напали на табір уболівальників, і хтось запустив у небо Чорну мітку. Герміона стає свідком того, як міністерський працівник Барті Крауч бездоказово звинувачує в цьому свою домовичку Вінкі і звільняє її. Безправне становище домовиків так вражає дівчинку, що відтепер вона вирішує присвятити своє життя боротьбі за їхні права.

      По приїзду в школу студентів чекає сюрприз: після кількох сотень років перерви відроджено Тричаклунський турнір. У Гогвортс приїжджають делегації іноземних шкіл магії і чаклунства: Дурмстренга і Бобатону. Але коли на Геллоувін відбувається жеребкування, Чемпіонами оголошені не три людини, а . чотири. І четвертим названий Гаррі Поттер, який за умовами відбору взагалі не повинен був брати участь в жеребкуванні. Тільки Герміона, та ще деякі студенти-грифіндорці, наприклад, Фред і Джордж Візлі не відвернулися від Гаррі. Всі інші вважали 14-річного грифіндорця шахраєм.

      На Святковий бал Герміона йде з Віктором Крумом, що викликає сильні ревнощі Рона Візлі, який давно був у неї закоханий. Після балу вони сваряться.

      Герміона і Рон допомагають Гаррі готуватися до завдань турніру. Ще на початку року Герміона створює так звану Спілку сприяння ельфам-чорноробам Англії (ССЕЧА). Була одним із бранців у другому завданні. Роздумуючи, як Рита видобуває інформацію, Герміона зауважує: «Мені здається, що ця Скітер є скрізь. Навіть там, де її просто не може бути ». І тоді Герміона з’ясувала, що Рита – незареєстрований анімаг. До речі, вона перетворювалася якраз в жука і тому непомітно могла підглядати і підслуховувати.

      П’ятий рік у Гоґвортсі

      Герміона подає ідею і фактично створює Дамблдорову армію з Гаррі на чолі, хоча пізніше сумнівається в правильності цього кроку. Справа в тому, що створення ДА гаряче вітає Сіріус Блек, а Герміона вважає Блека занадто авантюрним для серйозних справ. Втім, вона заспокоюється, коли в Кімнаті на вимогу, де хлопці вирішили практикуватися в захисних заклинаннях, знаходить цілу добірку книг по захисній магії.

      Саме Герміона,намагається відмовити Гаррі Поттера від вилазок в кабінет Долорес Амбридж, чий метод викладання разом з книгою «Теорія захисної магії» Слінкгарда вона розкритикувала на першому ж уроці.

      Вона бере участь в спробі врятувати Сіріуса і отримує там поранення від руки смертежера Долохова. Втім, за кілька днів перебування в шкільній лікарні під наглядом мадам Помфрі Герміона повністю одужала.

      Шостий рік у Гоґвортсі

      Під час відвідування Алеї Діаґон, Герміоні з друзями вдається засікти Драко Мелфоя, який відвідує магазин «Борджин і Беркс». Проаналізувавши поведінку недруга, Гаррі вирішує, що Драко став смертежером замість батька. Приїхавши в школу, Гаррі переконується, що Мелфой задумав щось недобре. Герміона, яку повністю підтримує Рон, категорично не згодна з Гаррі, і майже весь рік поведінка Драко стає приводом для суперечок між ними. Тільки після смерті Дамблдора стає ясно, що Гаррі був правий.

      Цього року Зілляваріння викладає не Северус Снейп, а Горацій Слизоріг. До Гаррі потрапляє старий підручник з настійок, де на полях його колишнім власником записані цінні поради. Дотримуючись їх, Гаррі стає кращим учнем з цього предмету. Що всерйоз зачіпає почуття Герміони. Вона-то до всього доходить власним розумом! А в результаті Гаррі стає кращим в класі, майже нічого для цього не роблячи. Це налаштовує дівчину проти книги і її колишнього власника, який назвав себе «Напівкровним принцом».

      Крім порад з настійок, на полях підручника зустрічаються саморобні заклинання. Його застосування теж не схвалюється Герміоною. Вона каже, що у Принца перекручене почуття гумору. Зате Гаррі в захваті від того, скільки нового і корисного він дізнався від цього «вчителя». Цікаво, що потім з’ясовується: Принцом-напівкровкою називав себе в шкільні роки Северус Снейп. Людина, якого Гаррі не любив (а до кінця навчального року зненавидів), а Герміона намагалася об’єктивно оцінювати і захищала від нападок Поттера.

      У цьому навчальному році у неї ускладнюються відносини з Роном Візлі. Незважаючи на взаємні ніжні почуття, вони не зближуються, а, навпаки, сваряться, намагаючись викликати у один одного ревнощі. Рон, почавши зустрічатися з Лавандою Браун, тим самим настільки ображає Герміону, що в це призводить до важкого і тривалого розриву відносин (протягом декількох місяців – з листопада і до початку березня – вони навіть не розмовляють). І тільки нещасний випадок (отруєння Рона) допомагає їм помиритися.

      Полювання за горокраксами

      Герміона вирішила не їхати в цьому році в Гогвортс і відправитися з Гаррі та Роном на пошуки горокраксів. Перед відходом з будинку вона стерла пам’ять про себе своїм батькам, змінила їм імена і відправила їх в подорож по Австралії. Подалі від Англії, подалі від смертежерів . Щоб, по-перше, забезпечити їх і, по-друге, щоб в разі її смерті вони не хвилювалися і жили нормальним життям.

      Герміона бере участь в операції «Сім Поттерів». Вона – один з оманливих «Поттерів». Її супроводжував Кінгслі, з яким вони сиділи на тестралі. У свій час їх пару переслідував особисто Волдеморт і відстав від них тільки тоді, коли йому доповіли, що виявлений справжній Поттер.

      В кінці шостого курсу Школа втратила свого директора. Через місяць Герміона несподівано для себе отримує у спадок від Дамблдора старовинну книгу «Казки барда Бідла», написану рунами. Дівчина дуже зворушена цим несподіваним подарунком. На питання Руфуса Скрімджера, що віддавав спадок, чому раптом Дамблдор заповів їй настільки рідкісний екземпляр, Герміона зі слізьми на очах відповіла: «Напевно, він думав, що це буде мені цікаво. Він знав, що я люблю читати . »

      На 1 серпня призначено весілля брата Рона Білла Візлі і його дівчини Флер Делякур. Гаррі випив багатозільну настійку і тепер спокійно ходить не впізнаний. Серед гостей – давній приятель Герміони Віктор Крум і шкільна подруга хлопців Луна Лавґуд, що прийшла з батьком. Крум зауважує дивний знак – трикутне око на шиї містера Лавгуда і сердито говорить Гаррі, що це знак Гріндельвальда.

      У розпал танців у дворі «Барлогу» з’являється патронус Кінгслі і попереджає присутніх: «Міністерсто впало. Скрімджер убитий. Вони вже близько ». Відчувши, що захисні заклинання з садиби зняті, гості являються з весілля.

      Добре, що Герміона багато читає і знає заклинання, що не входять у шкільний курс. Їй вдалося накласти закляття Незримого розширення на маленьку бісерну сумочку й заздалегідь помістити туди всі необхідні їм для подорожі речі, і цей компактний багаж не раз виручав друзів.

      Вимушені ховатися в будинку Сіріуса, друзі знаходять кімнату його брата, Регулуса Арктуруса Блека, і зрозуміли, що шуканий Р.А.Б. – це саме він. Перебравши його кімнату мало не по сантиметру, вони змушені визнати, що медальйон або захований в іншому місці будинку, або . «там був медальйон . » – каже раптом Герміона, занісши ногу, та так і застигнувши в повітрі. І всі троє згадують: коли Орден оселився в будинку, і вони з місіс Візлі, близнюками і Джіні розбирали фамільний мотлох Блеків, там був і медальйон, який ніхто так і не зміг відкрити . Гаррі кидається до останньої надії – закутку Крічера, адже ельф потайки витягав речі із сміттєвих мішків і ховав у себе. Але і Крічерова комірка виявилася порожньою. Тоді Гаррі, як господар ельфа, закликав його до себе і велів розповісти все, що той знав про медальйон.

      Так вони дізналися, що Медальйон викрадений Манданґусом Флетчером. Звелівши Крічерові зловити злодія, друзі залишаються в будинку Сіріуса. Маленька деталь: Герміона в ці дні безуспішно намагається трансфігурувати до їстівного стану їжу, яка збереглася на кухні, але у неї нічого не виходить.

      Через кілька днів Крічер доставляє Манданґуса в будинок на пл. Гримо. Неохоче Флетчер розповідає, що так, дійсно серед вкрадених ним речей був медальйон, але його відібрала якась мимра з Міністерства. За описом хлопці розуміють, що Манданґус говорить про Долорес Амбридж. Вирішивши викрасти медальйон прямо з Міністерства, друзі досить довго готуються до вилазки, але все одно їх викрили і Якслі, вхопившись в останній момент в Герміону, роз’явився з ними на поріг будинку, зламавши тим самим закляття Фіделіус. Герміоні вдається відірватися від Якслі, і вона переносить себе і хлопців в ліс, подалі від Лондона. При цьому Рона розщепило, пласт м’язів плеча так і залишився на пл. Гримо. Добре, що у запасливої Грейнджер знайшовся екстракт бадьяну. А також чарівний намет . На жаль, їжу вона захопити не додумалась .

      Гаррі, Рон і Герміона намагаються зруйнувати медальйон різними заклинаннями, але безуспішно. Для руйнування горокраксів потрібна сильна магічна субстанція. Достовірно їм відомо про знищення тільки одного горокраксу – щоденника Тома Редла. Але ні самих іклів Василіска, що увібрав в себе свою ж отруту, ні меча Грифіндора у них немає. Знищення горокраксу відкладається. Боячись втратити артефакт, вони носять його постійно при собі і помітили неприємну особливість: медальйон підсилює в людині страх, дратівливість, невіру, підозрілість . Найгірше горокракс впливає на Рона. Юний містер Візлі постійно незадоволений то побутовими умовами, то відсутністю звісток від рідних, то вимушеним неробством і тупиковій ситуації . В один із днів Рон всі ці претензії вивалює Гаррі. У виниклій сварці Гаррі пропонує Рону, раз йому так вже не подобається все це полювання за горокраксами, просто піти. Рон сердито погоджується і кличе з собою Герміону, ставлячи її таким чином перед вибором – втратити кохану людину або зрадити друга. Відмову Герміони кинути Гаррі Рон розцінює як зраду.

      Після відходу Рона Гаррі і Герміона намагаються все ж продовжити пошуки. Гаррі давно хотів відвідати Годрикову долину, але Герміона кожен раз його відмовляла: село, де загинули батьки Гаррі – найімовірніше місце, де його чекатимуть смертежери. Однак тепер, коли Гаррі повернувся до цієї теми, дівчина несподівано погоджується. Вона приходить до висновку, що у Батільди Беґшот яка живе в Годриковій долиніі, і яка є старою знайомою Альбуса Дамблдора, директор перед своєю смертю міг залишити меч Грифіндора.

      Застосувавши, як їм здавалося, всіх можливих заходів безпеки, друзі являються на околицю Годрикової долини. Не знаючи точної адреси старої чарівниці, вони проходять через все селище, заходять на кладовище, де знаходять могили батьків Гаррі і зупиняються біля невидимих ​​для маглів руїн будинку Поттерів. Герміона зауважує стару, що стежить за ними, яка вабить їх за собою і друзі розуміють, що це Батильда. Разом з нею вони приходять до її будинку. Батільда дає зрозуміти, що розмовляти вона буде тільки з Поттером і веде його на другий поверх. Герміоні не подобається ні дивна поведінка мовчазної старої, ні цей аж надто занедбаний будинок. І її недобрі передчуття виправдовуються. Почувши нагорі крик Гаррі, дівчина кидається до нього і застає в кімнаті змію Волдеморта Наджіні, яка ось-ось уб’є Поттера. Миттєво оцінивши ситуацію, вона заклинанням відкидає змію від Гаррі і тут же являється разом з ним. Гаррі, пов’язаний ментальним узами з Темним Лордом, розуміє – вони розминулися буквально на частки секунди.

      Під час втечі з Годрикової Долини, випадково ламається паличка Гаррі. Герміона звинувачує в цьому себе: це її заклинання зрикошетило в паличку. Гаррі розумом розуміє, що провини Герміони в цьому немає, але з цього часу намагається зайвий раз з нею не спілкуватися.

      Якось під ранок Гаррі ввалюється в їхній намет мокрий, але на диво щасливий і з криком: «Дивись, хто прийшов!», Заводить . Рона! Якщо він думав, що Герміона зрадіє, він жорстоко помилився.

      Після відвідин Ксенофілія Лавгуда, дізнавшись всю правду про смертельні реліквіїі, Гаррі здогадується, що він сам є власником легендарної мантії-невидимки, в заповіданім Дамблдором снітчі захований воскресальний камінь, а Волдеморт шукає бузинову паличку. Він ставить за мету випередити Волдеморта, самому відшукавши її. Герміона вважає, що Гаррі неправий і занадто захоплюється, забувши про свою місію – пошук горокраксів. Вони постійно сперечаються з цього приводу, і одного разу це призводить до сумних наслідків. Рон розповідає про чарівну радіостанцію «Поттер варта», йому вдається налаштуватися на їх хвилю. Почувши підтвердження припущенням, що Волдеморт шукає бузинову паличку, Гаррі знову намагається переконати в цьому Герміону, і називає свого ворога на ім’я, забувши про Табу. Миттєво все захисні заклинання спадають, і трійця потрапляє в лапи хапунів.

      В останній момент Герміона насилає на Гаррі жалюче закляття, але цього маскування виявляється недостатньо. Хапуни тягнуть бранців в маєток Мелфоїв у надії зірвати куш якнайбільший. Там Герміону катувала Белатриса Лестранж, проте друзів врятував домовик Доббі, який при цьому загинув.

      Після смерті Доббі Гаррі ніби протверезів.. Вибираючи між пошуками реліквій і горокраксів, він повертається до початкового задуму Дамблдора і вирішує, що повинен добути той горокракс, який знаходиться в сейфі Лестранж в Ґрінґотсі. Покликавши з собою Рона і ледь оговтавшу від тортур Герміону, так і не встигнувши сказати друзям, що він задумав, Гаррі приходить в кімнату, де лежить Грипхук. З розмови Герміона розуміє, чого домагається Гаррі, і тут же його підтримує. Коли гоблін запитує, хто з чарівників протестує проти гноблення інших магічних народів, дівчина чесно відповідає: «Ми». І продовжує: «Я – бруднокровка. І пишаюся цим. При новому режимі мені живеться нітрохи не краще, ніж гоблінам і домовикам . » Грипхук подивився на Герміону з таким же інтересом, як тільки що дивився на Гаррі Поттера. Гоблін в принципі вже був готовий допомогти хлопцям пограбувати рідний банк.

      Почалася кропітка підготовка до вилазки. Було вирішено, що Герміона з допомогою багатозільної настійки і волосини Беллатриси, який опинився на її светрі, прийме вигляд мадам Лестранж. Весь час підготовки Герміона тренується чаклувати з її паличкою і поступово привчає її до своєї руки. Мабуть, наполегливість Герміони чимось схожа на сильну волю Беллатріси, тому що паличка мало-помалу починає слухатися нову господиню.

      За допомогою багатозільної настійки, мантії-невидимки і закляття Імперіус, прокотившись на грінготтскому візку під водоспадом Загибель злодіїв, вони нарешті проникають в сейф Беллатриси і забирають з нього Чашу Гельґи Гафелпаф, Грипхук втікає, прихопивши з собою меч Грифіндора, а Золоте Тріо з великими труднощами рятується від охорони, звільнивши дракона, якого гобліни використовували як сторожа.

      Пограбування банку в кінцевому підсумку вдалося. Але це вимагало від Герміони і її друзів великої мужності, витримки і справжньої ґрифіндорської хоробрості.

      З банку Грінготс Герміона з друзями відлітає верхом на драконі, який охороняв сейф Беллатиси Лестранж. Вони не можуть управляти цією твариною і сподіваються тільки на удачу, та на те, що дракон не може не втомитися . Пролітаючи досить низько над незнайомим озером, вони стрибають у воду.

      Через свій зв’язок з Темним лордом Гаррі бачить, що Волдеморт перевіряє тайники, в яких заховані гоокракси, і скоро зрозуміє, що всі вони викрадені. Останній горокракс знаходиться десь в Гогвортсі. Друзі вирішують роз’явився в Гогсмід, село недалеко від Гогвортсу. У Гогсміді їх приймає молодший брат Альбуса Дамблдора, Аберфорт. Через потаємний хід, захований за картиною, вони потрапляють в Кімнату на вимогу, де їх зустрічають оваціями учні, що ховаються від нового шкільного начальства.

      Герміона з Роном вирішили знищити знайдений горокракс-Чашу отруйним іклом василіска, який можна знайти в Таємній кімнаті. Рон запропонував подрузі взяти з собою ще кілька зубів цієї змії, для знищення інших горокраксів. Повернувшись в Кімнату на вимогу, вони знаходять Гаррі і повідомляють йому про чергову перемогу. Рон висловлює занепокоєння за долю ельфів-домовиків, що працюють в Гогвортсі, і Герміона дарує йому свій поцілунок. Бере участь у знищенні Діадеми Ровіни Рейвенклов у пожежі в Кімнаті на вимогу. Герміона бачить смерть Снейпа. Бере участь в Битві за Гогвортс.

      Подальша доля

      Герміона почала свою кар’єру з Відділу регулювання і контролю за магічними істотами, де вона сприяла значному поліпшенню життя ельфів-домовиків і їх побратимів.

      Потім вона перейшла в Відділ магічних законів, де займалася викоріненням несправедливих законів, що захищають тільки чистокровних магів.

      У 2018 році зайняла пост Міністра магії

      Вона вийшла заміж за Рона Візлі і стала матір’ю їх двох дітей – Роуз і Хьюго. Також Герміона є хрещеною матір’ю Джеймса Сіріуса Поттера – старшого сина Гаррі Поттера і його дружини Джіні.

      Зовнішність

      У Герміони карі очі і каштанове волосся. У момент знайомства вона описана як «. дівчинка з густими каштановим волоссям, вже переодягнена в шкільну форму. Її передні зуби були трохи довші, ніж треба ». Однак коли в Герміону потрапило пущене Мелфоєм заклинання «Дантісімус», передні зуби дівчинки стали посилено рости і виросли мало не до підборіддя. У шкільній лікарні мадам Помфрі дала Герміоні дзеркало, яке зменшує зуби, і веліла махнути рукою, коли зуби стануть колишнього розміру. Герміона зачекала трошки більше, і її зуби стали рівними і красивими] Лише на четвертому курсі, під час Святкового балу, Гаррі з подивом помічає, що Герміона красива. До сімнадцяти років дівчина розквітає остаточно. Це відзначає і Віктор Крум, і (правда, з іншими намірами) Френціс Грейбек

      Незважаючи на коментар Роулінг про те, що колір шкіри Герміони в книзі нібито не вказано, тому теоретично він може бути будь-яким, і те, що в спектаклі «Гаррі Поттер і Прокляте дитя» її грає темношкіра актриса, насправді в книзі «Гаррі Поттер і в’язень Азкабану »згадується біле обличчя Герміони (Hermione’s white face was sticking out from behind a tree), тому можна однозначно зробити висновок, що колір її шкіри – типовий для Великобританії білий. Світлошкіра Герміона зображена і на малюнку Роулінг, що зображає Золоте Тріо, Невіла Лонґботома і Діна Томаса.

      Магічна сила і навички

      Вражає спостережливість Герміони. Наприклад, вона єдина зауважує, на чому вартує Флафі, в той час як Гаррі і Рон не зводять очей з трьох страшних голів монстра . Одного погляду на багаж сплячого в купе викладача їй досить, щоб побачити мітку професора Люпина. У той час як увага всіх прикута до Кубка Вогню, який раптом надумав викинути ім’я четвертого Чемпіона, Герміона вдивляється в Гаррі Вираз обличчя його не залишає ніяких сумнівів: вибір Кубка для Гаррі – повна несподіванка. Дуже довго, до кінця першого туру Тричаклунського турніру, Герміона залишалася чи не єдиною студенткою Гогвортсу, хто не звинувачував Поттера в обмані.

      Герміона – хоробра і відважна дівчинка, готова прийти на допомогу друзям завжди і всюди. Проте, можна сказати, що одне з її слабких місць – це невміння діяти в нестандартній ситуації, коли потрібно швидко приймати рішення. З роками і ця її риса змінюється. Можна сказати, що чіпка спостережливість Герміони поступово замінюється умінням швидко орієнтуватися в обстановці. Якщо їй дати хоча б хвилинку спокійно подумати, вона знайде оптимальне рішення. Це особливо яскраво проявилося в її поведінці, коли, приховані під чужими масками, Гаррі, Рон і Герміона викрадають Медальйон Слизерина, вона єдина, хто зрозумів начаклувати копію Медальйона, щоб Долорес Амбридж не відразу помітила пропажу; коли Герміона буквально в останню секунду являє себе і Гаррі з будинку Батільди Беґшот, рятуючи їх з лап Волдеморта; коли хлопці покидаючи Ксенофілія Лавгуда, Герміона геніально вирішує кілька завдань відразу: ховає Рона під мантією-невидимкою (і тим оберігає всю сім’ю Візлі від розслідування), стирає пам’ять містера Лавгуда про їхній візит і на коротку мить показує переслідувачам Гаррі Поттера, рятуючи тим самим батька і дочка Лавгуд від розправи смертежерів за «помилковий виклик».

      Вона допомагає Гаррі в Тричаклунському Турнірі, в боротьбі з Волдемортом . Особливо важлива і сильна підтримка Герміони в вирішальний період пошуку горокраксів. Взагалі, в їх трійці міс Грейнджер – ходячий довідник. Рон навіть свято вірить, що в світі знайдеться не дуже багато книг, що не прочитала Герміона.

      Герміона проявляє особливий талант в розпалюванні вогню і в розгадуванні загадок (це її «коник», на думку Гаррі). Струнка фігура і маленький зріст дають їй перевагу в далекому бою – в книгах і в фільмах немає жодного випадку, щоб ворог зміг якимось заклинанням в неї потрапити, якщо тільки він не опинявся досить близько.

      Майно

      Кіт Криволапик – Куплений Герміоною в серпні 1993 року на гроші, які батьки дали дівчинці «на подарунок до дня народження».

      Книга «Казки барда Бідла» (оригінальне видання) – У серпні 1997 року дівчина отримує у спадок від Альбуса Дамблдора цю старовинну книгу, написану древніми рунами. Очевидно, книга ця дорога.

      У тимчасовому користуванні:

      Маховик часу (часоворот) – на третьому курсі Герміоні було дозволено користуватися часоворотом, щоб встигати відвідувати всі вибрані предмети. Для надання цього артефакту студентці професорка Макґонеґел була змушена написати безліч листів в різні магічні інстанції. Після закінчення курсу Герміона повернула річ назад до Міністерства.

      Книга «Найтемніші чаклунства» – взято Герміоною з кабінету загиблого Альбуса Дамблдора. По суті, Герміона взяла цю книгу, не знаючи у кого і що бере: вона вимовила «Акціо!» І подумала про книгу, в якій будуть описані горокракси. Знаючи характер дівчини, можна припустити, що коли потреба в книзі відпала, вона повернула фоліант назад в кабінет директора Гогвортсу

      Взаємовідносини

      Герміона дуже болісно переживає приниження будь-якого розумної істоти. Навіть якщо їй хтось не подобається (кентаври, наприклад), вона ніколи не скаже поганого слова про цілий народ. Коли дівчинка дізнається про існування ельфів і про те положення, яке вони займають в магічному світі, вона загоряється ідеєю звільнити домовиків від рабства. І в кінці кінців присвячує цьому своє життя.

      Герміона регулярно допомагає в навчанні Гаррі з Роном, пояснює їм матеріал, дає читати свої конспекти і, хоча ніколи не дозволяє списувати у себе домашнє завдання, завжди готова перевірити правильність виконання і вказати на помилки. Часто вони зізнаються, що без Герміони їм було б набагато складніше вчитися, і її допомога дуже важлива для них. Правда, хлопці, особливо Рон, іноді відверто їй лестять, щоб задобрити. ( «Просто у нас немає ні твоєї зосередженості, ні твого розуму. З твоєї сторони не дуже ввічливо підкреслювати свою перевагу»).

      Батьки

      Батьки Герміони – магли і, як всі маглонароджені чарівники, вона час від часу чує на свою адресу образливе «бруднокровка», але намагається не звертати на це увагу: собака гавкає, вітер носить. Гроші, які їй дали батьки до дня народження (купи, що хочеш і вважай це нашим подарунком) вона витратила на Криволапика, величезного рудого котяру з плескатою мордою, який виявився дуже розумним і не позбавленим деяких магічних здібностей. До матері і батька Герміона відноситься злегка поблажливо, постійно роблячи поправку на їх необізнаність у магічних порядках. Наприклад, вона відгукується на пропозицію Рона запитати у батьків про Фламеля: «Вони ж не маги, вони просто дантисти». Або просить у Гаррі позичити їй Гедвіґу, щоб надіслати листа батькам про те, що її обрали старостою: «Староста – це доступно їх (батьків) розумінню».

      Подруги

      До початку третього курсу у Герміони не було подруг, хоча вона підтримувала дружні стосунки з багатьма дівчатами в школі. Під час літніх канікул 1993 року вона близько зійшлася з Джіні Візлі, яка молодша за неї майже на два роки. Мабуть, дівчаток зблизило те, що обидві не можуть добитися взаємності від хлопчиків, які їм подобаються. Джіні закохана в Гаррі Поттера, а Герміона потайки задивляється на Рона Візлі. Недарма обидві вони жадібно слухають розповіді мами Джіні про приворотні зілля. Здається, потім дівчатка обговорювали між собою цю тему. І прийшли до висновку, що штучна любов їм не потрібна. Рік по тому Герміона, а за нею і Джіні намагаються знайти спосіб позбутися від надмірної прив’язаності до Гаррі і Рона. Спершу Герміона дозволяє залицятися до себе Віктору Краму, а після і Джіні приймає запрошення на бал від Невіла Лонґботома. З деяких реплік ясно, що дівчатка діляться між собою багатьох сокровенним. Єдиний раз між ними виникла суперечність, коли Гаррі через незнання застосував до Драко Мелфоя темне заклинання Сектумсемпра. Герміона прийшла в жах від того, що Гаррі використовував на людині неперевірену магію, а Джіні, навпаки, стала на його бік.

      Близькі приятельські стосунки пов’язували Герміону і Німфадору Тонкс. Втім, молода Тонкс (вона старша Герміони років на чотири-п’ять) має легкий характер і з нею приємно спілкуватися.

      Нерівно починалася дружба Герміони і Луни Лавґуд. Дівчата настільки по-різному ставляться до навколишнього світу! Якщо міс Грейнджер вірить книгам і логіці, то Луна вірить будь-яким фактам, які не отримали спростування. І своїми твердженнями нерідко ставить Герміону в глухий кут. Дуже повільно, але дівчата все ж зближуються. По-перше, ні в одній з них немає відкритої агресії, по-друге Луна вміє бути вірним другом, а це дорогого коштує, по-третє їх об’єднав, так би мовити, «спільний бойовий досвід»: і в битві у Відділі Таємниць, і у відбитті нападу на Гогвортс, і в останній битві другої магічної війни дівчата билися пліч-о-пліч. Зрештою, Герміона закриває очі на неординарні судження Луни, і вважає, що кожен має право на безневинний недолік.

      Залицяльники

      Мало не з першого курсу Герміона звертає увагу на Рона Візлі. Але хлопчик цього не помічає. Поки що Герміона для нього – просто друг, «свій хлопець», з поправкою на її дівчачі заскоки, ходячий довідник і шпаргалка. До четвертого курсу розрив у психологічному віці між Роном та Герміоною стає колосальним. Мало того, що Грейнджер старше Гаррі і Рона майже на рік, вона ще й минулий навчальний рік прожила в режимі «рік за два», завдяки часовороту. До того ж дівчатка дорослішають раніше однолітків. Загалом, поки Рон усе ще не вийшов з дитинства, Герміона – вже цілком доросла дівчина.

      Тому, коли знаменитий Віктор Крум звертає на неї увагу, а потім і починає залицятися, Герміоні це лестить. Спочатку – тільки лестить. Потім між ними зав’язуються романтичні відносини, і Герміона пару раз зустрічається з Віктором. Але потім розуміє, що «це не те»: до болгарина у неї дружні, і тільки дружні почуття. Після розставання молоді люди продовжують листуватися, але крім приємного спілкування це листування нічого в собі не несе.

      Дещо по-іншому в життя Герміони входить Кормак Маклагген. Міс Грейнджер починає зустрічатися з ним виключно для того, щоб досадити Рону. Точніше, Рон дізнався, що два роки тому Герміона цілувалася з Крумом і дуже її приревнував. Бажаючи помститися за ту, давню «зраду», він заводить романчик з Лавандою Браун, а вже Герміона у відповідь вдає, що захоплена Маклаггеном. Але з самозакоханого Кормака залицяльник, як . Коротше, за словами тієї ж Герміони, «Гроп поруч з ним – справжній джентльмен!» Вибравши собі в шанувальники саму неприємну для Рона людину, Герміона змушена тепер ховатися від настирливого Маклаггена. І, виходить, покарала . сама себе.

      Викладачі

      За рідкісним винятком (Северус Снейп, Сивіла Трелоні, Долорес Амбридж) професори Гогвортсу дуже задоволені Герміоною. Завжди можна розраховувати, що вона відповість на поставлене запитання, навіть якщо воно задане за абсолютно новими матеріалами: Герміона читає підручники перед навчальним роком, а не під час нього. Багато викладачів переймаються до неї повагою за тягу до знань, відповідальність, розум і хорошу поведінку. Коли Герміона висловила бажання відвідувати всі (!) предмети на третьому курсі, професорка Макґонеґел виклопотала їй дозвіл користуватися часоворотом, впевнена, що чотирнадцятирічна міс Грейнджер застосує прилад тільки для можливості встигати відвідувати заняття і виконувати завдання.

      Дружні стосунки пов’язують Герміону з професором Флитвіком. Крихітний викладач заклинань не тільки дає дівчинці різні поради, а й (правда під великим секретом) повідомляє їй закриту інформацію.

      Цікаві відносини між Герміоною та Северусом Снейпом. На першому ж уроці дівчинка випадково ламає Снейпу всі плани поведінки з Гаррі Поттером. На всі питання, на які «зарозумілий хлопчисько» (Снейп автоматично переносить на Гаррі риси характеру його батька) не знає відповідей, вона з готовністю тягне руку. Це помічає і Поттер: «Я не знаю, сер. Але, схоже, Герміона знає відповідь. Чому б Вам не запитати її? »Злопам’ятний Северус з цієї хвилини не злюбив Грейнджер. Хоча, чесно кажуи, треба сказати, що на її оцінках це ніяк не позначилося.

      Цікаво, що подібна причина нелюбові з’явилася і у Долорес Амбридж. Герміона настільки уважно вчитується в демагогію Слінкгарда, що єдина з класу зауважує: «Але в його принципах немає положення про те, як протистояти темній магії! Ми не будемо вчитися практичної захисту від темних мистецтв? »І своїм питанням спровокувала цілу бурю обурення однокласників, яку Амбридж насилу подавила.

      Гаррі Поттер

      Ще до того, як поїхати в Гогвортс, Герміона прочитала кілька книг, що розповідають про «Хлопчика, що вижив»]. Тому з моменту знайомства в Гоґвортському експресі у неї підвищена увага до Гаррі. З першого курсу Герміона бачить, що Гаррі доводиться долати перешкоди, які рідко випадають на долю людей його віку. «Ти великий чарівник, Гаррі», – говорить вона йому ще в червні 1992 року. Прагнення допомогти Поттеру в різних ситуаціях поступово формують у неї міцні дружні почуття.

      Рональд Візлі

      Коли Герміона побачила Рона в перший раз, його ніс був вимазаний в чомусь чорному. У порівнянні з іншими учнями, які їхали в Гоґвортському експресі і виглядали в перший шкільний день святково і «з голочки», Рон сильно виділявся. Це змусило дівчинку звернути на нього увагу. Поки що не більше того. Трохи пізніше Герміона помітила, що Рон вважає її знання і активність на уроках чимось нехорошим. Тобто те, чим вона пишалася в собі, хтось не те що не оцінив, а оцінив зі знаком «мінус»! Це зачіпає її, вона намагається займатися ще більше, а в результаті тільки отримує фразу: «Насправді вона – ходячий кошмар!» Але коли Гаррі і Рон рятують її від троля, який пробрався в замок, дівчинка вигороджує хлопчаків перед учителями. Вона каже, що шукала зустрічі з чудовиськом, вважаючи, що впорається з ним сама. І якби не Гаррі і Рон, вона б загинула. Насправді хлопчаки закрили троля в жіночому туалеті, де, на жаль, була в цей час Герміона. Але що так, то так: вони врятували її. Причому Рон в критичний момент дуже спритно використовував «Вінгардіум Левіоса», чари, які йому ще пару годин тому ніяк не давалися. З тих пір Гаррі, Рон і Герміона стали друзями.

      Вже з другого курсу стає помітно, що Герміона значить для Рона дещо більше, ніж він намагається показати. Так, коли треба було йти в Заборонений ліс за павуками, Рон, що страждає гострою арахнофобією, погоджується піти туди тільки заради Герміони, яка зараз лежить скам’яніла в шкільній лікарні. Герміону теж приваблює Рон з його м’яким гумором, з його вмінням на будь-яку складну ситуацію поглянути з посмішкою. Однак жоден з них не показує іншому своїх почуттів. Або думає, що не показує . Згодом вони починають ревнувати один одного до будь-яких шанувальникіа або прихильниць. І лише через ці ревнощі стає помітно, наскільки небайдужі вони один до одного. Але, на щастя, в кінці вони знайшли в собі сміливість зізнатися в своїх почуттях. Герміона стає дружиною Рона, у них народилися діти, яких Рон і Герміона дуже любили.

      Сімейство Візлі

      Візлі – одна з небагатьох, що залишилися, чистокровних родин, проте поборники чистоти крові вважають їх зрадниками, оскільки вони не гребують спілкуванням з бруднокровцями і маглами (Артур навіть обожнює їх технічні штучки). Тому той факт, що Герміона – маглонароджена, ніяк не впливає на ставлення до неї членів сімейства. Моллі і Артур добре ставляться до розумної і порядної дівчини, охоче приймають її в своєму будинку, і Герміона у відповідь намагається бути з ними ввічливою, Також хороші відносини її пов’язують і іншими представниками сімейства.

      З п’ятьома молодшими дітьми Візлі Герміона знайомиться в свій перший рік в Гогвортсі. Влітку 1993 року перед відправкою в Гогвортс їй вдається поспілкуватися і з батьками сімейства, і вже на наступний рік Герміона приїжджає до них на канікули погостювати. У наступні роки дівчинка проводить в Барлозі навіть більше часу, ніж у рідному домі. Можливо, це пов’язано або зі складнощами у відносинах з батьками, або надмірною прихильністю до Рона, а також до Гаррі, який теж часто гостює в будинку Візлі.

      Герміону пов’язують з сім’єю Візлі досить дружні стосунки, хоча іноді їй доводиться конфліктувати з хуліганами – близнюками. Втім, ці сутички цілком нешкідливі і ніколи не закінчувалися великими сварками. Навіть з Персі, який не дуже-то ладнає зі своїми рідними братами, вона цілком знаходить спільну мову.

      Після заміжжя Герміона стає членом цієї сім’ї.

      Невіл Лонґботом

      З Невілом Герміону пов’язують дружні почуття. Під час навчання в Гогвортсі, саме вона багато разів рятувала його на уроках настійок, вчасно вказавши на помилку, або ж взагалі зробивши все за нього. Їй щиро шкода людини, яка прикладає стільки зусиль, щоб добре вчитися, але от не виходить у нього і все . На четвертому курсі Невілл запросив Герміону на Святковий бал, але вона відмовила йому, оскільки вже була запрошена.

      Слизеринці. Серед слизеринців найбільш високий відсоток людей, які обзивають Герміону бруднокровкою. Найбільше дістається міс Грейнджер від слизеринки на ім’я Пенсі Паркінсон. Тому Герміона дуже розвеселилася, коли на п’ятому курсі хтось начаклував Пенсі ріжки, і вона змушена була провести кілька днів у шкільній лікарні.

      Друзів Герміони, Рона і Гаррі, постійно переслідує інший слизеринець, Драко Мелфой. Дівчині він просто огидний. Піку це відношення досягло на третьому курсі. Хлопці поверталися з уроку догляду за магічними істотами, і Драко став зневажливо, просто по-хамськи відгукуватися про професора Гегріда. Герміона не витримала, розвернулася і віддала негіднику ляпас. Приголомшений Драко поспішив втекти, поки Герміона схопилася за паличку

      Ріта Скітер

      Перший раз зіткнувшись з Ритою лицем до лиця, Герміона різко відгукнулася про її статті про Гаррі Поттера і порадила журналістці перестати писати всяку нісенітницю. Скітер у відповідь написала у «Відьомському тижневику» і про неї огиддну статтю. Ця стаття спричинила за собою безліч неприємностей для Герміони: читачки надсилали міс Грейнджер різкі листи. Особливо емоційні – навіть ревуни. А одна особа надіслала конверт з гноєм бубонтюбера. Це не рахуючи постійних насмішок слизеринців. В кінці року, всерйоз налаштувавшись помститися, Герміона з’ясовує, що Рита – незареєстрований анімаг, і під загрозою викриття змушує її припинити писати огидні статті.

      Пізніше, Герміона пропонує Риті роботу – взяти інтерв’ю у Гаррі Поттера. І, несподівано мило поспілкувавшись з нею, разом з Луною Лавґуд змушує її працювати безкоштовно. Надалі контакту двох жінок практично не виникало, і книгою «Життя і обмани Альбуса Дамблдора» Герміона змушена обурюватися заочно. Але лається вона серйозно, а коротко згадуючи, називає Риту старою брехункою.

      Рубеус Гегрід

      Герміона, як і Гаррі з Роном, любила заходити до Геґріда в гості. Напіввелетень відгукується про неї з великою повагою, хвалить за її успіхи в навчанні. Також Гегрід допомагає їй навчитися поважати себе навіть після глузувань слизеринців. На третьому курсі дівчинка витратила не один десяток годин, перелистуючи книги в бібліотеці і намагаючись знайти матеріали на захист Бакбика. На жаль, її старання були приречені на провал: судді були підкуплені або залякані, і Гегрід цю справу програв, його гіпогрифа засудили на страту. І коли настав час, вся трійця йде до Геґріда, щоб підтримати його в скрутну хвилину.

      Півтора роки по тому Герміона допомагає Рубеусу готуватися до уроків. Справа в тому, що Долорес Амбридж призначила напіввелетню випробувальний термін, і дівчинка намагалася позбавити Генерального інспектора приводів для нарікань.

      Ремус Люпин

      Герміона відноситься до Люпина дуже шанобливо, це її улюблений учитель із захисту від темних мистецтв. Але вже в середині навчального року вона почала здогадуватися, що професор Люпин превертень. Однак він симпатичний їй і як учитель, і як людина, тому вона нікому не говорить про свої здогади.

      Сам професор Люпин відноситься до Герміони теж шанобливо. Люпин взагалі здатний поважати людей, не дивлячись на їх вік і переконання. Якщо вони цієї поваги гідні. Володіючи хорошим педагогічним чуттям, тактом і спокійним характером, він завжди уважно вислуховує Герміону і намагається дати слушну пораду. Без різниці, чи стосується це його предмета, якихось життєвих ситуацій або ідеї дівчинки боротися за права домових ельфів. Також він хвалить її на уроці, кажучи: «Навіть я не зміг би відповісти точніше, міс Грейнджер».

      Загалом, відносини у Люпина і Герміони дуже теплі.

      Сіріус Блек

      Ставлення до Сіріуса у Герміони зазнає безліч змін. Спочатку це – жах перед злочинцем, здатним єдиним помахом палички забрати життя у тринадцяти людей, дванадцять з яких взагалі випадково потрапили Блеку під руку. Коли дівчинка дізнається правду, її ставлення до несправедливо засудженого різко змінюється. Саме Герміона після стількох років називає Сіріуса знову шанобливо «містер Блек».

      Але пізніше, знайомлячись з Сіріусом ближче, Герміона відчуває в ньому авантюрну жилку, тягу до пригод, яка перекриває всі доводи розуму. І до порад Блека міс Грейнджер ставиться обережно. Сіріус не є для неї таким авторитетом, як Дамблдор або навіть як Люпин. Трохи пізніше до такого відношення прийде і Гаррі Поттер. Тільки почуття до Сіріуса у Гаррі будуть набагато тепліші. В охолодженні відносин Герміони від Блека свою роль зіграло і зневага, до свого домашнього ельфа Крічера.

      Албус Дамблдор

      Герміона захоплюється Дамблдором як великим чарівником ще заочно, лише прочитавши кілька книг по магії. Після поступлення в Гогвортс, до почуття захоплення додається і повага, і безмежна впевненість, що для Дамблдора немає нічого неможливого. Для Герміони директор – беззаперечний авторитет.

      Не останню роль у відношенні Герміони до Дамблдора відіграють розповіді Гаррі про директора. Його воістину мудрі поради і фрази дозволяють дівчинці надзвичайно поважати директора. Вона часто радить Гаррі поділитися з Дамблдором своїми проблемами (болем в шрамі і покараннями у Амбридж), вважаючи, що тільки професор може допомогти Гаррі в повній мірі. Дамблдор також відноситься до міс Грейнджер вельми шанобливо і радить Гаррі (іронія долі!) поділитися таємними знаннями лише з нею і Роном Візлі. Після своєї смерті він залишає Герміоні книгу Казок Барда Бідла. Отримавши цю старовинну книгу з рук Руфуса Скрімджера, дівчина розплакалася, знову відчувши, наскільки важку втрату понесли вони всі.

      Ім’я

      Ім’я дівчини походить з давньогрецької міфології. Герміона — ім’я дочки спартанського царя Менелая і Єлени. Відома також християнська мучениця Герміона Ефеська, донька апостола від 70-ти Пилипа, пророчиця та лікарка (пам’ять 4 вересня). Ім’я, в англійській мові, має аристократичний відтінок, натомість прізвище, майже дослівно, означає «селюк». Конфлікт імені і прізвища у справжньому звучанні помітний і на слух: Hermione (hɚˈmaɪəni) звучить м’яко, а Granger — різко. Як зізналася Джоан Роулінг, ім’я Герміона було взято з п’єси Шекспіра «Зимова казка».