Черешня: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 25 лютого 2019 Перша редакція: 25 лютого 2016 🕒 26 хвилин 👀 56386 разів 💬 2 коментарі

• Посадка й догляд за черешнею
• Дерево черешня – опис
• Посадка черешні
  • Коли садити черешню
  • Посадка черешні восени
  • Як посадити черешню навесні
  • ДогДогляд за черешнею навесні
  • Догляд за черешнею влітку
  • Догляд за черешнею восени
  • Обробка черешні
  • Полив черешні
  • Підживлення черешні
  • Зимівля черешні
  • Коли обрізувати черешню
  • Як обрізувати черешню
  • Обрізування черешні навесні
  • Обрізування черешні влітку
  • Обрізування черешні восени
  • Як розмножувати черешню
  • Насіннєве розмноження черешні
  • Щеплення черешні
  • Сорти черешень для Підмосков’я
  • Ранні сорти черешні
  • Сорти середнього терміну дозрівання
  • Пізні сорти черешні
  • Коментарі

  Рослина черешня (лат. Prunus avium), або пташина вишня – дерево родини Розові заввишки до 10, а іноді і до 30 метрів, що зростає в природі Європи, Західної Азії, Північної Африки і дуже поширене в культурі. Це найдавніша форма вишні, яка за 8000 років до н.е. вже була відома в Європі, на території сучасної Швейцарії і Данії, а також в Анатолії. Назва дерева походить від топоніма міста Керасунт, який був розташований між Трапезундом і Фарнаком і славився посадками смачної черешні на своїх околицях.

  Від Керасунта утворилася латинська назва черешні cerasi, неаполітанська cerasa, турецька kiraz, французька cerise, англійська cherry, іспанська cereza, та й українське слово черешня того ж походження. Причому багатьма мовами слово, що означає черешню, означає і вишню, тому п’єса Чехова відома за кордоном як «Черешневий сад», і в цьому немає суперечності, оскільки ці культури дуже близькі родичі.

  Посадка й догляд за черешнею

  • Посадка: на півночі садять тільки навесні, перш ніж набубнявіють бруньки, на півдні можна садити й навесні, й восени, у вересні-жовтні.
  • Цвітіння: у кінці березня або на початку квітня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: чорноземи, поживні суглинки або супіщані ґрунти, на ділянках із глибоким заляганням ґрунтових вод.
  • Полив: у середньому 3 рази за сезон: перед цвітінням, у середині літа й під зиму. Витрата води – по 1,5-2 відра на кожен рік життя дерева.
  • Підживлення: з чотирирічного віку: в травні – мінеральні добрива під корінь, у кінці липня (після збору врожаю) – позакореневе підживлення калійно-фосфорним добривом і мікроелементами, в серпні – розчином коров’яку (1:10) або курячого посліду (1:20) під корінь.
  • Обрізування: щорічно навесні, до початку сокоруху, або восени, до кінця вересня. За потреби можна обрізати черешню навіть улітку, після плодоношення, але тільки не в серпні-вересні.
  • Розмноження: насінням і щепленням.
  • Шкідники: попелиця, вишневі мухи, листовійки, вишневі трубковерти, п’ядуни зимові, п’ядун-обдирайло, бурий плодовий і червоний яблуневий кліщі, вишнева пагонова, мінуюча і фруктова смугаста молі, вишневий, жовтий сливовий і слизовий трачі, заболонник, непарний короїд, кільчастий, пуховий і непарний шовкопряди, яблунева склівка.
  • Хвороби: кокомікоз, моніліоз, бура плямистість, відьмина мітла, карликовість сливи, несправжній або сірчано-жовтий трутовики, мозаїчна кільчастість, відмирання гілок, пархи, плодова гниль, стекленберзький віроз і клястероспоріоз.

  Дерево черешня – опис

  Черешня є великою деревною рослиною, що відрізняється в молодому віці швидким зростанням. Коренева система дерева найчастіше розташована горизонтально, але за певних умов можуть утворитися і потужні вертикальні корені. Перші два роки життя рослина формує стрижневий корінь, який згодом розгалужується. Крона у черешні має яйцеподібну форму, яка залежно від умов може ставати і конусоподібною. Кора черешні коричнева, срібляста або червона, іноді лущиться поперечними плівками. Пагони у черешні утворюються двох типів: брахібласти – вкорочені пагони з одним міжвузлям, і ауксібласти – потужні довгі пагони. Бруньки на пагонах черешні бувають трьох типів: вегетативні, генеративні і змішані. Листя черешні оберненояйцеподібне, подовжене, короткозагострене, пилчасте по краю, розташоване на черешках завдовжки до 16 см з залозами біля основи листової пластини. Білі квіти розкриваються в кінці березня або на початку квітня – трохи раніше, ніж листя, і утворюють малоквіткові сидячі парасольковидні суцвіття. Плід черешні – куляста, овальна або серцеподібна ягода-кістянка з соковитим, м’ясистим насінником світло-жовтого, червоного, темно-червоного або майже чорного кольору, існують також сорти з рум’янцем, причому плоди дикорослих черешень дрібніші, ніж ягоди черешень культурних. У діаметрі плід досягає 2 см, всередині насінника розташована трохи подовжена або куляста гладка кісточка з насінням, що складається з ендосперму, зародка і шкірки жовтувато-коричневого кольору з червонуватим відтінком. Живе черешня до 100 років, а плодоносити починає з чотири-п’ятирічного віку. У цій статті ми розповімо вам, як виростити черешню від саджанця до дорослого дерева, як правильно доглядати за черешнею, щоб зберегти її здоров’я на довгі роки, чим підживити черешню, щоб вона з року в рік рясно плодоносила, і надамо ще багато важливої та цікавої інформації про вирощування черешні і догляд за нею.

  Посадка черешні

  Коли садити черешню

  У районах із теплим кліматом саджанці черешні садять восени, за кілька тижнів до промерзання ґрунту, а в північній місцевості – навесні, до набрякання бруньок. Росте черешня найкраще на схилах південного, південно-східного чи південно-західного напрямку або в інших добре освітлених теплих місцях, захищених від північного і східного вітру. Неприпустима посадка черешні на ділянках, де ґрунтові води залягають занадто високо, оскільки вертикальні корені рослини здатні заглиблюватися в землю на 2 м. Не підходять для посадки черешні також низинні місця, де навесні довго стоїть тала вода.

  Черешня воліє багатий на поживні речовини суглинок чи супіщану ґрунт, а торф’яний ґрунт, пісок або глина – найгірше, що ви можете їй запропонувати.

  Для перехресного запилення черешні потрібні запилювачі – черешневі дерева 2-3 сортів, розташовані в безпосередній близькості від неї. Або хоча б кілька вишень, у яких термін цвітіння збігається з цвітінням вашої черешні.

  Посадка черешні восени

  Посадка черешні восени передбачає попередню підготовку ділянки. Тижні за два-три до осінньої посадки ділянку під черешню скопують, вносячи на кожен м² до 10 кг компосту, 180 г суперфосфату і 100 г калійного добрива. Можна використовувати комплексне добриво для вишні та черешні з розрахунку 200 г на м². Кислий ґрунт необхідно вапнувати: в супіщаний ґрунт вносять по 400-500 г вапна на м², у важкі суглинки – по 600-800 г. Робити це слід за тиждень до внесення добрив, оскільки водночас вапно і добрива в ґрунт не вносять. Якщо ви садите черешню в глинистий або піщаний ґрунт, вам доведеться внести в нього під перекопування протилежний тип ґрунту: в пісок – глину, в глину – пісок, але це має проводитися за кілька років до посадки, а потім, після такого змішування ґрунтів, ділянку щороку необхідно удобрювати. Тільки через роки посаджена в такий ґрунт черешня буде рости і розвиватися нормально.

  Яму для черешні готують за два тижні до посадки. Глибина її повинна бути 60-80 см, а діаметр – близько метра. При викопуванні відкидайте родючий шар ґрунту в один бік, а нижній, неродючий шар в інший. У центр ями забивають кілок такої висоти, щоб він виступав над поверхнею ділянки на 30-50 см. Родючий шар ґрунту змішують із витриманим компостом, 200 г суперфосфату, 60 г сірчаного калію і з 500 г золи. Азотні добрива та вапно під час посадки не вносять, щоб не спричинити опіки кореневої системи саджанця. Частину ретельно перемішаного з добривами верхнього шару ґрунту насипають гіркою навколо кілочка, приминають, зверху насипають шар неродючого ґрунту, розрівнюють, поливають і залишають яму на два тижні, щоб ґрунт у ній осів.

  Як вибирати посадковий матеріал? Оглядаючи при купівлі однорічні або дворічні саджанці, слід насамперед звертати увагу на їхній стовбур: на ньому повинен бути слід від щеплення. Прищеплена рослина майже напевно сортова, а сортові дерева раніше починають плодоносити, та й смакові якості їхніх плодів вищі. Перевагою саджанця є велика кількість гілок, адже що їх більше, то легше сформувати у черешні правильну крону. Але найважливіша наявність провідника. Він мусить бути в гарному стані, інакше після того, як деревце піде в ріст, у слабкого провідника з’являться конкуренти з сильних гілок. Якщо у саджанця два провідники, то при рясному плодоносінні існує ризик розлому дерева між ними, що може привести до загибелі черешні. Провідник має бути один, і то прямий і сильний. Ну і, нарешті, коріння: вони не повинне бути сухим або пошкодженим. У відкритому ґрунті приживуться тільки саджанці з розвиненою, міцною кореневою системою. При транспортуванні кореневу систему саджанця загортають у мокру тканину, а потім у клейонку або поліетилен. Листя, якщо воно є, краще з дерева обірвати, інакше воно збезводнить деревце. Перед посадкою в ґрунт видаліть сумнівного вигляду корінці, а також ті, які не вміщаються в яму, помістіть коріння рослини на 2 години в воду для набубнявіння, а якщо воно підсушене, то і на довший термін – до 10 годин.

  Садити черешню можна доти, доки не промерзла земля. При посадці помістіть саджанець в яму так, щоб коренева шийка перебувала на 5-7 см над рівнем поверхні, розкладіть коріння деревця по пагорбу, насипаного два тижні тому, і засипте яму ґрунтом із нижнього шару, злегка струшуючи при цьому саджанець, аби ґрунт заповнив порожнини. Влийте в яму відро води, щоби ґрунт осів, і закінчіть посадку. Утрамбуйте поверхню навколо саджанця і полийте його ще одним відром води, зробивши навколо черешні на відстані 30 см борозну завглибшки 5 см і обгородивши її із зовнішнього боку валом із ґрунту. Згодом ґрунт у пристовбурному колі просяде, і вам потрібно буде підсипати в нього землю. Якщо ви висаджуєте кілька черешень, розташуйте їх на ділянці на відстані 4-5 м одна від одної: черешня – дерево велике.

  Як посадити черешню навесні

  Черешня навесні висаджується в ґрунт за тим самим принципом і за тією ж схемою, що і восени. Ділянку для посадки перекопують з осені, ями копають і вносять у них компост або перегній у жовтні-листопаді, а потім залишають котловани до весни, щоби ґрунт у них осів і устоявся. Коли зійде сніг і земля трохи просохне, в ями вносять мінеральні добрива, зокрема азотні, які восени не вносять, і за тиждень можна висаджувати черешню. Після посадки замульчуйте пристовбурні кола черешень торфом або перегноєм.

  Догляд за черешнею

  ДогДогляд за черешнею навесні

  За щойно висадженими в ґрунт саджанцями або за посадженими тієї осені догляд зовсім нескладний. Якщо ви встигли з посадкою до набубнявіння бруньок, проведіть обрізування крони, залишивши на саджанці кілька скелетних гілок і вирізавши інші на кільце, не залишаючи пеньків. Зрізи обробіть садовим варом. Якщо сокорух уже почалося, то відкладіть обрізування до наступної весни. Дорослу черешню піддають формуючому і санітарному обрізуванню саме навесні, але потрібно встигнути це зробити до початку сокоруху. Коли повітря прогріється до 18 ºC, проводять обприскування дерев від хвороботворних мікроорганізмів і шкідників, що перезимували в ґрунті або в корі.

  Закладених у ґрунт при посадці добрив черешні вистачить на три роки, а з четвертого року життя у черешень знову виникає потреба в підживленні. Азотні добрива, на відміну від калійних і фосфорних, знадобляться черешні вже на другий рік життя, і вносять їх, коли минуть морози і встановиться тепла весняна погода. Повторно азотні добрива, вже в рідкому вигляді, вносять у кінці травня.

  Навесні за необхідності здійснюють щеплення черешні – старе дерево використовують у ролі підщепи, вирощуючи на його корінні молоду, більш продуктивну черешню.

  Ну і, звичайно, навесні сад потребує поливу, розпушування ґрунту, видалення бур’янів та прикореневої парості.

  Догляд за черешнею влітку

  Влітку необхідно розпушити ґрунт на ділянці з черешнею на глибину 8-10 см. Це можна зробити і садовою мотикою, і ручним культиватором через добу після дощу або поливання, яке здійснюють від 3 до 5 разів за сезон залежно від кількості дощів. Якщо ви виявили ознаки захворювання або присутності на деревах шкідливих комах, не зволікайте з захисними заходами, щоб не ризикувати врожаєм. Необхідно діагностувати проблему і відразу ж спробувати її вирішити.

  Улітку продовжують формування черешні: прищипують пагони, що неправильно ростуть, аби послабити їхній ріст, обрізають загущуючі крону пагони і гілки. Відрослу прикореневу парость вирізують, не даючи їй розростатися. Збір урожаю черешні влітку починають із кінця травня або початку червня. Якщо завелика кількість плодів обтяжує дерево, поставте в потрібних місцях підпірки, щоб не допустити відламування гілок.

  У середині літа проводять підживлення черешень калійними і фосфорними добривами з додаванням мікроелементів. Черешня в серпні потребує підживлення органікою – коров’яком або розчином пташиного посліду. Найважливішим пунктом догляду за черешнею є утримування пристовбурних кіл і міжрядь у чистоті.

  Догляд за черешнею восени

  У вересні або жовтні, коли почне жовтіти й опадати листя, внесіть останнє підживлення водночас із перекопуванням ділянки на глибину 10 см. Перед масовим падолистом проведіть підзимне вологозарядкове поливання дерев, особливо це необхідно, якщо літо було врожайним, а осінь – сухою. Зберіть опале листя, спаліть його і проведіть профілактичну обробку черешні проти збудників хвороб і шкідників, які зібралися перезимувати в корі дерев або в ґрунті під ними. В кінці жовтня побіліть штамби й основи скелетних гілок.

  Коли пройдуть перші заморозки, черешні починають готувати до зими.

  Обробка черешні

  Профілактичну обробку черешні від захворювань і шкідників проводять навесні, до початку сокоруху, і восени, в період масового падолисту. Чим обробити черешню? Розчиніть 700 г сечовини в 10 л води й обприскайте дерева, щоб знищити комах і хвороботворні мікроорганізми, котрі перезимували. Перед тим, як обробляти черешню, переконайтеся, що сокорух ще не почався, адже якщо розчин потрапить на бруньки, що розкриваються, то може викликати опік. Від мігруючих шкідників черешні обробляють такими препаратами, як Акарін, Агравертін, Фітоверм, Іскра-біо. Водночас із профілактичною обробкою застосовують обприскування черешні Цирконом або Екоберіном, які підвищують стійкість дерев до несприятливих умов і явищ.

  Полив черешні

  Поливають черешню в середньому тричі за сезон: перед цвітінням, витрачаючи по 1,5-2 відра води на кожен рік життя дерева, в середині літа, особливо якщо дощів буде мало або не буде взагалі, і під зиму, поєднуючи зволоження з внесенням добрив. Перед поливанням пристовбурні кола розпушують, а після поливання і внесення підживлення ділянку мульчують. Восени проводять вологозарядкове поливання, намагаючись просочити ґрунт вологою на глибину 70-80 см. Цей захід сприяє підвищенню зимостійкості черешні і не дозволяє ґрунту швидко промерзати.

  Підживлення черешні

  Як удобрювати черешню, щоб стимулювати її активне зростання і рясне плодоношення? На початку травня в попередньо розпушені пристовбурні кола черешень старших чотирьох років вносять мінеральні добрива в такій кількості на м² ділянки: сечовина – 15-20 г, сірчанокислий калій – 15-25 г, суперфосфат – 15-20 м. У кінці липня, після збору врожаю, проводять позакореневе підживлення дерев, що вступили в вік плодоносіння, калійними і фосфорними добривами з додаванням необхідних мікроелементів. У серпні ті дерева, які плодоносили особливо рясно, підживлюють органічними добривами, розвівши 1 частину коров’яку в 8 частинах зовсім води або одну частину курячого посліду в 20 частинах води.

  Потреба кожного дерева в підживленні індивідуальна, і, вирішуючи, чим і коли його удобрювати, ви повинні орієнтуватися на зовнішній вигляд черешні, стан ґрунту і погодні умови.

  Зимівля черешні

  Дорослі черешні нормально зимують без укриття, і якщо ви замульчувати пристовбурну ділянку торфом, побілили штамби та основи скелетних гілок, то можете за них не переживати. Молоді черешеньки потрібно на зиму вкривати. Можна обв’язати їх ялиновим гіллям, а можна вкрити мішковиною, під якою їм буде так само тепло. Не використовуйте для укриття лутрасил та інші штучні матеріали, тому що рослини під ними пріють.

  Обрізування черешні

  Коли обрізувати черешню

  Посадка і догляд за черешнею були б зовсім не обтяжливі, якби не обрізування рослини, що вимагає навичок і розуміння суті процесу. Обрізують черешню щорічно, починаючи з першого року життя. Обрізування сприяє підвищенню врожайності та якості плодів, знижує ймовірність захворювання, продовжує дереву життя. Найкраще обрізувати черешню навесні, до початку сокоруху, коли встановиться тепла погода, а вночі не буде заморозків. Однак помилковим є твердження, що в іншу пору року обрізувати черешню не можна. Черешня потребує щорічного обрізування, тому якщо ви раптом не встигнете з обрізуванням навесні, перенесіть його на літо або на осінь.

  Як обрізувати черешню

  Молоденькі саджанці обрізують, коли вони досягнуть висоти 50-70 см. Нижню бічну гілку черешні вкорочують до 50-60 см, а решту – на рівень її зрізу. Провідник не повинен бути вищим за скелетні гілки більш ніж на 15 см. Гілки, розташовані під гострим кутом до стовбура, видаляють повністю. Якщо бічних гілок тільки дві або навіть одна, обріжте їх на 4-5 бруньок від підстави, укоротіть провідник на 6 бруньок вище і відкладіть закладання нижнього ярусу на наступний рік.

  Черешня плодоносить на однорічних пагонах і букетних гілках. До того ж черешня при сильному щорічному зростанні пагонів, моментально відростаючих після обрізування, не здатна до розгалуження, тому крону формують зі скелетних гілок по ярусах. Однак закласти навіть один ярус за один рік вам навряд чи вдасться. Перший компактний ярус формується з гілок, розташованих по стовбуру через 10-20 см одна від одної. На двох наступних ярусах кількість гілок має зменшуватися на одну, гілки повинні бути слабшими і розташовуватись асиметрично. Відстань між ярусами дотримується в межах 70-80 см. У той рік, коли ви закладете третій ярус, на першому ярусі потрібно формувати вже 2-3 гілки другого порядку, розташовані рівномірно щодо провідника на відстані не менше ніж 60-80 см один від одного. Через рік формують напівскелетні гілки на другому ярусі, а ще через рік – на третьому.

  З п’ятого-шостого року життя основним завданням обрізування стає підтримка висоти черешні на рівні 3-3,5 м і довжини скелетних гілок у межах 4 м, тобто прибирають тільки загущуючі, неправильно зростаючі та пошкоджені гілки. Якщо плоди черешні починають дрібніти і з’являються тільки на периферійних ділянках крони, в кінці лютого або на початку березня проводять омолоджуюче обрізування дерева.

  Обрізування черешні навесні

  Навесні, в середині березня або на початку квітня, проводять формуюче і санітарне обрізування черешні: вкорочують скелетні гілки, підрізають провідник до висоти 3-3,5 см, рясно плодоносні черешні проріджують, видаляючи загущуючі та конкуруючі гілки. Обрізуванню підлягають також підморожені та поламані пагони і гілки. Не забувайте, що гілки на черешні формують ярусами, і самий нижній ярус повинен складатися з 7-9 скелетних гілок.

  Обрізування черешні влітку

  Якщо виникла необхідність провести обрізування влітку, це роблять у два етапи. Перший – після того, як черешня відцвіте, але її плоди ще тільки формуватимуться. Другий етап обрізування проводять після збирання врожаю. З метою стимуляції формування нових горизонтальних відводів на черешні вкорочують молоді пагони. Молоді черешеньки пінцерують, тобто прищипують кінчики нездеревілих пагонів, змушуючи дерево формувати гілки в потрібному вам напрямку.

  Обрізування черешні восени

  Восени черешню обрізують після опадання листя, намагаючись встигнути до кінця вересня, оскільки пізніше гірше гояться зрізи на гілках. Видаливши слабкі, поламані і неправильно зростаючі відводи, ви полегшите дереву зимівлю. Однорічні пагони вкорочують на третину, нескелетні гілки обрізають до 30 см. У дерев, які не досягли п’ятирічного віку, довжина гілок не повинна перевищувати 50 см. Осіннє обрізування краще проводити пилкою, бо зрізи від нього заживають швидше і безболісніше, ніж зрізи від секатора.

  Однорічні саджанці восени не обрізують, тому що вони ще недостатньо міцні і можуть потерпіти взимку. Краще перенести обрізування на весну або на літо.

  Розмноження черешні

  Як розмножувати черешню

  Черешню розмножують насінням і щепленням. Недолік насіннєвого розмноження полягає в тому, що ніколи не знаєш, що отримаєш у результаті, тому генеративне розмноження використовують тільки для вирощування підщеп, на які в подальшому прищеплюють культурну щепу.

  Насіннєве розмноження черешні

  У регіонах із м’яким кліматом можна використовувати в якості підщепи саджанець дикої черешні, але для прохолодних районів вона недостатньо морозостійка, та й посухостійкістю вона відрізняється. Для вирощування підщепи найчастіше використовують насіння зимостійкої і врожайної вишні звичайної, яка нормально росте в місцях із високим заляганням ґрунтових вод. Єдиним недоліком такої підщепи є підвищене утворення навколо неї кореневої парості.

  Відокремлені від м’якоті кісточки вишні промивають, просушують у затінку, змішують із вологим піском у співвідношенні 1:3 і стратифікують півроку при температурі 2-5 ºC, час від часу зволожуючи і перемішуючи субстрат. Напровесні насіння густо висівають у ґрунт, зберігаючи відстань між рядками близько 10 см. Глибина посіву в супіщаних і суглинних ґрунтах 4-5 см. При появі сходів їх проріджують таким чином, щоб між сіянцями залишалася дистанція 3-4 см. Догляд за посівом полягає в розпушуванні ґрунту, видаленні бур’янів і своєчасному поливі. Бережіть сіянці від гризунів. Восени підрослі і зміцнілі сіянці викопують і відбирають для подальшого використання ті з них, у яких товщина стовбура біля основи не тонше 5-7 мм і більш-менш розвинена мичкувата коренева система завдовжки близько 15 см. Такі сіянці висаджують у розпліднику за схемою 90х30 см. Наступної весни до них прищеплюють сортові живці.

  Щеплення черешні

  Прищеплюють черешню на підщепу за один або два тижні до початку сокоруху, оскільки якщо ви не встигнете, то розріз на підщепі буде окислюватися, що не сприяє успішному приживлення прищепи. В якості підщепи можна використовувати як сіянці вишні звичайної, так і кореневу парость вишні. Щеплення роблять на одно-дворічний сіянець або кореневий відросток вишні на висоті 15-20 см від землі. Готувати і проводити таку операцію слід дуже ретельно, оскільки черешня важко приживається на вишневу підщепу. Найлегше прищеплювати сортову щепу способом поліпшеного копулювання: і підщепу, і щепу розрізають навскіс таким чином, щоб косі зрізи були завдовжки 3-4 см, а потім на обох зрізах роблять додатковий заріз глибиною не більше сантиметра, після чого підщепу і щепу складають зрізами «в замочок», щоб утворилося нерухоме зчленування, яке обертають окулірувальною стрічкою або скотчем. Щоби процес приживлення пройшов якомога безболісніше, живці для щеплення повинні бути короткі – лише з двома бруньками, але того ж діаметру, що і підщепа в місці розрізу. Заготовляють такі живці після перших морозів, коли температура повітря опуститься до 8-10 ºC, потім їх пов’язують, обприскують водою, загортають у поліетилен і півроку зберігають під снігом або в холодильнику. Перед тим, як прищепити черешню на вишневу підщепу, живці на кілька годин замочують у воді від снігу, що розтанув. Для операції використовують гострий стерильний інструмент, щоб зріз був точним і зрощення відбувалося швидко.

  Хвороби черешні

  Хвороби у черешні переважно ті самі, що й у вишні, і найчастіше її вражають грибкові захворювання коккомікоз, моніліоз і клястероспоріоз.

  Клястероспоріоз, або дірчаста плямистість, вражає гілки, пагони, листя, бруньки і квітки черешні. Листя вкривається темно-бурими плямами з іще більш темною облямівкою, на місці плям тканина листової пластини починає кришитися, в листі утворюються отвори, і воно передчасно опадає. На уражених пагонах відмирають тканини, починається камедетеча, плоди всихають.

  Заходи боротьби: уражені частини вирізають, рани очищають і дезінфікують однопроцентним розчином мідного купоросу, тричі з 10-хвилинним інтервалом натирають листям щавлю і після цього обробляють садовим варом. До розпускання бруньок ділянку обробляють однопроцентним розчином мідного купоросу або Нітрафеном. Другу обробку проводять одновідсотковою бордоською рідиною відразу після цвітіння, третю за два-три тижні, а останню не пізніше, ніж за три тижні до збору врожаю.

  Моніліоз, або сіра гниль, або моніліальний опік, вражає не тільки вишню і черешню. Від нього можуть потерпіти будь-які кісточкові культури – слива, алича, персик і абрикос. У хворих рослин засихають квітки, гниють плоди, одна за одною всихають гілки. При підвищеній вологості повітря на зав’язях і плодах утворюються сірі подушечки, котрі містять спори грибка, через що ягоди зморщуються і засихають.

  Заходи боротьби: відразу після цвітіння черешню обробляють одновідсотковою бордоською рідиною, повторну обробку проводять через два тижні після збору врожаю. Одночасно з обробками видаляють уражені плоди і зав’язі, вирізають хворі пагони, збирають і спалюють опале листя. Якщо почалася камедетеча, потрібно гострим ножем почистити рану до здорової тканини й обробити її, як у випадку захворювання дірчастою плямистістю – мідним купоросом, щавлем і садовим варом.

  Коккомікоз найчастіше проявляється на листках черешні, рідше на пагонах, черешках або плодах. Швидше за все він розвивається в дощову погоду: в червні на листі утворюються невеликі червоно-бурі плями, які поступово збільшуються в розмірах, потім зливаються одна з одною, вражаючи майже всю пластину, чому листя передчасно опадає. Зазвичай при сильному ураженні починається вторинний ріст пагонів. Це затягує терміни дозрівання плодів, ставить під загрозу урожай, послаблює рослину і знижує її зимостійкість.

  Заходи боротьби: перед розпусканням бруньок черешню обприскують мідьвмісними препаратами (оксихлоридом міді, бордоською рідиною, мідним купоросом), у період бутонізації проводять обробку дерев розчином 2-3 г препарату Хорус у 10 л води, повторну обробку Хорусом здійснюють відразу після цвітіння. Через два-три тижні уражені гілки вирізують, захоплюючи при цьому здорову тканину, і спалюють.

  Крім цих хвороб, що зустрічаються найчастіше, черешня в саду уражається такими хворобами, як бура плямистість, відьмина мітла, карликовість сливи, помилковий або сірчано-жовтий трутовики, мозаїчна кільчатість, відмирання гілок, парх (парша), плодова гниль, стекленберзький віроз та іншими, іноді абсолютно нетиповими для черешні захворюваннями. Як проводиться лікування черешні від грибкових хвороб, ми вам описали, а ліків від вірусних захворювань поки, на жаль, не існує, тому найкращим засобом від усіх хвороб є висока агротехніка і сумлінний своєчасний догляд, за який плодоносна черешня віддячить вам рясним врожаєм соковитих якісних ягід.

  Шкідники черешні

  Хвороби і шкідники черешні практично ті ж, що у вишні й у інших кісточкових культур. Їх чимало, і ми опишемо вам тих комах-шкідників, які зустрічаються в садах частіше за інших.

  Чорна вишнева і яблунно-подорожникова попелиця (тля) найлютіші вороги вишні та черешні. Їхні личинки живляться соками листя, від чого припиняється ріст центральної жилки, листя згортається, сохне і чорніє. У молодих рослин, на яких оселилася тля, деформується і зменшується приріст, а у плодоносних не закладаються квіткові бруньки, і якість плодів незмінно погіршується. Листя черешні вкривається паддю – липкими і солодкими екскрементами попелиці, які є субстратом для сажистого грибка.

  Спосіб боротьби: напровесні по сплячих бруньках черешню обробляють Конфідором, через два тижні обробку повторюють. Проти попелиці можна використовувати рослинні препарати, що мають інсектицидні властивості, наприклад, розчин 200 г тютюнового пилу в 10 л води, в який додають трохи рідкого мила.

  Вишнева муха – головний плодоушкідний шкідник черешень та вишень, здатний погубити до 90 % ягід. Личинки мухи харчуються нектаром квіток і соком плодів, пошкоджуючи їх при цьому. Найнебезпечніша муха для середньостиглих і пізніх сортів черешні. Пошкоджені мухою плоди темніють, загнивають і опадають, а личинки вибираються з ягід і зариваються в землю.

  Способи боротьби. Мух приманюють пастками, які роблять із пластику або фанери, фарбують у яскравий жовтий колір, потім покривають вазеліном або ентомологічним клеєм і розвішують на дереві на висоті 1,5-2 м. Якщо за три доби до вловлювачів прилипло 5-7 мух, значить, настала пора обробити черешню Актелліком або Конфідором. Через два тижні, якщо ви обприскали черешню Актелліком, і через три, якщо Конфідором, повторіть обробку черешні тим самим інсектицидом. Останню обробку можна провести за три тижні до збору врожаю середньостиглих і пізніх сортів.

  Листовійки не такі шкідливі, як тля і вишнева муха, але гусінь цих нічних метеликів, харчуючись листям, скручує його і скріплює павутиною вздовж серединної жилки – так поводиться гусінь розанової і глодової листовійки. А гусінь строкато-золотистої листовійки згортає листок поперек центральної жилки. Але і ті, й інші виїдають бруньки, пелюстки квіток і об’їдають листя, залишаючи від них лише скелет із жилок, а старша гусінь пошкоджує зав’язі і плоди, вигризаючи м’якоть. Гусінь підкорової листовійки пошкоджує стовбур черешні в його нижній частині, проникаючи в деревину і проробляючи в ній ходи.

  Способи боротьби: після збору плодів пошкоджені ділянки стовбура зачищають і обробляють рани та все дерево концентрованим розчином хлорофосу. Навесні, до розкриття бруньок проводять ще одну таку обробку.

  Вишневий трубковерт є шкідником не тільки вишні та черешні, а й інших кісточкових культур. Личинки трубковерта харчуються ядрами кісточок, пошкоджуючи при цьому м’якоть плодів.

  Способи боротьби: проти вишневого трубковерта проводять дві обробки. Першу – відразу після цвітіння, використовуючи розчин 1,5 г Актари в 10 л води, другу – через два тижні Актелліком, Карбофосом, Корсаром, Амбушем або Метафоксом.

  П’ядак-обдирало і п’ядак зимовий часті жителі вишневих і черешневих садів. Їхня гусінь, об’їдаючи бутони, листя і квітки черешні, ховається в листі, скріпленому павутиною. Масове нашестя цих комах може залишити від листя черешні тільки жилки. Відрізнити цих гусениць від інших легко: оскільки у них не вісім пар ніг, як у інших гусениць, а тільки п’ять, вони пересуваються, згинаючи спинку петлею.

  Способи боротьби: до цвітіння дерева обприскують Карбофосом, Золоном, Метафосом, Фосфамідом, Ціаноксом та іншими препаратами подібної дії. Напровесні, до розпускання бруньок, проводять обробку ділянки Нітрафеном або Олеокупрітом.

  Крім описаних комах, до числа шкідників черешні належать бурий плодовий і червоний яблуневий кліщі, вишнева паросткова, мінуюча і фруктова смугаста молі, вишневий, жовтий сливовий і слизовий пилярі, заболонник, непарний короїд, кільчастий, пуховий і непарний шовкопряди, яблунева склівка та інші, що не так часто зустрічаються. На щастя, вони вражають тільки ослаблені неправильними умовами утримання і поганим доглядом дерева. У боротьбі з ними використовують ті самі засоби знищення, що і для очищення саду від описаних нами комах.

  Завдають шкоди врожаю не тільки комахи, а й птахи, які скльовують стиглі плоди. Відлякувати птахів можна, розвісивши на дереві шелесткі стрічки з фольги або старі, непридатні комп’ютерні диски, які відіграють відблисками на сонці. Якщо це не дасть потрібного результату, доведеться накинути на черешню сітку з чарунками 50х50 мм.

  Сорти черешні

  Сорти черешень для Підмосков’я

  Вирощування черешні вимагає багато сонця і тепла, і ще не так давно можна було стверджувати, що прохолодний клімат Підмосков’я занадто суворий для цієї культури. Однак завдяки роботі селекціонерів з’явилися сорти черешні, що відрізняються зимостійкістю і прекрасно ростуть у межах Московської області і навіть північніше. Наприклад:

  • Брянська рожева – урожайна самобезплідна черешня пізнього строку дозрівання, що починає плодоносити на 4-5 рік життя. Соковиті плоди діаметром 20-22 мм і вагою до 6 г, рожевого кольору з жовтуватою м’якоттю і коричневою кісточкою, солодкі на смак;
  • Іпуть – висока, до 4 м, самобезплідна урожайна черешня раннього сорту дозрівання з бордовими плодами вагою до 5,5 г, діаметром до 22 мм, із коричневою кісточкою, що легко відділяється, і соковитою, солодкою м’якоттю;
  • Фатеж – середньоранній самобезплідний сорт середньої врожайності з жовтувато-червоними круглими ягодами масою до 5 г із соковитою м’якоттю кисло-солодкого смаку;
  • Тютчевка – самоплідна високоврожайна черешня пізнього строку дозрівання з темно-червоними широкоокруглими плодами масою до 7,5 г діаметром 20-23 мм і червоною, щільною і соковитою м’якоттю прекрасного смаку;
  • Ревна – темно-червоні плоди цієї самоплідної пізньостиглої черешні в середньому важать до 5 г, мають діаметр до 20 мм, м’якоть у них дуже щільна, соковита, темно-червона і солодка на смак.

  Популярності набувають також сорти Малюк, Поезія, Орловська рожева, Синявська, Черемашна, Кримська.

  Ранні сорти черешні

  За термінами дозрівання черешня поділяється на ранню, середньостиглу і пізню. До ранньостиглих сортів черешні належать такі:

  • Валерій Чкалов – велика самобезплідна черешня, обпилювачами якої можуть бути сорти черешні Апрелька, Червнева рання, Жабуле, Скороспілка. Плодоносити дерева цього сорту починають на п’ятий рік. Плоди у них широкосерцевидні, з притупленою верхівкою, масою 6-8 г, чорно-червоні, м’якоть у них темна, з рожевими прожилками;
  • Данна – частково самоплідна урожайна черешня, що починає плодоносити на 5-6 рік. Округлі одномірні темно-червоні плоди злегка конічної форми середньою масою до 4,5 г містять ніжну і соковиту темно-червону м’якоть солодкого смаку;
  • Леся – зимостійка, невибаглива до тепла черешня, на жаль, уражається коккомікозом. Плодоносити починає на 4-5 рік. Серцеподібні темно-червоні плоди вагою 7-8 г із щільною соковитою м’якоттю мають кисло-солодкий смак;
  • Рубінова Нікітіна – урожайний, стійкий до шкідників і хвороб частково самоплідний сорт, який починає плодоносити на 5-6 рік, із темно-червоними плодами вагою до 3,8 г із соковитою ніжною м’якоттю солодкого смаку;
  • Рання з рожевинкою – починає плодоносити на 4-5 рік, зимостійка, врожайна, стійка до грибків, з округло-овальними рожевими плодами з червоним рум’янцем. Маса ягоди 6-7, смак чудовий. Потребує запильників сортів Вуглик, Аннушка, Етика, Дончанка, Валерія.

  Крім описаних, популярністю користуються ранні сорти Визнання, Дебют, Ласуня, Мелітопольська рання, Казка, Мелітопольська червона, Електра, Рубінова рання, Шанс, Ера, Присадибна жовта, Аріадна, Черемашна, Красна гірка, Овстуженка та інші.

  Сорти середнього терміну дозрівання

  Середньостиглі черешні представляють такі сорти:

  • Оксамитова – плодоносити починає після 5 років. Десертний сорт, стійкий до грибків, із великими, блискучими темно-червоними плодами чудового смаку;
  • Нектарна – урожайний сорт, який починає плодоносити на 4-5 рік, плід блискучий, темно-червоний, м’якоть соковита, хрустка, дуже солодкого смаку;
  • Вуглик – починає плодоносити на 4-5 рік, середньої врожайності з темно-червоними плодами з щільною, соковитою м’якоттю слабкого винно-солодкого смаку;
  • Французька чорна – починає плодоносити на 7 рік, зимостійка, середньої продуктивності, з майже чорними плодами з щільною, соковитою м’якоттю десертного смаку;
  • Присадибна – починає плодоносити на 6-7 рік, урожайна, з великими серцеподібними, блискучими світло-жовтими плодами з червоним рум’янцем. М’якоть соковита, ніжна, винно-солодка.

  Викликають інтерес садівників сорти середнього дозрівання Рубінова, Франц Йосип, Кубанська, Дайбера чорна, Гедельфінгенська, Тотем, Епос, Аделіна, Дачниця, Дилема, Простір, Ізюмна, Дніпровка, Вінка, Міраж, Суперниця, Тавричанка, Талісман, Пам’яті Чернишевського, Радіца, Веда та інші.

  Пізні сорти черешні

  З пізньостиглих сортів найбільш затребуваними є:

  • Бряночка – високоврожайний, зимостійкий, стійкий до коккомікозу самобезплідний сорт, який починає плодоносити на 5 рік життя. Плоди темно-червоні, широкосерцевидні, вагою до 7 г, із темно-червоною щільною м’якоттю солодкого смаку. Для запилення Бряночці потрібні сорти Веда, Іпуть або Тютчевка;
  • Мічурінська пізня – високоврожайний, зимостійкий, самобезплідний сорт, який починає плодоносити на 5-6 рік. Для запилення потрібні дерева сортів Мічурінка або Рожеві перли. Плоди у Мічурінської пізньої широкосерцевидні, темно-червоного кольору, вагою до 6,5 г. М’якоть червона, соковита і солодка;
  • Прощальна – посухостійкий, високоврожайний самобезплідний сорт, який починає плодоносити з 4-5 років. Плоди червоні, округлі, дуже великі – масою до 14 г, з ясно-жовтою, щільною хрящуватою м’якоттю. Як запилювачі можна висаджувати черешні сортів Аннушка, Аеліта, Донецьке вугіллячко, Сестричка, Етика, Валерія, Валерій Чкалов, Ярославна, Донецька красуня;
  • Лена – черешня цього сорту починає плодоносити на 4 рік після посадки. Сорт високоврожайний, зимостійкий, стійкий до грибкових хвороб, самобезплідний. Тупосерцевидні чорно-червоні ягоди масою до 8 г мають щільну м’якоть. Як запилювачі використовуються сорти Овстуженка, Ревна, Тютчевка, Іпуть;
  • Амазонка – морозостійкий, урожайний, посухостійкий самобезплідний сорт із щільном’ясими темно-червоними ягодами, що легко відокремлюються від плодоніжки, масою до 9 г із хрящуватою, червоно-рожевою щільною м’якоттю. Як запилювачі підходять сорти Дончанка, Ярославна, Аннушка, Донецька красуня, Рання з рожевинкою.

  Крім описаних, популярними є пізньостиглі сорти Анонс, Іскра, Дружба, Зодіак, Дивна, Віха, Великоплідна, Оріон, Мелітопольська чорна, Меотида, Престижна, Сюрприз, Романтика, Темпоріон, Космічна, Аншлаг та інші.

  Черешня-вирощування та сорти, догляд за деревом та обрізка. Коли зріє рання черешня

  При виборі сорту черешні для саду садівники підбирають такий сорт, який підходить для цього регіону. Їх цікавить, скільки зростатиме черешня до перших плодів, і до якого типу запилення належить саджанець. В описі сорту є вся ця інформація.

  Коли починає плодоносити черешня

  Вважається, що у черешні плодоношення починається через 4-5 років з посадки. Але у кожного сорту це свій термін, який іноді залежить від якості посадки і догляду за саджанцем. На молодих деревах урожай невеликий. У віці 10 років черешня має сформовану крону і з цього часу дає хороші врожаї – від 10 до 30 кг, залежно від сорту.

  Чому черешня не плодоносить

  Черешня – невибагливе дерево, що приносить плоди щорічно протягом багатьох років. Є серед них старожили, яким майже сто років. Така їхня біологічна особливість. Атакам різних шкідників черешня схильна менше, ніж вишня. Але бувають випадки, коли дерево за своєю характеристикою врожайне з якихось причин відмовляється плодоносити і стоїть без урожаю, як декоративне дерево. Початківців садівників хвилює цей факт. Черешня не плодоносить, що робити? Необхідно розібрати найпоширеніші причини відсутності цвітіння та намагатися не повторювати їх.

  Не настав час цвітіння

  Термін плодоношення залежить від сорту, районованого у регіоні. Тому покупцям потрібно поцікавитися, який сорт вони беруть, а також, на який рік плодоноситиме черешня цього сорту.

  Місце висадження

  Причиною того, що черешня не цвіте, може бути неправильне місце. Очікувати цвітіння можна, якщо дерево висаджено у південній або південно-західній ділянці саду. Дерево не любить протягів, тому його слід захистити від них і холодного північного вітру. У рекомендаціях щодо посадки черешні вказано, як садити дерево. Якщо було порушено технологію посадки, і кореневу шийку заглибили у землю, це загальмує плодоношення. Коренева шийка має бути на рівні грунту. На цвітіння та плодоношення впливає близькість коренів до ґрунтових вод. Черешня не виносить заболочених місць та низин. В цьому випадку рекомендується перед посадкою в ямку насипати дренаж.

  Кореневу шию заглибили в землю

  Грунт, де росте черешня

  Дерево добре «живе» на родючій землі, що має нейтральну кислотність, віддає перевагу помірному поливу з подальшим розпушуванням грунту для доступу повітря до коріння. Зазвичай рекомендується протягом літа провести три поливання, якщо сезон надто сухий. Після збирання врожаю дерево один раз поливають наприкінці вересня.

  Погана освітленість дерева

  Черешня має бути достатньо освітлена прямими сонячним проміннямз ранку до вечора або хоча б до полудня. Вона не повинна бути в тіні високорослих дерев. Рекомендується відстань між деревами витримувати до 5 метрів.

  Внесення добрив

  На відсутність цвітіння може спричинити неправильний догляд – дерево не вчасно підгодоване добривами. Досвід показує, що правильними будуть: підживлення восени калійними (70 г) і фосфорними (200 г) добривами, навесні підживлення сечовиною (70 г).

  Увага!При надлишку азотних добрив черешня може почати вигін гілок і листя – жирувати.

  Черешня може зацвітати і навіть з’являтися зав’язь на гілках, але потім дерево скидає зав’язь. Це відбувається при малородючому ґрунті, при нестачі калію та кальцію. Цю ситуацію можна виправити внесенням комплексних добрив у ґрунт.

  Багато садівників удобрюють дерево зеленими добривами, на які черешня відгукується рясним зацвітанням і плодоношенням надалі. Для отримання цих добрив навколо крони черешні влітку садівники висаджують горох, який восени скошують і закладають у землю.

  Обрізка

  Занадто загущена крона – це втрата частини врожаю. Для цвітіння та плодоношення дереву потрібне сонячне світло, яке не може пробитися в середину дерева крізь густу крону та листя. Крона формується як чаші протягом кількох років. У неї вільно проникатиме сонячне світло, черешня і зацвіте, і плодоноситиме. Надалі обрізка не робиться, тільки видаляються засохлі та пошкоджені гілки.

  Шкідники та хвороби

  Щоб шкідники не позбавили садівників та дачників урожаю черешні, ще до розпускання листя рекомендується обприскувати рослини 3%-ною бордоською рідиною. У період вегетації повторюється обробка, але концентрація зменшується, використовується 1% розчин.

  Якщо усунути наслідки недоліків, які були допущені при посадці черешні, через 2-3 роки господарі садів зможуть насолодитися її смачними ягодами. У перспективі вони матимуть змогу зайнятися заходами, що дозволяють підвищити плодоносність черешні.

  Черешня цвіте, але не плодоносить

  Чи не менше стурбовані садівники та дачники тим, що черешня стоїть у кольорі, але не плодоносить, що робити в цьому випадку? Це трапляється, коли відсутнє запилення, тобто був придбаний самобезплідний саджанець черешні, а в саду немає дерева, яке було б запилювачем. Вихід із ситуації є. Потрібно все-таки посадити запилювачі – ще 2-3 дерева, якщо є місце у саду.

  Якби садівники новачки уважно ознайомилися з описом сорту перед закладкою саду, вони звернули б увагу і на вид запилення, на те, які сорти сумісні для запилення, і придбали б відразу кілька саджанців черешні. Для черешень, що вирощуються в середній смузі Росії, універсальними запилювачами вважаються сорти Іпуть та Чермашня. Вони частково самоплідні та при перехресному запиленні дають ягодам приємний черешневий смак.

  Але поки що дерева-запилювачі зростуть, якщо є місце, куди їх посадити, дачникам хочеться отримувати врожай, який і так довго чекали. Як варіант, вони можуть зробити щеплення до дерева кількох гілок черешні інших сумісних сортів цього ж терміну дозрівання. Щеплені гілки вже на другий рік зацвітуть, а це швидше, ніж підростуть і зацвітуть саджанці, що знову посадили в саду. Таким чином, позитивно вирішиться питання з запиленням, і в саду з’явиться чудо-дерево з гілками. різних сортіві фруктами, що мають різне забарвлення та різний, але оригінальний смак.

  Допомогти дереву обпилитися можуть бджоли. Для цього потрібно провести обприскування квітучих гілок розчином меду (на 1 л води 1 ч. л меду). Вони ж будуть помічниками в безвітряну погоду для черешень, що самозапиляються.

  Погодні умови, що впливають на плодоношення

  Черешня дуже любить сонячне тепло, дощова погода та зимові холоди сильно позначаються на врожайності. Якщо дощова погода під час цвітіння, врожай можна не очікувати. Бджоли не роблять обльоти за такої погоди, а пилок на квітах стерилізується.

  Не менша шкода завдають заморозки, при яких дерева можуть підмерзати. Для садів, що у середній смузі Росії, рекомендується вибирати такі сорти черешні, які стійкі до заморозків. Якщо раніше вважалося, що це дерево може зростати тільки в південних районах, то тепер завдяки роботі селекціонерів воно чудово адаптувалося і щорічно дає врожаї в регіонах із суворими зимами. Тільки потрібно правильно підібрати сорт дерева для свого регіону:

  • висока зимостійкість деревини – Брянська рожева, Веда, Одринка;
  • гарна зимостійкість квіткових бруньок – Іпуть, Брянська рожева, Бряночка, Фатеж;
  • присутні обидві ознаки – Фатеж, Веда, Іпуть, Брянська рожева та інші.

  У виведених сортах селекціонерам вдалося змусити черешню зацвітати пізніше, після поворотних заморозків, які згубні для дерева, що прокинулося.

  Добре, якщо в садах у дачників середньої смуги Росії ростуть морозостійкі сорти черешні. Але є й такі сади, де зростають звичайні черешні, висаджені за кілька років до виведених зимостійких сортів. Вони можуть замерзати, коли трапляються несподівані погодні курйози, у вигляді сильних морозів, поворотних заморозків або зими, що надто рано настала. Причому можуть вимерзати квіткові бруньки, або примерзлою виявляється деревина. Тому садівників цікавить питання: «Підмерзла черешня, що робити?»

  Морозостійкі сорти черешні

  Ознаки підмерзання черешні

  У травні – червні можна точно визначити, наскільки промерзло дерево. Досвідчені садівники визначають це на вигляд дерева. Його пагони темніють, кора відмирає і стає темнобурого кольору. Слід подивитися на зріз серцевини стовбура та гілок, якщо вони мають коричневий колір, це свідчить про незначне промерзання гілок. Щоб переконатися, що гілки не вимерзли, потрібно зробити зріз гілки і поставити на тиждень у воду, укривши плівкою. Якщо гілка пошкоджена, її нирки не набухнуть та не розпустяться. Це свідчить, що дерево пошкоджене морозом. Що робити, якщо черешня таки замерзла? Досвідчені садівники, ділячись своєю практикою, вважають, що в даному випадку можуть допомогти такі заходи:

  • Якщо слабке промерзання, потрібно провести обрізку гілок явними ознаками, що вказують на це, до розпускання бруньок, при сильному промерзанні потрібно почекати момент, коли дерево почне рости, і після цього провести обрізку підмерзлих гілок;
  • Провести обприскування підмерзлих дерев холодною водоюперед сходом сонця. Своєчасно проведене обприскування дозволяє гілкам крони довго розморожуватися, виводячи з клітин дрібні кристалики льоду в умовах повільного нагрівання променями сонця. Не можна обприскувати теплою водою – це прирікає дерево загибель.

  Сильні морози можуть підморожувати стовбур та скелетні гілки, а від різких перепадів температур з’являються морозобоїни. Їх зачищають та дезінфікують за допомогою мідного купоросу. Садовим варом запечатують «рани».

  Підморожені стволи черешні

  Трапляються випадки, коли при сильних морозах черешня замерзла і дала пагони знизу. Це свідчить, що коріння дерева не постраждали. Дерево спилюють, залишаючи найсильнішу втечу, з якої виростає нове дерево. Іноді паростки з’являються лише тоді, коли дерево вже спиляно. Вибирається два їх і зі зростанням залишається один, найбільш сильний. Деревця, отримані з такої порослі, щеплювати не потрібно, оскільки вони зберігають властивості материнського дерева.

  Досвідчені садівники не перестають доглядати дерева в саду в зимовий час. Щоб дерева взимку не підмерзали, треба робити профілактичні заходи. Якщо сніг покрив гілки у зимовий час, для дерев це добре. Але не можна допускати, щоб сніг лежав на них під час відлиги. Він тим часом налипає на гілки, перетворюючись на лід. Як результат, нирки під льодом можуть вимерзнути або ще гірше можуть зламатися навіть міцні гілки. Садівники стежать за цим, і мокрий сніг завжди струшують з дерев, а під стволом утоптують сніг, щоб уберегти його від гризунів.

  Відповіді на поширені запитання

  Досить часто у новачків-садівників виникає питання про плодоношення черешні, якщо вона росте одна. Фахівці, спираючись на власний досвід, пояснюють, що черешня одиночка, хоч би якого сорту вона була, не дає великий урожайнавіть якщо відноситься до сортів самоплідних. На ній формується лише 50% від можливого врожаю. Якби поряд росло дерево з перехресним запиленням, урожай був би 100%. Якщо росте самотнє дерево з перехресним запиленням, то можливість плодоношення ще менше. Що робити у цьому випадку, зазначено у статті вище.

  Питання, яке хвилює і дачників, і садівників про поганому зростаннідерева та погане плодоношення пов’язане лише з поганим доглядом за деревом та порушенням агротехніки. Розгорнута відповідь на нього дано у статті.

  Підсумовуючи вищевикладене, щоб отримувати хороший врожайвибраного сорту черешні, необхідно:

  1. Мати в саду задовольняють запити садівників та дачників кілька дерев черешні для гарного запилення. Сорти повинні бути зимостійкі, високоврожайні, плодоносні, великоплідні, з кісточками, що відокремлюються;
  2. Правильно виконувати агротехнічні вимоги щодо вибору місця та ґрунту;
  3. Проводити своєчасно підживлення, мульчування, обрізання та полив;
  4. Стежити за станом дерев та проводити запобіжні заходи щодо боротьби зі шкідниками та захворюваннями;
  5. Намагатися не допускати обмороження дерев, вживаючи заходів щодо захисту від заморозків.

  В результаті черешня порадує дачників, садівників-новачків та господарів присадибних ділянок добрим урожаєм.

  При виборі саджанців важливо звертати увагу, на який рік плодоносить черешня після посадки. Від цього залежить як очікуваний результат, а й якість врожаю. Сорти черешні, які швидко починають давати ягоди, зазвичай характеризуються низькими показниками врожайності.

  Правильна посадка

  Щоб черешня вчасно почала плодоносити і давати смачні плоди, слід висаджувати за певними правилами.

  Дерево потребує родючого ґрунту та максимального сонячного освітлення.

  Потрібно враховувати ще кілька основних правил при висадженні дерева.

  • Посадка має проводитися поблизу інших запилювачів. Для цього слід використовувати різні сорти черешні. Щоб черешня могла максимально ефективно плодоносити, її садять поруч із вишнею. Коли ці дерева стоять поруч, відбувається максимальне запилення, що сприяє прискоренню процесу плодоношення.
  • У прохолодних регіонах (північна частина країни) слід проводити посадку ранньою весною. У південних частинах країни посадка здійснюється у жовтні.
  • Лунка для висадження саджанця має бути таким за розмірами, щоб коренева системарослини вільно розташувалися по всій площі. Не можна допускати стиснення коріння.
  • Часто рослина погано плодоносить, якщо в грунті недостатня кількість поживних речовин або надмірна вологість, тому рекомендується всипати на дно лунки пісок, щоб волога швидше вбиралася і не призводила до загнивання коріння.

  Догляд для кращого плодоношення

  Якщо черешня довго не плодоносить, їй потрібно більше уваги з боку садівника. Якщо дотримуватися всіх правил по посадці та догляду, можна виростити дерево, яке радуватиме вас щороку смачними та соковитими плодами. Варто звернути увагу на рекомендації щодо догляду.

  Полив проводиться з інтервалом 14 днів. Надлишок зволоження призводить до того, що коріння рослини починає гнити. В результаті дерево перестає нормально функціонувати (знижується кількість зав’язей та пагонів), що позначається на термінах плодоношення.

  За кілька днів до виробництва поливу, рекомендується вносити в землю добрива. Слід віддавати перевагу комбінованим підживленням. Вперше можна підгодувати культуру органічними речовинами. Для цього використовують перегній (з розрахунку 2 кг на 1 м2). Вдруге підживлення здійснюється за допомогою розчину суперфосфату (50 г на 10 л води) або аміачної селітри (30 г на 10 л води).

  Для максимального врожаю, часто проводять полив крони розчином меду На солодкий присмак злітаються бджоли та запилюють рослину.

  Під час догляду рекомендується звертати увагу на місце вирощування черешні. зовнішній виглядта кліматичні умови. У спекотних регіонах країни полив здійснюється набагато частіше, у міру висушення ґрунту, а підживлення має бути легшим. У такі моменти застосовуються ті самі розчини, ось тільки їх концентрація повинна бути в 2 рази менше.

  Можливі терміни плодоношення

  Більшість садівників починають займатися вирощуванням культур, навіть не замислюючись, на який рік плодоносить черешня.

  • більшість сортів починають давати плоди через 4-5 років після посадки;
  • деякі різновиди можуть плодоносити вже через 2-3 роки, тільки рівень урожайності у них набагато нижчий, тому цей параметр слід звертати особливу увагу;
  • існують сорти черешні, які плодоносять через 7-9 років, вони характеризуються високими рівнями врожайності: з таких дерев збирають до 80 кг продукції відмінної якості;
  • Якщо сорт повинен давати плоди лише через 10 років після посадки, то у нього будуть найвищі показники врожайності: щороку на такому дереві дозріває до 100 кг добірної продукції.

  Висновок

  Щоб точно знати, скільки часу черешні потрібно для початку плодоношення, слід докладно вивчити всі основні її характеристики та опис. Тому покупку саджанців краще проводити не на ринках, а у спеціалізованих розсадниках чи сільськогосподарських магазинах. Там ви зможете отримати конкретну інформацію про терміни дозрівання того чи іншого різновиду. На швидкість плодоношення та якість ягід впливають і правильна посадка, і якісний догляд.

  Наші бабусі, вирощуючи суницю садову, або полуницю, як звикли ми її називати, про мульчування не турбувалися. Але сьогодні цей агроприйом став основним у досягненні високої якостіягоди та зниження втрат урожаю. Хтось може сказати, що це клопітко. Але практика показує, що витрати в даному випадку окупаються сторицею. У цій статті пропонуємо вам познайомитись із дев’яткою кращих матеріалівдля мульчування садових суниць.

  Сукуленти дуже різноманітні. Незважаючи на те, що моднішими завжди вважали «малюків», до асортименту суккулентів, за допомогою яких можна прикрасити сучасний інтер’єр, варто придивитися уважніше. Адже забарвлення, розміри, візерунковість, ступінь колючості, вплив на інтер’єр – лише кілька параметрів, за якими можна їх вибирати. У цій статті розповімо про п’ять наймодніших сукулентів, які дивовижним чином перетворюють сучасні інтер’єри.

  М’яту використовували єгиптяни ще за 1,5 тисяч років до нашої ери. Вона відрізняється сильним ароматом через великий вміст різних ефірних масел, що мають високу летючість. Сьогодні м’яту використовують у медицині, парфумерії, косметології, виноробстві, кулінарії, у декоративному садівництві, у кондитерській промисловості. У цій статті розглянемо самі цікаві різновидим’яти, а також розповімо про особливості вирощування цієї рослини у відкритому ґрунті.

  Люди почали вирощувати крокуси ще 500 років до настання Нашої ери. Хоча присутність цих квітів у саду швидко, ми завжди з нетерпінням чекаємо повернення вісників весни наступного року. Крокуси – одні з ранніх першоцвітів, чиє цвітіння починається, як тільки зійде сніг. Однак терміни цвітіння можуть відрізнятися залежно від видів та сортів. Ця стаття присвячена раннім різновидам крокусів, які зацвітають наприкінці березня-початку квітня.

  Щи з ранньої молодої капусти на яловичому бульйоні – ситні, ароматні та прості у приготуванні. У цьому рецепті ви дізнаєтеся, як зварити смачний яловичий бульйон та приготувати на цьому бульйоні легкі борщ. Рання капуставариться швидко, тому її кладуть у каструлю одночасно з рештою овочів, на відміну від осінньої капусти, яка готується дещо довше. Готові щі можна зберігати у холодильнику кілька днів. Щи, що настоялися, виходять смачніше щойно приготовлених.

  Чорниця – малопоширена перспективна ягідна культура в садах. Ягоди лохини є джерелом біологічно активних речовин і вітамінів, мають протицинготні, протизапальні, жарознижувальні, загальнозміцнюючі властивості. Ягоди містять вітаміни С, Е, А, флавоноїди, антоціани, мікроелементи – цинк, селен, мідь, марганець, а також рослинні гормони – фітоестрогени. Своїм смаком ягоди лохини нагадують суміш винограду та чорниці.

  Вдивляючись у різноманітність сортів томатів, складно не розгубитися – дуже вже широкий вибір. Навіть досвідчених городниківвін іноді бентежить! Проте зрозуміти ази підбору сортів “для себе” не так і складно. Головне вникнути в особливості культури та почати експериментувати. Однією з найпростіших для вирощування груп томатів виступають сорти та гібриди з обмеженим зростанням. Вони завжди цінувалися тими городниками, хто не має багато сил та часу на догляд за грядками.

  Колись дуже популярні під ім’ям кімнатної кропивки, а потім усіма забуті, колеуси сьогодні – одні з найяскравіших садових та кімнатних рослин. Вони не даремно вважаються зірками першої величини для тих, хто шукає насамперед нестандартні забарвлення. Прості у вирощуванні, але не настільки невибагливі, щоб підходити всім, колеуси вимагають постійного контролю. Але якщо про них дбати, кущики з бархатистого неповторного листя легко затьмарять будь-якого конкурента.

  Запечений у прованських травах хребет лосося – «постачальник» смачних шматочків рибної м’якоті для легкого салату зі свіжими листочками черемші. Печериці злегка обсмажують у оливковій олії, а потім поливають яблучним оцтом. Такі гриби смачніші за звичайні мариновані, і вони краще підходять для запеченої риби. Черемша та свіжий кріп чудово уживаються в одному салаті, підкреслюючи аромат один одного. Часникова гострота черемші просочить і м’якоть лосося, і шматочки грибів.

  Хвойне дерево чи чагарник на ділянці – це завжди здорово, а багато хвойних – ще краще. Смарагдова хвоя різних відтінків прикрашає сад у будь-яку пору року, а фітонциди та ефірні олії, що виділяються рослинами, не лише ароматизують, а й роблять повітря чистішим. Як правило, більшість районованих дорослих хвойних рослин, вважаються дуже невибагливими деревами та чагарниками. Але молоді саджанці куди більш примхливі та вимагають грамотного догляду та уваги.

  Сакура найчастіше асоціюється з Японією та її культурою. Пікніки під покровом квітучих дерев давно вже стали невід’ємним атрибутом зустрічі весни у Країні сонця, що сходить. Фінансовий та навчальний рік тут починається з 1 квітня, коли цвітуть чудові сакури. Тому багато значних моментів у житті японців проходять під знаком їх цвітіння. Але добре росте сакура й у прохолодніших регіонах – певні види успішно можна вирощувати навіть у Сибіру.

  Мені дуже цікаво аналізувати, як змінювалися смаки та пристрасті людей до тих чи інших продуктів харчування протягом століть. Те, що колись вважалося смачним і було предметом торгівлі, згодом втрачало свою цінність і навпаки. плодові культуризавойовували свої ринки. Айва обробляється вже понад 4 тисячі років! І навіть у 1 столітті д. н. е. було відомо близько 6 сортів айви і вже тоді описувалися способи її розмноження та вирощування.

  Порадуйте своїх домочадців та приготуйте тематичне сирне печиво у вигляді великодніх яєць! Ваші дітки із задоволенням візьмуть участь у процесі – просіють борошно, поєднають усі необхідні інгредієнти, замісять тісто та виріжуть вигадливі фігурки. Потім із захопленням спостерігатимуть, як шматочки тіста перетворюються на справжні пасхальні яйця, а далі з таким же натхненням поїдатимуть їх із молоком або чаєм. Як зробити таке оригінальне печиво на Великдень, читайте у нашому покроковому рецепті!

  Серед бульбових культур декоративно-листяних улюбленців не так вже й багато. І каладіум – справжня зірка серед ряболистих мешканців інтер’єрів. Зважитися завести каладіум може не кожен. Ця рослина вимоглива, і насамперед – до догляду. Але все ж таки чутки про незвичайну примхливість каладіуми ніколи не виправдовують. Увага та турбота дозволяють уникнути будь-яких труднощів при вирощуванні каладіумів. А вибачити невеликі помилки рослина може майже завжди.

  Ситна, неймовірно апетитна і просто елементарна страва ми приготували для вас сьогодні. Ця підлива універсальна повністю, тому що підійде до кожного гарніру: овочів, пасті, та до чого завгодно. Підлива з куркою та грибами врятує вас у моменти, коли немає часу або не хочеться особливо думати про те, що приготувати. Візьміть вам улюблений гарнір (можна це зробити заздалегідь, щоб все було гарячим), додайте підливу та обід готовий! Справжня паличка-виручалочка.

  Рослина черешня (лат. Prunus avium), або пташина вишня– Дерево сімейства Рожеві висотою до 10, а іноді і до 30 метрів, що росте в природі в Європі, Західній Азії, Північній Африці і поширене в культурі. Це найдавніша форма вишні, яка за 8000 років до н. вже була відома у Європі, на території сучасної Швейцарії та Данії, а також в Анатолії. Назва дерева утворена від топоніма міста Керасунта, який знаходився між Трапезундом і Фарнакією і славився посадками найсмачнішої черешні на своїх околицях. Від Керасунта походить латинська назва черешні cerasi, неаполітанське cerasa, турецьке kiraz, французьке cerise, англійське cherry, іспанське cereza, та й російське словочерешня того ж таки походження. Причому багатьма мовами слово, що означає черешню, означає і вишню, тому п’єса Чехова відома закордоном, як «Черешневий сад», і в цьому немає суперечності, оскільки ці культури дуже близькі родичі.

  Посадка та догляд за черешнею (коротко)

  • Посадка:на півночі садять лише навесні, до набухання нирок, на півдні можна садити і навесні, і восени, у вересні-жовтні.
  • Цвітіння:наприкінці березня чи на початку квітня.
  • Освітлення:яскраве сонячне світло.
  • Грунт:чорноземи, поживні суглинки або супіщані грунти, на ділянках з грунтовими водами, що глибоко залягають.
  • Полив:в середньому 3 рази за сезон: перед цвітінням, у середині літа та під зиму. Витрата води – по 1,5-2 цебра на кожен рік життя дерева.
  • Підживлення:з чотирирічного віку: у травні – мінеральні добрива під корінь, наприкінці липня (після збору врожаю) – позакореневе підживлення калійно-фосфорним добривом та мікроелементами, у серпні – розчином коров’яку (1:10) або курячого посліду(1:20) під корінь.
  • Обрізка:щорічно навесні, до початку руху соку, або восени, до кінця вересня. При необхідності можна обрізати черешню навіть улітку, після плодоношення, але не в серпні-вересні.
  • Розмноження:насінням та щепленням.
  • Шкідники:попелиця, вишневі мухи, листовійки, вишневі трубковерти, п’ядениці зимові, п’ядениці-обдирало, бурий плодовий і червоний яблонний кліщі, вишнева пагонова, мініуюча і фруктова смугаста молі, вишневий, жовтий сливовий і слизовий пиляльник, скляна.
  • Хвороби:коккомікоз, моніліоз, бура плямистість, відьміна мітла, карликовість сливи, хибний або сірчано-жовтий трутовики, мозаїчна кільчастість, відмирання гілок, парша, плодова гнилизна, стекленберзький віроз і клястероспоріоз.

  Детально про вирощування черешні читайте нижче

  Дерево черешня – опис

  Черешня є великою деревною рослиною, що відрізняється у молодому віці швидким зростанням. Коренева система дерева найчастіше розташовується горизонтально, але за певних умов можуть утворитися і потужні вертикальні корені. Перші два роки життя рослина формує стрижневий корінь, який згодом розгалужується. Крона у черешні має яйцеподібну форму, яка в залежності від умов може ставати і конусоподібною. Кора черешні коричнева, срібляста або червонувата, що іноді лущиться поперечними плівками. Пагони у черешні утворюються двох типів: брахібласти – укорочені пагони з одним міжвузлям, ауксибласти – потужні довгі пагони. Нирки на пагонах черешні бувають трьох типів: вегетативні, генеративні та змішані. Листя черешні зворотнояйцеподібні, видовжені, короткозагострені, пильчасті по краю, розташовані на черешках довжиною до 16 см із залозами біля основи листової пластини. Білі квітки розкриваються в кінці березня або на початку квітня – трохи раніше, ніж листя, і утворюють малоквіткові сидячі зонтикоподібні суцвіття. Плід черешні – куляста, овальна або серцеподібна ягода-кістянка з соковитим, м’ясистим оплоднем світло-жовтого, червоного, темно-червоного або майже чорного кольору, існують також сорти з рум’янцем, причому плоди дикорослих черешень дрібніші, ніж ягоди черешень культурних. У діаметрі плід досягає 2 см, усередині оплодня знаходиться трохи видовжена або куляста гладка кісточка з насінням, що складається з ендосперму, зародка і шкірки жовтувато-коричневого кольору з червонуватим відтінком. Живе черешня до 100 років, а плодоносити починає з чотирьох-п’ятирічного віку. У цій статті ми розповімо вам, як виростити черешню від саджанця до дорослого дерева,як правильно доглядати черешню, щоб зберегти її здоров’я на довгі роки, ніж підгодувати черешню, щоб вона з року в рік рясно плодоносила, і надамо ще багато важливої ​​та цікавої інформації про вирощування черешні та догляд за нею.

  Посадка черешні

  Коли садити черешню

  У районах з теплим кліматом саджанці черешні садять восени, за кілька тижнів до промерзання ґрунту, а в північній місцевості – навесні, до набухання нирок. Росте черешня найкраще на схилах південного, південно-східного або південно-західного напрямку або інших добре освітлених теплих місцях, захищених від північного і східного вітру. Неприпустима посадка черешні на ділянках, де грунтові води залягають занадто високо, оскільки вертикальне коріння рослини здатне заглиблюватися в землю на 2 м. Не підходять для посадки черешні також низинні місця, де навесні довго стоїть тала вода.

  Черешня воліє багатий поживними речовинами суглинок або супіщаний грунт, а торф’яний грунт, пісок або глина – найгірше, що ви можете запропонувати.

  Для перехресного запилення черешні потрібні запилювачі – черешневі дерева 2-3 сортів, розташовані в безпосередній близькості від неї. Або хоча б кілька вишень, у яких термін цвітіння співпадає з цвітінням вашої черешні.

  Посадка черешні восени

  Посадка черешні восени передбачає попередню підготовку ділянки. Тижня за два, за три до осінньої посадки ділянку під черешню викопують, вносячи на кожен м² до 10 кг компосту, 180 г суперфосфату та 100 г калійного добрива. Можна використовувати комплексне добриво для вишні та черешні з розрахунку 200 г на м². Кислий ґрунт необхідно вапнувати: у супіщаний ґрунт вносять по 400-500 г вапна на м², у важкі суглинки – по 600-800 г. Робити це потрібно за тиждень до внесення добрив, оскільки одночасно вапно та добрива в ґрунт не вносять. Якщо ви садите черешню в глинистий або піщаний ґрунт, вам доведеться внести в неї під перекопування протилежний тип ґрунту: у пісок – глину, у глину – пісок, але внесення має проводитися за кілька років до посадки, а потім, щорічно після такого змішування ґрунтів, ділянку необхідно удобрювати. Тільки через роки посаджена в такий грунт черешня зростатиме і розвиватиметься нормально.

  Яму для черешні готують за два тижні до посадки. Глибина її має бути 60-80 см, а діаметр – близько метра. При викопуванні відкидайте родючий шар ґрунту в один бік, а нижній, неродючий шар в інший. У центр ями вбивають кілок такої висоти, щоб він виступав над поверхнею ділянки на 30-50 см. Родючий шар грунту змішують з витриманим компостом, 200 г суперфосфату, 60 г сірчаного калію та з половиною кілограма золи. Азотні добрива та вапно під час посадки не вносять, оскільки вони можуть спричинити опіки кореневої системи саджанця. Частину ретельно перемішаного з добривами верхнього шару ґрунту насипають гіркою навколо кілочка, приминають, зверху насипають шар неродючого ґрунту, розрівнюють, поливають і залишають яму на два тижні, щоб ґрунт у ньому осів.

  Як вибирати посадковий матеріал? Оглядаючи при покупці однорічні або дворічні саджанці, слід насамперед звертати увагу на їх стовбур: на ньому має бути слід від щеплення. Щеплена рослина майже напевно сортова, а сортові дерева раніше вступають у плодоношення, до того ж смакові якостіїх плодів вище. Перевагою саджанця є велика кількістьгілок, адже чим більше, тим легше сформувати у черешні правильну крону. Але найважливіше наявність провідника. Він повинен бути в хорошому стані, інакше після того, як деревце піде на зріст, у слабкого провідника з’являться конкуренти із сильних гілок. Якщо у саджанця два провідники, то при рясному плодоношенні існує ризик розлому дерева між ними, що може призвести до загибелі черешні. Провідник має бути один, і він має бути прямим та сильним. Ну і, нарешті, коріння: вони не повинні бути сухими чи пошкодженими. У відкритому ґрунті приживуться лише саджанці з розвиненою, міцною кореневою системою. При транспортуванні кореневу систему саджанця загортають у мокру тканину, а потім у клейонку або поліетилен. Листя, якщо вони є, краще з дерева обірвати, інакше вони обезводять деревце. Перед посадкою в грунт видаліть сумнівного виду коріння, а також ті, які не вміщаються в яму, помістіть коріння рослини на 2 години у воду для набухання, а якщо вони підсушені, то і на більш тривалий термін – до 10 годин.

  Садити черешню можна доти, доки не промерзла земля. При посадці помістіть саджанець в яму так, щоб коренева шийка знаходилася на 5-7 см над рівнем поверхні, розкладіть коріння деревця по горбку, насипаному два тижні тому, і засипте яму грунтом з нижнього шару, злегка трусячи при цьому саджанець, щоб грунт заповнив порожнечі . Влийте в яму відро води, щоб грунт осів, і закінчіть посадку. Утрамбуйте поверхню навколо саджанця і полийте його ще одним цебром води, зробивши навколо черешні на відстані 30 см борозну глибиною 5 см і обгородивши її із зовнішнього боку валом із ґрунту. Згодом ґрунт у пріствольному колі просяде, і вам потрібно буде підсипати в нього землю. Якщо ви висаджуєте кілька черешень, розташуйте їх на ділянці на відстані 4-5 метрів один від одного: черешня – дерево велике.

  Як посадити черешню навесні

  Черешня навесні висаджується в ґрунт за тим самим принципом і за тією ж схемою, що й восени. Ділянку для посадки перекопують з осені, ями копають і вносять у них компост або перегній у жовтні-листопаді, а потім залишають котловани до весни, щоб ґрунт у них осел і встоявся. Коли зійде сніг, і земля трохи просохне, в ями вносять мінеральні добрива, у тому числі й азотні, які восени не вносять і через тиждень можна висаджувати черешню. Після посадки замульчуйте пристовбурні круги черешень торфом або перегноєм.

  Догляд за черешні

  Догляд за черешньою весною

  За висадженими в грунт саджанцями або за тими, що ви посадили минулої осені, догляд зовсім нескладний. Якщо ви встигли з посадкою до набухання нирок, проведіть обрізку крони, залишивши на саджанці кілька скелетних гілок і вирізавши решту на кільце, не залишаючи пеньків. Зрізи обробіть садовим варом. Якщо рух соку вже почалося, то відкладіть обрізку до наступної весни. Дорослі черешні піддають формуючої та санітарної обрізки саме навесні, але потрібно встигнути це зробити до початку руху соку. Коли повітря прогріється до 18 ºC, проводять обприскування дерев від хвороботворних мікроорганізмів і шкідників, що перезимували в грунті або в корі.

  Закладених у ґрунт при посадці добрив черешні вистачить на три роки, а з четвертого року життя у черешень знову виникає потреба у підживленнях. Азотні добрива, на відміну від калійних та фосфорних, знадобляться черешні вже на другий рік життя, і вносять їх, коли пройдуть морози та встановиться тепла весняна погода. Повторно азотні добрива, вже рідкому вигляді, вносять наприкінці травня.

  Навесні за потреби здійснюють щеплення черешні – старе дерево використовують у ролі підщепи, вирощуючи на його коренях молоду, більш продуктивну черешню.

  Ну і, звичайно, навесні сад потребує поливу, розпушування ґрунту, видалення бур’янів та прикореневої порослі.

  Догляд за черешнім літом

  Влітку необхідно пропушити грунт на ділянці з черешнею на глибину 8-10 см. Це можна зробити і садовою мотикою, і ручним культиваторомчерез добу після дощу або поливу, яке здійснюють від 3 до 5 разів за сезон залежно від кількості дощів. Якщо ви виявили ознаки захворювання або присутності на деревах шкідливих комах, не зволікайте із захисними заходами, щоб не ризикувати врожаєм. Необхідно діагностувати проблему і відразу спробувати з нею впоратися.

  Влітку продовжують формування черешні: неправильно ростуть пагони прищипують, щоб послабити їх зростання, пагони, що загущають крону, і гілки обрізають. Відрослу прикореневу поросль вирізають, не дозволяючи їй розростатися. Збір врожаю черешні влітку починають із кінця травня чи початку червня. Якщо надто велика кількість плодів обтяжує дерево, поставте в потрібних місцях підпірки, щоб не допустити відламування гілок.

  У середині літа проводять підживлення черешень калійними та фосфорними добривами з додаванням мікроелементів. Черешня в серпні потребує підживлення органікою – коров’яком або розчином пташиного посліду. Найважливішим пунктом догляду за черешнею є зміст ствольних кіл і міжрядь у чистоті.

  Догляд за черешньою осінню

  У вересні або жовтні, коли почне жовтіти і опадати листя, внесіть останню підгодівлю одночасно з перекопуванням ділянки на глибину 10 см. Перед масовим листопадом проведіть підзимовий вологозарядний полив дерев, особливо це необхідно, якщо літо було врожайним, а осінь – сухим. Зберіть опале листя, спалить його і проведіть профілактичну обробку черешні проти збудників хвороб і шкідників, які зібралися перезимувати в корі дерев або в ґрунті під ними. Наприкінці жовтня побіліть штамби та основи скелетних гілок.

  Коли пройдуть перші заморозки, черешні починають готувати до зими.

  Обробка черешні

  Профілактичну обробку черешні від захворювань і шкідників проводять навесні, до початку руху соку, і восени, в період масового листопада. Чим обробити черешню?Розчиніть 700 г сечовини в 10 л води і обприскайте дерева, щоб знищити комах, що перезимували, і хвороботворні мікроорганізми. Перед тим, як обробляти черешню,переконайтеся, що сокорух ще не почалося, адже якщо розчин потрапить на нирки, що розкриваються, він може викликати їх опік. Від мігруючих шкідників черешні обробляють такими препаратами як Акарін, Агравертин, Фітоверм, Іскра-біо. Одночасно з профілактичною обробкою застосовують обприскування черешні Цирконом або Екоберином, які підвищують стійкість дерев до несприятливих умов та явищ.

  Полив черешні

  Поливають черешню в середньому три рази за сезон: перед цвітінням, витрачаючи по 1,5-2 відра води на кожен рік життя дерева, в середині літа, особливо якщо дощів буде мало або не буде взагалі, і під зиму, поєднуючи зволоження з внесенням добрив. Перед поливом пріствольне коло розпушують, а після поливу і внесення підгодівлі ділянку мульчують. Восени проводять вологозарядковий полив, намагаючись просочити грунт вологою на глибину 70-80 см. Цей захід сприяє підвищенню зимостійкості черешні і не дозволяє грунту швидко промерзати.

  Підживлення черешні

  Як удобрювати черешню, щоб стимулювати її активне зростання і плодоношення?На початку травня в попередньо розпушені приствольні кола черешень старше чотирьох років вносять мінеральні добрива в такій кількості на м² ділянки: сечовина – 15-20 г, сірчанокислий калій – 15-25 г, суперфосфат – 15-20 г. Наприкінці липня після збору врожаю, проводять позакореневе підживленнядерев, що набули віку плодоношення, калійними та фосфорними добривами з додаванням необхідних мікроелементів. У серпні ті дерева, які плодоносили особливо рясно, підгодовують органічними добривами, Розвівши 1 частина коров’яку в 8 частинах води або одну частину курячого посліду в 20 частинах води.

  Потреба кожного дерева в підживленнях індивідуальна, і, вирішуючи, чим і коли його удобрювати, ви повинні орієнтуватися на зовнішній вигляд черешні, стан ґрунту та погодні умови.

  Зимівка черешні

  Дорослі черешні нормально зимують без укриття, і якщо ви замульчували приствольну ділянку торфом, побілили штамби та підстави скелетних гілок, то можете за них не переживати. Молоді черешки треба на зиму вкривати. Можна обв’язати їх лапником, а можна укутати мішковиною, під якою буде так само тепло. Не використовуйте для укриття лутрасил та інші штучні матеріали, тому що рослини під ними пріють.

  Обрізка черешні

  Коли обрізати черешню

  Посадка і догляд за черешні були б зовсім не обтяжливі, якби не обрізка рослини, що вимагає навичок та розуміння суті процесу. Обрізають черешню щороку, починаючи з першого року життя. Обрізка сприяє підвищенню врожайності та якості плодів, знижує ймовірність захворювання, продовжує дерево життя. Найкраще обрізати черешню навесні, до початку руху соку, коли встановиться тепла погода, а вночі не буде заморозків. Однак помилкою є твердження, що в іншу пору року обрізати черешню не можна. Черешня потребує щорічної обрізки, тому якщо ви раптом запізнитесь з весняною обрізкою, перенесіть її на літо або на осінь.

  Як обрізати черешню

  Молоді саджанці обрізають, коли вони досягнуть висоти 50-70см. Нижня бічна гілка черешні коротшає до 50-60 см, а решта – на рівень її зрізу. Провідник не повинен бути вище скелетних гілок більш ніж на 15 см. Гілки, розташовані до ствола під гострим кутомвидаляють повністю. Якщо бічних гілок лише дві або навіть одна, обріжте їх на 4-5 бруньок від основи, укоротіть провідник на 6 бруньок вище і відкладіть закладку нижнього ярусу на наступний рік.

  Черешня плодоносить на однорічних пагонах та букетних гілках. До того ж черешня при сильному щорічному зростанні пагонів, що моментально відростає після обрізки, не здатна до розгалуження, тому крону формують зі скелетних гілок по ярусах. Проте закласти навіть один ярус за рік вам навряд чи вдасться. Перший компактний ярус формується з гілок, розташованих по стволу через 10-20 см один від одного. На двох наступних ярусах кількість гілок має зменшуватися на одну, гілки мають бути слабшими і розташовуватися асиметрично. Відстань між ярусами дотримується в межах 70-80 см. У той рік, коли ви закладете третій ярус, на першому ярусі потрібно формувати вже 2-3 гілки другого порядку, розташовані рівномірно щодо провідника на відстані не менше ніж 60-80 см один від друга. Через рік формують напівскелетні гілки на другому ярусі, а ще через рік – на третьому.

  З п’ятого-шостого року життя основним завданням обрізки стає підтримка висоти черешні на рівні 3-3,5 м і довжини скелетних гілок в межах 4 м, тобто прибирають тільки гілки, що загущають, неправильно ростуть і пошкоджені. Якщо плоди черешні починають дрібніти і з’являються тільки на периферійних ділянках крони, наприкінці лютого або на початку березня проводять обрізання дерева, що омолоджує.

  Обрізка черешні навесні

  Навесні, в середині березня або на початку квітня, проводять формуючу і санітарну обрізку черешні: вкорочують скелетні гілки, підрізають провідник до висоти 3-3,5 см, рясно плодоносні черешні проріджують, видаляючи гілки, що загущають і конкурують. Обрізці підлягають також підморожені та поламані втечі та гілки. Не забувайте, що гілки на черешні формують ярусами, і нижній ярус повинен складатися з 7-9 скелетних гілок.

  Обрізка черешні влітку

  Якщо виникла потреба провести обрізку влітку, це роблять у два етапи. Перший після того, як черешня відцвіте, але її плоди ще тільки формуються. Другий етап обрізки проводять після збирання врожаю. З метою стимуляції формування нових горизонтальних відводів на черешні вкорочують молоді пагони. Молоді черешки пінцюють, тобто прищипують кінчики паростків, що не одеревіли, змушуючи дерево формувати гілки в потрібному вам напрямку.

  Обрізка черешні восени

  Восени черешню обрізають після опадання листя, намагаючись встигнути до кінця вересня, оскільки пізніше гірше гояться зрізи на гілках. Видаливши слабкі, поламані та неправильно зростаючі відводи, ви полегшите дереву зимівлю. Однорічні пагони вкорочують на третину, нескелетні гілки обрізають до 30 см. У дерев, що не досягли п’ятирічного віку, довжина гілок не повинна перевищувати 50 см. Осіннє обрізування краще проводити пилкою, тому що зрізи від неї гояться швидше і безболісніше, ніж зрізи від сек.

  Однорічні саджанці восени не обрізають, бо вони ще недостатньо міцні та можуть постраждати взимку. Краще перенести обрізку на весну чи літо.

  Розмноження черешні

  Як розмножувати черешню

  Черешню розмножують насінням та щепленням. Нестача насіннєвого розмноження полягає в тому, що ніколи не знаєш, що отримаєш у результаті, тому генеративне розмноження використовують тільки для вирощування підщеп, на які надалі прищеплюють культурне щеплення.

  Насіннєве розмноження черешні

  У регіонах з м’яким кліматом можна використовувати як підщепи саджанець дикої черешні, але для прохолодних районів вона недостатньо морозостійка, та й посухостійкістю вона не відрізняється. Для вирощування підщепи найчастіше використовують насіння зимостійкої та врожайної вишні звичайної, яка нормально росте в місцях з високим заляганням ґрунтових вод. Єдиним недоліком такої підщепи є підвищена освіта навколо нього кореневої порослі.

  Відокремлені від м’якоті кісточки вишні промивають, просушують у тіні, змішують з вологим піском у співвідношенні 1:3 і стратифікують протягом півроку при температурі 2-5 ºC, іноді зволожуючи та перемішуючи субстрат. Провесною насіння густо висівають у грунт, зберігаючи відстань між рядками близько 10 см. Глибина посіву в супіщаних і суглинистих грунтах 4-5 см. При появі сходів їх проріджують таким чином, щоб між сіянцями залишалася дистанція 3-4 см. Догляд за посівом складається у розпушуванні ґрунту, видаленні бур’янів та своєчасному поливі. Бережіть сіянці від гризунів. Восени підрослі та зміцнілі сіянці викопують і відбирають для подальшого використанняті з них, у яких товщина стовбура біля основи не тонша за 5-7 мм і більш-менш розвинена мочкувата коренева система довжиною близько 15 см. Такі сіянці висаджують у розпліднику за схемою 90х30см. Наступної весни до них прищеплюють сортові живці.

  Щеплення черешні

  Щеплять черешню на підщепу за один або два тижні до початку руху соку, оскільки якщо ви запізнитесь, то розріз на підщепі буде окислюватися, що не сприяє успішному приживленню щепи. Як підщепа можна використовувати як сіянці вишні звичайної, так і кореневу поросль вишні. Щеплення роблять на однорічний або дворічний сіянець або кореневий відросток вишні на висоті 15-20 см від землі. Готувати і проводити таку операцію потрібно дуже ретельно, оскільки черешня важко приживається на вишневу підщепу. Найлегше прищеплювати сортовий прищеп способом поліпшеного копулювання: і підщепа, і прищепа розрізають навскіс таким чином, щоб косі зрізи були довжиною 3-4 см, а потім на обох зрізах роблять додатковий заріз глибиною не більше сантиметра, після чого підщепа і прищепа складають зрізами. у замочок», щоб утворилося нерухоме зчленування, яке обертають окулювальною стрічкою або скотчем. Щоб процес приживлення пройшов якнайболючіше, живці для щеплення повинні бути короткі – всього з двома нирками, але того ж діаметру, що і підщепа в місці розрізу. Заготовляють такі живці після перших морозів, коли температура повітря опуститься до 8-10 ºC, потім їх пов’язують, обприскують водою, загортають у поліетилен і зберігають під снігом або холодильнику протягом півроку. Перед тим, як прищепити черешню на вишневу підщепу,живці на кілька годин замочують у воді від снігу, що розтанув. Для операції використовують гострий стерильний інструмент, щоб зріз був точним і зрощення відбувалося швидко.

  Хвороби черешні

  Хвороби у черешні в більшості ті ж, що і у вишні, і найчастіше її вражають грибкові захворювання на коккомікоз, моніліоз і клястероспоріоз.

  Клястероспоріоз,або дірчаста плямистість,вражає гілки, пагони, листя, бруньки та квітки черешні. Листя покриваються темно-бурими плямами з ще темнішою облямівкою, на місці плям тканина листової пластини починає кришитися, у листі утворюються отвори, і вони передчасно опадають. На уражених пагонах відмирають тканини, починається комедічення, плоди всихають.

  Заходи боротьби:уражені частини вирізають, рани очищають і дезінфікують однопроцентним розчином мідного купоросу, тричі з інтервалом в 10 хвилин натирають листям щавлю і після цього обробляють садовим варом. До розпускання бруньок ділянку обробляють однопроцентним розчином мідного купоросу або Нітрафеном. Другу обробку проводять одновідсотковою бордоською рідиною відразу після цвітіння, третю через два-три тижні, а останню не пізніше ніж за три тижні до збирання врожаю.

  Моніліоз,або сіра гнилизна,або моніліальний опік,вражає не тільки вишню та черешню. Від нього можуть постраждати будь-які кісточкові культури – слива, алича, персик та абрикос. У хворих рослин засихають квіти, гниють плоди, одна за одною засихають гілки. При підвищеній вологості повітря на зав’язях і плодах утворюються сірого кольору подушечки, що містять суперечки грибка, через що ягоди зморщуються і засихають.

  Заходи боротьби:відразу після цвітіння черешню обробляють однопроцентною бордоською рідиною, повторну обробку проводять через два тижні після збирання врожаю. Одночасно з обробками видаляють уражені плоди і зав’язі, вирізають хворі пагони, збирають і спалюють опале листя. Якщо почалося комедія, потрібно гострим ножем почистити рану до здорової тканини і обробити її, як у разі захворювання дірчастою плямистістю – мідним купоросом, щавлем і садовим варом.

  Коккомікознайчастіше проявляється на листі черешні, рідше на пагонах, черешках або плодах. Найшвидше він розвивається у дощову погоду: у червні на листі утворюються невеликі червоно-бурі плями, які поступово збільшуються у розмірах, потім зливаються одна з одною, вражаючи майже всю пластину, через що листя передчасно опадає. Як правило, при сильному ураженні починається вторинне зростання пагонів. Це затягує терміни дозрівання плодів, ставить під загрозу врожай, послаблює рослину та знижує її зимостійкість.

  Заходи боротьби:перед розпусканням нирок черешню обприскують медьсодержащими препаратами (оксихлоридом міді, бордоской рідиною, мідним купоросом), під час бутонізації проводять обробку дерев розчином 2-3 р препарату Хорус в 10 л води, повторну обробку Хорусом здійснюють відразу після цвітіння. Через два-три тижні уражені гілки вирізають, захоплюючи при цьому здорову тканину, і спалюють.

  Крім цих, найчастіше зустрічаються хвороб, черешня в саду уражається такими хворобами, як бура плямистість, відьміна мітла, карликовість сливи, хибний або сірчано-жовтий трутовики, мозаїчна кільчастість, відмирання гілок, парша, плодова гнилизна, стекленбергський нетиповими для черешні захворюваннями. Як проводиться лікування черешні від грибкових хвороб ми вам описали, а ліків від вірусних захворювань поки що, на жаль, не існує, тому найкращим засобомвід усіх хвороб є висока агротехніка та сумлінний своєчасний догляд, за який плодоносить черешня віддячить вам рясним урожаєм соковитих якісних ягід.

  Шкідники черешні

  Хвороби та шкідники черешні практично ті ж, що у вишні та в інших кісточкових культур. Їх чимало, і ми опишемо вам тих шкідливих комах, які зустрічаються в садах найчастіше.

  Чорна вишневаі яблонно-подорожникова попелиця люті ворогивишні та черешні. Їх личинки харчуються соками листя, через що припиняється зростання центральної жилки, листя згортаються, сохнуть і чорніють. У молодих рослин, на яких поселилася попелиця, деформується та зменшується приріст, а у плодоносних не закладаються квіткові бруньки, і якість плодів незмінно погіршується. Листя черешні покриваються паддю – липкими та солодкими екскрементами попелиці, які є субстратом для сажистого грибка.

  Спосіб боротьби:провесною, по сплячих нирках черешню обробляють Конфідором, через два тижні обробку повторюють. Проти попелиці можна використовувати рослинні препарати, що мають інсектицидні властивості, наприклад, розчином 200 г тютюнового пилу в 10 л води, в який додають трохи рідкого мила.

  Вишнева муха– головний шкідник, що плодоушкоджує, черешень і вишень, здатний занапастити до 90 % ягід. Личинки мухи харчуються нектаром квіток і соком плодів, ушкоджуючи їх у своїй. Найнебезпечніше муха для середньостиглих і пізніх сортів черешні. Пошкоджені мухою плоди темніють, загниють і опадають, а личинки вибираються з ягід і зариваються в землю.

  Методи боротьби.Мух приманюють пастками, які роблять із пластику або фанери, фарбують у яскравий жовтий колір, потім покривають вазеліном або ентомологічним клеєм і розвішують на дереві на висоті 1,5-2 м. Якщо за три доби до пасток прилипло 5-7 мух, значить, настав час обробити черешню Актелліком чи Конфідором. Через два тижні, якщо ви обприскали черешню Актелліком, і через три, якщо Конфідором, повторіть обробку черешні тим самим інсектицидом. Останню обробку можна провести за три тижні до збирання врожаю середньостиглих та пізніх сортів.

  Листоверткине такі шкідливі, як попелиця і вишнева муха, але гусениці цих нічних метеликів, харчуючись листям, скручують їх і скріплюють павутиною вздовж серединної жилки – так чинять гусениці розанної та глоду листовійки. А гусениці строкато-золотистої листовійки згортають листок упоперек центральної жилки. Але і ті, й інші виїдають бруньки, пелюстки квіток і об’їдають листя, залишаючи від них лише скелет з жилок, а старші гусениці пошкоджують зав’язі та плоди, вигризаючи м’якоть. Гусениця підкорової листовійки ушкоджують стовбур черешні в його нижній частині, проникаючи в деревину і проробляючи в ній ходи.

  Способи боротьби:після збирання плодів пошкоджені ділянки стовбура зачищають та обробляють рани та все дерево концентрованим розчином хлорофосу. Весною, до розкриття нирок проводять ще одну таку обробку.

  Вишневий трубковертє шкідником не тільки вишні та черешні, але й інших кісточкових культур. Личинки трубковерта харчуються ядрами кісточок, ушкоджуючи у своїй м’якоть плодів.

  Способи боротьби:проти вишневого трубковерта проводять дві обробки. Першу – одразу після цвітіння, використовуючи розчин 1,5 г Актари у 10 л води, другу – через два тижні Актелліком, Карбофосом, Корсаром, Амбушем чи Метафоксом.

  П’ядениці-обдиралоі п’яниці зимовічасті жителі вишневих та черешневих садів. Їхні гусениці, об’їдаючи бутони, листя і квітки черешні, ховаються в листі, скріпленому павутинням. Масова навала цих комах може залишити від листя черешні тільки жилки. Відрізнити цих гусениць від інших легко: оскільки у них не вісім пар ніг, як у інших гусениць, а лише п’ять, вони пересуваються, згинаючи спинку петлею.

  Способи боротьби:до цвітіння дерева обприскують Карбофосом, Золоном, Метафосом, Фосфамідом, Ціаноксом та іншими препаратами подібної дії. Провесною, до розпускання нирок, проводиться обробка ділянки Нітрафеном або Олеокупритом.

  Крім описаних комах, до числа шкідників черешні відносяться не так часто зустрічаються бурий плодовий і червоний яблунний кліщі, вишнева втеча, мініуюча і фруктова смугаста молі, вишневий, жовтий сливовий і слизовий обпилюки, заболонник, непарний склянка та інші. На щастя, вони вражають лише ослаблені неправильними умовами утримання та поганим доглядом дерева. У боротьбі з ними використовують самі засоби знищення, що й для очищення саду від описаних нами комах.

  Завдають шкоди врожаю як комахи, а й птахи, склевывающие стиглі плоди. Відлякувати птахів можна, розвішавши на дереві стрічки з шарудливої ​​фольги або старі комп’ютерні диски, що грали відблиски на сонці. Якщо це не дасть потрібного результату, доведеться накинути на черешню сітку із вічками розміром 50х50 мм.

  Сорти черешні

  Сорта черешень для Підмосков’я

  Вирощування черешні вимагає багато сонця та тепла,і ще ні так давно можна було стверджувати, що прохолодний клімат Підмосков’я надто суворий для цієї культури. Однак, завдяки роботі селекціонерів, з’явилися сорти черешні, що відрізняються зимостійкістю, які чудово ростуть у межах Московської області і навіть на північ. Наприклад:

  • Брянська рожева– Урожайна самобезплідна черешня пізнього терміну дозрівання, що вступає в плодоношення на 4-5 рік життя. Соковиті плоди діаметром 20-22 мм і вагою до 6 г, рожевого кольоруз жовтуватою м’якоттю та коричневою кісточкою мають солодкий смак;
  • Іпуть– Висока, до 4 м, самобезплідна врожайна черешня раннього сорту дозрівання з бордового кольоруплодами вагою до 5,5 г, діаметром до 22 мм, з коричневою кісточкою, що легко відокремлюється, і соковитою, солодкою м’якоттю;
  • Фатеж– середньоранній самобезплідний сорт середньої врожайності із жовтувато-червоними круглими ягодами масою до 5 г із соковитою м’якоттю кисло-солодкого смаку;
  • Тютівка– самоплідна високоврожайна черешня пізнього терміну дозрівання з темно-червоними широкоокруглими плодами масою до 7,5 г діаметром 20-23 мм та червоною, щільною та соковитою м’якоттю прекрасного смаку;
  • Ревна– темно-червоні плоди цієї самоплідної пізньостиглої черешні в середньому важать до 5 г, діаметром вони до 20 мм, м’якоть у них дуже щільна, соковита, темно-червона та солодка на смак.

  Популярності набувають також сорти Малюк, Поезія, Орловська рожева, Синявська, Черемашня, Кримська.

  Ранні сорти черешні

  За термінами дозрівання черешня ділиться на ранню, середньостиглу та пізню. До ранньостиглих сортів черешні відносяться такі сорти:

  • Валерій Чкалов– велика самобезплідна черешня, запилювачами якої можуть бути сорти черешні Квітня, Червнева рання, Жабулі, Скороспілка. У плодоношення дерева цього сорту вступають на п’ятий рік. Плоди у них широкосерцеподібні, з притупленою верхівкою, масою 6-8 г, чорно-червоні, м’якоть у них темна, з рожевими літніми ліжками;
  • Данна– частково самоплідна врожайна черешня, що входить у плодоношення на 5-6 рік. Округлі одномірні темно-червоні плоди злегка конічної форми середньою масою до 4,5 г містять ніжну та соковиту темно-червону м’якоть солодкого смаку;
  • Леся– зимостійка, невибаглива до тепла черешня, на жаль, уражається кокомікозом. У плодоношення набуває 4-5 рік. Серцеподібні темно-червоні плоди вагою 7-8 г із щільною соковитою м’якоттю мають кисло-солодкий смак;
  • Рубінова Нікітіна– урожайний, стійкий до шкідників та хвороб частково самоплідний сорт, що вступає у плодоношення на 5-6 рік, з темно-червоними плодами вагою до 3,8 г із соковитою ніжною м’якоттю солодкого смаку;
  • Рання рожевина– Зимостійка, врожайна, стійка до грибків черешня з округло-овальними рожевими плодами з червоним рум’янцем, що вступає в плодоношення на 4-5 рік. Маса ягоди 6-7, смак відмінний. Потребує запилювачів сортів Вугілля, Аннушка, Етика, Дончанка, Валерія.

  Крім описаних, популярністю користуються ранні сорти Визнання, Дебют, Ласуня, Мелітопольська рання, Казка, Мелітопольська червона, Електра, Рубінова рання, Шанс, Ера, Присадибна жовта, Аріадна, Черемашня, Червона гірка, Овстуженка та інші.

  Сорти середнього терміну дозрівання

  Середньостиглі черешні представляють такі сорти:

  • Оксамитова– Плодоносити починає після 5 років. Десертний сорт, стійкий до грибків із великими, блискучими темно-червоними плодами відмінного смаку;
  • Нектарна– урожайний сорт, що входить у плодоношення на 4-5 рік, плід блискучий, темно-червоний, м’якоть соковита, хрумка, дуже солодкого смаку;
  • Кутник– плодоносити на 4-5 рік черешня середньої врожайності з темно-червоними плодами з щільною, соковитою м’якоттю слабкого винно-солодкого смаку;
  • Французька чорна– Зимостійка черешня середньої продуктивності, що вступає в плодоношення на 7 рік, з майже чорними плодами з щільною, соковитою м’якоттю десертного смаку;
  • Присадибна– плодоносита на 6-7 рік урожайна черешня з великими серцеподібними, блискучими світло-жовтими плодами з червоним рум’янцем. М’якуш соковитий, ніжний, винно-солодкий.

  Викликають інтерес садівників сорту середнього дозрівання Рубінова, Франц Йосип, Кубанська, Дайбера чорна, Гедельфінгенська, Тотем, Епос, Аделіна, Дачниця, Дилема, Простір, Ізюмна, Дніпровка, Вінка, Міраж, Суперниця, Тавричанка, Талісманського, Пам’яті та інші.

  Пізні сорти черешні

  З пізньостиглих сортів найбільш затребуваними є:

  • Бряночка– Високоурожайний, зимостійкий, стійкий до коккомікозу самобезплідний сорт, що вступає в плодоношення на 5 рік життя. Плоди темно-червоні, широкосерцеподібні, вагою до 7 г з темно-червоною щільною м’якоттю солодкого смаку. Для запилення Бряночки потрібні сорти Веда, Іпуть або Тютчевка;
  • Мічурінська пізня– Високоурожайний, зимостійкий, самобезплідний сорт, що вступає в плодоношення на 5-6 рік. Для запилення потрібні дерева сортів Мічурінка або Рожеві перли. Плоди у Мічуринської пізньої широкосерцеподібні, темно-червоного кольору, вагою до 6,5 г. М’якуш червоний, соковитий і солодкий;
  • Прощальна– Посухостійкий, високоврожайний самобезплідний сорт, що вступає в плодоношення з 4-5 років. Плоди червоні, округлі, дуже великі – масою до 14 г, зі світло-жовтою, щільною хрящовою м’якоттю. Як запилювачі можна висаджувати черешні сортів Аннушка, Аеліта, Донецький куточок, Сестренка, Етика, Валерія, Валерій Чкалов, Ярославна, Донецька красуня;
  • Олена– черешня цього сорту входить у плодоношення на 4 рік після посадки. Сорт високоврожайний, зимостійкий, стійкий до грибкових хвороб, безплідний. Тупосерцеподібні чорно-червоні ягоди масою до 8 г містять щільну м’якоть. Як запилювачі використовуються сорти Овстуженка, Ревна, Тютчевка, Іпуть;
  • Амазонка– морозостійкий, урожайний, посухостійкий самобезплідний сорт із щільном’ясими, легко відокремлюються від плодоніжки темно-червоними ягодами масою до 9 г з хрящуватим, червоно-рожевим щільним м’якоттю. Як запилювачі підходять сорти Дончанка, Ярославна, Ганнуся, Донецька красуня, Рання рожевина. ,

  Маса причин, через які черешня не розквітає

  Дерева черешні — не лише прикраса саду, а й джерело незрівнянно смачних і корисних ласощів. Черешня може жити та плодоносити до 100 років. Вона менше уражується шкідниками ніж вишня, має високу врожайність при правильному догляді.

  Якщо порушувати технологію обробітку, насолодитися плодами рослини не вдасться. Нерідко садівники-початківці задаються питанням, чому не цвіте черешня? Відповідь може бути в особливостях догляду за деревами: порушення правил посадки, обрізки, поливу.

  На цвітіння впливає і наявність поблизу дерева-запилювача. З аналогічних причин любителі садово-городньої роботи зазначають, що зливу не цвіте. Що робити у такій ситуації та як організувати правильний догляд за рослиною? Докладніше про проблему та її рішення — нижче.

  Садівникам на замітку

  За часом цвітіння плодове дерево відноситься до тих, що починають пахнути не дуже рано, але й не пізно. Факти:

  Зазвичай цей період збігається із цвітінням груші, сливи. Він трохи раніше, ніж у вишні, яблуні, але протікає пізніше, ніж у персика і абрикоса.

  Цвітіння починається, коли температура повітря вдень стійко тримається на рівні 15-25 градусів (середньодобові температури – не менше 10-12 градусів).

  Календарний термін цвітіння залежить від області зростання черешні і погодних умов поточної зими. Зазвичай перші квітки розпускаються з першої декади квітня (півдні країни) і перших чисел травня (по північно-східним територіям). Найперше розквітають бутони на вишнево-гібридних сортах.

  Квітки плодового деревазібрані у великі парасолькоподібні суцвіття.

  Красиве та яскраве цвітіння триває приблизно 21 день, що також залежить від температурних значень. Якщо весна прохолодна, період може тривати до 23-25 ​​днів. У деяких сортів цвітіння триває трохи більше 12-15 днів.

  Можливі причини відсутності квітів

  Не настав час

  Причиною, чому не цвіте дерево, може бути недостатній час з моменту висадки. Хоча черешня досить скороплідна (до 3-х років), деякі сорти ще більш тривалий період (до 5-ти років) не дають кольору та плодів. Тому якщо хочеться швидше насолодитися найсмачнішими ягодами, краще купувати сорти, схильні до швидкого плодоношення.

  Неправильний підбір місця та способу посадки

  Вибір місця для деревця буде оптимальним, якщо воно:

  • розташоване на південній, південно-західній стороні саду;
  • ділянка добре захищена від холодних протягів (найкраще, якщо ця ділянка – пологий схил невеликої височини);
  • для штучного піднесення місця для деревця насипано додатковий шар ґрунту до 40 см заввишки;
  • освітленість для черешні також має бути достатньою (особливо навесні не можна допускати затінення деревця).

  При недотриманні таких умов рослина може не цвісти багато років.

  Проблеми з цвітінням – не рідкість і при непридатності типу ґрунту для дерева. Ідеальний варіант — родючий і добре насичений повітрям грунт, пухкий, середньосуглинистий або супіщаний. Якщо висадити рослину в місцевості з важким глинистим або торф’янистим грунтом, верхнім шаром землі з надлишком піску, черешня навряд чи буде цвісти і плодоносити.

  Близьке залягання ґрунтових вод може призвести до застою вологи в області коріння черешні та їх загнивання, отже рослина буде чахнути і не зацвіте.

  У чому може виявлятись невірний спосіб посадки?

  Найпоширеніша причина того, чому не цвіте абрикос, вишня чи черешня – неправильна посадка саджанця. Зазвичай, якщо розкопати таке деревце, буде помітно, що коренева шийка сильно заглиблена. Деякі недосвідчені садівники навпаки залишають шийку надто високо над землею. У такому разі можливі проблеми з цвітінням та плодоношенням рослини. При посадці ранньою весною (до набухання нирок) потрібно дотримуватися послідовності дій.

  1. Придбати якісні саджанці, підготувати поглиблення для висаджування. Посадкова яма повинна мати глибину до 50-60 см., а ширину – до 80 см. У яму досипати перегній, добрива або золу.

  2. Щоб рослина в майбутньому цвіла і плодоносила, неприпустимо заглиблювати кореневу шийку. Вона розташовується суворо лише на рівні грунту. Для того, щоб точно розмістити дерево, краще підняти саджанець на 5 см над поверхнею, так як грунт надалі трохи осяде.

  3. Навколо саджанця сформувати валик, полити черешню водою (10-15 л.), промульчувати ґрунт торфом або перегноєм.

  Надлишок або нестача вологи

  Проблеми з поливом чи зайвою зволоженістю ґрунту — ще одна причина проблеми. За літо потрібно провести 3 поливання рослини (якщо сезон занадто сухий), щоразу трохи розпушуючи ґрунт. Перед осіннім зниженням температури (наприкінці вересня) також краще полити черешню. Якщо не вдалося провести останній полив на рік, слід зробити це навесні. Але треба пам’ятати, що надлишок вологи у ґрунті також шкодить черешні, і вона може не давати кольору. При зливах краще зробити мульчування грунту спеціальною плівкою.

  Залежність від підживлення

  Щоб черешня рано зацвіла, необхідно, щоб вона мала достатній запас мінеральних речовин у землі. Зазвичай внесення підживлення проводять восени.

  З цією метою удобрюють ґрунт азотними та фосфорними речовинами, органікою. В ідеалі кількість підживлення розраховується виходячи з типу ґрунту. Глибина внесення – 20 см. При посушливому кліматі добрива розводять водою, при вологому – засипають сухими.

  Добре впливає на здатність до цвітіння та плодоношення та наявність «зелених добрив». З цією метою довкола можна висадити бобові рослини, медоноси (наприклад, гірчицю, горох тощо). Їхній посів виробляють влітку, а восени скошують.

  Мало хто знає, що черешня може і «жувати» через надлишок добрив, особливо азотних. У такому разі досвідчені садівники рекомендують трохи пошкодити кору на стовбурі деревця. Можна зняти кору в будь-якому місці по колу стовбура шириною 2-5 см. Внаслідок таких дій накопичений надлишок поживних речовин швидко витрачається на відновлення цілісності дерева.

  Невдала обрізка

  Щоб рослина добре цвіла, потрібно за допомогою обрізки формувати у нього ярусну або чашоподібну крону.

  Увага приділяють і куту відходження гілок: він має становити приблизно 50 градусів. Надмірне зростання нижніх пагонів дерева небажане, тому що це явище сильно знижує зимостійкість.

  Обрізання виконується ранньою весною. На п’яту частину коротше роблять усі однорічні пагони, але тільки до початку плодоношення. Після обрізання проводиться рідко і за гострої необхідності: обов’язково видаляються розгалуження, що йдуть усередину крони, гострі розвилки, слабкі гілки тощо. При обрізанні хворих пагонів обов’язково добре зачищають зрізи та обробляють їх спеціальними засобами.

  Шкідники та хвороби

  Значних збитків рослині можуть завдати різні захворювання та комахи-шкідники. Черешня менш схильна до хвороб, ніж та ж вишня, але все ж її можуть вражати:

  коккомікоз – побуріння листя та його раннє опадання, внаслідок чого знижується зимостійкість;

  моніліоз – гниття і засихання плодів та листя, ураження цілих гілок, через що на наступний рік хвора черешня може не зацвісти;

  личинки різних комах. губить листя і здатні викликати загальне ослаблення черешні та її підмерзання взимку.

  Для запобігання серйозним наслідкам при виявленні захворювань деревце обробляють спеціальними препаратами та проводять позачергові підживлення.

  А як дерево перенесло зиму?

  Черешня може не цвісти, якщо морозостійкість сорту невисока, а зима була суворою та холодною. У цьому випадку нирки могли загинути через переохолодження. Рідко цвіте черешня на рік, коли взимку тривалі відлиги, після чого знову «вдарив» мороз: найчастіше нирки за такої погоди теж гинуть. Може підмерзнути рослина і навесні за низьких середньодобових температур. На зиму краще обкопувати черешню землею, формуючи високий валик, а також поливати водою (не менше 40 л.). Можна вкривати дерево, якщо температура повітря взимку низька або нестійка.

  Немає запилення

  Є ще одна банальна причина, через яку черешня може не давати кольору. Найчастіше дерево цвіте, але не плодоносить. Справа в тому, що є так звані «сорта-самоплодки», які запилюються без сторонньої допомоги. Іншим сортам черешні потрібна наявність на ділянці дерев — вишні, інших сортів черешні для запилення. Періоди цвітіння рослин мають співпадати.

  Таким чином, можна завжди виявити причину, через яку черешня не зацвіла, навіть якщо на перший погляд такою не виявляється. Усунувши її, можна вже в найближчий рік-два побачити буйний колір і отримати чудову врожайність черешні!

  Черешня: особливості посадки та вирощування

  Черешня, або пташина вишня, що росте в дикій природіКавказу, України, південних районів Росії сьогодні широко поширена і культура. Завжди вважається рослиною південної флори, ця представниця розоцвітих відвойовує і помірні російські широти, чому сприяють прогресивні селекційні дослідження з виведення нових сортів.

  Чи не плодоносить черешня. У чому може бути причина?

  Тим не менш, ця культура залишається дуже теплолюбною і вимогливою у питаннях розміщення та догляду.

  Особливості виду

  Яка являє собою величне дерево, що досягає 10 м у висоту (а в південних широтах відзначені екземпляри до 30 м) і має красиву декоративну крону з листям різних відтінків, черешня славиться чудовими плодами – смачною кістяною кулястою, іноді дещо витягнутою м’якою з не. Яскраві плоди, фарбування яких варіюється від блідо-жовтих до бордово-чорних тонів і залежить виключно від сорту, поряд зі смаковими цінуються своїми лікувальними властивостями.

  Зацвітає черешня наприкінці березня (на півдні), квітні – травні (у помірних зонах), перетворюючи ділянку на чарівний сад чудес.

  Парасолькові суцвіття з білих дрібних квітів, що розпускаються одночасно, надзвичайно декоративні.

  Тонкощі посадки черешні

  Особливостями культури, як уродженки південних місць, обумовлені вимоги до вибору ділянки для посадки. Він повинен бути:

  • сонячним;
  • максимально захищений від північних вітрів;
  • розташований на південній стороні схилу або штучно створеного невеликого височини.

  Черешня любить удобрені водо- та повітропроникні легкі суглинки або супіщаники. Вологолюбна культура чутлива до сезонних підходів або постійного залягання підземних вод, розвиватись на подібних місцях вона не буде. Для отримання вагомих урожаїв висаджують кілька сортів, які будуть створювати необхідне для рослин перехресне запилення, оскільки черешні – культури безплідні.

  Найкращий час для посадки черешні – рання весна, але підготуватися до цього належить з осені:

  • викопати яму шириною 0,8 та глибиною 0,6 метрів;
  • вийнятий грунт змішати з 20 кілограмами перегною і заповнити яму, прикривши на зиму;
  • навесні додати у підготовлений ґрунт 0,35 кг суперфосфату та 1 кг золи.

  Черешню не можна перегодовувати. Це призведе до утворення численних пагонів, більшість яких не встигне визріти до завершення вегетаційного періоду та вимерзне взимку.

  Отриманий саджанець уважно оглядають, трохи підрізають коріння для інтенсивного розгалуження і висаджують, не заглиблюючи кореневу шийку. Вона повинна знаходитися на одному рівні із ґрунтовим шаром. Після посадки рослину щедро поливають, ґрунт мульчують. Черешня – культура розлога, тому висаджують дерева з інтервалом не менше 3-3,5 метрів.

  Як правило, у розплідниках купуються саджанці-дворічки. Якщо крона у них надмірно розгалужена, можна підрізати гілки, орієнтуючись на центральне стебло. Щоправда, робити це слід лише тоді, коли посадка здійснюється навесні під час спокійного періоду, тобто.

  е. сокоруху та набухання нирок ще не спостерігається. При пізніших посадках обрізати гілки не можна. Прийде почекати до наступної весни.

  Догляд за черешні

  За сезон черешні потрібно кілька якісних рясних поливів, кожен з яких повинен супроводжуватися розпушуванням ґрунту та видаленням бур’янів у приствольному колі або оновленням мульчі. Особливо корисний дерева передзимовий полив, тобто. проводиться безпосередньо перед настанням холодів. Безболісно перезимувати черешні допоможе і внесення добрив калійно-фосфорної групи з розрахунку 50 грн. суперфосфату на 1 квадратний метрпощади проекції крони.

  Раннє цвітіння та плодоношення потребує значних запасів харчування, тому для їх поповнення навесні вносять органічні та азотні добрива. Існують деякі правила внесення підживлення:

  • добрива в гранулах розсипають у траншеї по колу ствольного кола, зашпаровуючи їх на глибину 0,2 м;
  • підживлення сухими добривами не можна проводити в посушливих районах, інакше коріння не отримає необхідного харчування;
  • підгодівлі, розчинені у воді не потрібно вносити безпосередньо під ствол – у цьому районі знаходяться коріння, нездатне до всмоктування. Подавати поживні розчини потрібно по всій площі ствольного кола, акцентуючись на його межах, проектованих кроною.

  Хорошим способом підвищення врожайності є посів рослин-сидератів (бобові та медоноси) на початку серпня. До настання холодів можна отримати якісне зелене добриво, придатне для осіннього загортання в ґрунт приствольних кіл.

  Будучи близькою родичкою вишні, черешня перевершує її по опірності різним захворюванням, проте проводити профілактичні заходи все ж таки доведеться. Захисну обробку дерева бордоською рідиною або «Фундазолом», проводять навесні та після збору врожаю.

  Обрізка

  Швидкий приріст у черешні викликає необхідність його стримування обрізкою. Здійснюють цю процедуру, спираючись на необхідні знання:

  • проводити обрізку як санітарну, так і формуючу можна навесні до пробудження культури;
  • свіжі зрізи зачищають гострим ножем та обробляють садовим варом;
  • під час зростання дерева однорічні пагони щороку вкорочують на чверть.

  До молодих черешень, що сильно гілкуються, цілком застосовна літнє обрізання, що прискорює формування крони і сприяє підвищенню плодоутворення, так як квіткові бруньки знаходяться в середній частині пагонів і після обробки їх зростання активізується.

  Крони черешні можуть бути дуже різноманітні: у формі кулі, піраміди або розлогого куща.

  Зручніше створювати крону за розріджено-ярусним або чашоподібним принципом. Способи формування вибирає садівник. При цьому до уваги беруться площа ділянки, її особливості та форма дерева.

  Ярусна крона підходить для черешні з інтенсивним розгалуженням. Нижній ярус складається з декількох гілок, дві з яких ростуть на одному рівні, а третя – вище на 20 см. Другий ярус будується за таким же принципом і віддалений від першого на відстані 65-70 см. Формуються дві гілки на одному рівні з третьою одиночною гілкою, що росте вище на 30 см. Особливе значення має кут відходження гілок від стовбура, оскільки при зламі тендітна деревина глибоко пораниться і може інфікуватися. Як скелетні краще залишати міцні гілки з кутом відходження 45-50 °.

  При правильному догляді плодоносити черешня починає на 5-6-му році, радуючи садівника не тільки чудовими корисними плодами, але чудовою декоративністю красиво сформованих дерев.

  Плодоношення вишні залежить від багатьох факторів. Це може бути як вплив довкілля, і порушення агротехніки культури. Як правило, вишня починає плодоносити на 4-5 рік після посадки. Якщо після цього періоду вона жодного разу не зацвіла, то проблема, швидше за все, криється в неправильній посадці або догляді. Наприклад, вишневе дерево не дасть плодів, якщо воно росте в кислому ґрунті. Так що перед посадкою необхідно перевіряти кислотність ґрунту – вона має бути нейтральною або близькою до цього.

  Ще один несприятливий фактор – близьке розташування ґрунтових вод, через які коріння підгниють, і це призводить до ослаблення дерева. Недостатня обрізка або її відсутність призводять до загущення крони і недостатнього освітлення, а варто видалити зайві гілки, і вишня знову стане деревом, що плодоносить. Можливо, саджанець вирощений із кісточки – є «дичкою», тоді йому просто потрібне щеплення. Якщо вишня пишно відцвіла, але зав’язі так і не сформувалися, на це є серйозна причина.

  Для більшості сортів вишень характерне перехресне запилення. Є невелика категорія сортів, які є самоплідними (спроможні самі себе запилювати), але навіть у цьому випадку зав’язі формуватимуться лише у 40% урожаю. Всім іншим вишням потрібен запилювач – інший сорт, посаджений поблизу (в радіусі 15-20 м) і квітучий в ті ж терміни, інакше вишня відцвіте, а плоди так і не зав’яжуться.

  Щоб цього уникнути, слід правильно підходити до вибору сортів та не обмежуватися одним. Купуючи саджанець, обов’язково поцікавтеся: який у нього тип запилення? На регулярний урожай можна розраховувати тільки в тому випадку, якщо в саду висаджено кілька різних сортів, у яких збігаються терміни цвітіння. Як запилювач може виступати будь-яка кісточкова культура, наприклад, вишня повстяна.

  Що робити, якщо черешня добре цвіте, але не плодоносить?

  Також вишневі дерева чудово почуваються в сусідстві з черешнею – від перехресного запилення з нею у вишень покращується смак.

  Грибкові хвороби ще одна причина, чому вишня не дає плодів. Таке захворювання, як коккомікоз вражає як плоди, а й листя, що свідчить бурий чи червонуватий наліт на пластинах, що з’являється влітку. За рік дерево слабшає, стає чутливим до морозів, а весною не зацвітає, і плодові бруньки не закладає.

  Ще одна небезпечна грибкова хвороба – моніліальний опік (моніліоз). Цей грибок активізується навесні, вражає пагони та плодові бруньки, через що вишня не цвіте або не зав’язує плоди. Придушити грибкову флору можна обприскуванням дерев бордоською сумішшю до початку руху соків. Рослинні залишки з хворого дерева необхідно зібрати та спалити.

  Необхідно стежити за станом саду, щороку проводити профілактичну обробку крони інсектицидами («Нітрафен», залізний або мідний купорос) напровесні, а потім протягом літнього сезону.

  Щоб вишня регулярно плодоносила, їй потрібні комфортні умови. Висока вологість, вогкість, надмірно суха і спекотна погода здатні негативно впливати на стан і плодоношення навіть здорового дерева. Не секрет, що в холодну і дощову погоду знижується активність комах, що запиляють, а в жарких умовах пилок обсипається з квіток, внаслідок чого формується менше зав’язей.

  Поворотні весняні заморозки – найбільша проблема садівників, адже вони призводять до вимерзання квіткових бруньок. Особливо вразливою вишня стає, якщо її восени рясно поливали та підгодовували азотом. Також є чимало сортів з низькою зимостійкістю – саме тому часто не цвіте і не плодоносить повстяна вишня, адже вона теплолюбна рослина. Вихід один – висаджувати зимостійкі сорти, а в небезпечні періоди вкривати дерева.

  Вишня чутлива до складу ґрунту. Якщо вона недостатньо родюча, на добрий урожай можна не розраховувати. Але й надлишок поживних речовин може призводити до зниження плодоношення. Наприклад, після внесення азотних добрив квіткові бруньки розкриваються значно пізніше, ніж належить, як від надлишку азоту квіти і зав’язі можуть обсипатися.

  Щоб плодоношення було регулярним, добрива слід вносити грамотно та вчасно. Молоді саджанці зазвичай підгодівлі не потребують – винятком є ​​занадто виснажений грунт. Комплексні добрива, що містять азот, калій та фосфор, слід вносити на 3-4 роки. Восени вноситься лише калій та фосфор. Перед зимівлею в ствол можна додати перегній і золу.

  Ніщо не вічне, і дерева у тому числі. Якщо вишневе дерево росте у вас більше 20 років і останнім часом стало погано плодоносити, причина, очевидно, у віці, тобто в природному старінні. Вишневі дерева можуть жити близько 30 років, але зниження врожайності у них спостерігається значно раніше.

  Можна, звичайно, зробити омолоджуючу обрізку, щороку видаляти пагони, що ростуть всередину і призводять до загущення, але це лише тимчасово підніме врожайність, оскільки свій ресурс рослина вичерпала. Але сумувати з цього приводу не варто, адже в саду звільниться місце для нових, більш перспективних сортів.

  З цього відео ви дізнаєтеся, чому вишня може не давати плодів.

  Труднощі при вирощуванні черешні

  Так, складнощі є, але при бажанні, відповідних знаннях та старанні їх можна успішно подолати. Ну, а поки що… все по порядку. Черешня – південка і за зимостійкістю значно поступається яблуні та вишні, але може з успіхом вирощуватись у південній та центральній садових зонах Білорусі. Це стало можливо, коли відомим білоруським селекціонером Е.П. Сюбарової, її учнями та послідовниками були виведені на базі Білоруського НДІ плодівництва зимостійкі сорти, що не поступаються за смаком своїх плодів кращим південним. До таких сортів відносяться Красуня, Мускатна, Народна, Золота лошицька, Північна (останні два виділяються підвищеною зимостійкістю), а з нових – Журба, Сюбаровська, Гронкова.

  А ось виробництво сортових саджанців черешні – проблема. Розплідники республіки вирощують їх в обмеженій кількості, а на ринку можна купити “кота в мішку” – аж до сіянця дикої черешні під виглядом сортового.

  Найнадійніше саджанці виростити самому.

  Спочатку з насіння отримують сіянці (підщепи), які через рік або при оптимальних умовахвирощування цього року окулюють культурними сортами. Найкращою підщепою є дика черешня, можна використовувати сіянці антипки (вишні магалебської) та найбільш зимостійких сортів та форм черешні. Для вирощування підщеп із зрілих плодів заготовляють кісточки (насіння), ретельно відмивають їх від мезги, без підсушування зберігають у вологому середовищі до осіннього посіву або стратифікують протягом зими і висівають рано навесні. За сприятливих умов за один сезон із кісточок виростають добре розвинені сіянці, придатні до щеплення. Якщо вдалося отримати густі сходи, їх проріджують навесні чи восени через 10-15 см.

  Потім їх треба прищепити. Окулювання (щеплення оком) проводять з другої половини липня, а іноді й майже весь серпень.

  Терміни окулювання визначаються готовністю до цього підщепи та живців. Підщепи повинні бути в стані активного руху соку, з хорошим відставанням кори, а живці – цілком визрілими, з добре розвиненими ростовими нирками.

  Щеплювати можна і навесні в період руху соку. Щеплять живці з двома-трьома нирками способами поліпшеного копулювання, в розщеп, за кору, в бічний заріз та ін. З. Якщо ж на вашій ділянці замість сортового саджанця опиниться сіянець дикої черешні, не засмучуйтесь. Деревце «дикуна» або будь-якого неугодного вам сорту можна перещепити протягом 1-2-х сезонів будь-яким із вищевказаних способів, попередньо сильно обрізавши скелетні гілки. Можна перещеплювати і дорослі дерева, але бажано не старше 5 років.

  Черешня не тільки теплолюбна, а й світлолюбна порода, висуває підвищені вимоги до вологості повітря та ґрунту. Тому при виборі місця під посадку слід завжди зважати на її біологічними особливостями. Під черешню найбільш придатні високі, вирівняні місця або південні та південно-західні схили, добре захищені від холодних північних, північно-західних та східних вітрів. На дачних і присадибних ділянках для неї відводять добре освітлене, прогріване сонцем місце, захищене від холодних зимових вітрів будівлями, насадженнями інших деревних порід, високим парканом та ін. маси холодного повітря. Зростання втеч і тканин затягується, деревина не визріває і рослини можуть взимку сильно ушкоджуватися морозами. Найкраще дерева ростуть і плодоносять на вологих супіщаних і легкосуглинистих добре і глибоко дренованих дерново-підзолистих ґрунтах з рН 6-6,5 та рівнем ґрунтових вод не ближче 2-3 м від поверхні ґрунту.

  Для посадки, як правило, використовують однорічні саджанці з розгалуженою кореневою системою. Найкращий час — рання весна, коли створюються найсприятливіші умови для приживання дерев. Трохи спізнишся — погіршиться їхня приживаність. При осінній посадці, особливо в пізні терміни, рослини часто гинуть узимку.

  Сорти черешні самобезплідні або частково самоплідні. Щоб забезпечити перехресне запилення та хорошу зав’язуваність плодів, на ділянці слід посадити 2-3 сорти. Можна посадити і одну рослину, а потім у крону прищепити інші рівноцінні якості сорту. Черешню, щеплену на підщепі дикої черешні, висаджують за схемою 6×4, щеплену на вишні Магалебській — 5×3 — 4 м. Техніка посадки така сама, як і для інших плодових культур.

  Крону черешні формують за розріджено-ярусною системою з висотою штамба 50-70 см. Перший ярус закладають із 3-4 гілок, наступні – одиночними гілками або ярусами через 40-50 см. Коли дерева досягнуть висоти 3-3,5 м, центральний провідник видаляють переведенням на верхню бічну гілку. Формування крони з мінімумом обрізки завершують до 6-8 років після посадки.

  У молодих сформованих дерев обрізку проводять навесні, до початку набухання нирок, і вона також має бути мінімальною. В основному вона зводиться до скорочення сильних річних приростів для утворення бічних розгалужень. У сортів, що закладають квіткові бруньки ближче до основи пагонів, укорочування може бути сильнішим, ніж у сортів, що формують квіткові бруньки по всій втечі. Середні та слабкі пагони, що несуть плоди, не вкорочують.

  Чому не плодоносить черешня!

  Зазвичай укорочування застосовують у слабо гілкуються сортів (Північна, Красуня). У сортів, що добре гілкуються (Народна, Мускатна) при необхідності роблять легке проріджування.

  У період повного плодоношення дерев обмежуються санітарним обрізанням: вирізають хворі, поламані, гілки, що труться і переплітаються, не допускають росту дерев у висоту більше 3-4 м, формують у кроні заміщуючі гілки, забезпечуючи щорічний хороший приріст втеч в 30-40 см. Коли довжина приросту пагонів знижується до 15-20 , злегка омолоджують скелетні та напівскелетні гілки, укорочуючи їх під час обрізки на перше сильне бічне відгалуження. Обрізання, що омолоджує, обов’язково поєднують із внесенням органічних (4-6 кг/м2) і мінеральних (20-30 г/м2) добрив. При необхідності таку обрізку повторюють через кожні 3-4 роки.

  Черешня позитивно відгукується на добрива, проте до азоту, що містять, слід ставитися обережно. Адже підвищені дози азоту на підживлення у другій половині літа можуть спричинити затяжне зростання пагонів, невизрівання деревини та сильне підмерзання дерев. До добрива дерев приступають до початку вступу в плодоношення. Раз на 2-3 роки вносять 4-6 кг/м2 гною або компосту, 40-60 г суперфосфату і 20-30 г/м2 калійної солі. У проміжні роки навесні під перше розпушування ґрунту вносять 30-50 г/м2 складних. мінеральних добривтипу нітрофоски, можна обмежуватися внесенням 20-30 г/м2 аміачної селітри або сечовини у фазу розпускання бруньок.

  Черешня вимоглива до вологи під час вегетації, особливо у молодому віці у період активного зростанняпагонів (у червні), наливання та дозрівання плодів. За сухої погоди ефективні поливи після цвітіння (кінець травня – початок червня), через 3-4 тижні після цвітіння (у другій половині червня), а за необхідності – і в липні. Але пам’ятайте: надлишок вологи в повітрі та ґрунті в липні може призвести до розтріскування та загнивання плодів. При поливі витрачають 40-50 л води на 1 м2 ствольного кола. Грунт зволожується на глибину залягання основної маси коренів – 40-50 см. Спосіб поливу – в кільцеві канавки глибиною 10-15 см, розташовані на відстані 40-50 см від штамба та один від одного.

  Їй також шкодить коккомікз.

  Черешня, як і вишня, уражається такою небезпечною хворобою, як кокомікоз. Молоді дерева ушкоджуються сильніше, ніж дорослі. Уражається листя. При сильному розвитку хвороби, чому сприяють рясні літні опади, дерева сприйнятливих сортів скидають листя вже у серпні, але це відбивається з їхньої зимостійкості. Для боротьби із захворюванням під час вегетації дерева необхідно обробляти 1%-ною бордоською сумішшю (100 г мідного купоросу з додаванням 100 г вапна на 10 л води) або 90%-ним хлорокисом міді (30-40 г на 10 л води): перший раз – після цвітіння; другий – через 20 днів; третій – після збирання врожаю; обприскування дерев за 2 тижні до опадання листя розчином сечовини (400 г на 10 л води) у роки сильного розвитку хвороби для ослаблення та знищення зимуючої стадії гриба; згрібання та знищення опалого листя – носіїв інфекції.

  До скільки років ростуть зуби у людини (мудрості, різці, ікла)

  Зуби – твердоткані утворення з високою міцністю, що зберігаються тривалий проміжок часу. Форма та розташування окремих одиниць позначається на їх функціях:

  • первинна механічна обробка їжі, що здійснюється за допомогою слини (жування, формування харчової грудки);
  • формування звуків (дикція);
  • захист організму (запобігають попаданню шкідливих мікроорганізмів у внутрішні органи).

  На те, коли починають прорізуватися, і до скільки років ростуть зуби у людини, впливає безліч зовнішніх та внутрішніх факторів. Серед них – характер харчування, якість та склад питної води у регіоні проживання, спекотний (холодний) клімат.

  Будова зубного ряду

  Загальна кількість молочних зубів – 20, на кожній щелепі присутні по 4 різці (центральна частина верхнього та нижнього ряду), а також по 4 моляри («жувальні» 4-та, 5-та одиниці). У дорослих людей у нормі нараховується від 28 до 32 зубних одиниць. Так, на верхній та нижній щелепі симетрично розташовується:

  До скільки років ростуть зуби мудрості: «появи світ» горезвісних «вісімок» можна не дочекатися – вроджена адентія третіх молярів вважається нормою. Може скластися й інша клінічна картина: зуб мудрості закладений у щелепи, але не прорізується через дефіцит місця в зубному ряду. Якщо ж «вісімки» все ж таки з’являються на світ, то відбувається це, як правило, максимум до 25 років.

  Загальні принципи зростання

  Молочні зуби починають рости, починаючи з 6-8-місячного віку. Як правило, до перших роковин свого життя малюк вже «обзаводиться» чотирма верхніми та нижніми одиницями. До 2-річного віку «з’являються на світ» перші ікла та моляри, ще за півроку додаються другі моляри. Остаточний вид молочного ряду (20 одиниць) можна спостерігати у трирічних дітей.

  Як правило, до завершення першого року життя немовлят «обзаводиться» 4 передніми молочними одиницями.

  Що робити, якщо до 9 місяців у малюка ще не з’явилося жодного зуба:

  • уважно оглянути порожнину рота; ясна, як правило, виглядає злегка припухлим і почервонілим, при пальпації промацується зубний край;
  • щоб прискорити процес «появи світ» перших одиниць, дитячі стоматологи рекомендують молодим батькам придбати в аптеці стимулятори зростання молочних зубів – гумові кільцеві іграшки;
  • легкий масаж ясен чистим пальцем або холодною столовою ложкою піде малюкові тільки на користь.

  Важливо! Затримка зростання молочних зубів може бути як варіантом фізіологічної норми (наприклад, у хлопчиків цей процес зазвичай починається пізніше, ніж у дівчаток), так і симптомом різних патологій, пов’язаних із затримкою росту (зокрема, рахіту).

  В останньому випадку батьки повинні звернутися за допомогою до лікаря-педіатра – можливо, він призначить дитині вітаміни або препарати кальцію для нормалізації здорового мінерального обміну та поліпшення метаболізму в цілому. У поодиноких випадках відсутність ознак прорізування зубів до року свідчить про адентію (зачатки молочних одиниць просто не сформувалися). У такій ситуації потрібна допомога дитячого стоматолога – він направить малюка на рентген, на підставі отриманого знімка поставить діагноз та підбере лікування.

  Починаючи з 5-річного віку, молочні зуби поступово змінюються постійними одиницями.

  До якого віку ростуть зуби у людини: протягом життя 20 одиниць змінюються за один раз (молочні – постійні), а 8–12 одиниць спочатку виростають корінними. Загальна схема прорізування:

  • медіальні нижні різці – 6–9 місяців;
  • медіальні верхні різці – 7–10 місяців;
  • бічні верхні та нижні різці – 9–12 місяців;
  • перші верхні постійні зуби – 12–18 місяців;
  • перші нижні корінні зуби – 13–19 місяців;
  • верхні (16-20 місяців) та нижні (17-22 місяців) ікла;
  • другі нижні (20-33 місяців) та верхні (24-36 місяців) корінні одиниці.

  Зазначені цифри дуже відносні, все залежить від індивідуальних особливостей конкретного організму. Як правило, до 3-річного віку у дитини вже виростають усі молочні зуби, а з 5 років вони починають поступово замінюватися корінними одиницями. Чому може порушуватися прорізування: тип годування (замість грудного – штучне), генетичні фактори, втрата молочних зубів через стоматологічні проблеми.

  Зростання молочних одиниць

  Як дізнатися про те, що у немовляти лізуть перші зубки:

  • ясна стають червоними, напухають, може візуально визначатися біла кулька, з якої пізніше «з’явиться на світ» молочна одиниця;
  • щоки у дитини горять;
  • малюк стає примхливим, плаксивим, відмовляється від їжі і погано спить, може трохи «підскочити» температура тіла.

  Підвищена збудливість – ще один «пізнавальний знак» початку прорізування зубів. Дитина починає тягнути до рота сторонні предмети – жування мінімізує неприємні відчуття на ротовій слизовій оболонці. Типовим симптомом є і підвищене слиновиділення – потрапляючи на шкіру обличчя (в області щік, підборіддя), секрет викликає появу вогнищ подразнення (висипання). Багато батьків помічають обмежені гіперемійовані ділянки на дитячій шиї (з того боку, де ріжеться зубик).

  Прорізування зубів – складний період для дитячого організму, на тлі перебудови, ослабленого імунітету малюків можуть “атакувати” ГРВІ. Так, якщо у дитини з’явилися напади нудоти та блювання, кашель, біль у животі, нежить, зник апетит або піднялася температура тіла, рекомендується негайно показати його лікарю-педіатру.

  Після появи перших молочних одиниць молоді батьки повинні подбати про правильний гігієнічний догляд за ними.

  Важливо: не варто додатково стимулювати (намагатися прискорити) процес прорізування молочних зубів у немовляти. Деякі батьки дряпають ясна хлібною кіркою, шматочком цукру та іншими дратівливими засобами. Такі заходи ніяк не позначаться на «появі на світ» молочних одиниць, зате можуть спровокувати травми слизової оболонки рота або «сприяти» розвитку місцевого запального процесу.

  Як полегшити стан малюка

  Багато молодих батьків задають питання, як зняти неприємні симптоми, що супроводжують «появу на світ» молочних одиниць. Найпростіший захід – прикласти до «робочої» ясна холод (шматочок льоду). На допомогу можуть прийти стоматологічні гелі або мазі, що знімають біль, набряклість, що купують запальний процес.
  Важливо: застосовувати будь-які медикаменти слід лише з дозволу педіатра (дитячого стоматолога).

  Так, в аптеках продаються спеціальні гелі з лідокаїном та інертними наповнювачами (ментолом, в’яжучими компонентами, смаковими добавками), призначені для застосування виключно у період прорізування зубів. Приклади таких засобів:

  • Калгель (протипоказаний при діатезі).
  • Дентінокс.
  • Камістад.
  • Холісал.
  • Мундізал.

  Загальні рекомендації щодо застосування: невелику кількість місцевого препарату слід наносити на «робочі ясна» 3-4 рази на добу не довше, ніж 3 дні поспіль.

  Як прорізуються «вісімки»

  Однозначної відповіді на запитання, коли починають і скільки років ростуть зуби мудрості дати не можна. Треті моляри «з’являються світ» у період від кількох місяців до 2–3 років, викликаючи у своїй масу неприємних відчуттів. На те, коли почнуть рости «вісімки», впливає безліч факторів – зокрема кількість кісткових зачатків, спадковість, анатомічні особливості щелепи (її форма). Через те, що треті моляри часто створюють певний дискомфорт, впливають на роботу СНЩС, провокують гайморит, «витісняють» сусідні одиниці зубного ряду – їх часто видаляють.

  Основними показаннями до екстракції є:

  • стійка гіпертермія (2-3 дні) під час зростання зубів мудрості;
  • гостре запалення ясен (гінгівіт) у місці прорізування;
  • сильні болі, що ускладнюють їду.

  Анатомічні особливості (форма) щелепи, спадковість та низка інших факторів визначають терміни прорізування зубів.

  Профілактика дискомфорту

  Щоб знизити інтенсивність прояву неприємних симптомів прорізування зубів та запобігти стоматологічним ускладненням, батьки повинні дотримуватися кількох правил. Рекомендується регулярно протирати обличчя малюка чистим рушником (щоб вбиралися залишки слини) – такий захід дозволить уникнути шкірного подразнення. Іноді треба давати дитині щось погризти – це повинен бути предмет з гіпоалергенного матеріалу, невеликий за розміром, але і не дуже маленький (грудничок може по необережності проковтнути його).

  У жодному разі не варто втирати в запалені дитячі ясна спиртовмісні розчини і (або) прикладати до зуба, що прорізується, знеболювальні, протизапальні таблетки (наприклад, Аспірин). Коли перші зуби вже «з’явилися на світ», необхідно відразу починати за ними правильно доглядати. Так, однорічним-півторарічним дітям молочні одиниці рекомендується чистити за допомогою спеціальної пластикової щіточки (вдягається на маминий палець).

  З двох років можна обробляти рот ополіскувачем та використовувати спеціальну дитячу зубну пасту.

  Дуже важливо контролювати питому вагу солодощів у щоденному меню дитини, відмовитися від солодких газованих напоїв (відомі «провокатори» карієсу). Перший візит до дитячого стоматолога має відбутися не пізніше 1-ої річниці життя малюка. Профілактика неправильного зростання зубів включає:

  • загальне зміцнення організму малюка;
  • раціональне харчування, велика кількість свіжих овочів та фруктів у раціоні;
  • виконання спеціальної гімнастики для особи (опрацьовуються жувальні м’язи);
  • при проблемах із прикусом – своєчасне ортодонтичне лікування.

  Таким чином, знаючи терміни та особливості прорізування молочних (корінних) зубів, можна убезпечити дитину від дискомфортних відчуттів та стоматологічних ускладнень.