Фенхель

Фенхель – багаторічна трав’яниста рослина сімейства Зонтичні, до 90-200 см заввишки. За зовнішнім виглядом нагадує кріп, за смаком і ароматом ближче до анісу, але з більш солодкуватим і приємним смаком.

Фенхель буває звичайний і овочевий, у останнього м’ясистий ствол. Визначати слід дуже ретельно: можна сплутати з іншими, отруйними зонтичними! Корінь фенхеля веретеноподібний, м’ясистий, зморшкуватий.

Стебло з блакитним нальотом, пряме, гіллясте. Листя трьох-, чотирьохперисті, з довгими ниткоподібними часточками. Дрібні жовті квіти розташовані на верхівках стебел у вигляді плоских складних парасольок. Плід фенхеля – довгаста двосім’янка, солодкий на смак.

Цвіте фенхель в липні-серпні, плодоносить у вересні. Культивується фенхель як лікарська рослина.

Фенхель звичайний належить до стародавніх лікарських засобів. Його широко застосовували Гіппократ, Діоскорид, Пліній і Авіценна.

Корисні властивості фенхеля

У плодах фенхелю присутній кальцій, калій, магній, залізо, мідь, цинк, хром і алюміній.

Препарати фенхеля мають спазмолітичну і вітрогінну дію, підвищують секреторну активність травних залоз, сприяючи травленню; діють як слабкий сечогінний і відхаркувальний засіб.

Зазвичай препарати фенхеля прописують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються спазмами, метеоризмом, болями в кишечнику (спастичний коліт і кишкова колька). Особливо ефективна «кропова вода» для дітей. Застосовують фенхель також при жовчно- та сечокам’яній хворобах, бронхітах і кашлюку, мізерних менструаціях і статевому інфантилізмі. Внутрішнє вживання настою плодів в поєднанні з зовнішніми обмивання корисное при мікозах (грибкових ураженнях шкіри). Плоди рослини входять до складу багатьох вітрогонних, проносних чаїв і заспокійливих зборів.

Фенхель надає відхаркувальну і дезинфікуючу дію. У народній медицині відваром насіння фенхелю промивають очі при кон’юнктивітах, шкіру при гнійних захворюваннях, його так само п’ють при метеоризмі, при болях в животі, кашлі, безсонні, а також для поліпшення утворення молока у годуючих матерів.

Біологічна дія фенхеля: вітрогонне, знімає спазми шлунково-кишкового тракту, антимікробне, відхаркувальне і ін.

Фенхель рекомендується для лікування метеоризму, спастичних станів шлунково-кишкового тракту, синдрому подразненого кишечника, бронхіту, пневмонії та ін.

Насіння фенхелю – хороший засіб від застуди, кашлю. Багатьом відома “кропова вода”, яку дають дітям при здутті живота, скупченні газів. Але не всі знають, що з кропом ця вода не має нічого спільного і готують її з фенхеля. Справа в тому, що в народі фенхель називають аптечним кропом за його схожість з городньою рослиною і високі лікарські властивості.

В індійській медицині плоди застосовують як стимулюючий, а коріння – проносний засіб.

Ефірне масло фенхеля чудово очищає організм, виводить шлаки і токсини, особливо у тих, хто захоплюється багатою їжею і алкоголем. Має сечогінну і м’яку проносну дію. Впливаючи на травну систему, усуває запори, метеоризм, нудоту.

У клімактеричний період олія фенхеля дуже ефективна, оскільки стимулює вироблення власного естрогену. Сприяє збільшенню лактації. Поряд з цим, фенхель має високу протигрибкову активність. При санації приміщень знижує вміст грибків в атмосфері в 4-5 разів.

Масло фенхеля має гепатозахисну дію при токсичних ураженнях печінки. Підвищує апетит, секрецію травних і бронхіальних залоз. Благотворно впливає на шкіру.

Полоскання ротової порожнини відваром фенхелю усуває біль в горлі і охриплість голосу. Для використання лікувальних властивостей фенхеля його розтирають в порошок і вранці, вдень і ввечері, кожен раз по пів чайної ложки заварюють в невеликій чашці окропу і, підсолодивши, вживають в їжу. Такий склад допомагає при метеоризмі і полегшує травлення.

Листя фенхеля додають в свіжому вигляді в салати, рибні та м’ясні страви при тушкуванні. Насіння кладуть у пряні супи і маринади, різні соління. Фенхелевий соус хороший до холодної риби. Найбільш широко ця рослина застосовується у французькій і італійській кухнях.

Небезпечні властивості фенхеля

Фенхель, як і багато лікарськіих трав, має як корисні властивості, так і протипоказання. Перш за все, варто відзначити, що можлива індивідуальна непереносимість трави. Якщо людина відчує після вживання фенхеля нудоту або запаморочення, варто відмовитися від цієї рослини.

Також, незважаючи на здатність збільшувати приплив молока, годуючим мамам і вагітним фенхель рекомендують тільки за умови, що користь перевищує потенційну шкоду. Подібний підхід відзначається при призначенні засобів до людей, у яких трапляються епілептичні припадки.

Передозування або зловживання засобами на основі цієї рослини призводять до розладу шлунка і можуть викликати алергічні реакції.

Крім того, запобіжних заходів при застосуванні фенхеля треба дотримуватися і в випадках порушення серцевого ритму. Також лікарі відзначають, що велика кількість з’їденої рослини може навіть викликати кровотечу.

Пам’ятайте, що в будь-якому випадку застосування фенхеля варто починати з невеликих доз, щоб ви змогли вчасно помітити негативний його вплив на організм.

У цьому відео Юлія Висоцька розповість, як приготувати крем-суп з фенхеля і селери.

Культура фенхель звичайний (особливості вирощування та зберігання)

Фенхель – пряно-ароматична рослина. Ефірна олія міститься в плодах, суцвіттях, листках і стеблах, яка використовується в косметиці, парфумерії, медицині, ветеринарії. Крім того, ефіроолійні рослини вирощують як декоративні, лікарські, медоносні, прянощі, смакові приправи. Плоди містять 4-6,5% ефірної олії, що отримується перегонкою. Ефірна олія містить анетол, фенхон, метилхавікол камфен, дипентен, анісовий альдегід, анісову кислоту та ін. У плодах рослини міститься також жирна олія, що складається з петроселінової, олеїнової, лінолевої та пальмітинової кислот. Трава містить кверцетин, фенікулярин, що відноситься до похідних флавону, та невелику кількість ефірної олії.

Фенхель вирощують заради плодів із солодким пряним ароматом, що нагадує аніс і солодкуватим, злегка гострим смаком.

Кращими попередниками для фенхе­лю є озимі і ярі зернові, цукрові та кормові буряки, картопля й од­норічні трави.

Є бажаним попередником для просапних культур.

Під фенхель восени рекомендується вносити мінеральні добрива в дозі N_40-60Р_60-80К_60-80. Органічні добрива з розрахунку 30 — 40т/га застосовують під попередник. Під час сівби в рядки вносять 100 — 150 кг/га нітроамофоски або інше повне мінеральне добриво.

Після стерньових попередників проводять 2-3 лущення дисковими і лемішними лущильниками на глибину 6-8 і 8-10 см. Під зяб орють у кінці вересня – на початку жовтня на глибину 20-22 см, а на важких ґрунтах – на 25-27 см. Весною застосовують систему мінімального обробітку ґрунту. На вирівняних полях обмежуються однією передпосівною культивацією на глибину 4-5 см.

Висівають насіння фенхелю рано навесні буряковими сівалками рядовим методом з міжряддями 50 см чи стрічковим — з відстанню між рядами в стрічці 20 см, між стрічками — 50 см і рослинами у рядку — 8-10 см. Норма висіву насіння 8—10 кг/га, глибина загортання 2 — 3 см, а за посушливої весни 3 — 4 см

Догляд за посівами включає післяпосівне коткування ґрунту, до- та післясходові боронування, розпушування міжрядь. У період появи першого—другого справжніх листків проводять букетування буряко­вими проріджувачами УСМП-5,4 за схемою: виріз 30 см, букет 20 см. Букети розбирають вручну, залишаючи на 1м рядка 6 — 8 рослин. За вегетаційний період проводять 2-3 міжрядні обробітки ґрунту і прополки. При вирощуванні на низькородючих ґрунтах проводять 1-2 підгодівлі азотними добривами.

Плоди фенхелю достигають неодночасно, тому його збирають роздільним способом, починаючи від достигання насіння на зонтиках першого порядку галуження, коли плоди зонтиків першого порядку при легкому натискування пальцями розпадаються на двісім’янки. Скошені валки після підсихання підбирають і обмолочують переобладнаними зерновими комбайнами. Насіння відразу очища­ють і в разі потреби підсушують до вологості не вище 12 — 13 %.

У їжу використовують і листя, і веретеноподібне коріння фенхелю, яке на вигляд і смак нагадує коріння петрушки. Їх витягають із землі і або висмикують повністю, або зрізають на висоті 3 см над рівнем ґрунту. З коріння, що залишилося, виростають пагони з ароматним листям. Зелене листя фенхелю збирають для кулінарних або лікувальних цілей до настання цвітіння, як тільки рослина досягла висоти 20 см. Так вдається повторити за сезон 2-3 рази.

Мікрогрін фенхелю має набагато більшу кількість корисних речовин, ніж зрілі рослини. Мікрозелень фенхелю часто використовують як приправу або гарнір до їжі через сильний аромат, що нагадує аніс. Його стеблинки добре підходять до м’яса, риби, служать основним компонентом супів. Фенхель можна вирощувати як на ґрунті, так і на лляних килимках.

Молоді паростки фенхелю містять вітаміни C, E і K, антиоксиданти, калій та клітковину. Систематичне вживання проростків, покращує стан нервової системи, покращує роботу шлунково-кишкового тракту, сприяє зниженню холестерину.

фенхель звичайний – сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується