✅Чим відрізняється народ від нації

Між поняттями «народ» і «нація» нерідко ставлять знак рівності. Деякі словники вважають їх синонімами. Але народ і нація – зовсім не одне і те ж: це явища, які відносяться до різних соціальних сфер. Чим же вони відрізняються? Спробуємо розібратися в цьому заплутаному питанні.

Що таке народ і нація

Народ – сукупність людей з загальним походженням, єдиними традиціями, мовою, культурою.

Нація – пов’язана політичними, економічними інтересами спільність людей, яка вже входить в державу або ж прагне до її створення.

Порівняння народу і нації

У чому ж різниця між народом і нацією?

Народ виникає при переході від первісного суспільства до класового. Нація формується з приходом капіталізму в Західній Європі.

Поняття «народ» з’явилося в Україні набагато раніше поняття «нація» і вживалося в основному стосовно до мешканців нашої країни.

Слово «нація» було запозичене імовірно з Польщі в петровську епоху і служило для обговорення відносин із зарубіжними державами.

Явний відтінок чужорідністі, «іноземністі» був притаманний йому аж до кінця XIX століття. Нація тоді позначала дворянський стан, потім – суверенну державу, імперію.

Сутність поняття “народ” криється в стихійних етнічних процесах, які не завжди залежать від свідомості і волі людей.

Нація ж тісно пов’язана з національними рухами, що мають певну програму, з діяльністю групи індивідуумів, спрямованої до досягнення якихось цілей (найчастіше політичних). Нація в цьому випадку виступає як громадська (політична) сила, з якою необхідно рахуватися.

Народ – це сукупність людей, спільність яких ґрунтується на єдиному, кровному походженні, особливих традиціях і звичаях, життєвому укладі. Нація заснована на загальних ринкових, економічних зв’язках, слідує одним цивільним законам.

Спільна мова, загальна культура – надбання народу, а загальна територія і єдність економічного життя ближче до поняття “нація”. Нація проявляється через систему суспільних інститутів, зокрема через державу.

Виходить, що народ створює державу, а потім держава, зміцнившись й розширившись, штучним чином формує націю (аналог народу).

В основі нації – принцип громадянства.

Народ – органічне ціле, нація – вибудуваний штучно раціоналістичний механізм. Нація зводить нанівець все початкове, етнічне, традиційне. Народ, що будує державу і що є ядром нації, втрачає свою етнічність, тому що живі процеси мовної еволюції, традицій, звичаїв в державі набувають одну фіксовану форму.

У складі нації можуть перебувати далеко не всі представники того самого народу, який послужив основою для створення національної держави. Часта плата за освіту нації – розкол і протистояння всередині народу.

Відмінність народу від нації полягає в наступному:

• Поняття “народ” виникло набагато раніше поняття “нація”. Слово “нація” в Україні вживалося спочатку тільки стосовно до іноземців;
• Народ – первинне, природне, реальне утворення. Нація – вторинне, раціональне, штучне, абстрактне;
• Слово “нація” тісно пов’язане з державним механізмом, з громадськими (в основному політичними) рухами, що мають якусь програму і йдуть до своїх цілей. Народ – поняття більш стихійне, неконтрольоване. Нація – явище політичне, народ – соціокультурне;
• Нація – аналог народу, який штучно сформований державою;
• Нація потребує школи, університети, літературну мову і, нарешті, власну державу. Народ може існувати і без всього цього;
• Народ – це люди, нація – принцип, чільний над людьми, правляча ідея;
• Створення нації часто пов’язано з розколом, протистоянням всередині суспільства.

✅Чим відрізняється кирилиця від латиниці?

На основі кирилиці і латиниці розвинулося багато національних алфавітів. Зараз, мабуть, ці дві системи знаходяться на «озброєнні» більшості країн.

• арабська писемність (велика частина мусульманських країн);
• ієрогліфічне письмо (Китай, Японія);
• ряд алфавітів Південно-Східної Азії і Індії.

Чим відрізняється кирилиця від латиниці, і які риси у них спільні? Вивчення питання почнемо з короткого екскурсу в історію.

Походження кирилиці і латиниці

І кирилиця, і латиниця є прямими нащадками давньогрецького алфавіту, різниця тільки в часі «відокремлення» від алфавіту-батька. Для латиниці це став приблизно 7 століття до нашої ери – час становлення Риму як держави.

Одні лінгвісти вважають, що запозичення було прямим – від грецьких міст-держав півдня Італії (так звана Велика Греція), інші – що «посередником» виступила етруська писемність.

Кирилиця ж «утворилася» від грецької мови вже в раннє Середньовіччя – приблизно в 9 столітті нашої ери – і створювалася спеціально для знайомства язичницьких слов’янських племен зі східним християнством (православ’ям).

Таким чином, відмінність кирилиці від латиниці тому, що перша не є стихійним запозиченням, а написана ученими ченцями – Кирилом (від якого і отримала назву) і його братом Мефодієм.

Братам приписується ще один слов’янський алфавіт – глаголиця, який був поширений переважно серед слов’ян Центральної і Південної Європи.

Однак цей алфавіт, хоч і використовувався довгий час, все ж вийшов з ужитку, правда, зовсім недавно – ще в середині 20 століття в Хорватії глаголиця застосовувалася для релігійних цілей.

«Най-най» древнім пращуром як кирилиці, так і латиниці є древньофінікійське письмо (від якого і стався грецький алфавіт).

Щодо походження древньофінікійського письма ведуться наукові дискусії, а ось з приводу його нащадків питань немає: з цього алфавіту, крім кирилиці і латиниці, «народилися» ще й такі графічно далекі одна від одної писемності, як грузинська, вірменська, єврейська, арабська і цілий ряд тих, що зараз вже не використовуються.

Різниця між кирилицею та латинкою

Розібравшись з походженням кирилиці і латиниці, подивимося, чим вони різняться за внутрішнім наповненням. Перше, що впадає в очі, – це велика кількість першій-ліпшій нагоді кирилиці знаків для позначення шиплячих звуків – [ш], [ж], [ш].

Для деяких слов’янських мов (відомого великою кількістю шиплячих польського, наприклад) кирилиця була б краще латиниці, проте історично так уже склалося, що поляки разом з католицтвом запозичили з Рима і латинський алфавіт.

Ось і доводиться їм для позначення звуків [ж] і [ш] використовувати диграфи (тобто «двулітер’я») [rz] і [sz] або символи з наголосами або. Правда, у німців положення ще складніше: звук [ш] передається в їхній мові триграфом [sch].

Крім різних способів передачі звуків, відмінності існують і в ареалах цих буквених систем.

В епоху Великих географічних відкриттів Західна Європа, де домінувала латинська писемність, поширила свій вплив, а разом з ним і алфавіт, на величезні території у всіх частинах світу.

І зараз обидві Америки та Австралія пишуть виключно латиницею. Крім цього – Африка на південь від Сахари, багато країн Азії і більшість острівних держав.

Кирилиця ж, будучи спочатку алфавітом слов’ян, в Європі локалізована в православних слов’янських державах (зі своїми особливостями для кожної мови), а на території колишньої Російської імперії вона використовується у багатьох народів, для яких писемність була створена на початку 20 століття.

У деяких народів (казахів, киргизів, таджиків і ряду інших) кирилиця продовжує застосовуватися і після отримання союзними республіками незалежності в 1991 році.

Як і в Монголії: вона, хоч і не була в складі Радянського Союзу, підтримувала з ним настільки тісні економічні та політичні зв’язки, що в 1941 році древньомонгольське письмо було замінено на кирилицю.

Цей алфавіт також використовується і в ряді невизнаних або частково визнаних держав – в Абхазії, Придністров’ї та Південній Осетії.